Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Науково-технічний прогрес, його загальні та пріоритетні напрями. Ризики інноваційних проектів



Науково-технічний прогрес (НТП) у буквальному розумінні означає безперервний взаємозумовлений процес розвитку науки і техніки; у ширшому суттєво-змістовому значенні — це постійний процес створення нових і вдосконалення застосовуваних технологій, засобів виробництва і кінцевої продукції з використанням досягнень науки.

Виокремлюють загальні та пріоритетні напрямки НТП. За допомогою загальних напрямків НТП окреслюються принципові форми прогресивних змін у розвитку науки та техніки, що є найбільш важливими для розвитку народного господарства країни. За допомогою пріоритетних напрямків конкретизуються загальні задачі НТП на найближчу перспективу. До загальних напрямків відносять створення більш досконалих і нових технологій, матеріалів та енергії, засобів праці і кінцевої продукції тощо. До пріоритетних напрямків НТП відносять розвиток прогресивних базових технологій; розробку синтетичних, композиційних, надчистих матеріалів; удосконалення практичного застосування ядерної та нетрадиційних видів енергії; розробку робото-технічних комплексів та гнучких автоматизованих систем; комплексну автоматизацію та комп'ютеризацію виробництва і процесів управління.

Загальна схема формування і реалізації пріоритетних напрямків НТП містить у собі шість основних фаз:

- формування цілей і критеріїв їхнього досягнення;

- попередній добір пріоритетних напрямків і критично важливих технологій;

- структуризація робіт і підготовка бюджетних заявок;

- визначення форм державної підтримки (розподіл ресурсів, надання пільг, висновок контрактів і ін.);

- контроль ходу робіт і результатів;

- коригування проектів, програм, пріоритетних напрямків, науково-технічної політики і механізмів.

НТП властиві еволюційні (поліпшення окремих техніко-експлуатаційних параметрів виробів чи технології їхнього виготовлення, модернізація або створення нових моделей машин, обладнання, приладів і матеріалів у межах того самого покоління техніки) та революційні (зміна поколінь техніки й кінцевої продукції, виникнення принципово нових науково-технічних ідей) форми вдосконалення технологічних методів і засобів виробництва, кінцевої продукції. Основною складовою революційного напрямку НТП є науково-технічна революція.

Науково-технічна революція (НТР) характеризує докорінну якісну трансформацію суспільного розвитку на засаді новітніх наукових відкриттів (винаходів), що революційно впливаютьназміну знарядь і предметів праці, технології, організації та управління виробництвом, характер трудової діяльності людей. Зміст сучасної НТР розкривається через такі її особливості:



· перетворення науки на безпосередню продуктивну силу (втілення наукових знань у людині, технології і техніці; безпосередній вплив науки на матеріальне виробництво та інші сфери діяльності суспільства);

· новий етап суспільного поділу праці, зв'язаний з перетворенням науки на провідну сферу економічної і соціальної діяльності (наука перебрала на себе найбільш революціонізуючу, активну роль у розвитку суспільства);

· прискорення темпів розвитку сучасної науки і техніки, що підтверджується скороченням проміжку часу від наукового відкриття до його практичного використання;

· інтеграція багатьох галузей науки, самої науки з виробництвом з метою прискорення й підвищення ефективності всіх сучасних напрямків науково-технічного прогресу;

· якісне перетворення всіх елементів процесу виробництва — засобів праці (революція в робочих машинах, поява керуючих машин, перехід до автоматизованого виробництва), предметів праці (створення нових матеріалів з наперед заданими властивостями; використання нових, потенційно невичерпних джерел енергії), самої праці (трансформація її характерута змісту, збільшення в ній частки творчості).



Інноваційна діяльність у більшому ступені, чим інші види діяльності, сполучена з ризиком, тому що повна гарантія благополучного результату практично відсутня. Ризик, що виникає в процесі інноваційної діяльності, містить у собі наступні основні види ризиків:

- ризики помилкового вибору інноваційного проекту;

- ризики незабезпечення інноваційного проекту достатнім рівнем фінансування;

- маркетингові ризики поточного постачання ресурсами, необхідними для реалізації інноваційного проекту, і збуту результатів інноваційного проекту;

- ризики невиконання господарських договорів (контрактів);

- ризики виникнення непередбачених витрат і зниження доходів;

- ризики посилення конкуренції;

- ризики, пов'язані з недостатнім рівнем кадрового забезпечення;

- ризики, пов'язані з забезпеченням прав власності на інноваційний проект.

Уникнути цілком ризику в інноваційній діяльності неможливо, тому що інновації і ризик - дві взаємозалежних категорії.

Способами зниження інноваційного ризику є:

- диверсифікованість інноваційної діяльності, що складається із зусиль дослідників і капіталовкладень для здійснення різноманітних інноваційних проектів, безпосередньо не пов'язаних один з одним;

- передача (трансфер) ризику шляхом укладання контрактів.

Організаційний прогрес

Організаційний прогрес (ОП) - узагальнена характеристика процесу використання організаційних факторів розвитку та підвищення ефективності виробництва. Його суть полягає в удосконаленні існуючих та застосуванні нових методів і форм організації виробництва і праці та елементів господарського механізму в усіх ланках управління економікою.

ОП властиві певні особливості,щовідрізняють його від НТП.

1) НТП є безпосереднім і головним чинником зростання продуктивності (ефективності) виробництва, а організаційний прогрес забезпечує реалізацію створюваних НТП потенційних можливостей інтенсифікації виробничо-трудових процесів.

2) Створення і впровадження нової техніки й технології приводять до зниження трудомісткості їхнього виготовлення, а вдосконалення організації виробництва і праці дає змогу зменшити втрати робочого часу і простої устаткування.

3) Практична реалізація окремих напрямків НТП пов'язана з великими затратами суспільної праці, матеріальних і фінансових ресурсів; здійснення ж заходів організаційного характеру в багатьох випадках не потребує нових витрат (у крайньому разі, незначних додаткових ресурсів).

Основні сучасні тенденції організаційного прогресу можна звести до наступних наслідків:

· прискорення темпів розвитку окремих (кооперування, конверсії, диверсифікації) та посилення взаємозв'язків усіх суспільних форм організації виробництва, що забезпечує демонополізацію виробництва багатьох видів продукції, ринкову конкуренцію;

· посилення безперервності та гнучкості виробництва на підприємствах багатьох галузей завдяки широкому застосуванню автоматичних ліній, робототехнічних комплексів і гнучких виробничих систем, що забезпечує багаторазове підвищення продуктивності праці;

· розвиток колективної (бригадної) форми організації праці, що за умов прискорення НТП, якісного вдосконалення й ускладнення техніко-технологічної бази виробництва стає об'єктивно необхідним і економічно доцільним;

· раціоналізація організації потоку й використання засобів виробництва та кінцевої продукції на всіх стадіях відтворювального процесу з метою сприяння істотному скороченню виробничих запасів сировини, матеріалів і палива, зменшення обсягів їхнього використання, утилізації відходів виробництва;

· формування нових типів суспільної комбінації елементів процесу виробництва (науки та виробництва, виробництва та споживання) у вигляді спільних міжгалузевих і міждержавних підприємств, науково-технічних комплексів тощо з метою концентрації та раціонального використання суспільних ресурсів, підвищення ефективності науково-технічного прогресу;

· удосконалення організації функціонування господарського механізму підприємств, спрямоване на підсилення відповідальності за кінцеві результати діяльності, підвищення конкурентоспроможності на світовому й національному ринках;

· активізація людського чинника через удосконалення кадрової політики, котра відповідає сучасним вимогам правильного підбору керівників усіх рівнів, підвищенню їхньої компетентності, діловитості й відповідальності тощо.


Просмотров 792

Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2019 год. Все права принадлежат их авторам!