Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Правила систематизації документів



Для того щоб класифікаційне рішення стало єдиним для всіх однотипних документів, розроблено декілька загальних правил систематизації.

Правило співвідношення загального і часткового передбачає надання документові індексу ділення, яке максимально точно збігається зі змістом цього документа. Так, для документів, у яких розглядається взаємодія загального і часткового понять, перевага надається частковому.

Суть правила систематизації за використанням полягає в тому, що в індексі перевага надається сфері використання об’єкта, про який ідеться в документі. Наприклад, книгу про використання зварювання в літакобудуванні слід зарахувати до ділення літакобудування, а не зварювання. Документи, в яких викладаються якісь проблеми на основі матеріалів дослідження певного об’єкта, систематизуються під індексом проблеми, що є метою дослідження, а не під індексом об’єкта.

Правило систематизації за об’єктом впливу передбачає, що якщо в документі йдеться про вплив одного об’єкта на інший, цей документ одержує індекс, що відповідає об’єкту впливу. Книга про вплив метеорологічних умов на врожай зернових культур має одержати індекс ділення "Зернові культури".

При систематизації деяких документів важливо враховувати їхнє цільове та читацьке призначення і зараховувати документ до тієї галузі знання, для працівників якої він призначений. Так, посібник із ґрунтознавства для агрономів, у якому йдеться про придатність різних ґрунтів для вирощування тих чи інших культур, слід зарахувати до рослинництва, а не до ґрунтознавства.

Трапляються документи, в яких предмет, що належить до однієї галузі знання, розглядається в аспекті іншої. Такі документи систематизуються за аспектом розгляду предмета.

Велике значення для повного і точного відображення документа в пошуковому масиві, для забезпечення точного й оперативного пошуку документа має його багатоаспектне відображення, тобто відображення в індексі різноманітних його ознак. Для цього в більшості сучасних класифікацій використовують метод багаторазового відображення і метод комбінаційної побудови індексів.



Суть методу багаторазового відображення в тому, що документ зараховують не до одного, а до більшої кількості ділень основної таблиці класифікації. Питання про доцільність використання цього методу вирішується на основі змісту документа, наукової цінності та актуальності його теми, особливостей інформаційних запитів користувачів, структури пошукового масиву, структури таблиць класифікації тощо. Найчастіше при систематизації документів за ББК для систематичних каталогів багаторазове відображення зводиться до відображення документів лише у двох діленнях (повторне відображення, дублювання); у деяких випадках, а також при систематизації за УДК документ можна відображати і в трьох діленнях. Багаторазове відображення використовується в таких випадках: коли воно передбачене структурою таблиць класифікації; коли в творі розглядаються два або три об’єкти; коли один об’єкт розглядається в аспекті двох або трьох наук, галузей практичної діяльності; коли в документі йдеться про взаємодію, взаємозв’язок двох або трьох об’єктів. Індекси різних ділень поєднуються в загальному індексі документа знаком плюс (+). Книга "Радіоприймачі та телевізори" матиме індекс УДК: 621.396.62 + 621.397.62. Іноді в документі, присвяченому певній темі, значне місце відведено розгляду якогось її аспекту, окремого питання тощо. Наприклад, у книзі про корисні копалини значне місце відведено розгляду нафти. У такому разі книга одержує індекс загальної теми і повторно відображається під індексом часткової теми.



При багаторазовому відображенні документа в пошуковому масиві важливо правильно визначити його основне місце. Цю проблему вирішують на основі зв’язків і розмежування ділень, зафіксованих у таблицях класифікації; значення в змісті науки предмета, що розглядається в документі; приділення більшої уваги певному предмету в змісті документа; інтересів користувачів тощо. Якщо в документі розглядаються рівнозначні предмети, його зараховують перш за все до ділення того предмета, який раніше розташований в тексті таблиці. Якщо в документі розглядаються більше ніж три предмети, йому надається узагальнюючий індекс. Проте при систематизації видання різнобічного змісту доцільно враховувати, де воно найбільше стане в пригоді читачам.

Великі можливості для багатоаспектного відображення документів надають комбінаційні таблиці класифікації завдяки наявності в них таблиць типових ділень.

Індекси таблиць типових ділень загального призначення приєднуються до індексу будь-якої, навіть найвужчої, теми, якщо необхідно більш точно показати тему документа або його форму, призначення тощо. Так, книга, присвячена історії біології, за ББК одержить індекс 28 г, а за УДК – 57(09). "г" – індекс загального типового ділення ББК, (09) – індекс визначника форми УДК. Загальні типові ділення не використовують, коли для цього поняття є індекс основної таблиці класифікації або таблиці спеціальних типових ділень (спеціальних визначників). Наприклад, книгу з історії філософії буде віднесено до ділення ББК 87.3 "Історія філософії", вона не матиме індексу 87 г.

Спеціальні типові ділення використовуються тільки в тих розділах, для деталізації яких вони призначені, оскільки дають можливість відобразити властивості предмета, характерні саме для певної науки або галузі знання, практичної діяльності. Використання різних типових ділень значною мірою залежить від тематики ділень, особливостей конкретних наукових масивів, потреб деталізації ділень тощо. Так, територіальні типові ділення широко використовуються у відділахісторії, політики, економіки, сільського господарства, деяких природничих наук, тоді як ними майже не користуються при систематизації документів з техніки.

До кожного індексу основної таблиці можна приєднати будь-яку кількість типових ділень, але слід запобігати нагромадженню їх. Доцільно обмежитися тільки діленнями, необхідними для конкретного пошукового масиву. У разі поєднання кількох індексів з однаковими типовими діленнями з метою запобігання повторенню їх використовують квадратні дужки:

[553.31+553.94+553.982](477) Родовища залізних руд, нафти і кам’яного вугілля в Україні.

Цей індекс замінює такий:

553.31(477)+553.94(477)+553.982(477).

Слід мати на увазі, що в УДК не можна виносити за квадратні дужки спеціальні визначники. Вони приєднуються безпосередньо до тих індексів, що деталізують. У ББК таких обмежень для спеціальних типових ділень немає.

Індекси основної таблиці класифікації можна комбінувати між собою за допомогою знака відношення (:). Цей прийом особливо характерний для УДК. Він використовується, в основному, коли в кожному конкретному випадку немає ні спеціальних, ні загальних визначників або коли є потреба виділити певні питання при організації матеріалу в розділах пошукового масиву.

Цей знак може поєднувати між собою індекси двох, трьох понять і дає індекс зі значенням, що не збігається зі значенням кожного з них окремо. Наприклад, індекс 691:620.1 відповідає поняттю "лабораторія будівельних матеріалів", де 691 – будівельні матеріали, 620.1 – випробування матеріалів, дефекти матеріалів, захист матеріалів. Індекси, створені за допомогою знака відношення, називаються складеними. Вони фіксують зв’язок між галузями знань, той аспект, у якому висвітлюється кожна з них.

Завдяки знаку відношення створюються ділення, яких немає в таблицях класифікації, що відкриває необмежені можливості для відображення нових тем, для глибокого розкриття змісту документів. Значення складеного індексу завжди вужче, ніж значення окремих його частин.

Складені індекси можуть бути інверсованими, тобто їхні елементи можна міняти місцями без зміни значення. Так, індекси 801:51 і 51:801 мають одне значення "Математична лінгвістика".

Така властивість індексу дає можливість зібрати документи в потрібному місці залежно від завдань і мети конкретного фонду та пошукового масиву. У разі необхідності запис може бути продубльовано в пошуковому масиві. Але дублювання здійснюється не так і часто, тому важливо визначити перший індекс у складеному. Як правило, на першому місці ставлять індекс, який відображає основний предмет документа. Індекси, які приєднуються за допомогою двокрапки, лише уточнюють, деталізують поняття, визначене першим індексом. Іноді індекс не можна інверсувати, тоді, щоб підкреслити незворотність індексу, закріпити прийняті рішення, застосовують знак подвійного відношення (::). Наприклад, 678.06::621.643 Трубопроводи з високомолекулярних матеріалів. Цей знак використовується в централізованій систематизації та в автоматизованих ІПС.

У систематизації за ББК двокрапка використовується значно рідше. У таблицях для масових бібліотек – лише при відображенні галузевих бібліографічних покажчиків у відділі 9 "Література універсального змісту". Наприклад, покажчик з техніки матиме індекс 91:3. Причому індекси з двокрапкою наведені в таблиці класифікації. У систематизації за таблицями ББК для наукових бібліотек знак відношення використовують ширше. По-перше, коли необхідно показати зв’язки між поняттями, що не закріплені в таблицях класифікації (Е485:П03 "Мікробіологія ґрунту"); по-друге, коли ділення бажано деталізувати за галузевою ознакою (як у прикладі з бібліографічним покажчиком); по-третє, коли в документі йдеться про вплив одного предмета на інший і необхідно продублювати документ у діленнях обох предметів.

Коли індекс, створений за допомогою двокрапки, необхідно деталізувати, використавши загальні або спеціальні типові ділення, у ББК застосовують квадратні дужки, причому їхнє призначення не в скороченні індексу, а в наданні йому певного змісту. Наприклад:

[Ч755.012:У]я73 Навчальні посібники для вузів з економічної бібліографії.

Без дужок цей індекс мав би інше значення – Ч755.012:Уя73 Навчальні посібники з економіки як об’єкт галузевої бібліографії.

У сучасних класифікаціях поширений метод аналогій, який сприяє уніфікації класифікаційних рішень і побудові таблиць класифікації. Суть цього методу в поширенні правила, що використовується в систематизації документів певної тематики, на документи з іншої, близької за змістом теми. Цей метод може виявлятися в аналогічній структурі різних розділів таблиць класифікації. Так, відділи ББК 83 "Літературознавство" і 84 "Художня література" побудовані практично однаково. Методичні вказівки до ділень таблиць зосереджують увагу на використанні в певних випадках цього методу. В УДК застосовується знак конгруентності (=). Наприклад, у таблиці є позначка 542.9 = 66.09. Це означає, що ділення 542.9 може бути деталізоване так само, як 66.09.

Засистематизувати можна не лише документ у цілому, а і його частини. Найчастіше це статті з журналів та збірників. Для цього використовують метод аналітичної систематизації.

Аналітичні індекси в бібліотечних каталогах не визначають місця документа на книжковій полиці, тому не можуть стояти на першому місці. Вони розглядаються як додаткові до основного індексу документа загалом. Так, стаття про стрептококи у збірнику з бактеріології матиме індекс УДК 576.851.21, сам збірник 576.6, а повний індекс виглядатиме так: 576.6 + 576.851.21.

Систематизацію документів можна розглядати також і як процес, що складається з кількох етапів: аналіз документа; переклад понять, що виявлені в результаті аналізу, на мову індексів відповідної класифікаційної системи (знаходження відповідного індексу у таблицях класифікації); оформлення прийнятого класифікаційного рішення (написання індексів на документах).

Перший етап. Процес систематизації починається з ознайомлення з документом та його аналізом. Для розкриття змісту, визначення предмета, цільового призначення документа та його форми слід ознайомитися з документом безпосередньо (de visu). Систематизувати документи без їх безпосереднього перегляду та аналізу неможливо, навіть у випадках наявності розгорнутої анотації.

Аналіз документа треба виконувати відповідно до загальних правил систематизації, які застосовують незалежно від виду таблиць класифікації.

По-перше, це визначення предмета (теми) документа. Якщо в ньому розглянуто два чи більше предметів, тоді виявляють, як вони висвітлені: на рівних засадах чи у взаємозв’язку, або один із предметів є основним; встановлюють, чи є побічна тема, що має важливе наукове значення; як глибоко та детально вона розроблена.

По-друге, варто визначити чи предмет (тему) розглянуто у цілому чи тільки певну його частину (наприклад, викладено історію предмета в цілому чи у певний історичний період).

По-третє, слід визначити аспект дослідження, тобто, з точки зору якої науки чи галузі практичної діяльності охарактеризовано предмет у документі. Особливо виділяють документи, де предмет розглянутий кількома науками.

Використовуючи викладені вище прийоми та правила аналізу документа, порівнюючи та узагальнюючи дані про зміст документа, систематизатор отримує достатньо інформації та може зробити попередній висновок щодо змісту документа.

Другий етап систематизації – прийняття класифікаційного рішення. Це – процес визначення за таблицями класифікації найбільш точного та детального індексу, що характеризує документ з усіх сторін його змісту та форми. Керуючись правилами загальної та спеціальної методики систематизації, систематизатор повинен враховувати структуру таблиць, зафіксоване у ній розмежування відділів, співвідношення ознак поділу, систему типізації. У цьому разі використовують всі складові таблиць класифікації (основні таблиці, допоміжні таблиці, алфавітно-предметний покажчик до таблиць).

Приймаючи класифікаційне рішення варто звернутися до основних таблиць класифікації (до її робочого примірника), обираючи рубрику, яка найбільш точно відповідає змісту документа. Використовуючи логічну структуру розділу, систематизатор знаходить підрозділ, який найбільш точно відповідає основній темі документа. Однак можуть виникати труднощі у пошуку. Тоді треба звертатися до АПП до таблиць. Однак його слід розглядати лише як посібник для пошуку потрібної рубрики у таблицях, а не джерело отримання готового індексу. Знайшовши необхідний індекс за допомогою АПП, слід звертатися до основного тексту таблиць. Вірне класифікаційне рішення може бути прийняте лише за основними таблицями класифікації, оскільки у них уміщені розгорнуті формулювання рубрик, методичні вказівки, посилання та відсилки.

Прийняття класифікаційного рішення передбачає уточнення змісту та форми документа шляхом деталізації із застосуванням різних визначників, типових ділень тощо.

Третім етапомсистематизації документа є оформлення класифікаційного рішення, яке полягає у складанні повного індексу. У повному індексі на першому місці зазначають індекс підрозділу, який є основним місцем даного документа у каталозі. Другий та наступні індекси вміщують у порядку їх розташування у таблицях класифікації. У ББК ці індекси приєднуються за допомогою знака плюс, наприклад: «65.37+65.38 Економіка транспорту та зв’язку».

 

3. Методика предметезації документів: сутність поняття, види.

Предметизація базується на предметній класифікації документів. У пошукових масивах, створених на основі предметних класифікацій, організуються комплекси бібліографічних записів документів про конкретні предмети, незалежно від галузевого аспекту розгляду цих предметів. Тому такі масиви дають відповіді на інформаційні запити міждисциплінарного, міжгалузевого характеру.

Предметизація, як метод, що розкриває зміст кожного документа, має на меті виявити у документі предмет (головну тему), а також установити аспект (аспекти) його характеристики й тих відношень та зв’язків, у яких розглядають предмет у даному документі. Правильне визначення предмета, його аспектів та зв’язків має відображатися у термінологічному й науково точному формулюванні предметної рубрики, що відповідає змісту документа. Крім визначення основного предмета документа, при аналізі його змісту доцільним може бути виявлення тем, які так чи інакше пов’язані з основною темою документа. Наприклад, документ стосується автоматизованих систем управління (АСУ) у кольоровій металургії. Тут наявні два предметні поняття: автоматизовані системи управління та кольорова металургія. Також може бути врахований вид документа тощо.

Як і методику систематизації документів, методику предметизації поділяють на загальну та спеціальну.

Загальна методика предметизації документів вивчає загальні ознаки документів (незалежно від їх тематики), характеру та особливостей окремих видів документів із метою вироблення загальних прийомів вирішення однотипових задач предметизації. Це ті задачі, що виникають у процесі аналізу змісту окремих документів будь-якої тематики для відображення кожного з них у предметно-тематичному аспекті.

Спеціальна методика предметизації документів – це сукупність прийомів аналізу документів та формулювання їх предметних рубрик, які вироблені загальною методикою, але щодо предметизації документів певного виду або певної галузі (наприклад, предметизація патентних документів, медичної, сільськогосподарської тематики).

Основними етапами предметизації документа є: аналіз документа для предметизації; вибір предметної рубрики; формулювання предметної рубрики.

Аналіз будь-якого документа є багатостороннім процесом, який вимагає знання предмета, вміння правильно оцінити предметний зміст документа та точно визначити аспекти його розгляду, тобто необхідна орієнтація у змісті документа.

Перегляд документа, який підлягає предметизації, починають з титульного аркуша, який дає уявлення про зміст документа, його форму, цільове та читацьке призначення, а також про видавничу організацію, час і місце видання.

Назва служить першим джерелом для визначення предмета документа. Якщо назва точно відображає основний зміст та аспект його розгляду, то це має бути використано у предметизації. Однак назва документа не завжди дає уявлення про його зміст. Тому предметизатор повинен перевірити відповідність назви змісту документа. Іноді буває так, що назва не відображає суть предметного змісту. Наприклад, книга Л.Н. Волинського «Сторінки кам’яного літопису» присвячена архітектурі стародавніх міст. Але у назві це не відображено. Отже, у даному разі назву не можна використати для предметизації.

Підзаголовні дані часто уточнюють тему документа, розкривають аспект її розгляду, а також містять відомості щодо цільового та читацького призначення документа. Наприклад, книга має назву «Срібло на торф’яниках», а підзаголовні дані (Із досвіду ставкового розведення риб на вироблених торф’яниках) уточнюють цю назву і уможливлюють визначення предметного змісту документа – ставкове розведення риб.

Надзаголовні, вихідні дані, також можуть бути використані для характеристики предмета документа.

Зміст служить найважливішим джерелом предметизації. Уважний перегляд змісту допомагає ознайомитись як зі змістом у цілому, так і визначити співвідношення його частин, уточнити методи та аспекти розгляду предмета. Також треба використовувати вступ, передмову, висновки, бібліографічні покажчики, списки та інші джерела. Усі ці зовнішні ознаки предметизації є важливими, але жоден із них не є головним.

Головним джерелом предметизації будь-якого документа є текст документа. Перегляд тексту є необхідною умовою точності предметизації. Найчастіше достатньо переглянути окремі частини чи кілька розділів. Починати краще з першої та останньої глави, оскільки саме у них ідеться про основний зміст документа. Як джерело предметизації також можна використовувати видавничу анотацію.

Після того як документ проаналізований, відбувається «фільтрування» тем. Питання про виокремлення теми є досить складним. Не варто виокремлювати теми, що мало розкриті у документі. Визначивши тему документа, слід у мові предметних рубрик підібрати відповідний заголовок. Дуже важливо при цьому дотримуватися принципу адекватності рубрики, оскільки предмет кожного документа повинен за обсягом поняття якомога більш точно відповідати предмету, відображеному у предметній рубриці. Наприклад, якщо у мові предметних рубрик є тільки рубрика «Діоди» і немає рубрики «Діоди високовольтні», то документам про високовольтні діоди може бути присвоєна узагальнююча рубрика «Діоди». Однак, якщо у мові предметних рубрик є адекватна рубрика для даного документа, то вона і має бути присвоєна, а узагальнюючу рубрику присвоювати не можна.

Також у предметизації документів мають бути враховані такі їх суттєві ознаки, як вид і форма документа. Спосіб предметного індексування документа залежить від типу бібліографічного запису на даний документ. Відмінності у видах документів уточнюються у самому формулюванні предметної рубрики за допомогою підзаголовка форми. При цьому підзаголовок форми подають тільки у тому випадку, якщо специфіка зазначена у самому документі.

Як відомо, монографічні бібліографічні записи створюють для однотомних видань (монографії, автореферати тощо). Їх предметизація здійснюється за загальними правилами. Наприклад:

Малькольм Б. Генетика собак [Текст] / Малькольм Б.; пер. с англ. М. Дуброва. – М. : Центрополиграф, 2000. – 604 с.: ил. – (Б-ка американского клуба собаководства).

Собаки — Генетика

Багатотомні видання предметизуються як єдине ціле, якщо всі томи присвячені одній темі. Наприклад:

Актуальные вопросы профессиональной реабилитации инвалидов [Текст] : сб. тр. : в 2 ч. – СПб. : ГАОРДИ, 1999. – Ч. 1. – 89 с. ; Ч. 2. – 87 с.

Інваліди — Професійна реабілітація — Збірки

Збірки статей різних авторів, що об’єднані однією темою, предметизують під відповідною предметною рубрикою. Наприклад:

Сборник научных трудов [Текст] / Московский ин-т стали и сплавов. – М. : МИСИС, 1999. – 204 с.

Металургія — Збірки

Серіальні видання предметизуються згідно з загальною методикою предметизації, а довідкові видання (галузеві енциклопедії, словники) обов’язково предметизують та відображають у предметному каталозі під назвою галузі знання або наукової дисципліни. Наприклад:

Ботаніка — Словники

Медицина — Енциклопедії

Для всебічного відображення змісту видань, що продовжуються використовують аналітичну предметизацію документів. Аналітичні бібліографічні описи предметизують за загальними правилами предметизації. Наприклад:

Лубська М.В. Співвідношення між шаріатом та звичаєвим правом [Текст] / М.В. Лубська // Наука. Релігія. Суспільство. – 2003. – № 3. – С. 21–27.

Мусульманське право — Шаріат — Звичаєве право

Отже, предметизація – це предметне індексування документа засобами мови предметних рубрик.

4. Предметна рубрика: функції, види.

Предметна рубрика – це уніфікований мовний вираз, що подає предмет документа та який використовують для контрольованого доступу до його змісту. Вона містить коротке формулювання предмета (факту, події, аспекту тощо), який розглянуто у документі. Предметна рубрика є елементом інформаційно-пошукової мови й являє собою формулювання теми природною мовою.

Предметна рубрика виконує ряд функцій, серед яких: інформаційна, евристична (пошукова), комплексоутворююча, термінологічна.

Інформаційна функція полягає у тому, що предметна рубрика у скороченій формі подає зміст документа, його інформаційну складову. Для успішного виконання цієї функції треба у її формулюванні повно й точно відображати основний зміст документа, його головну тему й аспекти розгляду.

Евристичну функцію забезпечують швидким пошуком потрібного документа, що відповідає інформаційній потребі.

Комплексоутворююча функціяуможливлює створення комплексу, в якому зібрані документи про певний предмет, який розглядають з різних точок зору.

Термінологічна функціяпроявляється у тому, що при формулюванні предметних рубрик використовують сучасну термінологію, що допомагає споживачеві оволодівати нею. Сукупність цих функцій забезпечує високі пошукові можливості предметної рубрики.


Просмотров 591

Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2020 год. Все права принадлежат их авторам!