Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






I. Вплив забруднення повітря на організм людини



У цей час прийнята наступна класифікація речовин:

а) за характером впливу на організм людини: загально токсичні, дратівні, сенсибілізуючі, канцерогенні, мутагенні, що впливають на репродуктивну функцію;

б) за ступенем токсичності: надзвичайно небезпечні, дуже небезпечні, помірно небезпечні, мало небезпечні.

Відомо, що практично всі речовини можуть виявити токсичні властивості, заподіючи місцеві, поверхневі ушкодження тканин або викликати захворювання ,потрапивши до організму будь-яким шляхом(в основному дихальним шляхом).
Основна дія шкідливих речовин-отруєння. Воно може протікати в гострій, напівгострій та хронічній формах.

Хронічні отруєння виникають при тривалому впливі речовин на організм людини(у середині чи на поверхні) у невеликих кількостях регулярно.

У сучасних умовах організм людини піддається спільному - одночасній чи послідовній дії шкідливих речовин . Ці дії поділяються на:

1. Адитивна сумарний ефект суміші дорівнює сумі ефектів діючих компонентів. Це вказує на одно спрямованість цих дій.
2. Продуктивна – одна речовина підсилює дію іншої. В результаті ця дія стає сильнішою за попередню.
3. Антогоністична - одна речовина послаблює дію іншої.

4. Незалежна - кожан речовина виказує свою дію, але знаходяться вони у суміші(зазвичай це суміш продуктів горіння й пилу).

Токсичний ефект при дії шкідливих речовин може діяти як на весь організм в цілому, так й на окремі органи, та приводити до загибелі організму(зазвичай залежить від концентрації та часу впливу речовини чи суміші).

 

II.Ангідрид оцтової кислоти-органічна сполука, представник ряду ангідридів карбонових кислот. При звичайних умовах є безбарвною рідиною із неприємним запахом та сльозогінною дією. При взаємодії з водою утворює оцтову кислоту.
Характеристики:

· Температура плавлення (˚С ) – 73.1

· Відносна щільність (вода = 1) – 1.08

· Точка кипіння (˚С ) – 138.6

· Відносна щільність пари (повітря = 1) – 3.52

· Критична температура (˚С ) – 326

· Критичний тиск (МПа) – 4.36

· Температура спалаху (˚С ) – 49

· Верхня межа вибуховості % (V/V) – 10.3


Оцтовий ангідрид використовують як осушувач та агентацилювання. У великих масштабах ангідрид застосовується в ацилуванні целюлози, у синтезі лікарських засобів(ацетілсаліцилової кислоти, омепрозолу та ін..) та для отримання вибухівки гексогену.

Оцтовий ангідрид швидко проникає крізь шкіру, залишаючи серйозні опіки та пухирці, які важко піддаються лікуванню. Присутність ангідриду у повітрі за запахом відчувається при його концентрації вище 0.49 мг/м³, але очі отримують ушкодження вже при 0.36мг/м³. До таких наслідків відносяться: сльозотеча, боязнь світла, ірит, опік рогівки та опіки з подальшою втратою зору. При вдиханні парів оцтового ангідриду може виникнути опік носоглотки і верхніх дихальних шляхів з відчуттям жару, кашлем і задишкою; тривалий вплив приводить до набряку легенів. Ковтання викликає болі, нудоту та блювоту.
Через його гостру та травматичну дію на організм його використання намагаються скоротити, тому застосовують тільки за необхідністю(навіть у промисловості) у розвинених країнах.



Заходи безпеки

Небезпеки:

1. Небезпека для здоров’я: при вдиханні діє на дихальні шляхи, викликаючи кашель, біль у горлі та грудях, удушення; при потрапляння в очі та на шкіру призводить до опіків; при потраплянні на слизові оболонки рота та шлунково-кишкового тракту викликає блювоту, нудоту,біль у животі та шок; при випаровуванні (одноразово чи систематично у різних кількостях) призводить до кон’юнктивіту, світлобоязні, подразненні верхніх дихальних шляхів (складність захворювання залежить від концентрації речовини та часу її впливу).

2. Небезпека для навколишнього середовища: забруднення повітря та води при поширенні яких шкодить рослинам тваринам та людям.

3. Небезпека вибуху: речовина легкозаймиста корозійна.

Заходи першої допомоги:

1. Потрапляння на шкіру: негайно зняти забруднений одяг та викликати швидку цей час промити великою кількістю води(не менше ніж протягом 15 хвилин).

2. Потрапляння в очі: негайно подав повіку та викликати швидку, в цей час промивати око великою кількістю води або фізіологічним розчином(не менше ніж 15 хвилин).



3. При вдиханні: при нетривалому вдиханні невеликої кількості одягти марлеву пов’язку змочену водою та негайно вийти на свіже повітря якомога далі від місця розповсюдження речовини; якщо вдихання відбулося на протязі великого часу та/або у великій кількості, то викликаємо лікаря, беремо змочену водою або фізіологічним розчином марлеву пов’язку та виходимо на свіже повітря, вивільняючи дихальні шляхи та дати кисень ( у тяжких формах виносимо потерпілого на свіже повітря, робимо штучне дихання , даємо кисень та чекаємо на швидку).

4. При ковтанні: викликати швидку,прополоскати рот водою,не викликати блювоту, пити велику кількість води.

При використанні ангідриду у роботі необхідно використовувати гумові рукавиці, щільні окуляри або маску, закриваючи усе обличчя та вуха.

III. Вплив речовини на організм людини.

Вплив на дихальні шляхи(схема та опис до неї):

 

У дихальному тракті частки з розмірами більше 5мк на 75% затримуються й відкладаються верхніми дихальними шляхами(носоглоткою), але 8% найбільш дисперсних досягають альвеол легенів.

Цей шлях найнебезпечніший, оскільки розчинні шкідливі речовини у вигляді аерозолів й особливо газів, пара, туманів всмоктуються розгалуженою легеневою тканиною, що має площу 100 - 120м2, надходять безпосередньо в, кров і розносяться по всьому організму. Подібним характерним забруднювачем повітря, що займає перше місце серед інших (30% усього обсягу забруднень), є продукт неповного окислювання вуглецю - СО.

 

 

Ендогенний окис вуглецю утвориться шляхом відщіплення від молекул гемоглобіну крові. Вона може бути небезпечна для працюючих людей, які тривалий час перебувають у закритих герметичних приміщеннях (кабіна літака, космічного корабля, і т.д.).

Загальтоксична дія СО, що характерна для класифікаційної групи реалізується в такій послідовності: проникаючи з повітрям у легені, окис вуглецю легко переборює альвеолярно-капілярну мембрану товщиною 0,8мк; розчиняється в плазмі крові; дифундує в еритроцити й вступає в оборотну хімічну взаємодію як з окисленим, так і відновленим гемоглобіном.

 

 

IV.


Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2018 год. Все права принадлежат их авторам!