Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Сучасна концепція енерговиробничих циклів



 

Перше наукове визначення енерговиробничого циклу (ЕВЦ) належить видатному вченому М. Колосовському. Аналізуючи зв'язки виробництв усередині ТВК «за вертикаллю» й «за горизонталлю», він виснував, що для господарювання «стій­кий не лише вихідний (провідний) виробничий процес (наприклад, вугільно-металургійний), але й широка сфера виробничих групувань довкола основного процесу». Енерговиробничий ци­кл – це типова, існуюча сукупність виробничих процесів, що виникають взаємозумовлене (співпідпорядковано) довкола основного процесу для даного різновиду енергії й си­ровини.

Це визначення відбиває найважливіші властивості ци­клів:

- співпідпорядкованість підприємств, їхнє базуван­ня на одному, певному провідному різновиді сировини або енергії;

- територіальну стійкість сукупності;

- типовість для різних районів, що мають схожі природні та економічні передумови розвитку. Перша класифікація ЕВЦ М. Колосовського містила 8 циклів. У подальшому теорію ЕВЦ розвивали Ю. Саушкін та А. Хрущов.

Структура ЕВЦ наближена до деревоподібної форми: «стовбур дерева» утворений вертикальним процесом циклу, «верховіття» – горизонтальними гілками, «коріння» поширюється в довколишнє природне середовище, а «плоди» – це продукти, що надходять до кінцевого споживання. Сучасна система ЕВЦ включає такі цикли:

1. Пірометалургійний цикл чорних металів. Характерний для районів, що мають значні ресурси залізних руд і коксівного вугілля: Донбас і Придніпров'я в Україні.

Цикл включає видобуток та збагачення сировини й палива, металургійний переділ (чавун – сталь – прокат); коксування вугілля з одержанням бензолу; утилізацію кок­сового газу для виробництва аміаку й ацетилену, а на їхній основі – азотних добрив (аміачна селітра, карбамід) та різноманітної хімічної продукції (капролактам тощо); ви­робництво будівельних матеріалів з доменних шлаків (це­мент, термозит); металомістке машинобудування.

2. Пірометалургійний цикл кольорових металів.Цикл включає видобуток, збагачення й металургійний переділ сировини з багаторазовим використанням про­міжних продуктів для добування супутників основних ком­понентів; рафінування міді, одержання глинозему; утилі­зацію сірчистих ангідридів для одержання сірчаної та сірчистої кислоти; машинобудування, пов'язане з використанням кольорових металів (електротехніка, приладобудування, кабельне виробництво).

Оскільки цей ЕВЦ потребує великих витрат електро­енергії для одержання кінцевих продуктів, він часто зорієн­тований на гідроенергетику або інші джерела більш дешевої електроенергії.



3. Хіміко-металургійний цикл рідких металів. Його розміщення збігається з попереднім циклом, бо руди кольорових металів можуть містити у співвідношеннях 3-25 і більше найменувань кольорових і рідких металів. Здебільшого вміст цих металів у породі становить десяті й соті частки відсотка, що зараховує цикл до матеріа­ломістких.

Добування металів пов'язане з застосуванням хімічних або електрохімічних методів. За приклад може правити видобуток титану й магнію в Червоноперекопську й Вірменську в Криму.

4. Нафтоенергохімічний цикл. Характерний для районів, що мають нафту й супутні гази. У зв'язку з поширенням трубопровідного транспорту він може формуватись віддалік районів добуван­ня сировини з орієнтацією на споживача.

Цикл включає переробку нафти (перегонка, крекинг, піроліз) на моторне паливо, мастильні масла й мазут; використання вуглеводню нафтопереробки й супутніх газів для одержання продуктів органічного синтезу (етилен, про­пілен, ацетилен, бензол тощо) та на їхній основі – синтетичних каучуків і волокон.

Органічний синтез на нафтогазовій сировині тяжіє до основної хімії за рахунок:

– виробництва аміаку (з ацетилену) та азотних добрив (з відхідних газів);

– виробництва сірчаної кислоти й сірки шляхом утилізації відходів гідроочищення нафти й нафтопро­дуктів.

До циклу належить й машинобудування для нафтової та хімічної промисловості.

5. Газоенергохімічний цикл часто територіальне збі­гається з нафтоенергохімічним циклом. Характерний для Передкарпаття й Придніпров'я в Україні. З природного газу одержують:

– азотні добрива (аміачна селітра, карбамід, аміачна вода) та смоли, а на їхній основі – пластмаси;

– азотні добрива й органічні напівпродукти (оцтова кислота, окрилонітрил для виробництва синте­тичного каучуку й синтетичних волокон);



– азотні добрива й органічні напівпродукти (капро­лактам, адипінова кислота тощо), які використовуються для виробництва синтетичних волокон.

6. Вуглеенергохімічний цикл – для України один з найхарактерніших – розвинутий у Донбасі. Він включає: видобу­ток, збагачення, коксування вугілля; виробництво аміаку та азотних добрив; одержання бензолу, нафталіну та інших продуктів і півпродуктів органічного синтезу. Сюди ж увіхо­дить й виробництво гірничо-шахтного обладнання.

7. Гірничо-хімічний цикл. Формується у районах, що мають поклади мінеральної сировини для хімічної про­мисловості, зокрема кухонної та калійної солі. Розвинутий в Україні на Донбасі і Передкарпатті, а також у місцях поєднання гірничо-хімічної сировини з нафтою та природним газом (можливий за умови їхнього транспорту­вання трубопроводами).

До циклу відносяться:

1) виробництво кальцинованої соди, хлору, магнію. Іноді з ними поєднується виробництво цементу шляхом комплексної переробки кухонної солі, вапняку та ути­лізації відходів;

2) одержання хлору через електроліз кухонної солі. Хлор, разом з продуктами первісної переробки природ­ного газу, використовується для виробництва азотних добрив, каустичної соди, хлорорганічних сполук (поліхлорвінілові смоли використовуються для одержання пластмас і синтетичних волокон).

9. Лісоенергохімічний цикл. Яскраво виражений у лісо-надмірних районах: Центрально-Український та Західно-Український райони. Він включає заготівлю й механічну обробку деревини (виробництво пиломатеріалів, будівель­них деталей, деревно-волокнуватих і стружкових плит); хіміко-механічну переробку деревини (виробництво целюлози, паперу, картону); хімічну переробку деревини (одержання спирту, кормових дріжджів); гідроліз (виробництво скипидару, кані­фолі, оцтової кислоти).

10. Теплоенергопромисловий цикл. Характерний для ре­гіонів, де є дешеве паливо – відкритий видобуток ка­м'яного та бурого вугілля, поклади торфу в Західно-Українському районі у нашій країні, природного газу (Харківська обл.). Інколи може використо­вуватися привезена сировина, як-от природний газ. На базі цього циклу формуються енергомісткі виробництва.

11. Атоменергопромисловий цикл. Здебільшого він скла­дається з двох територіальне розділених блоків: видобуток і збагачення урану в районах його покладів; функціонування АЕС та АТЕЦ у районах споживання їхньої електроенергії. Водночас реактори на швидких нейтронах переробляють уран на плутоній. Можливість розташування АЕС у потрібному регіоні завдяки абсолютній транспортабельності сировини сприяє розвитку поблизу станцій електромістких виробництв (виплавляння алюмінію – Запорізька АЕС).

12. Гідроенергопромисловий цикл. Формується у районі каскадів ГЕС (Дніпровський каскад). До складу ГЕПЦ увіходять електрометалургія (виробництво алюмінію, магнію, титану), електрохімія (одержання карбіду кальцію, фосфору, хлору), електротермія (абразиви, алюмоцемент). Такі цикли притаманні в Україні Придніпров'ю (виплав­ляння алюмінію, нікелю, виробництво цементу й соди).

13. Машинобудівний цикл. Характерний для добре освоє­них районів, що мають кваліфіковану робочу силу (Донбас і Придніпров'я; Північно-Східний район України). Серед галузей виокремлюються верстатобудування, транспортне машинобудування, приладобудування, елект­ро- й радіотехнічне машинобудування. У Примор'ї сформовані потужні цикли на базі океанічного машинобу­дування (Одеса – Миколаїв – Херсон – Іллічівськ, Севастополь – Феодосія, Керч – Маріу­поль). Ці цикли охоплюють суднобудування, судноремонт, виробництво контейнерів та іншого обладнання для океанічного машинобудування.

14. Текстильно-промисловий цикл. Орієнтований, пере­важно, на споживача, хоча іноді розташовується у районах вирощування сировини (льон). Він розви­нутий у багатьох регіонах України і включає первинну обробку сировини, прядіння, ткацтво, виготовлення тканин, виробництво готових виробів. Терито­ріальне він пов'язаний з машинобудуванням у давно освоєних районах.

15. Рибопромисловий цикл. Характерний для приморських районів; складається з двох блоків: стаціонарного (рибозаводи, рибо­комбінати, суднобудівні й судноремонтні підприємства, рибні порти, сітков'язальні фабрики) та акваторіально-мігруючого (риболовецькі флотилії, судна, пересувні пере­робні комплекси). Цей цикл прив'язаний до найбільших рибних портів України – Іллічівськ, Севастополь, Керч.

16. Індустріально-аграрний цикл становить ядро спеціа­лізованих АПК: зернопромислового, бурякоцукрового, маслобійножирового, плодоовочепро-мислового, м'ясопромислового, молокопромислового. До циклу належать як галузі, що забезпечують АПК продукцією рослинництва й тваринництва, так і переробні підприємства, сільськогоспо­дарське машинобудування, хімічний захист рослин тощо. При переробці волокнистої сировини та шкір цей цикл взаємодіє з текстильно-промисловим.

17. Гідромеліоративний індустріально-аграрний цикл. Ха­рактерний для районів зрошуваного землеробства (Північний Крим, Причорномор'я, Приазов'я) і осушу­ваних земель (Полісся). Крім гідромеліоративних систем і продукції сільського господарства, що одержується на зро­шуваних і осушуваних землях, до циклу включається машинобудування й будівельна промисловість для гідро­технічних споруд.

18. Індустріально-будівельний цикл часто має підпо­рядкований характер і є відгалуженням більш важливих циклів (1,2,6,8). Його репрезентує виробництво бетонних і залізобетонних виробів, стінових блоків тощо. Він орієнто­ваний на споживача й включає машинобудування для будівельної промисловості. У ньому часто використовується вторинна сировина хімічної, паливної промисловості, мета­лургії тощо.

 

 


Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2019 год. Все права принадлежат их авторам!