Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Поняття судової фотографії та її значення



Застосування судової фотографії при проведенні слід­чих дій передбачено кримінально-процесуальним законо­давством. Так, відповідно до ст. 191 КПК слідчий під час огляду місця події в необхідних випадках проводитьфото­графічну зйомку. У ст. 79 КПК зазначено, що речові дока­зи повинні бути по можливості сфотографовані.

Судова фотографія — це галузь криміналістичної техніки, яка розробляє фотографічні засоби, прийоми і методи виявлення, фіксації і дослідження доказів.Зміст судової фотографії становлять наукові положення і прак­тичні рекомендації щодо використання фотографії в роз­слідуванні злочинів. Використання фотографічної зйомки в розслідуванні злочинів зумовлено такими чинниками:

1) дає змогу якнайточніше зафіксувати об'єкт, його
стан, ознаки;

2) забезпечує швидку фіксацію тих чи інших об'єктів;

3) дає адекватне уявлення про зображений на фото­
знімку об'єкт; фотографічне зображення має властивість
наочності й документальності;

4) існує можливість одержання слабковидимих іневи­
димих деталей, слідів, ознак.

Результати фотозйомки успішно використовуються при
розслідуванні різних видів злочинів, під час провадження
різноманітних слідчих дій (огляду місця події, слідчого огля­
ду документів, обшуку, пред'явлення для впізнання, відтво­
рення обстановки і обставин події та ін.), у експертних до­
слідженнях, в оперативно-розшуковій діяльності Фотогра-
72 -------- ______________ ...


Глава 7. Судова фотографія та відеозапис

фічний метод фіксації не порушує стану матеріальних об'єк­тів або слідів. У деяких випадках фотографічна зйомка може заповнити прогалини в описі фактів у протоколах слідчого огляду, виявити слабковидимі або невидимі деталі чи ознаки об'єкта. Ілюстративність і наочність фотографії дозволяють застосовувати її в попередженні злочинів, у розшуку осіб, які зникли безвісти, та злочинців.

Судова фотографія поділяється на фотографію судово-оперативну (фіксуючу) та судово-дослідницьку (експертну).

Судово-оперативна фотографія являє собою сукуп­ність методів, прийомів і засобів, що застосовуються при провадженні слідчих чи оперативно-розшукових дій для фіксації обстановки, слідів та інших об'єктів. Фіксація в судовій фотографії має на меті точно і повно відобразити об'єкти у тому вигляді та стані, у якому вони спостерігають­ся на момент фотозйомки. Фотозйомка виступає додатко­вим засобом фіксації у процесі здійснення слідчої дії. Су­дово-оперативна фотографія як спосіб фіксації під час розслідування застосовується у поєднанні з оформленням протоколу, схем і планів. Об'єктами судово-оперативної фотозйомки є: місцевість і приміщення, а також їх окремі ділянки, предмети, сліди, трупи, живі особи, окремі дії учасників слідчих дій та їх результати. Судово-оператив­ну фотозйомку здійснює слідчий, оперативний працівник органу дізнання або спеціаліст за допомогою фотографіч­ної техніки, що входить до фотокомплекту слідчого.



Судово-дослідницька фотографія — це система спе­
ціальних методів, прийомів і засобів, що застосовуються
для одержання нових фактів при провадженні судових
експертиз. Дослідження з використанням засобів і методів
судової фотографії передбачає виявлення слабковидимих
або зовсім невидимих за звичайних умов ознак, подібності
або різниці між ними. Судово-дослідницьку фотографію
---------------------------------------------------- .---------- 73


Розділ другий. КРИМІНАЛІСТИЧНА ТЕХНІКА

іноді називають експертною, через те що її методи і засоби застосовують експерти під час своїх досліджень. Об'єкта­ми судово-дослідницької фотографії є речові докази, які піддаються експертному дослідженню, порівняльні зразки та матеріали, що використовуються під час експертизи. Така фотографія здійснюється за особливих умов освіт­лення, проведенням зйомки в невидимих променях, зйом­кою люмінесценції, посиленням контрастів, із використан­ням розрізнення кольорів, методом мікрофотографії тощо.



Фотозйомка повинна передувати будь-якому іншому способу фіксації інформації і виконуватися відповідно до криміналістичних рекомендацій. За своєю правовою при­родою фотознімки належать до документів і можуть бути використані у кримінальному процесі як джерело доказів.

На сьогодні у практиці розслідування злочинів часто використовується фотофіксація, тобто фіксація, крім ін­ших ознак, й колірної гами об'єкта. Кольоровий фотодрук дає змогу зафіксувати додаткові ознаки об'єкта, і тому має переваги перед чорно-білим друком.

Внаслідок науково-технічного прогресу традиційні фо­
тотехнічні засоби замінюються на більш сучасні. Так, до­
статньо широко розповсюджені мініфотолабораторії, які
полегшують процес виготовлення значної кількості фото­
графій. У практиці розслідування злочинів і експертній
практиці важливого значення набуває використання циф­
рових фотокамер. Принцип їх роботи полягає в такому:
після введення в пам'ять фотоапарата необхідної кількості
кадрів відповідні сигнали вводяться в комп'ютер, після
чого фотокамера готова для нових зйомок. На зворотній
кришці фотоапарата розміщений невеличкий рідинно-кри­
шталевий екран, який використовується як відеошукач та
дає змогу переглядати сфотографоване. Фотознімки дру­
куються за допомогою принтера.
74 ----------------------------------------------------------- —-


Глава 7. Судова фотографія та відеозапис

§ 2. Види та методи судово-оперативної фотозйомки

Залежно від характеру слідчої дії та її цілей, специ­фіки об'єкта фотозйомки і завдань фіксації застосовують­ся різні види, методи і способи судово-оперативної фото­графії. Судово-фотографічні способи, методи і види зйом­ки становлять систему судової фотографії.

Спосіб — це порядок дії, спрямований на вирішення завдань щодо використання фотографії: що, як, у якій по­слідовності, за допомогою яких засобів; що і як показати на фотознімках. Методи судової фотографії — це сукупність способів (правил і рекомендацій) щодо обрання фототех­нічних засобів і прийомів їх застосування. Сукупність ме­тодів і способів (прийомів) зйомки щодо особливостей кри­міналістичних об'єктів становлять види зйомки.

У судово-оперативній фотографії найпоширенішим ви­дом зйомки є фотозйомка місця події.До фотографічної фіксації місця події ставляться такі вимоги: 1) порядок фотозйомки та процедури огляду місця події є взаємопо­в'язаними; 2) фотозйомка повинна передувати іншим ме­тодам фіксації; 3) засоби і методи фотозйомки обираються залежно від ситуації огляду, для забезпечення повноти, всебічності та точності фіксації; 4) сукупність фотознімків повинна давати повне й чітке уявлення про обстановку злочину, його сліди і деталі; 5) до внесення якихось змін в обстановку необхідно сфотографувати загальний вигляд місця події і взаємне розташування об'єктів; окремі сліди і предмети спочатку фотографуються у тому вигляді, в яко­му вони були виявлені

Розрізняють чотири види фотографічної зйомки на місці події: орієнтуючу, оглядову, вузлову і детальну (рис. 2). Цей розподіл певною мірою є умовним.

---------------------------------------------------------------------------------------------- 75




Розділ другий. КРИМІНАЛІСТИЧНА ТЕХНІКА


_/2тодо^Л_Суддвд фотографія та відеозапис

Орієнтуюча зйомка своїм завданням має фіксацію пев­ного об'єкта або місця події разом із оточуючими його пред­метами, будівлями, місцевістю, тобто орієнтуючий знімок повинен містити зображення власне місця події на фоні оточуючих предметів чи місцевості.

Місце події слід фотографувати на фоні предметів, що можуть слугувати орієнтирами. Аби знімки були дійсно орієнтуючими, необхідно правильно вибрати напрямок і точ­ку зйомки. Орієнтуюча зйомка провадиться звичайним або панорамним методом. Звичайна зйомка виконується широ-кокутовим або звичайним об'єктивом зі значної відстані.

У більшості випадків орієнтуючий знімок важко зро­бити на один кадр із невеличкої відстані. Для того щоб охо­пити місце події і прилеглу територію, використовують кругову або лінійну панораму.

Оглядова зйомка застосовується для фіксації загаль­ного вигляду місця події без оточуючих предметів. Аби за­фіксувати взаємне розташування найважливіших об'єк­тів, відобразити їх специфіку, зйомку провадять із різних боків. Важливою вимогою щодо оглядових знімків є повно­та зображення місця події.

Оглядовий знімок повинен бути зроблений із такої по­зиції, з якої можна було б із упевненістю розпізнати вза­ємне положення важливих об'єктів обстановки. Та части­на простору, яка не може бути відтворена на зображенні з однієї позиції, є «сліпою зоною». Кожний поодинокий зні­мок має такі зони.

Особливістю оглядової зйомки є можливість фіксації
тих самих предметів у кількох ракурсах. Якщо місце події
має складну будову, вдаються до виготовлення кількох
знімків, які доповнюють один одного, — оглядової серії.
Така серія дає змогу скласти з отриманих знімків зобра­
ження деякого розгорнутого простору таким чином, що зо-
.--------- ,---------- .---------------------------------------- 77


Розділ другий. КРИМІНАЛІСТИЧНА ТЕХНІКА

браження на одному знімку є продовженням зображення на іншому. Оглядова серія може належати також до різ­них ізольованих один від одного об'єктів. У тісних при­міщеннях зйомку проводять панорамним методом або з використанням ширококутних об'єктивів.

Вузлова зйомка — це зйомка частин (вузлів) об'єкта. Вузол — це частина місця події, де виявлені сліди злочину. При такій зйомці великим планом фотографуються певні ділянки місця події, що мають важливе значення, та об'єк­ти, з якими були пов'язані дії злочинця. Так, у приміщен­ні, де вчинена крадіжка, це можуть бути зламані двері, по­шкоджене вікно, розкриті сховища та ін. На місці вбивства об'єктом вузлової зйомки може бути труп зі слідами ушкоджень.

Кількість вузлів на місці події визначається слідчим і залежить від особливостей злочину та специфіки об'єктів на місці події.

Детальна зйомка — це зйомка окремих слідів, пред­метів, деталей обстановки місця події. її завжди провадять масштабним способом: великим планом із масштабною лінійкою. Детальній зйомці піддаються насамперед пред­мети і сліди, які не можуть бути вилучені з місця події, швидко змінюють свої властивості або мають небезпеку їх ушкодження. При виборі ракурсу зйомки виходять із зав­дань — виявлення найважливіших, типових особливостей, що стосуються форми, розмірів, взаємного розташування частин, структури, а також розкриття криміналістичного значення предмета чи сліду.

Повна фотографічна фіксація обстановки місця події
передбачає використання всіх розглянутих видів зйомки —
орієнтуючої, оглядової, вузлової і детальної, які доповню­
ють одна одну та забезпечують ілюстративність і об'єк­
тивне уявлення про місце події.
78 -------------------- .---------------------------------- —----


Глава 7. Судова фотографія та відеозапис

Фотографічна зйомка трупамає певні особливості. При фотографуванні трупа використовуються орієнтуюча, оглядова, вузлова і детальна зйомки. Фотозйомка трупа на місці його виявлення провадиться для фіксації його за­гального вигляду, пози і положення щодо навколишнього оточення, слідів і ушкоджень на тілі, одязі, наявності та розміщення трупних плям, синців.

Для фіксації загального вигляду, положення і пози труп на місці його виявлення фотографують у взаємо­зв'язку з навколишнім оточенням та ізольовано від нього. Труп з предметами обстановки навколо нього звичайно фотографують із двох бічних сторін (рис. З, а) . Фотозйом­ку щодо осі трупа бажано здійснювати під кутом 45°. Не рекомендується без потреби робити знімки з боку ніг, особ­ливо з близької відстані, та з боку голови.

Фотозйомка трупа призначена для фіксації його поло­ження і пози (рис. З, б). Зображенням трупа по можливості слід займати весь кадр. Для виготовлення знімків трупа у ве­ликому плані застосовується спосіб фотографування па­норамою з точок, де оптична вісь А—В повинна проходити по колінних суглобах, а вісь Б—Г — по середині грудної клітини.


Рис. 3. Схеми фотозйомки трупа:

а — з охопленням навколишнього оточення;

б— двобічна фотозйомка трупа.



Розділ_Д£хгий КРИМІНАЛІСТИЧНА ТЕХНІКА

Сліди і ушкодження фотографують спочатку так, щоб на знімку було видно, на якій частині тіла чи одягу вони знаходяться, а потім великим планом із масштабною ліній­кою. Сліди крові треба фотографувати масштабною зйом­кою. Особливо важливо зафіксувати локалізацію, напря­мок патьоків крові, їх форму. При фотозйомці слідів і ушкоджень на трупі можуть використовуватися світло­фільтри. Детальні знімки ран, синців, саден бажано фіксу­вати за допомогою кольорової фотографії, оскільки їх ко­лір має істотне криміналістичне значення.

Фотографування слідів на місці їх виявлення викорис­товується для фіксації місця їх знаходження, загального вигляду, стану, індивідуальних особливостей. Місце вияв­лення сліду фіксують зйомкою на фоні оточуючих об'єк­тів, потім окремо фіксується слід, а також його деталі та особливості. При фотозйомці слідів на місці події рекомен­дується така послідовність дій: спочатку фотографують предмет, на якому виявлені сліди, потім взаємне розташу­вання слідів, і останнє — кожний слід окремо за методом великомасштабної зйомки.

Фотозйомка слідів рук на місці події може бути вико­нана різними способами. Так, окремі найбільш чіткі сліди пальців рук фотографують у натуральний розмір, викорис­товуючи подовжувальні кільця. Чітко видимі забарвлені сліди на непрозорих поверхнях фотографують за прави­лами репродукційної зйомки. Потожирові сліди на прозо­рому склі можна сфотографувати при проникаючому штуч­ному освітленні, спрямованому під кутом до оптичної осі об'єктива. При цьому використовується «маска» із чорного паперу з отворами, повторюючими форму слідів.

При фотографічній зйомці слідів пальців рук слід пра­вильно встановити освітлення, для чого використовуються настільні лампи, лампи спалаху або спеціальні освітлюва-

80 ——-------------------------- _______________________


Глава 7. Судова фотографія та відеозапис

чі. Фотокамера зазвичай встановлюється на спеціальний штатив.

Упізнавальна фотозйомказастосовується для фікса­ції зовнішності злочинців, з метою використання їх знімків у криміналістичному обліку, під час розшуку та іденти­фікації, а також щодо невпізнаних трупів для обліку їх та встановлення осіб загиблих.

При зйомці живих осіб звичайно виготовляють три по­грудних знімки з зображеннями в 1/7 натурального розміру: правий профіль, вид спереду (анфас) і з поворотом голови праворуч (лівий напівпрофіль). У повний комплект входить також четвертий знімок — вид спереду на повний зріст. Третій і четвертий знімки можна замінити одним — із зо­браженням людини на повний зріст із поворотом усього кор­пуса праворуч. На знімках у профіль і анфас людина повин­на бути зображена без головного убору, шарфа, окулярів, на третьому знімку — в тому вигляді, у якому вона була затри­мана. Ретуш упізнавальних знімків не допускається.

Упізнавальна зйомка трупа має свої особливості. Спо­творене обличчя трупа попередньо відновлюють і прова­дять його «туалет». Відновлення обличчя полягає в накла­денні швів на рани, а «туалет» — у припудренні шкіри, підфарбуванні губ та ін. Обличчя трупа повинно бути сфо­тографоване до відновлення і «туалету», та після цього. Труп фотографується в тому ж одязі, в якому його вияви­ли, а оголений труп прикривають шматком тканини.

Обличчя трупа слід фотографувати у фас, обидва про­філі (лівий і правий), а також у 3/4 повороту обличчя. Пе­ред зйомкою необхідно надати трупу певне положення, зручне для фотографування. Обличчя трупа фотографу­ється з розплющеними очима.

Фотозйомка при відтворенні обстановки і обставин події (під час слідчого експерименту або перевірки пока-

---------------------------------------------------------------------------------------------- 81

ІІ5


Розділ другий. КРИМІНАЛІСТИЧНА ТЕХНІКА

зань на місці) застосовується для фіксації найбільш істот­них моментів процесу і результатів зазначених дій у взає­мозв'язку з конкретною матеріальною обстановкою. Так, за­лежно від виду і умов слідчого експерименту існує необхід­ність шляхом фотографічної зйомки зафіксувати місце, об­становку та умови, предмети, що використовувались, окремі елементи дослідних дій. При слідчому експерименті через велику розмаїть дослідних дій і умов їх виконання викорис­товуються різні способи і методи зйомки. Причому зйомка провадиться до і після реконструкції. Зокрема, при слідчому експерименті по встановленню можливості бачити подію, що сталася, доцільно зафіксувати фотозйомкою місце перебу­вання особи в момент спостереження і місце, на якому відбу­валася подія. Якщо потрібно перевірити можливість пере­міщення якогось предмета крізь певний отвір, спочатку слід сфотографувати окремо отвір, потім об'єкт, який будуть пе­реміщувати, і послідовно моменти цього процесу.

Фотографування при проведенні перевірки показань на місці провадиться з метою наочної фіксації дій учасни­ків на місцевості й у приміщеннях, де згідно з показаннями раніше допитаної особи відбувалася подія злочину чи її окремі обставини. За допомогою фотозйомки фіксуються об'єкти, положення, стан і ознаки яких можуть об'єктивно підтвердити або спростувати показання, що перевіряють­ся. Шлях пересування, який показує особа, слід фіксувати панорамним методом або частинами — за напрямком руху.

У криміналістичній літературі мають місце рекомен­дації щодо процедури і послідовності застосування фото­зйомки під час перевірки показань на місці. Так, фото­зйомкою рекомендується фіксувати:

1) місце або вихідну точку, звідки починається пере­вірка показань;

82 --------- ________________


Глава 7. Судова фотографія та відеозапис

2) окремі ділянки маршруту і розташування учасників
слідчої дії;

3) орієнтири, на які вказує особа, показання якої пере­
віряються;

4) місця, де виявлені сліди і предмети;

5) особливості слідів і предметів, виявлених при перевірці
Фактична обстановка фіксується з урахуванням одер­
жаних пояснень. Якщо такі пояснення супроводжуються
діями, які мають значення для справи, то вони також під­
лягають фотозйомці.

Фотозйомка при проведенні обшуку передбачає вико­ристання орієнтуючої, оглядової, вузлової і детальної зйо­мок. Фотозйомка при обшуку доцільна для фіксації місця розташування об'єкта обшуку, місць розташування пред­метів пошуку, схованок, їх особливостей, будови. У разі необхідності застосовується масштабна зйомка. Докумен­ти фіксуються за правилами репродукційної зйомки.

Фотозйомка при пред'явленні для впізнання прова­диться з метою фіксації запропонованих для впізнання об'єктів. Таке фотографування дає наочне уявлення про правильність добору об'єктів і дає змогу зафіксувати ряд ознак, за якими об'єкт був упізнаний.

Запропоновані для впізнання речі фотографують про­нумерованими. До них прикріплюють (або біля них розмі­щують) бирки з чіткими контрастними номерами. Спочат­ку фотографують усі пред'явлені предмети, а потім упіз­наний предмет із биркою. Необхідно зафіксувати також індивідуальні (окремі) ознаки об'єкта, за якими він був упізнаний. Індивідуальні особливості фотографуються ве­ликим планом із масштабною лінійкою (сліди зносу або ре­монту, переробки, пошкодження тощо).

При пред'явленні для впізнання людей доцільно сфо­тографувати всіх пред'явлених осіб (спочатку на повний

----------------------------------------------------------------------------------------------- 83

6*4-115


Розділ другий...КРИМІНАЛІСТИЧНА ТЕХНІКА

зріст, а потім крупнішим планом — по груди). Після цього окремо фіксується впізнана особа. Якщо особа була впіз­нана за якими-небудь індивідуальними ознаками, то їх не­обхідно зафіксувати за допомогою масштабної фотозйом­ки (наприклад, родимку або шрам на обличчі).

Методи судово-оперативної фотографіїрізноманітні, але основними є панорамна, вимірювальна, стереоскопічна та репродукційна фотозйомки.

Панорамна фотозйомка полягає в суворому послідов­ному фотографуванні частин місцевості чи приміщення за горизонталлю чи вертикаллю, а також довгих, високих споруд і окремих великих об'єктів, що не вміщаються в один кадр великого плану. Потім з окремих зафіксованих частин складають одне загальне зображення, яке назива­ється фотопанорамою. Розрізняють лінійну, кругову і ярус­ну панорами.

При лінійній панорамній зйомці камера переміщується по прямій лінії уздовж об'єкта, на однаковій відстані від нього. Кожний наступний кадр повинен частково перекри­вати зображення попереднього.

Кругова панорамна зйомка доцільна у тих випадках, коли необхідно зафіксувати з різних боків далеко розта­шовані об'єкти. Фотографування провадиться з однієї точ­ки, а камеру після кожного кадру повертають навколо її вертикальної осі на певний кут. Фотоапарат рекоменду­ється встановлювати на штатив, використовувати спе­ціальну головку з градуйованою шкалою. При зйомці необ­хідно забезпечувати часткове перекриття попереднього кадру. Частина попереднього кадру, що перекривається наступним, повинна становити 10—15 % його площі. Повна кругова панорама є зображенням місцевості по колу (360°).

На відміну від кругової, ярусна зйомка здійснюється поворотом фотокамери навколо її горизонтальної осі; за-

84------------------------------------------------------------------


Глава 7. Судова фотографія та відеозапис

стосовується для фіксації високих об'єктів. При цьому мас­штаб нижніх і верхніх кадрів буде різним внаслідок збіль­шення відстані до частини об'єкта, що знімається.

Для того щоб панорамний знімок мав високу якість, усі фрагменти повинні мати однакову щільність. Тому реко­мендується фотографувати всі частини об'єкта в однако­вих умовах. Монтаж готових знімків у фотопанораму про­вадиться за деталями зображень, що збігаються. Знімки обрізають таким чином, щоб на панорамі одна й та сама деталь не була зображена двічі.

Панорамна зйомка може бути виконана фотокамерою загального призначення або панорамним фотоапаратом.

Вимірювальна зйомка призначена для одержання фо­тознімків, за якими можна визначити розміри сфотогра­фованих об'єктів і відстані між ними. Така зйомка може бути виконана кількома способами: з масштабною ліній­кою, зі стрічковим (глибинним) або квадратним масштабом.

Сутність масштабної зйомки полягає в тому, що об'єкт фотографується разом із масштабною лінійкою. Лінійка розміщується поруч зі слідом або предметом, на рівні їх поверхонь. Масштабний знімок фіксує співвідношення пред­мета і лінійки у тому вигляді, яким воно було насправді, і не потребує будь-яких пояснень. При зйомці об'ємних пред­метів лінійку піднімають за допомогою підкладок до рівня площини, що фотографується. Оптична вісь об'єктива фо­тоапарата має бути перпендикулярна площині об'єкта і спрямована в його центр.

Вимірювальна зйомка зі стрічковим (глибинним) або
квадратним масштабом (метрична зйомка) у слідчій прак­
тиці не одержала поширення через незручність розрахун­
ків при зйомці. Проте її рекомендується застосовувати у
тих випадках, коли при огляді місця події особливо важли-
---- ________--- ,--- ,---- ,---- _—_---- ,------------- 85


Розділ другий. КРИМІНАЛІСТИЧНА ТЕХНІКА

ве значення має фіксація відстаней між предметами в гли­бину і за фронтом.

Простим способом метричної фотографії є внесення в кадр, що знімається, шкали віддалень, тобто глибинного мас­штабу у вигляді стрічки з чіткими поділками. Фотоапарат встановлюється так, щоб напрямок його оптичної осі був па­ралельним підлозі приміщення (або поверхні місцевості) Глибинний масштаб розміщується на землі або на підлозі в напрямку від апарата, паралельно його оптичній осі Нульо­ва точка шкали розташовується точно під об'єктивом.

Стереоскопічна зйомка ~ це метод одержання знімків який дає змогу повніше сприймати обсяг сфотографованих предмет*. Об'єкт фотографується з двох рТзни/точок, як" відповідають позиції лівого і правого ока. Два знімки утво­рюють стереопару, яку розглядають через стереоскоп

типіВм™РТаННЯ СТЄРЄОСКОПІЧН°Ї зйомки в слідчій прак­тиці може бути корисним при фіксації місця події обста­новка якої являє собою складне накопичення значної кіль­кості речей і предметів.

Репродукційна фотозйомка - це система прийомів фіксащі площинних об'єктів. Вона застосовується для від­творення фотографічними способами плоских оригіналів Документів, фотознімків, креслень, схем, малюнків та ін.). штабно?™7 фотогРаФУванні дотримуються правил мас­штабної зйомки, що забезпечує високу точність копії. * "Р°ЦЄС1 РепР°ДУКЦІйної зйомки необхідно: а) рівномірно освітлювати всю поверхню об'єкта; б) забезпечити пара­лельність взаємного розташування негативного матеріалу

рез ГентрВоб°'™На ВІСЬ °б>ЄКТИВа П°ВИННа ПР0Х0ДИЧ-

Дана зйомка виконується за допомогою спеціальної або звичайної фотоапаратури, для чого використовують репродукційні установки: портативні (РУ-2 РДУ г М) тя стаціонарні (МРКА, УРУ «Білорусь СБ-2», '«УлаРус»).' об


Глава 7, Судова фотографія та відеозапис

§ 3. Судово-дослідницька фотографія

Судово-дослідницька фотографія застосовується під час проведення експертних досліджень. Спеціальні методи фотозйомки в лабораторних умовах (мікрофотографічне дослідження, фотографічна зміна контрастів, кольоропо­діл і кольорова трансформація, фотозйомка в невидимих променях спектра та ін.) розширюють пізнавальні можли­вості людини та дозволяють виявляти нові ознаки і влас­тивості об'єктів, які неможливо побачити при звичайному візуальному сприйнятті.

Фотографічна зміна контрастів широко застосову­ється при техніко-криміналістичному дослідженні доку­ментів. При цьому використовуються: ефект контрасту за яскравістю (у одноколірних об'єктів за світлістю, що вини­кає в результаті неоднакового відбиття світла або нерівно­мірності освітлення), ефект контрасту за кольором (відмін­ності об'єктів чи їх частин за кольором), тіньовий контраст (виникає за рахунок тіней, які утворюються від нерівностей поверхні об'єкта).

Кольороподіл — це процес збільшення кольорового контрасту шляхом дослідження або фотографування об'єк­та крізь спеціальний світлофільтр.

Кольорова трансформація — це посилення кольоро­вого контрасту шляхом передачі на фотознімку одних ко­льорів іншими, більш насиченими.

Виявлення невидимих об'єктів може бути здійснено
шляхом фотографування з використанням мікроскопа. Мік­
рофотографія
— це фотозйомка, що застосовується для
виявлення мікроструктури і мікрорельєфу досліджуваних
об'єктів. Мікрофотозйомка зі значним збільшенням про­
вадиться звичайним фотоапаратом, мікрофотонасадкою,
мікрофотокамерою.
--------------------------------------------------------------- 87


і^ад^ріи^КРИМІНАЛІСТИЧНА ТЕХНІКА

В експертній практиці використовуються методи фо­тозйомки в невидимих променях спектра. Позитивний ре­зультат дає фотозйомка в інфрачервоних, ультрафіолето­вих чи рентгенівських променях.

Фотографування в інфрачервоних променях — це фотозйомка об'єкта, який освітлюється тепловими проме­нями. Об'єктив оснащується інфрачервоним фільтром, а об єкт освітлюється електролампами розжарювання. Ви­користовується з метою дослідження документів.

Фотографування в ультрафіолетових променях — метод, заснований на дії ультрафіолетових променів, від­битих від об'єкта зйомки. Для збудження люмінесценції об єкт освітлюють ультрафіолетовим світлом ртутно-квар-цевоі лампи. За допомогою такої фотозйомки відновлюють витравлені, вицвілі або написані «симпатичними» чорни­лами тексти.

Фотографування в рентгенівських променях — ме­тод отримання тіньового зображення за рахунок дії на фо­томатеріал рентгенівських променів, які пройшли крізь сфотографований об'єкт. Застосовується для вивчення внут­рішньої будови частин вогнепальної зброї, замків, пошуку захованих предметів, читання деяких текстів

§ 4. Судовий відеозапис

На даний час відеозапис широко застосовується у су­дово-слідчій діяльності. Кримінально-процесуальне зако­нодавство передбачає можливість використання кінозйом­ки і відеозапису при проведенні різних слідчих дій (ст. 852 КПК). Відеодокументи — це завжди носій певної інформа­ції, джерело доказів за кримінальною справою.

Відеозапис використовується у тих випадках, коли не­обхідно зафіксувати певні факти, динамічну картину по­дії, взаємозв'язок тих чи інших предметів і слідів, складну обстановку місця події. Відеозйомка може застосовуватися


Глава 7. Судова фотографія та відеозапис

для фіксації якої-небудь слідчої дії цілком або окремих її елементів. Відеозапис у розслідуванні злочинів має такі переваги:

1) дає змогу одночасно фіксувати звук і зображення на
магнітній стрічці та візуально контролювати якість запису;

2) містить інформацію про динамічність події, розви­
ток тієї чи іншої дії або явища;

3) не потребує лабораторного опрацювання відзнятого
матеріалу;

4) дає можливість багаторазово використовувати відео-
стрічку для запису.

Судовий відеозапис являє собою систему видів, мето­дів і прийомів зйомки, які застосовуються при проведенні слідчих і судових дій, оперативно-розшукових заходів і судових експертиз з метою розслідування злочинів і на­дання суду наочного доказового матеріалу.

Застосування відеозапису повинно забезпечити най­більш точну і повну фіксацію фактів, що мають доказове значення. Відеозйомка не підміняє фотографію, а допов­нює її, дозволяє фіксувати об'єкти не тільки в статиці, а й у динаміці.

Відеозйомка при проведенні слідчих дій передбачає використання певних видів, методів і прийомів зйомки. Так, різновидами відеозйомки є орієнтуюча, оглядова, вуз­лова і детальна зйомка. Відеозапис рекомендується прово­дити в послідовності, у якій здійснюється слідча дія. Ви­значення послідовності зйомки є необхідною передумовою для одержання загального уявлення про подію.

Використання традиційних видів зйомок на місці події
(орієнтуючої, оглядової, вузлової і детальної) під час відео­
запису набуває специфічного забарвлення. Зокрема, при
орієнтуючій відеозйомці центральний об'єкт шляхом плав­
ного переходу від дальнього плану може бути виконаний
------ ,-------------------------------------------------------- 89


а) У процесі перевірки показань на місці-при провадженні слідчого експерименту

в) при пред'явленні для впізнання;

г) під час огляду місця події;
ґ) при огляді трупа;

Д) на допитах і очних ставках

на залізничному тоангпппті "езпеки пРаШ> при аваріях транспортних подіях та ін' аШаКатастР0Ф-- Дорожньо-


Глава 7. Судова фотографія та відеозапис

Знімати панорамним методом найкраще, застосовуючи штатив із панорамною головкою. Панорами повинні почи­натися і закінчуватися зі статичних кадрів, інакше вони погано узгоджуються з сусідніми епізодами фільму. Все­редині панорам слід робити зупинки для виділення голов­них об'єктів. Для цього застосовують наїзд (наближення камери до об'єкта), тобто плавний перехід від загального плану до середнього і великого. Інший прийом, зворотній наїзду (віддалення від об'єкта), — від'їзд частіше викорис­товується для підтримки орієнтації в обстановці проведен­ня слідчої дії після серії епізодів, знятих великим і деталь­ним планами, або для включення в кадр інших учасників після показу основного суб'єкта зйомки.

До прийомів відеозйомки належить також зйомка кіль­кома відеокамерами, зйомка прийомами обходу та зйомка різноманітними планами, що обираються залежно від особ­ливостей об'єкта, який необхідно зафіксувати, динаміч­ності процесів і станів, завдань фіксації. Зокрема, багато­камерна зйомка є найдоцільнішою при фіксації неповтор­них явищ і дій (наприклад, при огляді місця пожежі) і здійснюється одночасно з різних точок. Доволі ефектив­ним прийомом відеозйомки є круговий обхід (переміщення камери навколо об'єкта), коли є можливість показати міс­це події з усіх боків: рухаючись по колу, зупиняються у певних точках, і через відповідні проміжки часу з цих то­чок знову проводять зйомку.

Суб'єктом відеозйомки не обов'язково повинен бути слідчий. Відеозапис може здійснюватися спеціалістом або прокурором-криміналістом, на яких покладено обов'язок надавати слідчому допомогу у застосуванні науково-тех­нічних засобів, а також: може бути запрошений спеціа-ліст-телеоператор.


Розділ другий. КРИМІНАЛІСТИЧНА ТЕХНІКА

Глава 8. ТРАСОЛОГІЯ

§ 1. Поняття трасології та її значення

У криміналістиці сліди, що залишаються після вчи­нення злочину, вивчаються з метою швидшого його роз­криття, виявлення злочинців, встановлення істини у справі. Дослідження слідів має також важливе криміналістичне значення, оскільки допомагає встановити знаряддя злочи­ну, отримати відомості про злочинця, визначити механізм злочинної події. Вивчення матеріально-фіксованих слідів (слідів-відображень) здійснює трасологія — криміналістич­не вчення про сліди.

Трасологія* — це галузь криміналістичної техніки, яка вивчає матеріально-фіксовані сліди, закономірності їх утворення і розробляє прийоми, методи та науково-технічні засоби їх виявлення, фіксації, вилучення і до­слідження.

Трасологія базується на таких наукових положеннях:

1) об'єкти матеріального світу індивідуальні. Кожний
об'єкт індивідуальний і тотожний тільки самому собі. Інди­
відуалізація об'єкта здійснюється за збігом загальних і
окремих ознак;

2) за певних умов зовнішня будова одного об'єкта може
відбитися на іншому. Точність відображення залежить від
фізичних властивостей слідоутворюючого і слідосприйма-
ючого об'єктів, механізму слідоутворення. За матеріаль­
но-фіксованими слідами можлива ідентифікація (встанов­
лення тотожності) об'єкта, який їх залишив;

Від франц. Ггасе — слід і грецьк. Лоуо? _ слово, вчення; букв. — вчення про сліди.

92------------------ ,_____________________________________________________


-^2££^_І£2£2£12Д5,

3) відносна стійкість об'єктів. Об'єктами механічної
контактної взаємодії можуть бути тільки тверді тіла, які
мають доволі стійкі зовнішні ознаки;

4) відбиття у сліді зовнішньої будови предмета є пере­
твореним (має вид негативу). У сліді ознаки зовнішньої бу­
дови предмета переважно мають дзеркальне відображення.

Криміналістичне значення слідів визначається існу­ванням причинного зв'язку з подією злочину. У трасології за слідами можна встановити:

1) індивідуальну тотожність об'єкта, яким утворений
слід (ідентифікувати об'єкт);

2) групову належність об'єктів (тип, клас, рід, вид, різ­
новид);

3) механізм і умови виникнення слідів, слідоутворення
(вид сліду, напрямок і кут взаємодії об'єктів тощо);

4) окремі обставини злочинної події (спосіб проникнен­
ня у житло, кількість учасників події, їх анатомо-фізіоло­
гічні особливості, напрямок пересування злочинців, вико­
ристання транспортних засобів, орієнтовний час вчинення
злочину та ін.).

Трасологічні дослідження дають змогу вирішувати іден­тифікаційні та діагностичні завдання.

§ 2. Поняття сліду в трасології. Механізм слідоутворення

Вчинення багатьох злочинів супроводжується певни­
ми змінами у навколишньому оточенні. Такі зміни прийня­
то називати слідами злочину. Слід являє собою відобра­
ження злочинних дій, окремих елементів злочинного акту.
У криміналістичному розумінні цінність слідів зумовлена
існуючою залежністю між злочином та його відбиттям
(слідами). Історично використання слідів з метою розкрит­
тя злочинів відомо з давніх часів (особливо це стосується
--------------------------------------------------------------------------- 93


Розділ другий. КРИМІНАЛІСТИЧНА ТЕХНІКА

держав Стародавнього Сходу: Індії, Китаю, Камбоджі, Японії).

У сучасній криміналістиці поняття сліду розглядаєть­ся за кількома аспектами. У широкому розумінні слід — це результат будь-якої матеріальної зміни первинної обста­новки внаслідок учинення злочину: матеріально-фіксовані зміни одного об'єкта на інший; поява чи зникнення тих чи інших предметів, порушення первинного положення, міс­цезнаходження, стану різних об'єктів (наприклад, загуб­лені злочинцем на місці події власні речі, скалки розбитого віконного скла). Сліди в широкому розумінні охоплюють: комплекси елементів, властивих певним подіям (сліди до­рожньо-транспортної події, сліди пожежі тощо); зміни об­становки (поява або зникнення предметів, зміна їх місця розташування); зміна вигляду або стану предмета (злама­ний замок). На сучасному етапі розвитку криміналістики як сліди розглядаються: звукові сліди, запахові сліди, сліди-мікрочастки, сліди-речовини, сліди генетичного ко­ду людини.

Традиційно трасологія вивчає сліди тільки у вузькому розумінні, а саме — матеріально-фіксовані відображення зовнішньої будови одного об'єкта на іншому (сліди-відоб-раження). Сліди-відображення виникають внаслідок вза­ємодії двох об'єктів і мають достатньо широке розповсю­дження: це сліди рук людини, ніг, взуття, зубів, транспорт­них засобів, знарядь та інструментів тощо. Сліди-відобра­ження є основним предметом вивчення у трасології.

Механізм слідоутворення — це система компонентів
процесу утворення слідів-відображень. Такий механізм
може бути різним: слідоутворення може здійснюватися в
результаті фізичних, хімічних, біологічних та інших про­
цесів. Матеріально-фіксовані сліди виникають у результа­
ті механічної контактної взаємодії двох об'єктів: один
94----------------------------------------------- _________ ........


Глава 8. Трасологія

об'єкт утворює слід (той, який залишив слід) — слідоут-ворюючий об'єкт, інший — сприймає змінення (на якому утворився слід) — слідосприймаючий. Ділянки поверхні об'єктів, якими вони стикаються під час утворення сліду, називаються контактними поверхнями, а факт взаємо­дії — слідовим контактом. Сліди завжди залишаються на слідосприймаючих об'єктах.

Слід виникає за умови, що слідоутворюючий об'єкт є твердішим, ніж слідосприймаючий і діє з такою силою, яка зможе викликати його відбиття. Утворення слідів при вза­ємодії слідоутворюючого і слідосприймаючого об'єктів зале­жить від ряду чинників: твердості об'єктів, напрямку взаємо­дії, розташування об'єктів, сили і характеру взаємодії.

§ 3. Класифікація слідів

У трасології сліди класифікуються за різними підста­вами. Залежно від роду слідоутворюючих об'єктів виділя­ють сліди людини, сліди тварин, сліди предметів. Щодо конкретних слідоутворюючих об'єктів, то найчастіше трап­ляються сліди рук, ніг, зубів, транспортних засобів, зна­рядь злому та інструментів. Залежно від механізму утво­рення слідів розрізняють сліди: об'ємні та поверхневі, ста­тичні й динамічні, локальні та периферичні.

Об'ємні (вдавлені) слідивідображають зовнішню бу­
дову слідоутворюючого об'єкта в об'ємі, тобто у всіх трьох
його вимірах — за довжиною, шириною і глибиною. Вони
виникають від вдавлення слідоутворюючого об'єкта у по­
датливу слідосприймаючу поверхню, яка при цьому де­
формується. Часто об'ємні сліди утворюються на слідо-
сприймаючій поверхні (наприклад, ґрунті, деревині, плас­
тиліні, замазці) в результаті натискання або удару (сліди
взуття на снігу, сліди пальців рук на пластиліні та ін.).
Об'ємний слід дає змогу уявити зовнішню будову та окре-
--------------------------------------------------------------- 95


Розділ другий. КРИМІНАЛІСТИЧНА ТЕХНІКА

мі елементи слідоутворюючого об'єкта. Якість сліду зале­жить від властивостей речовини слідосприймаючої поверх­ні, сили і напрямку натискання (удару), інших умов слідо-утворення.

Поверхневі (площинні) слідивиникають у результаті змін, що відбуваються на поверхні слідосприймаючого об єкта (за двома вимірами — довжиною і шириною). Оби­два об'єкти, що беруть участь у слідоутворенні, за твердіс­тю приблизно однакові. До поверхневих слідів можуть належати, наприклад, сліди пальців рук на поверхні меб­лів, сліди босих ніг на паркетній підлозі, сліди протектора транспортного засобу на асфальті.

Поверхневі сліди звичайно поділяють на два види: сліди нашарування і сліди відшарування. Сліди нашару­вання формуються внаслідок накладення на слідосприй-маючий об'єкт речовини, яка має на собі слідоутворюючий об'єкт (потожирові сліди пальців рук, сліди, залишені за­брудненою підошвою взуття та ін.). Сліди відшарування формуються з речовини, частки якої відокремлюються від слідосприймаючого об'єкта і залишаються на слідоутво-рюючому об'єкті (наприклад, сліди пальців рук, утворені на вкритій порохом або свіжопофарбованій поверхні).

Поверхневі сліди можуть бути видимими і невидими­ми. Видимі сліди — це такі, які можна виявити шляхом безпосереднього зорового сприйняття, а невидимі — від­шукання і сприйняття яких передбачає застосування спе­ціальних засобів або пристосувань.

Залежно від стану об'єктів на момент слідоутворення виникають статичні або динамічні сліди.

Статичні слідивиникають в момент спокою (статики), котрий наступає під час механічної взаємодії слідоутво­рюючого і слідосприймаючого об'єктів, які контактують у перпендикулярному напрямку. У більшості випадків такі


Глава 8. Трасологія

сліди зберігають зовнішні ознаки слідоутворюючого об'єк­та, відображають його без істотних перекручувань, тому їх називають також відтисками. Типовими прикладами статичного сліду є відбиток пальця руки з відображенням папілярного візерунка та відбиток підошви взуття на ґрун­ті. Різновидом статичних слідів є сліди кочення, які утво­рюються при прокатуванні слідоутворюючого об'єкта по слідосприймаючому (наприклад, слід протектора транс­портного засобу, утворений при поступально-обертально­му русі по якій-небудь поверхні).

Динамічні слідивиникають у результаті самого руху одного або обох об'єктів слідоутворення. Кожна точка утворюючої поверхні залишає слід у вигляді лінії (траси). До динамічних можуть належати сліди розрубу, розпилу, ковзання, свердління, різання, тертя тощо.

Залежно від місця, на якому відбулися зміни слідо-сприймаючого об'єкта, вирізняють локальні та перифе­ричні сліди.

Локальні слідивиникають у межах контакту взаємо­діючих об'єктів (наприклад, слід босої ноги в межах контак­ту з поверхнею дерев'яної підлоги). Навколо локального сліду поверхня слідосприймаючого об'єкта залишається незмінною.

Периферичні слідивиникають за межами контактної взаємодії слідоутворюючого і слідосприймаючого об'єктів (наприклад, слід від забрудненого борошном (цементом, пилом) верху взуття, утворений «на периферії», навколо взуття, за межами підошви).

Сліди бувають механічного, хімічного, біологічного, тер­мічного походження. У криміналістиці переважно вивча­ються сліди механічної дії, як найбільш поширені об'єкти трасологічного дослідження.

---------------------------------------------------------------------------------------------- 97

7 4-115


Розділ другий. КРИМІНАЛІСТИЧНА ТЕХНІКА

§ 4. Основи дактилоскопії

Шкірні візерунки на пальцях і долонях рук належать до перших об'єктів, про які навіть первісні люди мали пев­ні відомості. Серед малюнків печерної людини є й такі, що зображують відбитки руки людини. Так, у 1832 р. під'час розкопок курганів на Гавр-Інісе, маленькому острові в Мор-біганській затоці (Франція), було виявлено підземний кори­дор завдовжки 13 м з двома рядами кам'яних стовпів, на 23-х з них були знайдені малюнки у вигляді повної колекції папілярних ліній рук людини.

Велике значення слідам рук приділялося у східних на­родів. Так, в Японії та Китаї здавна була відома дактило­скопія. Згідно з сімейним правом Японії, аби розірвати шлюб, чоловік повинен був видати жінці документ, який мав бути написаний рукою чоловіка, а у випадку його не­письменності на ньому проставлявся відбиток його пальця. У XII—XIII ст. китайці використовували відбитки пальців не лише під час розірвання шлюбу, а й у розслідуванні злочинів.

Сучасний стан криміналістики дає можливість з висо­кою достовірністю встановити особу за слідами її долоней чи пальців рук. Сліди рук, що виявлені на місці події, є не­заперечним доказом того, що певна особа знаходилась на цьому місці. Останнім часом в Україні висловлювались пропозиції щодо необхідності введення системи загального

дактилоскопіювання та створення відповідного банку да­них.


Просмотров 540

Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2020 год. Все права принадлежат их авторам!