Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Поняття анімації туристської діяльності



Лекція 1

Тема: Поняття анімації туристської діяльності, її мета, задачі, роль у підвищенні ефективності туристської діяльності

План

 

1. Поняття анімації туристської діяльності

2. Організація дозвілля зі стародавності до наших днів. Передумови розвитку туристської анімації

3. Функції туристської анімації

 

 

Поняття анімації туристської діяльності

 

Поняття «анімація» має латинське походження (animа - вітер, повітря, душа; animatus - одушевлення) і означає наснагу, натхнення, стимулювання життєвих сил, залучення в активність.

Анімація - це своєрідна послуга, що переслідує мету - підвищення якості обслуговування, і в той же час - це своєрідна форма реклами, повторного залучення гостей й їх знайомих, теж переслідує ціль - просування туристського продукту на ринку для підвищення прибутковості й прибутковості туристичного бізнесу.

Розрізняють готельну і туристську анімацію.

Готельна анімація є одним з ефективних засобів залучення гостей у готель. Вона впливає й на позитивну оцінку роботи готелю в цілому. Це своєрідні додаткові послуги клієнтові, ціль яких розбудити в ньому позитивні емоції, відчути задоволення від відпочинку й бажання приїхати в цей готель ще раз.

Туристська анімація- це туристська послуга, при наданні якої турист утягується в активну дію. Заснована на особистих контактах аніматора з туристами, на спільній участі їх у розвагах, пропонованих анімаційною програмою туристичного комплексу. Це різновид туристської діяльності, здійснюваної в туркомплексі, готелі, круїзному теплоході, поїзді, що утягує туристів у різноманітні заходи через участь у спеціально розроблених програмах дозвілля.

Туристська анімація - це найважливіша частина сукупної діяльності на туристському підприємстві, вираження високого ступеня її професіоналізму, найважливіша складова частина турпродукту. Тому, як і всяка інша діяльність на туристському підприємстві, анімація повинна бути планованої, чітко регламентованої, організаційно керованої й забезпеченої матеріальними, фінансовими й кадровими ресурсами.

Кінцевою метою туристської анімації є задоволеність туриста відпочинком - його гарний настрій, позитивні враження, відновлення моральних і фізичних сил. У цьому полягають найважливіші рекреаційні функції туристської анімації.

Таким чином, значення туристської анімації полягає в підвищенні якості, розмаїтості й привабливості туристського продукту; збільшенні кількості постійних клієнтів і попиту на турпродукт; підвищенні навантаження на матеріальну базу туристичного підприємства, а отже, і в підвищенні ефективності її використання, прибутковості й рентабельності туристської діяльності.



 

2. Організація дозвілля зі стародавності до наших днів. Передумови розвитку туристської анімації

 

Туристська анімація - це новий напрямок у туризмі, що, однак, у тій або іншій формі існувало й раніше, але мало інші назви й способи вираження.

Вже в далекій давнині в постоялі двори, харчевні й інші заклади для розміщення й харчування подорожан заманювали гостей усілякими розважальними заходами й спортивними змаганнями. Спробуємо простежити історичну лінію розвитку організації дозвілля з тих пор, як з'явилася необхідність організації подорожей, облаштованості й розваг подорожан і перетворення її в певні туристські послуги.

УДревній Греції виникали таверни, постоялі двори, які стали важливим елементом соціального й релігійного життя. Уже в ті древні часи хазяї постоялих дворів і таверн піклувалися про дозвілля своїх постояльців. Для розваги гостей вони запрошували музикантів, танцюристів й акробатів, улаштовували всілякі змагання, а також бої тварин і птахів: кішок, собак, півнів, перепелів. Розповсюдженої була гра коттаб, суть якої зводилася до того, щоб виплеснути вино, що залишилося в чаші, у мішень. Дуже любили стародавні греки гру в кості й спортивні турніри. Недарма саме там зародилися перші грандіозні спортивні змагання - Олімпійські ігри.

Частими відвідувачами таверн були чоловіки, однак жінкам дозволялося розважати гостей піснями й танцями. Для цієї мети давньогрецькі жінки, називані гетерами, або супутницями, одержували фахову освіту: навчалися віртуозній грі на музичних інструментах і веденню дотепної, цікавої бесіди для звеселяння чоловічих застіль. Звичайно гетерами ставали гарні дівчини з нижчих шарів корінного населення або чужинки.



Стародавні греки приділяли організації дозвілля велику увага. Особливо ретельно готовили вони традиційні свята й змагання, на які з'їжджалися люди з усією Греції й підлеглих їй колоній. Їх всіх необхідно було розмістити, ретельно продумати й підготувати програму.

Прикладом тому можуть служити Олімпійські ігри. В Олімпію стікалися знамениті спортсмени з усією Греції, де протягом місяця вони повинні були тренуватися й готуватися до змагань. Для цього минулого побудовані стадіони, площадки для бігу й метання, палестри (місця для підготовки до стрибків і боротьби) і т.д. Вже тоді вставало питання про розміщення й харчування не тільки спортсменів, але й глядачів, тому поруч зі спортивними спорудженнями й храмами будувався леонидайон (готель для почесних гостей). Змагання проводилися в чіткій послідовності, були заздалегідь продумані й організовані.

У стародавніх греків було багато різних свят. Найбільш великі афінські свята були традиційними, строго регламентованими й тривали по нескольку днів. Свята включали й заздалегідь продумані, добре організовані культові церемонії, і врочисті ходи, і хорові, музичні, гімнастичні та інші змагання із присудженням нагород переможцям, а також безтурботна народна гулянка, коли кожному була надана воля веселитися так, як він хотів.

Не менш популярними й багатолюдними в Древній Греції були театральні подання, які влаштовувалися на честь бога виноробства Діоніса. На їхню організацію афіняні не скупилися, уважаючи це справою державного престижу. Щорічно до цього свята поети складали пісні, які виконували танцюристи й хор. За кращий виступ присуджувалися призи. Спочатку хори виступали на ринкових площах, а пізніше для видовищ був побудований відкритий театр на схилі Акрополя, неподалік від храму Діоніса. Потім театри на велике (навіть по сучасних поняттях) кількість глядачів стали будуватися по всій Греції.

Не менша увага організації розваг і спорудженню спеціальних дозвільних установ приділялося й у Древньому Римі, але там до цього був свій підхід.

Римська імперія мала величезні розміри, тому великій кількості чиновників, воїнів, купців доводилося багато їздити по справах. У результаті для їхнього розміщення стала складатися досить розгалужена мережа постоялих дворів, мансионів (готелів) і таверн. Звідси ж беруть початок і популярні в сучасному світі національні парки й сади.

Своєрідними культурно-дозвільними центрами в Древньому Римі були лазні (терми), які в епоху імперії будувалися у вигляді величезних споруджень із розкішним внутрішнім оздобленням. Руїни таких лазень свідчать про те, що це були величезні будинки зі складною системою нагрівання й подачі води.

Дуже любили древні римляні перегони, які влаштовували в так називаному цирку, і криваві гладіаторські бої. Для них будувалися спеціальні спорудження - амфітеатри. «Хліба й видовищ!» - це була особлива політика давньоримських правителів, що супроводжувалася безкоштовними роздачами продовольства й показами різноманітних видовищ.

У Середньовіччя були своєрідні організатори дозвілля й артисти. Ці люди завдяки церковній пропаганді викликали у всіх одночасно й страх, і замилування. Церква дозволяла християнам дивитися театральні подання тільки з біблійними сюжетами. Вуличних співаків й артистів, що влаштовувала подання на інші теми, церкву проклинала, обіцяючи їм вічні борошна на тім світлі. Більша ворожість церковних служителів до бродячих артистів порозумівалася їхнім стійким переконанням, що люди, що вміють за допомогою масок, ляльок й інших пристосувань перевтілюватися, є те саме що диявол.

Незважаючи на всі заборони, трубадури, жонглери, блазні й інші бродячі артисти користувалися в ті часи великою популярністю. Життя середньовічної людини, укладеного в неприступних замках, що рідко покидали рідний будинок, була досить нудної, тому появу бродячих артистів завжди бути святом.

Найбільш привілейованими серед артистів того часу були трубадури - поети, що виконували свої вірші під музикальний акомпанемент. Пісні, складені трубадурами, виконували й бродячі співаки, які, як правило, для залучення уваги глядачів чергували виконання пісень із жонглюванням і фокусами, за що їх і називали жонглерами. Великою популярністю користувалися й циркові номери із дресированими тваринами: собаками, кішками й особливо мавпами, яких уважали людським відбиттям. Не менш популярними серед бродячих артистів були блазні й міми, які нещадно висміювали всілякі людські пороки й непристойні вчинки.

Середньовічна знать захоплювалася полюванням і кінними стрибками, до яких дітей привчали з 10-12 років. Для більше успішного засвоєння знань писали спеціальні керівництва: по полюванню на зайця, оленя, кабана, по сигналах мисливського ріжка, вистежуванню й обробленню дичини, а також по догляду за гончими.

Модним захопленням у ті часи була гра в карти, на яких до наших днів збереглося зображення дам і лицарів у середньовічних костюмах. Крім гри в карти, розповсюдженої серед знаті, була гра в шахи. Простолюд же більше захоплювався грою в кості. Незважаючи на багато обмежень, у жорстоке Середньовіччя влаштовувалися гучні свята, змагання й, звичайно, знамениті лицарські турніри - військові змагання, які відбувалися на спеціально влаштованій арені, оточеної місцями для глядачів.

Місце для проведення турнірів вибиралося найбільш людне, найчастіше біля більших міст, щоб можна було залучити більша кількість глядачів. Брали участь іноді цілі загони лицарів або зброєносців. Звичайно турніри призначалися по особливо врочистому випадку. На такі змагання з'їжджалося дуже багато народу (учасники змагань, почесні гості й знатні дами, артисти, поети й просто цікаві).

Лицарські турніри служили своєрідним тренуванням перед дійсними боями, тому на них дозволялося використати тільки списи із закругленими кінцями й затуплені мечі, щоб наносимые ними удари не представляли серйозної небезпеки для життя. Не можна було наносити удари в особу супротивникові, по його сідлу й коневі, а також нападати на нього зі спини. Незважаючи на всі ці обережності, нещасні випадки були не такими вуж рідкими.

Нагороджували лицарів за перемогу золотом, коштовностями або бойовим конем з повним спорядженням. Одним із самих хвилюючих моментів на лицарському турнірі був вибір переможцем «дами серця». Після цього починався грандіозний бенкет, на якому виступали артисти й поети.

До первісних форм дозвілля на Русі можна віднести культові свята, які проводилися відповідно до землеробського календаря. Святами відзначалися всі важливі для селян види сільськогосподарських робіт, особливо початок сівби й збирання врожаю. Багато свят було в зимову пору, коли в селян вивільнявся час для розваг. До наших днів дійшли гучні язичеські свята -Святки, Масниця, ніч на Івана Купала й ін.

Ці свята були гучними, багатолюдними, з хороводами, гаданнями, веселими іграми, театральними поданнями, піснями й танцями, а також зі змаганнями в спритності й умінні (кулачними боями, боротьбою й т.д.). Любили під час свят поласувати пряниками, млинцями й іншими ласощами.

З появою знаті на Русі народжуються й нові форми проведення дозвілля: пишні бенкети, військові змагання, звірине й пташине полювання, хоча в народних святах князі ще довго брали участь, та й до себе на бенкети хлібосольні народ скликали.

Більші зміни в проведенні дозвілля відбулися із прийняттям християнства. Православна церква не привітала багато хто з «бесівських грищ», призивала до дозвілля статечному й гідному. Однак успішно впоравшись із самим язичеством, вона так і не змогла до кінця викорінити народні свята. Упокорившись, церква підбудувала ці свята під православний календар.

У Середньовіччя церква взяла на себе роль своєрідного культурного центра, регламентуючи дні роботи й відпочинку, зосередивши у своїх руках навчання грамоті, переписування книг й ін.

Народне мистецтво стало розвиватися в нових формах. Так само, як й у західноєвропейських державах, на Русі можна було побачити бродячих артистів-блазнів, що забавляли публіку піснями, танцями, цирковими номерами й жартами. Були серед них і дресирувальники, особливо часто з ведмедями, які грали перед глядачами цікаві дійства. Видовища ці, незважаючи на заборону церкви, мали більший успіх у публіки.

І селяни, і прості городяни любили проводити вільний час у питних закладах (харчевнях, корчмах, шинках), де можна було не тільки поїсти й випити, але й поспілкуватися, розважитися.

Петро Перший зробив революцію в самій організації дозвілля на Русі: став проводити знамениті асамблеї, улаштовувати багатолюдні народні гулянки, прилучив людей до європейських форм проведення дозвілля.

Знать із задоволенням збиралася на бали, проводила дозвілля у світських салонах, грала в карти й шахи, улаштовувала карнавали.

Дозвілля ж селян було більше традиційним, оскільки їхнє життя залишалося як і раніше важким.

Початок XX в. характеризується появою нових форм дозвілля. Новонароджена буржуазія воліє тепер закріплювати свої угоди відвідуванням ресторанів і витрачати гроші в казино. У робітників же часу й засобів на дозвілля практично не було.

Після революції 1905-1907 р., коли були зняті обмеження на пересування по Російській імперії, туризм починає охоплювати все більші суспільні шари: підприємців, інтелігенцію, інженерів і службовців, що виїжджають на закордонні й російські курорти.

У роки Радянської влади туризм у нашій країні став масовим. Завдяки профспілковим дотаціям внутрішній туризм був цілком по кишені працюючій людині. Дозвілля було непогано організоване, про нього піклувалися працівники численних клубів, будинків відпочинку, будинків піонерів, бібліотек, музеїв, виставочних залів, керівники кружків, туристських станцій і т.д.

Робота цієї добре налагодженої системи була порушена в роки перебудови. Колишні дозвільні форми були перекреслені, а замість їм нічого не запропоновано. В результаті на кілька років у сфері дозвілля створилися порожнечі, які були заповнені масовим споживанням алкоголю, наркотиків, проституцією.

Люди з високим статком воліли проводити вільний час за кордоном, тому що там сфері дозвілля приділяється набагато більше уваги, чим в Україні.

У теперішній час в Україні стали розуміти, що, якщо країні потрібно здорове молоде покоління, то індустрії дозвілля необхідно приділяти більше уваги. Тому різко зріс інтерес до активних видів відпочинку й розваг. Стали відроджуватися старі й розроблятися нові ігри, забави, різні види спорту. Проблемі використання вільного часу стали присвячувати нові видання, почали відкриватися нові спеціальності, заговорили, нарешті, про гарних фахівців з туристської анімації.

 


Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2019 год. Все права принадлежат их авторам!