Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Обсяг експорту молочних продуктів у 2010 та 2013 рр., тис. т



ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА МЕНЕДЖМЕНТУ


УПРАВЛІННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА

О. В. Ілюченко, магістрант*

Постановка проблеми. Важливим атрибутом ринкової економіки є конкуренція. Сам ринок, механізм його дії не може нормально існувати без розвинутих форм конкуренції. Як слушно стверджував відомий англійський економіст Фрідріх фон Хайєк, ,,суспільства, які покладаються на конкуренцію, успішніше за інших досягають своєї мети” [1, с. 75].

Проблема підвищення конкурентоспроможності стосується практично всіх сторін життя суспільства. У розвинутих країнах, наприклад, вона постійно перебуває в центрі уваги державних діячів і ділових кіл. Загострення конкурентної боротьби за збут продукції змушує країни постійно шукати нові можливості й резерви для збуту своєї продукції, удосконалювати технологію з метою створення якісних товарів. Проблема управління конкурентоспроможністю набуває особливого значення після приєднання України до світової організації торгівлі, оскільки за таких умов спостерігається загострення конкуренції. Тому пошук ефективного економічного механізму управління конкурентоспроможністю підприємства є наразі дуже актуальним.

Аналіз останніх досліджень та публікацій.Питанням дослідження конкуренції і конкурентоспроможності присвячені праці багатьох відомих зарубіжних (М. Портера, Ф. Хайєка, Р. Фатхутдінова, Г. Азоєва) та вітчизняних (А. Войчака, С. Позняка, А. Бідика, І. Багрової, О. Нефедової, О. Цогли та ін.) вчених. Однак, незважаючи на багаторічні напрацювання, питання управління конкурентоспроможністю підприємства залишається недостатньо дослідженим та потребує подальшого вивчення.

Виклад основного матеріалу. Конкурентоспроможність підприємства означає його здатність до ефективної господарської діяльності та забезпечення прибутковості в умовах конкурентного ринку [5, с. 88]. Інакше кажучи, конкурентоспроможність підприємства – це здатність забезпечувати випуск і реалізацію конкурентоспроможної продукції та володіти конкурентними перевагами на ринку. До кола показників, які визначають конкурентоспроможність підприємства, відносяться:



· частка підприємства на внутрішньому і світовому ринках;

· чистий дохід на одного зайнятого;

· чисельність зайнятих;

· кількість основних конкурентів [2, с. 5].

Конкурентоспроможність підприємства – це, насамперед, можливість ефективно розпоряджатись власними і позиковими ресурсами в умовах конкретного ринку. Виробництво і реалізація конкурентоспроможних товарів є першою і необхідною умовою конкурентоспроможності підприємства. Для цього необхідна систематична робота з усього виробничо-господарського циклу, яка призводить до конкурентних переваг підприємства у сфері НДДКР, виробництва, управління, фінансів, маркетингу тощо.

Конкурентоспроможність конкретного господарського об'єкта бажано вимірювати кількісно, що дозволить управляти її рівнем. Рівень конкурентоспроможності підприємства залежить від того, яку продукцію воно виробляє, де і як ця продукція споживається.

Об’єктом дослідження виступає ДП ,,Баранівське лісомисливське господарство” яке здійснює сільськогосподарську, виробничу, торгівельну, інвестиційну, посередницьку, спонсорську діяльності. Рівень конкурентоспроможності досліджуваного підприємства наведено в таблиці 1.

Таблиця 1

Оцінка рівня конкурентоспроможності
ДП „Баранівське лісомисливське господарство”

Показник конкурентоспроможності Коефіцієнт значущості Баранівське лісове господарство Зеремлянське господарство Жмеринське лісове господарство
оцінка підсумкова оцінка оцінка підсумкова оцінка оцінка підсумкова оцінка
Якість і споживчі переваги продукції 0,15
Часка ринку 0,05
Асортимент 0,05
Ефективність каналів збуту 0,05
Ефективність реклами і стимулювання збуту 0,10
Фінансові ресурси 0,10  
Питомі витрати 0,10    
Репутація у споживачів 0,10
Цінові параметри 0,15 6  
Інновації 0,15 3 45      
Разом      
                 

 



Як свідчать результати проведеного аналізу ДП ,,Баранівське лісомисливське господарство” має вищий рівень конкурентоспроможності у порівнянні з ДП ,,Жмеринське лісове господарство” на 22,0%, а з ДП ,,Зеремлянське лісове господарство” – на 8,0%.

Слід зазначити, що ринкова кон’юнктура характеризується підвищеним попитом на лісопродукцію. У значному різноманітті споживачів підприємства можна виділити три основних групи. Першу групу складають потужні виробничі підприємства, споживацька поведінка яких характеризується сталістю і передбачуваністю. Друга група споживачів включає товариства з обмеженою відповідальністю і приватні підприємства. Ця група споживачів вибаглива до якості лісопродукції, здійснює закупівлю меншими партіями, мобільно реагує на пропозицію конкурентів. Третя група споживачів – окремі приватні підприємці, які здійснюють купівлю лісопродукції не систематично, дрібними партіями, виступаючи часто посередниками у продажу лісопродукції третім особам (підприємствам, організаціям).

З метою підвищенняконкурентоспроможності ДП ,,Баранівське лісомисливське господарство” пропонуємо здійснити наступні організаційні заходи:

· у функціональну підсистему включити такі управлінські функції як прогнозування та планування конкурентоспроможності, які покладаються на планово-економічний відділ;

· цільова підсистема управління має зосередити свої зусилля на генеруванні і впровадженні інновацій (технологічних та організаційних), які забезпечуватимуть необхідні конкурентні переваги. Виконання цих управлінських функцій доцільно покласти на виробничий та маркетинговий відділи;

· управління макросередовищем та організацією виробництва має здійснювати адаптивна система підвищення конкурентоспроможності;

Висновки та пропозиції.У системі управління діяльністю будь-якого підприємства в сучасних умовах, управління конкурентоспроможністю підприємства є складною та відповідальною ланкою.

Однак, можливим варіантом підвищення конкурентоспроможності ДП „Баранівське лісомисливське господарство” є реалізація запропонованих нами заходів, які забезпечуватимуть необхідні конкурентні переваги.

Список використаної літератури

1. Азоєв Г. Л. Конкуренція: аналіз, стратегія і практика. / Г. Л. Азоєв – М: Центр економіки і маркетингу, 2003 – 208 с.

2. Багрова І. В. Дослідження чинників конкурентоспроможності підприємства / І. В. Багрова, О. Г. Нефедова // Молодь і ринок. – 2006 – № 7(22). – С. 5–8.

3. Наукова бібліотека „Буковина“, Методичні підходи до оцінки конкурентоспроможності [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://buklib.net/books/37651/

4. Бідик А. Г. Підвищення конкурентоспроможності виробництва в АПК: / А. Г. Бідик Автореф. дис. канд. екон. наук: 08.07.02 / Тернопільська академія народного господарства. – Тернопіль, 2004 – 19 с.

5. Войчак А. В. Конкурентні переваги підприємства: сутність і класифікація / А. В. Войчак, Р. В. Камишніков // Маркетинг в Україні. – 2005 – № 2. – С. 50–53.

 

 

ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ ЗБУТОВОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

Ю. М. Колодій, магістрант*

Постановка проблеми. Ринкова трансформація економіки України зумовила зміни в системі управління підприємствами різних галузей. Перш за все, ці зміни торкнулися систем постачання сировини і матеріалів та збуту продукції, а також визначили необхідність систематичного вивчення бізнес-структурами ринку, його інфраструктури, конкурентів й партнерів задля утримання своїх позицій на ринку і отримання прибутку. Діяльність підприємства в зазначених умовах господарювання зумовлює об’єктивну потребу в оптимізації збутової діяльності з орієнтацією на максимальний обсяг реалізації виробленої продукції. У зв’язку з цим постає потреба в переорієнтації роботи збутових підрозділів підприємств та приведення її у відповідність до вимог ринкової економіки та, особливо, – потреб і очікувань споживачів. Ключової ваги дана проблема набирає для сільськогосподарських підприємств, виробничі цикли та специфіка товарної продукції яких потребують особливих підходів та методів управління збутовою діяльністю.

Аналіз останніх наукових досліджень.Теоретико-методичні положення проблеми управління збутовою діяльністю підприємств обґрунтовані в наукових працях Г. Армстронга, Дж. Болта, Б. Вейтца, Д. Джоббера, П. Дойля, Д. Ланкастер, М. Леві, Ф. Котлера, Е. Кофлана, А. Романова, А. Стрикленда, Г. Стюарта, А. Томпсона. Окремі аспекти управління збутовою діяльністю сільськогосподарських підприємств досліджували такі економісти-аграрники, як В. Гладій, В. Зіновчук, А. Кальченко, О. Карий, О. Крайник, В. Липчук, Ю. Огерчук, С. Поперечний, П. Саблук, І. Сорока, Г. Черевко, В. Шебанін та ін. Попри існування численних розробок теоретико-прикладної проблеми управління збутовою діяльністю сільськогосподарських підприємств, в науковій літературі не існує однозначної позиції щодо трактування поняття «збутова діяльність» та чітко не визначено, що саме є компонентами цієї діяльності в різних сферах економіки, особливо у сільському господарстві. Недостатньо вивченими залишаються і питання управління збутовою діяльністю підприємств-суб’єктів ЗЕД в агропромисловому комплексі. Особливої уваги ця проблема набуває з огляду на збільшення ринкових загроз, обумовлених фінансовою кризою, необхідність забезпечення ефективної збутової діяльності в системі управління підприємством.

Викладення основного матеріалу.Посилення уваги щодо ролі збутової діяльності в умовах сільськогосподарських підприємств обумовлено необхідністю їх адаптації до вимог світового ринку, що передбачає: по-перше, пристосування організаційної структури підприємства до ринкових вимог; по-друге, удосконалення виробничої діяльності, оскільки збут є індикатором ефективності функціонування виробничої системи підприємства; по-третє, активізацію боротьби за споживача, адже у конкурентному середовищі саме вони самостійно обирають постачальника, керуючись мотивом найбільшої вигоди. Таким чином, в умовах ринкової економіки виробник продукції повинен управляти та контролювати увесь процес товароруху – починаючи від поставок сировини та закінчуючи споживанням. Крім того, збутова діяльність є складним процесом, який містить не лише заходи з формування каналів розподілу та торгівлі товарами і послугами, а й увесь комплекс дій, який забезпечує підвищення ефективності продажу.

В цілому, на ефективність збуту продукції сільськогосподарськими підприємствами впливають такі групи чинників:

· економічні – ціни, податкові та відсоткові ставки, рівень зарплати тощо;

· політичні – рівень стабільності політичної системи країни, характер правової бази та ін.;

· ринкові – рівень конкурентоспроможності продукції та підприємства в цілому, ступінь монополізації ринку окремих видів агропродовольчої продукції, еластичність попиту;

· інноваційні – швидкість технологічних змін, асортимент, якість продукції, технологій виробництва та зберігання, формування доданої вартості;

· соціально-культурні – культурні цінності, послуги працюючих і т.д.

Важливим елементом збільшення обсягів збуту та підвищення зацікавленості покупців продукцією підприємства виступають маркетингові заходи. Проте, в практиці діяльності сільськогосподарських підприємств малого та середнього розміру, виробнича діяльність яких є переважно сезонною, маркетингова стратегія та тактика часто потребує додаткових заходів для доведення продукції до вищих рівнів готовності для споживання та зберігання. Водночас, неналежна увага до таких видів діяльності загрожує втраті зовнішнього сегменту агропродовольчого ринку, що має для економіки України винятково важливе значення.

Так, на прикладі досліджень сільськогосподарських підприємств, що здійснюють експортну діяльність, свідчить, що торговельний обіг продукції агропромислового комплексу України за 2013 р. склав 26,1 млрд. дол. США або 17,2% зовнішньоторговельного обороту України. При цьому, експорт аграрної продукції за вказаний період становив 18,2 млрд. дол. США, тобто 26,5%від загального експорту України; імпорт – 7,9 млрд. дол. США або 9,5%від сукупного імпорту. Сальдо зовнішньої торгівлі агропродовольчою продукцією є позитивним і становить 10,3 млрд. дол., а в порівнянні з 2012 р. зовнішньоторговельний обіг продукції груп 1-24 УТН ЗЕД збільшився на 31,4% (на 6233,3 млн. дол. США), зокрема, експорт – на 38,4% (на 5046,8 млн. дол. США), імпорт – на 17,7% (на 1186,5 млн. дол. США). Найвагомішими чинниками формування позитивного сальдо зовнішньої торгівлі сільськогосподарською продукцією за даний період були: високі обсяги експорту зернових культур – 38,5% від загального експорту продовольства, та олії – 22,7%, а також насіння олійних культур – 9,4%.

Отже, наведені дані свідчать, що продукція аграрного сектору України залишається однією з найважливіших статей вітчизняного експорту, а відновлення зростання економік країн після фінансової кризи 2008 р. сприяє зростанню попиту на продукти харчування та збільшення світової торгівлі сільськогосподарськими товарами. Все це ще раз підкреслює важливість ефективного управління збутовою діяльністю сільськогосподарських підприємств, спрямованої на зміцнення позицій як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.

Вихідною точкою для комплементарного розвитку виробництва і збутової діяльності сільськогосподарських підприємств є об’єднання окремих чинників у єдиний соціально-економічний механізм. Зокрема, мова йде про засоби виробництва (ЗВ); трудові ресурси (ТР); нормативно-правову базу (НП); рівень підприємницької активності (ПА); сезонність виробництва продукції (СВ); соціально-демографічна ситуація в регіоні (СД); погодно-кліматичні умови регіону (ПУ); екологічні умови регіону (ЕР); рівень життя населення (РЖ); споживчий ринок (СР); інвестиції в інновації (ІІ); банківська система (БС); місцева адміністрація (МА); інформаційне обслуговування (ІО) тощо. Модель очікуваної прибутковості збутової діяльності (ПЗД) сільськогосподарського підприємства має такий вигляд:

ПЗД = (ЗВ, ТР, НП, ПА, СВ, СД, ПУ, ЕР, РЖ, СР, ІІ, БС, МА, ІО) (1)

Наведена модель ще раз доводить, що збутова діяльність сільськогосподарських підприємств залежить за своїми результатами від множини чинників зовнішнього та внутрішнього середовища, а тому потребує відповідної системи менеджменту, здатної не лише враховувати співвідношення ринкових та організаційних сил, а й проектувати тенденції їх змін, формувати адаптивні стратегії поведінки на ринку.

Висновки та пропозиції. Отже, зважаючи на результати теоретичного узагальнення особливостей управління збутовою діяльністю сільськогосподарських підприємств можна стверджувати, що ключовою умовою для досягнення ефективності у цій площині має стратегічний підхід. Тактичними заходами, спрямованими на удосконалення управління збутовою діяльністю сільськогосподарських підприємств є: необхідність пристосування організаційної структури підприємства до ринкових вимог; оптимізація виробничої діяльності; активізація боротьби за споживача.

Список використаної літератури

1. Танасійчук О. М. Управління збутом і його взаємодія з іншими функціональними підрозділами підприємства / О. М. Танасійчук // Збірник наукових праць. Економіка: проблеми теорії та практики. Дніпропетровськ: ДНУ – 2002. – № 146. – С. 132–139.

2. Гаврилко П. П. Економічний зміст збуту продукції / П. П. Гаврилко // Економіка. Управління. Інновації. – 2012. – № 1.

3. БалабановаЛ. В.Управління збутовою політикою : навч. посіб. / Л. В. Балабанова, Ю. П. Митрохіна. – К. : Центр учбової літератури, 2011. – 240 с.

 

 

ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ЕКСПОРТНОГО ПОТЕНЦІАЛУ МОЛОКОПЕРЕРОБНИХ ПІДПРИЄМСТВ

О. В. Кучеренко, магістрант*

Актуальність проблеми. Молочна галузь займає одне з перших місць в структурі харчової промисловості України та є провідною ланкою у вирішенні продовольчої проблеми країни. Тому успішність розвитку даної галузі для економіки країни є важливим питанням.

Розвиток суб’єктів господарювання в сучасних умовах глобалізації економіки та інтеграції ринків неможливий без активної зовнішньоекономічної діяльності, зокрема без проведення експортних операцій. В умовах загострення конкуренції на міжнародних ринках питання розвитку, проблем формування та реалізації експортного потенціалу молокопереробних підприємств стає дедалі гостріше.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблематиці оцінки та шляхів підвищення експортного потенціалу підприємства присвячено багато робіт вітчизняних та закордонних вчених. Вагомий вклад в дослідження проблеми зроблено такими вченими як В. Андрійчук, П. Березівський, В. Зимовець, М. Ільчук, М. Калінчик, Т. Мостенська, М. Пархомець, П. Саблука, В. Трегобчук, О. Шпичак та ін. Проблеми формування та реалізації експортного потенціалу підприємств, галузей, регіонів та країни в цілому досліджували В. Бойко, В. Губенко, С. Кваша, А. Кредісов, Л. Михайлова, Р. Саблук, І. Фамінський, А. Філіпенко та ін. Але питання формування та реалізації експортного потенціалу молокопереробних підприємств ще й дотепер потребують дослідження.

Виклад основного матеріалу.Експортний потенціал підприємства визначається як готовність, спроможність підприємства здійснювати зовнішньоекономічну діяльність, зокрема експортну діяльність, яка полягає у виході на цільові зовнішні ринки збуту.

При розгляді експортного потенціалу наголос робиться на спроможності підприємства виробити продукцію, здатну конкурувати з аналогами на закордонних ринках. Серед основних завдань більшості існуючих досліджень експортного потенціалу зазначається відшукання вузьких місць, резервів для збільшення обсягів експорту продукції та визначення основних проблем формування та реалізації експортного потенціалу молокопереробних підприємств [4].

Щорічно в Українї скорочується експорт молочних продуктів і нарощується обсяг імпорту, що негативно впливає як на становище українських виробників і переробників молока, так і на зовнішньоторговельний баланс. На виробництво молочної продукції прямим чином впливає скорочення поголів’я ВРХ (табл. 1) [2].

Серед основних чинників, які вплинули на скорочення поголів’я ВРХ можна виділити такі: диспаритет цін на сільськогосподарську продукцію, зосередження левової частини вирощування ВРХ у господарствах населення, що в свою чергу не забезпечує відповідної якості продукції тваринництва, низький генетичний потенціал худоби, обмежений доступ до кормових ресурсів та ін.

Таблиця 1

Динаміка обсягів виробництва продукції молочного скотарства
в Україні у 1993–2013 рр. (станом на 1 січня)

Показник Роки 2013 р. до 1993 р., +/-
Поголів’я ВРХ, тис. голів 21607,3 5079,0 4494,4 4425,8 4645,9 4534,0 -17073,3
в т.ч. корови, тис. голів 8077,7 2856,3 2631,2 2582,2 2554,3 2508,8 -5568,9
Молоко, тис. т 18376,5 11761,3 11248,5 11086,0 11377,6 11488,2 -6888,3

 

Обсяги експорту молочної продукції за останні чотири роки у натуральному виразі зменшилися, лише експорт масла вершкового та молочної сироватки має тенденцію до зростання (табл. 2) [5]. Дані показники свідчать про неефективне використання експортного потенціалу молокопереробними підприємствами.

Таблиця 2

Обсяг експорту молочних продуктів у 2010 та 2013 рр., тис. т

Назва продукту Роки 2013 до 2010,%
Молоко та вершки, незгущені 16,3 7,6
Молоко та вершки, згущені 33,2 30,3
Маслянка, ферментовані або сквашені молоко та вершки 4,6 3,3
Молочна сироватка 19,0 34,4
Масло вершкове 1,2 3,9 У 3,3 рази
Сири 79,3 59,0

 

Задля запровадження заходів щодо ефективного використання експортного потенціалу молокопереробних підприємств в першу чергу необхідно розглянути основні причини неефективного використання потенціалу.

До основних зовнішніх чинників, що негативно впливають на формування експортного потенціалу молокопереробних підприємств, слід віднести недосконалість державного регулювання розвитку молокопродуктового підкомплексу, диспаритет цін на промислову та сільськогосподарську продукцію, дисгармонізація управління якості і безпеки молочної продукції до світових вимог, зокрема вимог ЄС, висока залежність експорту молочної продукції від ринку РФ.

З-поміж внутрішніх чинників найсуттєвішими є загальний незадовільний стан функціонування галузі молочного скотарства, дефіцит фінансових ресурсів підприємств, застарілість технологій та матеріально-технічної бази підприємств, низький рівень інформаційного забезпечення молокопереробних підприємств тощо [1].

Визначення проблем формування та реалізації експортного потенціалу молокопереробних підприємств зумовила розробку напрямів їх розв’язання. Задля підвищення експортного потенціалу молокопереробних підприємств потрібно вжити ряд заходів.

Необхідно більш активно провадити процес корпоратизації молочної галузі. Для стимулювання експорту слід ширше залучати кошти комерційних банків, надаючи їм при цьому певні пільги з боку НБУ, це дозволить послабити тиск на бюджет країни з питання надання дотацій. Важливим важелем стимулювання експорту продукції є страхування, що пов’язане не лише з термінами придатності та термінами поставки продукції, а і з комерційними та політичними ризиками. Значним напрямом стимулювання експорту є надання податкових пільг та можливість надання податкових канікул товаровиробникам. Важливе значення для підприємств може мати підтримка з боку держави у галузі вивчення ринків, організації реклами, участі у виставках, ярмарках тощо [3]. Ключову роль у підвищенні ефективності використання експортного потенціалу відіграє активне впровадження системи HACCP (система аналізу ризиків, небезпечних чинників і контролю критичних точок) та адаптація товаровиробників до міжнародних вимог та вимог ЄС щодо якості молока та молочної продукції. Впровадження ефективного нетарифного регулювання експорту та адаптація податкової і митної політики до норм ЄС.

Висновки. Молокопереробні підприємства мають потужний експортний потенціал для завоювання гідних позицій на міжнародних ринках молочної продукції. Але ефективне використання цього потенціалу неможливе без підтримки з боку держави та гармонізації стандартів якості продукції з міжнародними стандартами. Для забезпечення максимально ефективного використання потенціалу слід забезпечити фінансову, інформаційну підтримку та підтримку у сфері оподаткування. Лише за умов комплексної підтримки молочної галузі можна змінити на краще існуючу ситуацію на ринку молочної продукції.

Список використаної літератури

1. Волкова І. М. Формування експортного потенціалу молокопродуктового підкомплексу АПК: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.00.04 “Економіка та управління підприємствами”/ І. М. Волкова. – Житомир, 2007. – 29 с.

2. Офіційний сайт Державної служби статистики [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.ukrstat.gov.ua

3. Оцінка експортного потенціалу України та регіонів. [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: http://5ka.at.ua/load/makroekonomika/ocinka_eksportnogo_
potencialu_ukrajini_ta_regioniv_referat/34-1-0-24692

4. Сайкевич М.І. Експортний потенціал сільськогосподарських підприємств. ” [Електронний ресурс] / М. І. Сайкевич, О. Д. Сайкевич. – Режим доступу до ресурсу: http://www.innoveconom.in.ua/inneco-3-41-2013/425-saykevych

5. Україна: Молочний сектор - підсумки 2013 (Аналітичний департамент УАК). [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: http://agroconf.org/content/ukrayina-molochniy-sektor-pidsumki-2013

 

 

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ МОЛОКОПЕРЕРОБНОЇ ПРОДУКЦІЇ ЕКСПОРТООРІЄНТОВАНИХ ПІДПРИЄМСТВ

І. М. Мартинюк, магістрант*

Постановка проблеми.Глобалізаційні процеси, що мають безпосередній вплив на економіку України, зумовлюють потребу обґрунтування нових стратегій та механізмів забезпечення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку. Необхідність у забезпеченні конкурентоспроможності підприємств на міжнародному ринку особливо актуалізується з огляду на інтенсифікацію міжнародних економічних відносин України загалом і вітчизняних підприємств зокрема. Формування та реалізація потенціалу конкурентоспроможності підприємств України є необхідними умовами виходу на міжнародні ринки, оскільки інтенсифікація процесів глобалізації, зниження інформаційних бар’єрів суттєво змінюють масштаби збуту товарів і послуг, що призводить до зростання конкуренції в усіх галузях економіки. Тому дослідження проблеми формування та реалізації потенціалу конкурентоспроможності підприємств сприятиме їх ефективній роботі у мінливому ринковому середовищі.

Молокопереробна галузь України є однією з провідних у комплексі харчової промисловості та стратегічно важливою для країни. Рівень конкурентоспроможності вітчизняних молокопереробних підприємств на світовому ринку залишається досить низьким з різних причин, зокрема, через дефіцит якісної сировини, використання застарілих технологій виробництва, що призводять до виробництва продукції, що не відповідає світовим стандартам якості, неефективного використання трудових, матеріальних та енергетичних ресурсів. Загострення конкуренції серед молокопереробних підприємств, постійне зростання цін на весь асортиментний ряд молочної продукції, входження на ринок іноземних виробників, а також зниження купівельної спроможності населення призводить до витіснення невеликих підприємств та посилення процесів концентрації на ринку. Основною причиною незначної частки експорту молочної продукції на ринки розвинутих країн є її невідповідність європейським стандартам. Необхідність пошуку напрямів підвищення рівня конкурентоспроможності підприємств і забезпечення довготривалого функціонування їх в умовах ринкових перетворень обумовили актуальність та практичну важливість теми дослідження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретичні, методичні та практичні аспекти розвитку конкуренції та формування конкурентоспроможності підприємств, в тому числі в аграрній сфері та молокопродуктовому комплексі розглянуті у працях І.З. Должанського, Т.О. Загорної, З.М. Борисенко, Н.В. Осипова, І.О. Піддубного, А.І. Піддубної, О.С. Шнипко, Л.В. Балабанової, В.В. Холод, С.М. Задорожної, І.Ю. Сіваченко, М.М. Ільчука, М.К. Пархомця, С.В. Васильчак, С.О. Шевельової, Т.І. Яворської та інших вчених. Питанням міжнародної конкурентоспроможності присвячено праці Є. Волошина, В. Ковалевського, Ю. Козака, О. Кузьміна, Ю. Макогона, Л. Новошинської, І. Піддубного, В. Пономаренко, І. Сіваченка.

Виклад основного матеріалу.Конкурентоспроможність продукції – комплексний показник, що характеризує ступінь її здатності задовольняти вимоги споживачів у вільному ринку у більшому ступеню, ніж аналогічні товари, представлені на ринку, при збереженні чи збільшенні реальних доходів виробника продукції [1].

Криза похитнула позиції українських виробників – населення скоротило споживання морозива, адже воно не є товаром першої необхідності. Через різке підвищення курсу долара подорожчали ввезені сировинні компоненти, тому виробники були змушені майже вдвічі підняти ціни на свій продукт.

Ринок морозива є одним з найбільш розвинених сегментів харчової промисловості України. Українські виробники займають більше 99% ринку, а на імпортну продукцію припадає в різні роки від 0,5 до 0,8% (табл. 1) [3].

Таблиця 1


Просмотров 786

Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2020 год. Все права принадлежат их авторам!