Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Організація змісту навчального матеріалу



 

СПЕЦІАЛЬНА ПІДГОТОВКА РОТОВОЇ ПОРОЖНИНИ ПЕРЕД ПРОТЕЗУВАННЯМ

Нерідко стан тканин беззубої ротової порожнини не дозволяє здійсню­вати протезування. Тому лікар стоматолог-ортопед проводить цілий комп­лекс заходів щодо підготовки тканин ротової порожнини до протезування. Таку підготовку найчастіше проводять на коміркових відростку та частині і слизовій оболонці, яка їх покриває. Детальний опис обсягу операцій щодо ви-правлення форми коміркових відростка і частини,/ірургічна підготовка твер-дого піднебіння видалення тяжів та рубців слизової оболонки протезного ложа й інші спеціальні методи описані у розділі "Підготовка ротової порож-нини до протезування".

Щодо підготовки самих коміркових відростка та частини, то найчастіше доводиться видаляти кісткові виступи — екзостози, що звичайно утворюються після видалення ікол та неправильних дій хірурга-стоматолога, який після екс­тракції зуба не перевіряє краї комірки. Наявність гострих кісткових виступів є серйозною перешкодою для ефективного протезування.

Часто на нижній щелепі доводиться проводити хірургічним шляхом ко­рекцію гребеня коміркової частини, що ще й покривається атрофічною слизо­вою оболонкою. Але не завжди можна провести коміркоектомію, особливо коли висота коміркової частини незначна. Така операція у цій клінічній ситуації може значно поліпшити умови для протезування.

У разі задавнених випадків, довготривалого користування неякісними знімними протезами можна спостерігати фіброзні тяжі слизової оболонки, їх ще називають рухомим гребенем. У такому разі рухомий гребінь необхідно ви­сікати, але бувають і винятки, коли атрофія коміркового відростка виражена, а хірургічне втручання ще більше погіршить умови для протезування.

Під час підготовки слизової оболонки ротової порожнини до протезуван­ня необхідно дотримуватися правил обов'язкового ліквідування її запалення. Це передусім лікування гінгівітів, папілітів і, особливо, "протезних стоматитів". Проведення ортопедичних заходів за наявності гострих запальних процесів у ротовій порожнині неприпустиме.

Крім описаних існують ще інші чинники, які створюють серйозні перо-шкоди для протезування. Необхідно назвати такі, як гіпертрофічні розростань ня слизової оболонки в ділянці гребеня коміркового відростка, низьке при-кріплення вуздечок та тяжів слизової оболонки. За їх наявності звичайно про­водять хірургічні втручання.

Деякі вчені запропонували свої оригінальні методи підготовки ротної порожнини у складних клінічних умовах.



Так, Вассмунд пропонує такі методики

оперативних втручань з метою поліпшення умов для фіксації протеза:

  1. поглиблення присінка рота;
  2. перенесення мфсць прикріплення м'язів;
  3. утворення необхідного склепіння;
  4. видалення основи виличного відростка.

Мейснер, П.П.Львов описали випадки створення ними хірургічним шля­хом кісткових тунелей на нижній щелепі із закріпленням у них металевих стержнів для фіксації нижнього повного зубного протеза.

Грюнфельд, Н.Н.Знаменський намагалися поліпшити фіксацію протезів за рахунок імплантації штучних пунктів (платинових циліндрів) у щелепні кістки.

Г.Б.Брахман запропонувала використання трупного хряща для відновлення коміркового відростка, але серйозні недоліки не дозволили впровадити цей метод у практику, так само як і не знайшли широкого використання пластмаси для відновлення його висоти.

Запропоновано спосіб використання піднадкісткового металевого карка­са зі штифтами, що виступають, за С.Кеммером.

Кемені та Варга пропонували використовувати ретромолярну ділянку для поліпшення фіксації нижніх знімних протезів за допомогою пелотів з метале-вими стержнями.

Усі ці методи операцій та удосконалень не знайшли широкого викорис-тання у клініці ортопедичної стоматології через дуже високий відсоток ускладнень та небажання хворих ними лікуватися

.

Схема: "Класифікація методів фіксації протезів по Б. К. Боянову"

Методи фіксації протезів діляться на: Механічні, Біомеханічні, Біофізичні, Фізичні

Методи фіксації Критерії самоконтролю Недоліки та позитивні властивості
Механічні   Пластинчаті пружини в області молярів справа та зліва. Спіральні пружини в області молярів справа та зліва. Пружини, які включені в нейлонові трубки. Навантаження протезу на нижній щелепі (зуби з металу, амальгамованої пластмаси). Кріплення протезів за допомогою штифтів з підокісними імплантатом. Кламери на штучно вживлених зубах. 1-3. Постійне тиснення на слизову, не має гарної фіксації, постійне напруження м'язів. їх стомленість, травмування пружинами щоки, затримка залишків їжі. 4. Метод використовується тільки на нижній щелепі. 5-6. Недовговічні, в зв'язку з цим не знайшли широкого застосування
Біомеханічні Ясневі кламери на иступаючих альвеолярних відростках, виражені бугри верхньої щелепи. Пелоти Кемені з еластичними пружинами, перекинутими через внутрішню косу лінію. Використання під'язикового простору (розширення базису). 1-2. Застосовується при значно вираженому альвеолярному відростку або вираженому бугру верхньої щелепи як метод вибору. 3. Застосовується при значній атрофії альвеолярного відростку нижньої шелепи.  
Фізичні Використовування розрідженого простору (створення камери в протезі). Резинові диски (присоси Рауе). Застосування магнітів (4-п-подібних магніта), декілька малих магнітів під окістям щелеп. Адгезія - явище прилипання внаслідок змочування протеза слиною.     1. Гіпертрофія слизової оболонки в камері внаслідок припинення фіксації. Позитивна властивість — полегшене звикання до протезів. 2. Пролежні та травмування піднебіння, набухання резинових дисків, попадання їжі. 3. Збільшується вага протезів магніти постійно відштов-хують нижню щелепу, викликаючи стомленість жувальних м'язів, при підокісному введенні - некроз кістки та відторгнення як чужерідного тіла. 4. Адгезія має місце завжди в комбінації з біофізичним методом.
Біофізичні 1 .створення розрідженого простору під всім протезом (краєвий замикаючий клапан, рухома слизова оболонка заважає проникненню повітря під базис протезу. 1.Краєвий замикаючий клапан виникає при умові, що край протезу трохи натискує на слизову оболонку перехідної складки. При зміщенні протезу натягнута слизова оболонка слідує за її краями де краєвий клапан не порушується. Частки слизової оболонки які приймають участь в утворенні краевого клапану називаються клапанною зоною. Зараз фіксація протеза основана на комбінації цього методу з анатомічною ретенцією, адгезією, поважчанням протезу.

 



ПРОБЛЕМА ФІКСАЦІЇ ПОВНИХ ЗНІМНИХ ПРОТЕЗІВ

Проблема фіксації повних знімних зубних протезів на беззубих щелепах вирішусться уже протягом більше ніж двох століть. За цей час запропоновано велику кількість методів фіксації протезів на беззубих щелепах, створено низ ку класифікацій для їх використання і систематизації. Ми вважаємо, що най практичнішою є класифікація, запропонована Ь.К.Бояновим, за якою усі мето­ди фіксації протезів діляться на механічні, біомеханічні, фізичні та біофізичні; Серед механічних методів фіксації насамперед необхідно назвати метод фіксації П.Фошара за допомогою пластинкових золотих пружин, які згодом були замінені на спіральні. Спосіб не знайшов широкого використання через велику кількість ускладнень.

До механічних методів фіксації треба віднести також методи, які були за­пропоновані Вайном: для збільшення маси протеза на нижню щелепу в базис уводили вольфрам.

Паршин запропонував вкладку із олова масою 30-40 г. Зельбах викорис­товував альмальговану пластмасу з наступним її покриттям звичайною пласт-масою. На жаль, усі методи механічної фіксації є неефективними у зв'язку зі специфічними умовами, в яких функціонують повні знімні зубні протези.

Біомеханічні методи для свого застовування потребують певних умов. Це насамперед використання анатомічних утворень, або, як їх ще називають, ана-томічної ретенції. Серед запропонованих методів необхідно назвати метод Ке-мені; останній запропонував для поліпшення фіксації нижнього протеза пело-ти, які розміщували під внутрішньою косою лінією.

Анатомічна ретенція може бути використана також на верхній щелепі для застосування наясенних кламерів у разі добре вираженого коміркового відрос-тка та збережених горбів верхньої щелепи. Як і механічні, біомеханічні методи не знайшли широкого застосування для протезування у разі повної відсутності зубів на щелепах.

Прогресивнішими, на нашу думку, є фізичні методи фіксації, раціональне зерно яких використовується і нині, але про це мова піде пізніше. Фізичні ме-тоди фіксації належать до старих, в основу яких покладено створення різниці атмосферного тиску. У разі використання цього методу в базисі протеза, який звернений до твердого піднебіння, створюють камеру. Після уведення протезі в ротову порожнину і притискання до твердого піднебіння у камері створюється від'ємний тиск, що сприяє поліпшенню його фіксації. Утримувальна сила ка-мери невелика, і вона ефективна нетривалй час. Використання камер дуже об-межене. Слизова оболонка під дією несприятливих чинників гіпертрофується, що може бути причиною її малігнізації.

У свій час широкого застосування набули протези з присмоктувальними

камерами Рауе. Але досить швидко від них відмовилися через ускладнення, які були описяні вище, атакож через те, що камери призводилидо перфорації твердого піднебвння(мал 1.)

Мал. 1 Фіксація повного знімного про теза за допомогою камери Рауера (пояс­нення у тексті)

Використання магнітів було запропоновано відносно недавно. Одинієї дум ки щодо їх використання нємає . Але широкого застосування вони не знайшли через складну технологію їх викори­стання.

 

Біофізичні методи фіксації протезів грунтуються на використанні законів фізики та анатомічних особливое гей меж протезного ложа. Тут необхідно пригадати, що використання розрід женого простору у свій час мало як негативні, так і позитивні сторони. Ми має мо на увазі використання його не на одній окремій ділянці, а на всій площі під базисом протеза. Необхідно уточнити, що у разі використання камори зами­кальний клапан виникав по її краю. Якщо використовувати це явище, то межа переноситься на край протеза і контактує з межею протезного ложа, де рухома слизова оболонка, контактуючи з краєм протеза, запобігає потраплянню по вітря під базис.

Крайовий замикальний клапан виникає за умови, коли край протеза дещо відтісняє слизову оболонку перехідної складки. Для створення цих сприятли­вих умов необхідна участь слизової оболонки, розміщеної дещо вище від пере­хідної складки. Ділянки слизової оболонки, які беруть участь у створенні крайо­вого клапана, називають клапанною зоною. Треба зазначити, що це поняття не анатомічне, а функціональне (мал. 2).

Під час акту жування протез зміщується і просвіт між базисом протеза та слизовою оболонкою збільшується, а об'єм повітря залишається стабільним. За рахунок цього під базисом протеза створюється і зберігається від'ємний тиск, що утримує протез на протезному ложі.

Розглянувши в історичному аспекті способи фіксації, можна зупинитися на таких поняттях, як фіксація, стабілізація та рівновага повних знімних зуб­них протезів.

 

Фіксацією називається стійкість повного знімного зубного протеза на ткани-нах протезного ложа у стані спокою. Для досягнення фіксації достатньо адгезії.

Адгезія виникає між двома поверхнями, що дуже пришліфовані і між ними зна­ходиться тонкий шар рідини, тоді вони щільно примикають одна до одної.

 

 

 

мал.2 Схематичне зображення роз міщення нерухомоїслизової оболонки (а), ней тральної зони(б), перехідної складки Ів\

Стійкість протеза під час нежу-вальних рухів називається стабіліза­цією. Для стабілізації необхідно використати спеціальну методику зняття функціонального відбитка, який забезпечить функцію присмоктування базиса протеза до слизової оболонки ро­тової порожнини.

Стійкість протеза під час жувальних рухів називається рівновагою. Для досягнення рівноваги недостатньо адгезії та функціонального присмоктуван­ня, необхідна ще функціональна (анатомічна) постановка штучних зубів, у разі якої створюється множинний контакт під час акту жування.

Усі поняття мають добре відображення у разі протезування верхньої ще­лепи, зовсім інші умови та результати протезування на нижній щелепі, що зумовлено її функціями, особливостями анатомічної будови, площею протез­ного ложа.

Завдання для самостійної роботи студентів

Теоретичні питання

 

Зміст і послідовність учбових дій Постанови до учбових дій
Означення фіксації, стабілізації і рівноваги (по Бетельману А.І.) Використовуйте рекомендовану літературу і лекційний матеріал
Механічні, біомеханічні, фізичні, біофізичні Надійна фіксація є одним із факторів, які забезпечують протезу достатню стійкість. Які методи фіксації використовувались раніше і в теперішній час. Опишіть детально методи анатомічної ретенції, адгезії і функціональної присмоктувальності.
Фактори, які забезпечують стабілізацію протеза Відмітити зв'язок між фіксацією і стабілізацією повних знімних протезів. Механізм утворення функціональної присмоктувальності.
Фактори, які забезпечують рівновагу протеза   На стійкість протезу під час жувальних рухів крім факторів, забезпечуючих фіксацію і стабілізацію, спливає правильна постановка зубів, множинний контакт між зубами.
Границі протезного ложа на верхній щелеп Відмітити різниці в фіксації протезів на верхню і нижню щелепи.
Границі протезнго ложа на нижній шелепі   Повторіть анатомо-топографічні особливості протезного поля, топографію перехідної складки, нейтральної зони, практичне значення їх для фіксації і стабілізації повних знімних протезів.
Перевірка ІДО, передньої і бокових оклюзій   Перевірка постановки зубів дозволяє визначити наявність множинного або трьохпунктного контакту зубів, що є необхідною умовою стійкості протезів під час жування. За допомогою копіювальної бумаги визначте точки, які заважають рухові щелепи без перешкод.

Практична робота.

 

Послідовність дій Методика виконання (отримання практичних навиків  
В роботі з хворими знати фактори, обумовлюючі фіксацію протезів Звернути увагу на анатомічні утворення, які можуть полегшити фіксацію протезів (добре виражені альвеолярні відростки і бугри, високий свод піднебіння, щільна, помірно податлива слизова оболонка).  
Знаючи практичну цінність границь протезу, використовуйте свої знання при отриманні відбитку Правильний підбір стандартної ложки, уточнення меж індивідуальної ложки при допомозі функціональних проб, знання топографії нейтральної зони, вибір відбиткового матеріалу, пасивне і активне формування країв відбитку, окантовка відбитку, переніс границь з відбитку на модель допоможуть отримати точні границі протезного ложа.    

План заняття та розподіл часу:

1. Підготовчий етап заняття - 30 хв.

2. Основний етап заняття - 120 хв.

3. Заключний етап заняття — 30 хв.


Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2018 год. Все права принадлежат их авторам!