Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Фінансова надійність та платоспроможність страховика



Особливістю діяльності страховика є своєрідність страхового процесу, на вході й виході якого присутні кошти, які лише тимчасово є у страховика і які сплачуються страхувальником наперед. Ця особливість, тобто плата авансом за послугу невідомої якості та кількості вимагає певних гарантій у частині можливості страховика відповідати за свої зобов'язання. Однієї з гарантій є фінансова надійність страховика, що пов'язана з його тарифною, фінансовою, інвестиційною й перестрахувальною і забезпечується:

· сумою власних коштів;

· правильно розрахованими тарифними ставками;

· збалансованим страховим портфелем;

· величиною страхових резервів, адекватних сумі взятих страховиком на себе зобов'язань;

· розміщенням страхових резервів;

· перестрахуванням.

Прибутковість й рентабельність роботи страховика досягається через постійну узгодженість його доходів та витрат в цілому по страховому фонду. Особливо привабливим є стабільне перевищення обсягів доходів над витратами, чим досягається фінансова стійкість всіх або переважної більшості страхових операцій. В основі її забезпечення лежать, насамперед, раціональні величини тарифних ставок (вигідні страховику й прийнятні для страхувальників), а також необхідний рівень концентрації коштів в страховому фонді.

Забезпечення фінансової стійкості страхового фонду може аналізуватись з боку встановлення ймовірності недостатності коштів для страхових виплат в певному році та в аспекті співвідношення доходів й витрат страховика за звітний період. Для визначення ступеня ймовірності дефіцитності коштів у майбутньому застосовується коефіцієнт Ф.В. Коньшина:

,

де q – середня тарифна з по всьому страховому портфелю;

n – число застрахованих об'єктів (приблизно)

 

Даний коефіцієнт може застосовуватися в тих випадках, коли страховий портфель складається з об'єктів із приблизно однаковими страховими сумами. Чим менше значення коефіцієнту, тим менше ступінь варіації обсягу сукупного страхового фонду, тим вище його фінансова стійкість.

Одним з показників, що характеризують фінансову діяльність і стан страховика є платоспроможність. Платоспроможність означає безумовну здатність виконати зобов'язання по виплаті страхової суми або страхового відшкодування страхувальникові або застрахованій особі по договорах страхування. Платоспроможність страхової компанії є головним об'єктом контролю з боку державних органів страхового нагляду. Контроль здійснюється шляхом перевірки фінансової звітності й дотримання встановлених показників, що характеризують фінансову стійкість страховиків. Зобов'язання страховика складаються з 2 груп:



· зовнішні зобов'язання (перед страхувальниками, фінансовими установами, перестрахувальниками, бюджетом і т.д. )

· внутрішні зобов'язання (перед засновниками, представництвами ,філіями, співробітниками)

Обсяг зовнішніх зобов’язань є основним по­казником для визначення платоспроможності, основною складовою зовнішніх зобов’язань є страхові зобов’язання. Страхова платоспроможність забезпечується за рахунок двох основних джерел – коштів страхових резервів, які мають бути адекватними взятим зобов’язанням, і власних вільних коштів, оскільки можливе перевищення реальної збитковості над розрахованою.

Оцінка платоспроможності полягає у зіставленні фактичної платоспроможності з розрахунковою (нормативною). Директивами ЄС передбачено визначати фактичний запас плато­спроможності як різницю між активами (крім нематеріальних) і зо­бов’язаннями. Розрахунковий (нормативний) запас платоспроможності для ризикових видів страхування дорів­нює більшій із сум:

· обчисленої на підставі страхових премій шляхом множення суми надходжень страхових премій за попередніх 12 місяців на 0,18; при цьому сума страхових премій зменшується на 50 % страхових премій, сплачених перестрахувальникам;

· та обчисленої на підставі страхових виплат шляхом множення виплат за попередніх 12 місяців на 0,26; при цьому сума страхових виплат зменшується на 50 % виплат, які компенсуються перестраховиками згідно з укладеними договорами перестрахування;

а для страхування життя дорівнює величині, що визначається множенням загальної величини резерву довгострокових зобов'язань (математичного резерву) на 0,05.

Якщо страхова сума за окремим предметом договору страхування перевищує 10 % суми сплаченого статутного фонду і сформованих вільних та страхових резервів, прийняті страхові зобов’язання перевищують можливість їх виконання за рахунок власних активів, страховик зобов’язаний укласти договір перестрахування.



Для забезпечення страхових зобов’язань із страхування життя і медичного страхування страховики формують окремі резерви за рахунок надходження страхових платежів і доходів від інвестування коштів сформованих резервів по цих видах страхування.

Якщо фактичний запас платоспроможності перевищує нормативний, страховик вважається платоспроможним. У Європейському Економічному співтоваристві у зв’язку зі специ­фікою проведення кожного виду страхування та різним розподілом ризику запас платоспроможності визначається окремо за ризиковими видами страхування і зі страхування життя; в Україні такі нормативи узагальнені. Страховики відповідно до обсягів страхової діяльності зобов'язані підтримувати належний рівень фактичного запасу платоспроможності (нетто-активів).

Кабінет Міністрів України може змінювати порядок визначення фактичного та нормативного запасу платоспроможності і структури гарантійного фонду.

Для оцінки фінансової стійкості страхової компанії також можна скористатися системою показників і опублікованих рейтингів. В країнах з розвиненим страховим ринком спеціалізовані рейтингові агентства регулярно публікують рейтинги страхових компаній і аналітичні огляди їхньої діяльності. Всесвітньо відомими рейтинговими агентствами є Standard & Poor's, Moodys Іnvestors, Fіtch Іnvestors, Duff & Phelps. Наприклад, агентство Standard & Poor's привласнює наступні рейтинги по показниках фінансової стійкості (табл. 8.1)

Таблиця 8.1.

Рейтингова шкала Standard & Poor's для страховиків

ААА найвищий (найвищий ступінь надійності);
АА+, АА, АА- високий (відмінний ступінь надійності);
А+, А, А-, А-- гарний (гарний ступінь надійності);
ВВВ+, ВВВ, ВВВ- достатній (достатній ступінь надійності, однак фінансові можливості більше уразливі);
ВВ+, ВВ, ВВ- менш достатній (фінансові можливості можуть бути недостатніми для виконання зобов'язань по довгострокових полісах);
В+, В, В-. В-- недостатній (фінансове становище страховика дуже хитливо);
ССС+, ССС, ССС- уразливий (фінансове становище страховика дуже уразливе);
СС, С страховики, що одержали даний рейтинг, досить імовірно не зможуть виконати свої зобов'язання перед страхувальником;
D ліквідація (страховики, що одержали даний рейтинг, перебувають у стадії ліквідації).

 

Для присвоєння компанії рейтингу аналізується велика кількість фінансових показників, управлінський досвід, стратегія маркетингу, збутова політика компанії, політику компанії щодо прийняття ризиків і перестрахування, організаційно-управлінська структура, включаючи аналіз материнських і дочірніх компаній, інвестиційна політика тощо.

Страхові резерви

Міжнародний досвід розрахунку страхових резервів пока­зує, що вони формуються за рахунок страхових премій до визначення фактичної збитковості страхової суми з урахуванням наявності у стра­ховому портфелі різних видів страхування та терміну дії договорів страхування. Методика розрахунку страхових резервів визначається залежно від виду та строку дії договору страхування.

Ст. 31 Закону України "Про страхування" встановлює таку систему страхових резервів для українських страховиків:

· технічні резерви:

· резерв незароблених премій;

· резерв збитків;

· резерви зі страхування життя:

· резерв належних виплат страхових сум;

· резерв довгострокових зобов’язань (математичний резерв).

Формування резервів зі страхування життя здійснюється відраху­ванням частини страхової премії, яка передбачена для забезпечення страхових виплат (нетто-премії), та частини інвестиційного доходу від розміщення тимчасово вільних коштів страховика.

Загальна величина резерву довгострокових зобов’язань (математичного резерву) дорівнює сумі резервів довгострокових зобов’язань (математичних резервів), які визначаються на будь-яку дату окремо по кожному договору страхування життя за методикою фор­мування резервів зі страхування життя..

Технічні резерви – це показник, який виражає грошову оцінку обов’язків страховика за страховими зобов’язаннями; в той же час – це сума коштів, що є гарантією виконання зобов’язань перед страхуваль­никами. Технічні резерви дозволяють страховику бачити загальний обсяг відповідальності за діючими договорами страхування. Обсяг техніч­них резервів має бути достатній для покриття відшкодування всіх збитків за діючими договорами страхування, навіть у випадках припинення надходження премій за цими договорами. В період дії договору страхування вони являють собою кошти страхувальників, а не страховика.

Резерв незароблених премій включає в себе частки від сум надходжень страхових платежів, які відповідають страховим ризикам, що не минули на звітну дату. Згідно із Законом України "Про страхування" українські страховики використовують єдиний спрощений метод розрахунку резерву незароблених премій – метод "плаваючих кварталів". Для визначення справжнього розміру резерву незароблених премій існують методи

· 1/365 – "pro rata temporіs", за яким розрахунок слід проводити кожен день за кожним договором окремо. Незароблена страхова премія за і-им договором страхування визначається як добуток страхової премії та частки від ділення строку дії договору страхування, який ще не закінчився (у днях) до всього строку дії дого­вору страхування (у днях) за такою формулою:

,

де Пі – страхова премія за і-им договором страхування;

mі – строк дії і-го договору страхування;

nі – число днів, що минули з моменту, коли і-ий договір страху­вання набрав чинності до звітної дати.;

· 1/4; 1/8; 1/12; 1/24–"паушальні" методи за якими за всіма договорами страхування, що укладаються протягом певного періоду (місяць-півріччя) терміном на один рік, припускається, що страхова премія надходить в середині інтервалу;

· 40 %; 36 % передбачають, що дата укладення договору страхування не має кон­кретного значення і вважається, що всі договори страхування укладені 1 липня.

Ре­зерв збитків – зарезервовані несплачені суми страхового відшкоду­вання за відомими вимогами страхувальників. У резерві збитків фіксуються суми виплат, які передбачають­ся за страховими випадками та чинним законодавством. Підставою для формування резерву збитків є забезпечення можли­вості відшкодувати збитки в майбутньому періоді за страховими випадками.

Резерв збитків, що заявлені, але ще не врегульовані, формується для забезпечення зобов’язань, які пов’язані з урегулюванням збитків за страховими випадками, про настання яких в обумовленому порядку бу­ло заявлено страховикові. Величина резерву збитків, що заявлені, але ще не врегульовані, ви­значається за кожною неврегульованою заявою від страхувальника. Якщо збиток заявлений, але розмір збитку не встановлений, для роз­рахунку береться максимально можлива величина збитку, яка не пере­вищує страхової суми.

Резерв збитків, що сталися, але ще не відомі (ІBNR), формується у зв’язку з випадками, які сталися, але про факт настання яких страхо­викові не було повідомлено на звітну дату і зобов’язання за якими бу­дуть виконані в наступному звітному періоді.

Страховики країн ЄС, які здійснюють ризикові види страхування, формують такі види резервів:

· резерв премій:

· незароблених премій;

· ризиків, що ще не минули – формується як додаток до резерву незароблених премій, щоб компенсувати можливість заниження тарифу;

· резерв збитків:

· збитків, що заявлені, але ще не врегульовані;

· збитків, що сталися, але ще невідомі;

· резерв катастроф формується з метою забезпечення страхових виплат у разі настання природних катастроф або значних промислових аварій, у результаті яких буде завдано збитків численним страховим об’єктам і коли постає потреба здійснювати виплати страхового від­шкодування в сумах, що значно перевищують середні розміри збитків, які взято до уваги при розрахунку страхових тарифів;

· резерв коливань збитковості дозволяє страховикам компенсувати перевищення своїх витрат, що пов’язані з відшкодуванням збитків, у випадках, коли фактична збитковість страхової суми за видом страху­вання на звітний період перевищує очікуваний рівень, який узято за основу при розрахунку тарифної ставки за цим видом страху­вання.

Страхові резерви повинні розміщатися з урахуванням безпеки, прибутковості ліквідності й диверсифікованості і повинні бути представлені:

· кошти на розрахунковому рахунку ;

· банківські вклади ;

· валютні внески відповідно до валюти страхування;

· нерухоме майно ;

· акції, облігації;

· цінні папери, які емітуються державою ;

· банківські метали;

· інвестиції в економіку України по напрямках, визначених КМУ;

· права вимоги до перестрахувальників;

· кредити страхувальникам-громадянам, що уклали договори страхування життя в межі; викупної суми на момент видачі кредиту й під заставу викупної суми, готівка в касі в обсягах лімітів залишків каси.

Засоби резервів по страхуванню життя можуть використовуватися для довгострокового кредитування житлового приміщення. Страховикам заборонене здійснення інших видів кредитної діяльності.

 

Контрольні питання:

1. Хто такі актуарії? Які їх завдання та функції?

2. Які фактори впливають на встановлення страхових тарифів?

3. Які фонди формує СК та в чому їх призначення?

4. В чому особливість аналізу фінансово-господарської діяльності страховика?

5. Ким встановлені нормативи фінансової стійкості страховика? Назвіть їх.

 


Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2019 год. Все права принадлежат их авторам!