Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Розповсюджені у закордонній практиці



9.2.1.1. Розрахунок індексу кредитоспроможності

Важливе значення при виборі цього підходу відведено економіко-математичному моделюванню і методу експертних оцінок. Економі-ко-математичне моделювання дозволяє з певним ступенем ймовірно­сті визначити динаміку показників у залежності від зміни факторів, що впливають на розвиток фінансових процесів у майбутньому.

Найбільш широке застосування серед методів прогнозування банкрутства отримала багатофакторна, так звана, Z-модель {ін­декс) Альтиста^ розроблена Едвардом Альтманом в 1968 році і наведена на рис. 9.6.

Здобуті в процесі розрахунків значення Z-показника можна ін­терпретувати так:

Z < 1,8 — ймовірність банкрутства дуже висока;

1,81 < Z< 2,7 — ймовірність банкрутства висока;

2,71 < Z< 2,9 — банкрутство можливе;

Z >3 — ймовірність банкрутства дуже низька.

Українські підприємства можуть застосовувати тест, який за­пропонований Е. Альманом у 1983 році для підприємств, акції яких не котирувалися на біржі. Критичне значення Z~ 1,23.

Вона має наступний вигляд:

Z= 0,717Хі + 0,847Х2 + 3,107*3 + 0,42Х4 + 0,995Х5, [9.1]

де Х+ — балансова вартість власного капіталу/позиковий капітал.

Якщо: Z < 1,23, то підприємству у найближчі два — три роки загрожує банкрутство;

Z> 1,23, то підприємство має стійкий фінансовий стан.

Широке застосування моделі Альтмана в зарубіжній практиці обумовлено наступними її позитивними якостями:

? модель включає невелику кількість показників, що забезпе­
чує низьку трудомісткість її використання при достатньо високій
точності результатів;

? передбачає інтегральну оцінку і дає можливість порівняння
стану різних об'єктів;

? інформація для розрахунку всіх показників доступна і міс­
титься в основних формах звітності;

? існує можливість не тільки прогнозування банкрутства, але
і оцінка зони ризику, в якій знаходиться підприємство.



 


Усе це робить модель Альтмана привабливим інструментом прогнозування банкрутства і пояснює неодноразові спроби вітчиз­няних вчених адаптувати її і використовувати для українських підприємств. При цьому, моделі вітчизняних науковців, у спробі адаптації моделі Альтмана, містять показники звітності схожі за значеннями з американськими показниками. Проте більшість ав­торів наводять моделі Альтмана з досить різними за вагомістю по­казниками, що обумовлено розходженнями в обліку окремих пока­зників, впливом інфляції на їх формування, невідповідністю балансової та ринкової вартості окремих активів та інших об'єк­тивних причин. Це робить проблемним адекватне використання Z-моделі для прогнозування банкрутства підприємств в Україні.



Ідеї Альтмана були продовжені Спрінгейтом, який побудував модель на підставі дослідження впливу 19 фінансових показників (рис. 9.6). Вважається, точність прогнозування банкрутства за ці­єю моделлю становить 92 %, однак з часом цей показник змен­шується. Якщо Z-показник за цією моделлю нижчий за 0,862, то підприємство є потенційним банкрутом.

Роман Лісадаптував методику Альтмана для Великобританії, граничне значення Z дорівнює 0,037, нижче якого виникає висока загроза банкрутства підприємства (рис. 9.6).

З метою діагностики банкрутства підприємства доцільно ви­користовувати і показник діагностики платоспроможності Кона-на ЦГольдера(рис. 9.6).

Ймовірність затримки платежів для різних значень Z-показ-ника за цією моделлю становить:

 

Значення Z +0,210 +0,480 +0,002 -0,026 -0,068 -0,087 -0,107 -0,131 -0,164
Ймовірність затримки пла­тежів зо

Фінансовим аналітиком Уільямом Біверомбула запропоно­вана інша система показників для оцінки фінансового стану з ме­тою діагностики банкрутства, для чого він рекомендував дослі­дити тренди показників. Система показників Бівера представлена в таблиці 9.3.

Британські вчені Таффлер і Тішоузапропонували в 1977 році чотирьох факторну модель, яка надає точну картину фінансового стану корпорації (рис. 9.6). Критичне значення Z-показника за цією моделлю— 0,25. Якщо величина Z— рахунку більша 0,3, то це говорить про те, що у фірми непогані довгострокові перс­пективи, а якщо менше 0,2, то банкрутство більш ніж ймовірне.




Таблиця 9.3

СИСТЕМА ПОКАЗНИКІВ БІВЕРА

 

 

 

 

 

 

 

 

Показники Алгоритм розрахунку Рекомендовані значення показників
Група І — стійкий фінансовий стан Група II — за 5 років до банкрутства Група Ш — за рік до банкрутства
Коефіцієнт Бівера ояд. (220 + 260) d). № 2 0,4— 0,17 -0,15
  ряд. (430 + 480 + 620 + 630) ф. № 1 0,45
Коефіцієнт загаль- ряд. (260 + 270 до 1 р.) ф. № 1 <3,2 <2,0 <1,0
ної ліквідності ряд.(620 + 430 до 1 р. + 630 до 1 р.) ф. № 1  
Рентабельність ка­піталу за чистим прибутком [(ряд 220 ф. № 2) / /ряд. 640 ф. №1]х 100 6-8 -22
Коефіцієнт конце- ряд. (430 + 480 + 620 + 630) ф. 1 <0,37 <0,50 <0,80
нтрації позикового капіталу ряд. 640 ф. № 1      
Коефіцієнт покрит­тя активів власним ряд. (260 + 270 до 1 р. - 430 до 1 р. - 620 - 630 до 1 р.) ф. № 1 0,4 <0,30 «0,06
оборотним капіта­лом ряд 280 ф. № 1

З використанням різних методик прогнозування банкрутства розраховано універсальну дискрімінантну функцію (рис. 9.6). Здо­буті значення Z-показника можна інтерпретувати так:

Z > 2 — підприємство вважається фінансово стійким, і тому йому не загрожує банкрутство;

1 < Z < 2 -фінансова рівновага (фінансова стійкість) підприєм­ства порушена, але за умови переходу на антикризове управління банкрутство йому не загрожує;

0 < Z < 1 — підприємству загрожує банкрутство, якщо воно не здійснить санаційних заходів;

Z< 0 — підприємство є напівбанкрутом.

Таким чином, критична оцінка домінуючих у закордонній те­орії і практиці методичних підходів до оцінки ймовірності банк­рутства дозволяє зробити висновки про те, що деякі з них супе­речать один одному, адже при одночасному їх застосуванні аналітик може отримати протилежні висновки стосовно ймовір­ності банкрутства певного підприємства.


9.2.1.2. Використання системи

формалізованих і неформалізованих критеріїв

можливості банкрутства

Поряд із розрахунком індексів кредитоспроможності для ана­літичних оцінок використовують також системи критеріїв, що являють собою різноманітні порівняльні, якісні методики оцінки ймовірності банкрутства, зокрема: методика В. В. Ковальова; метод Аргенті (А-рахунок); метод Скоуна.

В. В. Ковальов ґрунтуючись на розробках західних аудиторів та адаптуючи їх до вітчизняної специфіки ведення бізнесу, за­пропонував дворівневу систему показників (рис. 9.7).

До першої групи належать критерії і показники, несприятливі поточні значення яких або динаміка їх зміни, свідчать про мож­ливі в майбутньому значні фінансові труднощі, у тому числі і ба­нкрутство. До другої групи належать критерії і показники, не­сприятливі значення яких не дають підстави розглядати поточний фінансовий стан як критичний; поряд з тим вони вказують, що при певних умовах, обставинах або неприйнятті дійових заходів ситуація може різко погіршитися.

Досить цікаву та корисну точку зору на суб'єктивні критерії загрози банкрутства висловив Джон Аргенті [34]. Систематизу­вавши інформацію про збанкрутілі компанії, він припустив, що процес, який призводить до банкрутства, є тривалим у часі, впро­довж якого в діяльності компаній виявляються загальні ознаки, що можуть бути поділені на три групи, відповідно до трьох ста­дій процесу банкрутства:

> недоліки в діяльності;

> здійснені помилки;

> перші симптоми неплатоспроможності.

Кожна наступна стадія банкрутства є результатом розвитку попереднього рівня стадії: помилки виникають в результаті недо­ліків у діяльності, а симптоми виявляють накопичені помилки.

Результатом дослідження став метод бальної оцінки, названий А-рахунок (таблиця 9.4).

Метод Скоунабазується на відповідях на такі запитання:

? компанії менше п'яти років?

? компанія працює в циклічній галузі?

? короткострокові зобов'язання більше оборотних активів?

? співвідношення позикових і власних коштів більше 100 %?

? за останні чотири роки виручка збільшилася більше ніж на
50%?



 


? резерви негативні і за абсолютною величиною перевищу­
ють вартість статутного капіталу?

? компанія переїжджає або має намір переїхати?

? чи використовує компанія «творчий» бухгалтерський
облік?

? чи не занадто сильно збільшилося співвідношення позико­
вих і власних коштів за минулий рік?

? чи не змінила компанія останнім часом банк, аудиторів, ди­
ректорів?

? чи не є голова ради директорів одночасно виконавчим ди­
ректором?

? чи не перевищує сума короткострокового капіталу величи­
ну довгострокового?

? чи не є облік і звітність надмірно докладними або представ­
леними в нестандартному форматі?

Якщо більше ніж на п'ять з цих запитань відповідь «так», то компанія переживає ускладнення. Якщо відповідь на біль­ше ніж вісім запитань позитивна — фінансовий стан надто важкий.

Таблиця 9.4

МЕТОД А-РАХУНКУ ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ МОЖЛИВОСТІ БАНКРУТСТВА

 

Стадії Ваш бал Бал згідно з Аргенті
НЕДОЛІКИ    
Директор-автократ  
Голова ради директорів є також директором  
Пасивність ради директорів  
Внутрішні протиріччя в раді директорів (через відмінно-  
сті в знаннях та навичках)    
Слабкий фінансовий директор  
Нестача професійних менеджерів середньої та нижньої    
ланки    
Недоліки системи обліку:  
• відсутність бюджетного контролю;  
• відсутність прогнозу грошових коштів;  
• відсутність системи управлінського обліку витрат.  
Млява реакція на зміни (поява нових продуктів, техноло-    
гій, ринків тощо)    
Максимально можлива сума балів  
«Прохідний бал»  
Якщо сума більше 10, недоліки в управлінні компанією  
можуть привести до серйозних помилок    

Закінчення табл. 9.4

 

Стадії Ваш бал Бал згідно з Аргенті
ПОМИЛКИ Досить велика частка позикового капіталу Нестача обігових активів через дуже швидкий ріст бізнесу Наявність великого проекту (провал такого проекту на­ражає фірму на серйозну небезпеку) Максимально можлива сума балів «Прохідний бал» Якщо сума балів на цій стадії більше або рівна 25, ком­панія схильна до певного ризику   15 15 45 15
СИМПТОМИ Погіршення фінансових показників Використання «творчого» бухгалтера Нефінансові ознаки неблагополуччя (погіршення якості, зниження частки ринку, падіння «бойового духу» співро­бітників Остаточні симтоми кризи (судові позови, скандали, від­ставки) Максимально можлива сума балів Максимально можливий А-рахунок «Прохідний бал» Більшість успішних компаній Компанії, що мають серйозні труднощі Якщо сума балів більше 25, компанія може збанкрутува­ти протягом найближчих 5 років Чим більший А-рахунок, тим скоріше це може здійсни­тися   4 4 3 12 100 25 5—18 35—70

9.2.2. Методологічні підходи до прогнозування

банкрутства підприємств, розповсюджені

у вітчизняній практиці

Державний підхід до діагностики банкрутства представлений Методичними рекомендаціями щодо виявлення ознак неплато­спроможності підприємства та ознак дій з приховування банк­рутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, розроблених Вищим арбітражним судом України У відповідності з Методичними рекомендаціями встановлюється ступінь непла­тоспроможності підприємства і момент відновлення платоспро­можності. Останній момент особливо важливий, так як відповід­но зі ст. 21 Закону санація вважається виконаною, якщо підпри­ємство відновило свою платоспроможність. Методичними реко-


мендаціями визначено три види неплатоспроможності (або рівня платоспроможності): поточна; критична; надкритична. Поточна неплатоспроможність визначається за формулою:

Пп = Амо + Ао45 + А220 + Агзо + А240 — Пб2о, [9-2]

де Ао4о, Ао45, А220, Агзо, А240 — відповідні рядки активу балансу,

Пб2о — підсумок 4 розділу пасиву балансу.

Якщо підприємство має позитивне значення Пп, то воно вва­жається повністю платоспроможним. Від'ємне ж значення свід­чить про наявність поточної неплатоспроможності. Якщо підпри­ємство на початок або кінець кварталу, що аналізується, має позитивне значення П„, воно не є боржником в розумінні Закону і, звичайно, не підпадає під його дію.

Для визначення критичної та/або надкритичної неплатоспро­можності розраховують коефіцієнт покриття (Кп) і коефіцієнт за­безпеченості власним капіталом (К3):

та

Нормативне значення коефіцієнта Кп встановлено в розмірі не менше 1,5; К3 — не менше 0,1.

Якщо на кінець кварталу коефіцієнт Кп і К3 менше норматив­ного значення, то при наявності на початок і кінець аналізованого періоду ознак поточної неплатоспроможності фінансовий стан підприємства визначається як критична неплатоспроможність (п. 5 Методичних рекомендацій). Тому в цій ситуації є передумо­ви до застосування санації. Але для того, щоб в якості відновлен­ня платоспроможності застосувати санацію, необхідно, щоб один з коефіцієнтів (Кп або К3) не кінець кварталу перевищував норма­тивне значення або протягом періоду, який досліджується, відбу­валося їх зростання (п. 6 Методичних рекомендацій).

Якщо за результатами року підприємство отримало збиток (бухгалтерський) і коефіцієнт покриття менше одиниці, то рівень неплатоспроможності такого підприємства буде розглядатися як надкритичний (п. 7 Методичних рекомендацій). Наявність ознак надкритичної неплато-спроможності відповідає фінансовому ста-


ну боржника, коли він у відповідності з Законом повинен зверну­тись в місячний термін до господарського суду із заявою про по­рушення справи про банкрутство.

Відповідно до методичних рекомендацій платоспроможність боржника буде вважатися відновленою, якщо:

? буде забезпечене позитивне значення поточної ліквід­
ності;

? коефіцієнт покриття перевищить нормативне значення при
наявності тенденції до збільшення рентабельності.

Альтернативою методичним рекомендаціям Вищого арбітра­жного суду є Методика проведення поглибленого аналізу фінан­сово-господарського стану неплатоспроможних підприємств та організацій, розроблена Агентством з питань запобігання банк­рутству підприємств та організацій, затверджена постановою Ка­бінету Міністрів України від 27 червня 1997 року. У методиці на­ведені дванадцять основних фінансово-економічних показників, що дозволяють спеціально створеній комісії встановити факт фі­нансової неспроможності підприємства і занести його до Реєстру неплатоспроможних підприємств і організацій, а саме: коефіцієнт забезпеченості власними коштами; коефіцієнт абсолютної ліквід­ності; коефіцієнт автономії; коефіцієнт фінансової стабільності; показник фінансового левериджу; робочий капітал; маневреності робочого капіталу; коефіцієнт оборотності оборотних засобів; час обороту оборотних засобів; коефіцієнт оборотності запасів; три­валість обороту запасів; фондовіддача. В методиці наведені нор­мативні значення перерахованих показників. Саме відповідність або невідповідність фактичних покізників нормативним і дає під­стави Агентству з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій вносити або не вносити досліджуване підприємст­во у відповідний Реєстр.

У вітчизняній практиці фіненсового аналізу для прогнозу­вання ймовірності банкрутства використовуються також показ­ники з Методичних положень по оцінці фінансового стану під­приємства та встановленню незадовільної структури балансу, затверджених Розпорядженням Федерального управління про неспроможність (банкрутство) № 31-р від 12.08.1994, № 5б-р від 12.09.1994, № 67-р от 11.10.1994. Відповідно до них основою для прийняття рішення про банкрутство слугує оцінка структу­ри балансу неплатоспроможних підприємств шляхом розрахун­ку коефіцієнту покриття, коефіцієнту забезпечення власними оборотними активами та коефіцієнту відновлення (втрати) пла­тоспроможності .


Ут



Коефіцієнт відновлення (втрати) платоспроможності визнача­ється за формулою:

де Кпк — коефіцієнт покриття на кінець звітного періоду;

Кпп — коефіцієнт покриття на початок звітного періоду;

Вп — період відновлення (втрати) платоспроможності;

Т — тривалість звітного періоду в місяцях.

При розрахунку коефіцієнта відновлення платоспроможності «Вп» приймається за 6 місяців, а при розрахунку коефіцієнта втрати платоспроможності — за 3 місяці.

Коефіцієнт відновлення платоспроможності обчислюють за умови, що один із коефіцієнтів — покриття або забезпеченості власними оборотними активами, має значення нижче за оптима­льне (перший — менший за 2, другий — менший за 0,1).

Коефіцієнт втрати платоспроможності визначають якщо зна­чення обох вказаних коефіцієнтів нижчі за оптимальні.

Якщо коефіцієнт відновлення платоспроможності:

? більший за одиницю, то підприємство має реальні шанси
поновити свою платоспроможність і може бути прийняте рі­
шення відкладання визнання структури балансу незадовіль­
ною, а підприємства — неплатоспроможним строком на 6 мі­
сяців;

? менший одиниці — у підприємства немає реальної можли­
вості поновити свою платоспроможність протягом 6 місяців.

Якщо коефіцієнт втрати платоспроможності:

? більший за одиницю — підприємство у найближчі три міся­
ці має реальну можливість не втратити платоспроможність;

? менший одиниці — у підприємства в найближчий час існує
загроза втратити платоспроможність.

Вченими Іркутської державної економічної академії запропо­нована чотирьохфакторна модель прогнозу ризику банкрутства (R-модель),яка має наступний вигляд [102]:

R = 8,38 Кі + К2 + 0,054 Кз + 0,63 К4, [9.6]

де Кі — оборотний капітал/актив;

Кг — чистий прибуток/власний капітал;

Кз — виручка від реалізації/активи;

К4 — чистий прибуток/інтегральні витрати.


Ймовірність банкрутства підприємства у відповідності зі зна­ченням моделі R визначається за допомогою розробленої шкали граничних значень (таблиця 9.5).

Таблиця 9.5

ЗАГАЛЬНА ОЦІНКА ЙМОВІРНОСТІ БАНКРУТСТВА ПІДПРИЄМСТВА ЗА R МОДЕЛЛЮ

 

Значення R (коефіцієнту ймовірності банкрутства) Ймовірність банкрутства, %
Менше 0 Максимальна (90—100)
0—0,18 Висока (60—80)
0,18—0,32 Середня (35—50)
0,32—0,42 Низька (15—20)
Більше 0,42 Мінімальна (до 10)

Р. С. Сайфулін і Г. Г. Кадиковзапропонували використати для оцінки фінансового стану підприємства рейтингове число [138]:

R = 2Ко + 0,1Кпл + 0.08КІ + 0,45Км + Кпр, [9.7]

де Ко — коефіцієнт забезпеченості власним капіталом;

Кпл — коефіцієнт поточної ліквідності;

Kj — інтенсивність обігу капіталу, що авансується, яка харак­теризує обсяг реалізованої продукції, що припадає на одну гро­шову одиницю коштів, вкладених в діяльність підприємства;

Км — коефіцієнт менеджменту, характеризується відношен­ням прибутку від реалізації до виручки від реалізації;

Кпр —■ рентабельність власного капіталу (відношення прибут­ку до власного капіталу).

Якщо рейтингове число R для підприємства має значення:

? більше 1, то підприємство знаходиться^ задовільному стані;

? менше за 1, то це характеризує стан підприємства як неза­
довільний.

Рейтингова оцінка фінансового стану може застосовуватися з метою класифікації підприємств за рівнем ризику, взаємовідно­син з ними банків, інвестиційних компаній, партнерів. Діагнос­тика неспроможності на базі рейтингового числа, однак, не до­зволяє оцінити причини потрапляння підприємства «в зону неплатоспроможності».

Дослідження і діагностика кризових явищ у процесі життєді­яльності підприємства знайшло своє відображення і у наукових працях вітчизняних фахівців. Зокрема, провідним діячем з пи-


12*



тань антикризового управління, Ліго-ненко Л. О., було розроб­лено науково-методичні основи діагностики банкрутства для підприємств торгівлі. Розвиваючи ідею Л. Гріннера, Лігонен-ко Л. О. вважає за доцільне ввести в науковий обіг поняття «цикл розвитку підприємства», під яким пропонується розуміти періодичну зміну якісних характеристик процесу функціону­вання підприємства [84]. Цикл розвитку підприємства склада­ється з таких основних стадій:

? стадія підйому, яка характеризується зростанням кількісних
та покращанням якісних ознак функціонування підприємства;

? стадія стагнації розвитку, для якої характерні відносна
стабільність показників функціонування;

? стадія кризи, проявом якої є зниження кількісних показни­
ків та погіршання якісних ознак функціонування підприємства,
яке зумовлює порушення спочатку «показників— індикаторів
життєздатності», а потім поступово і «параметрів життєздатнос­
ті» підприємства як мікроекономічної системи. Це призводить до
порушення стану рівноваги, яке підприємство вже не в змозі са­
мостійно відновити;

? стадія депресії, проявом якої є уповільнення падіння та по­
ступова стабілізація показників діяльності підприємства, що роз­
глядається як перший крок переборення кризових явищ та виходу
на шлях економічного зростання.

Таким чином, криза є однією з стадій «циклу розвитку підпри­ємства», переборення якої дає змогу забезпечити подальший роз­виток підприємства. Життєздатність підприємства, як мікроеко­номічної системи та господарюючого суб'єкта, обумовлюється дотриманням певних «параметрів життєздатності», порушення яких призводить підприємство до економічної загибелі — само­стійної або примусової ліквідації. Такими параметрами життєзда­тності є:

1) наявність чистих активів підприємства (різниця між рин­
ковою вартістю наявних активів та обсягами зобов'язань підпри­
ємства) в обсягах, що відповідають державним вимогам та (або)
цільовим параметрам діяльності — L4;

2) наявність активів для забезпечення виконання зобов 'язань
щодо повернення позикового капіталу та забезпечення необхід­
ного рівня ліквідності активів, що фінансуються за рахунок пози­
кових коштів (у кореспонденції з термінами виконання зобов'я­
зань щодо повернення позикового капіталу) —Li;

3) забезпечення фінансової рівноваги, тобто, здатності до ге­
нерування грошових надходжень у терміни та в обсягах, достат-


ніх для фінансування грошових видатків, пов'язаних з операцій­ною та інвестиційною діяльністю підприємства — L2;

4) забезпечення беззбиткової діяльності або досягнення цільо­вих показників господарсько фінансової діяльності відповідно до поставлених стратегічних цілей та завдань підприємства (най­частіше — забезпечення отримання певного цільового рівня рен­табельності власного капіталу та (або) обсягів отримання прибу­тку)—L1.

Життєздатний стан господарської системи має місце тільки в разі сумісної наявності (забезпечення) усіх 4-ох параметрів жит­тєздатності, тобто за ситуації, яка описується такою моделлю:


L= {ІА, L3 ,L2,L1},


[9.8]


У запропонованому переліку враховано ранг (значущість) ко­жного з параметрів життєздатності. Розвиток кризи призводить спочатку до порушення параметра L\. Якщо необхідних коригу­ючи заходів протягом певного часу не буде вжито, автоматично порушується параметр вищого рівня L2, потім L3, і зрештою — найвищий, результативний параметр життєздатності L4. Знижен­ня чистих активів нижче критичного рівня є свідченням загибелі підприємства як господарської системи, оскільки воно втрачає матеріальну основу для продовження свого існування. Викорис­товуючи моделі життєздатності господарської системи можна ідентифікувати 5 станів життєздатності підприємства за допомо­гою наступного показника:


SL = {S (LI), S (L2), S (L3), S (LA)},


[9.9]



З ідентифікованих п'яти станів життєздатності три характери­зують процес розгортання (поглиблення) кризових явищ: прихо­вана криза (криза ефективності), криза платоспроможності, криза розрахунку по боргах (загроза банкрутства, фінансова неспромо­жність). Кожна фаза кризи має свої зовнішні ознаки та різномані­тність прояву в індивідуальній мікроекономічній системі залежно від ступеня пошкодження параметрів життєздатності та індивіду­альних причин розвитку.

Вагомий внесок у розвиток цього напрямку фінансового ана­лізу зроблений Терещенко О. О., яким було обґрунтовано новий методологічний підхід до діагностики банкрутства вітчизняних підприємств, в основу якого покладено мультиваріантний дис-кримінантний аналіз [115]. Суттєвою перевагою зазначеного під­ходу є врахування галузевих особливостей об'єктів дослідження при побудові дискримінантних моделей діагностики банкрутства (таблиця 9.6).

Отже, і в зарубіжній, і у вітчизняній практиці вже існує багато методів визначення ймовірності настання банкрутства підприєм­ства, як окремі показники, так і моделі факторів з ваговими кое­фіцієнтами. Проте факторні моделі, що пропонуються науковця­ми інших країн, не завжди придатні для використання в економічних умовах України, через надмірний податковий ва­жіль; більший вплив на господарсько-фінансовий стан підпри­ємств внутрішніх факторів, а ніж зовнішніх; відмінність в бухга­лтерському обліку та звітності та ін.


Таблиця 9. t ДИСКРИМШАНТНІ МОДЕЛІ ДІАГНОСТИКИ БАНКРУТСТВА [115]  
  Групи видів економічної діяльності Дискримінантна модель  
  Сільське господарство Z= 0,105-АГі + 1,567-Лі + 0,301-Лз+ 1,375-Xt+ 1,689-Л8 + 0,168-Л9.0,260  
  Харчова промисловість Z= 0,261-Лі + 1,272-Лз + 0,13-Лз + 0,486-А-., + 0,639-Л9 + 0,221-Лю-1,433  
  Інші галузі обробної промисловості (текстильна, переробка деревини, хімічна, целюлозно-паперова тощо) Z= 0,139-Л, + 1,535-Л2 + 0,486-Лз + 1,459-Л4 + 0,265-Л9 + 0,159-Лю - 1,757  
  Добувна промисловість, металургія, машинобу­дування, виробництво електроенергії, газу, води Z= 0,213-Л, + 2,208-Л2 + 0,67-Л3 + 1,13-Л, + 1,48-Л5 + О,515-Л8+ 0,467-Л,0 - 2,599  
  Будівництво 2= 0,333-Л, + 1,458-Лг + 0,395-Л4 + 1,407-Л5 + 0,040-Л6 + 0,41-Лш-2,325  
  Оптова та роздрібна торгівля, готелі та ресторани Z= 0,268-Л, + 1,773-Л2 + 1,478-Л4 + 0,775-Л5 + 0,028-Л6 + 0,097-Л, + 0,177-Л,0- 2,026  
Транспорт г=0,145-Л,+ 1,481-Л2+ 1,007-Л4 + 0,048-Л6 + 0,146-Лю- 1,779  
Щ Інші види діяльності Z= 0,306-Лі + 0,331-AT2 + 1,309-Л4 + 0,050-Лб + 0,363-Л9 + О,258-Л,о-1,387  
  де Лі — коефіцієнт покриття (поточні активи/поточні зобов'язання)  
  Хг — коефіцієнт фінансової незалежності (власний капітал/валюту балансу)  
  Аз — коефіцієнт оборотності капіталу (чиста виручка від реалізації/валюта балансу)  
  Л4— коефіцієнт рентабельності операційних продаж по Cash-flow I (Cash-flow 1/чиста виручка від реалізації + інші операційні доходи)  
  Xt — коефіцієнт рентабельності активів по Cash-flow 2 (Cash-flow 2/валюта балансу)  
  Хь — коефіцієнт оборотності позичкового капіталу (чиста виручка від реалізації/позичковий капітал)  
  Хі — відношення Cash-flow 1 до позичкового капіталу (Cash-flow 1/позичковий капітал)  
  Х% — рентабельність продажів (прибуток (збиток) до оподаткування/чиста виручка від реалізації)  
  Х<) — рентабельність власного капіталу (прибуток (збиток) після оподаткування/власний капітал)  
  Лю — коефіцієнт оборотності оборотних активів (чиста виручка від реалізації/середні залишки оборотних активів)  
     

9.3. Застосування різних методичних підходів при діагностиці банкрутства підприємства

Фундаментальна діагностика банкрутства підприємств харак­теризує систему оцінки параметрів кризового фінансового розви­тку підприємства, яка здійснюється на основі методів факторного аналізу та прогнозування.

Основними цілями фундаментальної діагностики банкрутст­ва є:

? поглиблення результатів оцінки кризових параметрів фі­
нансового розвитку підприємства, отриманих у процесі експрес-
діагностики банкрутства;

? підтвердження отриманої попередньої оцінки масштабів
кризового фінансового стану підприємства;

? прогнозування розвитку окремих факторів, що спричиняють
загрозу банкрутства підприємства, та їхніх негативних наслідків;

? оцінка та прогнозування здатності підприємства до нейтра­
лізації загрози банкрутства за рахунок внутрішнього фінансового
потенціалу.

В процесі здійснення фундаментального аналізу використо­вуються наступні методи:

? алгоритм інтегральної оцінки загрози банкрутства підпри­
ємства, що ґрунтується на використанні закордонних методик
прогнозування ймовірності банкрутства;

? кореляційний аналіз. Цей метод використовується для ви­
значення ступеня впливу окремих факторів на характер кризово­
го фінансового розвитку підприємства. Кількісно ступінь цього
впливу може бути виміряний за допомогою одно- або багатофак-
торних моделей кореляції. За результатами такої оцінки прово­
диться упорядкування окремих факторів за ступенем їхнього не­
гативного впливу на фінансовий розвиток підприємства;

? СВОТ-аналіз (SWOT-analysis).

З метою визначення доцільності використання в умовах української економіки закордонних методик прогнозування бан­крутства підприємств проведемо діагностику банкрутства аналі­зованого підприємства за методиками, наведеними у п. 9.2.

У таблиці 9.7. представлені результати розрахунку індексу кре­дитоспроможності підприємства за 2004—2006 роки. Результати проведених розрахунків за п'ятифакторною моделлю Альтмана свідчать, що ймовірність банкрутства» є дуже високою. Протягом всього періоду, що аналізується, Z-показник приймає значення, нижче за критичне, і на кінець 2006 року складає (-0,262).


Таблиця 9.7

ПРОГНОЗУВАННЯ ЙМОВІРНОСТІ

БАНКРУТСТВА ПІДПРИЄМСТВА ЗА П'ЯТИФАКТОРНОЮ МОДЕЛЛЮ Е. АЛЬТМАНА (станом на кінець року)

 

Показники Методика розрахунку 2004 рік 2005 рік 2006 рік
Частка власних обо­ротних коштів в ак­тивах (XI) Власний оборотний капітал Загальна вартість активів -0,400 -0,427 -0,585
Рентабельність акти­вів розрахована зви­користанням нероз­поділеного прибутку (XI) Нерозподілений прибутокінепокритий збиток) Загальна вартість активів -0,300 -0,439 -0,675
Рентабельність акти­вів розрахована з ви­користанням чистого прибутку (Хі) Прибуток до виплати процентів Загальна вартість активів -0,223 -0,147 -0,191
Коефіцієнт покриття поточних зобов'язань власним капіталом (ЛГ4) Власний капітал (ринкова вартість) Поточні зобов'язання 1,749 1,640 1,415
Коефіцієнт трансфо­рмації (Х5) Чиста виручка Загальна вартість активів 1,425 1,287 1,166
Z-показник 1,2ЛГ1 + 1,4X2 + + 3,3X3+0,6X4 + 1,0X5 0,838 0,659 -0,262
Ймовірність банкрутства дуже висока дуже висока дуже висока

Розрахунки значень коефіцієнтів за системою Бівера на дослі­джуваному підприємстві представлено в таблиці 9.8.

Розраховані показники ймовірності банкрутства за системою Бівера свідчать про те, що підприємство за всіма показниками відноситься до третьої групи. Тобто, існує реальна можливість, що суб'єкт дослідження стане банкрутом протягом 1 року.

Результати діагностики банкрутства підприємства за іншими моделями, які застосовуються у практиці країн з ринковою еко­номікою узагальнено в таблиці 9.9.

Отже, за всіма розрахунками підприємство має доволі високу ймовірність отримати статус банкрута. Зокрема, за моделлю Спрінгейта підприємство можна охарактеризувати як потенцій­ного банкрута, за моделлю Романа Ліса ймовірність банкрутства також доволі висока.


Таблиця 9.1

ПРОГНОЗУВАННЯ ЙМОВІРНОСТІ БАНКРУТСТВА ПІДПРИЄМСТВА ЗА СИСТЕМОЮ БІВЕРА (станом на кінець року)

 

 

 

Показники 2004 рік 2005 рік 2006 рік Характеристика показників
2004 рік 2005 рік 2006 рік
Коефіцієнт Бівера -0,310 -0,129 -0,168 III III III
Коефіцієнт зага­льної ліквідності 0,153 0,216 0,156 III III III
Збитковість капі­талу -22,323 -14,747 -19,148 НІ III НІ
Коефіцієнт кон­центрації позико­вого капіталу 0,472 0,545 0,693 III III III
Коефіцієнт по­криття активів власним оборот­ним капіталом -0,400 -0,427 -0,585 III III III

Таблиця 9.9

ПРОГНОЗУВАННЯ БАНКРУТСТВА


Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2018 год. Все права принадлежат их авторам!