Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Дослідження використання пральних порошків та миючих засобів



Склад миючих засобів

Фосфати – компонент, який робить пральний

Порошок небезпечним для всього живого

 

В Україні пральні порошки повинні виготовлятися за національним стандартом ДСТУ 2972:2010 «Засоби мийні синтетичні порошкоподібні. Загальні технічні вимоги та методи випробування» або технічними умовами з вимогами не нижчими, ніж у цьому стандарті. Фосфатів – має бути не більше ніж 17%, ПАР повинні мати біологічний розклад не менше ніж 80%, що стосується pH, то цей показник нормується в залежності від того, для яких саме тканин призначено порошок.

Фосфати використовують для зменшення жорсткості води і покращення мийної здатності порошку. Вони впливають на шкіру, в результаті чого з’являються дерматологічні захворювання, та на роботу організму в цілому, порушуються функції нирок, печінки, м’язів, виникають отруєння та порушення обмінних процесів. Використовуючи їх, ми наражаємо себе на небезпеку, адже носимо одяг та спимо на простинях і наволочках, з яких залишки порошку вимилися не до кінця. Таким чином через шкіру ці речовини надходять в наш організм.

Крім того, стоки після прання потрапляють у підземні води, а сучасні мийні засоби настільки токсичні. Що найпотужніші системи фільтрації, в тому числі й природня фільтрація, яка відбувається внаслідок проходження води через товщу шарів грунту та глини, не можуть повністю очистити воду від шкідливих речовин. Таким чином фосфати завдають нищівної шкоди, як організму людини, так і усій екосистемі. Наприклад, якщо вони потрапляють у річки та ставки, фосфати є добривом для інтенсифікації росту синьо-зелених водоростей, тобто сприяють процесу евтрофікації (цвітіння водойми), перешкоджають доступу у водойми світла та кисню

. Відомо, що кожен 1 грам фосфатних сполук з пральних порошків викликає зростання 5-10 кілограмів синьо-зелених водоростей.

Науковці говорять про те, що негативні наслідки від застосування фосфатних пральних порошків та інших мийних засобів на основі цієї речовини з часом можуть у багато разів перевершити наслідки чорнобильської катастрофи.



Альтернатива фосфатам – фосфонати - це ефіри і солі фосфонових кислот. Вони відрізняються від фосфатів тим, що в фосфонатах є один Р-С зв’язок, а в фосфатах таких зв’язків немає. Проте, це ті самі сполуки фосфору, які стимулюють ріст водоростей у водоймах.

Наступний спосіб заміни фосфатів у порошках – цеоліти. В даний час безфосфатні порошки на базі цеолітів займають провідне місце в більш ніж 50 розвинених країнах світу. Однак, виявилося, що пральні порошки на базі цеолітів поряд з підвищеною екологічною безпекою мають суттєві гігієнічні недоліки: миюча здатність нижче нормативних вимог; низька виполіскувальність залишків порошку з тканин; високий вміст силікатів, що викликає знежирення шкіри; вміст більше 7% аніонних поверхнево-антивних речовин (ПАР) замість гігієнічної норми 2%; пошкодження тканин і їхнього забарвлення; наднормативний вміст пилу.

Цих недоліків позбавлена розробка вітчизняних вчених – безфосфатні миючі засоби третього покоління на основі мінералу «трона». Детальніше про них нижче у розділі про безпечні миючі засоби на ринку України

Якщо на маркуванні прального порошку значиться термін фосфонати, то це теж сполуки фосфору, які так само застосовуються з метою пом’якшення води. У лютому 2013 року Кабінет Міністрів України оприлюднив проект Закону України «Про особливості державного регулювання синтетичних миючих засобів та товарів побутової хімії». Згідно з цим законопроектом з 1 січня 2014 року забороняється виробництво, імпорт і реалізація в Україні синтетичних миючих засобів та товарів побутової хімії, у складі яких масова частка фосфатів у перерахунку на Р205 (загальний фосфор) становитиме понад 17%; з 1 січня 2016 року – понад 10%; з 1 січня 2019 року – буде більшою за 5 % та аж з січня 2021 року – не повинна перевищувати 0,7%.



Поверхнево-активні речовини дуже

Небезпечні для здоров’я

Не меншу небезпеку для здоров’я людини становлять і поверхнево-активні речовини, які на маркуванні скромно позначаються абревіатурою ПАР . Це хімічні сполуки, які зменшують поверхневий натяг води, чим вищий вміст ПАР, тим краще піниться мийний засіб. Основною сировиною для поверхнево-активних речовин є продукти нафтопереробки та нафтохімічного синтезу. Пральний порошок, зазвичай, містить ПАР у кількості 5-15%. Поверхнево-активні речовини здатні накопичуватися в органах і тканинах людського тіла і діють подібно отруті. Особливо агресивні аніонні ПАР, які викликають серйозні збої в роботі імунної системи, розвиток алергії, ураження мозку, печінки, нирок та легенів. Це одна з причин, чому в країнах Західної Європи суворо обмежується використання аніонних ПАР у пральних порошках – не більше 2-5%.

А наявність фосфатів лише посилює їх активність та допомагає накопичитися цим речовинам на волокнах випраних тканин. Причому вони сприяють настільки міцному з’єднанню ПАР із тканиною, що навіть 10-разове полоскання у гарячій воді повністю не звільняє її від них! Найбільше утримують ці речовини натуральні тканини. А особливо погано виполіскуються вироби, випрані в машинці, якщо не застосувати функцію «додаткове полоскання». Адже при ручному пранні людина може хоча б пересвідчитися, що речі більше не мають аромату та видимих залишків мийного засобу. Невиполоскані поверхнево-активні речовини осідають на тканинах, а потім вбираються нашою шкірою, що дуже часто провокує алергію, особливо у дітей, хоча батьки нерідко навіть не здогадуються про її причини.

Взагалі світова гігієнічна наука довела, що найбільш безпечні пральні порошки не повинні містити сполук фосфатів, хлору, сульфатів, силікатів, аміаку та бору. А кількість поверхнево-активних речовин, без яких при виробництві цієї продукції аж ніяк не обійтися, не повинна перевищувати 2%, солей токсичних кислот – 1%, синтетичних ароматизаторів – 0,01%. Тільки за такої умови мийний засіб можна вважати абсолютно безпечним. Проте, більшість виробників не зазначають на маркуванні кількість використаних хімічних компонентів, тому споживачам, особливо алергікам, залишається хіба що покладатися на власну інтуіцію або вишукувати в продажу мийні засоби, які пройшли процедуру добровільної сертифікації, чи хоча б мають декларації про відповідність, підтверджені протоколами лабораторних випробувань.

 

Миючі засоби

Інші назви синтетичних миючих засобів — детергенти і СМС( СМС: мило, миючий засіб для посуду, шампунь і т. д.)

Бруд, який потрібно відмивати за допомогою детергентів — це бруд, який не виходить відмити простою водою, тобто, це нерозчинний у воді бруд. Наприклад, це жир, або масло.

Відповідно, оскільки вода не може відмити жир або масло, то потрібні речовини, які дозволять це зробити. Детергенти складаються з двох частин. Одна частина розчиняється в маслі, а друга частина — розчиняється у воді.

Принцип роботи СМС — молекула детергенту одним кінцем (який може з’єднається з жиром) Синтетичні миючі засоби вбудовується в жир. Кілька молекул оточують краплю жиру з усіх сторін. Результат: бруд з жиром розчинятися у воді. Тому що синтетичні миючі засоби заховали свої «жирні» частини в бруд, а «водні» частини виставили назовні. Відповідно, вода легко відокремлює оброблену детергентами частину жирного бруду.

Отже, висновок: синтетичні миючі засоби — це речовини, які за допомогою своєї подвійної будови дозволяють розчинятися воді те, що вона зазвичай розчинити не може, наприклад, соняшникова олія зі сковорідки.

 

 

Шкода синтетичних миючих засобів

 

 

У першу чергу це відбувається, коли людина їсть або п’є з погано вимитого від детергентів посуду. Якщо погано сполощений посуд, в організм потрапляють синтетичні миючі засоби.

Інший шлях потрапляння синтетичних миючих засобів — під час купання.

В шлунку знаходиться соляна кислота, вона виконує важливу задачу — дозволяє розчіпляти білки їжі.

Шлунок покритий захисною оболонкою з слизу, яка постійно виробляється клітинами стінок шлунка,соляна кислота безперервно її роз’їдає, а клітини безперервно виробляються, постійно оновлюються клітини стінок шлунка. Там, де оболонка слабка, соляна кислота проїдає шлунок. Але це не так страшно (на перших порах), так як клітини стінок шлунка весь час заміняються іншими. Якщо цей процес порушуються виникають виразки.

Отже, захисна оболонка клітин шлунку не повинна розчинятися у воді. Тобто вона схожа на жир.

Якщо в організм людини (у шлунок, тобто), потрапляє СМС з недомитої тарілки, то захисна оболонка навколо стінок шлунка стає тоншою, що може викликати виразку шлунка.

Інша небезпека, це те, що організм не може правильно налаштувати жовчний міхур. Жовчний міхур виробляє речовину (жовч), яка ділить жири на дуже дрібні краплі, щоб вони могли всмоктатися в кишечнику. Принцип роботи приблизно схожий на принцип роботи детергентів. Відповідно, коли в травний тракт потрапляють жири разом з випадковими синтетичними миючими засобами з недомитої тарілки, жири потрапляють в кишечник більшою мірою розкладені на частини, ніж звик організм. Результат — передозування жовчі ,може порушитися робота жовчного міхура.

Висновок: якщо людина п’є воду, яка містить синтетичні миючі засоби, або їсть їжу з тарілки, на якій залишилися детергенти, то вона наражає на небезпеку роботу внутрішніх органів.

Потрібно мити посуд переважно без синтетичних миючих засобів або з мінімальної їх кількістю , дуже ретельно відмивати тарілки після того, як вони були вимиті з допомогою СМС.

Убезпечити себе з точки зору питної води — очистити воду для пиття і приготування їжі від можливо знаходження в ній синтетичних миючих засобів за допомогою фільтрів для очищення води.

Після використання людиною синтетичне миючий засіб може потрапити в річку.
В основному страждають від синтетичних миючих засобів — організми, які дихають зябрами( риби, раки ). Зябра покриті відштовхуючою речовиною — спеціальним жиром, а оскільки миючі засоби розчиняють жир, то риба не може дихати зябрами.

Тобто синтетичні миючі засоби дійсно шкідливі для водних мешканців.

 

 

Альтернатива синтетичним миючим засобам

 

 

Людина, яка користується засобом для миття посуду, за рік з'їдає 250 мл цієї речовини .
При бажанні ми самі здатні створити миючі засоби так само ефективні, які мають більш приємний запах, нешкідливі для людини і для навколишнього середовища.

Виготовити самим миючі та дезінфікуючі засоби досить просто. Інгредієнти для них присутні практично в кожному будинку. Природні компоненти досить ефективні, не забруднюють і не отруюють повітря всередині приміщення і поза ним, а також економлять кошти . Миття вікон і дзеркал Візьміть столову ложку-дві картопляного крохмалю, розведіть його в літрі води кімнатної температури, намочіть у цьому розчині ганчірку і протріть нею скло, потім все витерти чистою ,сухою, м'якою ганчіркою.

Миючий засіб з мильної основи
Потерти на тертку 250 грам мильної основи, додала 250 грам теплої води, 150 грам харчової соди, столову ложку оливкової олії, трохи соку лимона, і крапель 10-15 ефірного масла чайного дерева.

Універсальний миючий засіб
Склад: дитяче мило 1 шматок, сода 250 гр (половина пачки) і 2 склянки води. Мило натерти на тертці, додати спочатку 1 склянку води, збити, додати ще один стакан і в цю піну поступово додавати соду.

 

   

 

.

 

 

Висновок

Розглянувши особливості складу пральних порошків і миючих засобів я зясувала, що вони мають негативний вплив на здоровя людини та довкілля.

Результати соціального дослідження показали необізнаність населення міста небезпекою, яка їм загрожує.

На прикладі своєї родини вивчала наскільки ми залежні від даних засобів , та чи можлива альтернатива. Протягом тижня користувалася засобами створеними власноруч, майже всі були ефективні.

Практично уся побутова хімія, що пропонується зараз - не розщеплюється в природі. Тобто змитий в каналізацію пральний порошок або засіб для миття посуду будуть, ймовірно, присутні в наших річках, морях і океанах.
Заради здоров`я свого, близьких , краще, по можливості, замінювати побутову хімію менш небезпечними аналогами - господарське мило, сода, оцет, вода та ін. Якщо повністю перейти на альтернативу побутової хімії не вдається, то потрібно усвідомлювати те, що ми користуємось потенційно небезпечними хімічними речовинами. Тому треба бути з ними акуратні і прагнути використовувати їх в менших кількостях.

Виготовити самим миючі та дезінфікуючі засоби досить просто. Інгредієнти для них присутні практично в кожному будинку. Природні компоненти досить ефективні, не забруднюють і не отруюють повітря всередині приміщення і поза ним, а також економлять гроші. І звичайно, прибирання будинку натуральними засобами принесе відчуття задоволення від того, що ти захищаєш своє здоров’я і здоров’я своїх близьких.

Відмова від використання миючих засобів повністю неможлива - ці речовини значно полегшують підтримування чистоти в будинку, спрощують прибирання та миття посуду. Але можна звести ризик від використання побутової хімії до мінімуму, дотримуючись простих правил обережності:

 

- віддавати перевагу миючим засобам без яскраво вираженого запаху;

- ополіскувати посуд від миючих засобів не менше 15 секунд у проточній воді;

- ретельно полоскати одяг і білизну після прання;

- ніколи не змішувати кілька миючих засобів;

- звертати увагу на вміст шкідливих речовин у складі миючих засобів;

- виготовляти засоби побутової хімії самостійно.

 


 

 

Дослідження використання пральних порошків та миючих засобів


Просмотров 897

Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2020 год. Все права принадлежат их авторам!