Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Ентеральний, парентеральний шляхи введення



Абсорбція

проникнення лік.р-ни крізь біологічні мембрани в кров і тканини до специфічного клітинного рецептора. В основі такі механізми:

Пасивна дифузія - – проникнення лік.р-ни крізь біологічні мембрани за градієнтом концентрації без витрат енергії і можлива як усередину клітини, так і назовні.

Полегшена дифузія – це транспорт лікарьських р-н крізь біологічні мембрани за участю молекул - специфічних переносників, відб.за градієнтом концентрації, не потребує затрат енергії і швидше звичайної дифузії.

Фільтрація – це проникнення речовин, не розчинних у воді і розміру до 0,4нм (вода, Na, Ca, сечовина та ін) через пори клітинної оболонки.

Активний транспорт – перенесення молекул лік.р-ни крізь біомембрани проти градієнта концентрації за допомогою спеціальних транспортних систем (молекул-носіїв) і потребує затрат енергії.

Піноцитоз – корпускулярна абсорбція, яка здійснюється шляхом інвагінації мембрани з утворенням везикули навколо р-ни і наступною екструкцією її в цитоплазму або зовнішній простір.

Біодоступність

визначають відносною кількістю лікарської р-ни, що надходить до загального кола кровообігу і взаємодіє з тканинними рецепторами, %.

Біоеквівалентність – це співвідношення кількості лікарської р-ни, що надходить у кров при введенні її в різних лікарських формах, дає змогу порівняти ефективність препаратів.

Загальний кліренс – це умовний об’єм крові чи її плазми, що звільнюється від лікарської р-ни за одиницю часу, мл/хв. Є нирковий, печінковий, жовчний.

Період напіввиведення – це фармакокінетичний показник часу, протягом якого кількість лікарської р-ни в камері або його концентрація в крові зменшується на 50 %.

Константа елімінації – відсоток зменшення концентрації лікарської р-ни в крові за одиницю часу.

Види фармаккотерапії:

- етіотропна – ліквідація причин патологічного стану (протимікробні напр.).

- патогенетична- застосування лік.засобів, які впливають на різні ланки механізму розвитку захворювання (напр.капотен при гіпертонічні хв).

- симптоматичне- ліквідація деяких симптомів захворювання, що може полегшити стан хворого і перебіг захворювання, але не може усунути його причини. Тому такий вид лікування є паліативним (полегшуючим) і не може розцінюватись як основний.

- замісне- при недостатній ф-ї деяких органів і систем (атррофічний гастрит –пр-ти шлункового соку; цукровий діабет – інсулін).

Доза

кількість лікарської р-ни, що виражена в одиницях маси, обєму або біологічної активності. Концентрація – ступінь розведення лікарської р-ни в біологічних середовищах організму або в розчинниках. Види доз: разова (мінімальна, середня та вища), добова, курсова; мінімальна токсична, середня та абсолютна смертельна; мінімальна, середня та вища терапевтичні дози; ударна та підтримувальна.



Етапи фармакокінетичного ефекту

1)введення лікарської р-ни в організм; 2)вивільнення лікарської р-ни з лікарської форми; 3)абсорбція лікарської р-ни – проникнення крізь біомембрани в судинне русло і тканини до специфічного рецептора; 4)розподіл лік.р-ни в біологічних рідинах, органах і тканинах; 5) біотрансформація лік.р-н зі зміною фармакологічних властивостей і утв.метаболітів, що виводяться; 6)виведення лік.р-ни або її метаболітів з організму.

Ембріотоксична дія

– доімплантаційна загибель зародка на 2-3 тижні внаслідок потрапляння лікарської р-ни у матковий секрет, яким живиться ембріон.

Тератогенна дія – аномалії розвитку плода при потраплянні лік.р-н до нього, розвиваються з 3 по 10 тиждень вагітності і призводить до порушення формування органів і тканин.

Фетотоксична дія – функціонально-структурні порушення формування органів плода у ІІІ триместрі вагітності під впливом лікарських засобів, які здатні проникати крізь плаценту.

Ентеральний, парентеральний шляхи введення

Ентеральний шлях введення передбачає введення лікарської р-ни через різні ділянки травного каналу: сублінгвально, суббукально, перорально, дуоденально, ректально.

Парентеральний – обминаючи травний канал:нашкірно, у коньюнктивальний міщок, зовнішній слуховий прохід, у пор-ну носа, на слизову роту, у черевну порожнину, в пор-ну суглобів, плеври, у шкіру, під шкіру, внутрішньом’язово, у вену, в артерію, субарахноїдально, субдурально, субокципітально, внутрішньокістково, електрофорез.



Екскреція

виведення лікарської р-ни з організму різними тканинами і органами: ниркова екскреція, слинними з-зами, слизовою шлунка, печінкою, кишками, легенями, молочними, сльозними і потовими з-зами.

Ідіосинкразія

– підвищення чутливості та спотворення реакції на продукти харчування, лікарські речовини та інші ксенобіотики, зумовлене спадковими ферментопатіями.

Тахіфілаксія – швидке зниження ефективності засобу після повторного введення, що розвивається протягом часу від кількох хвилин до однієї доби (напр. зниження гіпертензивної дії ефедрину).

Звикання (толерантність) – це зниження чутливості до препарату після йогог повторного введення, що потребує збільшення дози для того, щоб викликати ефект тієї ж інтенсивності, що раніше після введення меншої дози; - це часткова або повна втрата терапевтичного ефекту при тривалому лікарського засобу без явищ лікарської залежності (напр.при введенні проносних рослинного походження з антраглікозидами:сенадексин).

Сенсибілізація – підвищення чутливості організму при повторному введенні лікарської р-ни, і замість лікувального ефекту розвивається алергічна реакція (антибіотики, сульфаніламідні).

Кумуляція (нагромадження)

може бути викликана накопиченням в організмі активної активної речовини (матеріальна к.) або сумацією її ефектів (функціональна к.).

Матеріальна: напр.дигітоксин – повільно елімінує, накопичується, створюється висока концентрація, посилюється ефект, аж до інтоксикації.

Функціональна: напр.спирт етиловий, сильнодіючі психотропні – швидко виводяться, але функціональні зміни не зникають до повторного приймання, посилення ефекту (сумація невротропної дії).

Лікарська речовина

це окрема хімічна сполука або біологічно активна речовина, яка при введенні в організм здатна запобігати виникненню захворювання, змінювати перебіг патологічного процесу, нормалізувати функцію і сприяти швидшому видужанню.

Лікарський засіб – це фармакологічний засіб, дозволений для застосування уповноваженим на це органом країни в установленому порядку для запобігання, лікування та діагностики захворювань людини чи тварин.

Фармакологічний засіб – це речовина або суміш р-н з установленою фармакологічною активністю, що є об’єктом клінічного випробовування.

Лікарський препарат – це лікарський засіб у вигляді певної лікарської форми (таблетки, драже, мазь тощо).

Лікарська форма – це наданий лікарському засобу чи лікарській рослинній сировині зручний для застосування стан, за якого досягається потрібний лікувальний ефект.

Лікарська сировина – це матеріал бактеріального, рослинного, мінерального, тваринного чи синтетичного походження, з якого виготовляють лікарські препарати; має бути дозволена Держ.фарм.центром.

Лікарська залежність

це психічний, іноді фізичний стан, що є результатом взаємодії між живим організмом і лікарською р-ною з певними поведінковими та іншими реакціями, коли завжди є бажання приймати препарат постійно чи періодично, для того, щоб уникнути дискомфорту, який виникає без приймання препарату (алкогольно-барбітуратна, типу канабісу, фентаміну, кокаїну, ефірних розчинників, галюциногенів, опіатів і ін.).

Психічна залежність – це стан, за якого лікарський засіб викликає відчуття задоволення і психічного піднесення – стан ейфорії, який потребує періодичного або постійного введення лікарського засобу, щоб відчути задоволення або уникнути дискомфорту.

Фізична залежність – адаптивний стан, якому властиві інтенсивні фізичні розлади після припинення приймання певного лікарського засобу; ці розлади, тобто синдром абстиненції (синдром відняття) – є комплексом специфічних ознак психічних і фізичних порушень, властивих для певного наркотичного анальгетика.

 


Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2019 год. Все права принадлежат их авторам!