Главная Обратная связь Поможем написать вашу работу!

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Принципи висотної організації поверхні міжвуличних територій



 

Вертикальне планування міжвуличних територій націлене на:

· надання найбільш придатних умов для розміщення на території будівель і споруд;

· відведення поверхневого стоку на вулиці, що оточують територію;

· забезпечення допустимих уклонів внутрішньоквартальних проїздів, які б не перешкоджали вільному проїзду місцевого автотранспорту до будинків;

· зведення до мінімуму об’єму земляних робіт і по можливості - незмінність існуючих відміток;

· збереження шару рослинного ґрунту;

· підкреслення естетичних особливостей рельєфу.

В курсовому проекті з метою засвоєння виконавцями методів вертикального планування передбачено планування всієї ділянки проектування проектними горизонталями, дотримуючись встановлених при вертикальному плануванні вулиць проектних відміток червоних ліній та бажано – існуючих висотних відміток внутрішніх проїздів.

 

6. Вертикальне планування проїздів

 

Для побудови проектних горизонталей по проїздах в межах ділянки проектування перш за все необхідно прокласти систему планувальних осей, по яких в подальшому будуть визначені характерні точки з проектними відмітками, які дозволять виконати градуювання відрізків між ними. Лінії для градуювання можуть прокладатися як по осях проїздів, так і по якійсь з бровок проїздів. Важливо, щоб осі утворювали суцільну сітку, яка б відповідала схемі трасування проїздів в межах ділянки проектування. Так у випадку примикання одного проїзду до іншого планувальні осі кожного відрізку повинні виходити з однієї точки.

За інтерполяцією між існуючими горизонталями визначаються існуючі відміткиточок перетинання планувальних осей проїздів та інших характерних точок (місць різкої зміні уклонів та переломів існуючого рельєфу – пагорбів чи “ям”). Одночасно за інтерполяцією між проектними горизонталями на тротуарних смугах визначаються проектні відмітки точок пересічення планувальних осей проїздів з червоною лінією. Тим самим система планувальних осей внутрішньоквартальних проїздів розділяється на окремі відрізки з відомими відмітками на їх кінцях, і якщо уклони цих відрізків задовольняють умовам відведення поверхневого стоку, мається можливість прийняти проектні відмітки на проїздах усередині території за існуючі, тобто максимально наблизитись до існуючого рельєфу. Поверхневий стік буде забезпечено, коли поздовжні уклони внутрішньоквартальних проїздів будуть не менше 4‰ (при асфальтобетонному покритті). При великих розмірах міжвуличних територій мережа дощової каналізації може бути передбачена і в її межах, що значно полегшує рішення вертикального планування особливо на плоскому рельєфі. Максимальні уклони проїздів не повинні перевищувати 80‰ (в складних умовах - 100‰). Односкатним проїздам надається поперечний уклон в межах 10…40‰ (для малих поздовжніх уклонів повинно прийматись більше з наведених значень).



Якщо уклони проїздів виходять за межі припустимих значень, або в якихось місцях не забезпечується відведення поверхневого стоку, коригуванням трас проїздів на окремих ділянках відповідно рельєфу місцевості можна досягти бажаної зміни поздовжнього уклону.

Інший шлях – за умов граничних значень уклонів обчислити проектні відмітки характерних точок на проїздах та на основі оцінки висоти зрізки-насипу прийняти рішення про доцільність такого перетворення поверхні. Якщо передбачено вирівнювання усієї поверхні відповідно поверхні проїздів, перевагу слід віддавати насипу, що сприятиме покращанню водовідведення. На усіх інших ділянках проїздів проектні відмітки залишаються рівними чорним.



На внутрішньоквартальних територіях можна припустити утворення на проїздах точок збігу зустрічних уклонів, при умові забезпечення збігу води до нижче розташованого проїзду по лоткам, прокладеним безпосередньо по простору між проїздами.

       
   

Градуювання відрізків планувальних осей по проїздам здійснюється способом, аналогічним розглянутому при проектуванні поверхні вулиць. Важливо запобігти незручностям при встановленні напрямку поперечного уклону проїздів. Бажано, щоб напрямок поперечного уклону проїзду відповідав напрямку схилу поверхні в зоні його прокладання, який неважко встановити по горизонталям існуючого рельєфу (рис. 15).

       
   
 

Рис. 15.Поперечні профілі односкатних проїздів:

а – проїзд без; б – проїзд з розширенням з лівої сторони; в – те саме, з правої

 

Нахил проектних горизонталей на проїздах, місце виходу горизонталі на бортовий камінь (при висоті борту 0,10 м – вниз за уклоном, посередині між суміжними горизонталями на проїзді), планування поверхні на перехрестях проїздів – визначаються тими самими методами, що і при проектуванні поверхні вулиць.

 

7. Вертикальне планування ділянок між проїздами

 


Визначені місця проектних горизонталей по обох сторонах проїздів дозволяють прокласти горизонталі і на просторах між проїздами шляхом з`єднання одна з одною точок однойменних горизонталей (рис. 16…18).

Оскільки на односкатних проїздах бортовий камінь встановлюється лише з боку лотка, зміщення горизонталей на прилежних ділянках має місце лише з одного боку.

 

Рис.16. Вертикальне планування території між проїздом та червоною лінією



(1-й етап. Спланована поверхня проїздів, помічені місця виходу метрових проектних горизонталей до червоної лінії)

 

На протилежній, більш високій стороні, поверхня газону знаходиться на одному рівні з проїздом, і горизонталі газону з`єднуються з горизонталями проїзду без зміщення.

Практична порада

· Для запобігання випадковим помилкам можна рекомендувати спершу провести усі метрові горизонталі наскрізь через усю територію, що планується. Якщо встановлено, що кожна з метрових горизонталей проведена від відповідного місця на червоній лінії однієї вулиці до іншої, або від одного місця на внутрішній межі ділянки проектування до іншого, прокреслюються проміжні горизонталі. За рахунок утворення переломів горизонталей на просторі між проїздами можна запобігти їх скупченню, або значному розходженню в окремих місцях.

Деякі особливості має процес проектування поверхні в зоні, прилеглій до червоних ліній. Якщо вулиця проходить в значній зрізці або насипу, не завжди є можливість спланувати поверхню прилежної до неї смуги до відміток червоних ліній, встановлених поверхнею вулиці. При наявності відступу лінії забудови від червоних ліній спряження поверхонь міжвуличної території з вуличними може здійснюватись укосами (закладання укосів – 1:1,5).

 


Рис. 17. Вертикальне планування території між проїздом та червоною лінією

(2-й етап. Прокладені метрові проектні горизонталі, помічені місця виходу горизонталей по краях проїздів, виконано градуювання ліній між метровими горизонталями)

 

На рис. 16…18 наведено приклад поетапного планування фрагменту території мікрорайону. На 1-му етапі (рис.16) спланована поверхня вулиці і внутрішньоквартальних проїздів. Зауважимо, що в глибині території проектні відмітки планувальних осей проїздів не відрізняються від існуючих, а безпосередньо виїзд сплановано на проектну відмітку червоної лінії 32,95 (чорна відмітка цієї точки на рисунку не показана). Порівняння відміток точок виходу на червону лінію існуючих горизонталей із спланованою поверхнею вулиць показує, що поверхня тротуарів на червоній лінії нижче на 0,50…0,70 м. В таких умовах є можливість спланувати поверхню ділянки майже в існуючих відмітках до самої червоної лінії і на основі різниці відміток вулиці та кварталу по червоній лінії визначити висоту укосу, та ширину його закладання.

На рис. 17 відображено прокладання метрових горизонталей до точок їх збігу з існуючими на червоних лініях. В місцях переламів горизонталей та на червоній лінії відображена розмітка проміжних горизонталей. Результат проектування показано на рис. 18, де в результаті відкладання закладень побудовано укіс. На ділянці нижче виїзду проїзду проектні горизонталі спрямовані безпосередньо на однойменні на тротуарі без утворення укосу.

В окремих випадках при з`єднанні точок однойменних горизонталей довгими прямими лініями на ділянці утворюються місця різкого згущення або розрідження горизонталей. Тут необхідне коригування їх нанесення: зміною напрямку прокладки, заміною прямих ліній ламаними можна досягти плавної зміни відстаней між горизонталями, що відповідатиме природному вигляду відтворюваної поверхні.

Практична порада.

· При вивченні рис. 18 слід звернути увагу на характер прокладки проектних горизонталей біля проїздів – в місцях наявності та відсутності бортового каменя.

 

 


Рис. 18. Вертикальне планування території між проїздом та червоною лінією (3-й етап. Прокладені усі проектні горизонталі, визначені висоти укосів та відображені укоси на плані)

 

Висотна прив’язка будинків

 

Індустріальні методи спорудження будинків (споруд) і використання типових проектів вимагають їх розміщення на спланованих ділянках з мінімальними перепадами висот в їх межах – перепад висот межах 0,5 … 0,7 м компенсується різною висотою цоколя. Між тим, напрямок уклонів земної поверхні не завжди співпадає з бажаним розміщенням будови, яке враховує як архітектурно-просторове рішення забудови, так і інші фактори (вимоги інсоляції, провітрювання території або захист від вітру і т.п.). В таких умовах доцільно розміщати кожний будинок на окремій ділянці, сформованій за рахунок насипу (найчастіше), напівнасипу-урізання або урізання в схил (рис. 19).

При висотній прив’язці будинків гранична висота укосів в насипу не повинна перевищувати висоти фундаментів, зменшеної на 0,5 м (але не більше 1,8 м навіть при глибоких фундаментах). Висота укосів при урізанні також не повинна перевищувати 1,5...1,8 м.


Рис. 19. Розміщення будинку на місцевій ділянці в насипу:

а – при незначним перепаді висот (головний та боковий фасад);

б – із зсуванням секцій по вертикалі

 

Ширина ділянки під будинок при насипу звичайно дорівнює його ширині, збільшеній на ширину відмосток (не менше 2,5 м). При урізанні ділянки в схил потрібне збільшення ширини для забезпечення оглядовості з вікон першого поверху - ширина смуги від стіни до укосу може сягати 5 м. Для встановлення баштового крану на період будівництва межу укосу відносять в бік проїзду на ширину кранових рейок (при насипу бровку укосу після демонтажу крану зміщують до лінії відмостки).

Вирівняна ділянка в насипу може не мати поздовжнього уклону, проте в межах зрізки необхідно надавати хоча б мінімальний уклон (5‰) для забезпечення стоку з підукосних лотків.

При встановленні проектних відміток кутів будинку, входів до нього, інших елементів будови слід враховувати, що уклон відмостки, направлений в бік укосу, становить 50…80‰.

Процес проектування місцевої ділянки в насипу для посадки будинку показано на рис. 20 (взятий фрагмент ділянки з прикладу рис.18). Підрахунком кількості проектних горизонталей, що “проходять” між найнижчим та найвищим кутом будинку, можна визначити , що перепад висот між ними становить близько 1,5 м. Отже стає необхідним розмістити будинок на горизонтальній місцевій ділянці в насипу. Ділянка з шириною смуги по 2,5 м від стін будинку відображена на рис. 20, а. На рис. 20, б позначені перевищення кутів ділянки над спланованою поверхнею при умові її рівня на відмітці найвищого кута – 35,00. Відповідно до цих перевищень сплановані укоси з закладанням 1:3 з фасадної сторони (що дозволяє розмістити сходи в межах укосу) та 1:1,5 – з інших боків будинку. Рівень підлоги 1-го поверху встановлено на 0,6 вище відмітки куту будинку.


 

Рис. 20. Висотна прив`язка будинку: аетап 1: контур будинку відображений на проектній поверхні; бетап 2: визначення перевищень кутів площадки відносно проектної поверхні; ветап 3: відображення укосів та сходів, визначення відміток кутів будинку та рівня підлоги 1-го поверху

 

Якщо конструктивна схема будинку припускає зсування секцій по вертикалі, мається можливість здійснити його посадку на значному скаті – в такому випадку окремі секції розміщуються каскадом на окремих ділянках, що зміщаються одна проти одної на висоті до 1,8 м. Кожна ділянка відділена від нижче розташованої підпірною стінкою. Послідовність проектування (рис.21) подібна до вище описаної.

 


Рис. 21. Висотна прив`язка будинку із зсуванням секцій по вертикалі

 

Розробка плану земляних мас

 

У проектах вертикального планування, виконаних методом проектних горизонталей, розрахунок об’ємів земляних робіт можна виконати лише побудовою плану земляних мас (картограми земляних робіт). Для цього на плані з контурами забудови розбивають сітку квадратів відповідно з будівельною координатною сіткою. Залежно від характеру рельєфу і бажаної точності робіт квадрати розмічаються зі стороною 10; 20; 25; 40; або 50 м (рис. 22). Якщо територія має складну конфігурацію, при розбивці сітки можуть утворюватись і фігури, що відрізняються від квадрату. В курсовому проекті доцільно прийняти розміри квадрату 20 х 20 м.

В кутах квадратів вписують існуючі і проектні відмітки, знайдені інтерполяцією між відповідно чорними та червоними горизонталями, а також різницю між ними - робочі відмітки. Між кутами квадратів з різнозначними робочими відмітками методом інтерполяції знаходять на сторонах квадратів місця нульових робіт:

 

де x - відстань від точки з відміткою h1 до нульової точки, м;
h1
, h2 - абсолютні значення різнозначних робочих відміток, м; L - відстань між точками з цими відмітками, м.

Шляхом з’єднання суміжних точок нульових робіт проводять лінію розмежування насипу та зрізки.


Рис. 22. План земляних мас (картограма земляних робіт)

 

Об’єм земляних робіт в квадратах, де не проходить лінія нульових робіт (повні квадрати)

де h - робочі відмітки кутів, м; F - площа квадрату, м2.

Якщо нульова лінія перетинає протилежні сторони квадрату (неповні квадрати), об’єм земляних робіт в кожній з обох частин

де F1 - площа основи фігури.

Якщо в неповному квадраті нульова лінія перетинає суміжні сторони, об’єм земляних робіт обчислюють в двох фігурах: піраміді з трикутною основою площею F2 і висотою h, об’єм якої , та усіченій призмі з п’ятикутною основою площею F3, приблизний об’єм якої .

Площі фігур та результати розрахунків об’ємів робіт в повних і неповних квадратах вписують в картограму. Об`єми насипу місцевих ділянок під окремі будинки підраховуються окремо побудовою профілів.

 


Просмотров 1202

Эта страница нарушает авторские права




allrefrs.ru - 2021 год. Все права принадлежат их авторам!