Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Парадокс зоощадливості. Взаємозв’язок попита та пропозиції та модель AD-AS



Парадокс зощадження– суперечність, згідно з якою спроба заощаджувати більше доходів призводить до зменшення обсягу заощаджень Парадокс полягає у зростанні пропозиції грошей ощадним банкам, що спричиняє зниження відсоткової ставки, а отже, зменшення загального обсягу заощаджень.

Насамперед Дж.М. Кейнс висловив незгоду з фундаментальним положенням класичної теорії. Відповідно до його теорії не сукупна пропозиція створює сукупний попит, а навпаки, сукупний попит створює сукупна пропозиція.

Задамося питанням: чим визначається сукупна пропозиція в короткостроковому періоді? Якщо технологічний рівень виробництва і виробничих потужностей залишаються незмінними (а це ознаки короткострокового періоду), то рівень виробництва визначається чисельністю зайнятих. Виробники готові запропонувати на ринку будь-яку кількість продукції, а отже, і забезпечити зайнятість будь-якої кількості працівників, у залежності від того виторгу, що вони одержать, реалізувавши товари і послуги. Цей виторг, що спонукає робити той чи інший обсяг продукції, Кейнс назвав ціною пропозиції.

Іншими словами, у кожен даний момент часу функція сукупної пропозиції задана, оскільки задані досягнутим рівнем розвитку витрати на виробництво будь-якого обсягу товарів і послуг.

Прогнозуючи результати своєї діяльності, виробники очікують фактично одержати за кожен обсяг виробництва певну ціну. Цей очікуваний виторг можна назвати ціною попиту. Очікуваний виторг більш-менш тісно позв'язаний з фактично отриманою ціною, оскільки виробники постійно коректують свої чекання в залежності від отриманих результатів і кон'юнктури ринку.

Виробник у своїх діях буде орієнтуватися на обсяг пропозиції, що відповідає точці перетинання графіків ціни пропозиції і ціни попиту. Величина сукупного попиту в точці перетинання графіків названа Дж.М. Кейнсом ефективним попитом.

Таким чином, робить висновок Кейнс, функції сукупного попиту та сукупної пропозиції визначають рівень виробництва і зайнятості. Але оскільки в короткостроковому періоді функція сукупної пропозиції задана, можна стверджувати, що реальний рівень виробництва і зайнятості визначається функцією сукупного попиту. Тому особлива увага в кейнсіанскій теорії приділяється аналізу сукупного попиту, і насамперед споживчих витрат.

Отже, запропонована Кейнсом так званна модель AD-AS:

1) Виступає базовою при дослідженні коливання обсягів виробництва та рівень цін в економіці в цілому, причин та наслідків їх змін;



2) Дає можливість модифікувати різноманітні варіантидержавної політики в економічній області;

3) Дозволяє визначити ступінь впливу шоків на економіку, а також на результати політики держави, що направлена на стабілізацію;

4) Виходить з того, що ціни не гнучкі в короткостроковому періоді та є гнучкими в довгостроковому.

29. Теорія споживчої поведінки. Інтерпретація І. ФішераВикориставши схеми Вальраса в області механіки, Фішер спробував відійти від визначень корисності, якщо піддається вимірюванню кількість: прагнучи пов'язати корисність з об'єктивними товарними відносинами, він, в кінцевому рахунку, прийшов до чистої логіки вибору. Але на цій стадії у нього ще були деякі коливання, оскільки теорія вибору і представлялася йому центральною, Фішер вважав, що певне місце повинна знайти собі і проблема вимірювання корисності. Фішер твердив, що оскільки поверхня корисності перетворюється на карту байдужості, то залишається тільки логіка вибору.На думку Фішера, виміряти корисність краще уникаючи вторгнення в область етики, психології і метафізики, хоча на практиці такого досягти неможливо.Оскільки метою економіста є вивчення «механічних взаємодій», властивих процесу обміну, то для теорії Фішера досить почати з об'єктивного факту існування цін.Отже, Фішер висунув гіпотезу, що при прийнятті споживчих рішень раціональні економічні суб’єкти враховують не лише поточні, але й майбутні доходи, тобто доходи, отримані споживачами протягом життя, і далі дослідник визначив проблему міжчасового споживчого вибору. Суть її полягає в тому, що при прийнятті рішення про споживання на данний момент і в майбутньому споживач стикається з міжчасовим бюджетним обмеженням.Отже, проблема вибору постає перед споживачем, що живе у двох часових періодах: молодість та старість.В перший період індивід накопичує та споживає.В другий період має певний прибуток, але він не споживає і не накопичує, проте використовує накопичення, що зроблені завчасно в перший період життя.Результатом його пошуків стало рівняння, що узагальнює споживчі можливості індивіда: Дане рівняння співвідносить споживання в двох періодах і дохід в ці періоди. Це – стандартний спосіб виразу міжтимчасового бюджетного обмеження споживача. 30. Теорія «життевого циклу» Модільяні

Обоє автори протиставляють фактичний рівень доходу тому, який, виходячи з деяких раціональних міркувань, очікується отримати. У теорії життєвого циклу інформованість, а значить, і ступінь раціональності в діях суб'єкта передбачаються найбільшими. У основі теорії Модільяні лежить модель людини, яка, виходячи з очікуваної тривалості свого життя і очікуваних доходів, розраховує рівень споживання, що гарантує їй максимальну корисність на все життя, що залишилося.



Корисність розуміється тут як функція від сукупного сьогодення і майбутнього споживання, а ресурсами, які споживач використовує для вирішення оптимізаційного завдання, є сума його багатства, поточного доходу і дисконтованих майбутніх доходів. Ці три останні змінні в агрегованому вигляді і є незалежними змінними в рівнянні споживчої функції. Логіка економетричного дослідження, що має справу з реально спостережуваними статистичними даними, вимагає заземлити концепцію очікуваних майбутніх доходів. Для цього вводяться радикальні спрощення. По-перше, передбачається, що споживач завжди бажає, щоб протягом всього життя, що залишилося, він отримував дохід рівними річними порціями. Тому досить знайти цю середньорічну величину, і завдання буде вирішено. Що ж до середньорічного очікуваного доходу, то його Ф. Модільяні визначає як функцію від середнього поточного доходу на душу працюючого населення. Таким чином, у функції залишається лише поточний дохід і багатство, а оптимізаційні гіпотези розчиняються на дальніх підступах до остаточної специфікації регресійного рівняння.

31. Теорія перманентного доходу Фрідмена

Згідно гіпотезі Фрідмена, фактичний дохід споживача можна теоретично розділити на два компоненти: постійний і тимчасовий (це розділення здійснюють самі споживачі). Постійний (він же очікуваний) компонент індивід розглядає як дохід на свій капітал, що складається з: матеріального багатства, людського капіталу, здібностей, освіти, особових характеристик, вибраної професії, місця роботи і т. д. Все інші випадкові, з його точки зору.

Аналогічним чином Фрідмен пропонує розділити і споживчі витрати. Його гіпотеза постійного доходу полягає в тому, що достатньо стійка функціональна залежність зв'язує між собою лише постійні компоненти споживання і доходу. Тимчасові ж компоненти доходів і витрат не корелюють не тільки з постійними, але і між собою.

Слідуючи методології Фрідмена, споживачам немає потреби вимірювати постійний дохід і тим більше доводити, що це можуть зробити самі споживачі. Достатньо емпірично виміряти еластичність споживання по доходу, упевнитися в її відносній стабільності і зробити висновок, що ми маємо в своєму розпорядженні теорію, що дає вірні «прогнози» (термін умовний, оскільки «прогноз» робиться «назад»).

Коефіцієнт, що пов'язує постійний дохід з постійними витратами для різних груп населення, коливається, і серед чинників, що його визначають, Фрідмен називає норму відсотка, відношення поточного доходу до багатства і інші чинники, що впливають на вибір між споживанням і накопиченням активів. Таким чином в розгляд включаються деякі не тільки раціональні (норма відсотка як показник вигідності накопичення щодо споживання), але і інституційні (раса, національність) міркування.

Як і Модільяні, Фрідмен запропонував апроксимувати винайдену їм змінну (постійний дохід) за допомогою поточного доходу і средньозваженої величини минулого доходу. Але якщо Модільяні проводив заміну невловимій теоретичній категорії на відчутну статистичну змінну до оцінювання і апелював лише до міркувань здорового глузду, то Фрідмен спочатку оцінював вплив деякого чинника під умовним найменуванням «постійний дохід», а потім визначав можливих заступників цього штучно сконструйованого ряду методом найменших квадратів.

32. Неокейнсіанська модель IS - LM (товарний та грошовий ринки)

Як зауважує Самуелсон з приводу книги Кейнса «Загальна теорія зайнятості, процента і грошей», «сама кейнсіанська система викладена в ній незрозуміло...Спалахи осяяння та інтуіції поєднуються з нудною алгеброю».Саме тому у кейнсіанської теорії було багато інтерпретаторів, які пропонували своє розуміння і водночас доповнювали та розвивали погляди Дж.М.Кейнса.

Коpисність для загальної pівноваги моделі IS-LM. Перш за все вона дає можливість врахувати більше змінних, тобто повніше відображає реальні зв'язки між явищами. Розглядаючи елементи сукупних витрат, автор моделі прийняв, що рівень інвестицій є фіксованим. Але таке припущення надто спрощує дійсність. Адже інвенстиції залежать від ставки процента. Функцію інвестицій можна визначити так:

I=I (i), де i – ціна позички або норма процента.

Грошовий ринок впливає на ринок товарів через зміну норми процента, а сам він «відчуває» на собі впливи товарного ринку завдяки зміні обсягів доходів (витрат).

У найбільш загальний спосіб модель IS-LM можна визначити як пояснюючу модель взаємозв'язку товарного та грошового ринків. Двома частинами моделі є криві IS та LM. Назва кривої IS походить від перших літер англійських слів investment (інвестиції) та save (заощадження). Відповідно LM – від перших літер слів liquidity (ліквідність) та money (гроші). У моделі Хікса, однак, не враховано ринок праці, хоча багато дослідників вважали, що таке ігнорування ринку праці збіднює інтерпретацію кейнсіанської теорії. Пізніше Елвін Хансен розширив власне модель IS-LM, додавши до неї рівняння і графік рівноваги на ринку праці. Тому часто модель IS-LM називають моделлю Хікса-Хансена.

Крива IS. Врахування впливу ставки процента i, яка формується на ринку інвестицій, на величину загальних доходів Y дає можливість побудувати криву IS. Вона показує всі комбінації ставки процента i та випуску Y, при яких товарний ринок перебуває у стані рівноваги.

Крива LM. Врахування ринку грошей та його взаємодії з ринком товарів дає змогу побудувати також криву LM. Отже крива LM – це лінія, що показує різні комбінації випуску Y та ставки процента i, коли остання зазнає впливів грошового ринку.

33. Модель Манделла – Флемінга (рівновага товарного, грошового і зовнішнього ринків)

В сучасних умовах економіка кожної окремої країни є частиною єдиної світової економіки. Модель Манделла-Флемінга дає можливість пояснити поняття економічної рівноваги саме у такій відкритій економіці.

Модель Манделла-Флемінга була розроблена на початку 60-х років. Вона використовує і розвиває відому вже нам модель IS – LM. Цей розвиток полягає в тому, що до моделі включено нові змінні: чистий експорт, світову ставку процента та курс національної валюти. Модель розрахована на малу відкриту економіку. Під цим визначенням розуміють не стільки розміри економіки, скільки її здатність визначати світову процентну ставку. «Мала» економіка, на відміну від «великої», відчуваючи на собі вплив світової процентної ставки, не здатна суттєво впливати на неї, тобто її визначати. Саме цим модель Манделла-Флемінга цікава для українського споживача.

У результаті розширення кола змінних, введених до моделі IS – LM, остання набуває вигляду:

, де NX - чистий експорт;

де q – курс національної валюти,

n – еластичність реального обмінного курсу,

m” – гранична схильність до імпорту.

 

Власне модель Манделла-Флемінга складається з трьох рівнянь. Два з них є рівняннями кривих IS i LM з тими доповненнями, що пов´язані з уведенням нових змінних NX та q. Третє рівняння відображає зв´язок між ставкою процента всередині країни та на світовому ринку.

Даними рівняннями є:

Рівняння описує ринок товарів, що, крім звичних вже для нас C,I,G, залежить від NX – чистого експорту. З рівняння випливає, що величина сукупних витрат, а отже, і сукупного попиту та споживання обернено залежна від величини реального курсу q: чим він вищий, тим Y менший. Фактично ми отримали видозмінене рівняння IS.

 


Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2019 год. Все права принадлежат их авторам!