Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Небезпека вирощування ГМО в природі: загроза екології



ГМО, зокрема, рослини, які вирощуються у відкритому ґрунті, поза сумнівом, взаємодіють з оточуючими їх організмами. Чи може така взаємодія порушити екологічну рівновагу?

Як правило, в першу чергу в нанесенні шкоди навколишньому середовищі звинувачують рослини, які виробляють токсини для захисту від комах-шкідників - наприклад, стійка до колорадського жука трансгенна картопля, яка виробляє Bt-токсин. Гіпотетично можливість нанесення шкоди навколишньому середовищу існує, однак у порівнянні з отрутохімікатами, які використовуються в сільському господарстві, ГМО не тільки менш токсичні, але і володіють значними перевагами.

Слід пам'ятати, що колорадський жук спричинює втрату до 40% усього врожаю картоплі щорічно. Ефективних засобів боротьби з ним не існує. По суті, до 97% всієї картоплі в Україні виробляється приватними господарствами, що передбачає нерівну боротьбу фермерів з жуком, в якій останній незмінно перемагає. Використання отрутохімікатів в порівнянні з вирощуванням стійких до жука ГМО завдає незрівнянно більше шкоди екологічній рівновазі, оскільки хіміопрепарати, по-перше, застосовуються, як правило, безрецептурно і в гігантських кількостях, по-друге, не відрізняються вибірковістю дії, а, отже, завдають шкоди не тільки рослинам інших видів, а й тваринам, а, в кінцевому підсумку, і людині, і, по-третє, забруднюють ґрунтові води.

Екологічна безпечність іншої трансгенної рослини була доведена в історії з метеликом-монархом. У 1999 році кукурудзу, модифіковану геном Bt-токсину, який захищає рослину від кукурудзяного метелика, звинуватили в скороченні популяції метелика-монарха, личинки якого харчуються листям з пилком трансгенних рослин. Новина, опублікована в авторитетному журналі Nature, швидко рознеслась по світу, біотехнологічним компаніям були завдані збитки, кукурудзу заборонили ввозити до Європи і ввели обмеження на її вирощування в США. У 2001 році Національна академія наук США опублікувала результати дворічних досліджень ряду університетів США і Канади, проведених під егідою Міністерства сільського господарства США. У висновку було зазначено, що пилок Вt-кукурудзи не є небезпечним для личинок метелика-монарха. А ось від широко вживаного на кукурудзяних полях отрутохімікату цигалотрину їх чисельність дійсно скорочується.

Грінпіс подав судовий позов, але Верховний суд США постановив, що у корисних комах більше шансів вижити на Bt-рослинах, ніж коли поля обробляються пестицидами. Стосовно останніх, кількість інсектицидів, які застосовуються у світі, тільки через вирощування Вt-бавовни скоротилась на 33 тисячі тонн. А всього в 2001 році в США вирощування трансгенних рослин, стійких до гербіцидів і комах, дозволило зменшити використання отрутохімікатів на 20,7 тисячі тонн.



Інша проблема, яка викликає побоювання у противників трансгенних рослин, полягає в теоретичній можливості перенесення змінених генів в близькоспоріднені види диких рослин. Тут потрібно зазначити, що обмін генною інформацією між культурними сортами, отриманими за допомогою традиційних методів селекції і штучно вирощуваними на полях, і їх дикими родичами відбувається так само давно, як і власне використання самих сортів. Це відбувається при перезапиленні диких рослин пилком споріднених їм культурних видів. Однак, для того, щоб якийсь ген закріпився в популяції і передався нащадкам, необхідно, щоб він забезпечував організму певну селективну перевагу при розмноженні. Ген, який забезпечує, наприклад, виживання рослини на полі при обробці гербіцидом, для виживання в дикій природі цінності не несе і навряд чи закріпиться в популяції. Інші ознаки, такі як стійкість до комах-шкідників, можуть давати генетично модифікованим рослинам перевагу в диких умовах. Але навіть цього можна уникнути. Наприклад, на даний момент методи генної інженерії дозволяють конструювати трансгенні рослини таким чином, що чужорідні гени взагалі не потрапляють в пилок, або пилок ГМО нежиттєздатний в природі.

Застосування ГМО в сільському господарстві може ще й принести користь навколишньому середовищу. Вирощування більш продуктивних і невибагливих трансгенних рослин дозволить збільшити врожайність без територіального розширення полів, зберігаючи тим самим ліси від вирубки під сільськогосподарське і промислове використання. Однак, потрібно пам'ятати, що при повсюдному впровадженні трансгенних сортів існує небезпека так званої монокультуризації - численні різноманітні сорти сільськогосподарських рослин будуть витиснені з ринку одним або двома покращеними трансгенними. У даному випадку необхідно об'єктивно і з різних точок зору оцінювати переваги і недоліки сортів, перш ніж замінювати одні на інші. Але це проблема загальної селекції, а зовсім не технології виробництва ГМО.



Хотілося б ще звернути увагу на деякі аспекти екологічно безпечних у широкому розумінні технологій виробництва органічної їжі, при якому повністю відмовляються від застосування ГМО, отрутохімікатів, хімічних добрив, а на полях використовується ручна праця. Органічна продукція виробляється старими, малоефективними методами, що підвищує її вартість у кілька разів у порівнянні з продукцією, яка виробляється із застосуванням сучасних технологій. Такий спосіб вирощування сільськогосподарських рослин доцільний при необхідності отримання порівняно невеликого врожаю на власній грядці або в невеликому приватному фермерському господарстві - однак, якщо потрібно виростити велику кількість рису або кукурудзи, необхідну для того, щоб прогодувати населення Китаю, Індії чи Африки, потужностей органічного сільського господарства явно не вистачить. Розширення органічного виробництва вимагає збільшення площ розораних під поля земель і знищення лісів, що ніяк не може позитивно позначитися на екологічній ситуації. Відмова від застосування добрив і отрутохімікатів змушує органічних фермерів вдаватися до таких традиційних методів, як угноювання ґрунтів, обробка ґрунтів неорганічними солями міді і обприскування полів продуктами перегонки нафти. Потрібно мати на увазі, що угноювання ґрунтів може викликати перенесення інфекції та органічне забруднення вод. Неорганічні солі міді токсичні, так само як і продукти перегонки нафти. Це, звичайно, не означає, що органічна їжа «шкідлива» - просто до будь-якого бренду потрібно ставитися спокійно і розсудливо.

***

Отже, самі по собі, як явище, ГМО є порівняно нешкідливими для людини та навколишнього середовища. Але, як і скрізь в харчовій галузі, все-таки існують певні небезпеки, пов’язані з трансгенними продуктами. Це і підробки, і збої в системі контролю, і багато іншого, чим «грішить» сучасний ринок харчової продукції. І тільки правильно організоване виробництво, робота з перевіреними компаніями, контроль за якістю і випуском на ринок трансгенних продуктів дозволить з достатньою впевненістю говорити про безпечність генетично модифікованої їжі, як і будь-якої іншої. У цьому випадку компанія або фермер, які вирощують сільськогосподарську продукцію, зможуть самостійно вибрати для роботи сорти рослин, ґрунтуючись на їх споживчих і економічних властивостях, а не на домислах про шкоду генотипів ГМО і не-ГМО.

За матеріалами статті Костянтина Іночкіна "В поле каждый колосок..."

Виправлено та доповнено - "Екологія життя"

Ідея - Анастасія Федорів


Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2019 год. Все права принадлежат их авторам!