Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Попит, закон попиту. Крива попиту



Ринок та його види.

Ринок – система товарно-грошових відносин, що виникає між покупцем і продавцем. Різновиди ринку в залежності від об’єктів угод: 1)р. споживчих товарів та послуг; 2)р. засобів виробництва; 3)р. грошових коштів; 4)р. цінних паперів; 5)р. валют; 6)р. робочої сили; 7)р. нерухомості; 8)р. інформації і НТ розробок.

Кон’юнктура ринку — це сукупність умов, що визначають конкретну економічну ситуацію ринку на певний момент чи відрізок часу. (співвідношення попиту і пропозиції, що складається під впливом численних факторів). Розрізняють сприятливу(перевищення попиту над пропозицією, підвищення цін на найбільш розповсюджені товари), в’ялу(низький рівень попиту та ділової активності), стійку(стабільний рівень цін, угод купівлі-продажу).

8. Конкуренція та її види.

Конкуренція — це суперництво між суб'єктами ринкової економіки за найкращі умови виробництва, вигідну позицію на ринку тощо. Вона є тією ринковою силою, що забезпечує взаємодію попиту і пропозиції, яка урівноважує ринкові ціни. Цінова конкуренція існує головним чином на ринках досконалої конкуренції, перемагає той продавець, який пропонує товар за нижчою ціною. Нецінова конкуренція, це, по-перше, конкуренція якості. По-друге, конкуренція економічності. У неціновій конкуренції велику роль відіграє реклама. Ознаки досконалої конкуренції: необмежена кількість продавців та покупців, відсутність перешкод до вступу підприємця у будь-яку галузь, вільний доступ до інформації, до будь-якої технології, абсолютна однорідність товарів, жоден не може впливати на рішення інших неекономічними методами. До ринків недосконалої конкуренції належать ринки монополістичної конкуренції, олігопольні ринки та ринки чистої монополії.


9. Характерні риси ринку досконалої конкуренції.

Ринки досконалої конкуренції характеризуються таким: необмежена кількість продавців та покупців, відсутність перешкод до вступу підприємця у будь-яку галузь, вільний доступ до інформації, до будь-якої технології, абсолютна однорідність товарів, жоден не може впливати на рішення інших неекономічними методами. Переваги: ефективне використання ресурсів: ефективність виробництва – ціна встановлюється на рівні мінімальних середніх витрат, і кожна фірма отримує лише нормальний прибуток, і це сприяє збільшенню суспільного добробуту; ефективність розподілу ресурсів – досягається рівністю ціни з граничними витратами. Це означає оптимальний розподіл ресурсів між галузями та окремими виробниками, при якому вони використовуються найраціональніше, даючи максимальну корисність. Недоліки: ринок враховує тільки ті витрати, які відшкодовуються(шкода екології); досконала конкуренція не передбачає виробництва суспільних благ(оборона, охорона суспільного порядку); д.к. не концентрує ресурси для розвитку науки; не враховує потреби споживача щодо різноманітної продукції.



10. Ринок монополістичної конкуренції.

Монополістична конкуренція – ринок, на якому відносно велике число виробників пропонують подібну, але не ідентичну продукцію, яка диференційована, що є основною рисою даної моделі. Ознаки: на ринку функціонує велика кількість фірм, товари диференційовані, може існувати контроль над цінами у вузьких межах, вступ до галузі нових підприємців не має суттєвих перешкод, переважною формою конкуренції стає нецінова к. Переваги: монополістична к. постійно націлює виробника на пошук варіантів виділення свого продукту серед аналогічних товарів галузі, найповніше враховуючи при цьому різноманітність потреб споживачів. Недоліки: елемент монополізму, властивий мон. к., не забезпечує оптимального розподілу та використання ресурсів. Є багато випадків недовикористання виробничих потужностей. Таким чином, недовантажені потужності підприємств та завищені ціни – це плата суспільства за монополістичну конкуренцію.

11. Олігополістична структура ринку.

Олігополія – галузевий ринок, на якому більша частина продажу здійснюється кількома великими фірмами, кожна з яких спроможна впливати на ринкову ціну власними діями. Це ситуація на ринку, при якій фірми усвідомлюють взаємозалежність своїх продаж, обсягів виробництва, інвестицій і рекламної діяльності. Найважливіша риса олігополії – стратегічна поведінка фірми, яка визначає максимізацію сукупного прибутку галузі та максимізацію власного прибутку фірми. Ознаки: невелика кількість фірм, можливий контроль над цінами, продукт може бути як стандартним так і диференційованим, переважна форма конкуренції – нецінова, існує ряд перешкод для вступу в галузь нового підприємця. Олігопольний ринок формується за умови досягнення високого ступеня концентрації виробництва. Для підтримки конкурентного середовища у багатьох країнах встановлюється гранична межа галузевої концентрації виробництва. Системи ціноутворення: 1)«таємний зговір» - негласна домовленість про ціни, розділ ринків та інші способи обмеження конкуренції. Найбільш поширеною формою явної змови є картель, що діє як фірма-монополіст. 2)лідерство в цінах – неофіційне встановлення ціни на продукцію, коли всі учасники ринку з боку пропозиції змінюють свої ціни згідно з тим, як себе поводить ціновий лідер, з мовчазної згоди учасників ринку. 3)«витрати плюс» - це практичний метод, за яким фірма оцінює свої витрати на деякому плановому рівні та встановлює процентні накидки на витрати з таким розрахунком, щоб забезпечити середній прибуток у довгостроковому періоді – приблизно 15% на весь вкладений капітал.




12. Ринок чистої монополії.

Чиста монополія – модель ринку з єдиним постачальником продукту, який не має близьких замінників; в умовах чистої монополії галузь складається із однієї фірми, тобто поняття «фірма» і «галузь» збігаються. Ознаки: єдиний виробник товару, що не має замінників, вступ до галузі заблоковано, конкуренція підірвана, ціна значно завищена. Форми конкуренції на суто монопольному ринку: потенційна конкуренція(можливість появи в галузі нових товаровиробників), конкуренція нововведень(поява товарів-замінників), конкуренція з імпортними товарами. Монополія пропонує на ринок продукції менше, а продає за вищою ціною – такою є плата суспільства за існування чистої монополії. Одним із способів впливу монополії на ринок є цінова дискримінація(продаж товарів різним покупцям за різними цінами в залежності від їх платоспроможності). Вона дозволяє розширити кордони обсягу продаж за межами, які контролює монополіст; вирівнює різницю в реальних доходах окремих груп споживачів; сприяє нераціональному міжгалузевому та регіональному перерозподілу ресурсів; перешкоджає конкуренції та збільшує монопольну владу.

13. Порівняльна оцінка конкурентного та чисто монопольного ринків.

Ринки досконалої конкуренції характеризуються таким: необмежена кількість продавців та покупців, відсутність перешкод до вступу підприємця у будь-яку галузь, вільний доступ до інформації, до будь-якої технології, абсолютна однорідність товарів, жоден не може впливати на рішення інших неекономічними методами. Ознаки монопольного ринку: єдиний виробник товару, що не має замінників, вступ до галузі заблоковано, конкуренція підірвана, ціна значно завищена. Економічні наслідки досконалої конкуренції: ефективність виробництва, ефективність розподілу ресурсів, досконала конкуренція не передбачає виробництва суспільних благ(оборона, охорона суспільного порядку); д.к. не концентрує ресурси для розвитку науки; не враховує потреби споживача щодо різноманітної продукції. Економічні наслідки монополізації: конкуренція підірвана, ціна значно завищена, сприяє нераціональному міжгалузевому та регіональному перерозподілу ресурсів, вирівнює різницю в реальних доходах окремих груп споживачів. Антимонопольна політика (демонополізація економіки та розвиток конкуренції) - економічна політика, спрямована на запобігання монопольній діяльності, її обмеження та припинення, а також на розвиток конкуренції. Адміністративні важелі: регулювання конкуренції законодавчо, пряма заборона злиття фірм, поділ існуючих, введення держ. власності на підприємства – природні монополії. Економічні важелі: регулювання діяльності монополій, визначення території їх діяльності, регулювання цін на продукцію монополій, забезпечення необхідних суспільству обсягів виробництва, якість товарів і послуг, встановлення податку на монопольний прибуток.

14. Економічні потреби та їх класифікація.

Потреба – бажання людини мати певне благо, стан задоволення, який індивід прагне продовжити, або стан незадоволення, який індивід прагне покинути. Потреби суб’єктивні. Потреби можна класифікувати на абсолютні та відносні, вищі та нижчі, матеріальні та нематеріальні, індивідуальні та колективні. Первинні потреби – потреби, задоволення яких необхідне для збереження життя людини (їжа, одяг, житло). Вторинні – задовольняються нормальними вищими товарами, духовні потреби. Первинні не можуть бути замінені одне одним. До жорстких потреб належать потреби, які не зникають протягом тривалого часу, але кожний час задовольняються, як тільки з’являється для цього можливість. До еластичних потреб належать потреби, від задоволення яких можна на певний час утриматись.


15. Економічні блага та їх класифікації.

Блага – речі, які можуть безпосередньо, або опосередковано задовольняти потреби людей. Економічна теорія розглядає економічні блага, кількість яких завжди обмежена і які можуть бути виміряні грошовою мірою. Матеріальні блага – корисні матеріальні речі, як вироблені так і дари природи. Нематеріальні – досвід, знання, духовна культура. Вищі – блага, що задовольняють вищі потреби. Нижчі – які задовольняють первинні потреби – їжа, одяг. субститути – відрізняються якостями, але задовольняють одну й ту ж потребу. Комплементи – не використовуються одне без одного. Прямі – безпосередньо задовольняють потреби індивіда, непрямі – споживаються в процесі виробництва. Загальна корисність – сукупна корисність від споживання всієї кількості благ: TU=f(Q). Гранична – корисність останньої одиниці блага, яку хоче і може спожити індивід. MU=∆TU/∆Q. Перший закон Госсена: корисність (гранична) блага убуває по мірі збільшення його споживання. У точці повного задоволення вона дорівнює нулю. Загальна корисність при зростанні кількості блага зростає.

16. Корисність, теорія граничної корисності.

Корисність – здатність блага задовольняти якусь потребу. Корисність – суб’єктивна цінність певного товару для споживача у певний момент часу. Тому виміряти корисність неможливо (хоча спроби виміру корисності відомі економічній науці піл назвою концепції кардиналізму, згідно з якою можна виміряти корисність за допомогою умовної одиниці «ютиль»). Загальна корисність – сукупна корисність від споживання всієї кількості благ: TU=f(Q). Середня корисність - це загальна корисність у розрахунку на кожну одиницю товару: АU=TU/Q. Гранична – корисність останньої одиниці блага, яку хоче і може спожити індивід. MU=∆TU/∆Q. Перший закон Госсена: корисність (гранична) блага убуває по мірі збільшення його споживання. У точці повного задоволення вона дорівнює нулю.

Попит, закон попиту. Крива попиту.

Попит – це представлена на ринку потреба в товарах та послугах, забезпечена необхідними грошовими засобами, іншими словами, попит – це платоспроможна потреба. Величина попиту – це кількість товарів та послуг, яку особа або група осіб бажала б придбати за існуючими цінами. Закон попиту: кількість товару, на яку пред’являється попит, зростає при знижені ціни і скорочується при підвищені ціни. Qd=f(P) Крива попиту – це крива, яка показує, яку кількість блага готові придбати споживачі за різними цінами в даний момент. Зміна величини попиту внаслідок зміни ціни показується на графіку вздовж кривої попиту.

18. Попит, нецінові детермінанти попиту.

Попит – це представлена на ринку потреба в товарах та послугах, забезпечена необхідними грошовими засобами, іншими словами, попит – це платоспроможна потреба. Величина попиту – це кількість товарів та послуг, яку особа або група осіб бажала б придбати за існуючими цінами. Нецінові детермінанти попиту: Економічні чинники: базовий рівень розвитку виробництва, середній рівень грошових доходів населення. Соціальні: рівень розвитку соц.культури, духовні цінності. Демографічні: місткість ринку, розмір та склад середньої сім'ї. Психологічно-традиційні: уподобання і смаки. Естетичні: відповідність моді, реклама. На попит індивіда впливають такі чинники: ціни товарів-субститутів, зміни доходу, очікування споживачів, зміна смаків та уподобань. Зміна попиту на даний товар при незмінній ціні на нього на графіку показується зсувом кривої попиту.

19. Пропозиція, закон пропозиції. Крива пропозиції.

Пропозиція – це бажання і здатність продавців виставляти товари для продажу на ринку. Чим більша ціна блага, тим більше бажаючих виробляти це благо, тим більша величина пропозиції. закон пропозиції: величина пропозиції блага прямо пропорційна ціні даного блага. S=f(P). Крива пропозиції відбиває відношення між ціною і кількістю товарів, яку виробники за рівних інших умов визначають готовність продати. Зміна ціни змушує переміщатися вздовж кривої пропозиції (як правило, праворуч догори при підвищенні ціни).


20. Пропозиція, нецінові детермінанти пропозиції.

Пропозиція – це бажання і здатність продавців виставляти товари для продажу на ринку. Нецінові детермінанти пропозиції: зміни в технології, зміна цін ресурсів, на пропозицію впливають зміни цін на інші товари, які можуть вплинути на ціни даних товарів, очікування товаровиробників.

21. Еластичність попиту відносно ціни.

Еластичність попиту за ціною – відношення відсоткової зміни величини попиту на товар до даної відсоткової зміни його ціни на інших умов. Ed=(Q2-Q1)/(Q1+Q2)/(P2-P1)/(P1+P2). Де Ed – коефіцієнт дугової еластичності попиту за ціною, Q1 – величина попиту до зміни ціни, Q2 – після зміни ціни, P1 – ціна до зміни, P2 – ціна після зміни. Еластичний попит – попит при абсолютному значенні коефіцієнта еластичності більше одиниці. Нееластичний – менше одиниці. Одинична еластичнісь – дорівнює 1. Якщо попит еластичний, то зменшення ціни зумовить збільшення загальної виручки. Це пояснюється тим, що навіть за меншої ціни, що сплачується за одиницю продукції, приріст продажу виявляється більш ніж достатнім для компенсації втрат від зниження ціни. На цінову еластичність попиту впливають: ступінь необхідності блага для споживача (чим необхідніше благо, тим менш еластичний попит на нього), присутність на ринку товарів-субститутів (чим їх більше, тим попит на товар еластичніший), питома вага цієї покупки в доході споживача ( чим більша вага цього товару в бюджеті споживача, тим більша еластичність попиту), фактор часу (попит на продукт тим еластичніший, чим більше часу для прийняття рішень). Для товарів з високою ціновою еластичністю прийнятнішими є методи цінової конкуренції. Для тих же товарів, у яких низька цінова еластичність, доцільно використовувати методи нецінової конкуренції. При ціновій конкуренції продавці впливають на попит головним чином через зміни в ціні. Водночас такий метод може призвести до так званих “цінових війн”, під час яких конкуруючі фірми прагнуть встановити ціни якнайменші для споживачів. Унаслідок цього прибуток знижується до мінімуму, хтось з конкурентів, не витримуючи боротьби, полишає ринок, стає банкрутом.

22. Еластичність попиту відносно доходу. Перехресна еластичність попиту.

Еластичність попиту відносно доходу є позитивною для нормальних або вищих благ, тобто зростає доход, зростає і попит. Ed=(Q2-Q1)/(Q1+Q2)/(R2-R1)/(R1+R2). Де Ed – коефіцієнт еластичності попиту за доходом, Q1 – величина попиту до зміни ціни, Q2 – після зміни ціни, R1 – доход до зміни, R2 – доход після зміни. Перехресна еластичність попиту – це відношення відсоткової зміни попиту на даний товар до відсоткової зміни ціни іншого товару: Ed=(%dQa)/(%dPb). Чим вище еластичність попиту блага А відносно ціни блага В, тим більший ступінь субституції цих благ, зміна попиту на благо А і ціна блага В протікає в зворотному напрямку. Для товарів-субститутів перехресна еластичність попиту додатна, тому що при зростанні ціни одного товару обсяг його продажу зменшується, а попит на товар-замінник зростає. Для товарів-комплементів перехресна еластичність попиту від’ємна, оскільки зростання ціни одного товару призводить до зменшення обсягу попиту і на цей товар, і на товар-доповнювач. У випадку, коли два товари є незалежними у споживанні, перехресна еластичність попиту рівна нулю. Предмети розкоші мають еластичність попиту за доходом більшу за одиницю, предмети першої необхідності - меншу за одиницю.


23. Цінова еластичність пропозиції.

Еластичність пропозиції за ціною – відношення відсоткової зміни величини пропозиції блага до відсоткової зміни ціни цього блага за інших умов. Оскільки крива пропозиції має позитивний нахил, то значення коефіцієнта еластичності пропозиції завжди є додатним, зміни цін і обсягів пропозиції відбуваються в одному напрямку. Для пропозиції, як і для попиту, розрізняють декілька випадків еластичності: еластична пропозиція, нееластична пропозиція, пропозиція з одиничною еластичністю. Абсолютно нееластична пропозиція означає, що обсяг пропозиції не реагує на зміни ціни. Крива пропозиції є вертикальною прямою. Абсолютно еластична пропозиція має місце, коли пропозиція зовсім відсутня доти, доки ціна не досягне певного рівня, за якого продавці готові продати будь-яку кількість продукції. В цьому випадку крива пропозиції є горизонтальною лінією. На еластичність пропозиції впливають такі чинники: мобільність ресурсів (можливість використання одного і того ж ресурсу для виробництва різних благ), фактор часу (у короткому періоді пропозиція мало еластична, у тривалому періоді вона може бути більш еластичною).

24. Ринкова рівновага. Рівноважна ціна.

Ринкова рівновага означає, що товару вироблено стільки, скільки його бажають придбати споживачі. Якщо попит і пропозиція співпадають, то ринок знаходиться в стані рівноваги. Рівноважна ціна складається внаслідок тривалого коливання навколо певного рівня, доки ціна не зупиниться на такому рівні, коли попит і пропозиція врівноважуються. Зменшення пропозиції блага стосовно попиту зумовлює автоматичну ринкову реакцію зростання ціни. Вища ціна змушує покупців купувати блага менше, а виробників постачати блага більше, що спричиняє встановлення рівноваги величини попиту і величини пропозиції. До такого ж наслідку призводить і зниження ціни як відхилення від рівноваги. Зниження ціни сигналізує, що благо стало менш рідкісним, тобто пропозиція перевищила попит і зумовлює збільшення величини попиту, але зменшення величини пропозиції, тобто їх рівновагу. Дефіцит (надлишковий попит) – ситуація, при якій за даною ціною величина попиту більше величини пропозиції. Надлишок (надлишкова пропозиція) – ситуація, при якій за даної ціни величина пропозиції більше величини попиту.

25. Кардиналістський підхід у визначенні споживацьких переваг.

Кардиналістський(кількісний) підхід - корисність має кількісний вимір. Ютиль – одиниця виміру корисності. Рівновага споживача – це такий стан, при якому він витрачає доход на придбання таких товарів, комбінація яких дозволяє найкраще задовольняти його потреби при даному рівні цін і доходу. U1\P1=U2\P2=Un\Pn(другий закон Госсена), де U-гранична корисність благ, Р – ціни. Стан рівноваги споживача досягається при рівності граничних корисностей продуктів, що приходяться на 1 долар, ця рівновага не зміниться, поки не зміняться ціни чи доход. Зважена гранична корисність – гранична корисність блага, поділена на його ціну. Споживачу притаманна раціональна поведінка. У нього склалася система переваг – покупець знає, яку користь він одержить від споживання того чи іншого блага. Він враховує ціни – споживач не може купити все, що йому заманеться, а лише ту кількість товару, яка досяжна за ціною при даному його доході.


26. Крива байдужості споживача.

Крива байдужості – це лінія рівної корисності, всі точки якої характеризують набори товарів, які забезпечують споживачу один і той же рівень корисності. Криві байдужості не перетинаються. Криві байдужості мають від’ємний нахил, тому що для збільшення споживання необхідно скоротити споживання іншого блага, щоб корисність не змінилась. Паралельно розташовані криві утворюють карту кривих байдужості, яка дає уяву про уподобання конкретного покупця за будь-якого рівня споживання благ. Криві байдужості, розташовані далі від початку координат, відповідають набору благ з вищим рівнем корисності. При збільшенні споживання певного блага зменшується величина іншого, яким людина жертвує заради отримання додаткової одиниці першого блага. Карта кривих байдужості – це сукупність кривих байдужості кожна з яких представляє інший рівень корисності. Гранична норма субституції – кількість блага В, від якої споживач готовий відмовитись в обмін на додаткову одиницю блага А при незмінному загальному рівні корисності. Зона субституції – ділянка кривої байдужості, в якій можлива ефективна заміна одного блага іншим.

27. Бюджетні обмеження і можливості споживача.

Бюджетна лінія показує всі можливі комбінації двох продуктів, що можуть бути придбані при даному рівні цін і доходу. М= PAxA+ PBxB. М – доход споживача, А і В – кількість одиниць товарів, Ра і Рв – ціни товарів. БЛ має негативний нахил. При збільшенні доходу зсувається праворуч, при зменшенні – ліворуч. Зміна співвідношення цін на товари призводить до зміни кута нахилу бюджетної лінії. коли змінюються ціни обох товарів, то БЛ буде зміщуватися у просторі, її нове положення буде визначатися співвідношенням зміни цін. Зміна бюджету споживача: при збільшенні бюджету бюджетна лінія переміщується паралельно вгору-вправо, що викликає збільшення бюджетної множини, тобто, збільшення споживчих можливостей. Зменшення бюджету викликає зворотні зміни. Зміна цін товарів: при збільшенні ціни першого товару точка перетину лінії бюджету з нижньою віссю пересувається ближче до початку координат, лінія бюджету стає більш стрімкою. При збільшенні ціни другого товару точка перетину з вертикальною віссю пересувається донизу, лінія бюджету стає менш стрімкою.

28. Ординалістський підхід у визначенні споживацьких переваг.

Ординалістський підхід дозволяє оцінити те, якому набору благ споживач надає перевагу, не намагаючись оцінити корисність кожного блага. Крива байдужості – це лінія рівної корисності, всі точки якої характеризують набори товарів, які забезпечують споживачу один і той же рівень корисності. Криві байдужості не перетинаються. Криві байдужості мають від’ємний нахил, тому що для збільшення споживання необхідно скоротити споживання іншого блага, щоб корисність не змінилась. Паралельно розташовані криві утворюють карту кривих байдужості, яка дає уяву про уподобання конкретного покупця за будь-якого рівня споживання благ. Криві байдужості, розташовані далі від початку координат, відповідають набору благ з вищим рівнем корисності. При збільшенні споживання певного блага зменшується величина іншого, яким людина жертвує заради отримання додаткової одиниці першого блага. Карта кривих байдужості – це сукупність кривих байдужості кожна з яких представляє інший рівень корисності. БЛ показує всі можливі комбінації двох продуктів, що можуть бути придбані при даному рівні цін і доходу. БЛ має негативний нахил. При збільшенні доходу зсувається праворуч, при зменшенні – ліворуч. Зміна співвідношення цін на товари призводить до зміни кута нахилу бюджетної лінії. Коли змінюються ціни обох товарів, то БЛ буде зміщуватися у просторі, її нове положення буде визнач співвідношенням зміни цін. Алгебраїчне зображення стану рівноваги споживача: U1/P1=U2/P2=Un/Pn.


29. Зміна стану рівноваги споживача при зміні його доходу і цін благ.

Рівновага споживача – це такий стан, при якому він витрачає доход на придбання таких товарів, комбінація яких дозволяє найкраще задовольняти його потреби при даному рівні цін і доходу. Споживачу притаманна раціональна поведінка. У нього склалася система переваг – покупець знає, яку користь він одержить від споживання того чи іншого блага. Він враховує ціни – споживач не може купити все, що йому заманеться, а лише ту кількість товару, яка досяжна за ціною при даному його доході. Лінія “доход-споживання” проходить через всі точки рівноваги споживання, що відповідає різним рівням його доходу. Лінія “ціна-споживання” проходить через всі точки рівноваги споживача, пов’язані зі зміною ціни одного з товарів. Ефект заміщення полягає в тому, що при знижені ціни товару-субституту споживач заміщує дорогий товар тим, що став дешевше, а тому величина попиту на даний товар зменшується. Ефект доходу виникає, коли зменшується ціна даного товару, споживач ніби почуває себе багатшим, тепер він за меншу ціну може придбати більше саме цього товару і величина попиту на нього зростає.

30. Фірма як суб’єкт ринкової економіки та види фірм за формами власності.

Фірма – це економічний суб’єкт, який здійснює виробничу діяльність, має господарську самостійність в прийнятті рішень щодо того, що і як виробляти, кому, за якими умовами подавати; фірма поєднує ресурси для виробництва певних благ з метою максимізації прибутку. Фірма – планова ієрархічна система, в якій всі основні питання вирішуються на основі єдиноначальності, адміністративним шляхом. Мотивація – максимізація прибутку, максимізація обороту, служіння суспільству, мінімізація трансакційних витрат. Умови реалізації цілей фірми: існування приватної власності, самостійність, відповідальність за прийняті рішення, наявність конкурентного середовища. Фірма з одним власником – фірма, яка належить одній особі, яка управляє нею, отримує весь прибуток і відповідає по всім зобов’язанням. Партнерства – це об’єднання двох або більше людей, що ведуть справу як співвласники на основі угоди, яка не суперечить закону. Корпорація – акціонерна компанія, яка є правовим суб’єктом, створеним для здійснення комерційної або виробничої діяльності і має капітал, поділений на акції, яким володіють її члени.

31. Фактори виробництва та їх групування.

Факторы производства – это те блага, которые фирма должна приобрести, чтобы процесс производства был возможен. Все факторы можно классифицировать на материальные (земля и капитал) и человеческие (труд и предпринимательская дееспособность) ресурсы.

Земля составляет природный и постоянный фактор производства. Рассматривая его как фактор производства, мы обращаем внимание на её площадь, природные ресурсы, лесной покров, климатические условия и наличие пресной воды. А также учитываем вмешательство человека (различные удобрения, сооружения). Капитал – блага, которые используются при производстве товаров и услуг. Это станки, машины, механизмы, инструменты, складские помещения и другое. Труд – это интеллектуальная или физическая деятельность, направленная на производство товаров и услуг. Предпринимательский фактор – особый человеческий ресурс, который владеет предпринимательскими способностями. Производственная функция указывает максимальный объем продукта, который может произвести фирма при каждом отдельном сочетании факторов производства. Графически сочетание факторов производства для получения определенного количества продукта можно показать про помощи изоквант. Изокванта – кривая, на которой расположены все сочетания производственных факторов, использование которых обеспечивает одинаковый объем выпуска продукции. Карта изоквант – набор изоквант, каждая из которых показывает максимальный объем выпуска продукции.


32. Фактор часу у функціонуванні фірми.

Фактор времени в функционировании фирмы выделяют моментный, коротко-временный и длительный периоды. В основу периодизации положена возможность фирмы изменить количество факторов производства. В моментном периоде величина предложения фирмы зависит только от явного запаса товаров, она не может изменить объем производства, или же предложения. В коротко-временном периоде предприятие не может изменить производственной мощности, но может увеличить объем предложения за счет увеличения интенсивности использования имеющейся мощности. В длительном периоде предприятие может изменить количество всех занятых ресурсов, в том числе и производственных мощностей.

33. Виробництво. Виробнича функція.

Факторы производства – это те блага, которые фирма должна приобрести, чтобы процесс производства был возможен. Все факторы можно классифицировать на материальные (земля и капитал) и человеческие (труд и предпринимательская дееспособность) ресурсы.

Земля составляет природный и постоянный фактор производства. Рассматривая его как фактор производства, мы обращаем внимание на её площадь, природные ресурсы, лесной покров, климатические условия и наличие пресной воды. А также учитываем вмешательство человека (различные удобрения, сооружения). Капитал – блага, которые используются при производстве товаров и услуг. Это станки, машины, механизмы, инструменты, складские помещения и другое. Труд – это интеллектуальная или физическая деятельность, направленная на производство товаров и услуг. Предпринимательский фактор – особый человеческий ресурс, который владеет предпринимательскими способностями. Производственная функция указывает максимальный объем продукта, который может произвести фирма при каждом отдельном сочетании факторов производства. Графически сочетание факторов производства для получения определенного количества продукта можно показать про помощи изоквант.

Изокванта – кривая, на которой расположены все сочетания производственных факторов, использование которых обеспечивает одинаковый объем выпуска продукции. Карта изоквант – набор изоквант, каждая из которых показывает максимальный объем выпуска продукции. Общий продукт фирмы TP – это то количество продукта, которое фирма производит за определенное количество времени с использованием определенных ресурсов. Средний продукт AP равен общему продукту фирмы делённого на объем одного из ресурсов. AP=TP/F. Граничный продукт MP - дополнительный продукт, полученный от дополнительной единицы ресурса. MP=∆TP/∆F

34. Виробнича функція з одним змінним фактором.

Производственная функция указывает максимальный объем продукта, который может произвести фирма при каждом отдельном сочетании факторов производства. Графически сочетание факторов производства для получения определенного количества продукта можно показать про помощи изоквант. Изокванта – кривая, на которой расположены все сочетания производственных факторов, использование которых обеспечивает одинаковый объем выпуска продукции. Карта изоквант – набор изоквант, каждая из которых показывает максимальный объем выпуска продукции. Общий продукт фирмы TP – это то количество продукта, которое фирма производит за определенное количество времени с использованием определенных ресурсов. Средний продукт AP равен общему продукту фирмы делённого на объем одного из ресурсов. AP=TP/F. Граничный продукт MP - дополнительный продукт, полученный от дополнительной единицы ресурса. MP=∆TP/∆F. Рассмотрим, как измениться объем производства, если увеличить один фактор, но не изменять другой. Если объем ресурсов не измениться, а фирма будет увеличивать количество работников, то с каждым последующим работником количество произведенной продукции 1 работником будет уменьшаться. Это трактовка закона убывающей продуктивности.

35. Рівновага виробника з позиції рівності зваженої граничної продуктивності факторів виробництва.

Граничний – додатковий продукт, отриманий від додаткової одиниці ресурсу. MP=∆TP/∆F1. Якщо фірма максимізує прибуток, то вона прагне до стану рівноваги. Фірма досягає стану рівноваги, тобто визначає оптимальний обсяг виробництва, який забезпечує максимізацію прибутку при рівності граничного доходу і граничних витрат: MR=MC. В умовах досконалої конкуренції в довготерміновому періоді фірма максимізує прибуток за умови рівності граничного доходу граничним витратам, ринковій ціні та середнім витратам, тобто коли граничні та середні витрати дорівнюють ринковій ціні: MR=MC=P=AC.

36. Виробнича функція з двома змінними факторами. Рівновага виробника.

Виробнича функція вказує максимальний обсяг продукту, який може виробити фірма при кожному окремому сполученні чинників виробництва. Q=f(L, K). L – праця, K – капітал. Ізокванта – це крива, на якій розташовані всі сполучення виробничих факторів, використання яких забезпечує однаковий випуск продукції.

Карта ізоквант – набір ізоквант, кожна з яких показує максимальний обсяг випуску продукції, що досягається при використанні певних сполучень чинників виробництва. Гранична норма технологічного заміщення дорівнює відношенню граничного продукту капіталу до граничного продукту праці, або куту нахилу ізокванти: MRTSLK=-∆K/∆L, де ∆K і ∆L – відносно невеликі зміни величини застосованого капіталу і праці.

Гранична норма технологічного заміщення показує, як фірма може замінити один ресурс іншим і одержати той самий обсяг виробництва. Ізокоста або пряма рівних витрат – це лінія, що показує всі можливі сполучення ресурсів, які мають однакову сумарну вартість. Це ніби «бюджетна пряма» фірми. Вона показує, яким чином фірма може розподілити грошовий капітал на придбання тих ресурсів, які необхідні для виробництва певної кількості продукту. Рівновага фірми в короткому та довгостроковому періодах

Якщо фірма максимізує прибуток, то вона прагне до стану рівноваги. Фірма досягає стану рівноваги, тобто визначає оптимальний обсяг виробництва, який забезпечує максимізацію прибутку при рівності граничного доходу і граничних витрат: MR=MC. В умовах досконалої конкуренції в довготерміновому періоді фірма максимізує прибуток за умови рівності граничного доходу граничним витратам, ринковій ціні та середнім витратам, тобто коли граничні та середні витрати дорівнюють ринковій ціні: MR=MC=P=AC.

37. Прибуток фірми: бухгалтерський та економічний підходи.

Общий доход фирмы TR – выручка от реализованной продукции, он равен цене продукции Р, умноженной на объем проданной продукции Q. TR=P*Q. Средний доход AR – это доход, полученный от продажи 1 единицы продукции. AR= TR/Q. Граничный доход MR – это прирост общего дохода, обусловленный увеличением выпуска продукции на 1 единицу. MR=∆TR/∆Q. Затраты фирмы – это те денежные траты, которые нужно выполнить для производства определенного количества товара. Закон альтернативных затрат – реальная стоимость какой-нибудь вещи это неполученная полезность других вещей, которые могли бы быть произведены с помощью ресурсов, которые пошли на производство данной вещи. Экономические затраты – это те выплаты, которые фирма обязана сделать, или те доходы, которые она должна принести владельцам ресурсов, чтоб отвлечь их от других фирм. Внешние затраты – это альтернативные затраты, которые принимают форму явных платежей поставщикам ресурсов. Внутренние затраты – альтернативные затраты использования ресурсов, которые принадлежат владельцам фирмы. Прибыль – это разница между выручкой от реализованной продукции и затратами фирмы. Бухгалтерская прибыль – разница между валовым доходом фирмы и внешними затратами. Экономическая прибыль – разница между валовым доходом фирмы и суммой внутренних и внешних затрат.


38. Витрати виробництва у короткостроковому періоді.

В коротко-временном периоде предприятие не может изменить производственной мощности, но может увеличить объем предложения за счет увеличения интенсивности использования имеющейся мощности. Постоянные затраты фирма несет на протяжении определенного времени и не может быстро повлиять на её изменение, и не зависит от объема производства. Переменные затраты – затраты которые фирма может увеличить или уменьшить относительно объема производства в относительно короткий срок. Общие затраты – это все затраты на данный момент времени, необходимые для производства определенного количества товара. Средние затраты – затраты на 1 продукции. Граничные затраты называются дополнительные траты, связаны с выпуском еще 1 единицы товара.

39. Витрат виробництва у довгостроковому періоді.

В длительном периоде предприятие может изменить количество всех занятых ресурсов, в том числе и производственных мощностей. Так как фирма может изменять объем производства как хочет, то она должна найти оптимальный объем для себя. Таким образом, фирма в длительный период может влиять на объем производства и подстраиваться под рынок, а фирма с коротким периодом не может влиять на рынок, а только соглашаться с рыночными условиями. Наиболее эффективный размер фирмы – это тот размер, когда прибыль фирмы максимальна, то есть когда количество проданных товаров будет равна количеству произведенных, и общая прибыль будет максимально больше общих затрат.


Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2019 год. Все права принадлежат их авторам!