Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Виробництво і організація бізнесу. Основні види організації фірм. Природа фірми. Прибуток та ринкова вартість фірми



Вплив квотування імпорту на суспільний добробут. Добровільне обмеження експорту та експортні субсидії в системі важелів зовнішньоторговельної політики.

Квота на імпорт – це законодавчо встановлене обмеження на кількість певного товару, яку щороку можна імпортувати в дану країну з іншої країни. Квотування (контингентування) найчастіше здійснюється у формі ліцензування зовнішньої торгівлі. Ліцензування імпорту означає, що відповідна урядова установа видає певну кількість ліцензій, що дозволяють ввезення певної кількості блага в цю країну і забороняє неліцензовану торгівлю.

Наслідки запровадження квот в Бідасії:

1) Споживачі Бідасії зазнають втрат

2)

 
 

Виробники в Бідасії отримують вигоди від запровадження імпортної квоти. Вони продають товар за вищими цінами і збільшують обсяги виробництва.

 

 

Добровільне обмеження експорту означає, що фірми «добровільно» скорочують обсяг свого експорту в конкретну країну. Зменшення експорту самим експортером має такі самі наслідки як і імпортна квота, але запроваджує її не країна-імпортер, а країна-експортер. Цим своїм кроком експортер намагається уникнути суворіших торговельних обмежень, як-от низькі квори або анти-демпінгове розслідування.

Добровільне обмеження експорту іншою країною супроводжується негативними економічними наслідками для країни-імпортера. Держава з одного боку віддає частину вигід зарубіжним експортерам, а з іншого – обмеження пропозиції в країні дає змогу експортерам підвищити свої ціни і збільшити прибутки у країні-імпортері.

Експортні субсидії – пільги, які надають вітчизняним експортерам для розширення вивозу товарів за кордон.Ці пільги дають змогу вітчизняним виробникам знизити їхні витрати виробництва і продавати товари на зовнішніх ринках за нижчими цінами. Експортні субсидії є прямі (дотації фірмам, коли вони виходять на зовнішній ринок) і непрямі(пільгове оподаткування, страхування, кредитування).

Виробництво і організація бізнесу. Основні види організації фірм. Природа фірми. Прибуток та ринкова вартість фірми



 

Виробництво - це процес виготовлення матеріальних благ або процес використання робочої сили, обладнання в поєднанні з природними ресурсами і матеріалами для виготовлення необхідних товарів і послуг.

Маржиналістська теорія виділяє чотири групи факторів виробництва: земля, праця, капітал, підприємницька діяльність (див. главу 4). Виробництво можливе лише при взаємодії усіх його факторів

Фірма – економічна одиниця, яка використовує ресурси для виробництва товару або послуги з метою вилучення прибутку і володіє та керує одним або декількома підприємствами.

Підприємство – економічна одиниця, в якій поєднуються фактори виробництва. До складу фірми може входити декілька підприємств.

Фірми класифікуються за трьома основними формами: одноосібне володіння, партнерство та корпорація.

Одноосібне володіння - це найпростіша форма організації фірми. Така фірма належить одній особі, яка приймає всі ділові рішення, отримує весь прибуток та несе необмежену відповідальність за збитки фірми.

Партнерство - це така форма організації фірми, якою володіють дві і більше осіб (партнерів), що приймають ділові рішення, розподіляють між собою прибуток і несуть фінансову відповідальність за збитки.

За ступенем участі засновників (партнерів) у діяльності підприємства прийнято розрізняти такі товариства: повні (з повною відповідальністю); командитні; товариства з додатковою та з обмеженою відповідальністю.



Корпорація (акціонерне товариство) є нині домінуючою формою підприємницької діяльності, її власниками вважаються акціонери, що мають обмежену відповідальність у розмірі свого внеску в акціонерний капітал корпорації. Весь прибуток корпорації належить її акціонерам. Виокремлюють дві його частини. Одна частина розподіляється серед акціонерів у вигляді дивідендів, друга - це нерозподілений прибуток, що використовується на подальший розвиток корпорації. Функції власності та контролю поділені між акціонерами (власниками акцій) і менеджерами.

Отже основним економічним змістом прибутку є факт перевищення доходів, отриманих від підприємницької діяльності, над понесеними фірмою видатками. Коли доходи більші ніж витрати - фірма має прибуток, а коли переважають витрати над виручкою-збиток на величину різниці між ними.

Мікроекономічний аналіз розрізняє такі види прибутку: економічний прибуток, бухгалтерський прибуток і нормальний прибуток.

Економічний прибуток - це різниця між валовим доходом і валовими витратами фірми, включаючи як явні" так і неявні.

Бухгалтерський прибуток - цс різниця між валовим доходом і явними ви ґратами. Економісти називають такий прибуток бухгалтерським прибутком або ще інакше розрахунковим, тому що він враховує при розрахунку тільки явні (грошові) платежі, які фіксуються у бухгалтерській звітності фірми.

Нормальний прибуток - цс тон мінімальний прибуток, який повинен заробити підприємець, щоб він хотів залишатися у цьому бізнесі і продовжував діяльність. Це - плата за виконання підприємницьких функцій.


 


Просмотров 248

Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2020 год. Все права принадлежат их авторам!