Главная Обратная связь Поможем написать вашу работу!

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






КОМПЛЕКСНА ПІДГОТОВКА ВИРОБНИЦТВА ДО ЗМІНИ ПРОДУКЦІЇ



  1. Система створення та освоєння нової продукції.

На підприємствах процеси створення та освоєння виробництвом нової продукції утворюють систему комплексної підготовки виробництва.

Комплексна підготовка виробництва є сукупністю взаємопов'язаних маркетингових і наукових досліджень, технічних, технологічних і організаційних рішень, спрямованих на пошук шляхом досліджень нових можливостей задовольнити потреби споживачів у конкретних видах продукції чи наданні існуючим необхідних функціональних властивостей; створенні нових, модернізацію діючих конструкцій техніки, споживчих властивостей товарів, технологічних процесів, методів організації й управління виробництвом, включаючи стадії експлуатації її утилізації цих виробів; забезпечення конкурентоспроможності нової продукції.

Система комплексної підготовки виробництва охоплює взаємопов'язані стадії життєвого циклу нового виробу: 1) науково-дослідні роботи (НДР); 2) дослідно-конструкторські роботи (ДКР); 3) конструкторська підготовка виробництва (КПВ); 4) технологічна підготовка виробництва (ТПВ); 5) організаційна підготовка виробництва (ОПВ); 6) освоєння нового виробу в промисловому виробництві (ОСВ).

Перші дві стадії НДР та ДКР утворюють підсистему науково-дослідної підготовки виробництва.

КПВ, ТПВ та ОПВ складають підсистему технічної підготовки виробництва.

У практичній діяльності комплексну підготовку іноді називають науково-технічною підготовкою виробництва.

  1. Суть науково-технічних досліджень.

Науково – технічний процес передбачає зміну покоління машин, механізмів, обладнання. А це в свою чергу приводить до різкого підвищення продуктивності праці.

В умовах конкуренції товарна політика підприємства повинна бути направлена в майбутнє і враховувати, що всі товари не залежно від успіху з часом відходять з ринку і необхідно вести підготовку до випуску нової продукції. Новий товар в цьому змісті розуміють як модифікацію чи нововведення. Щоб товар завоював ринок він повинен мати бажані для споживача критерії, бути інікальними, а споживачі повинні мати інформацію про його характеристику.



Процес розробки і освоєння виробництва нової продукції на підприємстві сформувався як самостійна підготовча стадія процесу виробництва і отримав назву технічна підготовка виробництва нової продукції (товару нової ринкової новизни).

Під технічною підготовкою виробництва розуміють сукупність процесів наукового, технічного і організаційно – економічного характеру, які направлені на розробку, освоєння нових видів продукції, які здійснюються від початку наукових досліджень до введення виробу в експлуатацію і визначають технічний рівень, якість і ефективність нової продукції як у виробництві ( на підприємстві ) так і в експлуатації (у споживача). В законодавчих актах про підприємство сказано, що діяльність підприємства в НТП повинна бути підпорядкована випуску продукції високої якості, конкурентно – спроможної на світовому ринку, своєчасне її оновлення, найбільш повне задоволення споживачів.

Планомірне і своєчасне оновлення продукції на підприємствах стало постійно діючим фактором. На сучасному ринку створенню товарів ринкової новизни повинні допомагати нові відкриття і винаходи, що дає змогу тісно взаємодіяти з процесом наукових досліджень з технологічною підготовкою виробництва.

Основними завданнями технічної підготовки виробництва ( ТПВ) являється забезпечення безперервного технологічного прогресу в усіх галузях народного господарства шляхом максимального задоволення потреб населення.



 

  1. Екологічна підготовка виробництва.

 

Екологічна підготовка виробництва передбачає здійснення техніко-технологічних та організаційно-економічних заходів з метою відвернення, зменшення чи усунення шкідливого впливу на навколишнє середовище й здоров'я людей об'єктів, що проектуються, в процесі їх експлуатації та самого виробництва.

Основними завданнями екологічної підготовки виробництва є: упровадження та вдосконалення системи екологічного менеджменту підприємства, здійснення експертизи параметрів нових виробів на всіх стадіях життєвого циклу та технологічних процесів їх виготовлення; проведення екологічного моніторингу виробництва; організація екологічної підготовки персоналу та підвищення його відповідальності щодо дотримання вимог стандартів.

 

  1. Організація промислового освоєння нової продукції.

Після виконання усіх підготовчих етапів і початку виробництва нової продукції починається період її освоєння. На його тривалість суттєво впливає якість усіх етапів технічної підготовки виробництва.Період освоєння нової продукції являє собою сукупність робіт, у процесі яких застосовуються нові форми організації виробництва.Для виявлення недоліків у майбутньому виробі запроектована конструкція і технологічний процес вивіряються в умовах виробництва дослідного зразка, а потім і пробної партії. Мета виготовлення дослідної партії:

• забезпечити належну якість обробки та збирання виробу у повній відповідності із заданими технічними умовами;

• перевірити і налагодити технологічний процес;

• виявити та усунути додаткові роботи, які виникли при виготовленні деталей.

Одночасно з виконанням технічного та виробничого етапів ос-воєння нової продукції досягається проектний рівень головних економічних показників. На тривалість періоду освоєння впливає форма переходу на виробництво нової продукції. Існують дві основні форми переходу: із зупинкою та без зупинки виробництва. У кожній з цих форм розрізняють послідовний, паралельний та паралельно-послідовний методи організації переходу на виробництво нової продукції.



Вибір методу залежить від таких факторів:

– технічного рівня виробу, що освоюється;

– технологічної складності нового виробу;

– наявності резервних виробничих площ і потужностей.

Послідовний метод переходу характеризується тим, що виробництво нової продукції починається після повного припинення випуску продукції, яка знімається з виробництва. Розрізняють два варіанти такого методу: перервно-послідовний та безперервно-послідовний. При перервно-послідовному методі після припинення випуску старого виробу на тих самих виробничих площах спочатку виконуються роботи з перепланування та монтажу технологічного обладнання і після їх завершення починається освоєння виробництва нового виробу.

При безперервно-послідовному методі випуск виробу, що освоюється, починається одразу ж після зупинки випуску виробу, який знімається з виробництва.

Паралельний метод переходу характерний тим, що одночасно зі скороченням обсягу виробництва старої продукції збільшується обсяг випуску нової продукції. Паралельно-послідовний метод переходу на випуск нової продукції передбачає наявність на підприємстві вільних потужностей і виробничих площ. На них і починається освоєння нового виробу: опрацьовуються технологічні процеси, здійснюється кваліфікаційна підготовка персоналу, організовується випуск перших партій нової продукції. Паралельно-послідовний метод широко застосовується в умовах масового виробництва при освоєнні нової продукції, істотно відмінної за конструкцією від тієї, що знімається, й дозволяє забезпечити високі темпи нарощування випуску продукції після короткочасної зупинки основного виробництва.

  1. Життєвий цикл виробу.

Розробити і впровадити у виробництво виріб нової моделі — означає перетворити знання, нову ідею на готовий продукт. Перетворення знання на продукт вимагає витрат часу і значних одноразових грошових витрат, обсяг яких тим більший, чим вищий рівень новизни продукції і чим частіше відбувається зміна моделей виробів. Це, у свою чергу, спричиняє подорожчання виробів у сфері їх виробництва. Так, витрати на виготовлення нової моделі виробу в перший рік його випуску перевищують у два рази і більше витрати п'ятого року випуску. Це, безсумнівно, знижує рівень ефективності виробництва нової техніки, а іноді призводить до великих збитків.

Ці, з першого погляду, суперечливі обставини, пов'язані зі швидкими темпами технічного прогресу, вимагають такого періоду зміни моделей продукції, тобто життєвого циклу продукції, за якого сумарні витрати на розробку і впровадження нових моделей, а також утрати від нормального зносу були б мінімальні, а рівень їх економічної ефективності — максимальним.

Час, протягом якого знання перетворюються на продукт, тобто розробку нової продукції, її освоєння і виготовлення на підприємстві аж до зняття з виробництва, називають її життєвим циклом .

У життєвому циклі нової продукції можна виокремити два характерні періоди: перший — це час, протягом якого здійснюється розробка нової продукції, і другий — час, протягом якого нова продукція освоюється, виробляється і реалізується до повного припинення випуску.

У перший період життєвого циклу виробу включається повний комплекс робіт зі створення нової техніки, що складається з кількох стадій і окремих робіт, виконуваних для забезпечення її існування.

Перша стадія життєвого циклу нового виробу — науково-дослідна робота (НДР). У процесі цієї стадії виникають і проходять усебічну перевірку нові ідеї, реалізовані іноді у вигляді відкриттів і винаходів. Теоретичні передумови вирішення наукової проблеми перевіряються в ході дослідно-експериментальних робіт.

Друга стадія — дослідно-конструкторська робота (ДКР) — перехідна від наукових досліджень до виробництва. На ній ідеї, що виникають у процесі НДР, практично перетворюються в технічну документацію і дослідні зразки.

На третій стадії конструкторської підготовки виробництва (КПВ) здійснюється проектування нової техніки: розробка креслень і технічної документації.

Четверта стадія — технологічна підготовка виробництва (ТІШ), на якій розробляються і перевіряються нові технологічні процеси, проектується і виготовляється технологічне оснащення для виробництва нової техніки.

П'ята стадія — організаційна підготовка виробництва (ОПВ). На ній обираються методи і перевіряються моделі процесу переходу підприємства на випуск нової продукції, проводяться розрахунки потреб в матеріалах і комплектуючих виробах, визначаються календарно-планові нормативи (тривалість виробничого циклу виготовлення нового виробу, розміри партій, період чергування партій виробів та ін.).

На шостій стадії — відпрацьовування в дослідному виробництві (ВДВ) нової конструкції виробу — освоюється випуск дослідного зразка, проводиться налагодження нових технологічних процесів, перевірка й оцінка "життєздатності" нової продукції. На цій стадії життєвого циклу виробу підприємство витрачає великі кошти — "працює" па нову продукцію.

У другий період життєвого циклу виробу розпочинається сьома стадія — освоєння його в промисловому виробництві (ОСВ). На ній створюються умови для такого виробництва нового виробу. Практика показує, що іноді на ній виникають конструкторські зміни та викликані ними або незалежні від них зміни в технологічних процесах. Тому на стадії освоєння виробництва виникає необхідність визначення раціонального ступеня відпрацьовування технологічної документації, доцільного рівня оснащеності виробництва спеціальними видами оснащення й устаткування.

Стадія освоєння є сполучною ланкою з фазою виробництва і реалізації виробу, у процесі якої здійснюються виготовлення деталей і складальних одиниць, складання і випробування виробу відповідно до технологічної і конструкторської документації, затвердженої керівництвом підприємства.

Точне дотримання технологічного процесу — одна з найважливіших організаційних умов боротьби за ефективне впровадження нової техніки, підвищення якості продукції і техніко-економічних показників виробництва. Важливим елементом виробничої фази є реалізація пової продукції.

Завершальною стадією життєвого циклу є експлуатація нової продукції (Е) — період, коли ця продукція використовується відповідно до її призначення і дає економічний ефект, до моменту утилізації (У). Зазначимо, що в другий період життєвого циклу виробу підприємство-виготівник нової техніки отримує дохід від її реалізації: "нова продукція працює па підприємство".

Здавалося б, підприємству вигідно продовжити другий період життєвого циклу виробу на максимальний строк, оскільки в цей час воно не несе додаткових витрат на розробку і виготовлення нової продукції. Однак цей період має свою межу, зумовлену економічними і соціальними чинниками. Соціально-економічний ефект від упровадження нової продукції забезпечується тільки на період від освоєння і початку промислового виробництва до зрілості виробництва продукції, після якого продукт морально застаріває і його подальше виробництво та використання приносять збиток підприємству незалежно від її вартості (різко знижується, а іподі й цілком припиняється попит на нього, і, як наслідок, зменшується прибуток і зростають збитки). Іншими словами, з моменту появи нової продукції ефект від її використання швидко зростає до визначеної максимальної величини, а потім починає зменшуватися до нуля або навіть до негативної величини (рис. 16.2) (стор. 426).

Розміщення кривих показує, що в зоні освоєння і початку промислового виробництва збільшення обсягу випуску готової продукції і зростання прибутку (ефекту) досягаються повільно через велику складність самого процесу освоєння. Наступна зона характеризується більш різким збільшенням обсягу випуску продукції і зростанням прибутку. Третя зона — зона зрілості, в якій досягаються стабільність випуску продукції і максимальний економічний ефект (зростання прибутку). Четверта зона — зона насичення ринку новою продукцією. Обсяг виробництва припиняє своє зростання, й економічний ефект зменшується. У цей період необхідно широко розгорнути науково-дослідну і дослідно-конструкторську роботу з розробки нового виробу або модернізації випуску. Нарешті, настає зона різкого спаду випуску виробу і зняття його з виробництва, коли істотно знижується прибуток (економічний ефект) і навіть можливі збитки.

  1. Технологічна підготовка виробництва.

Технологічна підготовка в-ва – це сукупність робіт, які визначають послідовність виконання виробничого процесу нового виробу найбільш раціональними способами з врахування конкретних умов в-ва даного підприємства.

Основне завдання технологічної підготовки в-ва – забезпечити високу якість виготовлення і створення умов для раціональної організації виробничих процесів, покращує використання обладнання і виробничих площ, росту продуктивності праці, зниження розходу матеріалів і енергоресурсів.

Згідно єдиної системи технологічної документації технічна підготовка в-ва повинна включати наступні стадії:

Технологічний аналіз робочих креслень і їх контроль на предмет технологічності конструкцій деталей і збірних одиниць

Розробка прогресивних технологічних процесів

Проектування спеціальних інструментів, технологічної оснастки і обладнання для виготовлення нового виробу

Виконання планування цеху і виробничих участків з розстановкою обладнання згідно розробленим технологічним маршрутам

Перевірку, наладку і впровадження технологічних процесів

Розрахунки виробничої потужності підприємства, нормативів розходу матеріалів і енергоресурсів.

У відділі головного технолога всі робочі креслення деталей проходять технологічний аналіз у відповідності з вимогами стандартів, який включає контроль на предмет їх технологічності і можливості виготовлення в умовах в-ва даного підприємства.

Розробка прогресивних технологічних процесів починається з визначення технологічних маршрутів руху деталей і збірних одиниць в цехах і між цехами. Потім розробляється технологічні процеси одержання заготовок, їх обробка, зборка. На кожну деталь складається технологічна карта, в якій вказані операції, переходи, тип і модель кожного виду обладнання, види інструментів, розряд роботи і норми часу.

Одночасно з розробкою технологічних процесів вирішується питання про методи організації виробництва.

На основі технологічного процесу виникає необхідність проектування спеціальних інструментів, оснастки, обладнання і їх виготовлення на підприємстві.

По розроблених технологічних маршрутах руху деталей складається планування цехів і виробничих участків, розклад обладнання з врахуванням його конфігурації і специфікації. При необхідності можна перекласти обладнання або добудовувати нові об’єкти.

Виготовлення дослідного зразка в експерементальному цеху дає можливість технологам провірити технологічність кожної деталі і пригідність оснастки і інструменту, хоч такий контроль являється неповним і орієнтованим із-за одиничного типу в-ва. Установочна партія виробів виготовляється в цехах основного в-ва з серійним або масовим типом в-ва, що дозволяє більш якісно здійснювати аналіз технологічності деталей. При організації потокового в-ва здійснюється синхронізація операцій технологічного процесу.

По кожному технологічному процесу на всі операції розраховується норма часу, норма розходу матеріальних і енергетичних ресурсів. Після цього технологи згідно методики розраховують виробничу потужність цехів і підприємства. Інші підрозділи відділу головного технолога запрошують в відділі матеріально-технічного забезпечення готовність до поставки матеріалів, планують виготовлення і створення заділів, розробляють графіки технологічної підготовки в-ва, здійснюють економічну оцінку і вибір технологічних процесів, складають карти для розрахунку матеріальних нормативів і графіки вводу обладнання в експлуатацію, ведуть облік, зберігання, розмноження і видачу технологічної документації.

Сучасна техніка дозволяє виготовлювати одну і ту ж продукцію різними способами. При виборі оптимального варіанту розраховують економічний ефект по проведених затратах і зрівнюють з заміняючою технологією.

 

  1. Суть організаційно-економічної підготовки виробництва.

Організаційно – економічна підготовка виробництва включає комплекс мір по організації і плануванню виробництву нової продукції і забезпечення процесу її виготовлення всім необхідним. Вона складається з таких стадій:

1) складання плану – графіку і кошторису розходів на технічну підготовку виробництва;

2) визначення потреби в додатковому обладнанні, робочих кадрах, матеріальних і енергетичних ресурсах;

3) розробка планових калькуляцій на нові деталі, вироби;

4) оформлення договірних відносин з постачальниками, споживачами;

5) створення нормативної бази;

6) організація праці і зарплати;

7) визначення економічної ефективності нової продукції.

Існують економічні і соціальні критерії нової продукції.

Економічні – економія праці ( зниження трудомісткості, ріст продуктивності праці):

- економія матеріальних ресурсів;

- технічний рівень і якість продукції;

- корисний ефкект на одиницю потужності;

- окупність;

- прибутковість.

Соціальні – показники, які характеризують поліпшення умов праці, безпеку і вигоду в експлуатації, охорона навколишнього середовища, створення кращих умов для життєдіяльності людей, підвищення кваліфікації працівників, рівня механізації праці в виробництві і при експлуатації нової продукції.

На всіх стадіях вирішуються питання спеціалізації і кооперації цехів і виробничих участків, визначаються календарно – планові нормативи для оперативно виробничого планування, проектується організація і обслуговування робочих місць основного і допоміжного виробництва, вибираються найбільш раціональні форми і системи оплати праці, розраховуються відповідні матеріальні, трудові і фінансові параметри, проектуються організація ремонтного, інструментального, енергетичного, транспортного і складського господарства.

Економічна підготовка виробництва передбачає також розробку необхідних нормативів для планування конструкторського і технічного підготовкою виробництва. Вона здійснюється паралельно і виконується всіма функціональними підрозділами підприємства.

Економічні аспекти – це перегляд планово – економічної інформації, норм і нормативів, форм документації, діючої системи планування, облік і оцінка діяльності підприємств з врахуванням специфіки нової продукції і розробка нормативів трудових затрат по періодах освоєння.

На етапі організаційно – економічної підготовкивиробництва проводяться роботи соціально – психологічного характеру,які забезпечують соціально – психологічну підготовку працівників до створення нової продукції. Ця робота заключається в роз’ясненні в колективі про необхідність створення і освоєння нової продукції для виживання і стабільної роботи підприємства в умовах ринку, в інформуванні працівників про необхідність проведення професіональних, кваліфікаційних і організаційних перетворень при створенні і освоєнні нової продукції, в мобілізації адміністрацією всього підприємства його творчих можливостей на створення і випуск нових конкурентноспроможних виробів в наймеш короткі терміни і при найменших затратах живої праці. Проведення цих робіт створює благополучний соціально – психологічний клімат в колективі і підвищує єфективність виробництва.

В оцінці якості виробу, що проектується все більше значення набирає ергономічна характеристика.

Ергономіка – дисципліна, яка комплексно вивчає трудову діяльність людини в системі людина – техніка – середовище СЛТС з метою забезпечення безпеки, ефективності і комфорту.

Передумови виникнення і розвитку ергономіки послужили проблеми зв’язані з впровадженням і експлуатацією нової складної техніки і технології.

Предметом ергономіки являється трудова діяльність людинив процесі взаємодії з технічними системами і в умовах впливу факторів зовнішнього середовища.

Основний об’єкт вивчення ергономіки система людина – техніка – середовище СЛТС. Признаками ергономічної якості являється повна безпека для людини, висока ефективність і задоволення працівника змістом, характером і результатом своєї праці.

 

  1. Суть, зміст завдання підготовки виробництва.

Створення нових видів продукції здійснюється в процесі підготовки виробництва, що відбувається поза рамками виробничого процесу. Завдання підготовки виробництва полягає в тому, щоб забезпечити необхідні умови для функціонування виробничого процесу.

Підготовка виробництва — це процес безпосереднього застосування праці колективу працівників з метою розробки й організації випуску нових видів продукції або модернізації виготовлених виробів.

Процес підготовки виробництва — це особливий вид діяльності, що поєднує вироблення науково-технічної інформації з її перетворенням на матеріальний об'єкт — нову техніку.

Нова техніка — це результат науково-технічних досягнень, що сприяє під час її виробництва і реалізації розвитку продуктивних сил, і задоволенню потреб суспільства в продукції вищої якості, ніж відомі раніше прототипи або аналоги.

Процес підготовки виробництва за своєю структурою неоднорідний і складається з безлічі процесів з різним змістом. Класифікувати часткові процеси підготовки виробництва можна за видами і характером робіт, просторово-тимчасовою і функціональною ознаками, відношенням до об'єкта управління.

За видом робіт (за видом трудової діяльності) процеси підготовки виробництва поділяються на: дослідницькі, конструкторські, технологічні, виробничі та економічні.

За характером робіт виокремлюють процеси підготовки виробництва:

— основні (проведення досліджень, інженерних розрахунків, проектування конструкцій, технологічних процесів, форм і методів організації виробництва, економічні розрахунки й обґрунтування);

— експериментальні виробничі (виготовлення і випробування макетів, дослідних зразків і серій машин).

За розташуванням у часі і просторі процеси підготовки виробництва поділяються на:

— операції — первинна ланка процесу створення нової техніки. Вона виконується на одному робочому місці одним виконавцем і складається з низки послідовних дій;

— роботи — сукупність послідовно виконуваних операцій, що характеризується логічною завершеністю і закінченістю дій щодо виконання визначеної частини процесу;

— стадії — сукупність низки робіт, пов'язаних єдністю змісту і методів виконання, що забезпечує вирішення конкретного завдання підготовки виробництва;

— фази — комплекс стадій і робіт, що характеризує закінчену частину процесу підготовки виробництва. Вона пов'язана з переходом об'єкта робіт у новий якісний стан.

 

  1. Передпроектні дослідження.

Науково – дослідні роботи – це комплексне дослідження ринку, покупців і конкурентів, вивчення патентної інформації, пошук задумів нового товару, комерційний аналіз, оцінка і відбір ідей, розробка нових товарів і визначення їх конкурентноспроможності, завоювання долі ринку. Цей етап в сучасних умовах на підприємстві виконує служба маркетингу.

Дослідно – конструкторські розробки – комплекс робіт по створенню конструкторської документації на нову продукцію, виготовлення її дослідних зразків.

Технологічний етап – включає роботу по створенню і вдосконаленню технологічних процесів виготовлення продукції, розробка конструкцій інструментів, оснастки і спецобладнання для її виробництва, виконання планування цехів на виробництво нових виробів, маршрутів руху моторів.Організаційно – економічний етап – комплекс взаємозв’язаних процесів організації, планування обліку і контролю, матеріально – технічного забезпечення, збуту і фінансування, які забезпечують перехід до виробництва нової продукції.

Ділення процесу створення і освоєння нової продукції на етапи умовне. На практиці передбачається переплетення цих робіт.

Розробка системи і постановка продукції на виробництво передбачає:

— Впровадження нової техніки;

— Зміна конструкції діючих виробів;

— Впровадження міроприємств, не зв’язаних зі зміною кон6струкції діючих виробів.

В 1987 році в Парижі Міжнародна торгова палата розробила і затвердила серію міжнародних стандартів, згідно якої кожний виробник нової продукції повинен дотримуватись напрямків діяльності, починаючи маркетингом і закінчуючи розпродажем.

На сьогоднішній день діє затверджений в 1988 році Єдиний перелік робіт Єдиної системи технічної підготовки виробництва.

Науково – дослідні роботи по створенню нового товару на підприємствах виконуються одним із підрозділів служби маркетингу. Необхідно розрізнити НДР підприємства і НДР в системі науково – технічного прогресу ( НТП ).

Наукові дослідження в системі НТП діляться на теоретичні і прикладні.

Теоретичні – це відкриття, під яким розуміють встановлення невідомих раніше об’єктивно історичних закономірностей, властивостей і явищ матеріального світу, які вносять корінні зміни в рівень пізнання.

Прикладні дослідження використовують теоретичні знання, вишукують можливості і області їх застосування безпосередньо в практиці роботи підприємств і закінчуються рекомендаціями по розробці технічних завдань на проектування нових виробів, обладнання, механізмів.

На основі пропозицій наукових досліджень виникають винаходи – це нове або яке має суттєві відмінності вирішення любого завдання в області народного господарства і яке дає позитивний ефект. Винахід повинен відрізнятися від раніше відомих аналогів в світовій практиці.

На підприємствах використовують як винаходи так і рецпропозиції, під якими розуміють нововведення для даного підприємства. Ці пропозиції відрізняються від винаходів, вони не вносять принципових змін в раніше освоєні на даному підприємстві пропозиції, а тільки доповнюють їх і дають певний ефект для підприємства.

В 1985 році на підприємствах створюються відділи патентування, в роботу яких включені перевірка досягнень науки і як їх можна застосувати на яких підприємствах і в яких країнах.

  1. Структура процесу створення та освоєння нової продукції.

Безліч чинників і змінних, що впливають на процес створення й освоєння нової техніки {СОНТ), визначають використання системного підходу під час організації цього процесу.

Повний комплекс робіт із СОНТ включає всі стадії життєвого циклу виробу:

 

 

1) науково-дослідні роботи;

2) дослідно-конструкторські роботи;

3) конструкторську підготовку виробництва;

4) технологічну підготовку виробництва;

5) організаційну підготовку виробництва;

6) відпрацьовування нового виробу в дослідному виробництві;

7) освоєння нового виробу в промисловому виробництві (рис. 16.3) (с. 428).

Перші дві стадії охоплюють роботи, що за своїм змістом не стосуються виробництва. Як правило, вони виконуються в галузевих НДІ і КБ та є першим етапом системи СОНТ.

Наступні чотири стадії складають другий етап системи СОНТ. Вони забезпечують технічну підготовку виробництва (ТІШ) і виконуються проектними організаціями або відділами головного конструктора і головного технолога підприємства-виготівника нової техніки.

Сьома стадія безпосередньо створює умови для промислового виробництва нового виробу. Умовно стадії створення нового виробу, включаючи НДР, КПВ і частково ТІШ, належать до вихідної фази циклу, а частково стадія ТПВ та інші стадії 011 В, ВДВ належать до заключної фази. Усі роботи циклу СОНТ і, насамперед, стадії вихідної фази вимагають широкого інформаційного забезпечення, тобто відповідної інформаційної підготовки, а також економічного пророблення. Останнє виконується на кожній стадії циклу з різним ступенем глибини залежно від того, наскільки ця стадія впливає на ефективність виготовлення нового виробу.

Стадії заключної фази в жодному разі не повинні бути відірвані від вихідних. Тісне ув'язування стадій вихідної фази дає змогу поєднувати в одну систему всі підрозділи, що виконують роботи зі створення й освоєння випуску нового виробу.

Досліджуючи роботи з СОНТ як систему, можна цілеспрямовано прагнути до її оптимізації за обраним критерієм. Підключення до системи технічної підготовки робіт з НДР і ДКР у багато разів ускладнює завдання управління і координації системи СОНТ, і водночас за добре організованого управління і чіткої координації проведення всіх стадій процес СОНТ у багато разів полегшує досягнення кінцевої мети. Одночасно з цим знижуються витрати на освоєння і перехід на випуск нової продукції.

Систему СОНТ варто розглядати як відкриту систему. Вона обмінюється інформацією, енергією, матеріальними носіями з навколишнім середовищем. Входами системи СОНТ є результати фундаментальних і особливо прикладних досліджень, а також планові завдання, установлені строки, матеріали і комплектуючі вироби, виходом — готова продукція, що надходить у сферу споживання (експлуатації).

Відкрита система повинна бути організована так, щоб вона мала можливість засвоювати достатню кількість входів зі свого оточення і відшкодовувати виходи плюс споживані в процесі роботи енергію, матеріальні й інші ресурси. У цьому разі система буде функціонувати стійко і перебуватиме в стані безперервного руху та постійного випуску нової продукції, що проходить у процесі свого створення всі стадії цієї системи.


Просмотров 723

Эта страница нарушает авторские права




allrefrs.ru - 2021 год. Все права принадлежат их авторам!