Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






ДЕРЖАВОТВОРЧИЙ СВІТОГЛЯД ЯК ЧИННИК ФОРМУВАННЯ СТИЛЮ ГРУПИ



Аналізуючи неповторний стиль групи, варто розглянути, що лежить в основі загально світоглядних настанов лідера колективу. А.Середа називав імена чотирьох поетів (Т. Шевченка, О. Олеся, Є. Маланюка, О. Ольжича), творчість яких очевидно вплинула на формування його внутрішнього світу, естетичних засад.

Спробуємо простежити, що саме в творчості кожного стало своєрідними чинниками, складовими творчого кредо А.Середи, джерелом натхнення всього колективу, благодатним ґрунтом, на якому виріс, сформувався оригінальний, самобутній стиль.

Темою окремого дослідження може стати шлях, яким ішов лідер групи до „свого” Шевченка, коли головною домінантою можна вважати „поклик крові” або інтуїтивне осягнення генію поета.

Відкрив А. Середі Т.Шевченка батько, але зазначимо: саме темпоритм його творів. Маючи родинне українське коріння, Андрій був „нормальним” російськомовним киянином, та тільки у школі під час підготовки до вступу в комсомол „ні сіло, ні впало переклав Устав Ленинского Коммунистического Союза Молодежи” українською, викликавши бунтарським вчинком великий переполох у багатьох державних інстанціях. А розмовляти лише українською став, коли вирішив вступати до театрального вузу.

Переважна більшість пісень, виконаних гуртом і солістом А. Середою, написані на вірші Т. Шевченка. „Програмні”, відомі широкому загалу тексти раптом зажили новим життям, і то був інший Шевченко, сучасний і близький не лише сивочолим професорам і перманентно натхненним літераторам. Енергетично наснажені, з потужним драйвом і типово готичною „присмерковістю” композиції не мали нічого спільного із завченим пафосом читців-декламаторів шевченківських свят. Заперечувалися стереотипи, ламалися рамки традиційного сприйняття і потрактування, і тим самим поставав новий стиль, це змушувало побачити нове і досі несприйняте: нового себе, нового Шевченка, нову Україну.

Відходили на другий план сухі образи шкільних підручників і застиглі фрази офіційних промов, руйнувалася стіна із застиглих епітетів і клішованих визначень, що ховала від нас справжню суть творця, залишаючи лише кастрований на догоду пануючій ідеології образ-маріонетку.

А. Середа: „Готи – це той рух, який займається трепанацією мозку, душі і тіла, примушуючи людину все-таки думати, навіщо вона створена і для чого вона тут є.”

Експресія геніальної поезії то пульсує, вирує, то стишується у вирі досить агресивної і водночас мелодійної музики. Це пошук і відкриття свого Шевченка, своєї України. І кому вдається знайти, то це вже назавжди.



Основною складовою світоглядного плану у стилістиці групи можна вважати пошук національної самоідентифікації – концепт історіософії самого Т. Шевченка, який знайде своє творче продовження, оригінальну форму втілення у Є. Маланюка. Стиль цього поета (а вплив його на творчий почерк А. Середи дуже великий) формувався під тиском емоцій гніву і болю за століття бездержавності і пригноблення української нації, за поразку відновленої під час революції держави і за подальшу трагедію окупації України Москвою [12 ,157].

Для поезії Є. Маланюка характерні динамізм, цілеспрямована ударність слова, патетичний профетизм, історіософські візії і міфотворчість.

Трагічний оптиміст, Є. Маланюк, як і Шевченко, „конструює вічний образ”, „карбує вічні слова”.

Він писав: „Перед нею [Україною], як і перед всіма нами, – трудна путь очищення вогнем і бурями, сонцем і сніговіями. Путь від лише Земної Мадонни, від поземного, двовимірного бароко – в стрільчастість готику” [14,220].

А. Середа органічно живе в світі поезії Олега Ольжича – поета Празької школи, в основі стилю якого – синтез найвищих ідейних рис і вольових прагнень українського націоналізму, поезія національного героїзму, героїчного світогляду, чину. Варто зазначити, що героїчна тематика в творчості інших письменників – це ще не героїчний світогляд. Героїзм у поезії О. Ольжича – вільно обраний, без усякого розрахунку на духовну чи іншу нагороду: він сам – своя найвища нагорода, що вища навіть за славу:

Шляхи – велетенські гадюки,

Невгнутий, розмірений крок...

Діла і змагання сторукі,

І смерть, як найвищий вінок.

Героїчний світогляд має оригінальне мистецьке оформлення – монументально величний класичний стиль (сувора стриманість глибокого інтелекту, майстерна виразність, помірна евфонія, класичний синтаксис, синтаксичний паралелізм, ваговита монументальність).



А. Середа органічно вбирає, інтерпретує риси монументального класицизму О. Ольжича: поетичне піднесення позаобразної лексики творів Т. Шевченка, естетизує його слово не через семантичну зміну, а через високу тональність дикції.

Цікавим є той факт, що О. Ольжич заперечує своєю творчістю стиль батька О. Олеся – великого українського лірика. А. Середа синтезує, поєднує, з одного боку, риси поезії героїки, яка була не тільки предметом культу, втілювалася у життя, приносячи смерть і муки за Батьківщину, але й пориваючи героїв Духу до нових висот, та з іншого – високий ліризм, чуттєвість поезії О. Олеся.

В. Стус – найбільший поет-постмодерніст, у творчості якого написане Т. Шевченком функціонує, живе на рівні інтертекстуальності, а життєвий шлях до болю повторює дорогу великого Кобзаря.

Великий поет і Велика Людина, якому вдалося залишитися вільним у страшному світі „пітьми й самоти”, піднятися проти цілої брежнєвської системи на повний зріст і говорити за цілий народ. Високий естетизм, сила духу, козацьке лицарство, зневага до смерті і велика, чинна любов до своєї землі – ось джерело для наснаги, творчого інсайту А. Середи.

Таким чином можемо говорити про оригінальний стиль групи „КОМУ ВНИЗ”, в якому поєднались національна самобутність, духовна потужність, монументальність, сила, чесність (група честі), філософічність та іронічність, внутрішньо соціальний стрижень, камерність, безкомпромісність, злободенність.

Використовуючи українські філософські тексти, залучаючи справжню духовну козацьку силу, „КОМУ ВНИЗ” своєю музикою єднаються з тими, хто їх слухає. Навіть якщо це одна людина, вони все одно будуть співати, адже пафос „пластикової” публіки не для них.

Синтез зазначених рис відбувається як на музичному, так і на текстовому рівнях, а також шляхом талановитого аранжування.

Вдалий сценічний образ – готичний імідж – перш за все завдячує вокалістові А. Середі, котрий талановито поєднує вокал і слово, високий рівень сценічної культури.

Професійний актор, А. Середа – культовий співак, харизматична особистість.

Харизма – це дивовижна природність рухів, гра усмішки, поглядів, жестів. Це свобода бути собою, вільним від інших і навіть від себе. Це відчайдушність, інколи епатаж, виклик повсякденності, які піднімають над натовпом і нудними правилами. Саме внутрішньо вільні люди стають законодавцями моди, улюбленцями і кумирами мас.

Керівникові культової групи властиві ознаки всіх сімох печаток харизми.

Внутрішня сила. Послідовна, виважена позиція протягом довгих 18-ти років становлення і розвитку творчої групи, долання спротиву, несприйняття пострадянською системою – все це завдяки умінню зберігати спокій і силу духу в екстремальних ситуаціях, упевненості в собі.

Енергія. Не всі з акторів, співаків довго залишаються “генераторами” енергії тисяч людей, що приходять на їхні концерти. Серед секретів впливу Андрія Середи на глядачів – те, що йде зсередини, з глибини душі – натхнення, політ, запальна сила, магічна енергія, котра неможлива без одержимості.

Захопленість. Лідеру групи “КОМУ ВНИЗ” властиве уміння захоплюватися. Це здатність підкорити свою натуру чомусь одному, присвятити життя головній справі і вкладати в неї всю душу; мати свій неповторний почерк.

Оптимізм. А. Середа – людина цілісна, духовно багата особистість, йому вдається захопити вірою у життя, викликати бажання перемагати, адже тверезо дивиться на життя з усіма його недоліками, вміє ставитися до них іронічно, з гумором.

Сенситивність. Уміння співака глибоко відчувати співрозмовника, уникати балакучості і позірності, говорити глядачам про те, що їх хвилює.

Внутрішня свобода. Його пряма, горда постава, тверда, упевнена хода, відкритий, ясний погляд – це свобода як ціна перемоги, яку отримав над самим собою.

Голос і мова. А. Середа – яскрава мовна особистість, людина, котра свідомо стала носієм рідної мови. Він володіє талантом бездоганної дикції, багатством інтонацій. Магія його голосу у природній висоті тону, силі голосу, яка збігається із загальним смислом задуманого, низькому оксамитовому тембрі, розміреному темпі. Уміння тримати паузу, емоційно інтонувати фразу гіпнотизує, зачаровує, вражає слухачів.

Сучасне прочитання текстів Т. Шевченка забезпечує величезний успіх завдяки знайденій оригінальній формі спілкування, діалогу зі слухачами, коли актор не відповідає на питання, а ставить їх, викликаючи бажання думати, пробуджує роботу душі.


 


Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2019 год. Все права принадлежат их авторам!