Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






IT. ОСНОВНІ ФОРМИ ПСИХІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 25 часть



Майстри-педагоги — це, як правило, емоціональні люди, відзначаються багатством і повнотою почуттів. Для них с рактерним почуття любові до своєї професії, любові до дітей захоплення справою їх навчання, формування їх свідомості. Р~ бота з дітьми наповнює їх життя глибокими і хвилюючими по чуттями. Готуючись до уроку, плануючи матеріал, учитель пе редбачає і ті почуття, які він має викликати в учнів під час уроку Викладаючи його зміст, він разом з учнями виявляє і свое ем~ ціональне ставлення до справи, яке є необхідною умовою павчаль но-внховпого успіху уроку.

Вили емоцій і почуттів.

Переживання людини дуже різноманітні. Що у них краще розібратися, їх поділяють на вид за їх змістом, характером того ставлення людини до об'єктивної дійсності, яке в них виявляється, ступенем' їх розвитку, силою і особливостями їх прояву.


Відповідно до цього всю різноманітність людських переживань можна поділити передусім па дві групп: переживания, що


є відображенням ситуаційного відношення людини до певних об'єктів, і переживання, в яких виявляється стійке і узагальнене ставлення до них. Перша група переживань, як зазначалось, називається емоціями, друга — почуттями у вужчому значенні цього слова.

Емоції поділяються на прості, що є безпосереднім відображенням взаємовідношень людини з тими чи іншими об'єктами, і складні, в яких це відобра/кення має опосередкований характер. За силою, характером прояву і стійкістю серед емоцій виділяють афекти і настрої.

За змістом виділяють передусім моральні, інтелектуальні і естетичні почуття. Деякі з них можуть набирати характеру пристрастей.

Прості емоції викликаються безпосередньо дісю

Прості емоції. г . ,, . ' ,

на організм тих чи інших оо сктів, пов язаних з заОоволенням його первинних потреб. Вони виникають у зв'язку з відчуттями їх властивостей. Останні (кольори, запахи, смаки тощо) бувають нам приємні чи неприємні, можуть викликати задоволення чи незадоволення. Ці переживання породжуються також ходом задоволення органічних потреб в їжі, в питві тощо. Емоції, безпосередньо зв'язані з відчуттями, називаються емоціональним тоном відчуттів. Він має місце також у сприйманнях об'єктів, пов'язаних Із задоволенням, первинних потреб людини.

Емоціональний топ аа споїм походженням є безумовнорефлекторною реакцією на деякі подразники. Він по-різному ниявлениії у різних відчуттях. Особливо виразно пін виступає в нюхових, смакових, больових, термічних, органічних відчуттях. Інтенсивність його змінюється у зв'язку із зниканням людини до подразника, що ііого викликає, усвідомленням нею необхідності зазнати на собі ііого впливу. Так, неприсмніеть больового відчуття зменшується у людини, наприклад, при усвідомленні нею необхідності лікувальної процедури, яка спричиняється до цього відчуття. Прості емоції викликаються також умовними подразниками, що набули для людини певного сигнального значення.



Переживання задоволення і незадоволення, приємного й неприємного є основними якостями елементарних емоцій. Будучи полярними, вони виступають в житті людини як єдність протилежностей. Емоції задоволення і незадоволення посилюють одна одну. Пізнавши незадоволення, людина належно оцінює і задоволення. Людина тільки на сумну монету страждань може купувати насолоду (Упшнський). Емоціональний топ відчуттів і сприймань відіграє важливу роль в діяльності людини. Він регулює "її дії, спонукаючи її шукати одні об'єкти, уникати інших, відмовлятися, захищатися від них.

,, . ... В процесі життя і діяльності людини слемептар-

Іжладіп емоції. . .'.. , .

ні її переживання перетворюються на складні

емоції, зв'язані з розумінням їх об'сктів, усвідомленням їх жит-

тсвого значення. Так, задоволення від смачної їжі є простою

емоцією, задоволення ж від успішного закінчення якого-небудь

завдання, сприймання красивого пейзажу чи картини є склад-


ним переживанням. До складних емоцій належать такі переживання людини, як радість, смуток, страх, гнів, сором і ін.

Емоція радості, виникаючи ще в ранньому віці, набував в процесі свого розвитку дедалі більшої складності. Вона викликаються у нас найрізноманітнішими об'єктами, зв'язаними з нашими заняттями, потребами, інтересами, прагненнями і настановами. Ми радіємо, спостерігаючи, як ростуть і розвиваються паші діти, дізнаючись про їх успіхи в навчанні, зустрічаючись з нашими друзями, домагаючись успішних результатів у своїй виробничій і іншій діяльності, слухаючії і читаючи повідомлення про успіхи комуністичного будівництва в нашій країні тощо. Найбагатншм джерелом наших радостен є наша успішна діяльність, наші взаємини з іншими людьми в процесі спільної діяльності на користь нашого суспільства. Переживання радості характеризується різними якостями залежно від його об'єкта, життсвої ситуації і індивідуальних особливостей людини. Воно набуває також і різної сили та по-різному виявляється назовні.



Переживання суму викликається різними фактами, подіями, які розцінюються особистістю як душе несприятливі для ходу її життєвих взаємовідносин, як невдача в її діяльності, певна втрата для неї, для її близьких, для суспільства. Емоція суму також потребує усвідомлення значення тієї події, що її викликає, передбачення її наслідків. В ній виявляється ставлення людини до цієї події, пов'язане з тими потребами, інтересами, прагненнями, якими живе дана людина. Емоція суму характеризується незадоволенням, пригніченням, жалем, часто моральним стражданням. Різні ступені й відтінки її знаходять вияв у таких словесних характеристиках, як смуток, журба, скорбота, горе тощо. По-різному вона виявляється і зовні.

Прикладом складних емоцій є перешивання гніву, яке набуває різної складності на різних ступенях розвитку особистості. В своїх перших проявах гнів виникає ще у маленької дитини у тих випадках, коли трапляються безпосередні перешкоди в задоволенні її потреб, коли дорослі обмежують її рухи, затримують вияв «рефлексу свободи» (Павлов). З розвитком особистості переживання гніву починають викликатися не тільки безпосередніми, а й уявлюваиими перешкодами в її діяльності, обставинами, про які вона дізнається з допомогою мови, і передусім людьми, їх діями, вчинками і негативними моральними якостями. Ми гніваємося на тих людей, які виявляють безвідповідальне ставлення до своїх обов'язків, проявляють ледарство, недисциплінованість і і типі негативні властивості, на ворогів нашої Батьківщини. Спільною рисою для різноманітних проявів гніву с його зв'язок з прагненням особистості усунути перешкоди в діяльності (Ушипський). Протилежними емоції гніву с переживання ніжності, доброти.

Емоція страху спочатку викликається безпосереднім впливом деяких подразників. Такими є, наприклад, різкий звук, раптова


втрата точки опори, які лякають маленьку дитину, викликають у неї здригання, загальне занепокоєння. В процесі набування особистого життєвого досвіду змінюється спосіб виникнення цієї емоції: з безумовпорефлекторної, інстинктивної реакції на певні об'єкти вона стає умовнорефлекторною, зв'язаною з усвідомленням небезпечності, загрозливості тих чи інших об'єкті», ситуацій. У зв'язку з цим одні страхи зникають, інші — виникають. Дещо з того, що раніше лякало людину, перестає її лякати, натомість виникає емоція страху в таких ситуаціях, небезпечність яких раніше не усвідомлювалась. Вона породжується І уявлюванпмп об'єктами, подіями, про які людина дізнається з словесних повідомлень.

Залежно від ситуації, ступеня усвідомлення людиною її небезпечності, загрозливості та від індивідуальних особливостей людини страх може набувати різної інтенсивності, починаючи з легкого побоювання і закінчуючи жахом. Побоювання виникає тоді, коли людина сподівається на якусь небезпечну подію, в настанні якої вона не впевнена^ або сприймає об'єкт, загрозли-вість якого для неї неясна, сумнівна. Виявом раптового страху, що виникає при несподіваних і сильних враженнях, с ляк, який звичайно проходить, як тільки людина освоюється з незвичним враженням, усвідомлюючи, що в ньому немає нічого загрозливого. Іноді він може перейти в тривалий страх, як тільки людина переконається в наявності справжньої серйозної небезпеки. Чим більше людина підготовлена до сприймання цієї небезпеки, чим менш несподівано вона її застає, чим більше людина може панувати над собою, тим менше вона лякається або Й не боїться зовсім.

Нахил людини легко піддаватися страхові, не обдумуючи серйозності небезпеки і не мобілі зуючи своїх зусиль на його подолання, називається лякливістю і є складовим моментом негативної риси характеру, що називається боягузтвом. Вона відіграє негативну роль у житті людини, пов'язану з негативною роллю більшості проявів страху в її діяльності. Ця емоція належить до найважчих для людини почувань і саме тому, що ставить непереборну перешкоду для дальшої її діяльності. За образним висловом Ушинського, страх кидає важке каміння по її шляхах, вплітається в усю душевну роботу, пригнічує і зупиняє її. Чим більше і триваліше пригнічував людину страх, тим більше піднесення охоплює її, коли вона переборює його. Протилежною страхові є емоція безстрашності, сміливості, яка теж змінюється в ході розвитку особистості, починаючи з нерозважливої сміливості маленької дитини, яка не усвідомлює небезпечності тих чи інших об'єктів, і закінчуючії обгрунтованою сміливістю людини, яка здає собі справу в їх небезпечності. В житті людини почуття сміливості виступає в єдності з перешиванням страху. Останнє допомагає формуванню розсудливої сміливості, яка є складовим моментом мужності людини.


 




Не той мужній, хто лізе на небезпеку, не почуваючи страху, той, хто може поборотії найспльніший страх і думати про небез пеку, не піддаючись страху (Ушинський).

Емоції людшш розвиваються в процесі її спілкування з ін шили людьми. Вони збагачуються лід виливом безпосередніх ї взаємин з іншими людьми, під впливом читання художніх тво* ріп, сприймання картин, кінофільмів, театральних вистав, му* зики тощо. Внаслідок цього виникає те багатство їх змісту, яке* <; характерним для кожної розвиненої людини. Воно залежить від багатства її реальних, безпосередніх і опосередкованих відношень до об'єктивної дійсності.

Провідну ролі, в їх формуванні відіграють суспільні відносини. Вони визначають зміст і характер багатьох емоцій людини. Суспільна обумовленість емоцій особливо яскраво виявляє* ться в таких переживаннях, як сором, образа та ін. В них вияв? ллється внутрішній зв'язок особистості з іншими людьми, чут-г ливість до оцінки її дій і вчинків іншими людьми, особливо тими, з думкою яких вона рахується. Похвала з боку інших людей, схвалення результатів її роботи або негативна оцінка її вчинків викликають у неї радість, задоволення, почуття власної гідності або незадоволення собою, моральне страждання. Почуття сорому зокрема виникає в зв'язку з усвідомленням особистістю справедливого негативного ставлення інших до її поведінки. їй стає незручно за те, що вона виявилась у тій чи іншій ситуації не на висоті своїх засобів. Сором її перед собою с соромом перед тими, з ким вона зв'язана, перед колективом, перед суспільством. У деяких своїх формах соромливість може бути пов'язана з неуиевнепістю в своїх силах, побоюванням можливого неуспіху в якій-пебудь роботі, прилюдному виступі, незнанням того, яке враження останній може справити на інших. Такі прояви трапляються і у дітей, зокрема у школярів. В основі їх лежить перевага гальмівних процесів над процесами збудження (Павлов). Переживания сорому виявляється назовні в ряді тілесних змін, які народна спостережливість давно відмітила, а саме: в зміні виразу обличчя, почервонінні, потупленому погляді, відвертанні очей («сором живе в очах»), метушливості поведінки тощо.

Суспільна обумовленість елюцій людини виступає виразно також у різноманітних переживаннях, що виникають в процесі її трудової діяльності, при сприйманні творів мистецтва, літератури тощо. Ці переживания так само, як і емоції гніву, страху, сорому тощо, можуть мати ситуаційний характер і бути також виявом стійкого ставлення людини до певних об'єктів, до певних видів діяльності і до суспільних явищ.

. , ■ Афектамп називаються короткочасні і сильні

Лфекти. v ... '

емоції людини, що виникають раптово и виявляються в різких змінах м'язової діяльності та стану внутрішніх органів. Прикладалш афекті в можуть бути несподівана сильна радість, вибух гніву, напад страху тощо. Для афектів характер-


ним є нестримний вияв їх, на який вказується і в щоденному слововживанні («спалахнув від гніву», «завмер від переляку» тощо).

В основі афективних реакцій лежить передусілі безумовноре-флекторний механізм, що в значній мірі звільняється з-під контролю кори. Афективний стан зв'язаний з послабленням коркового гальмування. Хіба ми не бачимо, як людина під впливом афектів, що перемагає вище гальмування, говорить І робить те, чого вона не дозволяє собі в спокійному стані і про що гірко жалкує, коли мине афект. А чи не різкіше ще це виступає при сп'янінні, при гострому виключенні гальм, як це добре виражено в російському прислів'ї: п'яному море по коліна (Павлов).

Афекти викликаються гострими життєвими ситуаціями, в які потрапляє людина. Часом афект (наприклад, спалах гніву) виникає як розв'язання конфлікту, що виникає у взаєминах лю-дипи з іншими людьми. Іноді афект людини (жах, лютість) є реакцією на загрозу її життю чи життю близьких їй людей. Афект раптово і сильно починається, коли людина несподівано одержує якусь дуже важливу для неї звістку. Іноді афективний спалах поступово підготовлюсться нагромадженням незадоволення у взаєминах людини з ким-небудь. В такому випадку він виникає як наслідок втрати нею терпіння. Виникнення афектів залежить не тільки від життєвих ситуацій, а й від особистості, її темпераменту і характеру, її вміння володіти собою. Схильність деяких людей до афектів, особливо негативних, що спалахують в пустякових ситуаціях, часто є ознакою їх невихованості.

Афекти різко змінюють життєдіяльність людини, вносять глибокі зміни в її психічне життя і залишають часто після себе трипалий слід. Для афективних станів людини характерним є «звуження свідомості», яке виявляється в нерозсудливих вчинках. Людина може, проте, регулювати свої афективні реакції. Вміння їх регулювати вироблюється у людини з участю другої сигнальної системи, в процесі роботи над собою. Важливу роль в оволодінні афектами відіграє контроль за їх руховим проявом.

Настроєм називають загальний емоціональний
Настрої. 1 ... .... '

стан людини, що характеризує а життєвий тонус протягом певного часу. Він є похідним від тих емоцій, які переважають у неї. Настрій часто випикас як відгоміп сильної емоції, пережитої людиною. Перевага певної емоції надає настроєві відповідного забарвлення. Настрій буває радісним, сумним, бадьорим, пригніченим, нудним, досадним, спокійним, песпокін-ним, турботним тощо. Як і всі емоції, настрої характеризуються полярністю.

Настрій є обумовленим явищем. Характер його і стійкість залежать від життєвих обставин, які його породжують, і від індивідуальних особливостей людини. Тимчасові настрої зумовлюються тими враженнями, які людина дістає в даний момент, згадками про ті чи інші події минулого. Стійкіші настрої

12 26<:


породжуються усвідомленням людиною ходу п діяльності, и результатів, успіхів у діяльності того колективу, членом якого вона є. Так, усвідомлення людиною успіху у виконанні нею її виробничих завдань, важливих для суспільства, породжує у неї радісний, бадьорий настрій. Настрої викликаються різними подіями, що мають значення для особистості, іноді навіть дрібними обставинами (наприклад, почутою розмовою, якимсь зауваженням тощо), які сигналі зу ють про з мі ну ставлення до неї інших людей. Чим ширші зв'язки людини з своїм суспільством, чим більше вона живе ного життям, чим багатпіі її виробничі, громадсько-політичні інтереси, тим ширше коло тих суспільних подій, які зв'язані з її особистим життям і зумовлюють її настрої.

В настроях людей відбивається загальний хід суспільного життя. Наша соціалістична дійсність, яка відкриває кожній людині широкі можливості для розгортання діяльності, здійснення творчих задумів, породжує бадьорі, оптимістичні настрої у наших людей. Ясність життєвих перспектив, упевненість в їх реальності допомагає людям переборювати тимчасові погані настрої, що зумовлюються тими чи іншими життєвими невдачами.

На настрої людини позначається й фізичний стан людини, стан її здоров'я. Настрої людини в значній мірі залежать від того, як вона усвідомлює ті чи інші події з власного і суспільного життя. Вона може, наприклад, перебільшувати їх негативні сторони, неправильно оцінювати їх наслідки, падати духом, коли немає для цього об'єктивних підстав. Такий настрій демобілізує особистість у боротьбі з труднощами в її діяльності. Має при цьому значення і те, наскільки людина може опановувати свііі настрій, а не просто піддаватися йому. З другого боку, демобілізує її і безтурботний настрій, самозаспокоєння, настрій самовдоволення, пов'язаний з бажанням «спочити на лаврах», для якого також немає об'єктивних підстав.

До стійких і тривалих почуттів людини належать
Пристрасті. Г!? .r rJ J , . .

u пристрасті, це с почуття, зв язані із стійким прагненням людини до певного об'єкта. Пристрасть, пишуть Маркс і Енгельс, це суттєва сила людини, що енергійно прагне до свого предмета1. У формі пристрасті виявляється часто любов людини до інших людей, до науки, мистецтва, спорту і т. д. Пристрасть має двоїсту природу. В пристрасті людина, по-нерше, страждає, виступає як пасивна істота, а, по-друге, вона тут є і активною істотою, що наполегливо прагне до оволодіння предметом пристрасті. Пристрасть завжди виявляється в зосередженості, зібраності сил людини, в їх спрямованості на досягнення певного об'єкта. Пристрасть полонить людину і проявляється по-різному залежно від наявності чи відсутності перешкод

1 К. Маркс и Ф. Энгельс, Из ранних произведений, стор. 632. ■354


до її задоволення. Найсильніші пристрасті людини киплять бурхливим потоком тільки тоді, коли зустрічають дуже багато перешкод; а коли людина поставлена в сприятливі обставини, пристрасті її перестають клекотати і, зберігаючи свою силу, втрачають безладність, всепожираточу жадність і руйнівність (Чернишевський).

Пристрасть є складною емоціональною властивістю людини, тісно поєднаною з пізнавальними і вольовими її властивостями. Це поєднання яскраво виступає в таких пристрастях, як пристрасна любов до праці, до науки, читання книжок, досліджень. занять різними мистецтвами. Тому така пристрасть іноді захоплює людину в цілому, спрямовує всю її діяльність в певному напрямі, витискаючи інші прагнення і перетворюючись на пануючу або і єдину пристрасть. Це є цінна властивість людини, потрібна для виробничої, наукової, мистецької чи іншої діяльності. І. П. Павлов закликав молодь, яка присвятила себе науці, пристрасно її любити. «Пам'ятайте,— писав він,— що наука вимагає від людини всього її життя. І коли б у вас було два життя, то і їх би не вистачило вам. Великого напруження і великої пристрасті вимагає наука від людини. Будьте пристрасні у вашій роботі і у ваших шуканнях».

Крім пристрастей високого ідейного змісту, є пристрасті низького порядку, які відіграють негативну роль у житті людини. Такими є пристрасть до алкоголю, статеві пристрасті, самолюбство, властолюбство і ін. Як зазначає Бєлінський, самолюбство, як хамелеон, може набувати різного вигляду, маскуючись, іноді непомітно для його носія, фразами про високі почуття. З усіх людських пристрастей, на його думку, найлютішою є пристрасть властолюбства. «Можна напевне сказати,— вважав він,— що жодна пристрасть не коштувала людству стільки страждань і крові, як властолюбство».

Моральні почуття — це почуття, в яких вияв-
Моралын ляється стійке ставлення людина до суспільних

* ' подій, до інших людей і до себе самої. Вони не-

розривно зв'язані з певними нормами поведінки, прийнятими в даному суспільстві, з оцінкою відповідності або суперечності дій, вчинків, намірів людини цим нормам. Джерелом цих почуттів є спільне життя людей, їх взаємини, їх спільна боротьба за досягнення суспільних цілей.

Конкретний зміст моральних норм і почуттів визначається суспільними відносинами людей. В капіталістичному суспільстві, заснованому на приватній власності, панує буржуазна мораль, що визначається інтересами експлуататорських класів. В нашому соціалістичному суспільстві сформувалась і перемогла нова, комуністична мораль, в основі якої лежить боротьба за інтереси трудящих, за побудову комуністичного суспільства. Моральним є все те, що сприяє цій великій справі, неморальним— те, що заважає їй, шкодить добробуту нашого суспільства.

12*

Високим моральним почуттям наших людей є передусім животворне почуття любові до своєї Батьківщини, почуття радянА ського патріотизму. Почуття радянського патріотизму багато граіше. Воно нерозривно пов'язано з почуттям національної гордості за свою країну, її культуру, за її народ, який перший відкрив нову ору в історії всього людства, побудував соціалізм і прямує до комунізму, у якого тепер вчаться народи Інших країн світу. Почуття радянського патріотизму нерозривно пов'язане з повагою до честі і достоїнства кожної нації, з почуттям дружби народів СРСР, їх взаємною підтримкою і допомогою один одному. Це — діяльне почуття, що спонукає людину віддано служити своєму народу, жити життям мільйонів людей нашої країни, їх радощами і турботами, працювати на користь своєї Вітчизни, самовіддано її захищати від ворогів.

Любов до Батьківщини є великою рушійного силою в житті наших людей. Вона нерозривно пов'язана з ненавистю до її ворогів, Любов і ненависть — полярні, ало й взаємнопов'язані почуття. Почуття любові до Батьківщини пов'язане з любов'ю до людей, з почуттям гуманності.

Байдужість є почуття, протилежне людяності. Воно виростає на грунті надмірної любові до себе. Самозакохані люди байдужі до Інших, вони бережуть власний спокій, їх не хвилює доля товариша, який потрапив у біду, вони виступають в ролі холодних свідків того, що робиться довкола них, не борються за нове, прогресивне, не відкидають з пристрастю старе, не відстоюють справедлиле, розумне, красиво. Це — обивателі, а не справжні громадяни нашого суспільства.

Почуття любові до людей набувас своєї сили і цінності тоді, коли воно розрізнює трудящу людину і поневолювача, коли воно нерозривно пов'язано з пороіким ставленням до всього того, що поневолює людину, ображає і зневажає її. Справжня любов до людей має вибірковий характер. Хто любить усе, той нічого не любить, бо все межує з нічим (Бєлінський). Така любов — ознака безпринципності і слабкості почуття, в якому людина" не відрізняє моральне від неморального.

Почуття гуманності виникне з почуття доброти, елементарні форми якого виявляються в дитинстві в ніжності до тварин, близьких дітей, дорослих, у співчутті, бажанні зробити корисне людям, прийти їм на допомогу тощо. На основі цих переживань формується доброзичливість, що виявляється в прагненні бачити в людях хороше, шукати і знаходити прояви його, радіти їм і пишатися ним, відгукуватись на радості і турботи інших людей. Почуття доброти моше вести до щедрості і до безглуздого марнотратства, воно може сприяти формуванню людяності і поблажливого ставлення до негативних якостей людей, від яких суспільство страждає.

Тому вихователь повинен дбати про те, щоб, з одного боку, не зробити людину гнівною, жовчною, яка шукає скрізь і в усьо-

*


му поживу для свого гніву і, з другого,— не виховати безтолково доброї душі, яка б виливала свою добрість на що попало І частіше па зло, ніж на добро, бо зло хитріше від добра (К. Ушин-ський).

Патріотичне служіння своему народу виявляється в новому, комуністичному ставленні особистості до праці. Таке ставлення до праці — важлива складова риса комуністичної моралі. Воно виявляється в цілому ряді переживань і передусім у любові до праці, трудовому піднесенні, ентузіазмі, задоволенні працею, прагненні підвищувати її продуктивність, радості від того, що праця йде на загальну користь.

Зразки комуністичного ставлення до праці виявляють члени бригад і колективів комуністичної праці, них «розвідників майбутнього», які на практиці здійснюють девіз «працювати, учитись і жити uo-комуністичному». Йдучи за прикладом Валентини Гаганової, новатори праці добровільно відмовляються від високого заробітку, переходять у відсталі бригади, щоб своєю допомогою вивести їх у передові. Вони керуються при цьому високими моральними спонуками. Нове їх ставлення не тільки до праці, а й до людей, знаходить свій вияв і в правилі, яке регулює їх трудові і побутові взаємини: «Усі за одного і один за всіх».

З комуністичним ставленням до праці тісно зв'язані такі дуже важливі моральні почуття, як дружба, товаришування і колективізм. В радянському суспільстві вони досягли справжнього розквіту, про який мріяли кращі уми людства. Глибоке і міцне почуття дружби породжується новими взаєминами наших людей, спільністю їх виробничих, громадських інтересів, їх ідейних прагнень і виявляється в товариській взаємодопомозі. Наші люди живуть і працюють в обстановці товариської співдружності. Товариські відносини пов'язують їх у боротьбі за досягнення загальної цілі — комунізму. На цьому грунті виростає і почуття колективізму, почуття виробничої дружби, що має величезне значення у всіх видах діяльності наших людей.

«Ми сильні своєю злагодженістю,— говорить знатний шахтар Герасим Запорожець,— своею дружбою. Якщо ти помилився, твою помилку одразу помітять і вчасно виправлять, якщо спіткнувся, оступився, тебе підтримають, якщо ти чесно, самовіддано працюєш, тебе підносять високо над усіма, закличуть інших рівнятися по тобі,.. У нас немає грунту для окозамилювання, заздрості й недоброзичливості. Якщо сьогодні ти дав високі показники, то будь певен, що завтра товариш врахує твій досвід, внесе в нього нове і піднесеться вище за тебе. Ллє й ти не опустиш після нього рук. Ти використаєш досвід товариша, мобілізуєш свою творчу ініціативу і піднесешся ще вище». Справжня дружба і товаришування мають принциповий характер, вони не сумісні із замовчуванням недоліків, покриванням помилок. Дружба — це передусім щирість, це критика помилок товариша. Друзі повинні першими дати жорстку критику для того, щоб товариш міг виправити свої помилки (М. Остров-ський). Справжня дружба розвивається там, де люди, які дру-


жать між собою, тісно зв'язані з ширшим колективом. В колективі людей, з друзями, товаришами легше, ніж тоді, коли людина одинока, самотня, переживається горе, невдачі, легше переборюється поганий настрій, якщо він виник. Недарма в народі кажуть: «Поділена радість — подвійна радість, поділено горе — півгоря».

Важливим у житті людини є почуття любові чоловіка до жінки і навпаки. Виростаючи з природних джерел, воно ста с суспільно обумовленим почуттям, в якому виявляється стійке позитивне ставлення однієї людини до іншої. Особливості нього почуття визначаються особистістю людини, яка любить, а також і тим, хто є об'єктом любові. Родів любові так само багато, як багато на землі людей, бо кожен любить згідно з своїм темпераментом, характером, поняттям І т. д. (Бєлінський). Взаємна прив'язаність двох людей, характерна для почуття любові, міцніє, збагачується, коли чоловік і жінка живуть спільними, суспільно важливими, ідейними інтересами. Коли ;к вони живуть тільки почуттям любові, то неминуче послаблюється і зникає саме почуття. Людина, позбавлена реального діла, перетворює іноді почуття любові на заняття, внаслідок чого і почуття видихається, втрачаючи своє реальне життєве корівня. Коли людина хоче жити тільки серцем, а пе ділом, то і в серці її настає пустота. Дуже важливим почуттям є батьківська любов до дітей. Виникаючи на інстинктивній основі, вона далі міцніє, розширюється, набуває нового змісту в процесі догляду за дітьми, піклування про них, передавання їм людського досвіду, спостережень за пробудженням і розвитком їх свідомості, за їх духовним формуванням. Почуття батьківської любові виявляється в різноманітних переживаннях ніжності, радості, турботи, смутку, задоволення, незадоволення залежно від того, як іде життя дитини, її навчальна та трудова діяльність, як формується її поведінка. Під впливом спільного життя з батьками формується і почуття любові дітей до батьків. Це почуття стає тим багатшим і міцнішим, чим тісніший ідейний зв'язок батьків з дітьми, особливо в середньому і старшому шкільному віці, чим більше батьки обізнані з інтересами і прагненнями підлітка, юпака, з тим, що його хвилює, турбує, чим більше останній знаходить у батьків керівника, друга і порадника, з яким можна поділитися своїми переживаниями.

Почуття честі — високе моральне почуття. Воно виникає при оцінці дій, вчинків особистості іншими людьми з точки зору її вірності тим моральним принципам, які вона вважає керівними для себе. Як і інші моральні почуття, дане почуття має узагаль-, не ний характер. Воно виявляється по-різному у різних життєвих ситуаціях, а саме тоді, коли людина обстоює, наприклад, честь своєї Батьківщини, честь своєї бригади, свого цеху, заводу, ланки, колгоспу і свого честь як працівника у тій чи іншій галузі, як особистості.


Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2019 год. Все права принадлежат их авторам!