Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Евакуація та тимчасове переселення населення



Евакуація і розосередження (тимчасове переселення) населення є важливим способом захисту населення в умовах застосування ЗМУ і при НС. При своєчасному проведенні евакуаційних заходів вдається із-під ударів вивести найбільшу частину (основну масу) населення міст, що є імовірними об’єктами нападу противника (терористичних актів).

Розосередження – комплекс заходів з організованого вивозу із великих міст (та інших заздалегідь визначених населених пунктів) і розміщенню в позаміській зоні робочих і службовців об’єктів народного господарства, які продовжують роботу в особливий період (воєнний час) в цих містах (населених пунктах).

Розосереджені в позамістковій зоні робочі і службовці позмінно в’їжджають в міст (населений пункт) для роботи на своїх підприємствах, а по закінченні роботи повертаються в позаміську зону на відпочинок.

Евакуація – комплекс заходів з організованого вивозу або виводу із великих міст (та інших заздалегідь визначених населених пунктів)

- робочих і службовців об’єктів народного господарства, які переносять свою діяльність в позаміську зону чи припиняють її на воєнний час;

- непрацездатного і незайнятого в виробництві населення;

- а також населення, яке проживає в зонах катастроф.

Евакуйоване населення постійно проживає в позаміській зоні до особливого розпорядження.

Позаміська зона – територія за межами зон можливих зруйнувань , які встановлені для великих місті важливих об’єктів, що розташовані поза цих міст до кордону області (краю). В ній розміщуються:

- угрупування сил ЦО;

- евакуйоване і розосереджене населення.

Зона можливих зруйнувань – умовна зона навколо великого міста, на території якої в результаті нападу противника (терористичних актів) можуть виникнути зруйнування споруд та споруджень і втрати серед населення.

Межі зони можливих зруйнувань встановлюються в залежності від значення міста і чисельності його населення.

Підготовкою позаміської зони займаються в мирний час. В основу планування всі заходів щодо розосередження і евакуації населення покладений виробнично-територіальний принцип. Райони розміщення розосереджених і евакуйованих встановлює начальник ЦЗ області (краю) для кожного великого міста окремо.

Райони розосередження розташовуються безпосередньо за зоною можливих зруйнувань і призначені для розміщення робочих і службовців тих об’єктів народного господарства, що не припиняють своєї виробничої діяльності у воєнний час. Сумарний час поїздки робочих і службовців на об’єкт і назад не повинне перевищувати 4 годин. Райони розосередження повинні розташовуватися поблизу залізничних станцій, а також автомобільно-дорожніх магістралей.



Райони для розміщення розосереджуваємого населення визначаються ближче до міста, ніж райони позаміської зони, які призначаються для розміщення евакуйованого населення. Це пов’язано з тим, що 1-й ешелон угрупування сил ЦЗ (зобов’язаний першим висуватися в осередок ураження для проведення рятувальних і невідкладних аварійно-відновлювальних робіт) включає формування із числа відпочиваючих змін, які створюються на об’єктах, що продовжують свою виробничну діяльність в місті у воєнний час.

Місця для евакуйованого населення розташовані, як правило, за районами розосередження і призначені для розміщення непрацюючого населення, а також робочих і службовців тих об’єктів народного господарства, виробнична діяльність яких на воєнний час припиняється чи переноситься в позаміську зону (сільську місцевість). Із груп населення, які підлягають вивозу (виводу) в більш віддаленні райони позаміської зони, тобто евакуації, як правило, буде створений 2 ешелон угрупування сил ЦЗ (в інтересах даного міста).

Розосередження і евакуація населення проводяться при загрозі нападу противника і тільки за спеціальним рішенням.

В деяких випадках за особливою вказівкою передбачається часткова евакуація. Яка проводиться до проведення загальної евакуації населення і розосередження робочих і службовців. При проведенні часткової евакуації передбачається вивіз із великих міст частини населення, яка не зайнята у виробництві і сфері обслуговування. Як правило, часткової евакуації підлягають організовані дитячі колективи (школи-інтернати, дитячі будинки тощо) і частина формувань ЦЗ.



Основним способом евакуації є комбінований спосіб. Це поєднання масового виводу населення із міста пішим порядком з вивозом його всіма видами транспорту, що мається, (не зайнятого військовими і особливо важливими народно-господарчими перевезеннями) за евакуаційними графіками. Перевага комбінованого способу евакуації у порівнянні з вивозом всього населення транспортними засобами: використання всіх можливих маршрутів, прибуття основної маси населення в безпечну зону в короткий строк. Евакуація населення комбінованим способом здійснюється за територіально-виробничним принципом. Це визначає, що виведення в позаміську зону робочих і службовців, членів їх сімей, студентів ВНЗ, учнів спеціальних закладів і ПТВ організується через підприємства, установи і навчальні заклади. Решта населення евакуюється , як правили, через ЖЕК за місцем проживання.

Транспортом обов’язково вивозиться населення, яке не може пересуватися пішим порядком (старі, інваліди, хворі, вагітні жінки, жінки з дітьми до 10-річного віку, медичний персонал з непрацездатними членами їх сімей).

Решта населення (непрацюючі члени сімей, учні і студенти навчальних закладів), яка здатна пересуватися пішим порядком, може виводиться організовано пішки.

Проведення евакуаційних заходів покладається на спеціально створюємі евакуаційні органи, керівників підприємств, установ, навчальних закладів.

До евакуаційних органів відносяться:

· евакуаційні комісії (ЕК);

· збірні евакуаційні пункти (ЗЕП);

· приймальні евакуаційні комісії (ПЕК);

· приймальні евакуаційні пункти (ПЕП);

· адміністрація пунктів посадки (ПП), пунктів висадки (ПВ), проміжні пункти евакуації (ППЕ).

На евакуаційні комісії покладаються наступні завдання:

- облік населення, який підлягає до розосередження і евакуації пішим порядком і вивозу всіма видами транспорту;

- визначення порядку (послідовності) проведення розосередження і евакуації;

- організація матеріально-технічного, медичного, транспортного та інших видів забезпечення;

- підготовка маршрутів евакуації пішим порядком і видів транспорту;

- організація зв’язку і взаємодії з ПЕК сільських районів з питань прийому, розміщення, трудовлаштування, матеріального і медичного забезпечення.

Отримав повідомлення про початок розосередження і евакуацію, громадяни повинні негайно підготовити все необхідне:

- одяг, в тому числі і теплий, взуття, постільні речі, продукти харчування на 2-3 дні, медикаменти, індивідуальні засоби захисту, укласти все це в рюкзак або валізу; загальна маса повинна бути не більше 50 кг;

- документи (паспорт, військовий білет, диплом про освіту, трудова книжка, свідоцтва про народження дітей тощо), гроші;

- дітям дошкільного віку вложити в кишень записку або пришити до коміру білий лоскіт з вказівкою прізвища, імені, по батькові, місця проживання і кінцевого пункту евакуації.

Якщо в сім’ї є хворі, які не можуть самостійно прибути на ЗЕП, то про це необхідно повідомити начальника ЗЕП.

Збірні евакуаційні пункти (ЗЕП) призначені для збору і реєстрації населення, який підлягає розосередженню і евакуації, формування піших колон, відправки населення на станції (пункти) посадки на транспортні засоби.

ЗЕП бажано розгортати поблизу станцій (пунктів) посадки, а при комбінованому способі проведення евакуації – як можна ближче до окраїні міста, в районах кінцевих зупинок міського транспорту, в місцях, де забезпечуються умови збору і відправки населення в позаміську зону, скорочення часу і відстані переходу при русі пішим порядком.

В завдання ЗЕП входять:

- оповіщення населення різноманітними способами про початок розосередження і евакуації;

- збір населення і інформація його про обстановку, яка складається;

- реєстрація і облік тих, хто евакуюється;

- контроль за підготовкою транспортних засобів;

- організація посадки на транспорт, формування піших колон і відправки в пункти призначення;

- укриття населення, що евакуюється, за сигналом „Повітряна тревога”;

- подання відомостей в евакуаційну комісію району про хід евакуації.

В сільській місцевості (в сільських районах, сільських радах) проведення заходів з прийому і розміщенню населення, що розосереджується і евакуюється, покладається на приймальні евакуаційні комісії (ПЕК), в склад яких включаються відповідальні робітники організацій і служб, які пов’язані з прийомом, розміщенням і забезпеченням населення, що надходить.

Для безпосереднього прийому населення, що розосереджується і евакуюється, створюються і розгортаються приймальні евакуаційні пункти (ПЕП), як правило, поблизу станцій (пунктів) висадки. На ПЕП організують зустріч людей, що надходять, їх облік і відправку в кінцеві пункти розміщення транспортом сільського району або пішим порядком.

Склад ПЕП може бути наступним : начальник ПЕП, заступник начальника ПЕП, група зустрічі і прийому, група обліку і реєстрації, група комплектування і відправки людей до місця тимчасового проживання, група харчування і постачання, стіл довідок, медичний пункт, кімната матери і дитини, комендант, пост охорони громадського порядку.

При проведенні евакуації пішим порядком на маршрутах руху піших колон організуються проміжні пункти евакуації (ППЕ). Вони виконують одночасно два завдання: прийом і відправку людей, що евакуюється, тому штатний склад їх залежить від числа людей, що прибивають і убивають через ППЕ.

Можливий склад ППЕ: начальник ППЕ, заступник начальника ППЕ, група з прийому, обліку і тимчасового улаштування людей, транспортна група (з організації подальшої евакуації), група продовольчого постачання, медичний пункт, кімната матери і дитини, стіл довідок, пост охорони громадського порядку.

При евакуації пішим порядком населення прибуває на ЗЕП самостійно, проходить реєстрацію, після чого формуються піші колони (500-1000 чоловік) за підприємствами (організаціями, закладами або ЖЕК). Начальнику пішої колони дається схема маршруту колони, яка є основним документом, що регламентує рух колони.

Вивід населення пішим порядком доцільно планувати і здійснювати

- заздалегідь розвіданими маршрутами і колонним шляхам поза доріг,

- в окремих випадках по обочинам основних доріг,

- як правило, за межі зон зруйнувань.

Між пішими колонами встановлюється дистанція до 500 м. Рух колони планується зі середньою швидкістю не більше 3-4 км/год. Через кожні 1-1,5 год. руху передбачаються малі привали на 15-20 хвилин. В початі другої половини пішого переходу передбачається великий привал тривалістю 1,5-2 год. Піший перехід закінчується з приходом колони на ПЕП (іноді на ППЕ, а далі евакуація продовжується на транспортних засобах).

Для проведення евакуаційних заходів в умовах НС на базі місцевих державних адміністрацій створюються евакуаційні комісії (евакооргани). Вони практично організують вивезення та виведення населення із районів можливого впливу вражаючих факторів чи наслідків НС (якщо виникає безпосередня загроза життю та заподіяння шкоди здоров’ю людини). Евакуація населення планується (згідно з Положенням про ЦО України) на випадок:

· загальної аварії на АЕС;

· всіх видів аварій з викидом СДОР, внаслідок яких виникає безпосередня загроза життю та заподіяння шкоди здоров’ю людей, що проживають у зоні можливого ураження;

· загрози катастрофічного затоплення місцевості;

· масових лісових і торф’яних пожеж, що загрожують населеним пунктам;

· землетрусів та інших геофізичних і гідрометеорологічних явищ з тяжкими наслідками.

Для транспортного забезпечення евакуації населення в разі НС і відповідного рішення органів влади залучається у мирний час весь транспорт, що є на відповідній території, а у воєнний час – той, що не поставляється до ЗС України.

Висновки

 

За останні роки розроблені принципи організації медико-санітарного забезпечення в умовах НС. В системі держави створені спеціальні служби: для ліквідації медико-санітарних наслідків НС в мирний час – Державна служба медицини катастроф (ДСМК), а в воєнний час – медична служба Цивільного захисту (МСЦЗ). В даній лекції розглянуті питання основних засад створення ЦЗ України, основні завдання і організаційна структура ЦЗ, формування ЦЗ, які призначені для виконання завдань.

Захист населення і об’єктів економіки в особливий період (при НС і в воєнний час) є системою взаємопов’язаних заходів щодо своєчасного оповіщення населення, колективного, індивідуального і медичного захисту, евакуації та тимчасового переселення населення, створення і підготовки до дій рятувальних і медичних формувань ЦЗ, організації медичного забезпечення населення в особливий період, навчання населення і рятувальників правилам захисту від небезпеки тощо. Підготовка сил і засобів захисту здійснюється в мирний час (в звичайних умовах при відсутності НС). Підготовлені сили і засоби ЦЗ підтримуються в постійній готовності до використання. Порядок виконання завдань ЦЗ, порядок функціонування формувань та принципи і напрямки захисту цивільного населення від вражаючих факторів НС (в тому числі у воєнний час) будуть розглянуті в наступних темах.

 

Автор: викладач кафедри внутрішньої медицини О.В. Нам’ятов

 


Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2018 год. Все права принадлежат их авторам!