Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






IT. ОСНОВНІ ФОРМИ ПСИХІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 31 часть




читають додаткову літературу, проводять самостійні спостере^ ження в природі, захоплюються винахідництвом, виявляють' також ініціативу в праці, у громадських справах класу і ніколи,, жваво відкликаються на події в громадському житті країни,*;

Важливою новою якістю у дітей середнього шкільного віку! є виникнення прагнення самостійно ставити цілі самовихованню волі. Це зумовлюється загальним розвитком самосвідомості під--літків, в зв'язку з яким у них виникас інтерес до свого психі многой життя, до особливостей своєї волі, характеру, розумових процесів*"

При недостатньому керівництві з боку дорослих зазначенії прагнення підлітків приймають інколи небажаний напрям. Деякій підлітки вдаються до штучних засобів перевірки і тренування' своїх вольових якостей, наприклад виходять на мороз без шапки,; піднімаються по ринві на дах високої будівлі і т. п., гадаючи, ща,; таким шляхом можна перевірити і розвинути свою витривалість і безстрашність. Вчителі і батьки повинні не лише пояснювати, дітям недоцільність і рискованість таких вчинків, але і вживати заходів, які б надавали можливості дітям задовольняти їх прагнення до самовиховання волі. А. С. Макаренко пропонував з цією метою організувати літні табори, де діти змогли б жити в палатках, нести нічне вартування, робити тривалі походи, туристські екскурсії і т. п. Разом з тим слід доводити дітям, що кращою школою тренування волі є вправи в неухильному, постійному виконанні ними своїх навчальних і трудових обов'язків, боротьба з поганими звичками і недоліками в своїй поведінці, невитриманістю, запальністю, лінощами і т. д. Слід також схвалювати наміри підлітка працювати над собою, підкреслювати його успіхи в цьому відношенні і підбадьорювати в разі невдач.

Виявляючи самостійність та ініціативу при постановці різних цілей і їх досягненні, підлітки починають глибше обмірковувати, обдумувати свої наміри і дії. В зв'язку з цим процес обговорення і прийняття рішення виділяється в них у відносно самостійний процес і перетворюється в особливу фазу вольового акту особистості. У підлітків нерідко спостерігаються в цьому періоді свідоме обговорення мотивів вибору дії і усвідомлене, відповідальне прийняття рішень або намірів. Можливість виділення зазначеної фази вольового акту обумовлена розвитком у дітей здатності усвідомлювати свої мотиви, а також взаємопідиорядкованістю мотивів їх поведінки, що більга-менш стало оформлюється в цей період. Для розвитку волі радянських підлітків характерним є при цьому збільшення ролі громадських мотивів їх діяльності, почуття обов'язку, честі колективу, мотиву служіння Батьківщині, яким підпорядковуються всі інші спонукання школяра, внаслідок всіх цих змін у школярів-підлітків розвиваються принциповість, ініціативність і рішучість як вольові якості їх поведінки.



Другою характерною особливістю розвитку волі у дітей середнього шкільного віку є інтенсивне формування в них системи


моральних переконань і вміння керуватися ними в своїх вчинках. Багато підлітків не можуть ще самостійно дати розгорнутого пояснення моральної суті волі, свідомої дисциплінованості і справжнього товариства. Проте при наявності навідних конкретних питань вони справляються з цим завданням і вказують на важливу роль волі, дисципліни і товариства в школі, в армії, на виробництві тощо (А. МалІованов, Т. Рубцова та ін.).

Необхідною умовою успішного формування моральних переконань є, як зазначає А. С. Макаренко, роз'яснення дітям «систематичних начал моралі». З цісю метою в школі проводяться бесіди на етичні теми (про обов'язок, вольову поведінку, справедливість, дружбу, відданість і т. п.), а при обговоренні і оцінці вчинків дітей привчають виходити з моральних критеріїв поведінки. Подібні бесіди мають тим більший успіх, чим тісніше пояснювані моральні норми пов'язуються з подіями в житті класу і школи, а також з подіями громадського і політичного життя

країни.

Однак засвоєні дітьми моральні принципи можуть перетворитись в дійові переконання, які мають реальний вплив на їх поведінку лише в тому випадку, коли школярі систематично тренуються в правильних моральних вчинках. Вирішальну роль у формуванні моральної вольової поведінки підлітка відіграє погоджена висока вимогливість до нього з боку вчителів і дитячого колективу. Разом з тим надзвичайно важливо, щоб школяр привчався сам ставити вимоги до своїх товаришів і добиватися їх виконання. Це можливо тоді, коли він виступає в ролі уповноваженого колективу (чергового, старости і т. д.) і спирається в своїх вимогах на його авторитет. Внаслідок вправ в умінні підкорятися вимогам колективу і самим ставити вимоги до товаришів у підлітків формується вимогливість до себе, до своєї власної поведінки. Тому успішне виховання вольової поведінки можливе лише в умовах активної участі підлітків у житті дитячого колективу, в процесі виконання ними громадських обов'язків, які доручаються дітям шкільною, піонерською і комсомольською організаціями. Це сприяє формуванню у підлітків комуністичної принциповості, що становить важливу вольову якість радянської людини.



У середньому шкільному віці у дітей відбувається дальший розвиток здатності свідомо керувати своїми діями і вчинками. В цей період підлітки з успіхом оволодівають умінням свідомо користуватися різними прийомами керування своею поведінкою. Спостереження показують, що в підлітків розвивається здатність критично ставитися до себе, вони усвідомлюють недоліки своєї поведінки і намагаються виправити їх. За даними М. С. Лу-кіна, школярі середнього шкільного віку починають свідомо і активно оволодівати прийомами керування своєю поведінкою. Щоб подолати свою невитриманість і стимулювати настирливість, підлітки привчаються користуватися прийомами самопереконан-


ня, самонаказу або самозаборони, а також вдаються до прийо переключення своїх дій на те, що завжди спричиняє у них с~~ кійний стан і робочий настрій. Завдяки цьому у підлітків з ус" хом розвивається витримка і самовладання як вольові якой їх поведінки.

Важливу роль у формуванні у школярів середнього шкільно віку вміння керувати собою відіграє оволодіння ними прийомам самостійного планування і перевірки своєї діяльності. В початк вій школі навчальна діяльність дітей у класі й дома органїз вується, планусться і перевіряється вчителем і батьками. Ди~ в III — IV класах діти набувають деяких навичок працювати сам стійно за рекомендованим їм планом. В середньому шкільно віці настають важливі зміни в цьому відношенні. Підлітки почи нають оволодівати вмінням самостійно планувати свою робот по виконанню складних навчальних і трудових завдань, нідпо рядковувати свої дії прийнятому плану і перевіряти його вико нання. Вони навчаються, наприклад, накреслювати план робот пад підготуванням доповіді, твору, підготовки до екзаменів і т. д, розрахований інколи на декілька тижнів, у зв'язку з чим ї доводиться самостійно вносити корективи в свій постійний режи дня. Праця за планом привчає учнів розподіляти свої сили від повідно до розміру і термінів завдання і стійко переборювати при цьому зовнішні і внутрішні перешкоди. Внаслідок цьогй у підлітків виховується організованість поведінки, одна з найважливіших якостей волі.

Необхідною умовою успішного формування у школярів середнього шкільного віку здатності володіти собою, керувати своєю поведінкою і планомірно працювати служить організація в дитячому колективі товариської критики, взаємоконтролю і взаємодопомоги, завдяки чому підлітки привчаються свідомо боротися з своїми недоліками. Волику роль відіграє в цьому добре поставлена робота піонерської і комсомольської організацій в школі. Таким чином, у середньому шкільному віці відбувається інтенсивне формування принциповості, цілеспрямованості, самостійності і організованості вольової діяльності підлітків.

Одним з важливих завдань виховання волі в підлітковому віці є створення сприятливих умов для розвитку самостійності та ініціативи дітей. Відсутність таких умов спричиняється до появи у них негативізму і впертості, що становить, як ми знаємо, одну з форм слабовілля. Негативізм підлітка виявляється в непокірності, небажанні приймати до уваги зауваження дорослих^ а іноді в намаганні діяти наперекір їх вимогам.

Деякі зарубіжні психологи і педагоги намагаються розглядати негативізм як прямий наслідок нібито кризи цього віку в зв'язку з статевим дозріванням, що призводить, на їх думку, до загострення у підлітків духу протиріччя. Насправді ж процес статевого дозрівання, хоч і позначається на динаміці нервових процесів у дітей, але сам по собі не чинить значного впливу на 414


зміст і спрямованість їх поведінки. Про це свідчить те, що негативізм спостерігається далеко не у всіх підлітків, хоч всі вони переживають цю стадію фізіологічного розвитку. Справді ж основною причиною появи у деяких дітей негативізму є серйозні недоліки в їх вихованні, які виявляються в неповазі до особистості підлітка, придушенні його прагнення до самостійності або ж, навпаки,— в схилянні перед ним, потаканні всім його бажанням і примхам. Все це, звичайно, викликає у підлітка різкий протест проти свавілля дорослих або ж нетерпимість до обмеження його невгамовних, нерозумних поривів, що особливо виявляється в умисних порушеннях ним дисципліни, зривах уроків і т. п.

Важливою умовою правильного виховання самостійності І попередження проявів негативізму у підлітка є повага до його особистості, інтересів і запитів. Слід виявляти всяке довір'я до підлітка, зважати на його наміри і плани, не нав'язувати йому своїх пропозицій. Неприпустима також сувора, надмірна регламентація кожного кроку дітей і дріб'язкова, причеплива перевірка їх дій. Разом з тим не слід надавати підліткові необмеженої свободи, допускати повну безконтрольність і безкарність допущених ним провин. Важливе значення при цьому має погодженість виховних заходів учителів І батьків, їх педагогічний такт, а також уміння спиратися в своїх вимогах на громадську думку і підтримку дитячого колективу.

Розпиток волі Старший шкільний вік — це завершальний період

в старшому в розвитку волі у дітей. В цей час вольові якості

шкільному старших школярів стають зрілими, досягають до
шці, сить високого рівня розвитку.

Розвиток волі у старших школярів виявляється передусім у формуванні в них уміння ставити стійкі цілі щодо свого майбутнього самостійного життя і підпорядковувати їм свою поведінку. Життєві цілі, плани, перспективи накреслюють і підлітки, і навіть молодші школярі. Однак молодші діти не ставляться до накреслених ними перспектив майбутнього як до безумовних, обов'язкових намірів і тому часто змінюють їх. Юнаки ж не лише глибоко замислюються над своїм майбутнім, але і будують конкретні плани свого самостійного життя, приймають стійкі і часто остаточні рішення відносно своєї майбутньої професії, у них оформлюються сталі ідеали і переконання. В зв'язку з цим у юнацькі роки перспективи майбутнього стають для молодих людей близькими, реальними планами і поступово перетворюються в стійкі, дійові мотиви, які безпосередньо спонукають їх до щоденної діяльності.

Під впливом планів па майбутнє у старших школярів починає змінюватися їх ставлення до навчання і праці, до оволодіння навичками культурної, моральної, вольової поведінки. Усвідомлюючи прогалини в своїх зпаннях, уміннях і навичках, недоліки в своїй поведінці і намагаючись надолужити прогаяне в попередні роки, юнаки накреслюють цілі і плани самоосвіти і самовиховання.


Це відбивається у висловлюваннях і щоденниках юнаків і дівчат у ви
гляді розроблюваних ними програм і правил самовиховання, серед яки]
центральне місце належить самовихованню волі і характеру. Так, наприклад,
в щоденнику одігікї учениці ЇХ класу було записано: «Програма на лютий.
1. Мент посмішок, серйозність. 2. Не ледарювати, більше активності. 3. На
полегливість до кінця, але не в дрібницях. А. Виконати своє рішення щодо
англійської мови...» :

Розвиток волі в старшому шкільному віці виявляється також в дальшому формуванні у юнаків система моральних переконань^ які стають в цей період грунтовнішими і стійкішими. Юнакинабагато краще, ніж підлітки, вміють розкрити і обгрунтувати суть моральної вольової поведінки, свідомої дисципліни і справжнього товариства. Разом з тим у міркуваннях старшокласників виявляється створюване в них естетичне ставлення до моральних вчинків і форм організованої поведінки. Вони починають розуміти і цінити прекрасне в людських моральних, вольових вчинках і культурних манерах. Однак міркування багатьох юнаків з приводу моральних якостей людей часто не відзначаються ще повнотою, чіткістю, а інколи й вірністю. Тому необхідно в старших класах посилювати виховну роботу, пов'язану з роз 'ясненням' юнакам основ комуністичної моралі. Прицьому в етичних бесідах слід висвітлювати також і естетичну сторону поведінки.

Інтенсивний розвиток в цей час моральних переконань відбивається на поведінці старших школярів. Вони стають більш принциповими, організованими, дисциплінованими, ввічливими. Юнаки гостро переживають недоліки в своїй поведінці і намагаються позбутися їх.

В юнацькому віці відбувається дальше оволодіння школярами прийомами керування собою. Намагаючись розвивати свої вольові якості, позбутись недоліків у своїй поведінці, старшокласники широко користуються прийомами самоконтролю і само-зобов'язань. Зобов'язання, які приймають на себе підлітки, мають часто досить загальний характер, а інколи і вигляд пустої мрії про сильну волю. На відміну від цього самозобов'язання юнаків стають дедалі конкретнішими і виразнішими.

Характерна особливість самозобов 'язань радянських юнаків і дівчат полягає в тому, що їх зобов'язання перед собою поєднуються з зобов'язаннями, які вони дають колективу товаришів, учителям і батькам. Це надає самозобов'язанням школярів характеру громадського обов 'язку і зумовлює більш відповідальне ставлення юнаків до їх виконання. Засоби самоконтролю, які застосовують старшокласники, також відзначаються нерозривним зв'язком з контролем з боку колективу товаришів і вихователів. Оволодінню цими засобами особливо сприяє розвиток в юнацькому колективі критики і самокритики. Самокритично аналізуючи свої недоліки, невдачі і успіхи, звітуючи про це перед товаришами і вислуховуючи їх зауваження, юнак привчається 416


тим самим, контролюючи себе, об'єктивніше ставитись до даних самоспостереження і висновків самооцінки. Завдяки цьому можна запобігти виникненню суб'єктивізму в самооцінці, який призводить до зневір'я в свої сили або ж до надмірної самовпевненості, в рівній мірі згубних для самовиховання волі.

У старшому шкільному віці відбувається також дальше оволодіння старшокласниками прийомами самостійного планування і організації своєї діяльності.

У цей період правильна організація своєї праці, раціональний розподіл своїх сил і часу стають особливою турботою старшокласників. За умови розумного керівництва з боку дорослих і наявності допомоги шкільного колективу у юнаків вироблюється стійкий стиль вольової самоорганізації навчальної і трудової діяльності.

Ю. А. Самарій наводить з цього приводу таке підтверджене даними спостережень висловлювання учня X класу P.: «Готую уроки щоденно. За порадою П. М., починаючи з VII класу, став в той же день читати задане, на другий — перечитувати і закріплювати. Добре виходило. Краще став запам'ятовувати. Зараз у мене є розпис, які уроки коли готувати. Намагаюсь не за один день урок готувати. Примусити себе прийнятися за працю завжди можу. У нас учитель любив говорити: «Сказано — зроблено*. Я теж це часто повторяю — і якось легше виходить».

Прагнення старших школярів підготувати себе до майбутнього самостійного життя і зв'язана з цим їх активна робота по самовихованню волі обумовлюють дальший розвиток у них цілеспрямованості, принциповості, організованості, наполегливості і витримки як вольових якостей поведінки. Ці якості розвиваються в нерозривному зв 'язку з формуванням особистості юнака, його наукового світогляду, самосвідомості, характеру. Завдяки цьому на кінець старшого шкільного віку вольові якості юнаків перетворюються в стійкі вольові риси їх особистості.

Отже, в старшому шкільному віці вольова діяльність юнаків і дівчат досягає певної зрілості і стає стійкою особливістю їх характеру. Зрозуміло, що на цьому не закінчується розвиток волі людини. Вольові якості юнака і дівчини вдосконалюються І зміцнюються й далі в процесі професійно-трудової діяльності або навчання у вищій школі.

Одним з найважливіших завдань виховання волі в юнацькому віці є поєднання роботи школяра над собою з безпосереднім виховним впливом з боку дорослих. Всякими засобами підтримуючи і спрямовуючи наміри старшокласників до самовиховання волі, слід разом з тим тактовно, але твердо ставити високі вимоги до їх поведінки. В противному разі прагнення юнаків можуть іноді перетворитися в благі, але нездійсненні наміри зайнятися собою, в поведінці ж їх можуть закріплюватись риси слабоволля, невитриманості, недисциплінованості, невміння організовано, наполегливо працювати, пасивність і лінощі.


 


27 266



У даних деяких досліджень виявлено ряд характерних особливостей «стилю» праці тих підлітків і юнаків, у яких є значні недоліки в розвитку волі. До них належить трудність переходу від неробочого стану до праці, тривалий період «розкачування», нелюбов до оброблення, невміння довести справу до кінця. Характерним для них є не уникання праці взагалі, а уникання основної, найважливішої праці, яка потребує планомірних і цілеспрямованих зусиль, праця малими дозами, з перервами, заповненими неробством, залежність в праці від безпосередньої зовнішньої близької стимуляції: нагадувань батьків, їх контролю, нагадувань про загрозу провалу на екзамені і т. д. У таких школярів виявлясться залежність роботи від настрою: не готують уроків з якого-небудь предмета або не готують сьогодні, тому що немає бажання. їх дії і вчинки залежать також від необумовленої або не завжди обумовленої самовпевненості, яка разом з тим поєднується з невдоволенням собою, з визнанням себе «не досить надійним» (Л. Шифмап).

У подібних випадках слід передусім, як зазначає В. І. Селі-ванов, змінити ставлення юнака до труднощів, перешкод, сформувати у нього погляд на подолання труднощів як на засіб загартування своєї волі. Це досягається не лише шляхом роз'яснень з наведенням прикладів з життя видатних людей, але й прикладами праці інших учпів, які досягли успіхів у розвитку волі. Поряд з цим слід організувати вимоги класного колективу до юнака, який усвідомив необхідність працювати над собою, але який ще не вміє самостійно подолати недоліки своєї волі. Сумісні заняття з сильнішими товаришами і контроль з їх боку можуть також мати великий вплив на зміцнення волі школяра.

Нарешті, батьки і вчителі повинні настирливо вимагати виконання юнаком режиму праці, тактовно контролювати його і ставити перед ним все нові, з кожним разом складніші вимоги. При цьому, поряд із схваленням досягнутих успіхів, можливий і осуд дій юнака, в якому слід підкреслювати, однак, не стільки невдачі в роботі, скільки недостатність його зусиль і прагнень в подоланні труднощів.

Розвиток волі в дитячому віці є результат всієї
Загальний сукупності виховних впливів на дитину, а не
шлях ішхопан- лише окремих спеціальних заходів. Тому вихо-
ня і розпитку * . ... ,

волі v дітеіі." иання волі у дітей нерозривно пов язане з усією системою трудового, морального, розумового, естетичного, а також фізичного виховання дитини в школі і в сім'ї. Виховання волі це по суті процес виховання особистості в цілому, а не якоїсь однії.ї якості.

Основним принципом виховання волі в дитячому віці є правильне сполучення свідомого переконування дітей з організацією вимог до їх поведінки. Свідоме переконування дитини полягає в обгрунтованих роз'ясненнях їй суспільної значимості певних правил і способів поведінки, а також в наслідуванні нею особи-418


етоґО прикладу належної поведінки вихователів і товаришів. А. С, Макаренко вказував, що формування вольової дисциплінованості поведінки обов'язково супроводиться усвідомленням її норм і їх суспільного значення, але дисциплінованість не може цілком визначатись лише процесами такого усвідомлення. Дійсно, учень може добре розуміти значимість, наприклад, якого-небудь правила поведінки та важливість Його дотримування, але не виконувати цього правила і не прагнути розвивати свою волю. В зв'язку з цим Макаренко підкреслює, що основою виховання дисципліни є вимоги до дитини, які ставлять перед нею суспільне середовище, умови життя і діяльності.

Не всякі, однак, безпосередні і словесні впливи на дитину завжди виконують роль справжньої вимоги. Справжні, дійові вимоги характеризуються тим, що їх виконання або невиконання реально впливає на життєві відносини дитини, на її взаємини з оточуючими людьми, а також на її ставлення до самої себе. Так, наприклад, дитина починає прагнути виконувати правила для учнів лише тоді, коли порушення нею дисципліни тягне за собою істотні зміни в її становищі в школі, в класі або в сім'ї, яким вона дорожить. Якщо ж невиконання цих вимог нічого не змінює в шитті учня, не зачіпає його життєвих Інтересів, то вони сприймаються ним як суто словесні вимоги і не позначаються на його поведінці. Організація вимог до дитини не вичерпується тому окремими спеціальними заходами, вказівками, зауваженнями, розпорядженнями дорослих. Система вимог до дитини визначається всіма умовами її життя і діяльності в сім'ї, школі І навколишньому оточенні, всім стилем взаємин дитини з її середовищем , а також всіма традиціями, звичками і режимом праці, відпочинку, побуту.

Особливе значення для виховання волі має сполучення вимог до дитини з боку дорослих з вимогами до неї з боку дитячого колективу. Комуністичну волю, писав Макаренко, неможливо виховати без спеціальних вправ в колективі. У зв'язку з цим він накреслив таку лінію розвитку вимог у процесі виховання дітей: спочатку вимоги до дитини ставлять лише батьки і вчителі, потім їх вимоги починають підтримуватись активом учнів, а пізніше — всім шкільним дитячим колективом і, нарешті, дитина навчається сама ставити вимоги до самої себе.

Вольові дії дитини спочатку зумовлюються зовнішніми вимогами до неї, які мають постійний, розгорнутий, деталізований характер, а їх виконання безперервно контролюється. Далі зовнішні вимоги можуть мати більш загальний, згорнений характер і супроводжуватись лише періодичним контролем їх виконання. В цей час дії дитини починають регулюватися самоиагадувапням про свої обов'язки і про необхідність контролювати свою поведінку. Нарешті, дитина оволодіває умінням самостійно ставити самовимоги і прийомами самоконтролю їх виконання, завдяки чому її поведінка набуває «саморегульованого» характеру. В ре-

27*

зультаті систематичного виконання зовнішніх вимог і самовимо у дитини утворюється внутрішня потреба стійко застосовуват вольові способи діяльності, тобто формуються позитивні вольов якості, які поступово стають вольовими рисами її характеру.

Воля дитини, як і Інші її психічні властивості, розвивається в процесі її практики, в процесі діяльності, спрямованої на досягнення поставлених нею цілей або виконання засвоюваних норм поведінки. Тому другим важливим принципом виховання волі є сполучення свідомого переконування дитини $ організацією її практичного досвіду здійснення вольових дій, вчинків,

У зв'язку з цим слід зазначити, що не всяке вправляння у виконанні певних вимог сприяє розвиткові волі. Якщо учень навіть систематично дотримується, наприклад, певних вимог дисципліни, але робить це переважно для того, щоб уникнути зауважень, покарання, то це не забезпечує бажаного розвитку волі. Позитив-не значення для виховання волі мають передусім свідомі цілеспрямовані вправи у здійсненні вольових дій, тобто вправи, зв'язані з свідомим прагненням дитини навчитися володіти собою, опанувати вольові способи поведінки. Такі прагнення виникають у дітей в зв'язку з формуванням у них мотивів громадського обов'язку, а також пізнавальних мотивів. Якщо ці прагнення підтримуються і схвалюються вихователями, то в дальшому на їх ослові виникає Інтерес до самовиховання волі, який в свою чергу стає важливою умовою розвитку волі.

Нагромадження досвіду вольової поведінки допомагає дитині краще виконувати вимоги середовища і тим самим зміцнює її становище в сім'ї, в школі, в дитячому колективі. Завдяки цьому дитина на своєму власному досвіді переконується в життєвій важливості завдання виконувати суспільні вимоги і розвивати свою волю. Це означає, що практика вольової поведінки обумовлює формування у дитини свідомих переконань в значимості волі і необхідності працювати над її розвитком. Отже, виховання волі у дітей відбувається як єдиний процес, у якому моменти усвідомлення, переконування і вправляння, набування досвіду взаємопов'язані та взасмозу мовлені.

Вимоги до дитини виступають не лише в формі вказівок, розпоряджень або правил поведінки. Однією з форм вимог к, за Макаренком. також покарання. Тому покарання служить важливим засобом виховання волі у дітей.

Не всяке, однак, покарання має належний виховний вплив на дитину. Невиконання вимоги, порушення учнем дисципліни І зв'язане з цим покарання означає виникнення певного конфлікту між дитиною і її середовищем. Якщо накладене покарання сприймається дитиною як иезаслужене, то воно но тільки не усунас наявного конфлікту, але може навіть породити нові протиріччя. Корисним у виховному відношенні є, на думку Макаронна, покарання, що усвідомлюється і переживається дитиною як осудження колективом її неправильних дій, вчинків. В цьому випадку передо


живання дитиною своєї помилки як вини перед колективом викликає у неї бажання виправитись і тим самим ліквідує виниклий конфлікт. Саме тому необхідною умовою виховного впливу покарання є підтримка з боку дитячого колективу рішення педагогів покарати порушника суспільних вимог. Тільки тоді, коли колектив за вашими плечима і колектив думає так само, як ви, і засуджує так само, як ви, тоді тільки можна карати (Макаренко). Неврахування цього є одною з основних причин незадовільної постановки виховання волі і дисципліни в деяких школах.

Буває і так, що дитина негативно ставиться до громадської думки колективу і переживає покарання як помсту з його боку. Це трапляється особливо тоді, коли окремі педагоги і члени дитячого колективу, вимагаючи накласти покарання, виявляють неповагу до порушника дисципліни, висміюють його, принижують ного особисту гідність. Саме цим пояснюються часто невдачі у боротьбі за зміцнення дисципліни, які спостерігаються в багатьох школах, а також і в сім'ях. Ось чому найважливішого умовою успішного виховання вольової дисциплінованої поведінки у дітей є дотримування положення: як можна більше вимог до людини і як можна більше поваги до неї (Макаренко).

Покарання повинно пов'язуватися з другим важливим засобом виховання волі, з заохочуванням дитини, її зусиль добре виконувати вимоги, які їй ставлять. Схвалюючи вчинки дитини, слід, однак, но припускати, щоб одержання похвали або нагороди перетворювалися для неї в самоціль. Щоб запобігти цьому, треба схвалювати переважно ті дії дитини, які пов'язані з досягненням мети, поставленої перед усім дитячим колективом. Завдяки цьому похвала чи нагорода сприятиме формуванню у дітей колективістичних мотивів, з якими пов'язуватимуться і їх нрагнення оволодівати вольовими способами поведінки.

ЛІТЕРАТУРА.

НіколенкоД. Ф., Психологія вольової діяльності, зб. «Радянська психологічна наука за 40 років», К., 1958; А с н і н В. І., Загальні питання розвитку волі у дітей, Наукові записки ін-ту психології УРСР, т. VI, К., 1950; Павлов І. П., Двадцятирічний досвід об'єктивного вивчення вищої нервової діяльності тварин, К., 1953, розд. ЇХ; Л у р і я О. P., Деякі питання генезису вольових дій у дитини, Наукові записки ін-ту психології УРСР, т. VI, К., 1956; Л у р и я А. Р., Роль речи в формировании произвольных движений, Материалы совещания по психологии, М., 1957; 3 а-п о р о ж е ц А. В., Развитие произвольных движений, М., 1960; М а к а-Р е н к о А. С, Воля, мужність, цілеспрямованість т. 5, К., 1954; В о в-ч и к-Б л а к и т н а М. В., Дитячі вередування та впертість і способи її усунення, К., 1958; В є. де но в А. В., Воспитание воли ребенка в семье, М., 1952; ВеденовА.В., Воспитание воли у школьников в процессе учебной деятельности, М., 1957; Селиванове. И., Воспитание воли школьника, М., 1954; ЧаматаП.Р. (ред.), Питання психології виховної роботи в молодших класах середньої школи, К., 1953.


Частина третя


Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2019 год. Все права принадлежат их авторам!