Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Педагогічний такт і стиль спілкування



Основні поняття.

Педагогічне спілкування - це професійне спілкування вчителя з усіма учасниками навчально-виховного процесу, яке спрямоване на створення оптимальних умов для здійснення мети, завдань виховання і навчання.

Культура педагогічного спілкування включає загальну культуру людини, психолого-педагогічні знання, вміння та навички, відповідний емоційний настрій та спрямованість педагога на ефективну діяльність.

Стадії педагогічного спілкування: моделювання майбутнього спілкування; початок взаємодії; корекція і уточнення прийомів впливу, вербальне та невербальне спілкування; керування спілкуванням і корекція; аналіз здійсненої системи спілкування; моделювання майбутньої діяльності. Видатні педагоги А.Макаренко, В.Сухомлинський та інші про мудру владу пе­дагога в спілкуванні. "Мистецтво і майстерність виховання полягають у то­му, щоб уміти бачити себе в образі вихованця, в тій істоті, що мислить, відчуває, переживає, істоті, яку ми творимо з маленької дитини" (Сухомлинський В О.- Вибрані твори.-Т.2.-С.559).

Функції педагогічного спілкування:

1) Інформаційно-комунікативні;

2) Регуляційно-комунікативні (регулювання поведінки);

3) Афективно-комунікативні (визначення, вплив емоцій людини).

Прояв функцій спілкування на різних етапах навчально-виховного процесу.

Приклади з практики роботи майстра.

Педагогічний такт і стиль спілкування.

Стиль педагогічного спілкування - прояв педагогічної техніки (методики) у взаєминах. Залежить від особистих якостей людини, загальної культури, професійної компетенції, педагогічної інтуїції.

Класифікація: демократичний, авторитарний, ліберальний, змішаний стилі. Іншакласифікація: активно-позитивний, ситуативний, пасивно-позитивний, паси­вно-негативний, активно - негативний. Характеристика стилів.

Вимоги до культури педагогічного спілкування:

- виправдовувати довіру держави, суспільства;

- дотримуватися педагогічної етики;

- поважати людей;

- бути готовим до діалогу з людиною у кожній ситуації;



- розвивати фізичну й духовну витривалість, загальну культуру спілкуван­ня.

Правила спілкування:

1) єдність слова і справи;

2) вимогливість до себе та інших;

3) зібраність у справах, вчинках, словах;

4) чесність, обов'язок, педагогічна і громадська відповідальність;

5) увага, чуйність, терпіння, наполегливість;

6) самоаналіз ефективності педагогічного впливу;

7) самокритичність, вміння виправляти власні помилки;

8) педагогічний оптимізм, відвага в педагогічній творчості, мудра влада над вихованцями.

Розвиток комунікативних здібностей:

- соціальної перцепції (розуміння стану людини);

- мускульної мобільності, зібраності; керування психічним й емоційним ста­ном;

- ініціативності (зовнішній вираз, мовлення, комунікативна атака, створення умов позитивного спілкування);

- застосування прийомів вербального впливу ( тональність, темп, емоційність, виразність, образність);

- використання невербальних засобів спілкування (міміка, жести, пантомі­міка);

- вміння "подати" себе в спілкуванні;

- організації і творчого розвитку спілкування;

- мудрого оптимістичного прогнозування й аналізу тощо.

Шляхи вдосконалення культури спілкування: ознайомлення з психолого-педагогічною літературою, спостереження, спеці­альні вправи, постійне спілкування, громадська активність, розвиток педагогічних, комунікативних, ораторських здібностей, вдосконалення загальної культури. Заповіді педагогічного спілкування:



1. Відносини з студентами - фундамент діяльності педагога.

2. У спілкуванні виходити з мети, завдань виховання, інтересів дитини.

3. Орієнтуватись на співрозмовника.

4. Не обмежуватися інформацією, аналізувати мотиви.

5. Усвідомлювати психологічну атмосферу (співпереживати).

6. Самокритичність. Не жалітися на студентами.

7. Вміти слухати і поважати співрозмовника.

8. Тактовність. Взаємність у спілкуванні.

9. Динаміка, розвиток, ініціативність у спілкуванні.

10. Уникати моралізму та негативних установок спілкування.

11. Виключати "голу" критику. Вчасно похвалити чи пожурити. "Не бійтесь бути ласкавими" (В.Сухомлинський). Частіше посміхатись, схвалювати, заохочувати.

12. Розвивати комунікативну пам'ять, уяву, увагу, загальну культуру.

Спілкування один на один виступає як діалог і характеризується певною інтенсивністю. Тут немає часу на роздуми,тому в процесі індивідуального спілкування можливі конфлікти,де обидві сторони використовуючи засоби спілкування повинні намагатися знайти взаєморозуміння. Перевагою індивідуального спілкування є можливість зосередитись на ідеях партнера. Публічний виступ – це монолог. В процесі такого спілкування аргументація менеджера набирає диктату. Складність такого спілкування полягає в тому,що відсутній зворотній зв’язок. Спільні риси:

1. Відкритість до спілкування – для цього менеджер повинен вміти слухати себе і дотримувати якості відкритості до спілкування.

2. Етика критики і самокритики: вона має три напрями “зверху”, “знизу”, ”самокритики”.

Критика “зверху” немає перешкод,але врахуйте вік, стать,темперамент. Критика “знизу” має перешкоди і у керівництва формується негативне відношення до критикуючого. Сприйняття критики “ знизу” ступінь зрілості керівника. Критику слід розглядати,як могутній засіб впливу на людей, а саме: не принижуйте гідність людини,не доводьте до конфлікту,не переслідуйте за критику,не критикуйте в п’ятницю: за вихідні слухи про суперечку поширяться,кількість співчуваючих теж, і в понеділок людина приходить без бажання працювати краще,бажано критикувати перед обідом або в кінці робочого дня ( людина має час об’єктивно оцінити свою поведінку,зрозуміти аудиторію і допомогти).

3. Визначення і дотримання часу зустрічі .В понеділок проходить адаптація до наступного тижня,тому цей день кращий для перенесення зустрічі а не для проведення. В п’ятницю не починати нових справ.

4. Вміло використовувати владу і тип темпераменту.

5. У виступі підкреслити позитивні моменти колективу,або працівника після похвали лише слухати критику.

6. Враховуйте емоційний стан співбесідника і аудиторії.

2. Правила

1. Щиро цікавитися іншими людьми ( докладаючи зусиль , часу і енергію для завоювання друзів)

2. Посміхайтесь. Існує формула ( настрій-ПП)

3. Пам’ятайте,що ім’я людини самий солодкий і важливий для неї звук.

4. Будьте хорошим слухачеим ( стимулюйте,заохочуйте інших піклуватись про себе ) явний скандаліст і критик пом’якшується в присутності терпеливого слухача і мовчить в період його гніву.

5. Як зацікавити людей?

6. Як завоювати симпатію людей? : 1. Завжди запевняйте своєму співбесіднику значимість його особистості. 2. Давайте іншим те,що хотілиби отримати від інших. 3. Вчитися в кожної людини.

Людина - продукт соціалізації і, перш за все, людина стає людиною через спілкування з іншими людьми. Людство знає чимало прикладів, коли дитина, потрапляючи в ранньому віці у середовище тварин, виживала, але не ставала людиною. Причина, як відомо, полягала у відсутності можливості наслідувати і, особливо, спілкуватись з людьми. Отже, спілкування має величезне значення як для становлення людини, так і для її подальшого життя в суспільстві, бо спілкування відіграє у нашому житті визначальну роль.

Перш за все від цього залежить наше здоров’я. Бо від того, як ми розмовляємо з людьми і як люди розмовляють з нами, залежить наш настрій, а значить стан нашої нервової системи. Від цього залежить благополуччя і спокій в наших сім’ях. Нарешті, від манери нашого спілкування багато в чому залежить успіх в нашій роботі і наш особистий успіх в просуванні по службі. Вміючи спілкуватись, людина уникає багатьох проблем, конфліктів, швидше досягає життєвих цілей. Справжнє вміння спілкуватись зводиться, перш за все, до культури спілкування.

Культура людського спілкування - це частка загальної моральної культури особистості. Відсутність культури спілкування - свідчення бездуховності людини. Ще мудрий Езоп довів, що наше слово - це і найкраще, що є в розпорядженні людини і найгірше, чим вона володіє. Сьогодні проблема культури спілкування набуває, як ніколи, великого значення. Відбувається становлення України як самостійної держави, інтенсивно розвиваються міжнародні та міжособистісні зв’язки з різними країнами світу. З огляду на це визначальною стає для нашого суспільства проблема вміння спілкуватись як на офіційному, діловому, так і на чисто побутовому рівнях.

На наш погляд, цій проблемі приділяється невиправдано мала увага як в освітньо-виховних закладах, так і в державі в цілому. Засоби масової інформації, маючи величезні можливості формувати у людини смак до справжньої високої культури взаємостосунків між людьми, нехтують цією можливістю і використовують дане їм державою право впливу на суспільство, часто в протилежному напрямку, потураючи розвитку масової антикультури. Кіноекрани і екрани телевізорів заполонили третьосортні бойовики і на глядача ллються брутальні слова, огидні вирази. Це не може не турбувати суспільство. Адже, якщо людина продукт соціалізації, то величезний сенс для становлення особистості у тому, який саме досвід (традиції, звичаї, норми) передає суспільство своїм поколінням. Традиції, звичаї українського народу високі і духовно багаті. Однак, якщо не давати належної оцінки розгулу антикультури, то вона починає сприйматись як норма. Саме так сприймається сьогодні низька культура спілкування між людьми у громадських місцях, в сім’ях. Грубість, відсутність поваги і уваги до людини порушує принцип людяності як найбільш бажаної норми взаємостосунків між людьми, викликає загальний негативізм і руйнує духовну сферу людських взаємовідносин. Ця проблема є актуальною не лише для нашого суспільства. Однак, на приклад, в Сполучених Штатах Америки до культури народу ставлення далеко не байдуже. Так, в 1991 році у вузах США запроваджено курс “Мистецтво спілкування”, розрахований на два роки, який включає в себе переважно питання культури спілкування. При підготовці робітників в училищах типу ПТУ введено однорічний курс “Мистецтво спілкування”. У наших вузах, в кращих випадках, по цій важливій проблемі читаються короткі спецкурси, розраховані на декілька годин.

Якщо ми прагнемо збудувати цивілізовану державу, то недостатньо одних заяв про це. Ми над усе мусимо бути цивілізованими людьми, а першим проявом цього і є культура спілкування. А тому сім’я, навчально-виховні і культурно-освітні заклади повинні, формуючи особистість, розвивати в ній такі морально-психологічні якості як уважність, чуйність, вміння бачити моральну сторону своїх і чужих дій і вчинків, витримка, володіння собою, здатність стримувати негативні емоції, вміння слухати іншу людину, передбачити можливі наслідки своїх слів, дій, вчинків. Саме тому і необхідне глибоке і об’ємне вивчення предмету “Культура і мистецтво спілкування”. Програмою цієї дисципліни, на нашу думку, слід передбачити поглиблене розкриття і вивчення таких проблем:

1. Поняття “спілкування” і “культура спілкування”.

2. Якості особистості, від яких залежить культура спілкування; суб’єктивні психологічні обмежувачі особистості. Егоцентризм людини.

3. Врахування у спілкуванні морально-психологічної атмосфери суспільства, психологічного мікроклімату у колективі (групі), індивідуально-психологічних та вікових особливостей суб’єктів спілкування.

4. Фази і рівні спілкування. Види спілкування. Відкрите і закрите спілкування, рольове, монологічне і діалогічне, демонстративне і акторське спілкування.

5. Техніка спілкування як сукупність засобів взаємодії, і впливу на інших.

6. Невербальні методи спілкування.

7. Бар’єри взаєморозуміння: естетичні, інтелектуальні, мотиваційні, моральні, емоційні.

8. Слухання партнера по спілкуванню. Не рефлексивне і рефлексивне слухання. Установка на слухання. Епатичне слухання.

9. Ділове спілкування. Поняття “ділове спілкування”. Культура його. Встановлення контакту. Контакт з однією людиною. Емоційний і інтелектуальний контакти. Вміння переконувати, використовувати психологічні механізми впливу.

10. Спілкування з “важкими” людьми. Типи “важких” особистостей. Загальні принципи спілкування з “важкими” людьми. Проблема розуміння “важких” людей. Психологічні правила поводження з “важкими” людьми різних типів.

11. Спілкування в нестандартних ситуаціях. Поняття “нестандартна ситуація” в спілкуванні. Конфлікт як протиріччя, що виникає в процесі взаємодії між людьми. Психологічні і моральні втрати людей у конфліктах. Виявлення мотивів і причин конфлікту. Значення толерантності. Способи розв’язання конфлікту.

А тепер щодо пози майстра біля дошки. В критичній фазі майстрів-початківці, як правило, починають відступати все далі назад до дошки. Цього не слід робити, потрібно знайти в собі мужність зробити крок уперед назустріч.

 

 

Література

 

1. Основы педагогического мастерства / Под ред. И.А.Зязюна.— Москва, 1989.— Раздел III.

2. Педагогічна майстерність / Під ред І.А.Зязюна.- К., 1997.- Розділ 7.

3. Кан-Калик В.А. Учителю о педагогическом общении. - Москва: Просвещение,1987.

4. Добрович А.Б. Воспитателю о психологии и психогигиене общения .-

5. Москва,1987.

6. Велітченко Л.К. Психолого – педагогічний практикум у системі підготовки до педагогічної взаємодії // Педагогіка і психологія.-1997.- №4.

7. Загвязинский В.И. Педагогическое творчество учителя.- Москва, 1987

8. Львова Ю.Л. Творческая лаборатория учителя.—Москва, 1985

9. Мачуська Г.М. Формування культури спілкування суб'єктів навчально-виховного процесу // Педагогіка і психологія .- 1997.- №3.

10. 9 . Поташник М.М. Как развивать педагогическое творчество. – Москва, 1987.

11. Сеульский Р.П. Учиться быть учителем.-Москва,1986.

12. 11.Сухомлинський В.О. Павлиська середня школа. Сто порад вчителю // Вибр.твори в 5т.-К.,1997.-Т.2.


Просмотров 447

Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2020 год. Все права принадлежат их авторам!