Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






История Востока. В 6 т. Т. 2. Восток в средние века / Гл. редкол.: Р. Б. Рыбаков (пред.) и др.; [Отв. ред. Л. Б. Алаев, К. З. Ашрафян]. — М.: Вост. лит., 2002. — 716 с



Крадин Н. Н. Кочевники, мир-империи и социальная эволюция / Н. Н. Крадин // Альтернативные пути к цивилизации: Моногр. / Под ред. Н. Н. Крадина, А. В. Коротаева, Д. М. Бондаренко, В. А. Лынши. – М.: Логос, 2000. – С. 314-336. http://abuss.narod.ru/abuss.narod.ru/Biblio/AlterCiv/kradin.htm

Кревельд М. ван. Расцвет и упадок государства / Мартин ван Кревельд; пер. с англ. ― М.: ИРИСЭН, 2006. ― 276 с.

Ладюри Э. Ле Руа История климата с 1000 года: Фрагменты / Э. Ле Руа Ладюри; Пер. с фр. Л.: Гидрометеоиздат, 1971.

Макнил В. Меняющийся образ всемирной истории / Вильям Макнил // Время Мира Альманах. 2001. – Вып. 2. – С. 16-38 http://abuss.narod.ru/abuss.narod.ru/Biblio/mcneil_image.htm;

Мак-Нил В. Цивилизация, цивилизации и мировая система / В. Мак-Нил // Цивилизации. – Вып. 2. – М.: Наука. – 1993. – С. 18-26. http://abuss.narod.ru/abuss.narod.ru/Biblio/mcneil.htm;

Модельски Дж. Эволюция глобальной политики (І) / Дж. Модельски // ПОЛИС (Политические исследования). – №3. – С. 62-82. Модельски Дж. Эволюция глобальной политики (ІІ) / Дж. Модельски // ПОЛИС (Политические исследования). – №4. – С. 124-142;

Методичні рекомендації

Перше питання теми потребує розгляду понять гегемонія, цикли гегемонії,євразійський транзит за Дж. Модельскі і визначення специфіки перших двох циклів гегемонії (на думку цього науковця)[100]. Зокрема, слід пояснити причини початку циклів політичної гегемонії в Старому світі і завдань, які повинен був вирішувати гегемон – Сун. В цьому питанні слід розглянути процеси, які призвели до формування єдиного комунікаційного простору Старого світу – євразійського транзиту.

У другому питанні слід розглянути передумови утворення імперії Сун в рамках циклів розвитку китайських імперій[101] і загальних тенденцій їх розвитку[102] – падіння і розпад імперії Тан[103] внаслідок кризи її економіки, розростання корумпованого апарату (і показати причини цього[104]), розпаду армії і селянського повстання, наслідком чого були зовнішньополітичні поразки[105], ічергове політичне об’єднання Китаю під егідою нової династії, заснованої Чжао Куаньінем 960 р.[106].

Третє питання вимагає аналізу умов, які призвели до І циклу гегемонії Китаю епохи Сун над “Старим світом” – глобальних змін клімату[107] і демографії[108], зокрема урбанізації[109], які дозволяли Китаю стати центром Євразії та Африки і людства загалом, та внутрішніх причин, які це дозволили: аграрної революції[110]ісільсько-господарської колонізації китайської периферії[111],політичної централізації через переваги бюрократії[112], відновлення військового потенціалу[113], економічного розвитку, передумовою чого був контроль імператорів над грошовим обігом і випуском грошей[114], функціонування Великого шовкового шляху, який “замкнув” євразійські торгівельні й інформаційні мережі на Китай[115], а також мандату неба як обґрунтування гегемонії останнього[116]. Слід вказати на спроби реформ у Сун на межі І і ІІ циклів гегемонії і причини їх невдачі[117].



Останнє питання теми потребує аналізу стосунків сунського Китаю із сусідами (кочовими, і не на напівкочовими) протягом обох періодів гегемонії. Спершу стосунків з Ляо – з 916 р. на території “16 округів”[118], хід і наслідки війн з ними в І (поразки) і ІІ (перемога ціною посилення чурчженів) періоди гегемонії та чинники, які на них впливали (недовіра до військових, зосередженість на внутрішньому розвитку), тангутами –Сі-Ся[119],Цінь, які зруйнували північну Сун[120], Коре[121], Японією[122], монголами[123], В’єт[124], та ін.[125]), підкресливши при цьому роль внутрішніх соцівально-політичних проблем у поразці Сун[126],підбиття підсумків І і ІІ циклів гегемонії і визначення його специфіки.


Тема 6. Монгольська світова імперія

 

1. Третій цикл гегемонії. Соціально-економічні і політичні передумови монгольської гегемонії.

2. Створення Монгольської конфедерації.

3. Євразійська експансія.

4. Підкорення Китаю.

5. Причини невдачі імперського проекту. Теоретичні і практичні наслідки цього. Пандемія чуми

5.1. Генуезька гегемонія.

 

Реферат:

1. Монгольська спадщина Османської, Російської імперій та Імперії великих моголів.

 

Література

Всемирная история / Жуков Е. М. (гл. ред.) [и др.]: В 10-и т. – Т. 2. – М: Госполитиздат, 1956. – 939 с.



История Европы: В 8-и т. – Т. 1: Древняя Европа. – М.: Наука, 1988. – 704 с.

История Европы: В 8-и т. – Т. 2: Средневековая Европа. – М.: Наука, 1992. – 808 с.

Лебедева М. М. Глава 1. Краткий очерк развития мировой политики / Мировая политика: Учебн. [для вузов] / М. М. Лебедева. — 2-е изд., испр. и доп. — М.: Аспект Пресс, 2007.— 365 с.

Эренжен Хара-Даван (1883-1942) Чингисхан как полководец и его наследие gumilevica.kulichki.net/gumilevica.kulichki.net/HD/index.html

Методичні рекомендації

У першому питанні теми слід визначити часові рамки та фази ІІІ циклу гегемонії за Дж. Модельскі. Необхідно відзначити хвилі Кондратьєва, на експлуатацію економічного зростання в рамках яких спирались силовий (монголи) і економічний (Генуя) гегемони цього періоду. Слід також назвати цілі цього циклу гегемонії і описати його специфіку за Дж. Модельскі, вказати атрибути такої глобальної політичної структури як імперія[127].

Також у цьому питанні слід згадати про передумови підйому імперії монголів і її майбутніх успіхів: внутрішні – особливості соціальної структури і генезису державності у монголів[128], структуру їх внутрішньої організації, зокрема, армії, еліти, особистісний чинник Темучина[129], особливості прийняття, обгрунтування і втілення їх політичних, зокрема, зовнішньополітичних рішень[130]; зовнішні – дипломатичну, етнічну й соціальну ситуацію в Східній Азії[131], зокрема масштабний конфлікт Південної Сун, Сі-Ся і Цзінь, потребу останньої в захисті від кочівників з півночі, і роль у цьому монголів. Тут також необхідно розглянути умови, які визначали стосунки Китаю і монголів перед їх зіткненням – ставлення імператорів Китаю до степових народів, релігійні і економічні відносини між монголами та китайцями, умови за яких кочовики, зокрема і монголи, могли подолати велику китайську стіну[132].

У другому питанні слід вказати, що на першій фазі гегемонії (1190-1220) монголи намагались консолідувати простір навколо себе використовуючи інтереси імперії Цзінь[133], ліквідовуючи конкурентів – татар і кереїтів, завойовуючи інші племена і дрібніші державні утворення і створюючи в такий спосіб свою конфедерацію. Їх перша сутичка з військовими лідерами Євразії – імперіями Цзінь і Сі-ся була невдалою однак дала їм досвід використання китайських технологій адміністрації й ідеї мандату неба. Варто підкрелсити що нездатність вдатись до завоювання в китайському ядрі світ-системи (представленому імперіями Південною Сун, Сі-ся і Цзінь)[134] і скерувала їх до експансії в рамках напівпериферії і периферії євразійського центру[135] – степового ядра світ-системи під гаслами "єдности" тюрків і монголів та захисту мусульман від невірних. Це дозволило Чінгіз-хану першу значну імперію – Хорезм[136]. Тут також бажано вказати, що на згаданій фазі гегемонії внутрішні проблеми в імперії Цзинь, її конфлікт з Південною Сун і Сі-ся, призвели до того, що цей військовий полюс Євразії почав занепадати (в 1919 р.)[137].

У третьому питанні слід розкрити особливості євразійської імперії монголів. Тут варто вказати що припинення її західної експансії і незавершеність знищення Хорезму[138] на початку ІІ фази гегемонії (1220-1250) була викликана загрозою на сході – спробою імперії Сі-ся створити союз із остатками імперій Ляо і Цзін та окремими лідерами монголів[139], чим створювала Чінгісхану загрозу створення найпотужнішого військового противника. Ця загроза в першу чергу змусила монголів зайнятись ліквідацією імперії тангутів[140]. Ліквідація імперії Сі-Ся дозволила монголам остаточно підкорити Хорезм (1224), а після цього родичів правителів Хорезму – кипчаків Причорномор’я, Русі (1223), розбити емігрантського правителя Хорезму (1231) і переслідуючи його вторгнутись у Іран, на Близький Схід[141] та в Індію[142], Закавказзя й Північний Кавказ до Чорного моря[143], взявши під контроль один із маршрутів Великого шовкового шляху по всій його протяжності. Далі слід вказати що успіхи на заході і викликане цим зростання потенціалу імпереї Чінгіз-хана дозволило йому ліквідувати Цзинь (1234)[144], воювати проти Кореї[145]. Вже після смерті засновника імперії монголів здобуті військові успіхи дозволили лідерам монголів за рішенням курултаю 1235 р.[146] перейти до наступу на багатьох напрямках водночас зокрема проти Індії[147] та економічного полюса Євразії – Південного Сун. Також слід відзначити, що в цей період було закладено основи для систематичної експлуатації поідкрених земель з опорою на досвід китайських імперій[148] і для розпаду імперії монголів – через її поділ на улуси[149] згідно з заповітом Чінгізхана. В цьому ж питанні слід звернути увагу на євразійську дипломатію католицької церкви, спрямовану на спроби умиротворення монголів і їх християнізацію[150].

Четверте питання слід присвятити розгляду третьої фази циклу гегемонії (1250-1280): агонії імперії Сун і її підкоренню Хубілаєм а також завоюванню іншими онуками Чінгіз-хана західної Азії[151] і Східної та Центральної Європи[152], спробам завоювання Єгипту[153], Південно-східної Азії і Кореї[154]. Слід вказати, що припинення монголами експансії на захід і незавершеність завоювання ними Європи, Близького Сходу і Північної Африки була викликана виключно внутрішніми проблемами всередині імперії, як економічними[155] так і прагненням її лідерів боротись, в першу чергу, за контроль над центром світ-системи, а не за завоювання її периферії[156]. Також варто підкреслити що в цій фазі завершилась китаїзація східної частини імперії[157] яка сприяла падінню Південної Сун, оскільки китайці півдня поклади на монгольську династію Юань надії на обєднання країни та ісламізація північно-західної частини імперії монголів[158], яка сприяла розпаду імперії Чінгісхана на мусульманську й китайську частини.

Пяте питання слід присвятити розгляду обставин падіння імперії монголів у четвертій фазі цього циклу гегемонії (1280-1300)[159], згадавши як про провал чергової хвилі її експансії[160], так і про її внутрішні проблеми[161]. спричинені цим політичні та соціально-економічні наслідки[162], зокрема пандемію чуми спричинену ліквідацією політичних кордонів в Євразії й швидкими пересуваннями мас військ. Також слід описати причини й наслідки невдачі монголської спроби обєднати Старий світ зокрема необхідність перебудови політичної й економічної систем старого світу на началах іншої (неімперської) організації заснованій на націях-державах і капіталістичній економіці[163].

В цьому ж питанні слід зосередитись на місті-державі Генуя, яка отримала найбільшу вигоду від перебування Шовкового шляху в рамках однієї політичної системи. Варто вказати, що за Німфейським договором (1261) з Візантією Генуя отримала контроль над європейським виходом Великого шовкового шляху в Азовське море. Розглянути політичні і соціально-економічні передумови зростання у італійському анклаві капіталізму одного з міст великої четвірки – міста-держави Генуї як політичної сили яка контролювала термінал доступу до монгольської імперії і перемогла свого конкурента – Пізу. Слід пояснити зміст її гегемонії і значення для вибору альтернатив глобального політичного розвитку пояснити причини занепаду її політичної гегемонії розпадом імперії Чінгізхана і зміною розстановки сил в чорноморсько-середземноморському басейні[164].

У рефераті слід розглянути роль імперської спадщини монголів – симолічної технологічної політичної кульутрної адміністративної у створенні світів-імперій які намагались боротись за панування над планетою – османів Росії й Великих моголів.[165]


 

 

Тема 7. Гегемонія Венеції

1. Четвертий цикл гегемонії: його специфіка і завдання.

2. Технологічні та військово-політичні політичні передумови гегемонії Венеції.

3. Фази гегемонії Венеції.

3.1. Генуя: військова поразка фінансове домінування.

4. Розпад монгольської імперії. Спроби відновлення імперії Тамерланом.

3.1. Підсумок четвертого циклу та ери євразійського транзиту.

Реферати

Великі держави Західної Європи: формування передумов для глобальної експансії.

Китай династії Мін: причини програшу в глобальній експансії.

 

Література

1. Арриги Дж. Долгий двадцатый век: Деньги, власть и истоки нашего времени / Арриги Джованни; пер. с англ. А. Смирнова и Н. Эдельмана. — М.: ИД «Территория будущего», 2006. — 472 с.

2. Гаррет М. Венеция: История города / Мартин Гappeт; [пер. с англ.]. – М.: Эксмо; СПб.: Мидгард, 2007. – 352 с.

3.Вебер М. История хозяйства. Город / Макс Вебер. – М.: КАНОН-Пресс-Ц, Кучково поле, 2001. – 576 с. http://krotov.info/libr_min/v/veber/veb_08.html;


Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2019 год. Все права принадлежат их авторам!