Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Перехідні запаси (обсяг запасів сільськогосподарського товару наприкінці торговельного року)



Рівень запасів сільськогосподарських товарів є вагомим індикатором цін. Так, зростання складських запасів свідчить про складність реалізації товару, і навпаки.

Слід зазначити, що при використанні цього фактора для прогнозування цін у довгостроковому періоді слід бути дуже обережним. Це викликано тим, що сільськогосподарські виробники також мають дані про запаси, і якщо вони великі, то виробники можуть тимчасово відмовитись від виробництва даної сільськогосподарської продукції, створивши дефіцит в наступному році, і навпаки.

Очікувана урожайність (для рослинних товарів).

Чим вище прогнозується урожайність сільськогосподарських культур (за інших рівних умов), тим вище буде очікуватись пропозиція даних культур, і відповідно тим дешевше будуть ф’ючерси на них. Дія даного фактору посилюється з наближенням моменту збирання врожаю, оскільки прогнозована висока урожайність може впасти під дією несприятливих погодних умов, але чим довше зростає врожай, тим менше відповідні погодні ризики.

Взаємозв’язок між споживанням різних сільськогосподарських товарів.

Наприклад, існує пряма залежність між пропозицією та попитом на живу худобу та зерно. Так, під час економічного зростання споживачі більше купують яловичину, і це призводить до зростання попиту на різноманітні зернові компоненти кормів, в першу чергу на кукурудзу. Під час економічного спаду все відбувається навпаки.

Слід зазначити, що для аналізу цього фактору необхідно знати структуру споживання відповідної рослинної продукції. Так, трейдер повинен знати, що, наприклад, у США 65% кукурудзи йде на корм худобі й птиці, 25% експортується, інші 10% споживаються в промисловості, на продовольчі цілі й становлять насіннєвий фонд.

Конкуренція з іншими сільськогосподарськими товарами.

Наприклад, коли на ринку недостатньо сої й ціни на неї високі, фермери-тваринники можуть замість неї використовувати борошно з насіння соняшнику як компонент раціону, або виробники рослинного масла можуть взяти за основу кокосову або пальмову олію замість соєвої.

Державна та міжнародна політика стосовно сільського господарства.

Наприклад, у США уряд пропонує фермерам спеціальні програми скорочення посівних площ під певними культурами. Це приводить до зниження обсягів виробництва конкретних товарів і в остаточному підсумку зменшує пропозицію й підвищує ціни.

Водночас в Євросоюзі для зниження цін на сільськогосподарську продукцію виробникам надаються субсидії.



Погодні умови.

Невизначеність, що вносять погодні умови, може викликати більше занепокоєння на ринку, чим всі інші фактори, разом узяті.

Трейдери стежать за кількістю опадів, строками настання заморозків і морозів, температурами в період вегетації та їхнім впливом на умови оброблення культур у різних регіонах миру й на рівень урожайності.

Погодні умови впливають також на виробництво продукції у тваринництві. Так, у посушливі роки тваринники змушені скорочувати поголів'я худоби через високу вартість кормів. Це приводить до надлишку пропозиції м'яса й зниженню цін у короткий термін, однак у перспективі ціни на м'ясо будуть підвищуватися через недостачу поголів'я худоби для вибою. У зимовий час заметілі й снігопади можуть перекрити дороги й тимчасово затримати відправлення худоби на ринок.

До інших довгострокових факторів, що обумовлюють попит та пропозицію на товари аграрного сектору, відносяться: сезонна нерівномірність їх споживання протягом року; кількість потенційних виробників товару і їхня здатність виробляти цей товар; обсяги міжнародної торгівлі даним товаром; динаміка валютних курсів та собівартості виробництва цих товарів.

Для отримання необхідної для фундаментального аналізу інформації трейдер повинен регулярно стежити за публікацією різноманітних звітів про сільськогосподарське виробництво у США й за кордоном. Так, у США видається безліч звітів міністерства сільського господарства по всіх видах сільськогосподарської продукції (від живої худоби до апельсинового соку). Через те, що торговці надають важливого значення узагальненим даним у масштабі країни, статистичні зведення прагнуть публікувати точно в запланований термін.



Одним з ключових виробників сільськогосподарської продукції в світі є США, і саме там найбільш розвинена ф’ючерсна торгівля цими товарами. Однак через фінансових посередників брати участь в спекулятивній торгівлі товарними ф’ючерсами можуть трейдери з усього світу (в більшості випадків за допомогою маржинальної форми торгівлі).

Слід зазначити, що інші форми контрактів на продаж біржових товарів (спотові, форвардні, опціонні) відносяться до товарного, а не до фінансового ринку, оскільки передбачають можливість (а в більшості випадків навіть обов’язковість) реального постачання товару, і тому зазвичай не використовуються інвесторами та фінансовими спекулянтами.

13.2. Ринок нафтових ф’ючерсів

 

Світовий ринок нафти є одним з ключових серед усіх товарних ринків світу, і не тільки тому, що нафта є одним із ключових сировинних ресурсів, альтернативи якому досі немає, але й тому, що нафтові ф’ючерси характеризуються високою дохідністю, що робить їх привабливим об’єктом для фінансових інвестицій та спекуляцій.

Біржова торгівля ф'ючерсами на сиру нафту почалась на Нью-Йоркській товарній біржі (NYMEX) у 1986 році. Двома роками пізніше контракти на сиру нафту були уведені на Лондонській міжнародній нафтовій біржі (LIPE), а потім і на Сінгапурській товарній біржі (SIMEX). Завдяки переходу до ф’ючерсної торгівлі нафтою ціни на нафту на ринку «спот» стали надзвичайно волатильними і почали залежати від динаміки ціни ф’ючерсів, а не від реального поточного співвідношення попиту і пропозиції нафти у світі.

Слід зазначити, що хоча на вказаних біржах котируються тільки маркерні (тобто еталонні) сорти, але насправді там може продаватись будь-яка нафта. Конкретні сорти нафти торгуються із чітко визначеною для кожного сорту знижкою (надбавкою) до вартості еталонного сорту, яка враховує відмінність в якості (тобто у щільності, вмісту сірки) конкретного сорту нафти від еталонного. Так, наприклад, на NYMEX сорти нафти Brent та Forties (Великобританія), Oseberg (Норвегія) продаються з дисконтом 30 центів по відношенню до маркерного сорту Light Sweet, натомість Bonny Light (Нігерія) і Cusiana (Колумбія) – із премією в 15 центів, а Qua Iboe (Нігерія) – в 5 центів.

Найбільшими нафтовими біржами є NYMEX, де котирується американський маркерний сорт Light Sweet (WTI), і LIPE, на якій котирується англійський маркерний сорт Brent.

На обох біржах торги здійснюються “голосовим” способом (open outcry), однак в останні роки на них також активно використовуються електронні системи. При цьому в Лондоні основні торги проходять із 10:02 до 20:13, а в Нью-Йорку – з 9:45 до 15:10 за місцевим часом. Це означає, що протягом майже п'яти з половиною годин торгівля йде на обох біржах, а закриття торгів відбувається одночасно.

Стандартний лот в обох випадках становить 1000 барелів, мінімальний крок зміни ціни – 1 цент, а самі ціни виставляються в доларах і центах за барель. На NYMEX контракти торгуються із щомісячним інтервалом на 30 місяців уперед, але є також ф'ючерси з виконанням через 36, 48, 60, 72 і 84 місяці. На LIPE представлені контракти на 12 послідовних місяців, потім з інтервалом у три місяці з максимальним строком виконання через 24 місяця й шестимісячним інтервалом на строк до трьох років. Оскільки за статистикою 75% обсягів торгів нафтовими ф’ючерсами припадає на два найближчих контракти, то це розходження між біржами є несуттєвим.

Сучасний біржовий нафтовий ринок є досить конкурентним, оскільки в принципі відкритий для широкого кола потенційних учасників. За даними американської Комісії з ф'ючерсної торгівлі (CFTC), на частку 8 найбільших гравців на NYMEX припадає в середньому близько 40%. Однак, хоча серед трейдерів жоден не має реального впливу на ціну нафти, такий вплив досі має ОПЕК, який більше не встановлює ціни безпосередньо (як це було в 70-х роках), однак регулює їх, зменшуючи або збільшуючи свій видобуток нафти. Оскільки країни ОПЕК мають близько 78% світових запасів нафти і видобувають біля 42% від загального світового її видобутку, їх вплив на світову ціну нафти є величезним.

Фізична поставка нафти по біржових контрактах відбувається рідко й становить лише близько 1% від усього обсягу торгів. Це пов'язано в тому числі й з тим, що нафти відповідних сортів реально добувається на два порядки менше віртуального обсягу торгів. Так, на LIPE за один день укладається в середньому близько 68,6 тис. ф'ючерсних контрактів по суміші Brent, що еквівалентно світовому добовому видобутку усієї сирої нафти, а на NYMEX – 152 тис. ф'ючерсних контрактів по суміші Light Sweet (222% всього видобутку). При цьому видобуток нафти відповідних марок вже пройшов свій пік і зараз становить усього біля 700-800 тис. барр./добу, і при цьому неухильно знижується.

Слід зазначити, що якщо на NYMEX існують певні обмеження кількості проданих (куплених) контрактів, діапазону коливання цін на нафту за один торговельний день, то на LIPE ніяких подібних обмежень не передбачено, що дозволяє спекулянтами повністю відірватись від реальної ціни на нафту, яка встановилась би на споті за умови відсутності ф’ючерсних спекуляцій. Насправді ж спотова ціна підпорядковується ф’ючерсній (а не навпаки, як було б логічно), оскільки обсяг спотової торгівлі незрівнянно менший, ніж обсяг ф’ючерсної. За таких умов, якщо ціна нафтових ф’ючерсів суттєво перевищує спотову ціну, то деякі спекулянти, продавши дорогий ф’ючерс, тут же купують відповідний обсяг нафти на споті і розміщують її на зберігання, щоб у визначений час поставити покупцю. Таким чином, попит на нафту на споті різко зростає, і її ціна зростає також.

Котирування найближчих ф'ючерсів на Brent і Light Sweet у цілому досить добре корелюють, однак різниця в ціні між ними увесь час міняється через локальні розходження американського і європейського ринків.

Оскільки точних даних про поточний світовий баланс попиту та пропозиції нафти не існує, нафтові трейдери в основному орієнтуються на інформацію про зміну складських запасів нафти – стратегічних і промислових. Через нестачу даних промислові запаси реально оцінюються тільки для США та країн Західної Європи, на частку яких припадає більше половини світового споживання нафти. Відповідні оцінки з'являються в щотижневих і щомісячних бюлетенях деяких агентств (найбільш відомими є огляди Американського інституту нафти (API), інформаційного агентства Департаменту енергетики США (EIA) і Міжнародного енергетичного агентства (IEA)). Ріст запасів є непрямим свідченням того, що пропозиція нафти перевищує попит і, як правило, супроводжується падінням цін.

Загалом динаміка цін на нафту суттєво залежить від економічної циклічності. Так, під час економічного зростання ціна нафтових ф’ючерсів різко зростає, а під час економічного спаду різко знижується завдяки різкому скороченню попиту на нафту. Це зазвичай призводить до величезних збитків у тих спекулянтів, які вчасно не відчули зміну фази економічного циклу.

На місячному й квартальному інтервалах ціни на нафту мають яскраво виражений сезонний компонент, що пов'язано з коливаннями попиту. Найбільші світові споживачі нафти (США й Західна Європа) розташовані в північній півкулі й для опалення приміщень активно використовують топковий мазут. Тому різниця між максимальним (грудень, лютий) і мінімальним (травень) споживанням нафтопродуктів цими країнами становить близько 4 млн барр./добу, що суттєво впливає на світові ціни на нафту.

Однією з основних цілей розвитку біржового ринку було хеджування цінових ризиків виробників та переробників нафти, однак насправді переважна більшість операцій з нафтовими ф’ючерсами мають чисто спекулятивний характер і здійснюються фінансовими спекулянтами, а не реальними учасниками ринку. Це підтверджує фінансовий, а не товарний характер ринку нафтових ф’ючерсів.

Істотний вплив на вартість нафти в короткостроковому періоді також мають такі фактори:

1. Політичні кризи, військові конфлікти, природні та техногенні катастрофи в країнах-експортерах нафти та очікування відносно них.

Так, якщо на Мексиканську затоку, де США видобуває нафту, насувається шторм, наслідки якого поки ще невідомі, світова ціна на нафту вже зростає.

2. Девальвація долара США, у якому здійснюється переважна більшість розрахунків за нафту.

В довгостроковій перспективі ціна на нафту буде зростати під дією таких факторів:

1. Вичерпування світових запасів нафти.

2. Підвищення вартості її видобутку.

3. Відставання темпів зростання потужностей нафтопереробки від темпів зростання її видобутку.

4. Зростання попиту на нафту з боку Індії та Китаю.

Слід зазначити, що волатильність цін на нафтові ф’ючери є однією з найвищих серед усіх товарних ф’ючерсів, що зумовлює їх як надзвичайно високу ризикованість, так і надзвичайно високу потенційну прибутковість. Завдяки цьому при маржинальній торгівлі нафтовими ф’ючерсами ділінгові центри надають трейдерам кредитне плече 1:8 (на відміну від 1:100 на валютному ринку).


13.3. Ф’ючерсний ринок дорогоцінних металів

Ф’ючерсний ринок дорогоцінних металів відіграє величезну роль в сучасній економічній системі, оскільки ці метали є не тільки цінною сировиною, але й засобом заощадження, а також, по суті, неофіційними світовими грошима. Завдяки цьому інвестиції в дорогоцінні метали хоча і є низькокдохідними, однак практично безризиковими, що робить їх дохідність еталоном для інших фінансових активів.

Основними світовими центрами з торгівлі дорогоцінними металами є американська біржа COMEX (підрозділ NYMEX), а також Лондонська біржа LMEX.

До основних дорогоцінних металів, ф’ючерси на які торгуються на вказаних біржах, належать:

Золото.

На фінансовому ринку золото є активом, що найкраще страхує від втрат. Причиною цього є його всесвітня визнаність, постійне відставання обсягів видобутку золота від зростання попиту на нього, наявність товарної вартості (на відміну від багатьох інших фінансових інструментів). В часи політичної й економічної нестабільності людство знову завжди звертається до золота як до засобу обігу. Тому ціна золота зазвичай різко зростає в періоди кризових явищ.

В даний момент ф'ючерсні контракти на золото активно використовуються не тільки фінансовими спекулянтами, але і виробниками та покупцями товарів із вмістом золота, які хеджують свої цінові ризики. Як сировина золото широко використовується не тільки ювелірною галуззю, але і промисловістю, оскільки це чудовий провідник електрики, надзвичайно стійкий до корозії, і є одним з найбільш хімічно стійких металів (що надзвичайно важливо в електроніці).

Існує цікавий зв'язок між ціною золота та ціною нафти. Зазвичай при подорожчанні нафти зростає в ціні і золото, оскільки арабські нафтові мультиміліардери вкладають гроші від продажу нафти саме в золото. Це ще раз підтверджує статус золота як світових грошей.

Срібло.

Як і золото, срібло являє собою “кризовий” метал, природну вартість якого люди використовують у тих ситуаціях, коли паперові гроші втрачають цінність. Але оскільки срібло набагато дешевше, ніж золото, його не так легко переміщувати. Недостатня портативність серйозно зменшує цінність срібла як засобу заощадження на випадок кризи. Однак срібло широко застосовується в різних галузях: у фотографії, стоматології й промисловості.

На ринок срібло надходить із двох основних джерел – нового видобутку й переплавлення “старого” срібла. Основними постачальниками щойно добутого металу є Мексика, США й Перу.

Ф'ючерсні контракти на срібло використовуються виробниками срібла та користувачами продуктів зі срібним вмістом для хеджування цінових ризиків.

У сучасних умовах срібло привертає велику увагу провідних світових інвесторів, оскільки вважається суттєво недооціненим (так, з моменту заснування грошової системи США, коли співвідношення між золотом та сріблом було встановлено 1:16, срібло подешевшало відносно золота більш ніж в 4 рази). Так, в середині 90 років
ХХ століття випадково з’ясувалось, що всесвітньо відомий інвестор та міліардер Уоррен Баффет почав активно скуповувати срібло в злитках і перевозити його в Європу, накопичивши таким чином до 20% всіх світових запасів срібла, доки у справу не втрутились американські антимонопольні органи. Також відомо, що іншим великим власником запасів срібла є Білл Гейтс, який активно скуповує срібні рудники.

Платина.

Це найдорожчий дорогоцінний метал в світі, перш за все завдяки незначним обсягам його видобутку (сумарні обсяги видобутку платини не перевищують 4,5 млн. трійських унцій на рік, що в 15 разів менше, ніж добувається золота, і в 100 разів менше, ніж добувається срібла).

Половина всесвітнього споживання платини використовується для виробництва каталізаторів. На виробництво автомобільних каталітичних конверторів припадає більше 40% споживання даного металу. Також платина використовується в комп'ютерній промисловості та в інших високотехнологічних галузях, оскільки вона є чудовим провідником електрики, не піддається впливу корозії й має низьку реактивність із іншими металами. Широко використовується платина в ювелірній промисловості.

Біля 70% загальносвітового виробництва платини забезпечує Південна Африка, біля 17% – Росія.

Палладій.

Це другий головний метал платинової групи. Він добувається разом із платиною і нагадує її в багатьох відносинах. Палладій виробляється також як побічний продукт гірської промисловості нікелю. Росія постачає на ринок до 60% загальносвітового виробництва палладію. Щорічно видобувається до 5 млн унцій даного металу. Палладій застосовується в основному в електронній промисловості (до 50% усього попиту), у медицині – до 25%, в автомобільних каталізаторах – до 18%, в коштовностях – до 4%.

Контрольні запитання

 

1. Що являють собою ф’ючерси та у чому полягають їх ключові відмінності від інших типів біржових контрактів?

2. Яку роль відіграють товарні ф’ючерси в системі сучасного фінансового ринку?

3. Які основні фактори визначають ціни на продовольчі ф’ючерси?

4. Як пов’язані ціни товарних ф’ючерсів із цінами спотового ринку на відповідні товари?

5. Які фактори визначають ціни на нафтові ф’ючерси?

6. Як впливає ціна на нафтові ф’ючерси на розвиток світової економіки?

7. На яких світових біржах відбувається торгівля товарними ф’ючерсами?

8. Що станеться, якщо товарний ф’ючерс не буде анульований до закінчення моменту обігу?

9. У чому полягають недоліки та переваги дорогоцінних металів як інвестиційного активу?

10. Які фактори визначають біржові ціни на дорогоцінні метали?


14. ВАЛЮТНИЙ РИНОК

14.1. Механізм функціонування світового валютного ринку «Форекс»

Валютний ринок – це сектор фінансового ринку, в якому здійснюються конверсійні (валютообмінні) валютні операції.

Конверсійні валютні операції можуть бути реальними та спекулятивними.

Реальні валютні операції здійснюються, щоб отримати валюту для здійснення платежів чи заощаджень. Основними учасниками таких операцій є експортери, імпортери, комерційні банки. Також такі валютні операції здійснюють центральні банки та міжнародні валютно-фінансові організації для підтримання стабільності валютних ринків та виконання своїх функцій.

Спекулятивні валютні операції здійснюють банки, фінансові компанії та брокерські контори за дорученням фізичних та юридичних осіб з метою отримання прибутків на різниці валютних курсів в різні моменти часу.

Валютний ринок існує на світовому, регіональному, національному та місцевому ринках. Чим вище масштаби ринку, тим більшу частку операцій на ньому складають спекулятивні операції.

На світовому рівні торгівля валютою здійснюється на єдиному валютному ринку „Форекс”. Він являє собою сукупність валютних бірж світу, а також міжбанківських зв’язків, за допомогою яких продається валюта. Відмінністю цього ринку від локальних є загальносвітові ціни. Вони формуються інформаційними агенціями, які кожну секунду збирають та узагальнюють інформацію про ціни угод купівлі та продажу валюти в усьому світі на валютних біржах та міжбанківських ринках. Ринок „Форекс” не є оформленим інституційно, що не заважає його ефективному функціонуванню.

Основними центрами світової валютної торгівлі, в яких знаходиться велика кількість потужних і активних учасників валютного ринку, є:

1. Тихоокеанський регіон (основні центри – Сідней, Веллінгтон).

2. Азійський регіон (основні центри – Гонконг, Сінгапур, Токіо).

3. Європейський регіон (основні центри – Франкфурт, Цюрих, Париж, Лондон).

4. Американський регіон (основні центри – Нью-Йорк, Чикаго).

Завдяки наявності центрів валютної торгівлі в усіх регіонах світу Форекс протягом робочого тижня функціонує цілодобово. При цьому під час державних свят у відповідних країнах валютні ринки цих країн також не працюють.

Переважна більшість операцій на Форексі є спекулятивною, хоча і реальні учасники (ті, яким для здійснення комерційної діяльності необхідна конкретна валюта) також купують валюту тут.

Протягом однієї торговельної доби валютні курси можуть суттєво змінитись. При цьому діяльність валютних спекулянтів суттєво
збільшує загальну амплітуду коливань валютних курсів. Найбільшими обсяги продажу валюти (і відповідно – коливання валютних курсів) є тоді, коли на ринку одночасно торгують європейські та американські дилери.

Основними валютами, які торгуються на Форексі, є:

1. AUD – австралійський долар;

2. CAD – канадський долар;

3. NZD – новозеландський долар;

4. USD – американський долар;

5. EUR – євро;

6. GBP – британський фунт;

7. CHF – швейцарський франк;

8. JPY– японська єна.

Вказані валюти суттєво відрізняються за місцем в системі світової економіки. Так USD, JPY та CHF є так званими світовими резервними валютами (по суті в тій чи іншій мірі – світовими грошима), і їх курс під час економічного зростання зазвичай знижується (оскільки за них купують більш ризиковані і дохідні валюти), а в умовах спаду – навпаки зростає (оскільки інвестори звільняються від ризикованих валют і повертають капітали в свою країну). AUD, CAD та NZD – це так звані сировинні валюти, на курс яких впливають не тільки процентні диференціали і макроекономічна ситуація у відповідних країнах, але і світові ціни на ключові сировинні товари (перш за все на нафту та золото). EUR – це ключовий конкурент долара в Європі, який на цьому континенті здебільшого виконує функції світових грошей. GBP – класична високодохідна валюта, яка більше за інших чутлива до зміни схильності інвесторів до ризику і макроекономічної ситуації у своїй країні.

Основною формою спекулятивної валютної торгівлі є так звана маржинальна торгівля, яка не передбачає реального постачання валюти її покупцям-спекулянтам. Вона здійснюється через так звані ділінгові центри, які надають клієнтам можливість купувати і продавати валютні пари без реального постачання валюти на умовах обов’язкового зворотного продажу придбаної валюти ділінговому центру через певний час.

При цьому ділінгові центри надають клієнтам кредитне плече (зазвичай 1:100), яке дозволяє купувати і продавати валюту, маючи депозит від 10$ (інколи від 1$). При цьому дохідність валютних спекуляцій (відповідно і ризик) стають у 100 разів більшими. Депозит клієнта є компенсацією можливих збитків ділінгового центра від операцій клієнта, і як тільки вартість валютних пар, куплених клієнтом, впаде настільки, що збиток від цього зрівняється з його депозитом, ділінговий центр автоматично закриє усі відкриті позиції клієнта зі збитком, а депозит забере собі як компенсацію.

Слід зазначити, що вилучення депозитів клієнтів не є способом заробітку для ділінгового центру. Вони заробляють на різниці цін купівлі та продажу (спреді), аналогічно до пунктів обміну валют (тільки різниця ця в ділінгових центрах в десятки, а то і сотні разів нижче, ніж в «обмінках»). Тому вони зацікавлені в успішних клієнтах, які будуть проводити багато операцій, і відповідно платити ділінговому центру значний спред.

Частина отриманих заявок від клієнтів задовольняється протилежними заявками інших клієнтів даного ділінгового центру. Та ж частина заявок, яку не можна задовольнити внутрішнім клірингом, задовольняється у маркет-мейкерів (тобто у провідних світових банків, які взяли на себе зобов’язання в будь-який момент часу купувати та продавати визначені валюти в необмеженому обсязі).

В Україні ділінгові центри набули розвитку поки що тільки в декількох великих містах і мають значні перспективи розвитку.

Крім маржинальної торгівлі та торгівлі з реальним постачанням валюти, які відносяться до поточного валютного ринку (так званого ринку «спот»), існують також торгівля валютними ф’ючерсами та опціонами, яка використовується реальними покупцями валюти для хеджування валютних ризиків, а спекулянтами – як зі спекулятивною метою, так і для хеджування спекулятивних позицій, відкритих на «споті».

Валютний опціон– це право купити (продати певну) валюту за визначеною ціною у конкретний момент або період часу.

На світових біржах використовується два види класичних (так званих «ванільних») опціонів.

 

Опціон «Put».

Продавці цього опціону зобов’язуються купити певну валюту по ціні його виконання, а покупці мають продати її по такій ціні. Такий опціон вигідний покупцям, якщо на дату виконання опціону валютний курс впаде нижче ціни виконання на величину, більшу сплаченої за опціон премії, а продавцям – якщо валютний курс не зміниться, зросте, або впаде менше, ніж ціна виконання мінус премія.

Опціон «Call».

Продавці цього опціону зобов’язуються продати певну валюту по ціні його виконання, а покупці мають право купити її по даній ціні. Даний опціон вигідний покупцям, якщо на дату виконання опціону валютний курс зросте вище ціни виконання на величину, більшу сплаченої за опціон премії, а продавцям – якщо валютний курс не зміниться, впаде, або зросте нижче, ніж ціна виконання плюс премія.

Збитки покупців обох типів опціонів обмежені сплаченою премією, а прибутки не обмежені нічим. Водночас збитки продавців не обмежені нічим, а прибутки обмежені сплаченою премією.

Продавцями опціонів в більшості випадків є маркет-мейкери, а також великі світові банки, водночас покупцями – валютні спекулянти. Готовність продавців продавати опціони пояснюється тим, що вони завжди можуть при виході спот-ціни за межі страйку перекрити свої збитки відповідною спотовою позицією. Готовність спекулянтів купувати опціони пояснюється обмеженням їх збитків вже при відкритті спекулятивної позиції.

Слід зазначити, що сполучення різних видів опціонів дозволяє відкривати дуже специфічні спекулятивні позиції.

Валютні ф’ючерси – це контракти, які передбачають постачання валюти зі значною відстрочкою. Продавці ф’ючерсів по суті беруть кредит у покупців із невизначеною процентною ставкою (причому, якщо валютна пара подешевшає до моменту виконання, то вони заплатять покупцю навіть менше грошей, ніж отримали при продажу ф’ючерса), а покупці розраховують отримати спекулятивний прибуток від подорожчання валютної пари.

Але найбільш поширеним використанням валютних ф’ючерсів є хеджування ризиків зміни валютного курсу експортерами та імпортерами. Наприклад, якщо ви експортер, і вас влаштовує поточний валютний курс, і саме він передбачений у вашому зовнішньоекономічному контракті, за яким ви постачаєте товари і отримаєте пізніше оплату в валюті, то ви просто продаєте валютний ф’ючерс на ту ж саму валютну пару з тією ж датою виконання, що і дата розрахунку за контрактом. Тепер, якщо до моменту розрахунку курс зросте, то ви отримаєте більше грошей в національній валюті від імпортера, але втратите ту ж суму на валютному ф’ючерсі, і навпаки. Тобто для вас валютний курс зафіксований.

Оскільки валютні курси суттєво впливають на діяльність усіх економічних суб’єктів, макроекономічну ситуацію в країні, то прогнозування валютних курсів є надзвичайно важливим способом захисту від різноманітних валютних ризиків. Особливу увагу прогнозуванню валютних курсів приділяють фінансові спекулянти, для яких від точності цього прогнозування залежить їх прибуток (збиток).

Для прогнозування валютних курсів використовується фундаментальний та технічний аналіз.

Фундаментальний аналіз оцінює фактори, що впливають на валютний курс. Особливістю фундаментального аналізу є те, що він зазвичай вказує на імовірне ослаблення (посилення) певної валюти загалом, безвідносно конкретних валютних пар. Тому за його результатами слід відкривати позиції за даною валютою не проти однієї конкретної валюти, а проти корзини валют.

Технічний аналіз розглядає тенденції зміни валютних курсів безвідносно причин їх зміни. Завдяки цьому принципи та методи технічного аналізу є універсальними для всіх біржових товарів.

Найкращий результат дає спільне використання фундаментального та технічного аналізу, хоча значна частина валютних спекулянтів абсолютизує технічний аналіз і практично не застосовує фундаментальний. Загалом слід розуміти, що фундаментальний аналіз дозволяє прогнозувати середньо- та довгострокові зміни валютних курсів, а їх короткострокові зміни прогнозуються переважно за допомогою технічного аналізу.

14.2. Фундаментальний аналіз валютних курсів

 

Як вже зазначалось, однією з ключових складових фундаментального аналізу є оцінка впливу новин, які можуть змінити валютні курси.

Новини, що використовуються для фундаментального аналізу, зазвичай надаються трейдерам усього світу безпосередньо в комп’ютерні торговельні термінали разом із поточними валютними курсами, що дозволяє всім трейдерам реагувати на ці новини одночасно. Постачальниками цих новин зазвичай є три провідні світові інформаційні агенції: Dow Jones, Reuters, Bloomberg та їх регіональні підрозділи.

Новини можуть бути планові та надзвичайні.

Ключовими плановими новинами для будь-якої валюти є рішення центрального банку по базовій ставці. Вона переглядається зазвичай не частіше, ніж раз на місяць, а інколи рідше. Графік засідань усіх провідних центральних банків оголошується на початку року на весь календарний рік, хоча при цьому не виключаються позачергові засідання з метою зміни ставки, які інколи бувають в екстрених ситуаціях.

Важливими плановими новинами є також макроекономічні дані, графік виходу яких відомий як мінімум за тиждень. Найважливішими з них є новини із США, оскільки за американськими даними судять про стан світової економіки в цілому, і тому відповідно до американських новин змінюється схильність інвесторів до ризику. Ключовим макроекономічним показником США є кількість нових робочих місць в несільськогосподарському секторі економіки (non-farm payrolls – по суті приріст кількості вакансій), яка публікується в кожну першу п’ятницю місяця о 12:30 за Грінвичем.

Загалом вплив на курс національної валюти мають такі групи показників:

Показники інфляції.

За нормальних економічних умов чим вищий рівень інфляції, тим вища імовірність підвищення базової процентної ставки центральним банком, і відповідно – підвищення дохідності валюти. Тому чим вища інфляція, тим дорожча валюта. В умовах рецесії зростання інфляції є індикатором пожвавлення економіки, і тому теж сприймається інвесторами позитивно (особливо якщо дорожчає житло, ціни на яке мають значну залежність від фази економічного циклу).

Показники зайнятості.

Окрім вже вказаного показника non-farm payrolls, розглядаються дані стосовно заявок на допомогу із безробіття, результати опитування домогосподарств стосовно рівня зайнятості. За інших рівних умов чим кращі показники зайнятості, тим сильніша валюта, оскільки висока зайнятість завжди веде до інфляції (згадайте криву Філіпса).

Показники ВВП.

Також вказують на ситуацію в національній економіці, однак мають обмежений вплив на ринок, оскільки їх кінцеві значення публікуються вже після закінчення періоду.

Показники грошової маси.

За інших рівних умов чим більше грошова маса в країні, тим доступнішою (і відповідно дешевшою) буде національна валюта.


Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2019 год. Все права принадлежат их авторам!