Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Розрахунок задач на знаходження продуктивності автомобіля



 

6.1 Розрахувати час їздки автомобіля, якщо lвї = 18 км, βї = 0,5, Vт.= 30 км/год., tн-р = 0,4 год.

 

6.2 Розрахувати кількість їздок, якщо Sl0 = 7 км, lвї = 42 км, Vт.= 29 км/год., tн-р = 40 хв., Тн = 11,25 год., βї = 0,5.

 

6.3 Розрахувати денну продуктивність в тонах і ткм автомобіля ГАЗ 3307 (qн = 4,5 т), якщо Тн = 13,35 год., g = 1, βї = 0,5, lвї = 8 км, Vт.= 32 км/год., tн-р = 0,6 год., Sl0 = 4,8 км.

 

6.4 Річний обсяг перевезень руди із кар’єру складає 7008000 т. Розрахувати потрібну кількість автомобілів-самоскидів БелАЗ 75492 (qн = 80 т), при наступних даних: g = 1, lвї = 5 км, Vт.= 20 км/год., βї = 0,5, tн-р = 15 хв., Тн = 16 год., αв = 0,8.

 

6.5 Комплексна бригада в складі Ае автомобілів-самоскидів виконують перевезення щебеню на будівництво автомобільної дороги, l0 = 4,8 км, Тн = 13,35 год., g = 1, βї = 0,5. Розрахувати кількість днів, за яку бригада перевезе Qпл щебню. Показники роботи приведені в таблиці Б.6 додатка Б (номер варіанту дорівнює номеру за списком у робочому журналі).

 

Практична робота №4

ВПЛИВ ТЕХНИКО-ЕКПЛУАТАЦІЙНИХ ПОКАЗНИКІВ НА ПРОДУКТИВНІСТЬ РУХОМОГО СКЛАДУ

Мета роботи: виконати аналіз залежності продуктивності автомобіля від техніко-експлуатаційних показників і визначити шляхи підвищення ефективності використання транспорту.

Порядок виконання роботи

Вихідними даними відповідно до варіанта завдання для виконання цієї задачі служать показники роботи рухомого складу, які наведені в таблиці 4.1.

Варіант завдання вибирається по сумі двох останніх цифр залікової книжки.

Таблиця 4.1- Показники роботи рухомого складу

Варіант Модель автомобіля Техніко-експлуатаційні показники
gн., т gс=gд b вї = ℓг, км Vт, км/год. tн-р, хв.
ЗИЛ-ММЗ-555 4,5 1,0 1,0 1,0 26,5 10,0
КамАЗ-5511 10,0 0,8 0,6 23,5 20,0
КрАЗ-256Б 11,0 1,0 0,7 21,5 22,0
ГАЗ-САЗ-53Б 3,5 0,85 0,5 30,5 8,0
КамАЗ-5511 10,0 0,95 0,5 23,6 20,0
БелАЗ-540А 27,0 0,85 0,5 21,0 12,0
БелАЗ-548А 40,0 0,95 0,9 18,5 16,0
БелАЗ-7510 27,0 1,0 0,5 21,0 12,0
САЗ-3504 2,25 1,0 0,5 30,5 6,0
САЗ-350З 2,4 0,6 0,7 31,5 6,0
САЗ-3502 3.2 1,0 1,0 26,5 8,0
ЗИЛ-ММЗ-554М 5,5 1,0 0,5 24,0 12,0
ЗИЛ-ММЗ-4502 5,8 1,0 0,75 28,0 12,0
КамАЗ-55102 7,0 0,95 0,5 29,0 14,0
МАЗ-5549 8,0 1,0 0,5 21,0 16,0
КрАЗ-256Б 11,5 0,98 0,5 14,0 23,6 24,0
МАЗ-503Б 7,0 1,0 0,5 18,0 24,0 16,0
МАЗ-503А 8,0 0,95 0,5 6,0 28,3 16,0
ГАЗ-САЗ-53Б 3,5 1,0 0,5 10,5 32,0 8,0
ЗИЛ-ММЗ-555 4,5 0,98 0,8 15,0 25,0 10,0
КамАЗ-5511 10,0 0,9 0,5 10,0 25,0 20,0
МАЗ-503Б 7,0 1,0 0,6 25,0 28,0 14,0
КрАЗ-256Б 11,0 0,9 0,8 15,0 22,0 22,0
БелАЗ-540А 27,0 0,9 0,6 10,0 20,0 12,0
САЗ-350З 2,4 0,8 0,9 20,0 29,5 6,0
САЗ-35-2 3,2 0,9 0,65 18,0 27,5 8,0
ЗИЛ-ММЗ-554М 5,5 0,8 0,8 15,0 26,0 12,0

 





Примітка: qн – номінальна вантажність автомобіля, т; gсд– відповідно статичний коефіцієнт використання вантажності автомобіля дорівнює динамічному (за одну їздку); β- коефіцієнт використання пробігу; lвї=lв – відповідно, середня довжина вантажної їздки дорівнює вантажному пробігу (за одну їздку), км; Vт – середня технічна швидкість, км/год.; tн-р – час навантаження-розвантаження автомобіля, хв.

 

Завдання

 

1. Розрахувати продуктивність рухомого складу по вихідним даним з метою визначення залежності:

 

РQ=f(qнγс), при β, Vт, tн-р,, lвї – constant.

РQ=f(β), при qнγс, Vт, tн-р,, lвї – constant.

PQ=f(Vт), при qнγс, β, tн-р,, lвї – constant.

РQ=f(tн-р), при qнγс, β, Vт , lвї – constant.

РQ=f(lвї), при qнγс, β, Vт , tн-р, – constant.

2. Аналогічним методом визначити залежність:

 

, при qнγд, β, Vт , tн-р, – constant.

3. Результати розрахунків занести в таблицю 4.1.

 

Таблиця 4.1 – Залежність продуктивності від ТЕП

qнγс РQ β РQ Vт РQ tн-р РQ lвї РQ lвї РW
                       
                       
                       
                       
                       

 

3. Побудувати графік залежності .

4. Побудувати графік залежності продуктивності рухомого складу від техніко-економічних показників.

 

РQ=f(qнγс, β, Vт, tн-р, lвї) /на міліметрівці, формат А4/.

5. За графіком визначити рівень техніко-експлуатаційних показників, що забезпечують підвищення продуктивності рухомого складу на 15% у порівнянні з вихідним варіантом.

 

Вказівки до виконання завдання.

Годинна продуктивність рухомого складу визначається за формулами:

 

, т/год.,

 

, ткм/год.

Межі зміни техніко-експлуатаційних показників qнγс, β, Vт, tн-р, lвї (перемінних чинників) вибираються з таким розрахунком, щоб вихідні дані служили одним із проміжних значень показника, що варіюється. Кількість значень повинно дорівнювати п’яти.

При побудові графіка, необхідно приймати такі масштабні коефіцієнти, щоб значення техніко- експлуатаційних показників, що відповідають рівню вихідних даних, були розміщені на одній вертикалі. У цьому випадку усі функціональні залежності перетнутися в одній точці.

Практична робота № 5

ЕКОНОМІКО-МАТЕМАТИЧНІ МЕТОДИ РІШЕННЯ ТРАНСПОРТНОЇ ЗАДАЧІ

Мета роботи: навчитися розв’язувати транспортну задачу за допомогою економіко – математичних методів.

Короткі теоретичні відомості

Для оптимізації роботи автомобільного транспорту широко застосовуються економіко - математичні методи планування. Практика застосування даних методів показує, це дає значний економічний ефект, підвищує продуктивність праці на автомобільному транспорті, знижує транспортні витрати.

Ціль використання цих методів в плануванні є вибір із багатьох можливих варіантів оптимального плану, тобто найкращого з економічної точки зору. В даний час зазначені методи широко застосовуються при оперативному плануванні вантажних автомобільних перевезень.

Вихідними даними для розробки плану використання рухомого складу є дані про необхідні обсяги завезення і вивозу конкретних вантажів, а також відстані перевезення і подачі автомобілів.

Порядок складання плану перевезень покажемо на прикладі, вихідні дані до якого приведені в табл. 5.1, 5.2 і 5.3.

 

 

Таблиця 5.1 - Обсяг вивозу вантажу

 

Вантажовідправники Найменування вантажу Обсяг вивозу, т
Найменування Позначення
Цегельний завод №1 А1 цегла
Цегельний завод №2 А2 цегла
Цегельний завод №3 А3 цегла
Станція з/д А4 Плити ДВП
Всього    

 

 

Таблиця 5.2- Обсяг завезення вантажу

 

Вантажоодержувачі Найменування вантажу Обсяг вивозу, т
Найменування Позначення
Будмайданчик №1 Б1 цегла
Будмайданчик №1 Б1 плити ДВП
Будмайданчик №2 Б2 цегла
Будмайданчик №2 Б2 плити ДВП
Завод Б3 цегла
Будмайданчик №3 Б4 плити ДВП
Всього    

 

Закріплення одержувачів однорідного вантажу

за відправниками

 

На цьому етапі планування необхідно визначити, звідки везти вантаж кожному одержувачу, щоб забезпечити всі потреби при мінімальній транспортній роботі (мінімальній сумарній вартості перевезень), що буде відповідати досягненню найменшої відстані перевезення вантажу. Цю задачу необхідно вирішувати роздільно по кожнім роді вантажу.

У розглянутому прикладі є два роди вантажу – цегла і плити ДВП. Закріплення одержувачів за відправниками розглянемо на прикладі перевезення цегли.

Для закріплення одержувачів за відправниками застосовується кілька методів рішення транспортної задачі лінійного програмування.

При розрахунках без застосування ЕОМ більш зручно користуватися модифікованим методом (методом потенціалів), при якому рішення ведеться у формі матриці (таблиця 5.4).

 

Таблиця 5.3 – Відстані перевезення і подачі автомобілів

 

Вантажоодержувачі Вантажовідправники, км АТП
А1 А2 А3 А4
Б1 Б2 Б3 Б4 АТП -

 

Таблиця 5.4 – Матриця закріплення одержувачів цегли за відправниками (форма)

 

Одержувачі Потенціали Відправники Потреба у вантажі, т
А1 А2 А3
V\U      
Б1    
Б2    
Б3    
Наявність вантажу, т

 

Матриця являє собою таблицю, у якій по стовпцях розташовані відправники вантажу з указівкою їхньої потужності (кількість вантажу, що відправляється,), а по рядках - вантажоодержувачі з указівкою попиту. У верхньому правому куті клітинок матриці проставлені відстані між відправниками й одержувачами, до яких належить кожна клітинка (елементи матриці). Ліворуч розташований допоміжний стовпець для запису потенціалів рядків, а вгорі – допоміжний рядок для потенціалів стовпців.

Рішення матриці має наступну послідовність.

Робиться первісний розподіл постачань. Оскільки потрібно найменша відстань перевезення, запис кожного постачання, що підлягає перевезенню від відправника до одержувача, доцільно робити в клітинки з найменшими елементами (цифрами у верхньому правому куті кожної клітинки).

У нашому прикладі (таблиця 5.5) такою клітинкою при записі першого постачання є клітинка А3Б2 з елементом 5. Оскільки одержувачу Б2 потрібно 100 т вантажу, а у відправника А3 є 120 т, потреба Б2 може бути задоволена повністю. Тому у клітинку А3Б2 записується постачання 100 т.

Далі розглядаються лише елементи рядків Б1 і Б3, тому що первісний розподіл у рядку Б2 уже зроблено (попит Б2 удоволений цілком). У рядках Б1 і Б3 найменший елемент (6) належить клітинці А2Б3, у яку можна записати постачання, рівного 60 т. Після цього з подальшого розгляду випали елементи стовпця А2, потужність якого цілком вичерпана, і рядка Б3, попит якого цілком задоволений.

Серед підлягаючих подальшому розгляду елементів, найменший знаходиться в клітинці А1Б1 (10). Сюди записуємо постачання рівне 80 т.

Останнє постачання записуємо в клітинку А3Б1 – 20 т, яких не вистачало до задоволення попиту Б1 і які залишалися нерозподіленими в А3. Після цього всі попити задоволені і всі потужності вичерпані, отже, первісний розподіл закінчено.

Після завершення первісного розподілу роблять перевірку відповідності його наступним двом вимогам:

а) сума постачань у кожному стовпці повинна дорівнювати потужності стовпців, а сума споживання кожного рядка – його попиту;

б) число постачань (завантажених клітинок) повинно дорівнювати m+n-1,

де m і n – число рядків і стовпців матриці.

Якщо число постачань менше m+n-1, то їх доповнюють до потрібної кількості шляхом запису у незавантажену клітинку нульового постачання. Нульові постачання, як і звичайні, потрібно записувати у клітинки з найменшими елементами і так, щоб вони не створили з іншими постачаннями невикреслювану комбінацію (готовий замкнутий контур).

 

Таблиця 5.5 – Матриця закріплення споживачів цегли за відправниками (первісний розподіл)

 

Одержу- вачі Потен- ціали Відправники Потреба у вантажі, т
А1 А2 А3
V\U      
Б1    
Б2    
Б3    
Наявність вантажу, т

 

У нашому прикладі (таблиця 5.5) при первісному розподілі отримано чотири завантажені клітинки при m+n-1=3+3-1=5, тобто не вистачає однієї завантаженої клітинки. Тому необхідно зробити нульове постачання, записавши його у А2Б2 або у рівноцінну клітинку А3Б3. Можна записати нульове постачання у А2Б1 або А1Б3, але не можна у А1Б2, так як при цьому створюється замкнутий контур (невикреслювана комбінація), який будується між постачаннями, як це

показано на фрагменті матриці. Число постачань у матриці може бути більше.

               
     
   
 


10 9 15

80 20

0 100

 

У такому випадку від зайвого числа завантажених клітинок необхідно позбутися. Для цього слід використати невикреслювані комбінації, які завжди утворяться у матриці із зайвими постачаннями. Причому, кожна з «зайвих» постачань утворює свою невикреслювану комбінацію.

Наприклад, маємо невикреслювану комбінацію постачань, зображеної на фрагменті матриці.

 

 

17 7 5 Ліквідацію «зайвого» постачання

10 - +90 роблять таким чином.

12 6 7

+70 -30

 
 

 


Проставляють у будь-якій із завантажених клітинок, які входять до цієї комбінації, знак плюс, а у усі інші мінус, плюс, мінус і т.д., так, щоб ці знаки чергувалися у сусідніх завантажених клітинках, так як це зображено фрагменті матриці. Підсумовують елементи (відстані) завантажених клітинок з урахуванням проставлених знаків. Якщо буде отримано негативне число, то це означає, що одночасно з ліквідацією одного постачання відбудеться зменшення відстані перевезення, тобто поліпшення плану. В іншому випадку знаки потрібно змінити на протилежні.

Ліквідації підлягає менше постачання, яке знаходиться у завантаженій клітинці зі знаком мінус. Інші постачання, які входять до комбінації, збільшують у клітинках зі знаком плюс і зменшують у клітинках зі знаком мінус на величину ліквідованого постачання.

В наведеному вище фрагменті сума елементів негативна (+10-17+5-15=-17). Тому знаки не змінюють. Ліквідувати потрібно постачання, яке дорівнює 10, так як воно менше із двох постачань зі знаком мінус. Далі до постачань 70 і 90 додаємо 10, а від постачання 30 стільки ж віднімаємо. У результаті, колишня комбінація, що невикреслюється, перетворюється у викреслювану, втрачаючи одне постачання. Звертаємо увагу на ту обставину, що при цьому сума постачань по кожному стовпцю повинна залишатися рівною

17 7 5 потужності стовпця, а сума постачань

100 по рядку – його попиту).

12 6 7

80 20

 

Після завершення перевірки правильності первісного розподілу необхідно зробити перевірку плану на оптимальність. Для цього визначають спеціальні допоміжні показники для стовпців Uі для рядків V, які називаються потенціалами. До потенціалів пред'являється єдина вимога: для кожної завантаженої клітинки різниця між відповідними щодо цієї клітинки потенціалами повинна дорівнювати відстані, яка зазначена у цій клітинці, тобто V-U=C, де С – елемент (відстань) завантаженої клітинки.

Відповідно, що до цієї вимоги потенціали визначають наступним чином. Для одного із стовпців (відправників) приймаємо потенціал U=0. При цьому доцільно приймати нульовий потенціал для стовпця, у якого є завантажена клітинка з найбільшою відстанню (А3). Далі від цього відомого потенціалу йдуть по стовпцю до завантаженої клітинки, і до відомого потенціалу стовпця додають значення елемента (відстань) даної завантаженої клітинки, отриманий потенціал зі своїм знаком записують у цей рядок. Потім від цього потенціалу йдуть по рядку до завантаженої клітинки, що знаходиться на перетині зі стовпцем з невідомим потенціалом, що потім визначається розрахунком з потенціалу рядка елемента даної клітки, отриманий потенціал записують у цей стовпець і т.д. Отже, потенціали визначають по завантажених клітинках виходячи з наступних виразів:

для стовпців - U=V-C

для рядків - V=U+C.

У таблиці 5.6 наведений первісний розподіл розв'язуваної матриці (з урахуванням внесення нульового постачання а А2Б2) зі знайденими потенціалами.

 

Таблиця 5.6 – Матриця закріплення одержувачів цегли за відправниками (первісний розподіл з потенціалами)

 

Одержу- вачі Потен- ціали Відправники Потреба у вантажі, т
А1 А2 А3
V\U -2
Б1       -8 +20
Б2   + 0 -100
Б3  
Наявність вантажу, т

 

Потенціали визначені в такий спосіб. Задавши потенціалом стовпця А3, рівним 0, по завантаженій клітинці А3Б1 визначаємо потенціал рядка Б1 – V=0+15=15; а по клітинці А1Б1 – потенціал стовпця А1 – U=15-10=5. Використовуючи потенціал рядка Б2 – V=0+5=5. Далі по завантаженій клітинці А2Б2 визначаємо потенціал стовпця А2 – U=5-7=-2, а потім по клітинці А2Б3 – потенціал рядка Б3 – V=-2+6=4. Знайдені потенціали використовуються для визначення характеристик незавантажених клітинок, що обчислюють за наступним правилом: для визначення характеристики незавантаженої клітинки необхідно з її елемента обчислити алгебраїчну різницю потенціалів рядка і стовпця, до яких ця клітинка належить.

Якщо знайдена характеристика позитивна, то це означає, що перерозподіл постачань у дану клітинку дає зменшення відстані перевезення, тобто поліпшує план. Клітинки з позитивними характеристиками називаються потенційними, тому що саме вони використовуються для поліпшення планів.

Якщо в матриці немає потенційних кліток, то це означає, що рішення не може бути поліпшено, тобто є оптимальним. У нашому прикладі (таблиця 5.6) потенційною є одна клітинка А2Б1, тому що її характеристика позитивна: 15-(-2)-9=8.

Якщо в матриці виявлено кілька потенційних клітинок, то їх позначають, проставляючи у верхньому лівому куті потенційної клітинки значення їхніх характеристик.

Зі знайдених потенційних клітинок для поліпшення плану вибирають одну – ту, котра має найбільшу за величиною характеристику. Для поліпшення плану постачань роблять їхній перерозподіл таким чином, щоб завантажити обрану потенційну клітинку, звільнивши одночасно одну з завантажених. Перерозподіл постачань роблять за допомогою контуру.

Контур являє собою замкнутий багатокутник, що складаєтся з відрізків вертикальних і горизонтальних прямих, одна вершина якого знаходиться в потенційній клітинці, а всі інші – у завантажених.

Якщо в матриці m+n-1 завантажених клітинок і немає комбінації, що невикреслюється, то до будь-якої незавантаженої клітинки завжди можна побудувати контур і тільки один.

У таблиці 5.6 показаний контур для потенційної клітинки А2Б1, що має чотирикутну конфігурацію. Можливі контури найрізноманітніших конфігурацій, наприклад, таких

               
       
 

 

 


Після побудови контуру в його вершинах проставляють знаки плюс, що чергуються, і мінус. Потім з урахуванням цих знаків складають алгебраїчну суму відстаней усіх тих клітинок, де знаходяться вершини контуру. Якщо сума більше нуля (>0), то знаки так і залишають, а якщо менше нуля (<0) – змінюють на протилежні. У нашому прикладі –9+15-5+7=8, 8>0, отже, знаки так і залишають. З усіх вершин зі знаком “+” обирають цифру найменшого завантаження (0), вона віднімається з завантаження, зазначеної в клітинках зі знаком “+” , додається в клітки зі знаком “-“,

У нашому випадку постачання в завантажених вершинах контуру необхідно зменшити і збільшити на нуль, тобто залишити без зміни. Варто пам'ятати, що число завантажених клітинок у матриці після перерозподілу повинне залишатися рівним m+n-1. Тому після запису нового постачання в потенційну клітинку одна зі старих (найменша зі знаком плюс) повинна бути прибрана.

Якщо в контурі мається кілька однакових найменших завантажень у вершинах зі знаком плюс, то ліквідується тільки одна, а на місці інших проставляються нульові завантаження.

У прикладі, що приводиться, необхідно забрати нуль із клітинки А2Б2. Після цього матриця здобуває вид, зазначений у таблиці 5.7

 

Таблиця 5.7 – Матриця закріплення одержувачів цегли за відправниками ( другий розподіл з потенціалами)

 

Одержу- вачі Потен- ціали Відправники Потреба у вантажі, т
А1 А2 А3
V\U
Б1   -0 +20
Б2  
Б3   + 60 -5
Наявність вантажу, т

 

Після перерозподілу постачань необхідно перевірити число завантажених клітинок і збалансованість постачань по стовпцям і потреби у вантажу по рядкам.

В подальшому усі дії по перевірці плану на оптимальність, якщо необхідно, по перерозподілу постачань повторюються до тих пір поки усі незавантажені клітинки матриці не будуть мати позитивні характеристики.

Послідовність перерозподілу постачань (у стиснутому вигляді) така:

а) визначають потенціали стовпців і рядків;

б) відшукують потенційні клітинки і вибирають із них клітинку з найбільшою за величиною позитивною характеристикою;

в) будують контур до бранної потенційної клітинки і проставляють знаки, що чергуються, в вершинах і перевіряють з урахуванням цих знаків алгебраїчну суму відстаней клітинок, які розташовані у вершинах контуру; при позитивній сумі знаки залишають без зміни, при негативній – міняють на протилежні;

г) переглядають вершини зі знаком плюс і відшукують величину найменшого постачання;

д) знайдену величину постачання віднімають із завантажень з знаком плюс і додають до завантажень із знаком мінус.

Покажемо ці дії на нашому прикладі і ще раз (таблиця 5.7). Приймемо потенціал стовпця А3 рівним 0. Потенціал рядка Б1 – 0+15=15, рядка Б2 – 0+5=5, далі потенціал стовпця А2 – 15-9=6, стовпця А1 – 15-10=5 і потенціал рядка Б3 – 6+6=12.

Визначаємо характеристики незавантажених клітинок шляхом віднімання від елемента (відстані) клітинки алгебраїчної різниці потенціалу рядка потенціалу стовпця і відшукуємо клітинки з позитивними характеристиками. У нашому прикладі потенційна клітка А2Б3, так як її характеристика дорівнює – 12-0-7=5.

Будуємо контур з завантаженими вершинами А3Б1, А2Б1, А2Б3 і проставляємо знаки у клітки, в яких знаходяться вершини контуру: -9+15-7+6=5. Сума позитивна – знаки залишаємо без зміни. Найменше постачання у вершині зі знаком плюс дорівнює 20 (вершина А3Б1). Отже, у клітинках зі знаком плюс наявні постачання зменшуються на 20, а у клітках зі знаком мінус наявні постачання збільшуються на 20. Результати цього розподілу наведені в таблиці 5.8

 

Таблиця 5.8 – Матриця закріплення одержувачів цегли за відправниками (третій розподіл)

 

Одержу- вачі Потен- ціали Відправники Потреба у вантажі, т
А1 А2 А3
V\U
Б1    
Б2  
Б3  
Наявність вантажу, т

 

Перевірка цього розподілу показує, що у матриці не має потенційних клітинок, тобто одержали оптимальний план вантажопотоків.

Точно таку ж роботу з закріплення одержувачів за відправниками необхідно провести по всіх інших видах вантажів.

Виключення складають випадки, коли вантаж доставляється від одного відправника одному одержувачу, оскільки вибору тут немає.

Практична робота № 6

 

ВИБІР РАЦІОНАЛЬНОГО ТИПУ РУХОМОГО СКЛАДУ

 

Мета роботи: придбати практичні навички вибору раціонального типу рухомого складу та закріпити методику вибору раціонального типу рухомого складу.

 

Короткі теоретичні відомості

 

Вибір типу рухомого складу ведеться:

1. Між тягачем і автомобілем.

2. Між автомобілями різної вантажності.

3. Між бортовим автомобілем і самоскидом.

 

1. Вибір між тягачем і автомобілем ведеться за допомогою визначення рівноцінної відстані перевезення. Рівноцінною називається така відстань, при якій продуктивність тягача й автомобіля буде однаковою.

Рівноцінну відстань перевезення визначаємо за допомогою формули:

 

, км, (6.1)

 

де - рівноцінна відстань перевезення, км;

bї - коефіцієнт використання пробігу на маршруті за їздку, (при виконанні самостійної роботи - bї=0,5);

- технічна швидкість автомобіля, км/год;

- технічна швидкість тягача, км/год;

- номінальна вантажність автомобіля, т;

- номінальна вантажність тягача, т;

- час навантаження і розвантаження автомобіля, год.;

- час навантаження і розвантаження тягача, год.;

 

Якщо одержане за формулою рівноцінна відстань буде більше заданої відстані перевезень, то потрібно вибрати тягач, а якщо менше – то потрібно вибрати автомобіль.

2. При виборі між автомобілями різної вантажності варто мати на увазі доцільність використання автомобілів більшої вантажності, але так, щоб відношення часу руху до часу простою під навантаженням і розвантаженням було більше одиниці:

 

>1. (6.2)

 

Цю формулу можна виразити наступним чином:

 

>1. (6.3)

 

3. Вибір між бортовими автомобілями і самоскидами виконується за допомогою визначення рівноцінної відстані перевезення:

 

, або (6.4)

 

, (6.5)

 

де - номінальна вантажність бортового автомобіля, т;

- номінальна вантажність самоскида, т;

- час навантажування і розвантажування бортового автомобіля, год.;

- час навантажування і розвантажування самоскида, год.;

Dt – виграш в часі розвантажування автомобіля – самоскида у порівнянні з бортовим автомобілем, год.;

Dq – втрата вантажності автомобіля – самоскида у порівнянні з бортовим автомобілем,т.

Якщо рівноцінна відстань перевезення буде менше заданої відстані перевезення, то необхідно вибрати бортовий автомобіль. Необхідні вихідні дані взяти із таблиці 6.1. Варіант обирається за останньою цифрою залікової книжки.

 

Таблиця 6.1 – Вихідні дані для самостійного завдання

 

Показники Варіанти
Бортовий автомобіль ГАЗ - 53А ЗІЛ - 130 ЗІЛ - 133 МАЗ - 5335 КамАЗ - 5320 КрАЗ - 257 КамАЗ - 5320 КрАЗ - 260 ЗІЛ - 133 МАЗ - 5335
Тягач ГАЗ 52-06 ЗІЛ - 4415 КамАЗ410 КАЗ - 608 МАЗ 6422 МАЗ5422 КрАЗ 258 КрАЗ 255В Урал375С МАЗ 6422
Самоскид ГАЗ 3507 ЗІЛ 555   КамАЗ 5510 МАЗ5549 КамАЗ 5511 КраЗ 256Б КамАЗ КрАЗ256Б ЗІЛ 4502 МАЗ5549
lїв,км
VT, км/год
Діапазон вантаж- ності, т 1,5-8 2,0-10 2,5-12 1,5-10 2,0-8 1,0-6 0,5-8 2,5-16 4,0-14,2 3,5-20

 

 

Практична робота № 7

 

РОЗРАХУНОК МАЯТНИКОВИХ І КІЛЬЦЕВИХ МАРШРУТІВ

 

Рух рухомого складу відбувається на маршрутах. Маршрут руху - шлях проходження рухомого складу при виконанні перевезень. Маршрути бувають маятникові і кільцеві.

Довжина маршруту – шлях, пройдений автомобілем від початкового до кінцевого пункту маршруту.

Обертом рухомого складу на маршруті називається закінчений цикл руху, тобто рух по усьому маршруту з поверненням рухомого складу в початковий пункт, із якого він почався, з виконанням усіх відповідних операцій.

 

Умовні позначення

to – час оберту рухомого складу на маршруті, г.;

nзчисло заїздів автомобіля в проміжні пункти за оберт;

zoчисло обертів автомобіля за день роботи;

tзчас на заїзд автомобіля в проміжні пункти, г.;

tвпчас відчеплення – причеплення причіпного рухомого складу, г.;

nн(р)число пунктів навантажування або розвантажування;

Пн(р)число причіпного рухомого складу, який знаходиться під навантаженням або розвантаженням;

 

Птчисло причіпного рухомого складу, який рухається сумісно з тягачами;

І –інтервал руху автомобілів, г.;

Rн(р)ритм навантажування або розвантажування;

hнкоефіцієнт нерівномірності прибування рухомого складу;

lобдовжина оберту, км;

lмдовжина маршруту, км;

Аткількість автомобілів – тягачів, од;

m –кількість причіпного рухомого складу в складі автопоїзда.

 

Основні формули для рішення задач

 

- для маятникового маршруту, год.;

- для кільцевого маршруту, год.;

- для кільцевого розвізного збірного маршруту, год.;

, год.

Показники роботи автомобілів – тягачів із змінним причіпним рухомим складом:

 

- для маятникового маршруту, год.;

 

- для кільцевого маршруту, год.;

; .

 

Потрібна кількість причіпного рухомого складу для забезпечення безперебійної роботи тягачів, од.:

 

Пзаг.тнр; Птт;

 

;

 

.

 

Задачі

 

1. Автомобіль – самоскид МАЗ-5549 працює на маятниковому маршруті із зворотнім холостим пробігом і перевозить щебінь. Нульовий пробіг складає - 10 км, відстань перевезення – 30 км, технічна швидкість – 25 км/г, час навантаження – розвантаження – 0,35 год., час в наряді – 8 год. Визначити продуктивність автомобіля за день роботи (т, ткм), середню відстань перевезення одної тонни вантажу, коефіцієнт використання пробігу за день роботи.

 

2. Розрахувати основні техніко – експлуатаційні показники автомобіля МАЗ – 5335, який працює на маятниковому маршруті зі зворотнім неповністю вантажним пробігом, якщо умови перевезення такі: довжина їздок lАВ=35 км, lВБ=25 км; VT=37 км/г; Slo=15 км; gсА=1, gсВ=0,8; tн-рА=1,1 г,tн-рВ=0,8г.

 

 

Q

А В

Б

Q

АТП

 

 

Самостійне завдання

 

Годинний вантажопотік освоюється автопоїздами, які працюють на кільцевому маршруті і складаються із сідельного тягача й напівпричепа вантажопідйомністю 7,5 т. Вантажопідйомність використовується повністю.

Напівпричепи в пунктах навантажування та розвантажування відчіпляються і причіпляються. Час навантаження напівпричепа - 0,5 год., розвантаження - 0,4 год., відчеплення – причеплення – 3 хв.

При розв'язанні задачі необхідно:

а) побудувати схему маршруту;

б) обрати кільцевий і додаткові маятникові маршрути для освоювання вантажопотоків;

в) визначити необхідну кількість тягачів і напівпричепів з умов необхідної продуктивності і синхронності їх роботи на маршрутах;

г) побудувати епюру вантажопотоків.

Вихідні дані взяти із таблиці 7.1

 

Таблиця 7.1 – Вихідні дані для самостійного завдання

 

Показники Варіанти
Відстань між пунктами А і Б і обсяг перевезення км/т 25 30 26 24 22 20 21 23 25 31
Відстань між пунктами Б і В і обсяг перевезень км/т 21 19 18 20 22 21 17 16 22 20
Відстань між пунктами В і Г і обсяг перевезень км/т 35 40 32 34 31 35 39 37 40 35
Відстань між пунктами Г і Д і обсяг перевезень км/т 40 42 45 45   50 49 47 48 41 45
Відстань між пунктами Д і А і обсяг перевезень км/т 10 15 14 13 11 10 11 14 13 15
Технічна швидкість, км/год.

 

Практична робота № 8

 

ПРАВИЛА Й ПОРЯДОК УКЛАДАННЯ ДОГОВОРУ

НА ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ

 

Мета роботи: вивчити правила й порядок укладання договору на перевезення вантажів.

 

Короткі теоретичні відомості

 

Перевезення вантажів автомобільним транспортом здійснюється за планами, які складаються на підставі планів промислового й сільськогосподарського виробництва, будівництва, матеріально-технічного постачання, товарообороту, вивчення попиту на перевезення населення й обґрунтовуються розрахунками.

Реалізація державного плану перевезень здійснюється шляхом укладання договорів між керівництвом автомобільного транспорту (автотранспортними підприємствами) і замовниками перевезень.

Обов'язки, права й відповідальність автотранспортних підприємств (об'єднань) і організацій, а також підприємств, організацій і установ, що користуються послугами автомобільного транспорту, визначаються Уставом автомобільного транспорту.

Умови перевезень окремих видів вантажів, виконання комерційних операцій, транспортно-експедиційного обслуговування підприємств і організацій містяться в Правилах перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Крім того, розробляються й застосовуються Особливі умови перевезень автомобільним транспортом вантажів підприємств, організацій і установ окремих галузей народного господарства, Правила централізованого завезення ( вивозу) вантажів автомобільним транспортом на станції залізниць, у порти (пристані) і аеропорти й Правила транспортно-експедиційного обслуговування населення.

Залежно від характеру взаємин між автотранспортними підприємствами або організаціями й відправниками вантажу укладаються річні або разові договори на перевезення вантажів.

За договором на перевезення вантажів автомобільним транспортом підприємство або організація зобов'язується у встановлений термін прийняти, а вантажовідправник - пред'явити до перевезення вантажі в обумовленому обсязі.

Договори на централізоване перевезення вантажів укладають із вантажовідправниками, крім вивозу вантажів зі станцій залізниць, портів і аеропортів, а також перевезень сільськогосподарських продуктів на заготовельні й переробні пункти, коли договір укладається із вантажоотримувачем.

У договорі на перевезення встановлюються обсяги перевезень за номенклатурою, умови перевезень (режим роботи із прийому й видачі вантажів, організація й виконання навантажувально-розвантажувальних робіт і т.д.), порядок оплати за перевезення та ін.

У річному договорі неможливо передбачити ряд конкретних умов перевезень. Такі додаткові умови погоджуються напередодні перевезень шляхом подання заявки (замовлення) на перевезення. Заявка може бути відхилена тільки у випадку, якщо вона не відповідає умовам укладеного договору.

Узгодження заявки і її прийняття створюють правову основу сторін протягом обумовленого заявкою періоду перевезень.

За невиконання плану перевезень і прийнятого до виконання разового замовлення автотранспортні підприємства й організації, відправники вантажу та вантажоодержувачі несуть взаємну матеріальну відповідальність.

За затримку з вини відправника вантажу або вантажоодержувача автомобілів, поданих під навантаження або розвантаження, понад установлені граничні норми простою відправник вантажу або вантажоодержувач сплачує автотранспортному підприємству або організації штраф у розмірі, передбаченому тарифами.

Автотранспортні організації загального користування перевозять вантажі, як правило, з відповідальністю за їхню схоронність, за винятком окремих вантажів, які вимагають супроводу. При перевезеннях вантажів з відповідальністю за їхню схоронність клієнт оплачує автотранспортній організації вартість експедиційних операцій.

 

Правила укладання договорів

 

1. Договори на перевезення вантажів автомобільним транспортом укладаються між фізичними і юридичними особами, які здійснюють перевезення вантажів на комерційній основі (далі - Перевізник) і відправниками вантажу або вантажоодержувачами (далі Замовник). Зразковий договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міському й міжміському повідомленні представлений у додатку Г (далі Договір).

2. Договір може укладатися між Перевізником і підприємством - посередником, що користується правами й несе відповідальність, передбачену для відправників вантажу й вантажоодержувачів.

3. Ініціативу про встановлення договірних відносин для перевезення вантажів автомобільним транспортом може виявити як Перевізник, так і майбутній Замовник.

4. Після того як Перевізник і Замовник погодили умови перевезення й розрахунків, підтверджений підписом і печаткою Перевізника проект Договору з необхідними до нього додатками у двох екземплярах Перевізник зобов'язаний відправити Замовникові не пізніше ніж через 3 дні після його узгодження.

5. У Договорі встановлюється строк його дії, обсяги перевезень, умови перевезень (режими роботи із прийому й здачі вантажу, забезпечення схоронності вантажу, виконання навантажувально-розвантажувальних робіт і т.д.), вартість перевезення й порядок розрахунків, порядок визначення раціональних маршрутів, обов’язки сторін, відповідальність та інше.

5.1. Замовник не пізніше 10 днів після одержання від Перевізника проекту Договору підписує його й додатки до нього, завіряє їхньою печаткою й один екземпляр повертає Перевізникові.

5.2. Якщо у Замовника є розбіжності за договором, він зобов'язаний сформулювати свої пропозиції в протоколі розбіжностей і направити його Перевізникові разом з Договором в 10- денний термін.

5.3. Перевізник зобов'язаний розглянути протокол розбіжностей Замовника, якщо буде потреба - разом з ним, і включити в Договір всі прийняті пропозиції. У випадку неповернення Перевізникові підписаного й завіреного печатками Договору з додатками в 10- денний термін, Договір набуває чинності в редакції Перевізника.

5.4. Відповідно до Договору Перевізник і Замовник у рамках квартального плану за 10 днів до початку кожного місяця визначають місячні плани з декадними плановими завданнями на перевезення вантажів.

5.5. На перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник надає Перевізникові при наявності Договору заявку встановленої форми. У випадку масових перевезень вантажів, особливо будівельних на місця будівництва, а також сільськогосподарських для їхньої переробки або в місця довгострокового зберігання, Замовник повинен до заявки надати погоджений з Перевізником графік виконання перевезень із вказівкою добового або середньодобового обсягу перевезень, а також початку й закінчення роботи змін.

5.6. Заявка надається Перевізникові в строк, установлений Договором. При узгодженні з Перевізником Замовник може передати заявку на перевезення вантажів телефонограмою, телетайпом, телеграфом, іншим фіксованим зв'язком. У цьому випадку в такій заявці повинні бути необхідні відомості про найменування й кількість вантажу, адреси навантаження й розвантаження, відстані перевезення й вид упакування.

5.7. Перевізники можуть перевозити вантажі за разовим договором ( додаток Г).

 

Завдання

 

Заповнити річний і разовий (додаток Г) договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом.

 

 

ЛІТЕРАТУРА

 

1. Афанасьев Л.Л., Островский Н.Б., Цукерберг С.М. Единая транспортная система и автомобильные перевозки.- М.: Транспорт. 1984.- 528 с.

2. Ходош М. С. Грузовые автомобильные перевозки. – М.: Транспорт, 1986. – 208 с.

3. Воркут А.И. Грузовые автомобильные перевозки. – К.: Выща школа 1986, - 447 с.

4. Геронимус Б.Л. Экономико- математические методы в планировании на автомобильном транспорте. – М.: Транспорт, 1977. – 160 с.

5. Краткий автомобильный справочник НИИАТ.

 

 

ДОДАТОК А

 

Таблиця А.1 – Відстані між пунктами автолінії, км

 


Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2019 год. Все права принадлежат их авторам!