Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Стаття 183. Порушення права на отримання освіти 3 часть



13. Великий та особливо великий розміри, як обставини, що обтяжують вчинення
злочинів, передбачених статтями 185-191, визначаються законом. Відповідно до п. З
примітки до ст. 185 у статтях 185-191 вчиненим у великих розмірах визнається злочин,
вчинений однією особою чи групою осіб на суму, яка в двісті п'ятдесят і більше разів
перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.
Згідно з п. 4 примітки до ст. 185, у статтях 185-187 та 189-191, вчиненим в особливо
великих розмірах визнається злочин, вчинений однією особою чи групою осіб на суму,



ОСОБЛИВА ЧАСТИНА


Розділ VI


яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.

Таким чином, розмір майна, яке вилучив чи яким заволодів винний в результаті вчинення відповідного злочину, визначається лише його вартістю, яка виражається у грошовій оцінці (ціні) конкретної речі.

При визначенні вартості викраденого майна, а також майна, яким винний проти­правно заволодів у інший спосіб, та розміру матеріальних збитків слід керуватися нор­мами законодавства про ціни і ціноутворення та спеціальних нормативно-правових ак­тів, якими передбачено порядок визначення розміру шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації викраденням, нестачею, умисним знищенням, умисним псуванням матеріальних цінностей.

Вартість викраденого майна визначається за роздрібними, закупівельними чи ін­шими цінами, що існували на момент вчинення злочину, а розмір відшкодування за­вданих злочином збитків - за відповідними цінами на час вирішення справи в суді. При цьому застосовуються встановлені для даних випадків нормативно-правовими актами кратність, коефіцієнти, індекси тощо.

Роздрібними визнаються не тільки державні фіксовані ціни, а й регульовані, а та­кож договірні (вільні) ціни, за якими товари реалізуються.

У справах про викрадення чужого майна, коли заподіяні підприємству, установі, організації матеріальні збитки стягуються із застосуванням кратності тощо (ст. 135 КЗП), дії винних за ознакою вчинення крадіжки, грабежу, розбою, вимагання, шахрайс­тва, привласнення, розтрати або заволодіння чужим майном шляхом зловживання слу­жбовим становищем у великому або особливо великому розмірах у всіх випадках по­винні кваліфікуватися виходячи з вартості викраденого, яка визначається залежно від виду продукції за роздрібними (закупівельними) або іншими цінами.



Оскільки на підприємствах громадського харчування і в комісійній торгівлі вартість викраденого визначається за цінами, встановленими для продажу (реалізації") цієї про­дукції та товарів, розмір викраденого, що має значення для кваліфікації вчиненого, ви­значається виходячи з цієї вартості.

Що ж стосується викрадення, вимагання приватного майна, його привласнення, розтрати чи заволодіння ним шляхом шахрайства або зловживання службовим стано­вищем, то розмір заподіяних потерпілому збитків слід визначати виходячи з вартості майна на момент вчинення злочину за роздрібними (закупівельними) цінами. Це стосу­ється і тих випадків, коли вилучені у потерпілого предмети були створені ним у резуль­таті трудової діяльності. Якщо потерпілий придбав майно за ринковими чи комісійни­ми цінами, вартість повинна визначатися виходячи із цих цін на час вчинення злочину.

За відсутності цін на майно його вартість може бути визначена шляхом проведення експертизи.

Вчинення особою декількох посягань на чуже майно, загальна вартість якого стано­вить великий або особливо великий розмір, може -кваліфікуватися як викрадення, при­власнення, розтрата майна чи заволодіння ним шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем у великих чи особливо великих розмірах лише у тому випадку, якщо такі діяння були вчинені одним способом і за обставин, які свідчать про умисел вчинити їх у великому чи особливо великому розмірі. Викладене також стосується вчи­нення за таких обставин вимагання, що заподіяло майнову шкоду у великих або особ­ливо великих розмірах. Якщо при цьому умисел винного щодо розміру мав неконкре-тизований характер, вчинене слід кваліфікувати залежно від розміру фактично неза­конно вилученого майна.

Якщо умисел винного був спрямований на заволодіння майном у великих або особ­ливо великих розмірах, але не був реалізований до кінця з причин, які від нього не за­лежали, вчинене слід розцінювати як замах на викрадення, вимагання чи інше заволо­діння майном відповідно у великих чи особливо великих розмірах.



При вчиненні посягання на власність групою осіб за попередньою змовою або


ОСОБЛИВА ЧАСТИНА



організованою групою розмір визначається вартістю всього незаконно вилученого май­на. Таким чином, якщо розмір такого майна був великим чи особливо великим, то всі учасники злочину проти власності несуть відповідальність за викрадення, шахрайство, привласнення, розтрату, заволодіння майном шляхом зловживання службовим стано­вищем, вчинене у великому або особливо великому розмірах, чи вимагання, що заподі­яло майнову шкоду у великих або особливо великих розмірах.

14. Викрадення майна або протиправне заволодіння ним у інший спосіб, поєднане з умисним знищенням чи пошкодженням чужого майна, слід кваліфікувати за сукупніс­тю злочинів - як викрадення чи інше протиправне заволодіння та умисне знищення або пошкодження такого майна. У тих випадках, коли викрадення майна на транспорті бу­ло поєднано з умисним руйнуванням або пошкодженням шляхів сполучення, споруд, рухомого складу або суден, засобів зв'язку чи сигналізації, яке спричинило чи могло спричинити аварію поїзда, судна, або порушило нормальну роботу транспорту, або створювало небезпеку для життя людей чи настання інших тяжких наслідків, дії винно­го належить кваліфікувати як викрадення і злочин, передбачений ст. 277.

Викрадення, поєднане з пошкодженням або руйнуванням магістральних нафто-, га-зо- та нафтопродуктопроводів, відводів від них, а також технологічно пов'язаних з ни­ми об'єктів, споруд, засобів автоматики, зв'язку, сигналізації, якщо це призвело до по­рушення нормальної роботи зазначених трубопроводів і спричинило небезпеку для життя людей або інші тяжкі наслідки, підлягає кваліфікації за сукупністю злочинів - як викрадення та злочин, передбачений ст. 292.

Конституція України (статті 13, 41).

ГК(ст. 139).

ЦК (статті 316, 317, 321, 328, 355-372).

С К (глави 7, 8 розділу II).

КЗП (ст. 135).

КАП (ст. 51).

Закон України «Про власність» від 7 лютого 1991 р. (статті 2, 48).

Закон України «Про селянське (фермерське) господарство» в редакції від 22 червня 1993 р. (ст. 16).

Закон України «Про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі, організа­ції розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, до­рогоцінного каміння та валютних цінностей» від б червня 1995 р.

Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матері­альних цінностей. Затверджений постановою KM від № 116 22 січня 1996 р.

Постанова KM № 1464 від 5 грудня 1996 р. «Про такси для обчислення розміру шкоди, запо­діяної лісовому господарству».

Постанова KM № 521 від 21 квітня 1998 р. «Про затвердження такс для обчислення розмі­ру відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства у межах територій та об 'єктів природно-заповідного фонду України».

Постанова KM № 559 від 8 квітня 1999 р. «Про такси для обчислення розміру шкоди, запо­діяної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів».

Постанова ПВС №7 від 25 вересня 1981 р. «Про практику застосування судами України за­конодавства у справах про розкрадання державного та колективного майна» (пункти 6, 7).

Постанова ПВС № 2 від 27 березня 1987р. «Про практику застосування судами України за­конодавства у справах про розкрадання державного або колективного майна на підприємствах і в організаціях агропромислового комплексу» (пункти 7, 8).

Постанова ПВС № 3 від 31 березня 1989 року «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпід­ставно нажитого майна» (п. 11).

Постанова ПВС № 1 від 26 січня 1990 р. «Про практику розгляду судами справ про відпові­дальність за порушення законодавства про охорону природи» (пункти II, 19).


424 ОСОБЛИВА ЧАСТИНА Розділ VI

Постанова 11 ВС № 12 від 25 грудня 1992 р. «Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності» (пункти 6, 23, 25, 26, 27, ЗО, 32, 33).

Постанова ПВС № 3 від 26 квітня 2002 р. «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибухо­вими пристроями чи радіоактивними матеріалами» (пункти 4, 23).

Стаття 185. Крадіжка

1. Таємне викрадення чужого майна (крадіжка) -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавлен­ням волі на строк до трьох років.

2. Крадіжка, вчинена повторно або за попередньою змовою групою осіб,-
карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі

на той самий строк.

3. Крадіжка, поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи схо­
вище або що завдала значної шкоди потерпілому,-

карається позбавленням волі на строк від трьох до шести років.

4. Крадіжка, вчинена у великих розмірах,-

карається позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.

5. Крадіжка, вчинена в особливо великих розмірах або організованою гру-
пою,-

карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Примітки: 1. У статтях 185, 186 та 189-191 повторним визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених цими статтями або статтями 187, 262 цього Кодексу.

2. У статтях 185, 186, 189 та 190 цього Кодексу значна шкода визнається із вра­хуванням матеріального становища потерпілого та якщо йому спричинені збитки на суму від ста до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів гро­мадян.

3. У статтях 185-191 цього Кодексу у великих розмірах визнається злочин, що вчинений однією особою чи групою осіб на суму, яка в двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчи­нення злочину.

4. У статтях 185-187 та 189-191 цього Кодексу в особливо великих розмірах ви­знається злочин, що вчинений однією особою чи групою осіб на суму, яка в шіст­сот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.

І. Закон визначає крадіжку як таємне викрадення чужого майна. Від усіх інших форм викрадення крадіжку відрізняє спосіб вилучення такого майна - таємність.

Таємним визнається таке викрадення, здійснюючи яке, винна особа вважає, що ро­бить це непомітно для потерпілих чи інших осіб. Як правило, крадіжка вчинюється за відсутності будь-яких осіб (власників, володільців майна, осіб, під охороною яких воно перебуває, очевидців тощо). Крадіжкою визнається також протиправне вилучення чу­жого майна і тоді, коли воно здійснюється у присутності потерпілого або інших осіб (наприклад, ці особи спостерігають за діями винного на певній відстані), але сам вин­ний не усвідомлював цього моменту і вважав, що діє таємно від інших осіб. Таємним також визнається викрадення, яке вчинюється у присутності потерпілого або інших осіб, але непомітно для них (наприклад, кишенькова крадіжка).

Таємним викрадення є і у випадку, коли воно вчинюється у присутності потерпіло­го чи інших осіб, які через свій фізіологічний чи психічний стан (сон, сп'яніння, мало-


Стаття 185 ОСОБЛИВА ЧАСТИНА 425

літство, психічне захворювання тощо) не усвідомлюють факту протиправного вилучен­ня майна: не можуть правильно оцінити і розуміти зміст, характер і значення дій вин­ного. Це також стосується випадків, коли протиправне вилучення чужого майна здійс­нюється у присутності сторонніх осіб, які не усвідомлюють злочинного характеру дій винного, вважаючи, що таке майно належить йому на праві власності або він має право розпорядитися цим майном. Тобто, йдеться про випадки, коли у осіб, які спостерігають за протиправним вилученням майна, відсутнє чітке розуміння щодо правового режиму майна - його фактичної належності або повноважень винного стосовно такого майна. Вилучаючи майно за таких обставин, винний розраховує, що його дії не будуть спри­йматися особами, у присутності яких це вилучення здійснюється, як протиправні. При цьому для введення сторонніх осіб в оману щодо законності своїх дій винний може як використовувати обставини, що об'єктивно склалися на момент вилучення чужого майна, так і за допомогою різних засобів (наприклад, шляхом демонстрації певних до­кументів, використання спеціального одягу чи транспорту) сам створювати у таких осіб враження про їх правомірність. Оскільки обман за таких обставин не є способом непра­вомірного вилучення чужого майна, то вчинене не утворює шахрайства і потребує ква­ліфікації за ст. 185.

Викрадення визнається таємним і тоді, коли винний вилучає майно у присутності інших осіб, на потурання з боку яких він розраховує з тих чи інших підстав (родинні зв'язки, дружні стосунки, співучасть у вчиненні злочину тощо). Однак вчинюване за таких обставин викрадення перестає бути таємним у тому випадку, якщо такі особи дали підстави винному засумніватися щодо їх «мовчання» з приводу його дій.

Як крадіжку слід розглядати протиправне вилучення чужого майна особою, яка не була наділена певною правомочністю щодо викраденого майна, а за родом своєї діяль­ності лише мала доступ до цього майна (комбайнер, сторож, стрілець воєнізованої охо­рони та ін.).

Дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, незважа­ючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном або його утриман­ня, належить кваліфікувати як грабіж, а у разі застосування насильства чи висловлю­вання погроз його застосування - залежно від характеру насильства чи погроз - як гра­біж чи розбій.

Крадіжка визнається закінченою з моменту протиправного вилучення майна, коли винна особа отримала реальну можливість розпорядитися чи користуватися ним (захо­вати, передати іншим особам, вжити за призначенням тощо). Визначення того, чи мала особа можливість розпорядитися чи користуватися викраденим майном, вирішується у кожному конкретному випадку з урахуванням характеру майна (зокрема, його власти­востей, розміру, ваги), місця, з якого воно було вилучено (територія заводу, сільськогос­подарські угіддя, сейф, магазин тощо) та інших обставин, які дають змогу констатувати факт розпорядження, користування майном на власний розсуд (спосіб охорони майна, механізм вилучення майна, момент затримання винної особи тощо).

2. Суб'єктомзлочину може бути осудна особа, яка досягла 14-річного віку.

3. Суб'єктивна сторонакрадіжки характеризується прямим умислом на заволодін­ня чужим майном. Змістом умислу винного при крадіжці охоплюється його перекона­ність у тому, що викрадення ним майна здійснюється таємно від потерпілого, очевидців або осіб, у володінні чи під охороною яких знаходиться майно: за відсутності сторонніх осіб; у їхній присутності, але непомітно для них; у присутності таких осіб і на «їхніх очах», але за умови, що вони не усвідомлюють характеру вчинюваних винним дій; у присутності сторонніх осіб, на потурання (а через це і на втаємничення своїх дій) яких, в силу особливих зв'язків чи стосунків з ними, розраховує винний тощо. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони крадіжки є корисливий мотив. Ставлення винного до завданої ним потерпілому значної шкоди може бути як умисним, так і необережним.

4. Кваліфікованими та особливо кваліфікованими видамикрадіжки є вчинення її: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб; 3) у великих розмірах; 4) в особливо



ОСОБЛИВА ЧАСТИНА


Розділ VI


великих розмірах; 5) організованою групою, а також крадіжка: 6) поєднана з проник­ненням у житло, інше приміщення чи сховище; 7) що завдала значної шкоди по­терпілому.

Про поняття таких кваліфікуючих ознак крадіжки, як вчинення її повторно, у ве­ликих чи в особливо великих розмірах, поєднання її з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище, завдання нею значної шкоди потерпілому див. примітки до ст. 185 та коментар, викладений у Загальних положеннях до цього розділу, а таких, як вчинення крадіжки за попередньою змовою групою осіб та організованою групою,-ст. 28 та коментар до неї.

Постанова ПВС № 7 від 25 вересня 1981 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про розкрадання державного та колективного майна» (п. 3).

Постанова ПВС №12 від 25 грудня 1992 р. «Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності» (пункти 5, 6).

Стаття 186. Грабіж

1. Відкрите викрадення чужого майна (грабіж) -

карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або по­збавленням волі на строк до чотирьох років.

2. Грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи
здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або
вчинений повторно, або за попередньою змовою групою осіб,-

карається позбавленням волі на строк від чотирьох до шести років.

3. Грабіж, поєднаний з проникненням у житло, інше приміщення чи схови­
ще або що завдав значної шкоди потерпілому,-

карається позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років.

4. Грабіж, вчинений у великих розмірах,-

карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років.

5. Грабіж, вчинений в особливо великих розмірах або організованою
групою,-

карається позбавленням волі на строк від восьми до тринадцяти років із конфіскацією майна.

1. Підвищена суспільна небезпека грабежу порівняно з крадіжкою обумовлюється тим, що грабіжник на відміну від злодія не приховує свого наміру протиправно заволо­діти майном, діє відкрито для сторонніх осіб, ігноруючи волю потерпілого чи осіб, у володінні чи під охороною яких перебуває майно, і нехтуючи думкою очевидців.

2. З об'єктивної сторони грабіж характеризується відкритим способом викрадення чужого майна.

Відкритим визнається викрадення, що здійснюється у присутності інших осіб, які розуміють протиправний характер дій винного, а він, у свою чергу, усвідомлює цю об­ставину. Такими особами можуть бути особи, у власності, володінні чи під охороною яких знаходиться майно, на яке здійснюється посягання, очевидці. Однак до таких осіб не можуть бути віднесені співучасники грабіжника, а також інші особи, в силу певних зв'язків чи стосунків з якими винний розраховує на потурання з їхнього боку (не очікує будь-якої протидії вчинюваному ним діянню).

З об'єктивної сторони вчинення грабежу можливе у формі: 1) відкритого викраден­ня чужого майна без застосування насильства або погрози його застосування (ненаси­льницький грабіж); 2) відкритого викрадення чужого майна із застосуванням насиль­ства або погрози його застосування (насильницький грабіж).

При ненасильницькому грабежі винний при вилученні майна не звертається до


Стаття 186


ОСОБЛИВА ЧАСТИНА



застосування насильства або погрози до потерпілого чи інших осіб (не здійснює ціле­спрямованої дії на їх психіку чи тілесну недоторканість), а обмежується прикладенням певних зусиль лише безпосередньо для вилучення майна. Типовим проявом простого грабежу є так званий «ривок», коли грабіжник несподівано для потерпілого чи інших осіб захоплює майно (вихоплює із рук сумку, зриває з голови шапку тощо).

При насильницькому грабежі винний не тільки прикладає певні зусилля для того, щоб безпосередньо вилучити чуже майно, а ще і вдається до насильницького впливу на потерпілого чи інших осіб. При цьому насильство застосовується як засіб протиправно­го вилучення або утримання такого майна.

У разі, коли винний вже отримав можливість розпорядитися, користуватися проти­правно вилученим майном і застосовує насильство лише з метою звільнення від затри­мання, його дії не можуть визнаватися насильницьким грабежем. Залежно від способу вилучення майна вони можуть розцінюватися як крадіжка або простий грабіж. Застосу­вання ж насильства у такому випадку утворює окремий злочин проти особи й повинно отримати самостійну правову оцінку залежно від характеру насильства і заподіяної по­терпілому фізичної шкоди.

Застосування в процесі відкритого викрадення насильства істотним чином змінює правову сутність грабежу: за таких обставин обов'язковим додатковим об'єктом зло­чину виступає особа потерпілого, до якої було застосовано насильство (її психічна і фізична недоторканість).

Грабіж визнається закінченим з моменту, коли винна особа вилучила майно і має реальну можливість розпорядитися чи користуватися ним.

3. Суб'єктом грабежу може бути осудна особа, яка досягла 14-річного віку.

4. Суб'єктивна стороназлочину характеризується наявністю у винної особи пря­мого умислу на протиправне заволодіння чужим майном і корисливим мотивом. Зміс­том умислу грабіжника охоплюється усвідомлення того факту, що вчинювані ним дії здійснюються в умовах очевидності - вони мають відкритий для потерпілого або інших осіб характер. При цьому винний ігнорує цю обставину. Психічне ставлення винного до завданої ним потерпілому значної шкоди може бути як умисним, так і необережним.

5. Насильницький грабіж утворює кваліфікований складзлочину (ч. 2 ст. 186) і може бути двох видів: 1) грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого; 2) грабіж, поєднаний з погрозою застосування такого насильства.

Під насильством, що не є небезпечним для зкиття чи здоров'я потерпшого, слід розуміти заподіяння легкого тілесного ушкодження, що не призвело до короткочасного розладу здоров'я або короткочасної втрати працездатності, а також вчинення інших насильницьких дій (нанесення ударів, побоїв, обмеження чи незаконне позбавлення волі за умови, що вони не були небезпечними для життя чи здоров'я в момент заподі­яння). Такі насильницькі дії, вчинені в процесі грабежу, повністю охоплюються ч. 2 ст. 186 і додаткової кваліфікації за іншими статтями КК не потребують.

Застосування до особи (власника майна, особи, у володінні чи під охороною якої воно перебуває, інших осіб) без її згоди наркотичних засобів, психотропних, отруйних чи сильнодіючих речовин (газів) з метою заволодіння чужим майном належить розгля­дати як насильство, і якщо воно не було небезпечним для її життя або здоров'я, квалі­фікувати такі дії за ч. 2 ст. 186.

Погроза застосування насильства, яке не є небезпечним для зкиття чи здоров 'я потерпілого, є психічним насильством, яке полягає у залякуванні потерпілого негай­ним застосуванням до нього такого фізичного насильства. Висловлюючи погрозу, гра­біжник може конкретизувати зміст фізичного насильства (нанесення ударів, побоїв, обмеження чи позбавлення волі тощо), а може і не робити цього. Оскільки характер погрози має суттєве значення для кваліфікації дій винного, з'ясування його у таких ви­падках є обов'язковим. Встановлюючи зміст погрози, слід враховувати всю сукупність об'єктивних і суб'єктивних обставин справи (час, місце, обстановку вчинення посягання,



ОСОБЛИВА ЧАСТИНА


Розділ VI


кількість осіб, які посягають, і потерпілих, предмет, яким погрожував винний, суб'єк­тивне сприйняття погрози потерпілим тощо). Якщо зміст неконкретизованої погрози встановлено не було і при цьому не доведено, що винний погрожував застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров'я потерпілого, вчинене слід розглядати як грабіж.

Насильницький грабіж необхідно відмежовувати від розбою. Основними ознаками, за якими розрізняються ці злочини, є: а) спосіб посягання (грабіж - це завжди відкрите по­сягання, а розбій може вчинюватись як відкрито, так і таємно); б) характер фізичного і психічного насильства (при грабежі для досягнення своєї мети винний застосовує насиль­ство, що не є небезпечним для життя або здоров'я потерпілого, або погрозу такого на­сильства, при розбої - насильство, небезпечне для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або погрозу таким насильством); в) момент закінчення (грабіж за своєю конструк­цією є злочином з матеріальним складом і вважається закінченим з моменту, коли винна особа вилучила майно і має реальну можливість розпоряджатися чи користуватися ним, тоді як склад розбою сконструйований як усічений і розбій вважається закінченим з мо­менту нападу незалежно від того, чи заволоділа винна особа чужим майном).

Іншими, крім застосування насильства, кваліфікуючими та особливо кваліфіку­ючимиграбіж ознакамиє вчинення його: 1) повторно; 2) за попередньою змовою гру­пою осіб; 3) у великих та особливо великих розмірах; 4) організованою групою, а також 5) поєднання грабежу з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище та 6) зав­дання значної шкоди потерпілому.

Про поняття таких кваліфікуючих грабіж ознак, як вчинення його повторно, у ве­ликих чи в особливо великих розмірах, завдання ним значної шкоди потерпілому,а також поєднання його з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище,- див. примітки до ст. 185 та коментар, викладений у Загальних положеннях до цього розділу, а про поняття вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб або організова­ною групою - ст. 28 та коментар до неї.

Постанова ПВС Лг° 12 від 25 грудня 1992 р. «Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності» (пункти 5, 9, 11, 13).

Стаття 187. Розбій

1. Напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством,
небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погро­
зою застосування такого насильства (розбій),-

карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

2. Розбій, вчинений за попередньою змовою групою осіб, або особою, яка
раніше вчинила розбій або бандитизм,-

карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років із конфіс­кацією майна.

3. Розбій, поєднаний з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище,-
карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років із

конфіскацією майна.

4. Розбій, спрямований на заволодіння майном у великих чи особливо ве­
ликих розмірах або вчинений організованою групою, або поєднаний із запо­
діянням тяжких тілесних ушкоджень,-

карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років із конфіскацією майна.

1. Розбій належить до найбільш небезпечних корисливо-насильницьких злочинів. Він посягає на два об'єкти:право власності й особу (її здоров'я і життя).

2. З об'єктивної сторонирозбій вчинюється у формі нападу з метою заволодіння


Стаття 187


ОСОБЛИВА ЧАСТИНА



чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства.

Під нападом у складі розбою слід розуміти раптову, несподівану для потерпілого, короткочасну, агресивну, насильницьку дію, спрямовану на протиправне заволодіння чужим майном. Напад може бути як відкритим, так і таємним (наприклад, нанесення удару потерпілому з-за спини). За цією ознакою розбій відрізняється, з одного боку, від крадіжки, з іншого,- від грабежу.

Напад органічно пов'язаний із фізичним або психічним насильством, яке при розбої має так званий інструментальний характер - виступає способом заволодіння майном або його утримання. При цьому фізичне насильство може полягати у протиправному впливі не лише на зовнішні частини тіла потерпілого (механічне їх травмування), а й внутрішні (отруєння), а також в інших діях насильницького характеру, які створюють небезпеку для життя чи здоров'я потерпілого (скажімо, насильницьке тримання його в небезпечних для життя та здоров'я умовах). У разі, якщо застосування чи погроза застосування насильст­ва, небезпечного для життя чи здоров'я особи, здійснювались з метою ухилитись від за­тримання після закінченого нападу, вчинене не може розглядатися як розбій. Такі дії винного залежно від обставин справи можуть бути кваліфіковані як крадіжка або грабіж і як відповідний злочин проти життя та здоров'я особи або злочин проти авторитету орга­нів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян (напри­клад, умисне легке тілесне ушкодження (ч. 2 ст. 125), погроза або насильство щодо служ­бової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок (ст. 350) тощо).


Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2019 год. Все права принадлежат их авторам!