Главная Обратная связь Поможем написать вашу работу!

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Проектування проектних горизонталей



Горизонталями

 

Метод виконання вертикального планування проектними горизонталями більш придатний для розробки проектів територій компактної конфігурації. Його суть полягає в тому, що проектний рельєф відображається тими ж способами, що і існуючий. План, виконаний в проектних горизонталях, як правило, відображає результат роботи з проектування рельєфу, основаної на розрахунково-аналітичних методах, і дає наглядне і чітке уявлення про проектний рельєф території. Щільність проектних горизонталей на плані повинна бути оптимальною - забезпечувати рішення конкретних інженерних питань і, в той же час, не затьмарювати іншу графічну інформацію. Досягти цього можна встановленням доцільного перерізу горизонталей - 0,10 або 0,20 м відповідно особливостям рельєфу і характеру планувальних робіт. В даному проекті найбільш придатно прийняти переріз рельєфу горизонталями через 0,20 м.

Основні властивості горизонталей:

· усі точки, що розташовані на одній горизонталі, мають однакову відмітку, що дорівнює значенню горизонталі;

· ознакою незмінності уклону в якомусь напрямку є рівні відстані між горизонталями;

· кути, сформовані горизонталями та направлені вістрям в бік більш низьких відміток, відображає гребінь (рис. 3, а), а в бік більш високих - занижене місце, лоток (рис. 3, б);

· розриви горизонталей біля елементів плану, пересічення однойменних горизонталей відображає вертикальну стіну заввишки відповідно з різницю відміток горизонталей, що перетинаються (рис. 3, в,г);

· замкнуті горизонталі, концентрично розташовані одна в одній, означають пагорб (рис. 3, д), або улоговину (рис. 3, е);

 
 

· горизонталі, що відображають площину, паралельні і розміщені на рівних відстанях одна від одної, при криволінійній поверхні - горизонталі не паралельні (рис. 3, и), або паралельні, проте мають перемінне закладення (рис. 3, к).

Проектування проектних горизонталей

на перегоні вулиці

 



Перш за все, для засвоєння методу проектних горизонталей необхідно вміти вирішувати найпростішу задачу – градуювання прямої, знаходження місць проектних горизонталей в плані по лінії з відомими відмітками на її кінцях (по осі вулиці, на ділянках проїзду тощо).

Задано відрізок прямої довжиною L з відомими відмітками на його кінцях На і Нb.

 

 
 

Рішення. В прикладі на рис. 4 L = 96,8 м, На = 35,68, Нb = 36,84. Уклон по лінії АВ Місцеположення найближчої до точки А горизонталі з відміткою 35,80 (при перерізі рельєфу Dh = 0,20 м): м. Місця усіх подальших горизонталей відстоять одне від одного: м.

Практичні поради

· У випадках, коли градуювання лінії виконується при значному перепаді висот, при послідовному відкладанні вимірювачем відстаней між суміжними горизонталями може наростати систематична помилка. При цьому встановлене місце кінцевої горизонталі входить у протиріччя з відміткою кінця лінії. Для запобігання цього досить спочатку знайти місця якихось проміжних горизонталей, задаючись відповідним ним значенням Dh. Подалі при відомих місцях визначених горизонталей неважко поділити знайдені відрізки і виконати повністю градуювання лінії при Dh горизонталей рівному 0,20 м.

· Для запобігання помилок в усіх випадках при визначенні місць горизонталей доцільно м’яким олівцем помітити їх значення ( при їх великий щільності – лише метрові горизонталі). В процесі побудови горизонталей помітки затираються.



 
 

Оскільки проїжджа частина вулиці в перерізі двоскатна, проектні горизонталі на її поверхні мають стрілоподібний вигляд. “Стрілки” направлені в бік уклону, а їх гострота залежить від співвідношення значень поздовжнього та поперечних уклонів.

В межах ділянки виконують побудову однієї горизонталі (на рис. 5 – 37.00); інші горизонталі проводять паралельно вже побудованій через точки, знайдені при градуюванні осі. Відстань 1 відхилення горизонталі від перпендикуляра до лінії бортового каменя обчислюється за формулою:

де В - ширина ділянки, м; іпозд , іпоп - поперечний і поздовжній уклони.

Відстань від місця горизонталі в лотку проїжджої частини вулиці до її виходу на бортовий камінь в напрямку уклону (l2 на рис.5) при уклоні лотка lпозд і висоті бортового каменю hб :

Практичні поради

· Якщо на проїжджій частині вулиці побудовані декілька суміжних горизонталей, неважко графічним методом знайти місця виходу горизонталей на борт і без розрахунків. При відстані між горизонталями Dh=0,20 і висоті бортового каменю 0,15 м місце виходу горизонталі на борт знаходиться нижче на відстані ¾ відрізку між суміжними горизонталями в лотку (див. рис. 5). Зазначимо, що при висоті бортового каменю 0,10 м місце виходу горизонталі на борт знаходиться посередині цього відрізку.

· В усіх випадках перерізання поверхні якоюсь вертикальною перешкодою (бортовий камінь, підпірна стінка) місце горизонталей на новому рівні можна знайти, проставивши в місцях виходу горизонталей до перешкоди нові відмітки, які дорівнюють відміткам горизонталей плюс-мінус висота перешкоди (37,15 та 36,35 на мал. 5 ). Між знайденими відмітками неважко знайти місця горизонталей.



· Помилки, що часто виникають при проектуванні полягають у відкладанні ¾ відрізків в протилежний бік, або в наданні побудованій горизонталі відмітки суміжної з нею. Запобігти ним можливо додаванням висоти борту в місцях двох суміжних горизонталей в лотку – між двома винайденими відмітками легко знайти для однієї горизонталі місце на борту та її відмітку. Сусідні горизонталі можуть біти пронумеровані автоматично.

Місце виходу горизонталі на червону лінію визначається аналогічно виходу до лотка вулиці:

Наведений розрахунковий спосіб побудови горизонталей на перегонах вулиць придатний лише за умови незмінності значень поздовжнього і поперечних уклонів на елементах її профілю.

 

Вертикальне планування перехресть вулиць

 

Спряженість в межах перехрещення двох частіше всього дахоподібних поверхонь проїжджих частин вулиць потребує перетворення хоча б однієї з них до форми, яка відрізняється від типової.

При вертикальному плануванні перехресть важливо виконати дві найважливіші вимоги - забезпечити зручність транспортного та пішохідного руху (плавність зміни уклонів та неперевищення їх припустимих меж) і сприяти водовідведенню поверхневих вод.

Конкретна реалізація цих вимог досягається виконанням таких умов:

· при перехрещенні вулиць різних категорій поперечний профіль головної в межах перехрестя лишається незмінним, а другорядної - змінюється від двоскатного до односкатного відповідно напрямку і значенню поздовжнього уклону головної, тобто виконується спряженість в лоток головної вулиці;

· при перехрещені рівнозначних вулиць найчастіше поперечні профілі обох вулиць змінюються на односкатні. При цьому в центрі перехрестя утворюється односкатна поверхня (спряженість у вісь);

· вулицю, по якій прокладено полотно трамваю, слід розглядати як головну;

· слід, по можливості, уникати прокладання поперечних водопропускних лотків через головну вулицю;

· не можна допускати утворення безстокових місць на перехрестях, які не обладнані закритою дощовою каналізацією.

При переході від двоскатного профілю до односкатного проїжджа частина з уклоном , направленим від осі до лотків, поступово перетворюється в односкатну з поперечним уклоном в напрямку поздовжнього уклону пересічної вулиці (на перехрестях) або до центру кривої (на віражі).При цьому протилежні лотки, які при симетричному профілі знаходяться на одному рівні, поступово підіймаються один над одним на висоту, обумовлену значенням поперечного уклону односкатної поверхні.

Утворення поверхні в межах розмостки можливе двома шляхами: поступовим зміщенням гребня проїжджої частини в бік верхового лотка або поступовим зменшенням поперечного уклону верхової половини проїжджої частини від типового в бік лотка до направленого в протилежну сторону.

Приблизну довжину ділянки розмостки можна встановити за наведеними нижче формулами:

При поздовжніх уклонах 20‰ і більше довжина розмостки

при поздовжніх уклонах менше 20‰

де В - ширина проїжджої частини вулиці, м; , іпоп - поперечний уклон односкатної проїжджої частини; іпозд - поздовжній уклон осі проїжджої частини.

Послідовність процесу проектування поверхні на ділянці розмостки наведена на рис. 6. На 1-му етапі від відмітки на осі вулиці (35,85) виконується градуювання осі з уклоном іпозд , відкладається відстань lp , та з використанням наведених раніше формул виконується побудова крайових горизонталей в межах двоскатного та односкатного профілів (відповідно горизонталей: 38,60 та 37,00).

На другому етапі виконується побудова проектних горизонталей на низовій половині та, залежно від обраного способу, прокладається лінія зміщення осі або помічаються місця горизонталей на верховому лотку. Робота на третьому етапі зрозуміла з рисунку.


 
 


Принципи побудови проектних горизонталей на перехресті розглянемо на прикладі, коли вулиці прокладені по схилу під кутом до напрямку найбільшого скату (перехрестя на косогорі).

Випадок, коли одна з вулиць головна

Поверхня обох напрямків головної вулиці від точки перехрещення осей вирішується незалежно від наявності перехрестя: проектуються проектні горизонталі на проїжджій частині за формулами, наведеними в попередньому розділі. Для обох частин другорядної вулиці відміткою спряження є проектна відмітка точки перетину її осі з лотком головної (32,09 на мал.8). Її значення знаходиться інтерполяцією між проектними горизонталями головної вулиці, або (при прямокутному перехресті) аналітичним шляхом – від проектної відмітки осі перехрестя з урахуванням відстані та поперечного уклону.

Від відмітки спряження 32,09 відповідно поздовжнім уклонам другорядної вулиці провадиться градуювання осей, за межами довжини розмостки виконується побудова найближчих “типових” горизонталей (33,00 та 31,20 на мал. 9). Шляхом з`єднання кінців горизонталей головної вулиці з однойменними найближчими точками на осях другорядної – прокреслюються горизонталі в місцях спряження (32,20 та 32,00). Далі тим чи іншим розглянутим вище способом виконується розмостка обох напрямків проїжджої частини другорядної вулиці (мал.10). В наведеному прикладі розмостка лівої частини другорядної вулиці виконана зміною поперечного уклону, правої – зміщенням гребеня проїжджої частини.

Вертикальне планування тротуарних частин на перехрестях провадиться відповідно висотному положенню поверхні проїжджої частини - висотні відмітки з боку транспортних смуг чітко визначаються шляхом додавання до відміток лотка висоти бортового каменю. Планування їх поверхні відбувається по-різному в залежності від сполучення напрямків поздовжніх уклонів (рис.10,11).

Якщо напрямок уклонів тротуару не змінюється після його закруглення, у міру наближення до перехрестя з вищої частини поперечний уклон тротуару поступово зменшується з переходом його на протилежний напрямок . Внаслідок цього тротуар поступово в низовій частині здобуває поверхню, що відповідає типовій для низової частини. Однак при крутому рельєфі уклон біля кута червоних ліній може виявитись настільки значним, що виникне потреба в підпірних стінках, укосах для з’єднання з поверхнею кварталу і сходів на пішохідній частині тротуарних смуг.

 


Іноді на широких тротуарних смугах можна обійтись без сходів, якщо наблизити пішохідну доріжку в бік бортових каменів, де поздовжній уклон зменшується.

Якщо поздовжні уклони тротуару з обох сторін спрямовані до його закруглення, характер схилу поверхні в межах закруглення в цілому відповідає типовій поверхні тротуарів на перегонах. В міру віддалення від перехрестя здійснюється лише плавне наближення поперечного уклону, що склався біля закруглення, до його типового значення (з позицій графічного відтворення - плавна зміна похилу горизонталей до типового).

При напрямках уклонів тротуарів від закруглення, для подальшого надання тротуарам типової поверхні в межах завороту створюється гребінь, направлений від кута червоних ліній до борту, який може бути нахиленим. Тим самим безпосередньо біля перехрестя тротуарні смуги отримують поверхню, близьку до типової.


 
 

 
 

 
 

Випадок, коли вулиці однозначні

Уникнути утворення поперечних лотків можливо при формуванні поверхні перехрестя як односкатної з уклоном в напрямку схилу косогору. Таким чином поверхні проїжджих частин усіх чотирьох відрізків вулиць повинні розмащуватись в односкатні.

Послідовність проектування наведена на рис.12…14. Відміткою спряження є місце пересічення осей вулиць (34,27 на рис.12). Від її проектної відмітки провадиться градуювання осей усіх чотирьох напрямків. З`єднанням лініями місць близько розташованих однойменних відміток визначається характер поверхні центральної частини перехрестя та односкатних поперечних профілів вулиць в місці їх з`єднання (рис.13). Подальша робота нічим не відрізняється від розглянутої в попередньому випадку.

Наведені приклади проектування поверхні перехрестя в умовах косогору можуть бути застосовані і при інших топографічних умовах – перехрестя вулиці в тальвезі (при відсутності дощової каналізації вулиця в тальвезі розглядається як головна), вулиці на гребні, вулиці на пагорбі.


 
 

 
 

 

 
 

5. Принципи висотної організації поверхні міжвуличних територій

 

Вертикальне планування міжвуличних територій націлене на:

· надання найбільш придатних умов для розміщення на території будівель і споруд;

· відведення поверхневого стоку на вулиці, що оточують територію;

· забезпечення допустимих уклонів внутрішньоквартальних проїздів, які б не перешкоджали вільному проїзду місцевого автотранспорту до будинків;

· зведення до мінімуму об’єму земляних робіт і по можливості - незмінність існуючих відміток;

· збереження шару рослинного грунту;

· підкреслення естетичних особливостей рельєфу.

 

 

В курсовому проекті з метою засвоєння виконавцями методів вертикального планування передбачено планування всієї ділянки проектування проектними горизонталями, дотримуючись встановлених при вертикальному плануванні вулиць проектних відміток червоних ліній та бажано – існуючих висотних відміток внутрішніх проїздів.

 

6. Вертикальне планування проїздів та прибудинкових територій

 

Для побудови проектних горизонталей по проїздах в межах ділянки проектування перш за все необхідно прокласти систему планувальних осей, по яких в подальшому будуть визначені характерні точки з проектними відмітками, які дозволять виконати градуювання відрізків між ними. Лінії для градуювання можуть прокладатися як по осях проїздів, так і по якійсь з бровок проїздів. Важливо, щоб осі утворювали суцільну сітку, яка б відповідала схемі трасування проїздів в межах ділянки проектування. Так у випадку примикання одного проїзду до іншого планувальні осі кожного відрізку повинні виходити з однієї точки.

За інтерполяцією між існуючими горизонталями визначаються існуючі відміткиточок перетинання планувальних осей проїздів та інших характерних точок (місць різкої зміні уклонів та переломів існуючого рельєфу – пагорбів чи “ям”). Одночасно за інтерполяцією між проектними горизонталями на тротуарних смугах визначаються проектні відмітки точок пересічення планувальних осей проїздів з червоною лінією. Тим самим система планувальних осей внутрішньоквартальних проїздів розділяється на окремі відрізки з відомими відмітками на їх кінцях, і якщо уклони цих відрізків задовольняють умовам відведення поверхневого стоку, мається можливість прийняти проектні відмітки на проїздах усередині території за існуючі, тобто максимально наблизитись до існуючого рельєфу. Поверхневий стік буде забезпечено, коли поздовжні уклони внутрішньоквартальних проїздів будуть не менше 4‰ (при асфальтобетонному покритті). При великих розмірах міжвуличних територій мережа дощової каналізації може бути передбачена і в її межах, що значно полегшує рішення вертикального планування особливо на плоскому рельєфі. Максимальні уклони проїздів не повинні перевищувати 80‰ (в складних умовах - 100‰) .Односкатним проїздам надається поперечний уклон в межах 10…40‰ (для малих поздовжніх уклонів повинно прийматись більше з наведених значень).

Якщо уклони проїздів виходять за межі припустимих значень, або в якихось місцях не забезпечується відведення поверхневого стоку, коригуванням трас проїздів на окремих ділянках відповідно рельєфу місцевості можна досягти бажаної зміни поздовжнього уклону.

Інший шлях – за умов граничних значень уклонів обчислити проектні відмітки характерних точок на проїздах та на основі оцінки висоти зрізки-насипу прийняти рішення про доцільність такого перетворення поверхні. Якщо передбачено вирівнювання усієї поверхні відповідно поверхні проїздів, перевагу слід віддавати насипу, що сприятиме покращанню водовідведення. На усіх інших ділянках проїздів проектні відмітки залишаються рівними чорним.

На внутрішньоквартальних територіях можна припустити утворення на проїздах точок збігу зустрічних уклонів, при умові забезпечення збігу води до нижче

розташованого проїзду по лоткам, прокладеним безпосередньо по простору між проїздами.

Градуювання відрізків планувальних осей по проїздам здійснюється способом, аналогічним розглянутому при проектуванні поверхні вулиць. Важливо запобігти незручностям при встановленні напрямку поперечного уклону проїздів. Бажано, щоб напрямок поперечного уклону проїзду відповідав напрямку схилу поверхні в зоні його прокладання, який неважко встановити по горизонталям існуючого рельєфу (рис.15).

Нахил проектних горизонталей на проїздах, місце виходу горизонталі на бортовий камінь (при висоті борту 0,10 м – вниз за уклоном, посередині між суміжними горизонталями на проїзді), планування поверхні на перехрестях проїздів – визначаються тими самими методами, що і при проектуванні поверхні вулиць.


7. Вертикальне планування ділянок між проїздами

Визначені місця проектних горизонталей по обом сторонам проїздів дозволяють прокласти горизонталі і на просторах між проїздами шляхом з`єднання одна з одною точок одной-менних горизонталей (рис.16…18).

Оскільки на односкатних проїздах бортовий камінь встановлюється лише з боку лотка, зміщення горизонталей на прилежних ділянках має місце лише з одного боку. На протилежній, більш високій стороні, поверхня газону знаходиться на одному рівні з проїздом, і горизонталі газону з`єднуються з горизонталями проїзду без зміщення.

Практична порада

· Для запобігання випадковим помилкам можна рекомендувати спершу провести усі метрові горизонталі наскрізь через усю територію, що планується. Якщо встановлено, що кожна з метрових горизонталей проведена від відповідного місця на червоній лінії однієї вулиці до іншої, або від одного місця на внутрішній межі ділянки проектування до іншого, прокреслюються проміжні горизонталі. За рахунок утворення переломів горизонталей на просторі між проїздами можна запобігти їх скупченню, або значному розходженню в окремих місцях.

Деякі особливості має процес проектування поверхні в зоні, прилеглій до червоних ліній. Якщо вулиця проходить в значній зрізці або насипу, не завжди мається можливість спланувати поверхню прилежної до неї смуги до відміток червоних ліній, встановлених поверхнею вулиці. При наявності відступу лінії забудови від червоних ліній спряження поверхонь міжвуличної території з вуличними може здійснюватись укосами (закладання укосів – 1:1,5).

На рис. 16…18 наведено прик-лад поетапного плану-вання фрагменту території мікрорайону. На 1-му етапі (рис.16) спланована поверхня вулиці і внутрішньоквар-тальних проїздів. Зауважимо, що в глибині території проектні відмітки планувальних осей проїздів не відрізняються від існуючих, а безпосередньо виїзд сплановано на проектну відмітку червоної лінії 32,95 (чорна відмітка цієї точки на рисунку не показана). Порівняння відміток точок виходу на червону лінію існуючих горизонталей із спланованою поверхнею вулиць показує, що поверхня тротуарів на червоній лінії нижче на 0,50…0,70 м. В таких умовах мається можливість спланувати поверхню ділянки майже в існуючих відмітках до самої червоної лінії і на основі різниці відміток вулиці та кварталу по червоній лінії визначити висоту укосу, та ширину його закладання.

На рис.17 відображено прокладання метрових горизонталей до точок їх збігу з існуючими на червоних лініях. В місцях переломів горизонталей та на червоній лінії відображена розмітка проміжних горизонталей. Результат проектуван-

ня представлений на рис.18, де в результаті відкладання закладень побудовано укіс. На ділянці нижче виїзду проїзду проектні гори-зонталі спрямовані безпосередньо на однойменні на троту-арі без утворення укосу.

В окремих ви-падках при з`єднанні точок однойменних горизонталей довгими прямими лініями на ділянці утворюються місця різкого згущення або розрідження горизонталей. Тут необхідне коригування їх нанесення: зміною напрямку прокладки, заміною прямих ліній ламаними можна досягти плавної зміни відстаней між горизонталями, що відповідатиме природному вигляду відтворюваної поверхні.

Практична порада.

· При вивченні рис. 18 слід звернути увагу на характер прокладки проектних горизонталей біля проїздів – в місцях наявності та відсутності бортового каменя.

8. Висотна прив’язка будинків

 

Індустріальні методи спорудження будинків (споруд) і використання типових проектів вимагають їх розміщення на спланованих ділянках з мінімальними перепадами висот в їх межах – перепад висот межах 0,5 … 0,7 м компенсується різною висотою цоколя. Між тим, напрямок уклонів земної поверхні не завжди співпадає з бажаним розміщенням будови, яке враховує як архітектурно-просторове рішення забудови, так і інші фактори (вимоги інсоляції, провітрювання території або захист від вітру і т.п.). В таких умовах доцільно розміщати кожний будинок на окремій ділянці, сформованій за рахунок насипу (найчастіше), напівнасипу-урізання або урізання в схил (рис.19).

При висотній прив’язці будинків гранична висота укосів в насипу не повинна перевищувати висоти фундаментів, зменшеної на 0,5 м (але не більше 1,8 м навіть при глибоких фундаментах). Висота укосів при урізанні також не повинна перевищувати 1,5...1,8 м.

Ширина ділянки під будинок при насипу звичайно дорівнює його ширині, збільшеній на ширину відмосток (не менше 2,5 м). При урізанні ділянки в схил потрібне збільшення ширини для забезпечення оглядовості з вікон першого поверху - ширина смуги від стіни до укосу може сягати 5 м. Для встановлення баштового крану на період будівництва межу укосу відносять в бік проїзду на ширину кранових рейок (при насипу бровку укосу після демонтажу крану зміщують до лінії відмостки).

Вирівняна ділянка в насипу може не мати поздовжнього уклону, проте в межах зрізки необхідно надавати хоча б мінімальний уклон (5‰) для забезпечення стоку з підукосних лотків.

При встановленні проектних відміток кутів будинку, входів до нього, інших елементів будови слід враховувати, що уклон відмостки, направлений в бік укосу, становить 50…80‰.

 
 

Процес проектування місцевої ділянки в насипу для посадки будинку показано на рис. 20 (взятий фрагмент ділянки з прикладу рис.18). Підрахунком кількості проектних горизонталей, що “проходять” між найнижчим та найвищим кутом будинку, можна визначити , що перепад висот між ними становить близько 1,5 м. Отже стає необхідним розмістити будинок на горизонтальній місцевій ділянці в насипу. Ділянка з шириною смуги по 2,5 м від стін будинку відображена на рис. 20, а. На рис. 20,б позначені перевищення кутів ділянки над спланованою поверхнею при умові її рівня на відмітці найвищого кута – 35,00. Відповідно цим перевищенням

сплановані укоси з закладанням 1:3 з фасадної сторони (що дозволяє розмістити сходи в межах укосу) та 1:1,5 – з інших боків будинку. Рівень підлоги 1-го поверху встановлено на 0,6 вище відмітки куту будинку.

Якщо конструктивна схема будинку припускає зсування секцій по вертикалі, мається можливість здійснити його посадку на значному скаті – в такому випадку окремі секції розміщуються каскадом на окремих ділянках, що зміщаються одна проти одної на висоті до 1,8 м. Кожна ділянка відділена від нижче розташованої підпірною стінкою. Послідовність проектування (рис.21) подібна до вище описаної.

 
 
Рис.21. Висотна прив`язка будинку з зсуванням секцій по вертикалі  


Розробка плану земляних мас

 

В проектах вертикального планування, виконаних методом проектних горизонталей, розрахунок об’ємів земляних робіт можна виконати лише побудовою

плану земляних мас (картограми земляних робіт). Для цього на плані з контурами забудови розбивають сітку квадратів відповідно з будівельною координатною сіткою. В залежності від характеру рельєфу і бажаної точності робіт квадрати розмічаються зі стороною 10; 20; 25; 40; або 50 м (рис. 22). Якщо територія має складну конфігурацію, при розбивці сітки можуть утворюватись і фігури, що відрізняються від квадрату. В курсовому проекті доцільно прийняти розміри квадрату 20 х 20 м.

В кутах квадратів вписують існуючі і проектні відмітки, знайдені інтерполяцією між відповідно чорними та червоними горизонталями, а також різницю між ними - робочі відмітки. Між кутами квадратів з різнозначними робочими відмітками методом інтерполяції знаходять на сторонах квадратів місця нульових робіт:

де: x - відстань від точки з відміткою h1 до нульової точки, м; h1 , h2 - абсолютні значення різнозначних робочих відміток, м; L - відстань між точками з цими відмітками, м.

Шляхом з’єднання суміжних точок нульових робіт проводять лінію розмежування насипу та зрізки.

 

 

Об’єм земляних робіт в квадратах, де не проходить лінія нульових робіт (повні квадрати)

де h - робочі відмітки кутів, м; F - площа квадрату, м2.

Якщо нульова лінія перетинає протилежні сторони квадрату (неповні квадрати), об’єм земляних робіт в кожній з обох частин

де F1 - площа основи фігури.

Якщо в неповному квадраті нульова лінія перетинає суміжні сторони, об’єм земляних робіт обчислюють в двох фігурах: піраміді з трикутною основою площею F2 і висотою h, об’єм якої , та усіченій призмі з п’ятикутною основою площею F3, приблизний об’єм якої .

Площі фігур та результати розрахунків об’ємів робіт в повних і неповних квадратах вписують в картограму. Об`єми насипу місцевих ділянок під окремі будинки підраховуються окремо побудовою профілів.

.

10. Рекомендації з оформлення проекту

 

Усі рішення вертикального планування в чорновому варіанті доцільно робити на аркуші ватману м`яким олівцем. Це дає можливість вносити корективи в горизонтальне планування, необхідність яких виявляється в процесі роботи, а також наносити на план і в подальшому витирати окремі проміжні результати (відмітки з градуювання ліній, варіанти проектних відміток, висоти укосів, тощо).

В чорновому варіанті для скорочення часу проектні горизонталі прокреслюють суцільними лініями, не звертаючи уваги на забудову. При нанесенні метрових горизонталей більш товстими лініями краще сприймається створювана поверхня, що значно полегшує роботу. Після перевірки правильності виконаної роботи виконується чистовий екземпляр на кальці в туші. При цьому необхідно дотримуватись таких вимог:

- відомості про уклони відображаються у вигляді стрілки, прокресленій по лінії, що з`єднує початкову та кінцеву точку відрізку з даним уклоном; над стрілкою надписують значення уклону (наприклад 0,010 або 10), під стрілкою – довжину в метрах;

- для усіх характерних точок (перетинання осей, кутів червоних ліній, межі відрізків з різними уклонами, кутів будинків, входів, тощо) на виносках відображають обов`язково пари відміток з точністю до см: згори – проектні (червоні), знизу – існуючі (чорні);

- проектні горизонталі наносяться пунктирними лініями товщиною 1 мм для метрових та 0,5 – для проміжних горизонталей. Штрихи пунктиру довжиною приблизно 4 мм розташовані на відстані 2 мм один від одного;

- існуючі горизонталі прокреслюють більш тонкими суцільними лініями.

- позначки висот відображаються над кожною проектною горизонталлю: для метрових горизонталей – повністю (напр., 42,00), для проміжних лише сантиметри (20,40,60,80);

- проектними горизонталями повинна бути охоплена повністю ділянка проектування;

- на вулицях робиться виноска параметрів поперечного профілю (ширина елементів, загальна ширина вулиці, поперечні уклони).

В пояснювальній записці наводяться дані про характеристику ділянки, дані про прийняті геометричні параметри проїздів, місцевих ділянок під окремі будинки, уклони, принципові положення вертикального планування, підрахунок об`ємів земляних робіт.

 

Література

 

1. Леонтович В.В. Вертикальная планировка городских территорий.- М.: Высшая школа, 1985. - 119 с.

2. Інженерний захист та освоєння територій. Довідник / За редакцією В.С.Ніщука) - К. : “Основа”, 1999. –358 с.


З М І С Т

 

1. Трасування проїздів на території житлової групи............................................................ 3

2. Відображення поверхні проектними горизонталями...................................................... 5

3. Проектування проектних горизонталей на перегоні вулиці.......................................... 7

4. Вертикальне планування перехресть вулиць................................................................. 10

5. Принципи висотної організації поверхні міжвуличних територій............................. 18

6. Вертикальне планування проїздів..................................................................................... 19

7. Вертикальне планування ділянок між проїздами........................................................... 21

8. Висотна прив’язка будинків................................................................................................. 23

9. Розробка плану земляних мас............................................................................................ 26

10. Рекомендації по оформленню проекту........................................................................... 28

Література..................................................................................................................................... 29

 


Просмотров 1773

Эта страница нарушает авторские права




allrefrs.ru - 2021 год. Все права принадлежат их авторам!