Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Поняття документа у криміналістиці



Документ — це матеріальний об'єкт, у якому зафіксо­вані відомості про які-небудь факти, що відбулися, чи які можна передбачити.Термін «документ» походить від лат. йоситепіит — свідчення, доказ чого-небудь. У судово-слідчій практиці розрізняють такі види документів:

1) письмові (тексти, цифри та інші записи);

2) графічні (креслення, малюнки, схеми);

3) фотодокументи;

4) кіно- та відеодокументи;

5) фонодокументи.

За процесуальною природою письмові документи мо­
жуть виступати як письмові та речові докази. Документи
речові докази мають значення для розслідування не тільки
завдяки своєму змістові, а й через сам факт свого існуван­
ня, а також спосіб їх виготовлення та інші матеріальні
ознаки. Документи — речові докази можуть бути засобом
учинення злочину чи засобом його приховування, предме­
том злочинного посягання. Документи — письмові докази
мають значення для встановлення істини у справі завдяки
лише своєму змісту (наприклад, висновок експерта, акт
ревізії тощо). При цьому вони не є об'єктом криміналістич­
ного дослідження і можуть замінюватися у справі копіями
або дублікатами. У практиці техніко-криміналістичних до­
сліджень зазвичай мають справу з письмовими докумен­
тами як речовими доказами.
128----------------------------------------------------------------


____ Глава 10. Техніко-кримінапістичне дослідження документів

За юридичною природою документи поділяються на справжні та підроблені, а за джерелом — на офіційні (пас­порт, посвідчення особи, довідка) та неофіційні (лист, за­писна книжка тощо).

У підробленому документі зміст або реквізити не від­повідають дійсності. При цьому підробка буває двох видів — інтелектуальна або матеріальна. Інтелектуальна підробка полягає у складанні та видачі правильного за формою та виготовленням документа, але такий документ містить свідомо неправдиві відомості. Встановити факт інтелек­туальної підробки за допомогою криміналістичної експер­тизи неможливо. Матеріальна підробка передбачає змі-нення змісту документа через внесення до нього неправ­дивих відомостей або шляхом повного виготовлення підроб­леного документа (тобто часткова або повна підробка). Ма­теріальна підробка виявляється за допомогою техніко-криміналістичного дослідження документів.



Обов'язкові відомості, які повинні міститися в доку­менті для визнання його дійсним, називаються реквізита­ми (від лат. гедигзйит — потрібне, необхідне). Такими відомостями, як правило, є найменування документа і дата його складання; назва й адреса підприємства (організації), що складала документ; сторони, які беруть участь у здійс­ненні операції; зміст здійснюваної угоди; підстава для здійснення операції; одиниці виміру і обсяг операції (у на­туральному і вартісному показниках); номер документа; підписи відповідальних (посадових) осіб; відтиски печаток та штампів. Відсутність одного або кількох реквізитів у ви­падках, передбачених законом, спричинює недійсність або заперечність документа.

Документи можуть бути виготовлені рукописним, ма­шинописним, комп'ютерним, поліграфічним або іншими спо­собами, за допомогою письмових знаків, інших графічних зображень, виконаних чорнилами, пастами для кулькових

----------------------------------------------------------------------------------------------- 129

9 4-115


Розділ другий. КРИМІНАЛІСТИЧНА ТЕХНІКА

ручок, тушшю, олівцем, друкарською фарбою або іншою речовиною. Як матеріал для виготовлення письмового до­кумента можуть бути використані папір, дерево, фанера, картон, тканина, скло та ін. Документи відрізняються за формою, розмірами, засобами захисту від підробки, текс­том та іншими елементами.



Існують певні правила поводження з документами — речовими доказами, а саме:

1) необхідно обережно поводитись з документами (на
них заборонено робити будь-які позначки, перегинати їх,
класти на забруднені поверхні тощо);

2) документи слід розміщувати і зберігати в окремих
конвертах з відповідними написами;

3) для зберігання документів повинні бути створені
відповідні умови (запобіжні заходи щодо впливу променів
світла, вологості, хімічних речовин).

§ 2. Слідчий огляд документів. Сутність техніко-криміналістичного дослідження

Огляд документів — це слідча дія, яка полягає в їх­ньому вивченні та дослідженні з метою виявлення і фік­сації ознак, що надають документам значення речових доказів.Попереднє дослідження документів може здійс­нювати слідчий. Проведення такого огляду регламентова­но статтями 190, 191 та 195 КПК. При огляді та поперед­ньому дослідженні документів не слід застосовувати мето­ди, засоби і прийоми, які призводять до змінення зовніш­нього вигляду й стану документа. На цьому етапі слідчим з'ясовуються такі питання:

1) визначення характеру і призначення документа;

2) аналіз зовнішнього вигляду і стану документа;

3) вивчення змісту документа;

4) аналіз його реквізитів;

130 ——--------------------------------- .---------------------------------- ,------------------ ■


_______ Глава 10. Техніко-криміналістичне дослідження документів

5) вивчення матеріалів документа;

6) виявлення ознак підробки документа.

Під час слідчого огляду документів необхідно звертати увагу на відповідність форми документа його змісту. Окре­мі суперечності встановлюються шляхом зіставлення пев­них реквізитів. При цьому застосовуються огляд в косопа-даючому та проникаючому світлі, за допомогою оптичних збільшуючих приладів, в ультрафіолетових та інфрачер­воних променях, за допомогою електронно-оптичного пе­ретворювача.

Повне і всебічне технічне дослідження документів здійс­нюється під час проведення технічної експертизи — тех-ніко-криміналістичного дослідження документів. Об'єкта­ми дослідження є зміст документа, матеріали і знаряддя письма. Технічна експертиза документів поділяється на експертизу реквізитів і експертизу матеріалів документів.

Експертиза реквізитів документів вирішує такі ос­новні завдання:

1) встановлення особливостей виготовлення друкарсь­
ких засобів і їх відбитків;

2) встановлення факту і способу внесення змін до до­
кумента (підчистка, травлення, дописка, переклеювання фо­
токарток тощо);

3) виявлення залитих, замазаних, вицвілих та інших
слабковидимих або невидимих текстів (зображень) на різ­
них матеріалах, а також текстів (зображень) на обгорілих
та згорілих документах за умови, що папір, на якому вони
виготовлені, не перетворився на попіл;

4) встановлення типу, системи, марки, моделі та інших
кваліфікаційних категорій друкарської техніки, а також
ідентифікація цих засобів за відбитками їх знаків;

5) ідентифікація печаток, штампів, факсиміле за їх­
німи відбитками;

-—----------------------------------------------------------------------- 131

9*4-115


Розділ другий. КРИМІНАЛІСТИЧНА ТЕХНІКА

6) ідентифікація засобів розмножувальної техніки за
їхніми відбитками;

7) ідентифікація компостерних знаків за просічками;

8) ідентифікація письмового приладдя за штрихами;

9) ідентифікація особи, яка надрукувала машинопис­
ний текст, намалювала і (або) вирізала зображення, за особ­
ливостями навичок виконавця;

 

10) встановлення належності літер певному комплекту
шрифту;

11) визначення відносної давності виконання докумен­
та або його фрагментів, а також послідовності нанесення
штрихів, що перетинаються.

Експертизою матеріалів документів встановлюють­ся рід, вид (інша класифікаційна категорія) матеріалів, на яких і за допомогою яких виконувався (виготовлявся) до­кумент (папір, барвники тощо), а також їх спільна родова (групова) належність.

§ 3. Встановлення змін у документі

Поширеними способами змінення документів є підчист­ка, травлення і змивання тексту, дописка і виправлення записів, переклеювання фотокарток та заміна окремих час­тин документа.

Підчистка — спосіб змінення змісту документа, при
якому здійснюється механічне видалення частини тексту.
Видалення штрихів може бути підготовчим етапом для
внесення нових записів. При підчистці текст стирають
(тертям гумкою) або зіскрібають гострим предметом (ле­
зом бритви). Ознаками підчистки є порушення верхнього
шару паперу, зменшення товщини паперу, ушкодження
ліновки або захисної сітки, залишки підчищених штрихів,
розпливи барвника в штрихах нового тексту.
132 ---------------- ,----------- ,--------- ,--- .----- ,------ ,--- —


_________ Глава 10. Техніко-криміналістичне дослідження документів

Дописка — спосіб змінений початкового змісту доку­мента шляхом внесення до рукописного тексту нових слів, фраз або окремих письмових знаків. Дописка проводиться щодо літерних або цифрових записів. Ознаками дописки є нерівномірність проміжків між рядками, словами, буквами у середині слів; зменшений розмір і розгін почерку певної частини тексту; неоднаковий нахил штрихів однойменних знаків; наявність обведення штрихів основного тексту; розходження в інтенсивності, відтінках барвника штрихів та їх копіювальних властивостей. Ознаки дописки можуть бути виявлені за допомогою оптичних приладів або світ­лофільтрів, що посилюють колірний контраст барвника штрихів. Дописка розпізнається у процесі почеркознавчо­го і техніко-криміналістичного дослідження.

Виправлення — спосіб змінення початкового змісту документа шляхом переробки одних письмових знаків на інші. Виправлення проводиться щодо літерних і цифрових записів. Виправляються, як правило, близькі за конфігу­рацією цифри і літери. Ознаками виправлення є відмін­ність у відтінку та інтенсивності забарвлення штрихів у лі­терах, цифрах і словах; різна товщина штрихів або навод­ка в літерах, словах; пошкодження паперу в місцях випра­влення (рис. 18).


Розділ другий. КРИМІНАЛІСТИЧНА ТЕХНІКА

Травлення — спосіб змінений змісту документа, при якому здійснюється видалення тексту за допомогою хіміч­них реактивів, які вступають у реакцію з барвником штри­хів і знебарвлюють його. Як травлячі речовини використо­вуються деякі кислоти і луги. Ознаками травлення є: наяв­ність білястих плям від дії хімічної речовини; поява мато­вих ділянок; зміна кольору паперу; знебарвлення ліновки і захисної сітки; шорсткість поверхні; поява дрібних трі­щин; збільшення ламкості паперу; наявність залишків барв­ника витравлених штрихів; розпливи барвника нових штри­хів. Ознаки травлення виявляються за допомогою оптич­них приладів і ультрафіолетових випромінювачів. Так, під ультрафіолетовим освітленням залишки хімічних речовин, штрихи знешкодженого тексту можуть люмінесціювати.

Заміна частин документа — один із способів часткової підробки, який полягає в заміні окремих аркушів документа, вклеюванні деяких ділянок або переклеюванні фотокартки.

Ознаками заміни аркушів є порушення порядку нуме­рації сторінок або невідповідність номерів сторінок; розхо­дження у графічних ознаках друкарського шрифту, у ма­люнку захисної сітки, формі та розмірах лінування; невід­повідність аркушів за розміром або якістю паперу; додат­кові проколи у місцях кріплення аркушів та ін.

Ознаками переклеювання фотокартки є відсутність на фотокартці відбитка печатки; розходження у графічних ознаках літер у частинах відбитка на фотокартці та доку­менті; наявність розрізу на фотокартці; розходження в ко­льорі часток клею, що виступає з-під фотокартки.

§ 4. Встановлення слабковидимих і невидимих текстів

Під дією різних природних факторів (вплив прямих сонячних променів, підвищена вологість повітря, атмосфер­ні гази тощо) текст з часом може знебарвлюватися (так зва-

134 -——--------------------------------------------------------------------


_________ Глава 10. Техніко-криміналістичне дослідження документів

ний «згаслий» текст). Методи дослідження таких текстів були запропоновані ще Є. Ф. Буринським.

При дослідженні «згаслих» текстів застосовуються та­кі методи, як фотозйомка видимої та інфрачервоної лю­мінесценції, кольоророзрізнення, дифузно-копіювальний та адсорбційно-люмінесцентний методи. Слабковидимі штри­хи можуть бути прочитані за допомогою світлофільтрів, які посилюють контрастність тексту. В лабораторних умо­вах застосовують опромінювання документа за допомогою лазера і спостереження люмінесценції за допомогою елект­ронно-оптичного перетворювача.

Невидимі тексти можуть бути результатом тайнопису. Тайнопис — невидимі записи, виконані безбарвним розчи­ном якоїсь речовини. У процесі тайнопису використову­ється «симпатичне» чорнило, прозорий або слабкозабарв-лений розчин солей, невидимий на папері (наприклад, роз­чин хлористого кобальту), а у деяких випадках застосову­ють різноманітні органічні речовини, соки рослин (цибулі, лимона, капусти). Ознаками тайнопису можуть бути неод­норідність лиску на різних ділянках паперу, наявність не­чітко виражених матових штрихів, збільшені проміжки між рядками, наявність значних ділянок аркуша без тексту.

Методами виявлення тайнопису є огляд документа в
косопадаючих променях, прасування паперу праскою, за­
пилення поверхні паперу порошками (сажею, графітом)
або окурювання його парами соляної кислоти, аміаку, йоду.
При огляді документа можуть бути використані ультра­
фіолетові освітлювачі. Органічні речовини можна виявити
фотографуванням в ультрафіолетових променях. Під час
лабораторних досліджень застосовують рентгенівське оп­
ромінення, хімічний аналіз і спеціальні методи виявлення
невидимих текстів.
---------- ,------------------ ,-------------------------------- 135


Розділ другий. КРИМІНАЛІСТИЧНА ТЕХНІКА

§ 5. Дослідження залитих і закреслених текстів. Встановлення тексту спалених документів

У судово-слідчій практиці інколи виникають випадки, коли документи, які мають важливе значення для встано­влення істини, пошкоджені — тексти залиті, закреслені чи замазані певними барвниками. Можливість прочитання таких записів і обрання відповідних методів дослідження залежать від таких факторів: 1) який барвник використо­вувався для виконання запису; 2) який саме барвник було застосовано для пошкодження записів; 3) з якого матеріа­лу виготовлено основу документа.

Виявлення залитих і закреслених текстів є можли­вим за допомогою огляду документа на просвіт або в косо-падаючому світлі. Позитивний результат може дати огляд з використанням світлофільтра того самого кольору, що й барвник, яким залитий текст документа. Закреслені текс­ти можуть бути встановлені за рельєфом штрихів на зво­ротньому боці документа.

Відомими методами дослідження залитих текстів є:

1) кольоророзрізнення — спосіб фотозйомки із засто­
суванням світлофільтрів;

2) фотозйомка в інфрачервоних променях (доцільна
при виявленні запису, який виконаний речовиною, що по­
глинає ці промені);

3) фотозйомка у проникаючому світлі та косопадаючих
променях;

4) фотозйомка в рентгенівських променях (метод отри­
мання тіньового зображення за рахунок дії на фотомате­
ріал рентгенівських променів, які пройшли крізь об'єкт,
що фотографується);

5) фотозйомка в інфрачервоних променях (фотозйомка
об'єкта, який освітлюється тепловими променями. На об'єк-

136 -—--------- ~_------------------------------------- ~-—_—,----- —■


________ Глава 10. Техніко-криміналістичне дослідження документів

тив одягається інфрачервоний фільтр, а об'єкт освітлю­ється за допомогою ламп розжарювання) або ультрафіоле­тових променях (метод заснований на дії ультрафіолето­вих променів, відбитих від об'єкта зйомки);

6) дифузно-копіювальний метод (рекомендується для
текстів, які виконані водорозчинними речовинами (наприк­
лад, чорнилом) і закритих нерозчинними (друкарською
фарбою);

7) адсорбційно-люмінесцентний метод (для копіювання
використовується виборчо діючий розчинник).

Виявлення записів на спалених документах має свої особливості. Вплив високих температур на матеріал доку­мента змінює його властивості. Так, при температурі бли­зько 500 °С папір стає крихким і при доторканні руйнуєть­ся. При такому стані документів виявити записи немож­ливо.

Відновити записи в документах стає можливим за умови, що вони були піддані температурі не більш ніж 150—250 °С. З такими документами необхідно поводитись дуже обережно. Дрібні шматочки вилучаються за допомо­гою гумової груші.

Перед дослідженням спалений документ необхідно роз­правити, для чого документ рекомендується обробити вод­ним розчином гліцерину (10—20 %) або водяною парою.

Для встановлення текстів спалених документів засто­
совується комплекс методів. У таких випадках ефективни­
ми виявляються огляд в косопадаючому світлі, огляд в
ультрафіолетових променях, різні фотографічні методи
дослідження, відбілювання поверхні документа перекисом
водню.
------ _——_-------- _--------- ,--------------- _------- ,---- _ 137


Розділ другий. КРИМІНАЛІСТИЧНА ТЕХНІКА

§ 6. Встановлення технічних підробок підписів

Технічна підробка підпису передбачає наслідування почерку особи, від імені якої виконується підпис, або вико­ристання різних технічних засобів. Способами підробки підписів є такі:

1) утворення підпису шляхом звичайного наслідування
іншій особі;

2) копіювання підпису на просвіт;

3) передавлювання через копіювальний папір;

4) передавлювання дійсного підпису загостреним пред­
метом на інший документ з наступною обводкою;

 

5) виготовлення з дійсного підпису факсиміле (точне
відтворення підпису фотомеханічним способом; підписи,
нанесені за допомогою факсиміле, мають мікроструктуру
штрихів, специфічну для металевих кліше);

6) використання комп'ютерних можливостей скану­
вання дійсного підпису з наступною принтерною розпечат-
кою на документі.

Ознаки технічної підробки підпису охоплюють: сліди зупинок пишучого приладу у вигляді стовщень або надри­вів штрихів, нетвердість рухів, наявність у штрихах і біля них часток іншого барвника, звивистість і тупі закінчення штрихів, підрисовку штрихів, вдавлені борозенки, які не завжди співпадають з чорнильною обводкою та ін.

У процесі дослідження підпису необхідно встановити
дійсний він чи підроблений. Під час експертизи підписів
вирішуються такі типові питання: чи не скопійовано даний
підпис з якого-небудь підпису за допомогою технічних за­
собів, якщо так, то яких саме; чи не скопіювано підпис на
досліджуваному документі з якого-небудь підпису, пода­
ного для порівняння.
138 ——---------- ■----------------------------------- ■--------------- ,------------------------


Глава 10. Техніко-криміналістичне дослідження документів

Під час експертизи досліджуваний підпис рекоменду­ється порівнювати із зразками підписів особи, від імені якої він виконаний. Експерту подаються вільні (6—8) та експериментальні (до 10) зразки підписів цієї особи.

§ 7. Встановлення підробки відбитків печаток та штампів

Відбитки печаток і штампів є одним із основних рек­візитів документів. Вони виконують посвідчувальну і про­філактичну функції, захищають документ від підробки. Частину криміналістичної техніки, яка вивчає відбитки печаток і штампів, можливості їх ідентифікації інколи на­зивають судовою сфрагістикою.

Печатка — інструмент для нанесення слідів (міток) на матеріальних об'єктах; предмет із рельєфним зображен­ням знаків, виконаних друкарським або комп'ютерним на­бором, які є єдиним цілим, вони несуть певне смислове на­вантаження і призначені для нанесення відбитків на доку­ментах (рис. 19).

Існують різні види печаток. Прямокутна печатка іме­нується штампом, а невеличкі за розмірами штампи нази­ваються штемпелями.

Круглі печатки бувають прості (містять по колу вка­зівку, де зареєстровано дане підприємство або засновник чи вища організація; по колу або в центрі розміщується ідентифікаційний код; усередині кола розміщується назва юридичної особи) та гербові (у центрі яких є зображення герба держави, а по колу — назва міністерства, відомства або установи, якій належить печатка). Печатки поділяють­ся на ті, що виготовляються лише з дозволу органів МВС, і ті, що не потребують такого дозволу. За матеріалом, із

_________ ............. П9

■........... -■■■.................... —.......... ■»■............... і....................................... -" —.................................................................................. »■"■'"......................... '............. іііічя*йй>..................................................... " "*""............... -"'■"■—"" ІЧ//


Розділ другий. КРИМІНАЛІСТИЧНА ТЕХНІКА

якого вони виготовляються, печатки бувають каучукові, поліуретанові, металеві.

Відбиток печатки (штампу) передбачає перенесення відповідної штемпельної фарби на поверхню паперу або ви­давлювання на її поверхні відповідного рельєфу. Досліджен­ня відбитків печаток і штампів здійснюється з метою встано­влення їх тотожності або встановлення способу їх підробки.



Гербова печатка приватного нотаріуса має форму прави­льного кола діаметром 45 мм, краї печатки обрамлено бор­тиком товщиною 1 мм.

По бортику за годинниковою стрілкою інверсним мікро-шрифтом розміщується напис, який містить: 1) повне найме­нування нотаріального округу; 2) текст «Приватний нота­ріус»; 3) прізвище, ім'я та по батькові приватного нотаріуса; 4) номер свідоцтва. Складові цього напису розділяються се­микутними зірочками.

По зовнішньому колу печатки зліва направо центровим способом розміщуються: верхнім рядком — напис «Мініс­терство юстиції України»; нижнім рядком — повне наймену­вання нотаріального округу відповідно до адміністративно-територіального поділу України, наприклад: «Харківський нотаріальний округ Харківської області».

На нижньому стику найменування нотаріального округу розміщується напис «Приватний нотаріус», який з обох бо­ків відділено семикутними зірочками.

На нижньому стику напису «Міністерство юстиції України» (по зовнішньому рядку) центровим способом розміщується напис прізвища, ім'я та по батькові приватного нотаріуса, який з обох боків відділено семикутними зірочками. Всі на­писи виконано спеціальним шрифтом.

У центрі печатки розміщується зображення Державного Герба України, під яким розміщується напис «Україна». Зо­браження в центрі печатки обрамляється колом діаметром 23 мм (товщина лінії 0,1 мм).

Для підвищення захищеності вільна від зображення части­на кола заповняється складним малюнком. Вільна від зобра­ження частина кола між бортиком і написом на зовнішньо­му колі заповнюється захисним растровим зображенням.

Печатка виготовляється з гуми.

Рис. 19. Опис печатки приватного нотаріуса

(згідно з наказом Міністерства юстиції України № 5/5

від 25.01.99 р.).



_____ Глава 10. Техніко-криміналістичне дослідження документів

Типові питання, які вирішуються при дослідженні від­битків печаток і штампів, такі: яким способом виготовлено печатку (штамп), відтиск якої є на документі; яким спосо­бом відтворено відбиток печатки (штампу) на документі; чи є нанесений відтиск печатки на документі даною печат­кою; чи однією печаткою (або штампом) залишені відбитки в документах та ін.

Ознаки, що свідчать про спосіб підробки (рисовку від­тиску, кустарне виготовлення, копіювання справжнього відтиску, формування відтиску за допомогою комп'ютер­ної графіки), такі: нестандартність букв, неоднакова висо­та, ширина літер, різна товщина штрихів, різні проміжки між словами, нерадіальне розташування знаків по колу, дзеркальність окремих знаків, помилки у тексті, різниця написання в тексті одноіменних літер, несиметричність розміщення літер, розпливи окремих штрихів, відсутність штемпельного барвника в штрихах.

При ідентифікації печаток (штампів) за їх відтисками досліджуються загальні та окремі ознаки (форма і розміри відтисків у цілому, взаємне розташування складових час­тин відтисків, графічні ознаки літер, цифр, герба, емблеми, дрібні особливості окремих знаків тощо). Для проведення експертизи необхідні експериментальні та вільні зразки.

§ 8. Дослідження матеріальної частини документів

Об'єктами дослідження матеріалу документів є папір, барвники штрихів, відбитків печаток (штампів), клей, за­хисні покриття. Матеріальна частина документів склада­ється з паперу та спеціальних за складом речовин (пасти кулькових ручок, чорнила, туші, штемпельної фарби тощо).

Папір — це матеріал переважно з рослинних, міцно
сплетених волокон. Уперше був отриманий у II ст. у Китаї.
З XIX ст. папір виготовляється головним чином із дереви-
---- .----------- ,-- ,-------- ,---- ,---- ,---- .------ ,-- ,--- _ 141


Розділ^другийЛ^/^^

ни. Зараз відомо понад 600 видів паперу. Найбільш відомі види паперу — для друку, газетний, фільтрувальний, світлочутливий, електроізоляційний, промисловий та ін. Папір характеризується масою (4—250 г/м2), товщиною (4—400 мкм), механічними властивостями, кольором, білиз­ною, гладкістю, еластичністю, міцністю, прозорістю та ін. Папір є основою великої кількості різних документів.

Техніко-криміналістичне дослідження паперу дає змо­гу вирішувати такі питання: чи є однорідним папір дослід­жуваного документа і надісланого зразка паперу; чи вико­нано два або більше документів на папері однієї групи (кла­су); чи були шматки паперу до їх розриву єдиним цілим.

Письмові маси — це речовини за допомогою яких ви­конують текстові записи на папері. Існують різні групи пи­сьмових мас — чорнило, туш, пасти кулькових ручок, стрижні олівців (графітні, кольорові, спеціальні), штемпель­на та друкарська фарби. Кожна група письмових мас має свої характеристики.

Техніко-криміналістичне дослідження речовини штри­хів проводиться з метою встановлення належності речови­ни штрихів до певної групи (виду чи типу); однорідності письмової маси, якою написані тексти одного чи різних до­кументів; відповідність їх нормі; визначення підприємст-ва-виготовлювача; встановлення приладдя, яким виконано запис у документі тощо. Технічна експертиза документів у таких випадках дає можливість встановити групову на­лежність письмових мас. Для дослідження письмових мас використовуються різні фізико-хімічні методи.

Експертизою клейких речовин вирішуються питання про їхній склад, призначення та однорідність. Техніко-криміналістичне дослідження дає змогу встановити вид клею, що використовувався при виготовленні документа, або при наклеюванні фотокартки на документ.


Глава 11. Криміналістичне дослідження письма

Глава 11. КРИМІНАЛІСТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПИСЬМА

§ 1. Предмет судового почеркознавства. Навик письма та його властивості

Криміналістичне дослідження письма (судове почер­кознавство) — це галузь криміналістичної техніки, що вивчає закономірності письма, процес його дослідження, можливість ідентифікації людини за почерком та вирі­шує інші завдання почеркознавчої експертизи.Судове по­черкознавство вивчає письмо з метою вирішення іденти­фікаційних і неідентифікаційних (діагностичних) завдань.

Письмо — засіб фіксації і зберігання думки людини; походить від звукового мовлення і є основним засобом спілкування людей. Розрізняють смисловий і графічний бік письма. Смисловий бік письма знаходить свій вияв у мовних засобах і відображає письмову мову того, хто пи­ше. Графічний бік письма виражається у вигляді письмо­вих знаків і сполучень їх — почерку.

Письмова мова — це вираження думок людини за допо­могою різних мовних засобів (синтаксису, орфографії, лек­сики, пунктуації, стилістики). Письмова мова кожної люди­ни відрізняється стилем викладання, словниковим складом, загальним рівнем грамотності. Для письмової мови людини характерними є індивідуальність і відносна сталість.

Почерк — манера написання, виражена в системі ру­
хів, які фіксуються в рукопису. Почерк залежить від рівня
розвитку особи і закріплення в неї письмово-рухових на­
вичок. Своєрідність почерку виявляється в певній сукуп­
ності загальних і окремих ознак. Ідентифікаційними влас-
------------------------------------------------------------ — 143


Розділ другий. КРИМІНАЛІСТИЧНА ТЕХНІКА

тивостями почерку є його індивідуальність (виражається в наявності ознак, які рідко зустрічаються) і відносна ста­лість (основні ознаки почерку не зазнають істотних змін протягом ідентифікаційного періоду).

Упродовж всього життя людини почерк зазнає певних змін, він розвивається, вдосконалюється. Найбільшу ста­більність має сформований почерк, який частіше за все є наявним у особи 25-річного віку. Варіант ознак почерку не може вважатися перешкодою щодо ідентифікації.

Почерк людини пов'язаний з її умовно-рефлекторни­ми діями та діяльністю великих півкуль головного мозку. Навчання письму, неодноразові повтори написання одних і тих самих літер, цифр, знаків призводять до вироблення графічних навичок. Властивості почерку (індивідуальність та відносна сталість) пов'язані з динамічним стереотипом (нейрофізіологічною основою навичок). Графічний навик охоплює три головні групи навичок:

1) технічні (спосіб техніки письма);

2) безпосередньо графічні (вміння зображувати літери
(цифри), об'єднувати їх у слова);

3) орфографічні (вміння визначати фонеми (звуки) та
відображати їх письмовими знаками).

§ 2. Ідентифікаційні ознаки письма

Зовнішні прояви відносно стійких навиків письма, що відображаються в рукописі, складають систему іденти­фікаційних ознак письма, яка охоплює ознаки письмової мови, топографічні ознаки письма та ознаки почерку. При­чому для кожної особи ця сукупність ознак є неповторною.

Ознаки письмової мови поділяються на загальні та окремі. До загальних ознак належать такі, як: рівень воло­діння письмовою мовою (високий, середній, низький); сту­пінь розвитку граматичних та стилістичних навичок (ви-

144 ---------------------------------------------------------------------------


Глава 11. Криміналістичне дослідження письма

сокий, середній, низький); довжина речень (велика, серед­ня, мала); переважаючі типи речень (прості, складні); ви­користання фразеологічних засобів; лексичні ознаки та об­сяг словникового запасу та ін.

До окремих граматичних ознак письмової мови нале­жать орфографічні чи пунктуаційні помилки, своєрідність побудови окремих речень, наявність у реченнях стилістич­них чи синтаксичних помилок (вживання архаїзмів, діа­лектизмів, жаргону, скорочень, професіоналізмів, тавтоло­гії тощо).

Ознаки письмової мови мають важливе ідентифікацій­не значення для встановлення авторства письма, а також допоміжне значення — для ідентифікації особи за почерком.

Топографічні ознаки письма характеризують особли­вості розміщення тексту в цілому або окремих його частин — це стійкі звички розміщення тексту. Під час вивчення то­пографії звертають увагу на поля, абзаци, побудову рядків за напрямком, розміщення розділових знаків чи лапок, спосіб переносу слів, нумерацію сторінок тощо. Так, виріз­няють розмір полів — малий (до 10 мм), середній (до 20 мм) і великий (понад 20 мм), абзаци — малі (20 мм), середні (ЗО мм), великі (понад 40 мм), лінія полів — пряма, хвиляста, опук­ла, ввігнута, ступінчаста.

Ознаки почерку поділяються на загальні та окремі. За­гальні ознаки характеризують почерк як систему рухів. До них належать:

1) виробленість почерку — відображає здатність того,
хто пише, користуватися сучасною системою скоропису;
визначається темпом письма і координацією рухів при ви­
конанні письмових знаків і з'єднань їх. Під виробленістю
почерку розуміють рівень володіння технікою письма, що
виявляється в здатності виконувати рукописний текст у
--------------------------------------------------------------- 145

10 4-115



 



 



Глава 11. Криміналістичне дослідження письма

8) переважаюча форма і напрямок рухів — форма ру­хів буває прямолінійна і криволінійна; вирізняють округ­лий (ліво- і правоокружний) та кутастий почерк.

Окрема ознака почерку — це характеристика рухів, що виявляється при виконані окремих літер чи їх окремих елементів. Виокремлюють певні групи рухів, які викорис­товуються для вивчення окремих ознак почерку:

1) форма траєкторії рухів при виконанні письмових
знаків та їх елементів (дуго-, круго-, петлеподібна);

2) напрямок рухів (зліва направо, зправа наліво, пра­
во- чи лівоокружний тощо);

3) протяжність рухів;

4) спосіб початку (з крапки, завитка, петлі) та закін­
чення руху;

5) вид з'єднання елементів у літері (примикаючий, ін-
тервальний тощо);

6) кількість рухів;

7) послідовність рухів;

8) розміщення точки перетину рухів щодо лінії рядка
або інших елементів знака;

9) складність рухів тощо.

Окремі ознаки почерку мають важливе ідентифікацій­не значення, оскільки вирізняються своєрідністю та стій­кістю. Такі ознаки зберігаються навіть при навмисному зміненні особою свого почерку.

§ 3. Підготовка матеріалів

для судово-почеркознавчої експертизи

При підготовці матеріалів для судово-почеркознавчої
експертизи головним завданням слідчого є надати у розпо­
рядження експерта доброякісні порівняльні зразки. У разі
потреби слідчий має право винести постанову про вилу-
_______________________________________________ 149


Розділ другий. КРИМІНАЛІСТИЧНА ТЕХНІКА

чення чи відібрання зразків почерку, необхідних для по­рівняльного дослідження. Про відібрання зразків склада­ється протокол (ст. 199 КПК).

Зразки для експертного дослідження поділяються на експериментальні (спеціально отримані для цілей даної конкретної експертизи) та вільні (створені або отримані поза зв'язком із розслідуваною кримінальною справою, як правило, до її порушення). Інколи можуть використовува­тись умовно-вільні зразки почерку, тобто такі, що викона­ні після порушення кримінальної справи, але без зв'язку з експертизою.

Основні вимоги щодо вільних зразків почерку: досто­вірність (безсумнівність) походження; відповідність до­сліджуваному документу (близькі за часом виконання, формою і змістом, виконані аналогічним письмовим при­ладдям та ін.), достатність зразків за кількістю. Експери­ментальні зразки отримують тоді, коли відсутні вільні зразки або вони недостатні за обсягом і якістю. Експери­ментальні зразки почерку, підписів, цифрових записів по­винні відповідати досліджуваному документу за матеріа­лом письма, письмовим приладдям і бути надані у достат­ній кількості.

Експериментальні зразки відбираються під диктовку чи шляхом самостійного написання підозрюваним (обвину­ваченим) за пропозицією слідчого або судді і обов'язково у їхній присутності. При цьому використовується текст до­сліджуваного документа або складається спеціальний текст з використанням окремих слів, їх поєднань чи цифр з дос­ліджуваного.

При необхідності дослідити рукописний текст експер­ту надають: 1) вільні зразки письма підозрюваного (обви­нуваченого) на 8—10 аркушах; 2) експериментальні зраз-

150 ---------------------------------------------------------------------------


______________ Глава 1 /. Криміналістичне дослідження письмо

ки — на 5—10 аркушах. Вільні та експериментальні зраз­ки засвідчуються слідчим або суддею.

Для вирішення питання, чи виконано підпис певною особою, необхідні такі зразки: вільні та експериментальні зразки підпису особи, від імені якої виконано досліджува­ний підпис; вільні зразки підозрюваного у вигляді текстів; вільні зразки підписів підозрюваної особи; експеримен­тальні зразки, виконані у вигляді написів прізвища особи, від імені якої зроблено підпис.

Експериментальні зразки підписів отримують на кіль­
кох аркушах паперу через деякі проміжки часу. При при­
значенні експертизи підписів експерту рекомендується
надавати: вільні та експериментальні зразки почерку на
8_ 10 аркушах; по 10—15 вільних і 20—ЗО експеримен­
тальних зразків підписів особи. Експериментальні зразки
відбираються на окремих аркушах паперу (по 5—6 підпи­
сів на кожному аркуші) або на таких самих бланках, що й
досліджуваний документ.

Почеркознавча експертиза призначається за мотиво­ваною постановою (ухвалою) слідчого або судді (суду), де вказуються об'єкти, які мають бути досліджені.

§ 4. Методика судово-почеркознавчої експертизи

Судово-почеркознавча експертиза — судова експер­
тиза, основним завданням якої є ідентифікація виконавця
рукопису тексту, цифрових записів або підпису. Така екс­
пертиза вирішує також деякі неідентифікаційні завдання,
а саме: встановлення факту виконання рукопису в незвич­
них умовах або в незвичайному стані виконавця, навмисно
зміненим почерком із підробкою (імітацією) почерку іншої
особи, визначення статі виконавця, а також належності
його до певної вікової групи.
_______________________________________________ 151


Розділ другий. КРИМІНАЛІСТИЧНА ТЕХНІКА

Типові питання, що вирішуються експертизою, такі: чи виконаний рукопис певною особою; чи виконані кілька рукописів однією особою; чи виконаний рукопис навмисне зміненим почерком; чи виконаний рукопис у незвичних умовах; чи перебувала особа, яка виконала рукопис, в не­звичайному стані; чи володіє особа, яка виконала рукопис, навичками письма спеціальними шрифтами; особою якої статі виконано рукопис; до якої вікової групи належить виконавець рукопису.

Методика судово-почеркознавчої експертизи перед­бачає чотири стадії дослідження:

1) попереднє ознайомлення з матеріалами (вивчення
матеріалів кримінальної справи, ознайомлення з докумен­
тами — речовими доказами і зразками, з питаннями, які
поставлені перед експертом та ін.);

2) роздільне дослідження (здійснюється роздільне
вивчення документа — речового доказу та зразків для по­
рівняльного дослідження; провадиться виявлення загаль­
них і окремих ознак письма і почерку);

3) порівняльне дослідження (виявлені ознаки зіставля­
ються; результати порівняння заносяться до спеціальних
таблиць — розробки);

4) оцінка наслідків і формулювання висновків (оціню­
ється індивідуальна сукупність виявлених ознак; експерт
робить висновок про наявність або відсутність індивіду­
альної тотожності).

Існують певні особливості дослідження почерку, що
зазнав навмисних змін. Найбільш поширеними видами нав­
мисного змінення почерку є скорописне маскування (на­
вмисна зміна зовнішнього вигляду почерку); наслідування
друкованого почерку (той, хто пише обирає для себе новий
вид письма, яким він зазвичай не користується); зміна осо­
бою пишучої руки (виконання письма лівою рукою); іміта-
152 -----------------------------------------------------------------------------


_______________ Глава 11. Криміналістичне дослідження письма

ція чужого почерку (наслідування почерку іншої особи); наслідування шкільних прописів; наслідування недостат­ньо виробленого почерку. Так, ознаками зміни особою пи­шучої руки є розлад координації рухів, нестійкий нахил, нерівномірність розташування літер щодо горизонтального рядка, ознаки «дзеркальності» окремих елементів, розмір і розставляння літер, злами овальних та вертикальних штри­хів тощо.

Під час дослідження експерт має виявити ознаки, що виникли внаслідок навмисного спотворення почерку. Вста­новлюються стійкі ознаки і їх достатність для ідентифіка­ції особи, яка писала.

Особливості дослідження підписів. Підпис — особли­вий вид рукопису, який відображає прізвище особи або умовні письмові знаки і має посвідчувальне значення. Під­пис виконується власноручно. Особливістю підпису є ма­лий обсяг графічного матеріалу та графічні ознаки.

До графічних ознак підпису належать:

1) розчерк (напрямок завершального штриха);

2) співвідношення рядків основи письма та верхніх за­
кінчень штрихів;

 

3) гладіолаж (зменшення розміру штрихів до кінця
підпису);

4) положення підпису щодо тексту документа (топо­
графічна ознака). Підписи можуть мати різну транскрипцію —
літерну, безлітерну, змішану.

Методика дослідження підписів базується на загаль­
них почеркознавчих положеннях (охоплює чотири основні
стадії), але має певну специфіку. Дослідження підпису
слід розпочинати з таких ознак, як транскрипція, загаль­
ний вигляд, ступінь виробленості. При дослідженні підпи­
су, виконаного з наслідуванням або спотворенням, виявля­
ються ознаки, які є відмінними чи співпадають.
----------------------------------- ,----- ,------------------------------- 153


Розділ другий. КРИМІНАЛІСТИЧНА ТЕХНІКА

§ 5. Особливості авторознавчого дослідження

Новим напрямом розвитку криміналістичної техніки є судове авторознавство, яке базується на наукових заса­дах щодо встановлення автора тексту за допомогою даних лінгвістики (фразеології, граматики та ін.). Такі дослід­ження проводяться на підставі призначення авторознавчої експертизи.

Авторознавча експертиза — це різновид криміналіс­тичної експертизи, під час якої досліджується текст доку­ментів (рукописних, друкарських, поліграфічних та ін.) для встановлення його автора. При цьому вирішуються питання ідентифікаційного та діагностичного характеру. Основним завданням авторознавчої експертизи є іденти­фікація автора тексту. Даною експертизою можуть також встановлюватися (найчастіше в імовірній формі) деякі со­ціально-біографічні дані автора тексту (його рідна мова, рі­вень освіти, володіння науковим, діловим або іншим функ­ціональним стилем мови).

Типовими питаннями, що вирішує авторознавча екс­пертиза, є такі: чи є певна особа автором даного тексту; чи є певна особа автором декількох різних текстів; чи є у текс­ті соціально-біографічні дані автора і які саме. Вирішення питань, поставлених перед авторознавчою експертизою, можливе, як правило, лише за наявності відносно великого тексту (не менш ніж 500 слів).

Методами авторознавчого дослідження є: 1) лінгвістич­
ні; 2) психолінгвістичні; 3) соціолінгвістичні; 4) логіко-пси-
хологічні; 5) математичні та ін. Об'єктами дослідження є
письмова мова та мовні навички (загальні — лексикофра-
зеологічні, синтаксичні, стилістичні, орфографічні, пунктуа­
ційні, а також окремі — використання певних мовних за­
собів, мовні помилки тощо).
154 —------- ■------------------- ,------- ,-------------- —----------------


______________ Глава 11. Криміналістичне дослідження письма

При підготовці матеріалів для проведення авторознав-чої експертизи слідчий (суддя) повинен зібрати вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки. Вільні зразки повинні відповідати досліджуваному тексту за мовою, а також, по можливості, за часом виконання, характером до­кумента, іншими суттєвими обставинами, які могли впли­нути на формування ознак письмової мови. Вільні зразки повинні надаватись не менш ніж як на 25 аркушах. Умов­но-вільні зразки надаються як доповнення до вільних, особ­ливо якщо останні не вдалося зібрати в достатньому обся­зі. Експериментальні зразки повинні бути виконані мовою документа, що досліджується. Спочатку особі, яка іденти­фікується, пропонують написати текст на вільно обрану нею тему, але аналогічну досліджуваному за своїм функ­ціональним призначенням (скарга, особистий чи службовий лист тощо). Після цього відбираються зразки, аналогічні досліджуваному не тільки за своїм функціональним при­значенням, а й за темою. Мінімальний обсяг кожного зраз­ка — 500 слів. Якщо текст зразка виявився меншим, ніж мінімальний, слід відібрати зразки на інші вільні теми. Ба­жаний загальний обсяг експериментальних зразків 25—ЗО сторінок тексту. До постанови (ухвали) про призначення експертизи бажано додавати соціально-біографічну хара­ктеристику гаданого автора.

Методика експертного авторознавчого дослідження скла­дається з чотирьох стадій: попереднє дослідження; роз­дільне дослідження; порівняльне дослідження; оцінка ре­зультатів і складання висновків.


Розділ другий. КРИМІНАЛІСТИЧНА ТЕХНІКА


Просмотров 432

Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2020 год. Все права принадлежат их авторам!