Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Вишиваємо шовковими стрічками



Історія виникнення вишивки

Вишивка – один з найбільш поширених видів декоративного мистецтва, в якому орнаментальне та сюжетне зображення на тканині, шкірі, повсті виконується різними ручними або машинними швами. Вишивка виникла з появою шитва на примітивному одязі людини кам‘яного віку. Уже в першому тисячолітті до нашої ери вишивка досягла високого художнього рівня в народів Стародавнього Вавилону, Греції, Риму, Китаю, Індії, Ірану. Особливою пишністю відзначалася вишивка Візантії. Вплив її позначився на вишивальному мистецтві країн Середньовічної Європи і Київської Русі. На Україні вишивка відома з давніх часів і набула великого поширення. Впродовж віків удосконалювалась художня система вишивки, в якій гармонійно поєднуються такі фактори, як матеріал, техніка, орнамент, композиційно-колористичне вирішення. Крім основного призначення – прикрашення одягу та інтер‘єрно-обрядових тканин, вишивка може бути і самостійним твором (панно, картина, портрет). Спочатку вишивка виконувалась на матеріалах домашнього виробництва – вовняних, лляних, конопляних, а з кінця ХІХ століття – на тканинах і шкірі фабричного виробництва (перкаль, коленкор, батист, китайка, кумач, муслін, плис, плюш, шовк та ін.). Основним матеріалом для виконання вишивки є нитки домашнього і фабричного виготовлення. Вишивали нитками ручного прядіння – лляними, конопляними, вовняними; згодом почали застосовувати нитки фабричного виробництва – заполоч, біль, кумач, волічку, зсукані вовняні нитки, шнури, шовкові, металеві золоті та срібні нитки, використовували також у вишивці коралі, перли, коштовне каміння, бісер, металеві пластинки, гудзики тощо. Є дуже багато видів і технічних способів вишивки. Найбільш поширені – хрестик, гладь, тамбур, вирізування, настил, низь, виколювання, мережка. Застосування різноманітних швів дає змогу створювати вишивані візерунки геометричного і рослинного характеру, а також тематично-сюжетні зображення в багатоколірній гамі від легких контурних і ажурно-сітчастих до рельєфних і суцільно закритих площин. Вишивка завжди тісно пов‘язана з побутом народу, відображає його художні смаки і національну своєрідність. Відомо, що людина палеоліту вперше відкрила можливість творчості шляхом відтворення художньої картини дійсності. Через тисячоліття дійшли до нас шедеври епохи палеоліту, не втративши своєї естетичної сили і художньої виразності. З тих віддалених часів збереглися пам‘ятки, які в певній історичній послідовності засвідчують художній рівень анімалістичних творів, антропоморфних зображень, знаків. Славнозвісні пам‘ятки археології часів палеоліту на Україні, зокрема Мізина на Чернігівщині та його аналогів, розкривають складну абстрактно-знакову систему відображення дійсності, початки зародження геометричного орнаменту. Круги, зубці, ромби, зигзаги, ялинки – елементи меандру, ці строгі мотиви, які ми сприймаємо як абстрактно-геометричні, декоративні, у свій час виступали як сюжетні зображення людей, землі, води, птахів та ін. В ранніх землеробських культурах ромбічним узором – символом родючості покривали глиняні жіночі фігури богинь, посудини-жертовники. Простий ромб з крапкою посередині виражав ідеограму засіяного поля; ромб з відростками або завитками на зовнішніх кутах був символом родючості. Минали віки. На території нашої країни змінювались народи. Збагачувалися знання людей про навколишній світ і про себе. Магічний зміст геометричного орнаменту поступово змінювався, з‘являлися нові мотиви, знаки, обереги. Через тисячоліття тягнуться зв‘язки орнаментальних схем, які постійно видозмінювались, збагачувались, залежно від конкретних соціально-історичних умов. Дослідники підкреслювали, що саме орнамент української вишивки найповніше проніс, через віки тотожність з орнаментом попередніх епох, особливо з античним геометричним орнаментом. Історичні джерела свідчать про те, що вишиті рушники, скатертини вішали в язичеські часи на деревах, молитовниках, хащах. Про поширення вишивки на території сучасних земель України свідчать збережені археологічні матеріали, повідомлення літописців, мандрівників. Важливими свідками про вишивку на території сучасних південноукраїнських земель є численні “кам‘яні баби”, на яких чітко позначені вишивки на уставках, подолах, манжетах. В епоху Київської Русі вишивка золотими і срібними нитками зазнала розквіту і поширення в побуті феодальної знаті. Вона була популярною й оцінювалась як надзвичайна коштовність. Нею прикрашали не тільки святковий, ритуальний, княжий, а й цивільний одяг, тканини для храмів. Важливі історичні відомості про місце виготовлення вишивок, про людей, які нею займалися. Так, у ХІ столітті сестра Володимира Мономаха Ганна Всеволодівна прийняла постриг у київському Андріївському монастирі й організувала школу, де молоді дівчата вчились вишивати золотом і сріблом. Київ був центром вишивального мистецтва золотом і сріблом. Тут організовувались при монастирських школах

майстерні. Дружина Рюрика Ростиславовича Ганна вишивала тканини для себе, своєї родини, для Видубецького монастиря. Вишивка була важливим заняттям і в родинах великих князів.





Вишивка золотом і сріблом вимагала неабиякої майстерності технічного виконання складних композиційних зображень, які несли в собі сліди давнього язичницького змісту, містили і новіші зооморфні, геометричні мотиви. Вишивки виконувались золотом і сріблом, в основному на цупких шовкових тканинах технікою “в прокол”, технікою “шов по формі” та шов “в ялиночку”. Техніка “в прокол” була домінуючою, лише в кінці ХІІ – на початку ХІІІ століття вишивальниці почали вишивати складні орнаментальні і сюжетні зображення технікою “в прикріп” – золоті нитки накладались одна біля одної щільно на тканину і прикріплювались до неї дрібними, ледь помітними шовковими стібками.

Фрагменти вишитих тканин з розкопок Десятинної церкви, с.Городниця над Дністром, с. Білгород на Київщині та інші розширюють відомості про орнамент вишивок Х – ХІІ століття. Збереженість лише фрагментів тканин, втрати вишивальних ниток не дають змоги реконструювати узори. Однак по отворах, які залишилися на тканинах від ниток, виявляється характер орнаменту.

Вперше класифікацію збережених фрагментів вишивок здійснила М.О. Новицька, виділивши три типи орнаментально-композиційних стрічкових схем. Перший – розміщення елементів в ряд, на певній відстані один від одного; другий – з трьома варіантами зображення хвилястої, ламаної лінії, пересіченої лініями з відгалуженнями то вгору, то вниз симетричних завитків; третій – преплетення двох вузьких “стрічок”, варіанти плетінки. Основні мотиви: круги, трикутники, ромби, розетки, крини, хрести, дерево життя, завитки та ін.

Різні варіанти цих мотивів на вишивках Х-ХІ століття довго зберігались, перефразовувались у пам‘ятках пізніших століть. На вишивках із Десятинної церкви в Києві, Райковецького городища зображені в ряд круги. Ці мотиви, що символізували сонце, були популярні і поширені в Древній Русі. Вони не зникали з орнаменту вишивок, співпадаючи з зображенням на інших творах народного мистецтва, відомі і у вишивках ХVIII-XIX століття дійшли і до наших днів. У районах Прикарпаття і сьогодні побутують круги-розетки, це улюблені узори вишивок, які народні майстри називають “сонечка”. На особливу увагу заслуговує вишивка, що містилась на комірі з курганного поховання поблизу с. Головурів (Київщина). Вишивка виконана шовком на шовковій тканині, стебелевим швом і підстильною гладдю. Унікальність цієї знахідки в тому, що в місцях, де не збереглися вишивальні нитки, залишилися проколи, по яких вдалося реконструювати орнамент. У фризованому плані, ритмічно повторюючись, вишиті напівкруги арочки, що підтримуються колонками, зверху над колонками вишиті деревця. В арочних площинах позмінно зображені птахи в профіль, одне крило яких півкругло підняте аж до голови, друге опущене вниз, подано й геометризоване зображення людської постаті. Голова – півкруг, тулуб – трикутноподібна фігура. Дослідники не раз звертали увагу на наявність в давній вишивці зображень слов‘янських язичницьких храмів, теремків з деревами, птахами, а у середині – жіночих фігур. Б.А.Рибаков на конкретних пам‘ятках доводить, що жіноча фігура в храмі – богиня Мокош, покровителька жіночих занять, особливо прядіння і ткацтва.

На Київщині найбільш поширені вишивки з геометричним, рослинно-геометричним орнаментом із стилізованими гронами винограду, що виконуються червоними і чорними нитками. Найбільш уживаними техніками є “гладь”, “набирування”, “занизування”, “хрестик”.

Вишивка – мистецтво всенародне, в якому через віки пронесена і збережена колективна художня пам‘ять. Вишивка, як вид народного мистецтва живе, розвивається, збагачується новими аспектами.

Сьогодні вишивка – це висока культура орнаменту, колориту, це мистецтво унікальне, споконвічне і завжди молоде, що стверджує розвиток графічної, живописної культури народу. Це важлива художня цінність, що виконує різноманітні функції – естетичну, пізнавальну і комунікаційну.

Вишиваємо хрестиком

Вишивка хрестом – один з найдавніших варіантів цього виду рукоділля. Різноманітність видів хрестиків вражає. Їм прикрашають різноманітні текстильні вироби, роблять візерунки для одягу, створюють картини. Майстерність вишивальниці оцінюється за виворіт виробу. Там не повинно бути вузликів. Вишивання хрестиком дуже популярно і в даний час. Тут потрібні нитки, тканина, голка, ножиці, п'яльця. Іноді можуть знадобитися гачок і наперсток. Нитки для вишивання краще брати типу муліне. У кінчик голки повинен бути затупленим, а вушко – широким і довгим. В якості тканини використовується канва для вишивки. Це спеціальна тканина з дірочками, а значить, розмір хрестиків буде однаковим. Гачок знадобиться для виправлення випадкової помилки. П'яльця потрібні для зручності при роботі.

Види швів

Вишивка хрестом не передбачає візерунків. Майстрині використовують саме хрест. Він буває двох видів: російська, або одинарний, і болгарський, тобто подвійний. Саме такий шов і є основним елементом вишивки. З його допомогою створюються різні малюнки, портрети і пейзажі. Самим поширеним варіантом вишивання є російський хрест. Починається він з лівого нижнього кута і по діагоналі піднімається нагору праворуч. Потім з нижнього правого кута також по діагоналі вверх ліворуч. Стібки лежать в одному напрямі. Болгарський хрест додає до російської додаткові перехресні лінії, розташовані вертикально і горизонтально. Виходить своєрідна зірочка, з якої й створюються малюнки. Ще одним варіантом шва є напівхрест. Робиться такий шов дуже просто – в одну діагональну лінію. Обметочниє стібки, а також шов вперед голку потрібні для робочого процесу вишивання. Обметування охороняє краю тканини від обсипання. Швом вперед голку під час вишивання закріплюється нитка. За свою багатовікову історію з'явилася величезна кількість схем, які допомагають у роботі. Вишивка для початківців передбачає схеми з простими сюжетами. Майстрині зі стажем можуть вибрати більш складні малюнки, або ж спробувати створити щось своє. Ще підходить ця вишивка для дітей. Вони із задоволенням пробують творити, вишиваючи легкі хрестики і створюючи свої перші картини.

Вишиваємо гладдю

Вишивка гладдю – ще один варіант рукоділля, який полюбився жінкам ще багато століть тому. Стібки тут наносяться на тканину так, що заповнюють собою всю поверхню полотна. Цей варіант вишивки передбачає велику кількість прийомів і швів. Вишивка гладдю здатна передати візерунок, який малює мороз на склі, промінь сонця на пелюстках троянд, помах крил метелика, шелест листя і багато іншого. Все, що потрібно – голка і нитки. Комбінація кольорів створює найтонші відтінки, перетворюють вишиту картину відмінний подарунок. Навчитися такого виду творчості нескладно, його здатна освоїти будь-яка жінка.

Нитяна графіка

Також поширеним варіантом вишивки гладдю вважається нитяна графіка. До неї належать такі види вишивки, як нитковий дизайн, зображення ниткою і ізонитка. Ще цей варіант рукоділля називають изографикой або вишивкою по картону. Тут не завжди використовується тканина, іноді в якості основи можна взяти оксамитову або щільний папір. Нитки можуть бути будь – швейні, акрилові, вовняні, лляні і навіть шовкові. Кому що подобається.

Вишиваємо бісером

Вишивка бісером відома з глибокої давнини, як і багато інші види рукоділля, успішно дожили до наших днів. Іноземці незмінно захоплювалися тим, як виглядає на одязі дівчат вишивка, своїми руками красуні створювали на сарафанах і кокошниках неповторні візерунки. З середини 17 століття з'явився кольоровий скляний бісер. Саме він і став основною прикрасою безлічі нарядів. Стеклярус використовувався не тільки в одязі, їм вишивалися картини. Найчастіше вони зображували пейзажі, церкви та ікони. Зараз бісер знову популярний. Його використовують в оздобленні одягу, надаючи їй ошатний вигляд і оригінальність. Застосовують бісер і біжутерії. Популярність бісеру легко пояснити – він дешевий, доступний, зручний і має необмежені колірні рішення. Прикраси для одягу і взуття, для гаманців, сумок і навіть чохлів мобільних телефонів – сучасні майстрині вміло прикрашають бісером все, що їм захочеться. Популярні картини, вишиті бісером. Як правило, вони зображують тварин, птахів або квіти. Часто можна зустріти ікони, вишиті бісером. Він став улюбленим хобі для багатьох жінок. Бісерна вишивка для дітей дуже різноманітна. Їм прикрашають одяг, з нього плетуть прикраси та багато іншого. Це творчість вимагатиме терпіння, акуратності і певних навичок. Але результат вартий того, щоб возитися з копітко маленькими бісеринками.

Вишиваємо шовковими стрічками

Вишивка стрічками – ще один вид рукоділля. Малюнок вишивається не нитками, а кольоровими шовковими стрічками за допомогою голки. Канва для вишивки може бути будь-якої щільності. Цей вид вишивки використовує велику кількість технік і швів. Вишивка стрічками дуже популярна, так як дуже проста у виконанні, а результат при цьому виходить неймовірно красивим. Часто цей вид вишивки використовують для створення церковних ікон і оригінальних картин. Урочисті церемонії і свята також оформляються за допомогою цього виду рукоділля. Рюші та стрічки красуються на весільних сукнях наречених, на сумочках і носових хустках, на святкових скатертинах і навіть на серветках. Вишивка стрічками використовується і при декоруванні конвертів новонароджених, в букетах квітів, на подарункових коробках тощо.

Вишиваємо тюльпани

Незважаючи на суєтність сучасного світу, майстрині все також займаються рукоділлям. Не обходить їх увагою і стрічкова вишивка, майстер-клас по створенню якої зараз і буде розглянуто. Майстрині рукоділля здатні створювати справжні «стрічкові» шедеври. Але і вони колись починали з малого. Тюльпани, виконані атласними стрічками – це вишивка для початківців вивчати дане майстерність, вони легкі у виконанні і при цьому досить ефектні. Для створення букета потрібно тканину. Це може бути креп-сатин або габардин. Потрібні кілька голок з гострим кінчиком і з різними діаметрами вушок, рамка і атласні стрічки (кілька кольорових, довжиною 3 метри і шириною в 25 сантиметра). Це будуть самі тюльпани. Для стебел потрібні зелені стрічки шириною в 6 міліметрів і довжиною 5 метрів. Стрічки для листя повинні бути шириною 25 міліметрів і довжиною 2 метри. Починати роботу слід з закріплення тканини на рамі. Допоможуть звичайні скріпки. Потім на тканини створюється начерк майбутніх бутонів. Краще використовувати мило або зникаючий маркер. Можна приступати до створення букета. Краї кольорових стрічок потрібно припікати, щоб вони не почали обсипатись. Можна вишивати. Стрічка вводиться по малюнку бутона. Затягувати не потрібно – квітка повинен бути об'ємним. Другий пелюстка вишивається у зворотному напрямку – для економії стрічки. Два одержані пелюстки утворюють тюльпан. Стрічка обрізається, закріплюється, її краю припікаються. Інші вишивають аналогічно першому. Стебла створюють з шестімілліметровой стрічки. Її вводять у нижній край стебла, а потім згортають в джгутик. Другий кінець стебла закріплюється внизу бутона. Листя пришиваються в довільному порядку і фіксуються нитками. Букет готовий, тепер його потрібно помістити в рамку. Потрібно своєрідний корсет, який можна зробити з картону. На ньому закріплюється тканину і зшивається з вивороту частими і в міру тугими стібками. Отримані тюльпани поміщають у рамку.

Вишиваємо синелью

Існують і інші види вишивки. Серед них – вишивка синелью. Зараз цей вид рукоділля не дуже популярний. Синель – це шовкові шнурки, використовувані для вишивання. Часто цими шнурками створюють бахрому. Візерункова вишивка, в якій використовуються ці ворсисті шовкові нитки, і іменується синелью. Часто зустрічається в інтер'єрах вісімнадцятого століття.

Вишиваємо шовком

Вишивка шовком є одним з видів художньої гладі. Це традиційна китайська вишивка, якій більше 4000 років. Шовком можна вишивати практично все: хоч пейзажі, хоч портрети. У класичному вигляді використовується одностороння вишивка, але вона може бути і двосторонньою. Така цінується набагато дорожче. Для виконання цього виду вишивки потрібні шовкові нитки. Малюнок виконується на шовковій ж тканини, яка може бути прозорим, тонованим або більш щільною. Перевагою цього варіанту вишивки є те, що нитка з часом не вигорає, а залишається такою ж блискучою. Навіть через кілька десятків років вишивка не втратить своєї краси.

Вишиваємо золотом

Наступний варіант вишивки – це шиття золотом. Не найпоширеніший вид рукоділля, так як техніка виконання вимагає спеціальних навичок. Золота вишивка використовується для оформлення церковного одягу: розшиваються наплічники, єпітрахиль і стихар. Технологія вишивки дуже складна. Майстрині потрібно відчувати металеву нитку, визначати її декоративні можливості.

Ажурна вишивка рішельє

Ще відома вишивка під назвою рішельє. Це дуже гарний і вишуканий варіант ажурного рукоділля. Найчастіше цей вид вишивки використовується для постільної білизни, скатертин і створення чудових серветок. Тканина для неї можна брати будь-яку. Лінії візерунка в цій техніці спочатку обшиваються гладдю, а вже потім вирізається тканина. Види вишивки дуже різноманітні. Рукоділля допомагає творити, втілювати свої ідеї і отримувати від цього позитивні емоції. Це особливо важливо тоді, коли повсякденна робота не приносить морального задоволення. Процес вишивання дуже захоплюючий. Підбирається схема, нитки і тканина, і починається творчість. Посидючість і терпіння винагороджуються гордістю за виконану роботу.


Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2019 год. Все права принадлежат их авторам!