Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Аналіз і прогнозування можливого банкрутства підприємства




 


При вивченні цієї теми студенти повинні:

опрацювати нормативно-правові акти, пов'язані з пи­
таннями банкрутства підприємств України;

опрацювати літературні джерела та оволодіти мето­
дикою розрахунку показників для прогнозування ймовірності
банкрутства підприємств;

навчитись проводити обчислення фінансових показни­
ків та розуміти їх економічну сутність.

Ключові слова:банкрутство, технічне банкрутство, навмис­не банкрутство, реальне банкрутство, фіктивне банкрутство, стратегічна криза, криза прибутковості, криза ліквідності.


 


9.1. Сутність та причини виникнення банкрутства підприємства

У практиці розвитку країн із ринковою економікою банкрутс­тво виступає як механізм регулювання та саморегулювання еко­номіки і, насамперед, дотримання виконання зобов'язань суб'єк­тами господарювання

Банкрутство, як елемент ринкових відносин, стало реальністю і сучасної української економіки. Сьогодні ще багато керівників не хочуть вірити в те, що їхні підприємства можуть бути визнані банкрутами. Таке ставлення пояснюється тим, що протягом по­передніх десятиліть економіка розвивалася не за законами ринку, а була наслідком тогочасної державної політики, негативними особливостями якої, зокрема, є:

? довготривалий період функціонування господарюючих су­
б'єктів у середовищі централізованого розподілу та планування;

? велика питома вага в економіці підприємств-гігантів, що
спеціалізувалися на випуску певних видів продукції;

? дуже високий процент морального і фізичного зносу основ­
них фондів на багатьох вітчизняних підприємствах, зокрема, ви­
сока питома вага в активах застарілого обладнання і техніки.

Усе перелічене вище визначило особливу схильність вітчиз­няних господарюючих суб'єктів до кризових явищ, що виявилося


у втраті фінансової стійкості, виникненні неплатоспроможності і, як наслідок, у банкрутстві.

Відповідно ж до статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від ЗО червня 1999 року, банкрутство— це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспромож­ність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інак­ше як через застосування ліквідаційної процедури.

Існують різні підходи до визначення терміну банкрутства. Так, ШереметА. Д. [138] під банкрутством суб'єкта господарю­вання розуміє його нездатність фінансувати поточну операційну діяльність і погасити термінові зобов'язання. Банкрутство є нас­лідком розбалансованості економічного механізму відтворення капіталу суб'єкта господарювання, результатом його неефектив­ної цінової, інвестиційної і фінансової політики.



Білоліпецький Н. П. дає визначення банкрутства суб'єкту гос­подарювання, як його крах, викликаний технічно або фізичною нездатністю суб'єкта господарювання погасити взяті на себе фі­нансові зобов'язання. Банкрутство суб'єкта господарювання — це стан, коли реальна ринкова вартість активів фірми нижче суми її зобов'язань [35].

На думку Скворцова М. М, банкрутство означає фінансову неспроможність підприємства, що виявляється у перевищенні витрат на виробництво продукції над виторгом від її реаліза­ції [109].

Константінова А. В. зазначає, що поняття банкрутства харак­теризується різними його видами [72]. Вона виділяє реаль іе, тех­нічне, навмисне та фіктивне банкрутство та пояснює кожі :е з цих понять (рис. 9.1).

Афанасьев Р. звертає увагу на необхідність законодавчо закрі­пити у господарському праві поняття «фіктивне банкрутство» та «навмисне банкрутство», адже застосовуються вони лише в кри­мінальному праві України [28]. Стаття 156-3 Кримінального ко­дексу України «Фіктивне банкрутство» визначає його як свідомо неправдиву заяву громадянина-засновника або власника суб'єкта підприємницької діяльності, а також посадової особи — суб'єкта підприємницької діяльності, про фінансову неспроможність ви­конання вимог з боку кредиторів та зобов'язань перед бюджетом.

Банкрутство завжди зачіпає інтереси дуже багатьох осіб:

♦ підприємств-кредиторів, які повинні встигнути заявити свої вимоги і претензії для того, щоб вони були враховані при пога­шенні боргів за рахунок майна банкрута;





 


? найманих працівників, з якими, у першу чергу, мають бути
здійснені розрахунки, а також яким забезпечені певні гарантії при
звільненні;

? підприємств, що можуть виступити в ролі санаторів і тому
зацікавлені у створенні досконалого механізму банкрутства.

Банкрутство — складний процес, який може бути охарактери­зований з різних боків: юридичного, управлінського, організа­ційного, фінансового, обліково-аналітичного тощо. Процедура банкрутства є кінцевою стадією невдалого функціонування під­приємства, якій, зазвичай, передують стадії

нормальної ритмічної роботи і фінансових ускладнень.

Ринкова економіка, яка протягом багатьох десятиліть і століть є основою розвитку західних країн, розробила визначену систему контролю, діагностики і по можливості захисту підприємств від повного краху, або систему банкрутства і підтримки підприємст­ва (рис. 9.2).

Рис. 9.2. Система банкрутства підприємств

Універсальність цієї системи робить її придатною для засто­сування в Україні, однак слід враховувати особливості націона­льної економічної політики та існуючий у ринковій економіці західних країн механізм захисту підприємств і запобігання їх від банкрутства.


Система банкрутства включає в себе низку логічних, при-чинно-наслідкових, організаційних і методичних процедур, які забезпечуються державними органами влади. Мета створення і приведення в дію системи банкрутства в Україні — необхід­ність структурної перебудови господарства держави відповідно до ринкового попиту населення за умови досягнення прибутко­вої діяльності основних структур, які виробляють товари і по­слуги.

Як свідчить світова практика, досягнення цієї мети відбува­ється при дотриманні основних принципів системи банкрутства (рис. 9.3).


Особливої уваги потребує детальне вивчення причин виник­нення банкрутства. Це, в свою чергу, допомогло б у розробці кон­кретних шляхів недопущення банкрутства, що є вкрай необхід­ним, особливо в сучасних умовах.

Загрозу неплатоспроможності та банкрутства підприємства на практиці пов'язують із фінансовою кризою, під якою розуміють фазу розбалансованої діяльності підприємства та обмежених мо­жливостей його впливу на фінансові відносини. Розрізняють три фази фінансової кризи:

• фаза, яка безпосередньо не загрожує функціонуванню під­
приємства (за умови переведення його на режим антикризового
управління);

• фаза, яка загрожує подальшому існуванню підприємства і
потребує негайного проведення фінансової санації;

• кризовий стан, який не сумісний з подальшим існуванням
підприємства і призводить до його ліквідації.

Фактори, які можуть зумовити фінансову кризу на підприємс­тві, на думку Н. Н. Скворцова [109] доцільно поділити на зовні­шні (екзогенні) та внутрішні (ендогенні) (рис. 9.4). До зовнішніхчинників, які призводять до банкрутства підприємства відносять:

економічні причини — спад виробництва, збільшення кіль­
кості збиткових підприємств, зростання дебіторської і кредитор­
ської заборгованості, неплатоспроможність підприємств-партне-
рів тощо;

політичні причини — політична нестабільність держави, не­
досконалість законодавства, високий рівень податків тощо;

демографічні причини — структура населення, рівень доб­
робуту та інші фактори, що визначають розмір і структуру спо­
живання, платоспроможний попит населення тощо;

інші причини — загальний рівень культури (виробництва,
споживання), посилення міжнародної конкуренції, банкрутство
боржників підприємства, загальний розвиток науки і техніки, рі­
вень технологій тощо.

Внутрішніми причинами виникнення банкрутства підприєм­ства можуть бути: дефіцит власних оборотних активів, недоско­налість механізму ціноутворення, бездіяльність юридичних служб підприємства, відсутність контролю за договірними відно­синами, значна питома вага непродуктивних втрат, зростання де­біторської та кредиторської заборгованості, неефективне викори­стання ресурсів, збільшення витрат, перевищення темпів росту витрат над темпами росту виручки від реалізації, збиткова діяль­ність підприємства та ін.


Рис. 9.4. Фактори зовнішнього

та внутрішнього середовища, що зумовлюють

фінансову кризу на підприємстві

Іванов Г. П. пропонує більш детальну класифікацію причин виникнення банкрутства підприємств (таблиця 9.1). Отже, наве­дена класифікація враховує не тільки всі напрямки виникнення


причин банкрутства в сучасних умовах, а й сприяє їх акумуляції з метою усунення або впливу на них.

Таблиця 9.1

КЛАСИФІКАЦІЯ ПРИЧИН ВИНИКНЕННЯ БАНКРУТСТВА

 

Класифікаційна ознака Причини банкрутства
За формою виникнення причин ■ зовнішні " внутрішні
За природою їх виникнення ■ кібернетичні на макро- і мікрорівнях ■ культурноетичні ■ випадкові ■ кримінальні
За особами, які сприяють виник­ненню причин банкрутства " боржник ■ ділові партнери ■ треті особи
За характером виникнення при­чин та джерелами заподіяння збитку ■ власні Дії боржника ■ дії третіх осіб ■ природні катаклізми та стихійні лиха, виробничі аварії
За часом дії причин ■ короткочасні " тривалої дії
За можливістю впливу підприєм­ства на причини виникнення бан­крутства ■ причини, що усуваються самим під­приємством ■ причини, що усуваються важко ■ причини, що не усуваються
За можливістю діагностування та прогнозування причин банкрутс­тва " діагностовані " прогнозовані ■ причини, що не підлягають прогнозу­ванню

У цілому, всі названі причини кризи досить тісно взаємо­пов'язані та створюють складний комплекс причинно-наслід-кових зв'язків. Звичайно, досліджуючи діяльність того чи ін­шого підприємства, той чи інший випадок фінансової кризи, можна виділити певні специфічні причини фінансової неспро­можності, але всі вони, як правило, зводяться до вище перелі­чених.

Типовими наслідками впливу вказаних причин та факторів на фінансово-господарський стан підприємства є: втрата клієнтів та покупців готової продукції; зменшення кількості замовлень та контрактів з продажу продукції, неритмічність виробництва, не-


повне завантаження потужностей; підвищення собівартості про­дукції та різке зниження продуктивності праці; збільшення роз­міру неліквідних оборотних активів та наявність понаднормових запасів; виникнення внутрішньовиробничих конфліктів та під­вищення плинності кадрів; підвищення тиску на ціни; суттєве зменшення обсягів реалізації та, як наслідок, недоодержання ви­ручки від реалізації продукції.

Другим параметром фінансової кризи є її вид. Розрізняють три види кризи:

? стратегічна криза(коли на підприємстві зруйновано виро­
бничий потенціал і відсутні довгострокові фактори успіху);

? криза прибутковості (систематична збитковість діяльності
зменшує власний капітал, і це призводить до незадовільної стру­
ктури балансу);

? криза ліквідності (підприємство є неплатоспроможним або
існує реальна загроза втрати платоспроможності).

Таблиця 9.2

ФАКТОРИ, ЩО ЗУМОВЛЮЮТЬ РІЗНІ ВИДИ КРИЗИ

 

Стратегічна криза Криза прибутковості Криза ліквідності
' неправильний вибір ■ несприятливе спів- ■ невраховані вимоги
місця розташування під- відношення цін та собі- золотого правила фі-
приємства вартості нансування
■ неефективна політи- • невиправдане зави- ■ незадовільна струк-
ка збуту та асортимен- щення цін тура капіталу
тна політика ■ ризиковані великі ■ відсутність або не-
■ недосконале плану- проекти значний рівень резерв-
вання та прогнозування ■ зростання собівартос- ного капіталу
■ помилкова політика ті за стабільних цін ■ незадовільна робота
диверсифікації ■ зменшення обороту з дебіторами
■ неефективний апарат від реалізації товарів ■ надання незабезпече-
управління ■ збитковість окремих них товарних кредитів
■ дефіцити в організа- структурних підрозділів ■ великий обсяг капі-
ційній структурі ■ придбання збиткових таловкладень із трива-
■ відсутність стратегі- підприємств лим строком окупності
чної програми ■ значні запаси товарів ■ великі обсяги низь-
■ зайва матеріально- на складі коліквідних оборотних
технічна база ■ високі витрати на пе- активів
■ відсутність або не- рсонал ■ зниження кредито-
дієздатність системи ■ високі процентні ста- спроможності підпри-
контролінгу; вки ємства
■ форс-мажорні обста- ■ неефективна марке- ■ високий рівень креди-
вини тингова політика торської заборгованості
  ■ форс-мажорні обста- ■ форс-мажорні обста-
  вини вини

Основні фактори, які зумовлюють кожний із наведених видів кризи, подані в таблиці 9.2.

Між окремими видами кризи існують тісні причинно-на-слідкові зв'язки: стратегічна криза спричиняє кризу прибутко­вості, яка, у свою чергу, призводить до втрати підприємством ліквідності.

Ідентифікація фази фінансової кризи є необхідною передумо­вою правильної та своєчасної реакції на неї. Проте керівники бі­льшості вітчизняних підприємств не змогли своєчасно адаптува­тися до нових умов господарювання, за браком належної квалі­фікації або навіть зумисне довели свої підприємства до межі бан­крутства.

Отож, банкрутство підприємств— це наслідок глибокої фі­нансової кризи, система заходів щодо управління якою не дала позитивних результатів.

9.2. Методи діагностики кризових явищ

на рівні господарюючого суб'єкта: зарубіжний

та вітчизняний досвід

Діагностика кризи розвитку підприємства — це система рет­роспективного, оперативного і перспективного цільового аналізу, спрямованого на виявлення ознак кризового стану підприємства, оцінку загрози його банкрутства та (або) подолання кризи. Діаг­ностика кризи визнається одним з необхідних етапів процесу ан-тикризового управління, оскільки саме її результати дають змогу визначити ступінь розвитку кризи, її масштаби, реальність та очі­куваний час виникнення ситуації банкрутства, обґрунтувати за­ходи, необхідні для її подолання, оцінити можливості підприємс­тва щодо подолання кризи та прогнозування наслідків подаль­шого розвитку ситуації.

Розрізняють три основні напрямки прогнозування ймовірності банкрутства підприємства (рис. 9.5).

У той же час, методологічні підходи до прогнозування банк­рутства підприємств, розповсюджені у закордонній практиці, можна поділити на два напрямки: розрахунок індексу платоспро­можності та використання системи формалізованих та нефо-рмалізованих критеріїв. Розглянемо кожен із цих підходів дета­льніше.


Рис. 9.5. Напрями прогнозування ймовірності банкрутства


Методологічні підходи

до прогнозування банкрутства підприємств,


Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2018 год. Все права принадлежат их авторам!