Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






IT. ОСНОВНІ ФОРМИ ПСИХІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 6 часть



О. Скороходова, що досягла високого ступеня психічного розвитку, незважаючи на відсутність зорового і слухового аналізаторів, у своїй книзі «Як я сприймаю світ» наводить ряд фактів, які переконливо ілюструють положення про взаємну компенсацію аналізаторів. Одного разу її попросили ознайомитись з гіпсовою голівкою і визначити її дефекти. Вона обмацала її і виявила, що праве око знаходиться надто далеко від перенісся, ліве — нижче від правого, одна щока більша за другу, вуха розставлені не зовсім правильно. Скульптура була невеличка, її недоліки не були різко виражені. Незважаючи на це, О. Скороходова виявила їх своїм тонким дотиком.

Єдність Сприймання є виявом аналітико-синтетичпої ро-

аналізу боти мозку. Воно завжди являє собою єдність

і синтезу аналізу і синтезу. Сприймаючи певний об'єкт, в сприймати. ми ВИдіЛЯЄМ0 його окремі ознаки, сторони, властивості і водночас об'єдпуємо їх у єдине ціле, завдяки чому у нас і виникає його образ в цілому.

У порівнянні з відчуттями сприймання являє собою вищу форму аналітако-сш/тетичної діяльності мозку. В процесі сприйманій; апаліз набуває більш диференційованого характеру. Виділені шляхом аналізу елементи об'єктів об'єднуються в складні їх комплекси. Об'єднання це зумовлюється об'єктивними просторовими, часовими та іншими зв'язками самих явищ.


Сказане можна ілюструвати будь-яким процесом сприймання. Візьмемо для прикладу сприймання слова при читанні. Воно включає в себе виділення окремих букв і об'єднання їх у ціле. Слово «море» не можна прочитати, не виділяючи букв м, р та ін. З другого боку, ми читаємо це слово не як механічну суму окремих букв, а як щось ціле. АналІтико-синтетичний характер сприймання слів використовується і в побудові методики навчання грамоти. Дітей навчають не тільки вичленовувати в слові кожну окрему букву, а й схоплювати його в цілому.

Сприймання геометричної фігури (наприклад, кола із вписаним у нього п'ятикутником) також являє собою єдність аналізу і синтезу. Неможливо сприйняти цю фігуру, не виділяючи кутів, сторін, частин обводу кола. Але сприймаємо ми ці елементи не як механічну суму, а як певну систему, як ціле.

вдність аналізу і синтезу мас місце і в сприйманні таких явищ,, як мелодія. Аналітична сторона цього процесу полягає у виділенні окремих звуків, з яких складається мелодія, синтетична ж — у їх поєднанні в певному авуковисотному співвідношенні. В формуванні образу мелодії необхідну роль відіграє утві с-ння умовних рефлексів на певне, характерне для даної мелодії, співвідношення тонів. При збереженні цього співвідношення мелодія сприймається як та сама, незважаючи на зміну висоти всіх тонів, їх тембру і голосності (тобто, будучи, наприклад, відтвореною на іншому інструменті, в Іншому регістрі і т. д.). Система зв'язків між збудженнями, що викликаються елементами даного комплексного явища, є фізіологічною основою його образу.



У різних актах сприймання співвідношення аналізу і синтезу виявляється по-різному. Так, при читанні коректури, при перевірці письмових робіт учнів аналітичні моменти виступають сильніше, ніж при звичайному читанні тексту. Аналіз і синтез в процесі сприймання, утворюючи єдність, взаємодіють між собою, впливаючи один на одного. Перевага синтезу може спричинитися до деяких помилок у сприйманні. Так, в процесі швидкого читання ми можемо не помітити пропуску букви в слові, заміни однієї букви іншою.

Наявність аналізу і синтезу в процесах сприймання давно звернула на себе увагу психологів. Представники асоціаційної психології (Ебінгауз, Ціген та ін.) доводили, що сприймання складається з відчуттів, що воно являє собою їх асоціацію. Так, образ сприйманої троянди є асоціацією відчуття її кольору, запаху, м'якості її пелюстків. Проте, не знаючи фізіологічних механізмів самої асоціації, вони неспроможні були задовільно пояснити утворення цілісного образу сприйманого об'єкта. Сприймання зводилось ними до механічної суми його елементів. Звідси і неспроможність представників цієї теорії пояснити такі явища, як збереження цілісного образу форми об'єкта, мелодії при зміні складових їх елементів.

Як реакція проти старого асоціаційного розуміння сприймання в зарубіжній психології виникла концепція, яку обстоюють представники так званої «гештальтпсихології» (від німецького Gestalt — цілісна форма). Вони доводять, що сприймання не с сумою відчуттів, а являє собою цілісну струк-




ТУРУ> в якій не стільки ціле заложить від частин, скілт.кп частини від цілого. Цілісність виступав; в них як якась основна, первісна якість сприймання. Не з'ясовуючи походження цілісності, заперечуючи роль елементів та їх асоціацій у виникненні образа, представники цього напряму дають ідеалістичне тлумачення сприймання.

Піддавши гострій критиці розуміння сприймання «гештальтпсихологією», Павлов показав, що її представники неправомірно відривають у сприйманні синтез від аналізу. Захищаючи цілісність сприймання, вони ігнорують роль окремих рис об'єкта в її утворенні. Не виділяючи, наприклад, окремих рис обличчя, не можна його відрізнити від інших людських облич. Цілісний образ обличчя, як і іншого сприйманого об'єкта, виникає як асоціація елементів, в основі якої лежить утворення тимчасових нервових зв'язків. Ми відрізняємо одно обличчя від'інших тому, що комплекс подразнень, які йдуть від нього, залишапться відносно постійним.

Вштілеипя Сказане дас. змогу нам пояснити такий момент в спгшіїманні у сприйманні, як виділення сприйманого об'икта серед інших об'єктів. На наші аналізатори діє звичайно цілий ряд об'єктів. Проте не всі ці об'ектп ми сприймаємо однаково ясно і мітко. Деякі з них виділяються на фоні іпшпх об'єктів. Так, учень уважно стежить за доведенням геометричної теореми на дошці, що його провадить учитель. Па нього діє при

О

Рис. Лі. Подвійні зобpa- Рис. 36. Подвійні зображеная (фігура

ження (фіпра і фон). , фон).

цьому цілий ряд об'єктів: інші учні, що знаходяться в класі, меблі, географічні карти, що висять на стінах, звуки, що доносяться з вулиці, і т. д. Проте все це с фоном, на якому чітко ним сприймається розповідь учителя і зв'язане з нею зображення па дошці.

Об'єкт, що його ми виділяємо в нашому сприйманні, виступає як «фігура» на певному фоні. Співвідношення фігури і фону є не сталим, а динамічним. Це можна ілюструвати сприйманням такого рисунка (рис. 35). На ньому ми бачимо два чорних про-філя на білому фоні або білу вазу па чорному фоні. В першому


випадку чорні профілі виступають як фігура на білому фоні, в другому випадку фігурою є біла ваза на чорному фоні. Аналогічне явище мас місце і при сприйманні і типи х малюнків (рис. 'Мі).

Отже, наше сприймання мас вибірковий характер. Необхідною ного умовою (-; певне спрямування уваги, в основі якого лежить негативна індукція. Предмет, що виділяється і сприймається чітко, викликає оптимальне збудження в корі великих півкуль головного мозку. В порядку негативної індукції в інших відділах кори виникає гальмування, внаслідок чого об'єкти, щп оточують даний предмет, сприймаються неясно, невиразно як деякий фон, на якому він виступає.

Виділення об'єкта серед інших об'єктів, що діють на наші аналізатори, є необхідним моментом всякого сприймання. Щоб сприйняти об'ект, його потрібно виділити серед інших об'єктів. В процесі всякої діяльності дуже важливо вміти виділяти певні об'єкти, їх форми, частини. Зокрема, це важливо і в процесі навчання, в якому учневі доводиться знайомитися з різпими явищами дійсності, поданими в натурі або намальованими.

Успішне виділення об'єкта в процесі його сприймання залежить від того, в якііі мірі створено умови для взаємної негативної індукції у великих півкулях мозку.

Виділенню об'єкта сприяють передусім об'єктивні його ознаки і умови, в яких він сприймається. До них належить контраст об'екта з фоном. Сприймання предмета на фоні відбувається тим легше, чим більше він відрізняється від явищ, що його оточують, своїм кольором, величиною, голосністю звучання та іншими ознаками. Відомо, що написане в зошиті іншим кольором або надруковане в книзі іншим шрифтом зразу «впадає

В ВІЧІ').

Контрастні кольори, що викликають негативну індукцію, сприяють виділенню предмета з фону. Слово, написане вчителем крейдою на чорній дошці, помилка, підкреслена в зошиті учня червоним олівцем, привертають до себе увагу. Виділення об'єкта залежить від віддалі, на якій ми його сприймаємо, від умов освітлення тощо. На великій віддалі, при погі ршеному освітленні контури об'єктів згладжуються, що утрудню): їх виділення серед інших об'єктів.

Трапляються випадки, коли буває потрібно ускладнити виділення предмета на тому чи іншому фоні (наприклад, в умовах маскування об'єктів у військовій справі). Цього досягають, зменшуючи різними способами контраст об'єкта з фоном, завдяки чому він зливається з іншими об'єктами, що його оточують.

Виділення об'екта залежить і від суб'єктивних умов. Позитивну роль у цьому процесі відіграє попереднє ознайомлення з об'єктом. Наприклад, якщо учневі попередньо показати географічну карту Кримського півострова, то він легко виділить його на карті С проиейської частини СРСР. В даному разі слід від


попереднього враження, приєднуючись до наявного, посилює збудження, а значить, і гальмування в інших сусідніх відділах кори і тим сприяє виділенню потрібного об'єкта.

Виділенню предмета на фоні сприяє знання предмета, який мас бути сприйнятим. 1 тут знання предмета, що виступає у формі і'шго попереднього образу і слова, посилює процес збудження і створює умови для негативної індукції. Учень, шукаючи на географічній карті річку чи гірський хребет, успішніше справляється з цим завданням, коли знає, як вони позначаються.

Кінестетичнпіі аналізатор бере участь у виділенні об'єкта. Так, показуючи річку чи острів, учень обводить їх рукою, що допомагає йому виділяти ці об'єкти.

Виділенню об'єкта допомагає те завдання, яке постає перед людиною під час сприймання, свідоме ставлення до його виконання. Наявність такого завдання скеровує увагу людини і на малопомітні об'єкти, що самі не «впадають в вічі», на ті чи інші їх особливості. Слухаючи, наприклад, оркестр, ми ставимо перед собою завдання виділити в ньому звуки скрипки. Внаслідок ряду зусиль нам це вдасться, особливо якщо ми знайомі з особливостями виконання на скрипці. Чітка постановка перед учнями завдань, які вимагають виділення того чи іншого предмета або його частини з ряду інших, ясне їх формулювання є необхідною умовою успішного їх виконання.

Сприймання вннпка є внаслідок безпосередньої
поперед- дгї 05'єкта па аналізатори. Проте воно не вичер-
нього досвіду г : г

в сприйманні' пується тими враженнями, які одержуються в даний момент. В цей час активізуються і сліди минулих вражень. Зливаючись із збудженнями, що викликаються діючими зараз подразниками, вони приводять до утворення образу об'єкта. Сприймання — це є те, що у мене утворюється в мозку, коли це подразнення виявляється зв'язаним з іншими подразненнями і з слідами минулих (Павлов).

Всяке сприймання є залежним від попереднього досвіду людини. Предмет, діючи на аналізатори людини, завжди в якійсь мірі активізує раніше утворені тимчасові нервові зв'язки, що с основою її життєвого досвіду. Тому не можна в образі цього предмета відокремити те, що виникає в даний момент, від того, що додасться за рахунок минулого досвіду. У нас не буває сприймань, які вичерпувалися б тільки враженнями, що безпосередньо одержуються від їх об'єктів.

Активізація попереднього досвіду відіграє позитивну роль у сприйманні. Вона прискорює процес виділення його об'єктів, розпізнавання їх особливостей, збагачує зміст сприймання, підносить його повноту й точність. Завдяки активізації попереднього досвіду ми можемо сприймати знайомі об'єкти за деякими тільки їх ознаками. Так, досить нам побачити деякі риси об'єкта, що з'явився далеко на дорозі, щоб зразу сприйняти його як автомашину певної марки. Побачивши частішу слова, ми зразу спри-


ймаємо це слово в цілому. Ми можемо читати знайомий текст і тоді, коли він написаний перозбірливим почерком. Дивлячись на картину, ми бачимо на ній зображення тих чи інших людей, їх дій тощо.

Попередній образ об'єкта, тобто випереджуюче ііого відображення (Анохін), в значній мірі підносить ефективність його сприймання. На його основі у людини виникає стан чекання. Якщо воно відповідає сприйманому об'єкту, реакція на цей об'єкт виграє в своїй швидкості І точності. Наприклад, оператор, що працює з пультом управління виробничим процесом, повинен бути готовим швидко реагувати на той чи інший аварійний сигнал. Від випереджуючого образа цього сигналу і стану чекання залежать своєчасність, правильність ііого реакції.

Чим більше людина обізнана з певними об'єктами, тим повнішим, точнішим і змістовнішим с її сприймання цих об'єкті it. Так, в місцевості, з якою ми знайомі, ми швидко, добре орієнтуємось. В колекції мінералів, властивості яких нам добре відомі, ми без труднощів знаходимо потрібний нам мінерал. СпеціалІст-біолог, розглядаючи під мікроскопом препарат клітини, бачить такі деталі її будови, яких не помічає мало обізнана з цими питаннями людина. Інженер сприймає креслення машини як опис її деталей в їх взаємозв'язку, тоді як людина, що не має відповідної підготовки, бачить у цьому кресленні тільки сполучення багатьох ліній. Наявність попереднього досвіду і вміння користуватись ним відрізняє вухо досвідченого музиканта від недосвідченого, око досвідченого художника, стрільця від ока недосвідченої в цих справах людини. Текст на рідній мові ми схоплюємо зразу, швидко, тоді як на маловідомій іноземній мові цей процес зв'язаний з певними труднощами.

Залежність сприймання від попереднього досвіду людини є важлива закономірність, на яку треба зважати в організації навчальної діяльності учнів. Сприймання учнями всякого об'єкта успішно відбувається тоді, коли воно грунтується на активізації наявних уже в них тимчасових нервових зв'язків. Воно повинно бути відповідно підготовлене. Чим складніший об'єкт, тим важливіша роль попередньої підготовки в його сприйманні. Особливо це стосується сприймання словесних описів і різних пояснень.

З попереднім досвідом людини зв'язані і її інтереси, настанови, прагнення, почуття, погляди і переконання, які також впливають на сприймання нею предметів І явищ навколишньої дійсності. Таким чином, цеп процес виявляється залежним від попереднього психічного життя людини. Ця залежність сприймання від усього психічного життя людини називається апер-цепиією (від латинського ad — до і perceptіо — сприймання).

Вплив попереднього досвіду, наявних у людини знань і установок на процес сприймання виявляється в тому, що одні і ті ж об'єкти сприймаються різними людьми по-різному. Це є доказом того, що сприймання також завжди є суб'єктивним образом об'єк-


 



ті


тивиого світу. Так, проходячи лугом, ботанік може звернути увагу на різноманітні рослини, сукупність яких дає; повну структуру трав'яного покриву грунту. Художник-пейзажист, проходячи цим самим лугом, залишиться байдужим до цих об'єктів, натомість його увагу приверне співвідношення кольорових плям, пі,о утворює живописний пейзаж даної місцевості.

Аперцепція знаходить своє пояснення в світлі вчення Павлова про динамічну стереотипію вищої нервової діяльності. Утворюючись під впливом попередніх умов сприймання, ця стереотипія характеризуються різним ступенем стійкості і тривалості. Динамічна стереотипія вищої нервової діяльності може зумовлюватися всім життям людини, тими своєрідними впливами оточення, які зв'язані з професійною її діяльністю, що триває десятки років. Така стереотипія, як і аперцепція, що на ній грунтується, <; стійкою і тривалою. Динамічна стереотипія може бути викликана тимчасовими впливами оточення, тоді вона має короткочасний характер. Короткочасною є і зв'язана з нею аперцепція.

Короткочасна стереотипія може вироблюватися в умовах експерименту під впливом певних багато разів повторюваних подразників. Вона виникає і під впливом завдання, яке ми ставимо перед собою при виконанні якої-небудь діяльності. Відповідно до її змісту ми виділяємо ті об'єкти, чітке сприймання яких необхідне для успіху діяльності. Один і той же текст ми сприймаємо по-різному залежно від мети ного читання. Якщо перед учнем стоїть завдання прочитати оповідання і передати його зміст, то він не помічає морфологічних особливостей слів, з яких складається оповідання. Навпаки, якщо завдання учня полягає в тому, щоб підкреслити в тексті певні частини мови, він погано сприймає або зовсім не схоплює змісту тексту.

З динамічною стереотипією зв'язана так звана установка. Нона являє собою спрямованість особистості, цілісний динамічний її стан, що виявляється в її готовності або тенденції діяти певним способом. Установка складається в процесі попередньої свідомої діяльності особистості. Утворившись, вона далі підсвідомо впливає на пізнавальні процеси, зокрема на сприймання. Так, коли людині демонструвати декілька разів два кола, з яких ліве більше за праве, а потім показати два кола однакового діаметру, то вона теж сприймає їх як кола різної величини (Д. М. Узнадзе, Р. Г. Натадзе, О. С. Прангішвілі і ін.).

Дипамічна стереотипія вищої нервової діяльності може відігравати і негативну роль в процесі сприймання. Вона може робити його невідповідним даній конкретній обстановці, призводить до помилок у сприйманні, різних Ілюзій.

Ілюзіями (від франц. illusion — помилка) називають неадекватні сприймання, які неправильно, викривлено, помилково відображають об'єкти, що діють па аналізатори. Ілюзії зумовлюються різними причинами. Однією з них є активізація старих систем тимчасових зв'язків у нових, істотно відмінних від попе-


редніх, ситуаціях. Як приклад можна навести добре відому в психології м'язову ілюзію.

Перед піддослідним лежать дві коробки однакової форми, однакової ваги, але різного розміру: одна більша, друга менша. Піддослідний спочатку дивиться на ці предмети, потім бере їх в руки, щоб визначити порівняльну wary кожного. Менша коробка здається йому важчою. Сприймання в даному разі має помилковий, ілюзорний характер. Пояснюється помилка динамічним стереотипом, який попереду виробився у піддослідного. В процесі зорового сприймання більша коробка приймається за важчу, а менша — за легшу, як це часто і буває в житті. Тому м'язам тієї руки, якою піддослідний підіймає більшу коробку, він надає більшого напруження, а м'ячам другої руки — меншого. Через це невелика коробка сприймається кінестетичним аналізатором як важча.

Особливо поширеними є оптичні ілюзії, з прикладами яких ми далі познайомимось. Виправлення ілюзії потребує переробки системи тимчасових зв'язків, що утворилася, відповідно до нових умов сприймання.

Ілюзії часто виникають при емоціональному чеканні людини на появу певного об'єкта. Людина може приймати за нього всякий інший схожий об'єкт. Це підтверджують численні факти, відомі з щоденного життя. Вони знайшли відбиток і в народних прислів'ях.

Роль мови в Як Уже зазначалось, сприймання є і в тварин,
процесі особливо вищих, що за своєю організацією стоять

сприймання, ближче до людини. Сприймання тварин має спільні особливості з людським сприйманням. Проте сприймання людини якісно відрізняється від сприймання тварин. Відмінність ця виникла в процесі її трудової діяльності. «Око стало людським оком точно так само, як його об'єкт став суспільним, людським об'єктом, створеним людиною для людини»1. Сказане стосується і до інших аналізаторів людини. Вони розвинулися в процесі розвитку праці, живопису, музики та Інших видів діяльності людей.

Сприймання людини суспільно обумовлене. Сприймаючи конкретні предмети і явища навколишньої дійсності, людина спирається при цьому на історично надбаний досвід людей, на зафіксовані в мові і відомі їй результати їх пізнавальної діяльності. Сприймаючи предмети і явища, людина їх називає, завдяки чому досконаліше їх відображає. В людських сприйманнях ще більшого (ніж у відчуттях) значення набувають другосигнальнІ зв'язки.

Т в тварин сприймання включає елементи узагальнення. Основою їх є генералізація умовних рефлексів па відношення між елементами комплексного подразника. В людському сприйманні завдяки мові, яка проймає процес сприймання конкретних об'єктів,

1 К. М а р к е и Ф. Э и гель с, Из ранних произведений, стор. .Г>Г>2.


кони більше розвинені. Сприймаючи те чи інше явище об'єктив-ної дійсності, ми узагальнюємо наші враження від нього, відносимо його до певпої групи подібних явищ за допомогою слова, що їх означає. Ми називаємо сприйняте явище на основі ознак, спільних з іншими відомими нам явищами. Ми усвідомлюємо, розуміємо, якось пояснюємо те, що сприймаємо. Сприймаючи, ми думаємо над об'єктом нашого сприймання. Внаслідок цього сприймання набуває нової якості, стає осмисленим.

Називання об'єктів при їх сприйманні допомагає відрізняти їх від інших подібних до них об'єктів, зближати їх за загальними ознаками з тими, які від них відрізняються, повніше, точніше і докладніше відбивати їх особливості, їх просторові і часові відношення. Від того, як ми розуміємо, узагальнюємо сприймані об'єкти, залежить те, як ми їх бачимо, чуємо тощо. Добре сприйнятим є те, що ми можемо виявити у відповідних словах.

Звідси випливає, що, керуючи сприйманням дітей в процесі навчання, ми повинні дбати про вміле поєднання при цьому образу і слова, про розуміння сприйманого, здійснюване з допомогою мови. Слово не може замінити при цьому знань, взятих з безпосереднього досвіду дітей. Але воно є засобом упорядкування, узагальнення цього досвіду. Без правильного називання явищ сприймання їх набуває поверхового, дифузного характеру. Тому треба завжди вимагати від учнів назв явищ, що сприймаються ними, і допомагати їм називати їх, якщо вони самі з тих чи інших причин не можуть цього зробити.

В останні часи в дослідженні сприймання здійснюються кібернетичні підходи. Застосовуються математичні способи визначення об'єму інформації, що надходить до зорового чи Іншого рецептора, залежності швидкості і точності сприймання від її кількості. Робляться спроби моделювати процес сприймання, будувати машини (перцептрони), що розпізнають образи предметів і стають до послуг людини в її трудовій діяльності.

Сприймання не тільки включається в дії людей

Сприймання j регулює їх. Воно стає особливою, перцептивною
дш' дією, спрямованою на здобуття образу потрібного

людині об'єкта, виділення його істотних зовнішніх ознак, докладніше ознайомлення з ним, зіставлення його з уже відомими об'єктами, віднесення його до певної категорії предметів.

В психології докладно вивчені зорові перцептивні дії. Вопи нагадують «маніпулятивні дії», тобто рухи рук, що обмацують предмет, виявляючії особливості його форми, величини. Матеріальною їх основою є рухи очей, які фотографуються і піддаються аналізу. Вивчення цих рухів при сприйманні об'єктів різної складності (реальпих предметів, їх зображень) показало, що вони необхідні для утворення образу предмета, виправлення тих відхилень відображення від дійсності, які природно виникають за законами фізіологічної оптики, вироблення здатності очей бачити предмети такими, якими вони є в дійсності.


Спочатку рухи очеіі мають розгорнениіі, хаотичний характер, далі вони згортаються, упорядковуються, стають більш економними. Коли образ склався, він стає основою для впізнавання предмета при повторному його сприйманні, яке може відбуватися і без зовнішнього рухового акомпанемента (В. П. Зін-ченко, А. Л. Ярбус).

Сиостере- Важливою формою довільного сприймання с сло
жения, стережений. Це — цілеспрямоване і планомірне
сприймання предметів і явищ об'єктивної дійсності.

Спостереження характеризується передусім наявністю певного завдання, яке ставить неред собою людина, а саме — за вдания придивитись чи прислухатись до тих чи інших предметів або явищ, відбити їх характерні особливості. Від чіткої поста новки завдання залежить успіх спостереження. Вже в самій постановці завдання бере участь мова, з допомогою якої воно визначається і усвідомлюється. Відповідно до мети спостереження людина приводить в дію ті аналізатори, якими воно здійснюється.

Важливим моментом спостереження є план його проведення. Він передбачає ті сторони об'єкта, які треба спостерігати, та етапи спостереження в їх хронологічній послідовності. Якщо об'єкт складний і спостереження його має тривалий характер, воно розподіляється з планом на окремі частини, підпорядковані кінцевій меті спостереження.

Для успіху спостереження важливе значення має не тільки наявність чіткої мети і плану, а й попередньої підготовки до його проведення. Не можна, наприклад, спостерігати пророщування насіння без попереднього знайомства з його будовою, умовами його життя тощо. Щоб успішно вивчати експонати в історичному музеї, треба мати попередні відомості про характер історичної епохи, до якої належать ці експонати.

Спостереження потребує точного встановлення фактів. Провідними в цьому процесі є зоровий і слуховий аналізатори. Поряд з ними важливу роль відіграє кінестетичний аналізатор. Відомо, що зарисовка сприйманого об'єкта, його накреслення, виготовлення моделі тощо значно підвищують продуктивність спостереження.

Спостереження потребує опису фактів, їх порівняння, виділення в них істотного, усного звіту про них, а в складніших випадках писемної їх фіксації. Мова тут включається в самий процес спостереження, усвідомлення, закріплення і збереження' його результатів. Так, стежачи за змінами в житті рослини, посадженої в своєрідних умовах, учень з допомогою слів усвідомлює ці зміни, ділиться здобутими даними з учителем та іншими учнями, оцінює їх значення відповідно до поставлених перед собою пізнавальних питань.

Для успіху спостереження потрібне сумлінне і активне ставлення людини до його завдань, уважність, контроль і перевірка результатів, спостережливість. Спостережливість це особли-


вість психічної діяльності людини, її вміння підмічати в предметах і явищах те, що с істотним, але малопомітним в них. Спостережливість виявляється, зокрема, в тому, що людина помічає деталі, на перший погляд незначні, але важливі для повного і правильного розуміння тих чи Інших предметів І явищ об'єктивної дійсності.

Спостереження і спостережливість необхідні у всіх видах діяльності людини. Праця на заводі, в сільському господарстві, робота лікаря, художника, письменника і т. ін. вимагають спостереження. Воно потрібне для пізнання дійсності, орієнтування в ній, набування досвіду.

Спостереження має важливе значення, зокрема, в науковій діяльності. Найголовніше в наукових дослідженнях — де спостережливість (Павлов). Вона дає ті факти, на основі яких робляться висновки, будуються наукові теорії. В наукових спостереженнях учені не обмежуються безпосередніми сприйманнями досліджуваних об'єктів, а озброюють свої аналізатори знаряддями, які розширюють і підносять їх пізнавальні можливості. Такими знаряддями с мікроскопи, телескопи, спектроскопи, сейсмографи, радіоустановки тощо. Застосування їх дає нам змогу, наприклад, бачити те, чого не можна побачити неозброєним оком, контролювати дані наших безпосередніх сприймань і тим повніше, глибше пізнавати навколишній світ.

Спостереження відіграє дуже важливу роль у педагогічній діяльності. Воно необхідне кожному вчителеві в його навчально-виховній роботі з учнями. Викладаючи новий матеріал на уроках, опитуючії учнів, проводячи письмові вправи., лабораторні заняття, екскурсії, гурткові заняття, вчитель повинен спостерігати діяльність І ті особливості учнів, які в ній виявляються.

Важлива роль належить спостереженню і в навчальній діяльності самих учнів, що опановують основи наук. Спостереження за явищами природи в природних і експериментальних умовах, спостереження над морфологічними, синтаксичними та іншими особливостями мови, історичними пам'ятниками, процесами на виробництві і т. ін.— все це складає необхідний момент у засвоєнні учнями знань, передбачених шкільними програмами.

Вц;пі Сприймання характеризується значною різнома-

спрпішанші. нітністю, що зумовлюється природою діючих об'єктів. В залежності від змісту об'єктів, форм їх існування і аналізаторів, що відіграють провідну роль у відображенні цих об'єктів, сприймання поділяють на ряд видів.

Залежно від конкретного змісту об'єктів розрізняють сприймання явищ природи, техніки, усної мови, наукової І художньої книги, картин, сценічних вистав, музики, скульптур, кінофільмів і т. д. Кожен із цих видів сприймання можна далі диференціювати відповідно до особливостей його змісту.

Сприймані нами об'єкти існують у просторі, часі і русі. Відповідно до цих основних форм їх існування виділяють


Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2019 год. Все права принадлежат их авторам!