Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Смерть. Трагічна випадковість чи вбивство?



В 1899 р. Золя повертається в Париж, сповнений творчих задумів. Але їм уже не судилося збутися…

Ранком 29 вересня 1902 р. в спальні паризького дому Золя було знайдено його бездиханне тіло. Поліція встановила, що письменник помер через отруєння чадним газом, який проник із каміна. Але не отримав пояснення дивний факт: чому при наявності тяги чадний газ не виходив у трубу.

Дружина письменника дивом залишилася живою. Вона розповіла поліції, що прокинулася серед ночі від страшного головного болю і нудоти. Золя теж поскаржився на погане самопочуття, але коли дружина хотіла подзвонити прислузі, він, через свою виняткову делікатність, попросив нікого не турбувати. За хвилину дружина втратила свідомість…

Під час допиту Габріелла сказала, що її чоловік останніми днями передчував щось недобре. Ночами він прокидався і говорив, що бачить уві сні, ніби його і дружину кинули в палаючу топку…

Лише через багато років стало відомо, що напередодні загибелі Золя в Парижі була найнята група робітників, щоб підремонтувати дах сусіднього будинку. Підозр щодо їх причетності до трагедії тоді не виникло. І дуже довго все було тихо, цілих двадцать п’ять років. Та раптом один із цих робітників відчув, що жити йому залишається недовго і вирішив зняти тягар з душі перед близьким другом. Зізнання вмираючого полягало в тому, що восени 1902 р. до нього дійшли чутки, що у будинку поряд живе ненависний захисник єврея – зрадника Дрейфуса. Переконавшись, що Золя ночуватиме дома, вони з напарником заблокували камінну трубу. Вночі чадний газ зробив свою справу. А рано-вранці вони повернулися і зищили сліди злочину.

Чоловік, який почув це зізнання, перелякався. Він не наважився відразу звернутися до поліції. Знадобилося ще чверть століття, щоб його мовчання було порушене. Виникло питання про те, що Золя все-таки вбили. Тільки кого тепер звинувачувати, залишається неясним…

Поховання. Червоні квіти.

Смерть Е. Золя вразила Францію, шанувальників і друзів письменника, відгукнулася болем в усьому світі. На Монмартський цвинтар митця проводжав п’ятидесятитисячний натовп: студенти, ремісники, буржуа, журналісти, військові. Анатоль Франс біля свіжої могили виголосив палку промову: «Творчість Золя дихає добротою. Золя був добрим. Як всі великі люди, він поєднував в собі велич та простоту. Він був глибоко моральною людиною. Коли він малював порок, його пензлем водили суворість и мудрість. Крізь чисто зовнішній песимізм, крізь похмурий колорит, що лежить на деяких його сторінках, чітко проступає глибокий оптимізм та вперта віра в перемогу розуму та справедливості… Позаздримо йому: доля та його власне серце підготували йому особливий жереб: він був епохою у свідомості людства.» Він назвав Еміля Золя «совістю нації».



Люди слухають. І раптом лунає чийсь голос: «Дивіться, маніфестанти!» До цвинтаря наближається величезний натовп народу – це робітники прийшли попрощатися з письменником. Вони несуть безліч червоних квітів. Чути крики: «Жерміналь! Жерміналь! Жерміналь!». Натовп простих людей, охоплений миттю колективного прозріння, на повний голос вигукує назву шедевру Золя.

4 червня 1908 р. останки Золя після тривалих парламентських дебатів були перенесені з кладовища Монмартр в Пантеон. і перепоховані поряд з Віктором Гюго та Олександром Дюма-батьком.

Під час перенесення праху в Пантеон стався серйозний інцидент: було скоєно замах на присутнього на церемонії Альфреда Дрейфуса (якраз незадовго до цього повністю виправданого).Чоловіка, що вчинив замах, було заарештовано, Дрейфус відбувся невеликим пораненням.



При житті Е.Золя так і не був обраний до Французької Академію, хоча його кандидатуру висували не менше дев’ятнадцяти разів.

Романи Золя і зараз викликають інтерес у читачів. І можна впевнено сказати, що кожна чесна людина з вдячністю потиснула б руку письменнику хоча б за те, що він усе життя знаходив у собі мужність залишатися людиною. Людиною з великої літери.

Цікаві факти

Портрет. Золя був надзвичайно нервовою й чутливою людиною з «тонкими, рухливими, дивно виразними руками» і настільки ж виразним великим носом; короткозорий і шепелявий, але володів прекрасним тенором. Зовні Золя був солідним бородатим чоловіком середнього росту, на обличчі якого начебто навічно застиг меланхолічний вираз.

Він був неймовірно товстим і навіть часом сідав на дієту, щоб скинути декілька кілограмів ваги.

«Пожирач чорнила»

Едмон Гонкур писав про Золя: «Він здається мені машиною, змазаною для безперервного виробництва – без передишки, без відпочинку».

Де б він не знаходився, він ніколи не розлучався зі своїми рукописами та записними книжками.

Завжди дотримувався правила, яке було написане золотими буквами у нього на каміні: «Ні дня без рядка».

Години з раннього ранку і до обіду він незмінно проводив за письмовим столом.

Він трудився по дев’ять-десять годин в день і встигав щоденно написати від 1000 до 2500 слів. У в’язаній куртці, старих штанях і селянських черевиках, він відривався від письмового столу лише для того, щоб полити клумбу квітів, чи підстригти газон.

Хтось навіть підрахував, що в рік Золя списував більше 2-х літрів чорнила…

Говорили, що для успішної роботи над романом Еміль Золя прив’язував себе до стільця

Завжди ретельно розробляв сюжетну схему своїх творів. Не випадково один із критиків зауважив, що його романи можна вважати " дослідженням по соціальній математиці".

Творчість Золя в Україні

В Україні Золя відомий від 1870-х. Уперше його переклав Іван Франко (новела «Повінь», опублікована в альманасі «Дністрянка», 1876). Він же автор вступного слова до видання повісті Золя «Довбня», перекладеної Ольгою Рошкевич (1879).

Твори. — Т. 1—18. — Харків — Київ — Одеса, 1929—1930.

Кар'єра Ругонів. — К., 1959.

Здобич. — К., 1960.

Черево Парижа. — К., 1960.

Жерміналь. — К., 1961.

Щастя Ругонів. — К., 1969.

Завоювання Плассана. — К., 1972.

Облога млина // Книга пригод. — К., 1986.

Твори. — Т. 1—2. — К., 1988.

 

Джерела

Волощук Є. В.Світова література: хрестоматія-посіб.: навч. посіб. для 10 кл. загальноосвіт. навч. закл. - К. : Літера, 2011. – С. 357-427

Гузь О. О. Орієнтовне поурочне планування ур. світ. літ-ри. 10 кл. Академ. рівень. Уроки 59-61// Зарубіжна література в школах України, 2011. - № 4. – С.3-16

Гузь О. О. Світова література. Конспекти уроків. 10 клас — Мандрівець, 2012. — С.374-402

Давиденко Г. Й. Історія зарубіжної літератури XIX – початку XX століття: навч. посібник. [для студ. вищ. навч. закл.]/ Г. Й. Давиденко, О. М. Чайка — [2-ге вид.]. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – С. 217-221

Паращич В. В. Усі уроки світової літератури. 10 клас (академ.рівень). — Х. : Вид. група «Основа», 2011. — С.215-237

Столій І. Л. Світова література. 10 клас: Розробки уроків/І. Л. Столій. — Х.: Вид-во «Ранок», 2010. — С.305-327

Ковбасенко Ю. І. Світова література: Підручн. для 10 кл. загальноосвіт. навч. закладів (академічний рівень, профільний рівень). — К .: Грамота, 2010. — С. 282-299

Ніколенко О.М. Реалізм та натуралізм // О.М. Ніколенко, В.І. Мацапура. Літературні епохи, напрями, течії. – К., 2004. – С. 89-97.

Слободянюк О. Еміль Золя (1840-1902) «Кар’єра Ругонів». Система уроків//Зарубіжна література за новою програмою: 10 кл.: 2 семестр. — К. : Шк. світ (Бібліотека «Шкільного світу»), 2010. — С.65-99

Сімон Л. Е. Цикл уроків за темою «Життя і творчість Е. Золя. Роман «Кар’єра Ругонів». http://larysa-simon.com/metodychna-skarbnychka/uroky/svitova-literatura

Столій І. Л. Світова література. 10 клас: Розробки уроків/І. Л. Столій. — Х.: Вид-во «Ранок», 2010. — С.305-327

Западня или тайна смерти Эмиля Золя http://blog.trud.ru/users/rodich2007/post78557204/

http://www.studfiles.ru/preview/2449705/

веб-сайт http://expositions.bnf.fr/zola/

Ни дня без строчки. Эмиль Золя жил странной жизнью и умер странной смертью http://www.aif.ru/culture/person/ni_dnya_bez_strochki_emil_zolya_zhil_strannoy_zhiznyu_i_umer_strannoy_smertyu

 

 


Просмотров 216

Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2020 год. Все права принадлежат их авторам!