Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Форми і загальна характеристика пам’яті



Пам’ять – це сукупність процесів фіксації, збереження і відтворення інформації, яка отримується організмом на протязі його життя.

Форми пам’яті: генетична, імунологічна, нейрологічна. Генетична – найстаріша пам’ять живого. Це пам’ять біологічного виду. Носіями генетичної пам’яті є нуклеїнові кислоти (ДНК, РНК). Імунологічна пам'ять – це пам’ять, про збудника певного захворювання, пов’язана з утворенням специфічних антитіл, які знешкоджують чужорідні тіла. Нейрологічна пам’ять – забезпечує індивідуальні форми пристосування до навколишнього середовища.

Пам’ять нерозривно пов’язана з навчанням. Ці слова вважають синонімами, але між ними є різниця. Навчання – це нагромадження інформації. Память, як психічне явище є складнішою, ніж навчання. Память включає такі процеси: формування, закріплення, збереження і відтворення енграм.

Енграмами називають сліди, які залишає інформація у клітинній або молекулярній структурі нервової системи. Такий слід має хімічну або електричну природу. Деякі експериментальні факти заперечують електричну природу енграм. Коли нервову систему піддають електричному шоку або охолодженню до t = 00С, при якій зникає електрична активність нейронів, то інформація, яка була накопичена раніше не зникає. Однак, саме навчання, тобто нагромадження інформації стає неможливим.

Пам’ять людини характеризується такими особливостями:

Людина краще запам’ятовує невеликий обсяг інформації, ніж великий. Це означає, що запам’ятовування у мозку людини не аналогічне запису інформації на магнітних носіях.

Людина запам’ятовує не стільки подробиці, скільки загальні положення. Коли читаємо певний розділ книги, то запам’ятовуємо суть, а речення забуваємо.

Запам’ятовування відбувається поетапно. Розрізняють короткочасну і довготривалу пам’ять.

Процес трансформації короткочасної пам’яті в довготривалу називають консолідацією слідів пам’яті. Крім того, виділяють сенсорну, первинну, вторинну і третинну пам’ять.

Сенсорна пам’ять (перцептивна) – це сліди від будь-якого зовнішнього впливу на нервову систему, що здійснюється через рецептори (її тривалість 0,1-0,5 сек). Перехід інформації із сенсорної пам’яті у більш тривалу відбувається двома шляхами: 1) словесне кодування сенсорної інформації; 2) прямий перехід у довготривалу пам’ять (є єдиним для тварин і малих дітей). Електричним подразнення мозку людини вдається відтворити давно минулі образи, які людина спеціально не запам’ятовувала. Частина інформації з сенсорної пам’яті, незалежно від свідомості має прямий доступ до довготривалої пам’яті. Є дані про більш тривале збереження сенсорних слідів. Є люди (ейдетики), у яких тривалість збереження зорових картин досягає десятків хвилин.



Первинна пам’ять (її тривалість кілька секунд – кілька хвилин) відповідає короткочасній пам’яті. У первинній пам’яті інформації зберігається у словесно закодованому стані. Забування відбувається внаслідок витіснення старої інформації новою.

Вторинна і третинна пам’ять відповідають довготривалій пам’яті.

Вторинна пам’ять (її тривалість кілька хвилин – кілька років). Перехід інформації з первинної у вторинну пам’ять відбувається завдяки цілеспрямованому її повторенню. Відтворення інформації з вторинної пам’яті здійснюється повільно. Забування на рівні вторинної пам’яті зумовлено невикористанням інформації.

Третинна пам’ять (її тривалість все життя). Енграми утворюються в результаті багаторічної практики і ніколи не зникають, характеризується великим обсягом, швидким відтворенням, відсутністю забування. У третинній пам’яті зберігаються деякі постійні навики (уміння писати, читати, плавати).

За характером запам’ятовування розрізняють образну, емоційну (властиві тваринам і людині; запам’ятовується інформація, яка викликає емоційний стан; не встановлено позитивні чи негативні емоції мають більший вплив на запам’ятовування інформації), умовно-рефлекторну (характерна хребетним), словесно-логічну (притаманна тільки людині).

Залежно від аналізаторів, за участю яких протікають процеси запам’ятовування розрізняють: зорову пам’ять (у художників); слухову (у музикантів, поліглотів); рухову (основа рухових навиків, люди із руховою пам’яттю добре засвоюють інформацію у процесі її написання);тактильну (нею володіють скульптори).

Де у мозку знаходяться ділянки для закріплення і збереження пам’яті? Більшість вчених вважають, що інформація кодується не в окремих нейронах, а в їх ансамблях. Кожному виду інформації відповідає свій специфічний набір нейронів. У такому ансамблі є до 10-ти млн. синапсів, а загибель 1-2 нейронів не призводить до втрати пам’яті. У мозку немає спеціальної ділянки для збереження інформації, тобто немає центру пам’яті. На сьогодні встановлено що не тільки нова кора, а й гіпокамп має відношення до пам’яті.

Отже, оскільки пам’ять не однорідна, то її механізми різні. Про неоднорідність механізмів пам’яті свідчать спостереження за хворими у яких різні ураження мозку викликали різні порушення пам’яті. Наприклад, описані випадки коли людина запам’ятовує важко, але пам’ятає довго, або може запам’ятати щось лише на дуже короткий час, або важко згадує те, що дуже важко запам’ятала.

 

 


Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2019 год. Все права принадлежат их авторам!