Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Проблема людини в філософії. Природні, соціальні та духовні виміри людського буття



Проблема людини займає найважливіше місце у філософії. Що таке людина? Що складає його суть? Як його місце в світі і в суспільстві? Важливість проблеми людини пов'язана з тим, що філософія покликана вирішувати комплекс світоглядних проблем, а вони безпосередньо пов'язані з місцем людини в світі, з мірою його свободи, з сенсом життя, з відношенням людини до суспільства і природи, з осмисленням перспектив розвитку людства. Проблема людини розв'язувалася по-різному різними філософськими школами і напрямами, серед яких можна виділити основні: об'єктивно-ідеалістичне розуміння суті людини, суб'єктивно-ідеалістичне, метафізично-ідеалістичне, диалектико-ма- териалистическое, ірраціональне. Особливе значення ця проблема має в діалектико-матеріалістичній філософії. У ній була позначена мета суспільства: забезпечення вільного розвитку кожної людини, його всестороннього розвитку. Важливість рішення проблеми людини пов'язана з тим, що людина це творець історії суспільства, суб'єкт всього різноманіття видів дея- тільності і без розуміння суті людини неможливо зрозуміти історичний процес. У сучасних умовах при загостренні глобальних проблем підвищилася відповідальність людини за своєю деятель- ность і перш за все його відповідальність за збереження природа і збереження життя на Землі. Рішення проблеми людини має велике значення ще і тому, що сьогодні слід подолати обмежений підхід до людини лише як слухняному виконавцю волі сильних осіб, політиків, вождів і полководців. Людина - явище дуже складне, тому дослідження людини - це завдання медицини, фізіології, педагогіки, психології, психіатрії, естетики, культурології і ін., тобто цілого комплексу наук. Специфіка філософського підходу полягає в тому, що у філософії людина розглядається як цілісність, людина і мир людини в його основних проявах.

Завданням філософії є дослідження соціальної природи людини, різних форм її прояву, що визначаються буттям людини як суб'єкт або об'єкт різноманітних видів суспільної діяльності і відносин.


Проблема антропосоціогенезу

Виділення людини з тваринного світу - такий же грандіозний стрибок, як і виникнення живого з неживого. Адже йдеться про утворення такого роду живих істот, усередині якого з відомого моменту припиняється процес видоутворення і починається «творча еволюція» абсолютно особливого типу.

Передісторія людства до цього дня залишається такою ж загадковою і таємничою, як і виникнення життя. І справа тут не просто в недостатку фактів. Справа ще в нових і нових відкриттях, що деколи абсолютно бентежать, парадоксальних, які коливають теорії, що ще недавно здавалися стрункими і переконливими. Недивно, що сучасні наукові уявлення про становлення людини засновуються в основному на гіпотезах. Більш менш достовірними можна рахувати лише загальні (але якраз філософськи значущі) контури і тенденції цього процесу.



До питання про походження людини антропологи і філософи підходять з різних і зовні навіть протистоячих одна одній позицій. Антропологи стурбовані пошуками «бракуючої ланки» в біологічній еволюції від мавпоподібного предка людини до Homo sapiens. Філософи прагнуть виявити і змалювати сам «розрив поступовості» - революційний стрибок, який мав місце в процесі людського становлення. Це сприяє правильному розумінню світоглядного масштабу проблеми, перед якою стоїть антропологічне дослідження, і здійснює на нього евристичну дію.

Давно визнано, що перетворення тварин (гоминидов) в людей не могло бути якоюсь миттєвою, одноактною подією. З неминучістю повинен був існувати тривалий період становлення людини (антропогенезу) і становлення суспільства (социогенеза). Як показують сучасні дослідження, вони є двома нерозривно пов'язаними сторонами єдиного по своїй природі процесу - антропосоціогенеза, триваючого протягом 3-3,5 млн. років, тобто майже в тисячу раз довше, ніж вся «писана історія».

Важливу роль в поясненні загального значення антропосоціогенеза грала і грає трудова гіпотеза, сформована Ф. Энгельсом в роботі «Роль праці в процесі перетворення мавпи в людину» і детально обгрунтована радянськими антропологами і археологами. Гіпотеза ця знайшла визнання і у багатьох антропологів-немарксистів, що виступали проти ідеалістичних тлумачень становлення людини.

Разом з тим визначаюче значення праці в процесі антропосоціогенеза не можна тлумачити у дусі натуралістичних (тим більше механістичних) уявлень про причинні залежності. Найважливіша межа антропосоціогенеза - його комплексний характер. Тому принципово невірно було б стверджувати, що, скажімо, «спочатку» виникла праця, «потім» - суспільство, а «ще пізніше» - мова, мислення і свідомість. Теза про визначальне значення праці виділяє останню як центральний (і саме в цьому значенні первинний) антропогенетичний чинник, у зв'язку з яким формуються і спільне життя, і членороздільна мова, і початки раціонального мислення. Але праця і сама має генезис, перетворюючись на повноцінну наочно-практичну діяльність лише у взаємодії з такими чинниками соціалізації, як мова, свідомість, моральність, міфологія, ритуальна практика і т.д.


Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2019 год. Все права принадлежат их авторам!