Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Наземна охорона та оборона аеродрому 4 часть



-засоби управління та забезпечення бойової роботи, АСУ перевірені і підготовлені до включення;

- чергові зміни бойових обслуг КП знаходяться в приміщенні ПУ, черговий по прийому та випуску літаків – на СКП (КДП) або в спеціальному приміщенні для чергових екіпажів, керівник зони посадки(ближньої зони) – на робочому місці або в приміщенні для чергових екіпажів.

В метеоумовах, при яких можливе обледеніння, літаки (вертольоти) які знаходяться в готовності №1,2,3,4 дозволяється закривати швидкоз’ємними чохлами.

Ступінь готовності до бойового польоту, термін перебування в ній та час вильоту з кожній готовності встановляється старшим начальником. Тривалість безперервного перебування льотного складу у готовності №1 не повинна перевищувати однієї години. Перехід із одної готовності в іншу проводиться по сигналу або по плану-графіку.

Таким чином, ступені готовності апч до бойового польоту встановлюються з метою забезпечення своєчасного їх вильоту на виконання бойової завдання, а також забезпечення чергування екіпажів, КП та засобів керування у мирний час.

Питання для самоконтролю

1. Що таке принципи ведення бойових дій апч?

2. Що таке способи бойових дій?

3. Що таке бойовий порядок?

4. Основні параметри бойового порядку.

5. Види бойових порядків.

6. Основні форми бойових порядків.

7. Основні форми бойового застосування авіаційних підрозділів, частин.

8. Суть бойової готовності апчз і її основні компоненти.

9. Фактори, які впливають на бойову готовність апчз.

10. Ступені бойової готовності, встановлені у Збройних Силах України.

11. Необхідність встановлення готовності до бойового вильоту.

12. Суть готовності до бойового вильоту і кількість встановлених ступенів.

 

Глава 3. Основи організації управління авіаційними підрозділами та частинами

§ 3.1. Основи організації управління авіаційними підрозділами та частинами

3.1.1. Суть управління і вимоги до нього

Авіаційні частини і підрозділи виконують різні бойові завдання, головною метою яких є нанесення супротивнику максимальних втрат, досягнення над ним перемоги. При цьому їх бойові дії являють собою єдиний процес двох взаємопов’язаних явищ: дії авіації по виконанню бойових завдань та діяльності командирів та штабів по керуванню авіаційними частинами та підрозділами. Ці явища тісно пов’язані й не можуть існувати окремо: дії апч без управління і, навпаки, управління без апч яки виконують бойові завдання.



Таким чином, управління апч є цілеспрямованою діяльністю командирів та штабів з:

- підтримання бойової готовності частин (підрозділів);

- підготовці їх до бойових дій;

- керування ними при виконанні поставлених завдань.

Мета управління - забезпечити ефективне використання наявних сил і засобів у конкретних умовах обстановки для вирішення поставлених завдань в обмежені терміни та з мінімальними вТратами.

Управління включає:

- безперервне здобуття, збір, вивчення, відображення і аналіз даних обстановки;

- прийняття рішень та планування бойових дій;

- постановка та доведення завдань до підлеглих;

- організацію взаємодії, управління всіма видами забезпечення;

- управління підготовкою частин і підрозділів до виконання бойових завдань;

- управління частинами і підрозділами у ході виконання завдань.

Основою управління є рішення командира.

У сучасній війні вся діяльність командирів та штабів по керуванню частинами і підрозділами повинна підпорядковуватись певним вимогам, у відповідності до яких управління авіацією у всіх ланках повинно бути:

- стійким;

- безперервним;

- оперативним;

- гнучким;

- прихованим.

Великі потенційні можливості супротивника по дезорганізації системи управління шляхом виведення з ладу КП та вузлів зв’язку звичайною і високоточною зброєю, а також використання засобів електронного придушення потребують забезпечення необхідної стійкості та живучості управління.

Таким чином, стійкість управління складається з уміння командирів і штабів виконувати свої функції з управління військами в складній обстановці, яка швидко змінюється, а також при спільному впливі противника на пункти і засоби управління будь-якими видами ураження і електронного придушення.

Стійкість досягається дублюванням засобів і каналів зв’язку.

Приклад: ППО Іраку перестала існувати після використання авіацією БНС біля 130 КР «Томахок» та протирадіолокаційних ракет «Харм».



Безперервність управління досягається: високою надійністю і живучістю системи управління, підтримкою надійного зв’язку з старшим командиром, з підлеглими і взаємодіючими частинами, постійним наглядом за супротивником, своєчасним збиранням і обробкою інформації про обстановку.

Оперативність управління складається зі спроможності командирів штабів і інших органів управління проводити всі заходи по керуванню підлеглими у строки продиктовані обставинами.

Оперативність управління визначається:

- швидкістю збору і обробки даних обстановки;

- своєчасністю прийняття рішення і доведенням завдань;

- організацією бойових дій за короткий термін.

Найбільш повно виконання вимог оперативності управління досягається широким використанням засобів механізації і автоматизації управління.

Гнучкість управління полягає в умінні командирів і штабів своєчасно вносити необхідні уточнення у раніше прийняті рішення і поставленні завдання підлеглим чи прийняти нове рішення в залежності від змін у обстановці.

Прихованість управління полягає у забезпеченні приховування від супротивника заходів по підготовці і веденню БД, забезпеченню раптовості нанесення ударів.

Прихованість управління забезпечується широким використанням:

- апаратури засекречування гарантованої і термінової стійкості;

- апаратури попереднього кодування;

- різноманітних документів прихованого управління військами.

Управління авіаційними частинами з боку старших начальників здійснюється, як правило, централізовано і тільки в окремих випадках на означений термін може припускатися часткова децентралізація. З таких форм централізоване управління є основною формою управління і передбачає керівництво з боку старших керівників всією бойовою діяльністю підлеглих як у період підготовки до бойових дій, так і у ході виконання бойових завдань.

Централізація управління, тобто концентрація управління підлеглою авіацією у руках одного авіаційного керівника, не означає підміни дій підлеглих, а тим більш сковування їх ініціативи.

Командир здійснює керівництво підлеглими підрозділами наступними способами:

- особисто;

- через штаб і інші органи управління;

- в поєднанні «особисто і через штаб», через своїх заступників і керівників служб.

Управління особисто забезпечує командиру можливість безпосередньо поставити бойові завдання виконавцям і впевнитися у правильному розумінні цих завдань. Для постановки завдань підлеглим, командир використовує технічні засоби зв`язку або особисте спілкування.

Управління через штаб здійснюється авіаційними командирами на рівні з управлінням особисто. Свою роботу штаб здійснює на основі рішень, наказів і вказівок командира, а також розпоряджень вищого штабу.

Начальник штабу є першим заступником командира. Тільки він має право від його імені віддавати розпорядження і накази.

Управління особисто і через штаб у системі управління авіаційними частинами здійснюється за допомогою різноманітних технічних засобів управління (ТЗУ) і бойових документів. До ТЗУ належать:

- засоби зв`язку;

- системи управління бойовими засобами;

- засоби автоматизації і механізації управління.

Засоби зв`язку є основними засобами і матеріальною основою управління авіації. Для забезпечення управління використовуються: радіо, радіорелейні, тропосферні, космічні провідні, рухомі та інші засоби зв`язку. За допомогою цих засобів організується телефонний, телеграфний, факсимільний зв`язок і передача даних , а рухливими засобами – фельд’єгерсько-поштовий зв`язок.

Радіорелейні і тропосферні засоби зв`язку забезпечують напрямлений зв`язок по деяких каналах, що сприяє прихованості їх роботи і зниженню взаємних перешкод. Зв’язок може здійснюватись як телефоном, так і телеграфом.

Телевізійна передача дозволяє одержати на ПУ наглядне уявлення не тільки про обсяг впливу, але і про хід виконання бойових завдань і результатах нанесених ударів.

Провідні засоби зв`язку забезпечують телефонний і телеграфний зв`язок по постійним повітряним і кабельним лініям з КП вищих і підлеглих інстанцій, а також забезпечуючими і взаємодіючими інстанціями.

Рухомі засоби зв`язку включають автомобілі, мотоцикли, БТР, літаки, вертольоти та інші засоби поїздки командира у підлеглі інстанції, а також надають з метою доставки бойових документів, передачу наказів і донесень офіцерами штабів.

Сигнальні засоби зв`язку використовуються для оповіщення і взаємодії. До них відносяться радіолокаційні системи розпізнавання, сигнальні ракети, димові шашки, еволюції літака, трасуючі снаряди та інше.

Системи управління бойовими засобами являють собою комплекси різноманітних радіотехнічних (радіо, радіолокаційних, лазерних, телевізійних) засобів, а також розрахунково-обчислювальних пристроїв та засобів автоматизації, що забезпечують автоматизоване управління літаками і зброєю у повітрі. Ці системи вирішують наступні завдання:

- наведення винищувачів-перехоплювачів на повітряні цілі;

- наведення літаків ударної авіації на наземні (морські) об`єкти;

- вивід літаків ТрА у район десантування;

- управління БЛР та іншими ЛА;

- виконують інші завдання.

Засоби автоматизації і механізації управління дають можливість скоротити час і розширити можливості по збиранню, обробці та відображенню інформації.

До засобів автоматизації і механізації належать:

- ЕОМ;

- розрахунково-обчислювальні пристрої;

- кодувальні і шифрувальні машини;

- різноманітні екрани і табло;

- планшети, карти і фотоапаратура;

- друкарські машинки;

- ксерокопіювальні апарати;

- датчики, диктофони, магнітофони;

- аудіо та відео апаратура та інше.

3.1.2. Структура системи управління авіаційними підрозділами та частинами

Для управління авіаційними частинами і з`єднаннями створюється система керування. Вона включає :

- органи управління;

- пункти управління;

- систему зв`язку і РТЗ;

- автоматизовані системи управління (АСУ) та інші спеціальні системи.

 

Органи управління.

До органів управління належать командування, штаби, посадові особи, відділення і служби.

Їх найважливіші завдання:

- підготовка апч і приведення їх у найвищі ступені бойової готовності і керування ними у ході приведення в бойову готовність до бойових дій;

- підготовка апч до несення бойового чергування і керування силами, що чергують;

- підготовка апч до перебазування і керування ними у ході перебазування;

- підготовка апч до бойових дій і керування ними у ході виконання бойових завдань;

- військове виховання особового складу апч;

- організація бойової підготовки в апч.

Командир частини (підрозділу) несе повну відповідальність за бойову і мобілізаційну готовність і підготовку частини (підрозділу), правильне використання підлеглими сил і успішне виконання ними завдань, а також за виховання і моральний стан особового складу.

Штаб апч є основним органом управління. Свою роботу він планує і здійснює на основі рішень і вказівок командира, розпоряджень вищого штабу і в залежності від обставин, що склалися.

Організацію діяльності штабу та керівництво нею здійснює начальник штабу – перший заступник командира авіаційної частини на підставі його рішень, а також розпоряджень і вказівок вищих штабів.

Заступники командира і керівники служб частини відповідають за своєчасне і якісне виконання заходів по бойовій і мобілізаційній готовності, виконання завдань підлеглими, за організацію і здійснення відповідних видів забезпечення.

 

Пункти управління.

Для забезпечення командирам частин, підрозділів безперервного управління підлеглими при підготовці і у ході бойових дій створюються пункти управління.

Під пунктом управління (ПУ) розуміється підготовлений і організований для роботи колектив посадових осіб і комплекс технічних засобів з персоналом, який їх обслуговує.

Для управління підрозділами при підготовці та в ході ведення бойових дій в брТА створюються система пунктів управління, яка включає:

- командний пункт авіаційної бригади (КП брТА);

- запасний командний пункт авіаційної бригади (ЗКП брТА);

- командно-диспетчерський (КДП);

- стартові командні пункти (СКП);

- командні пункти авіаційних ескадрилій (КП ае).

- пункти управління підрозділів брТА (ПУ) в тому числі пункт управління інженерно-авіаційним забезпеченням (ПУ ІАЗ).

Командний пункт авіаційної бригади (КП брТА) є основним пунктом управління брТА та призначений для забезпечення стійкого, безперервного, оперативного та надійного управління підрозділами авіаційної бригади при виконанні ними покладених завдань у повсякденній діяльності, під час приведення у вищі ступені бойової готовності, при підготовці та вході ведення бойових дій.

З командного пункту командир здійснює управління польотами (бойовими діями).

Командний пункт обладнується у двох варіантах - стаціонарному і на нерухомих засобах.

Запасний командний пункт призначений для вирішення тих же завдань, що і КП авіаційної бригади на випадок виходу його із ладу. У окремих випадках роль ЗКП може виконувати КП одної з ескадрилій, заздалегідь підсилений засобами управління.

Командно-диспетчерський пункт і стартові командні пункти призначені для керування польотами при виконанні апч різноманітних завдань, а також для управління повітряним рухом у районі аеродрому.

Командний пункт авіаційної ескадрильї призначений для управління особовим складом ескадрильї, як правило на землі .

Для управління підрозділами, які забезпечують бойову діяльність авіаційної бригади створюються пункти управління підрозділів брТА.

Так одним з них є пункти управління інженерно - авіаційним забезпеченням ПУ ІАЗ.

Пункт управління інженерно-авіаційним забезпеченням призначений для керівництва ІТС частини, контролю за ходом підготовки авіаційної техніки до польотів та приведення в боєготовий стан, своєчасного інформування командира про хід і стан підготовки авіаційної техніки, надання допомоги керівнику польотів(за його запитом) у керівництві діями льотного складу в особливих випадках в польоті пов’язаних з відмовами авіаційної техніки, а також для організації взаємодії з керівним складом тилу та підрозділів забезпечення.

ПУ ІАЗ є складовою частиною КП. На ньому постійно у робочий час повинні знаходитись черговий і диспетчер, а у дні польотів - старший інженер польотів і диспетчер призначений зам. командира частини з озброєння.

 

Системи зв`язку і РТЗ.

Система зв`язку і РТЗ створюється для забезпечення обміну всіма видами інформації між органами управління, ПУ і екіпажами літаків .

Для організації зв`язку і РТЗ застосовуються засоби зв`язку розглянуті вище, а також можуть застосовуватись засоби автоматизованого управління.

Відрив командирів від засобів зв`язку не припустимий.

 

Автоматизовані системи управління (АСУ).

АСУ застосовуються для підвищення ефективності управління апч і авіаційними комплексами.

Основу АСУ складають комплексні засоби автоматизації, якими оснащені органи і пункти управління, а також вузли і канали зв`язку, джерела інформації, авіаційні комплекси і спеціальні системи.

За своїм призначенням АСУ поділяються на :

- АСУ авіаційними частинами;

- АСУ бойовими засобами;

- АСУ спеціального призначення.

АСУ авіаційними частинами забезпечує автоматизоване управління АЧ у ході підготовки бойових дій.

АСУ бойовими засобами призначені для управління авіаційними комплексами і засобами ураження цілей у відповідності з їх бойовими можливостями.

АСУ спец. призначення використовуються для підвищення оперативності, обробки і доведення до органів управління частин спец. інформації (про радіолокаційну, хімічну, бактеріологічну, метрологічну та іншу обстановку).

 

3.1.3. Основи роботи командира та штабу по управлінню апч

Управління авіаційної частиною – це творча діяльність командира і його штабу з організації і ведення бойових дій авіаційними частинами, яка спрямована на своєчасне виконання бойових завдань.

1. Робота командира і штабу при підготовці до бойових дій.

а) Загальні положення.

Підготовка бойових дій частини полягає в проведенні комплексу заходів щодо організації бойових дій і їхньому всебічному забезпеченню, з метою успішного виконання поставлених бойових завдань. Вона починається з одержанням бойового завдання і завершується доповіддю старшому начальнику про готовність авіаційної частини до її виконання.

Підготовка бойових дій включає:

- ухвалення рішення і планування бойових дій;

- постановку бойових завдань підлеглим підрозділам;

- організацію взаємодії;

- підготовку підлеглих підрозділів до бойових дій;

- організацію усіх видів забезпечення;

- організацію керування;

- контроль за ходом підготовки до бойових дій;

- безпосередню підготовку до бойового польоту.

При підготовці бойових дій можуть застосовуватися:

- метод послідовної роботи;

- метод паралельної роботи;

- сполучення цих методів (у різних ланках).

Метод послідовної роботи застосовується при тривалих термінах підготовки бойових дій. При цьому кожна інстанція (за участю строго обмеженого кола осіб) включається в роботу після ухвалення рішення і завершення планування у вищі інстанції.

Метод рівнобіжної роботи застосовується при обмежених строках підготовки бойових дій і в ході їх ведення. При цьому ухвалення рішення і планування бойових дій у нижчих ланках (із залученням необхідного кола посадових осіб) починається відразу після вироблення старшим начальником тільки першого елементу рішення-задуму бойових дій на основі відданих попередніх бойових розпоряджень.

б) Ухвалення рішення і планування бойових дій.

Бойові завдання авіаційними частинам ставляться на добу, детально – на перший виліт, орієнтовно – на наступні події, підрозділам – на день (ніч), детально – на перший виліт, орієнтовно – на наступні події.

З одержанням бойового завдання командир частини зобов’язаний:

- усвідомити завдання і зробити розрахунок часу;

- довести її зміст посадовим особам частини (начальнику штабу, своїм заступникам, начальникам служб, командирам частин, що забезпечують);

- визначити першочергові заходи;

- дати вказівки начальнику штабу та іншим посадовим особам по підготовці даних і пропозицій для прийняття рішення;

- оцінити обстановку;

- прийняти рішення і доповісти його старшому начальнику;

- віддати бойовий наказ (бойове розпорядження).

З’ясування завдання, оцінку обстановки й ухвалення рішення командир частини здійснює особисто при участі строго обмеженого складу посадових осіб.

Усвідомлюючи бойове завдання, командир повинен зрозуміти мету майбутніх дій, задум старших начальників, завдання, місце і роль своєї частини в бойових діях, порядок і терміни виконання, яких результатів необхідно досягти і з ким бригада буде взаємодіяти.

Оцінку обстановки командир проводить у такій послідовності:

- противник (СВ, авіація, флот, об’єкти дій) і очікувана протидія засобів ППО в районі (смузі) бойових дій;

- свої війська (СВ, авіація, флот в районі (смузі) бойових дій), свої бойові можливості, можливості тилу, ІАЗ, зв’язку і т.п.;

- час, погода, місцевість;

- радіоелектронна, космічна, радіаційна, хімічна, біологічна й орнітологічна обстановка.

В ході оцінки обстановки командир при необхідності заслуховує довідки і пропозиції начальнику штабу й офіцерів штабу, своїх заступників, начальників служб і командирів частин, які забезпечують, підрозділів по виконанню (забезпеченню) поставленої бойового завдання.

У результаті з’ясування завдання, оцінки обстановки і доповідей пропозицій посадових осіб командир частини одноосібно приймає рішення, в якому визначає:

- задум бойових дій;

- бойові завдання підрозділам;

- порядок виконання бойового завдання і взаємодії;

- порядок керування.

Крім того, можуть визначатися завдання по забезпеченню (основних питаннях).

На основі рішення командира і за його вказівками штаб авіаційної частини разом із посадовими особами керівництва частини планує бойові дії.

в) Постановка бойового завдання.

В залежності від характеру завдання, що виконується, складу залучених сил, виділеного часу, умов базування, наявності засобів зв’язку й АСУ і необхідності доведення визначеного обсягу інформації до підлеглих бойове завдання ставиться (доводиться):

- бойовим наказом;

- бойовим розпорядженням;

- сигналами бойового керування.

Бойовий наказ, бойове розпорядження розроблюються на основі прийнятого рішення. Завдання в них викладаються ясно, коротко, так, щоб виключалася можливість різного їхнього тлумачення.

Застосовуються усна постановка бойового завдання, передача змісту бойового наказу (розпорядження) по закритих каналах зв’язку, доставка письмового наказу (розпорядження) офіцерам штабу (офіцерам зв’язку), доведення бойового завдання по каналах АСУ.

Сигнали бойового керування передаються по каналах АСУ, засекреченого зв’язку чи шифром.

Бойове завдання ставиться бойовим наказом у випадку, коли частина виконує бойове завдання всім складом чи більшістю сил.

Бойове розпорядження віддається у випадку, коли бойове завдання виконується силами одного підрозділу, а також завдяки раніше відданого бойового наказу і при уточненні бойового завдання.

В першу чергу бойові завдання доводяться до авіаційної частини (підрозділу), яка вирішує головне завдання чи починає дії раніше за інших, або якій потрібно більше часу для підготовки.

При змінах обстановки командир авіаційної частини повинен використовувати будь-яку можливість для постановки (уточнення) підлеглим бойових завдань особисто.

г) Організація взаємодії, забезпечення і керування.

Командир авіаційної частини організує взаємодію між підлеглими підрозділами з урахуванням характеру бойового завдання, умов обстановки, бойових можливостей підрозділів і вказівок старшого начальника.

Взаємодія частини з частинами та підрозділами інших видів Збройних Сил і родів військ, а також із частинами інших родів авіації організується старшим начальником. Командир (начальник штабу чи його представник) частини в цьому випадку за вказівкою старшого начальника погоджує взаємодію.

Командир частини, організовуючи забезпечення бойових дій, визначає завдання по видах забезпечення, необхідні сили, засоби і терміни виконання основних заходів.

При організації управління начальник штабу частини разом із начальником зв’язку, АСУ та РТЗ на основі вказівок командира і розпорядження вищого штабу визначає: склад ПУ, час і місця їхнього розгортання, порядок організації зв’язку з підлеглими ПУ і ПУ вищого рівня, ПУ взаємодіючих частин, із екіпажами літаків (вертольотів) у повітрі, аеродроми (майданчики) і зони чергування ВзПУ з’єднання, заходи, щодо забезпечення швидкого відновлення зовнішнього керування, заходи щодо маскування ПУ, забезпеченню СУВ, заходи по організації охорони й оборони ПУ.

Контроль за підготовкою підрозділів до виконання поставлених завдань є обов’язком усіх командирів, офіцерів штабу і служб. Контроль повинен бути постійним і цілеспрямованим.

д) Підготовка до бойового польоту.

При безпосередній підготовці до бойового польоту командир частини, інші посадові особи у відповідності до своїх функціональних обов’язків проводять необхідні заходи щодо підготовки частини до бойового польоту, доводять до льотного складу необхідні дані, забезпечують його всебічну підготовку.

2. Робота командира і штабу в ході ведення бойових дій.

З початком і в ході бойових дій командир і штаб частини зобов’язані безупинно добувати й аналізувати дані обстановки , доводити їх до підлеглих, уточнювати прийняті рішення й організовувати їх виконання.

Командир частини керує підлеглими підрозділами з командного пункту чи зі свого літака.

З КП командир частини керує вильотом підрозділів (екіпажів) на виконання поставлених бойових завдань, уточнює раніше поставлені чи ставить їм нові бойові завдання, контролює хід виконання бойових завдань , організує підготовку підрозділів (екіпажів) до повторних вильотів та їхнє всебічне забезпечення, вживає заходів до швидкого відновлення боєздатності підрозділів, які зазнали ударів супротивника.

Зі свого літака (вертольота) командир частини керує підрозділами в ході бойового польоту. Особисто спостерігаючи за обстановкою й оцінюючи дані, що надходять від наземних і повітряних пунктів керування, командирів підрозділів (груп, екіпажів), які знаходяться в повітрі, приймає (уточнює) рішення і віддає розпорядження по їх реалізації.

Штаб частини в ході бойових дій здійснює збір, обробку і відображення даних обстановки, підтримує безперебійний зв’язок з підлеглими підрозділами, інформує їх про обстановку і доповідає обстановку у вищий штаб, керує всебічним забезпеченням підлеглих, підтримує зв’язок із взаємодіючими частинами, здійснює збір даних про результати виконання бойових завдань, представляє бойові повідомлення.

У випадку порушення управління військами штаб частини вживає негайних заходів по його відновленню в найкоротший термін.

 

Питання для самоконтролю

1. Суть управління.

2. Мета управління.

3. Вимоги, що пред'являються до управління.

4. Основні завдання органів управління.

5. Складові частини системи управління.

6. Що належить до органів управління?

7. Що належить до пунктів управління?

8. Складові частини засобів зв'язку і РТЗ управління.

9. Складові частини засобів автоматизації і механізації управління.

10. Основні форми управління.

11. Основні способи управління.

12. Основи роботи командира і штабу по управлінню АПЧ.

13. Структура органів управління АПЧ.

14. Основні напрямки діяльності штабу авіаційної частини.

14. Пункти управління, які створюються в брТА?


Розділ 2. Ведення бойових дій авіаційними підрозділами та частинами.

Глава 4. Ведення бойових дій авіаційними підрозділами та частинами.

§ 4.1. Основи бойових дій підрозділів і частин транспортної авіації

4.1.1. Призначення та завдання транспортної авіації

 

Транспортна авіація призначена для:

- десантування повітряних десантів;

- перевезення військ і матеріальних засобів повітрям;

- забезпечення маневру та бойових дій військ;

- розгортання, ротація та (за певних умов) евакуація Миротворчих сил України й інших держав;

- виконання спеціальних завдань.

У відповідальності з призначенням транспортна авіація виконує такі основні бойові завдання:

1. Десантування повітряних десантів.

2. Доставка у тил противника зброї, боєприпасів та інших матеріальних засобів.

3. Забезпечення маневру військ та авіації.

4. Евакуація поранених та хворих.

5. Перевезення повітрям військ, зброї, боєприпасів та інших матеріальних засобів.

6. Виконання спеціальних завдань, до яких відносяться:

- радіоелектронне придушення засобів управління військами та зброєю,

- мінування з повітря ,

- встановлення димових завіс,

- ураження окремих наземних об’єктів,

- дозаправлення в повітрі.

Десантування повітряних десантів - є важливим і найбільш складним завданням ТрА. Складність виконання цього завдання визначається:

- для виконання цього завдання необхідно задіяти велику кількість сил;

- потрібна чітка організація і узгодження дій;

- великими відстанями та великою кількістю часу перебування в повітрі від лінії бойового зіткнення з противником;


Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2019 год. Все права принадлежат их авторам!