Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Стаття 158. Неправомірне використання виборчих бюлетенів, підлог виборчих документів або неправильний підрахунок голо­сів чи неправильне оголошення результатів виборів



1. Видача членом виборчої комісії виборчого бюлетеня будь-якій особі з
метою надання їй можливості проголосувати за іншу особу або проголосува­
ти більше ніж один раз у ході голосування, видача виборчого бюлетеня осо­
бі, не внесеній до списку виборців на виборчій дільниці, або видача заповне­
ного виборчого бюлетеня, а також незаконна передача іншій особі незапов-
неного виборчого бюлетеня -

карається обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на строк до трьох років.

2. Підлог, тобто виготовлення виборчого документа невстановленого зразка
чи виготовлення у спосіб, не передбачений законом, внесення до виборчого
документа завідомо неправдивих відомостей або будь-яка інша його підроб­
ка, а так само використання завідомо підробленого виборчого документа чи
виготовленого у спосіб, не передбачений законом,-

караються позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.

3. Дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені членом виборчої
комісії або іншою службовою особою, а так само завідомо неправильний
підрахунок голосів або завідомо неправильне встановлення чи оголошення
результатів виборів -



ОСОБЛИВА ЧАСТИНА


Розділ V


караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(Стаття 158 із змінами, внесеними згідно із Законом № 744-IV від 15.05.2003 р.)

1. Об'єктом злочину є виборче право громадян, а також встановлений законом по­рядок голосування та порядок підрахунку голосів і оголошення результатів виборів.

2. Предметом цього злочину у певних його формах є виборчі документи, до яких, зокрема, належать: протоколи (рішення) з'їзду (конференції, загальних зборів) партії, виборчого блоку партій або зборів (конференцій) місцевих осередків партій чи блоку партій про висунення претендентом на кандидата у Президенти України, кандидатами у народні депутати України, кандидатами у депутати Верховної Ради Автономної Рес­публіки Крим, кандидатами у депутати місцевих рад або на посаду сільських, селищ­них, міських голів; списки виборців; відкріплювальні посвідчення; довідка про реєст­рацію кандидатом; виборчі бюлетені; протоколи засідань виборчих комісій про реєстра­цію особи кандидатом, про підсумки голосування; посвідчення кандидатів, їх довірених осіб, членів виборчих комісій та офіційних спостерігачів.

При використанні підробленого виборчого документа чи виготовленого у спосіб, не передбачений законом, вказані документи виступають засобом вчинення злочину.



Якщо у виборчому процесі мали місце підлог та використання підроблених не ви­борчих, а інших документів, вчинене залежно від суб'єкта слід кваліфікувати за стат­тями 358 або 366.

3. З об'єктивної стороницей злочин може проявлятися у формі:

1) видачі виборчого бюлетеня будь-якій особі з метою надання їй можливості про­голосувати за іншу особу або проголосувати більше ніж один раз у ході голосування;

2) видачі виборчого бюлетеня особі, не внесеній до списку виборців на виборчій дільниці;

3) видачі заповненого виборчого бюлетеня;

4) незаконній передачі іншій особі незаповненого виборчого бюлетеня;

5) підлогу виборчих документів (виготовлення виборчого документа невстановле-ного зразка чи у спосіб, не передбачений законом; внесення до виборчого документа завідомо неправдивих відомостей; будь-яка інша підробка виборчого документа);

6) використання завідомо підробленого виборчого документа чи виборчого докумен­та, виготовленого у спосіб, не передбачений законом;

7) завідомо неправильного підрахунку голосів;

8) завідомо неправильного встановлення результатів виборів;

9) завідомо неправильного оголошення результатів виборів.

Перші чотири форми передбачені ч. 1, п'ята і шоста - ч. 2, а сьома, восьма і дев'ята -ч. З ст. 158.

Вчинення цього злочину у формі видачі виборчого бюлетеня будь-якій особі має місце лише тоді, коли така видача здійснюється з метою надання особі можливості: 1) про­голосувати за іншу особу; 2) проголосувати більше ніж один раз у ході голосування.

У першому випадку фактично йдеться про видачу будь-якій особі виборчого бюле­теня замість іншої особи (виборця). Вказівка закону на будь-яку особу означає, що бю­летень може передаватися як виборцю, який здійснює голосування на цій дільниці, так і будь-яким іншим особам, які: а) мають право голосу, але реалізувати вони його можуть лише на іншій виборчій дільниці (на якій вони внесені у списки виборців); б) не мають права голосу взагалі (особи, які не досягай на момент голосування 18-річного віку, громадяни, визнані судом недієздатними, іноземці, особи без громадянства; в) залучені до організації та проведення виборів (інші члени цієї виборчої комісії, члени інших ви­борчих комісій, посадові особи органів державної влади чи органів місцевого самовря­дування); г) є офіційними спостерігачами, довіреними особами кандидатів тощо.




Стаття J 58


ОСОБЛИВА ЧАСТИНА



Слід зазначити, що видача членом дільничної виборчої комісії виборчого бюлетеня для голосування за іншу особу згідно з ч. 2 ст. 186-2 КАП утворює також склад адмініст­ративного правопорушення. Таким чином, при вчиненні вказаного діяння створюється конкуренція кримінально-правової (ч. 1 ст. 158) та адміністративно-правової (ч. 2 ст. 186-2 КАП) норм, яка вирішується відповідно до правил, встановлених ч. 2 ст. 9 КАП.

Другий випадок передбачає видачу членом дільничної виборчої комісії виборчого бюлетеня особі, яка включена до списків виборців даної виборчої дільниці, виборчого бюлетеня для голосування за іншого виборця, який також включений до списків вибор­ців даної дільниці. Про той факт, що у даному разі йдеться про видачу бюлетеня саме виборцю, свідчить положення закону, згідно з яким бюлетень видається особі з метою забезпечення молсливості проголосувати більше ніж один раз в процесі голосування (з цього випливає, що один раз вона вже проголосувала чи має право проголосувати на цій виборчій дільниці). При цьому не має значення, замість кого саме ця особа одержа­ла виборчий бюлетень для голосування: членів своєї сім'ї, близьких родичів чи взагалі незнайомих їй виборців.

Під видачею виборчого бюлетеня особі, яка не внесена до списку виборців на ви­борчій дільниці, слід розуміти видачу членом дільничної виборчої комісії виборчого бюлетеня особі, яка не включена до списків виборців даної виборчої дільниці. Не утво­рює складу цього злочину, а так само будь-якого іншого правопорушення, видача бю­летеня виборцю, якого додатково включено в передбаченому законом порядку до спис­ків виборців на підставі документів, які дають право на таке включення (відкріплю-вальне посвідчення) та/або засвідчують його особу та місце проживання, безпосередньо у ході голосування.

Вчинення цього злочину у зазначених вище формах можливе лише у разі порушен­ня членом виборчої комісії встановленого виборчим законодавством порядку голосу­вання, за якого він може видати бюлетень особі на підставі списку виборців по відповід­ній виборчій дільниці за умови пред'явлення виборцем певного документа, що посвід­чує його особу.

Видача заповненого виборчого бюлетеня полягає у тому, що виборець одержує від члена дільничної виборчої комісії бюлетень, який відповідним чином уже заповнений іншою особою (наприклад, членом виборчої комісії). Заповнення виборчого бюлетеня у даному випадку означає, що в ньому ще до видачі його виборцю іншою особою зроб­лено відповідно позначку («плюс» («+») або іншу), що засвідчує його волевиявлення, у квадраті проти прізвища кандидата чи партії (блоку), за яких він голосує, або у квадраті проти слів: «Не підтримую жодного кандидата...», «Не підтримую кандидатів... від жодної партії (блоку)».

Вчинення розглядуваного злочину у цій формі є порушенням встановленого вибор­чим законодавством правила, згідно з яким виборчі бюлетені заповнюються виборцем особисто.

Водночас не утворює складу злочину, передбаченого ст. 158, заповнення певною іншою особою виборчого бюлетеня виборця, який внаслідок фізичних вад не може са­мостійно заповнити бюлетень і звернувся за такою допомогою до цієї особи. Виборче законодавство дозволяє такому виборцю з відома голови дільничної комісії або іншого члена дільничної комісії скористатися допомогою іншої особи, крім членів виборчої комісії, кандидатів у депутати, їх довірених осіб, уповноважених осіб партій (блоків), офіційних спостерігачів.

Не утворює складу цього злочину заповнення іншою особою виборчого бюлетеня будь-якого виборця, який отримав від члена виборчої комісії не заповнений бюлетень, здійснене на його прохання або навіть всупереч його волі (наприклад, чоловіком - ви­борчого бюлетеня дружини, або навпаки). За наявності для того підстав (зокрема, у разі застосування для цього насильства, обману, підкупу) такі дії можуть бути кваліфіковані за ст. 157 або за відповідними статтями КК, що передбачають відповідальність за зло­чини проти життя та здоров'я особи.


352 ОСОБЛИВА ЧАСТИНА Розділ

Незаконна передача іншій особі пезаповненого виборчого бюлетеня може поляга ти у: 1) будь-якій не передбаченій виборчим законодавством передачі членом вибори комісії незаповненого виборчого бюлетеня іншим особам (крім зазначених вище випад ків незаконної видачі членом виборчої комісії виборчого бюлетеня іншій особі 2) передачі виборцем свого незаповненого виборчого бюлетеня іншій особі як з мето його використання для голосування, так і з іншою метою (виборче законодавство міс тить безальтернативну заборону щодо передачі виборцем свого виборчого бюлетен іншим особам). У певних випадках передача виборцем незаповненого виборчого бюле теня через свою малозначність (ч. 2 ст. 11) може і не визнаватися злочином. Це, зокре-* ма, може мати місце тоді, коли виборець не використав свій бюлетень під час голосу­вання, а після його закінчення передав бюлетень іншій особі. Малозначність такого діяння обумовлюється тим, що у цьому випадку бюлетень вже не може бути викорис­таний для голосування. Не утворює складу цього злочину у розглядуваній формі пере­дача заповненого виборчого бюлетеня іншій особі.

Заохочення або примушування виборця до передачі незаповненого бюлетеня іншим особам шляхом підкупу, погроз або іншим чином за наявності підстав може визнавати­ся підбурюванням до незаконної передачі іншій особі незаповненого бюлетеня (ч. 1 ст. 158), або злочином, передбаченим ст. 157, чи іншим злочином (зокрема, злочином проти життя та здоров'я особи). Отримання незаповненого виборчого бюлетеня від інших осіб хоча і забороняється виборчим законодавством, але за змістом диспозиції ч. 1 ст. 158 складу цього злочину не утворює.

Виготовлення виборчого документа невстановленого зразка передбачає виготов­лення у будь-який спосіб виборчого документа, який не відповідає встановленим зако­ном чи іншим нормативно-правовим актом формі або змісту. Це може бути невстанов-леної форми виборчий бюлетень, підписний лист, відкріплювальне посвідчення, бланк протоколу дільничної виборчої комісії тощо.

Виготовлення виборчого документа у спосіб, не передбачений законом, передба­чає виготовлення виборчого документа встановленого зразка, але з недотриманням ви­мог, які висуваються законом щодо способу його виготовлення. Наприклад, це діяння може полягати у недотриманні вимог закону про те, що: бюлетені по виборах депутатів різних ланок рад, сільських, селищних, міських голів мають відрізнятися за кольором папера або за кольором фарби, якою надруковано бюлетень; бюлетені по виборах Пре­зидента України повинні друкуватися на одному папері, на одному аркуші з текстовою частиною лише з одного боку, бути однаковими за розміром і кольором; бюлетені для голосування на виборах народних депутатів України у виборчому окрузі друкуються на однаковому папері за формою, встановленою ЦВК, та текстом, затвердженим відповід­ною виборчою комісією, і повинні бути однаковими за розміром, кольором та змістом.

Внесення до виборчого документа завідомо неправдивих відомостей як один із способів підлогу таких документів передбачає внесення до них відомостей, які завідомо для винного не відповідають дійсності. До найбільш поширених такого роду діянь слід віднести заповнення підписних листів інформацією про виборців, які насправді не під­тримують певного кандидата чи партію (виборчий блок), внесення до протоколів ви­борчих комісій про підсумки голосування даних, які не відповідають результатам голо­сування.

Під іншою підробкою виборчого документа слід розуміти зміну змісту дійсного документа шляхом його підчистки, виправлення окремих слів чи частини тексту, поміт­ки іншою датою, а так само виготовлення будь-яким способом підробленого виборчого документа (наприклад, виборчих бюлетенів).

Використання завідомо підробленого виборчого документа або використання виборчого документа, виготовленого у спосіб, не передбачений законом, передбачає його подання для набуття певних прав у виборчому процесі (найчастіше - це пред'яв­лення такого документа до виборчої комісії або здійснення ним (бюлетенем) голо­сування).


Стаття 158_____________________ ОСОБЛИВА ЧАСТИНА______________________________ 353^

Завідомо неправильний підрахунок голосів означає порушення встановленого по­рядку підрахунку голосів (недотримання послідовності, непогашення невикористаних бюлетенів тощо), неправильне встановлення загальної кількості виборців (на конкрет­ній виборчій дільниці, у конкретному окрузі, в Україні загалом), безпідставне визнання дійсного виборчого бюлетеня недійсним чи, навпаки, недійсного - дійсним, умисне зменшення або збільшення фактично поданих голосів «за» чи «проти» кандидата (кан­дидатів), партію чи блок партій, неправильне встановлення кількості виборців, які не підтримали жодного кандидата.

Завідомо неправильне встановлення результатів виборів передбачає свідому констатацію у передбачений законом спосіб (шляхом складення протоколу, видання постанови) результатів виборів, які не відповідають дійсності. Це, зокрема, може бути: підбиття і фіксація підсумків голосування, які суперечать реальному волевиявленню виборців; визнання обраним кандидата, якого фактично не обрано чи навпаки - неви­знання обраним кандидата, якого фактично обрано; визнання виборів недійсними за відсутності для цього підстав; невизнання виборів недійсними за наявності для цього підстав.

Завідомо неправильне оголошення результатів виборів полягає у свідомому ого­лошенні результатів виборів, які не відповідають дійсності. Це стосується як результа­тів виборів загалом по країні, так і результатів виборів по конкретних виборчих округах та виборчих дільницях. Змістом цієї ознаки охоплюється, наприклад, оголошення всу­переч закону виборів такими, що не відбулися, або недійсними, оголошення всупереч фактичним результатам голосування кандидата обраним депутатом, сільським, селищ­ним чи міським головою або, навпаки, не обраним на зазначені посади тощо.

Не охоплюється зазначеною формою цього злочину діяння, яке полягає у порушен­ні строків офіційного оприлюднення результатів виборів. За наявності підстав воно може бути кваліфіковане за ст. 157 як перешкоджання здійсненню виборчого права або за ст. 364 як зловживання владою або службовим становищем.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення хоча б однієї з описаних у дис­позиціях частин 1, 2 та 3 ст. 158 дій.

4. Суб'єктзлочину, передбаченого ч. 1 та ч. З ст. 158, спеціальний, при цьому за ч. 1 відповідальність за вчинення цього злочину у перших трьох його формах може нести лише член виборчої комісії, а за вчинення його у четвертій формі - член виборчої комісії або виборець. Суб'єкт злочину, передбаченого ч. 2 цієї статті,- загальний. У разі вчинення дій, описаних у ч. 2 ст. 158, членом виборчої комісії або іншою службовою особою вчинене слід кваліфікувати за ч. З цієї статті.

5. З суб'єктивної стороницей злочин може бути вчинений лише з прямим умис­лом. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони видачі членом виборчої комісії ви­борчого бюлетеня будь-якій особі є мета- надання їй можливості проголосувати за іншу особу або проголосувати більше ніж один раз у ході голосування. Неправильний підрахунок голосів, видача виборчого бюлетеня особі, яка не внесена до списку вибор­ців на виборчій дільниці, та інші передбачені ст. 158 дії, вчинені з необережності, ви­ключають кримінальну відповідальність за цією статтею. У разі вчинення їх членом виборчої комісії чи іншою службовою особою за наявності підстав вони можуть роз­глядатися як службова недбалість (ст. 367).

6. Кваліфікованим видомзлочину, передбаченого ч. 2 ст. 158, є вчинення його членом виборчої комісії або іншою службовою особою (ч. З ст. 158). Про поняття чле­на виборчої комісії див. коментар до ст. 157, службової особи примітки 1 і 2 до ст. 364 та коментар, викладений у Загальних положеннях до розділу XVII Особливої частини КК.

Конституція України (статті 71, 77, 103, 141).

Закон України «Про вибори народних депутатів України» від 18 жовтня 2001 р. (стат­ті ЗО, 31, 62-64, 66, 68, 69, 73, 74).



ОСОБЛИВА ЧАСТИНА


Розділ V


Закон України «Про Центральну виборчу комісію» від 17 грудня 1997p. (cm. 11).

Закон України «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» від 14 січня 1998 р. (статті 25, 40-48).

Закон України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крім» від 12 лютого 1998 р. (статті 34-39).

Закон України «Про вибори Президента України» від 5 березня 1999 р. (статті 40-42, 43-1, 44, 45).

Стаття 159. Порушення таємниці голосування

Умисне порушення таємниці голосування під час проведення передбаче­них законом України виборів, вчинене членом виборчої комісії або іншою службовою особою з використанням влади чи службового становища,-

карається штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від одного до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

1. Об'єктомзлочину є виборче право громадян у частині здійснення ними голосу­вання під час виборів.

2. Об'єктивна стороназлочину проявляється у діях або бездіяльності, які спрямо­вані на одержання чи розголошення відомостей про результати голосування виборцем (виборцями) шляхом порушення встановлених законом вимог для забезпечення таєм­ниці голосування або створення умов, які дають змогу контролювати волевиявлення виборців під час голосування.

Це можуть бути: прохання або висунення вимоги до виборців показувати заповнені бюлетені перед опусканням їх до виборчих скриньок; домагання повідомити про те, за якого конкретно кандидата, партію чи виборчий блок партій виборець віддав свій голос; незабезпечення достатньої кількості кабін або кімнат для таємного голосування, що сут­тєво ускладнює або робить неможливим забезпечення таємниці голосування; визначення місця видачі виборчих бюлетенів і встановлення виборчих скриньок таким чином, що виборці при підході до них можуть і не проходити через кабіни чи кімнати для таємного голосування; створення перешкод для таємного голосування в кабінах чи кімнатах для таємного голосування; перебування у таких приміщеннях сторонніх осіб; видача вибор­цям помічених бюлетенів для голосування, що дає змогу встановити, хто з виборців який бюлетень заповнював; встановлення спеціальних пристроїв (апаратури), які дають змогу контролювати волевиявлення виборців при заповненні ними виборчих бюлетенів, тощо.

Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього злочину є часйого вчинення. За­кон визначає, що кримінально караним порушення таємниці голосування є тоді, коли во­но вчинене під час проведення виборів. Таким часом є період, який розпочинається з мо­менту висування та реєстрації кандидатів і закінчується встановленням результатів вибо­рів. Найчастіше порушення таємниці голосування вчиняється під час проведення голосування. Однак підготовчі дії за контролем волевиявлення виборців можуть бути вчинені до моменту проведення голосування (наприклад, встановлення спеціальної апа­ратури у приміщеннях для голосування), а з'ясування того, хто з виборців за якого кан­дидата проголосував, можливе після закінчення голосування (під час підрахунку голосів).

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення дії або бездіяльності, які при­звели до порушення таємниці голосування.

3. Суб'єкт злочину спеціальний. Ним може бути лише член виборчої комісії або
інша службова особа, які порушують таємницю голосування, використовуючи владу чи
службове становище.

Порушення таємниці голосування іншими особами за наявності підстав може ква­ліфікуватися як самоправство (ст. 356) або інший злочин.


Стаття 160


ОСОБЛИВА ЧАСТИНА



4. Суб'єктивна стороназлочину характеризується прямим умислом: винний усві­домлює, що порушує таємницю голосування, нехтуючи встановленими законом вимо­гами для забезпечення таємниці голосування або спеціально створюючи умови, які да­ють змогу контролювати волевиявлення виборців під час голосування, і бажає вчинити такі дії. Порушення таємниці голосування, вчинене з необережності (наприклад, у зв'язку із неналежним обладнанням приміщень для голосування), виключає криміналь­ну відповідальність за ст. 159. За наявності для того підстав такі дії можуть розглядати­ся як службова недбалість або тягнути дисциплінарну відповідальність.

Конституція України (статті 19, 38, 71).

Закон України «Про вибори народних депутатів України» 18 жовтня 2001 р. (статті 1, 6, 66).

Закон України «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» від 14 січня 1998 р. (cm. 44).

Закон України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим» від 12 лютого 1998 p. (cm. 36).

Закон України «Про вибори Президента України» від 5 березня 1999p. (cm. 42).

Стаття 160. Порушення законодавства про референдум

1. Перешкоджання насильством, обманом, погрозою, підкупом або іншим
чином вільному здійсненню громадянином права брати або не брати участь у
референдумі, вести агітацію до дня проведення референдуму -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавлен­ням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, вчинені членом комісії з проведення референдуму або іншою
службовою особою, або за попередньою змовою групою осіб,-

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавлен­ням волі на строк до п'яти років.

3. Підроблення документів референдуму, приписування, завідомо непра­
вильний підрахунок голосів, порушення таємниці голосування, вчинені чле­
ном комісії з проведення референдуму або іншою службовою особою,-

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавлен­ням волі на строк від одного до п'яти років.

1. Суспільна небезпеказлочину полягає у тому, що його вчинення перешкоджає громадянам вільно здійснити своє право на участь у всеукраїнському та місцевих рефе­рендумах, порушує порядок їх проведення, може вплинути на результати голосування і на вирішення питання, з якого проводиться референдум.

2. Об'єктомйого є право громадян на участь у всеукраїнському та місцевих рефе­рендумах, а також встановлений порядок організації та проведення всеукраїнського або місцевого референдумів.

3. Предметомзлочину в окремих його формах є документи референдуму, до яких, зокрема, належать: список учасників зборів по створенню ініціативної групи по проведенню референдуму; протокол зборів; свідоцтво про реєстрацію ініціативної групи референдуму; посвідчення членів ініціативної групи; підписні листи для зби­рання підписів громадян під вимогою про проведення референдуму; підсумковий протокол щодо загальної кількості підписів громадян; списки громадян, які мають право брати участь у референдумі; протокол засідань комісії з референдуму; бюле­тень для голосування.

12*



ОСОБЛИВА ЧАСТИНА


Розділ V


4. З об'єктивної сторони цей злочин може бути вчинений у формі:

1) перешкоджання вільному здійсненню громадянином права брати або не брати участь у референдумі;

2) перешкоджання веденню агітації до дня проведення референдуму;

3) підроблення документів референдуму;

4) приписування голосів;

5) неправильного підрахунку голосів;

6) порушення таємниці голосування.

Вчинення цього злочину у формі підроблення документів референдуму, припису­вання чи неправильного підрахунку голосів та порушення таємниці голосування підля­гає кваліфікації за ч. З ст. 160.

Поняття перешкоджання втьному здійсненню громадянином права брати участь у референдумі близьке за змістом поняттю перешкоджання вільному здійснен­ню громадянином права обирати і бути обраним (виборчого права), яке розкрито у ко­ментарі до ст. 157, з тією основною відмінністю, що у випадку, передбаченому ст. 160, йдеться не про участь у виборах до органів державної влади чи органів місцевого само­врядування, а про участь у референдумі.

Це може виразитись, зокрема, у невключенні громадянина, який досяг 18 років і відповідно до чинного законодавства має право брати участь у референдумі, до списків громадян, які мають право брати участь у референдумі, незабезпеченні можливості ознайомитися із такими списками і перевірити правильність їх складення, перешко­джанні явці громадянина чи, навпаки, примушуванні його до явки на дільницю для го­лосування, примушуванні голосувати певним чином (причому у такому разі для квапі-фікації діяння за ст. 160 не має значення, чи збігається позиція громадянина щодо вине­сеного на референдум питання з позицією, до якої його примушують).

Перешкоджання вести агітацію може полягати у прямій забороні вести агітацію «за» чи «проти» прийняття рішення, що виноситься на референдум, або створенні умов, які унеможливлюють чи суттєво ускладнюють проведення такої агітації. При цьому для кваліфікації діяння за ст. 160 не має значення, перешкоджав винний проведенню агіта­ції членами ініціативної групи по референдуму чи будь-яким іншим громадянам, які проводять таку агітацію. Перешкоджання вести агітацію з питань референдуму утво­рює склад розглядуваного злочину, якщо воно вчинено у певний час - до дня прове­дення референдуму. Днем проведення референдуму визнається день, у який прово­диться голосування з питання (питань), винесених на цей референдум.

Вказані діяння можуть бути вчинені одним із способів, названих у ч. 1 ст. 160,-шляхом насильства, обману, погрози, підкупу. Про їх поняття див. коментар до ст. 157. Що стосується вчинення вказаних діянь іншим чином, то це понятгя охоплює будь-які, крім названих вище, способи перешкоджання вільному здійсненню громадя­нином права брати участь у референдумі або вести агітацію до дня проведення референ­думу (наприклад, відмова забезпечити належні умови для проведення референдуму чи проведення агітації).

Під приписуванням голосів слід розуміти таке, що не відповідає дійсності ви­значення (у бік збільшення): загальної кількості виборців, які взяли участь у голо­суванні; кількості громадян, які проголосували за схвалення поставленого на рефе­рендум проекту закону, рішення; кількості громадян, які проголосували проти його схвалення.

Приписування голосів можливе як у процесі підрахунку голосів на дільниці для го­лосування, так і в процесі встановлення результатів референдуму сільською, селищ­ною, районною, міською, районною в місті, обласною комісією з референдуму, комі­сією Автономної Республіки Крим із всеукраїнського референдуму, Центральною комі­сією із всеукраїнського референдуму.

Не може розглядатися як приписування голосів неправильне визначення кількості бюлетенів, визнаних недійсними, оскільки: по-перше, на підставі таких бюлетенів


Стаття 161


ОСОБЛИВА ЧАСТИНА



неможливо встановити дійсне волевиявлення громадян, по-друге, в результаті таких дій не відбувається збільшення голосів, поданих «за» чи «проти» поставленого на референ­дум проекту рішення, а також збільшення загальної кількості виборців, які взяли участь у голосуванні.

Поняття підроблення за своїм змістом є аналогічним поняттю підлог, яке розкрито в ст. 158 та коментарі до неї.

Про поняття завідомо неправильний підрахунок голосів див. коментар до ст. 158, а про поняття порушення таємниці голосування -до ст. 159.

Цей злочин у перших його двох формах вважається закінченим з моменту, коли в результаті насильства, обману, погроз, підкупу або інших дій відбулося фактичне пе­решкоджання здійсненню громадянином права брати або не брати участь у референду­мі, вести агітацію до дня проведення референдуму. В інших формах він є закінченим з моменту фактичного вчинення дій, які їх утворюють.

За деякі дії, які порушують законодавство про референдум (зокрема, перешкоджан­ня членам ініціативної групи у збиранні підписів громадян під вимогою про проведення референдуму, будь-яка агітація у день проведення референдуму, агітація за бойкоту­вання референдуму), КАП (ст. 186-4) передбачає адміністративну відповідальність. Ця колізія вирішується відповідно до правил, встановлених ч. 2 ст. 9 КАП.

5. Суб'єкт злочину у перших його двох формах - загальний, а в останніх чотирьох -
спеціальний (член комісії з проведення референдуму або інша службова особа).

Вчинення злочину у перших його двох формах членом комісії з проведення рефе­рендуму або іншою службовою особою є кваліфікуючою ознакою цього злочину і по­требує кваліфікації за ч. 2 ст. 160.

До членів комісії з проведення референдуму належать: члени Центральної комісії з всеукраїнського референдуму, комісії Автономної Республіки Крим із всеукраїнського референдуму, обласних, районних, міських, районних у містах, селищних, сільських комісій з референдуму, дільничних комісій з референдуму. Про поняття службової особи див. примітки 1 і 2 до ст. 364 та коментар, викладений у Загальних положеннях до розділу XVII Особливої частини КК.

6. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Конституція України (статті 19, 38).

Закон України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» від З липня 1991 р.

Стаття 161. Порушення рівноправності громадян залежно від їх расо­вої, національної належності або ставлення до релігії

1. Умисні дії, спрямовані на розпалювання національної, расової чи релі­
гійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності
або образа почуттів громадян у зв'язку з їхніми релігійними переконаннями, а
також пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи не­
прямих привілеїв громадян за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, ре­
лігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження,
майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками,-

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

2. Ті самі дії, поєднані з насильством, обманом чи погрозами, а також вчи­
нені службовою особою,-

караються виправними роботами на строк до двох років або позбавлен­ням волі на строк до п'яти років.



ОСОБЛИВА ЧАСТИНА


Розділ V


3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, які були вчи­нені організованою групою осіб або спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки,-

караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

1. Основним безпосереднім об'єктом злочину є рівність громадян у їх конституцій­них правах та рівність їх перед законом як принцип конституційно-правового статусу людини і громадянина. Факультативним додатковим об'єктом можуть бути честь і гід­ність особи, її життя, здоров'я, власність, встановлений порядок виконання службови­ми особами своїх повноважень.

2. Потерпілим від цього злочину може бути як громадянин України, так і іноземець або особа без громадянства.

3. З об'єктивної сторони злочин може проявлятися у формі:

 

1) дій, спрямованих на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі і гідності;

2) образи почуттів громадян у зв'язку з їх релігійними переконаннями;

3) прямого чи непрямого обмеження прав громадян за ознаками раси, кольору шкі­ри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального похо­дження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками;

4) встановлення прямих чи непрямих привілеїв громадян за зазначеними вище
ознаками.

Під діями, спрямованими на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі і гідності слід розуміти будь-які дії, метою яких є значне посилення серед певних груп населення настроїв не­приязні, почуття сильної ворожнечі та огиди до інших етнічних або расових груп чи конфесій, приниження позитивних якостей тієї чи іншої нації порівняно з іншими. Це можуть бути: публічні підбурювання до вигнання за межі України або переселення в інші її регіони представників відповідних етнічних чи расових груп, розповсюдження матеріалів із завідомо неправдивими вигадками щодо таких груп, пропаганда расової, національної, релігійної винятковості або нетерпимості, наруга над певними історич­ними та культурними реліквіями національних меншин або титульної нації, заборона відзначення національних свят чи відправлення релігійних культів, знищення або по­шкодження пам'ятників чи споруд, які являють собою релігійну або культурну цінність якої-небудь групи населення, примушування до відмови від своєї національності тощо. Діяння, умисно вчинені з метою повного або часткового знищення будь-якої національ­ної, етнічної, расової чи релігійної групи, а також публічні заклики, виготовлення мате­ріалів із закликами до вчинення таких діянь з метою їх розповсюдження або розповсю­дження таких матеріалів утворюють склад геноциду і потребують кваліфікації за відпо­відною частиною ст. 442.

Образа почуттів громадян у зв'язку з їх релігійними переконаннями передбачає скривдження, приниження гідності та інших почуттів представників окремих релігій­них громад, конфесій, напрямків та течій (православних, католицьких, протестантсь­ких, старообрядницьких, іудейських тощо), зареєстрованих на території України в установленому порядку, або глум над такими, що належать їм, місцями богослужінь або релігійних зібрань, місцями паломництва, шанованими у тій чи іншій релігії. Релі­гійні переконання - це переконання у правильності певного світогляду (тієї чи іншої віри або атеїзму). Образа почуттів громадян у зв'язку з їх прихильністю до релігійних течій, які заборонені в Україні у зв'язку з тим, що їх діяльність порушує права і свобо­ди інших людей, створює напругу в суспільстві (наприклад, так звані сатаністи, «Біле братство»), не може розглядатися як злочин, передбачений ст. 161.

Якщо образа почуттів громадян у зв'язку з їх релігійними переконаннями супрово­джувалась пошкодженням релігійних споруд чи культових будинків, паплюженням або


Стаття 161


ОСОБЛИВА ЧАСТИНА



знищенням релігійних святинь, перешкоджанням здійсненню релігійного обряду, такі дії слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст. 161 і статтями 178, 179 чи 180.

Пряме чи непряме обмеження прав громадян проявляється у будь-яких дискримі­наційних діях, що позбавляють громадян можливості повністю використовувати свої конституційні та інші права. Таке обмеження може стосуватися будь-яких прав, якими громадянин наділений за законом, зокрема, права на: охорону здоров'я; освіту; на ко­ристування і навчання рідною мовою чи вивчення рідної мови; розвиток національних культурних традицій; свободу пересування (у т. ч. депортація або примусове перемі­щення населення з місця його споконвічного проживання); підприємницьку діяльність; участь в управлінні державними справами; судовий захист; створення культурних і на­вчальних закладів національних меншин; участь у діяльності міжнародних неурядових організацій тощо. Пряме обмеження прав передбачає відкритий характер дій винного щодо дискримінації прав громадянина за вказаними ознаками. Непряме обмеження прав передбачає обмеження прав громадян під надуманими або завуальованими приво­дами, які маскують собою справжню позицію стосовно тих чи інших громадян за пере­ліченими у ч. 1 ст. 161 ознаками.

Якщо обмеження прав громадян за вказаними ознаками полягало у перешкоджанні здійсненню виборчого права чи права брати участь у референдумі, порушенні недотор­канності житла, порушенні таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, що передаються засобами зв'язку або через комп'ютер, грубому порушенні права на працю, освіту, безоплатну медичну допомогу, то вчинене за наяв­ності для того підстав слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст. 161 та статтями 157-160, 162, 163, 172, 175, 183, 184.

Встановлення прямих чи непрямих привілеїв громадян передбачає встановлення, у т. ч. нормативно-правовими актами чи рішеннями окремих службових осіб, вигод чи переваг у громадсько-політичній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї, у правовому захисті, у вирішенні житлових та інших пи­тань тощо за вказаними ознаками.

Злочин є формальним, він вважається закінченим з моменту вчинення описаних у ч. 1 ст. 161 дій. У третій формі цей злочин є закінченим з моменту фактичного обме­ження прав громадян за описаними вище ознаками.

4. Суб'єкт злочину - загальний. При цьому не має значення, чи вчинено злочин представником так званої титульної нації або національної меншини, європейської раси або негроїдної, віруючим або атеїстом, а так само, чи належать суб'єкт злочину і потер­пілий до однієї раси, національності, конфесії тощо.

5. З суб'єктивної сторони злочин характеризується прямим умислом. У третій фор­мі він може бути вчинений як з прямим, так і непрямим умислом. Крім того, для першої його форми характерною є наявність спеціальної спрямованості - розпалити націона-

! льну, расову чи релігійну ворожнечу в країні чи окремому її регіоні або принизити на­ціональну честь і гідність представників окремих національних груп. Якщо такі дії

І вчинюються з метою повного або часткового знищення будь-якої національної, етніч­ної, расової чи релігійної групи, вони за наявності підстав повинні розглядатися як ге­ноцид і кваліфікуватися за ст. 442.

Ставлення винного до тяжких наслідків (ч. З ст. 161) може бути тільки необе­режним.

Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належ­ності або ставлення до релігії, поєднане з умисним вбивством або умисним тяжким тілесним ушкодженням, з умисним знищенням або пошкодженням майна, що запо­діяло шкоду у великих чи особливо великих розмірах, або з умисним пошкоджен­ням чи зруйнуванням релігійної споруди чи культового будинку потребують квалі­фікації за сукупністю злочинів, передбачених ч. З ст. 161 та статтями 115, 121, 194 або 178.


360_____________________ ОСОБЛИВА ЧАСТИНА_________________ Розділ

6. Кваліфікованими видамицього злочину (ч. 2 ст. 161) є дії, зазначені у ч. 1 ст. 161: 1) поєднані з насильством, обманом чи погрозами; 2) вчинені службовою осо­бою, а особливо кваліфікованими(ч. З ст. 161) - дії, передбачені ч. 1 чи ч. 2 ст. 161, які: 1) були вчинені організованою групою; 2) спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки.

Під насильством слід розуміти лише фізичне насильство: нанесення удару, заподі­яння побоїв, легкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження, а також інші наси­льницькі дії, пов'язані, наприклад, з фізичним примушуванням жінки до вчинення аборту або з незаконним позбавленням волі. Обман полягає у повідомленні потерпіло­му завідомо неправдивих відомостей або у свідомому приховуванні певних подій чи обставин з метою створити неправильне уявлення про них.

Змістом погроз охоплюється психічне насильство, яке проявляється у залякуванні заподіянням фізичної, матеріальної чи іншої шкоди: вчинити вбивство чи статевий зло­чин, заподіяти тілесні ушкодження, знищити чи пошкодити особисте майно, розголоси­ти відомості, які ганьблять потерпілого, тощо.

Фізичне та психічне насильство можуть супроводжуватись вимогами до потерпіло­го виїхати в іншу місцевість чи за межі України, не відвідувати певні місця, залишити роботу чи навчання, вийти з лав певної партії тощо.

Під загибеллю людей слід розуміти загибель двох чи більше людей, у т. ч. в ре­зультаті доведення їх до самогубства внаслідок систематичного цькування на націо­нальному, расовому чи релігійному грунті або в результаті неправомірного обмежен­ня прав чи встановлення привілеїв, а під іншими тяжкими наслідками смерть од­ного потерпілого, заподіяння одному, двом чи більше потерпілим необережного тяжкого тілесного ушкодження, необережне зруйнування чи пошкодження спору­джень, які мають важливе історичне чи культурне значення, заподіяння великої мате­ріальної шкоди, виникнення масових заворушень, розрив дипломатичних стосунків з іншою державою тощо.

Про поняття службової особи див. примітки 1 і 2 до ст. 364 і коментар, викладений у Загальних положеннях до розділу XVII Особливої частини КК, а організованої групи -ст. 28 та коментар до неї.

Конституція України (статті 21, 24, 35).

Конвенція про запобігання злочннові геноциду і покарання за нього від 9 грудня 1948 року (ст. 3). Ратифікована СРСР 18 березня 1954 р.

Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації від 7 березня 1966 р. (п. «сі» ст. 2). Ратифікована Українською РСР 21 січня 1969 р.

Рамкова конвенція про захист національних меншин від 1 лютого 1995 p. (cm. 6). Ратифіко­вана Україною 9 грудня 1997р.

Декларація про ліквідацію всіх форм нетерпимості і дискримінації на основі релігії або пе­реконань від 25 листопада 1981 p. (cm. 3).

Декларація про раси та расові забобони від 27 листопада 1978 p. (cm. 1).

Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації» від 23 квітня 1991 p. (cm. 24).

Постанова ПВС № 2 від 7 лютого 2003 р. «Про судову практику в справах про злочини про­ти життя та здоров 'я особи».

Стаття 162. Порушення недоторканності житла

1. Незаконне проникнення до житла чи до іншого володіння особи, неза­конне проведення в них огляду чи обшуку, а так само незаконне виселення чи інші дії, що порушують недоторканність житла громадян,-

караються штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або об­меженням волі на строк до трьох років.


Стаття 162


ОСОБЛИВА ЧАСТИНА



2. Ті самі дії, вчинені службовою особою або із застосуванням насильства чи з погрозою його застосування,-

караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

1. Об'єктомзлочину є право людини на недоторканність житла та іншого воло­діння. u

2. Його предметомможе бути житло або інше володіння особи.

У контексті цієї статті житлом фізичної особи слід визнавати житловий будинок, квартиру, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них. Інше, крім житла, володіння особи - це земельні ділянки, гаражі, погреби, інші будівлі господарського, у т. ч. виробничого призначення, відокремлені від житлових будівель, будь-які інші об'єкти, щодо яких особа здійснює право володіння (наприклад, транспо­ртний засіб).

3. Потерпілимвід цього злочину може бути тільки фізична особа- громадянин України, особа без громадянства або іноземець. Порушення встановленого законом по­рядку проникнення до приміщення, яке належить на праві власності юридичній особі, не утворює склад злочину, передбачений ст. 162. Такі дії за наявності для того підстав можуть розцінюватись як самоправство, перевищення влади чи службових повнова­жень або інший злочин.

4. З об'єктивної сторонипорушення недоторканності житла може бути вчинене у формі:

 

1) незаконного проникнення до житла чи іншого володіння особи;

2) незаконного проведення в них огляду чи обшуку;

3) незаконного виселення;

4) інших дій, що порушують недоторканність житла громадян.

У всіх випадках злочин характеризується незаконним способом вчинення. Тобто, за певних підстав і умов проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку, виселення особи тощо є правомірними. Кримінально-караного характеру вони набувають саме у зв'язку з незаконністю їх здійснення.

Під незаконним проникненням до житла чи іншого володіння особи слід розумі­ти будь-яке вторгнення у житло (інше володіння), здійснене всупереч волі законного володільця, за відсутності визначених законом підстав чи в порушення встановленого законом порядку.

Незаконний огляд - це проведення такої слідчої дії, як огляд житлового приміщен­ня чи іншого володіння особи з недотриманням вимог щодо підстав його проведення або з порушенням процесуального порядку його проведення (проведення з іншою ме­тою, ніж це передбачено кримінально-процесуальним законодавством, без понятих, без складання протоколу тощо). Відповідно до кримінально-процесуального законодавства, огляд житла чи іншого володіння особи проводиться лише за вмотивованою постано­вою судді, яка виноситься з додержанням встановленого законом порядку. У невідклад­них випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, а також за письмовою зго­дою володільця огляд житла чи іншого володіння особи може бути проведено без по­станови судді.

Для проведення у невідкладних випадках огляду місця події в житлі чи іншому володінні особи, який здійснюється за її заявою або повідомленням про вчинений щодо неї злочин, а так само у разі відсутності цієї особи або неможливості отримати від неї згоду на проведення невідкладного огляду місця події, рішення суду не потре­бується.

Обшук вважається незаконним, якщо він здійснений: 1) приватною особою; служ­бовою особою, у т. ч. з правоохоронних органів, яка не має права його проводити; 2) службовою особою, яка відповідно до закону наділена правом проведення обшуку (слідчим, працівником органу дізнання), але: а) за відсутності підстав для проведення



ОСОБЛИВА ЧАСТИНА


Розділ


обшуку (коли не порушено кримінальну справу або за відсутності достатніх даних про' те, що знаряддя злочину, речі й цінності, здобуті злочинним шляхом, а також інші предмети і документи, які мають значення для встановлення істини в справі або забез­печення цивільного позову, заховані в певному приміщенні або місці чи у будь-якої особи, а також про те, що в певному приміщенні або місці переховується злочинець); б) з порушенням процесуального порядку його проведення (без вмотивованої постано­ви судді, без участі понятих, без складання протоколу, без роз'яснення обшукуваним, понятим і відповідним представникам їхніх прав тощо). Відповідно до кримінально-процесуального законодавства, обшук житла чи іншого володіння особи, за винятком невідкладних випадків, проводиться лише за вмотивованою постановою судді. У невід­кладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя та майна чи з безпосереднім пере­слідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, обшук житла чи іншого воло­діння особи може бути проведено без постанови судді. При цьому в протоколі зазнача­ються причини, що обумовили проведення обшуку без постанови судді.

Під незаконним виселенням слід розуміти виселення із займаного житлового при­міщення за відсутності підстав або з порушенням порядку, встановлених законом. Від­повідно до чинного законодавства примусове виселення громадянина із житла може мати місце лише за рішенням суду у визначених законом випадках. Незаконним слід визнавати також виселення, здійснене неуповноваженою на те особою.

До інших дій, що порушують недоторканністьжитла громадян, може бути від­несено самовільне вселення до чужого житла, тимчасове використання житла без згоди його власника, незаконне проведення виїмки тощо. Термін «інші дії» дає підстави го­ворити про те, що склад розглядуваного злочину утворюють будь-які дії, що полягають у неправомірному проникненні у житло чи інше володіння громадянина.

Порушення недоторканності житла у невідкладних випадках, пов'язаних із вряту­ванням життя людей та майна, необхідності затримання злочинця, у т. ч. шляхом про­ведення з недотриманням установлених процесуальним законом вимог огляду чи об­шуку, не утворює складу злочину, передбаченого ст. 162.

Закінченим цей злочин вважається з моменту вчинення описаних у диспозиції ч. 1 ст. 162 дій.

5. Суб'єкт злочину загальний.

6. З суб'єктивної сторонизлочин характеризується лише прямим умислом. Винний усвідомлює, що порушує недоторканність житла громадян шляхом вчинення вказаних вище дій, і бажає їх вчинити.

7. Кваліфікуючими ознакамирозглядуваного злочину є вчинення його: 1) служ­бовою особою; 2) із застосуванням насильства чи з погрозою його застосування.

Про поняття службової особи див. примітки 1 і 2 до ст. 364 та коментар, викладе­ний у Загальних положеннях до розділу XVII Особливої частини КК.

Поняттям насильство у складі злочину, передбаченого ч. 2 ст. 162, охоплюєть­ся будь-яке фізичне насильство. Заподіяння в процесі порушення недоторканності житла умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження за кваліфікуючих обста­вин, умисного тяжкого тілесного ушкодження або смерті потребує кваліфікації дій винного за сукупністю злочинів - за ч. 2 ст. 162 та статтями 115, 119, 121, ч. 2 ст. 122.

Якщо порушення недоторканності житла вчинювалось службовою особою і при цьому воно супроводжувалось насильством, застосуванням зброї або діями, що завда­ють болю чи ображають особисту гідність потерпілого, вчинене слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 162 і частинами 2 чи 3 ст. 365.

Конституція України (ст. ЗО, п. 13 розділу XV «Перехідні положення»), ЖК (статті 94, 97, 99, 109-117, 124, 132, 148, 157, 169). ЦК (статті 379-383). КПК (розділи 16. 17).


Стаття 163


ОСОБЛИВА ЧАСТИНА



Постанова ПВС №12 від 25 грудня 1992 р. «Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності» (п, ЗО).

Постанова ПВС № 9 від 1 листопада 1996 р. «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» (п. 15).


Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2019 год. Все права принадлежат их авторам!