Виробництво і організація бізнесу. Основні види організації фірм. Природа фірми. Прибуток та ринкова вартість фірми

Вплив квотування імпорту на суспільний добробут. Добровільне обмеження експорту та експортні субсидії в системі важелів зовнішньоторговельної політики.

Квота на імпорт – це законодавчо встановлене обмеження на кількість певного товару, яку щороку можна імпортувати в дану країну з іншої країни. Квотування (контингентування) найчастіше здійснюється у формі ліцензування зовнішньої торгівлі. Ліцензування імпорту означає, що відповідна урядова установа видає певну кількість ліцензій, що дозволяють ввезення певної кількості блага в цю країну і забороняє неліцензовану торгівлю.

Наслідки запровадження квот в Бідасії:

1) Споживачі Бідасії зазнають втрат

2)

Добровільне обмеження експорту означає, що фірми «добровільно» скорочують обсяг свого експорту в конкретну країну. Зменшення експорту самим експортером має такі самі наслідки як і імпортна квота, але запроваджує її не країна-імпортер, а країна-експортер. Цим своїм кроком експортер намагається уникнути суворіших торговельних обмежень, як-от низькі квори або анти-демпінгове розслідування.

Добровільне обмеження експорту іншою країною супроводжується негативними економічними наслідками для країни-імпортера. Держава з одного боку віддає частину вигід зарубіжним експортерам, а з іншого – обмеження пропозиції в країні дає змогу експортерам підвищити свої ціни і збільшити прибутки у країні-імпортері.

Експортні субсидії – пільги, які надають вітчизняним експортерам для розширення вивозу товарів за кордон.Ці пільги дають змогу вітчизняним виробникам знизити їхні витрати виробництва і продавати товари на зовнішніх ринках за нижчими цінами. Експортні субсидії є прямі (дотації фірмам, коли вони виходять на зовнішній ринок) і непрямі(пільгове оподаткування, страхування, кредитування).

Виробництво і організація бізнесу. Основні види організації фірм. Природа фірми. Прибуток та ринкова вартість фірми

Виробництво - це процес виготовлення матеріальних благ або процес використання робочої сили, обладнання в поєднанні з природними ресурсами і матеріалами для виготовлення необхідних товарів і послуг.

Маржиналістська теорія виділяє чотири групи факторів виробництва: земля, праця, капітал, підприємницька діяльність (див. главу 4). Виробництво можливе лише при взаємодії усіх його факторів

Фірма – економічна одиниця, яка використовує ресурси для виробництва товару або послуги з метою вилучення прибутку і володіє та керує одним або декількома підприємствами.

Підприємство – економічна одиниця, в якій поєднуються фактори виробництва. До складу фірми може входити декілька підприємств.

Фірми класифікуються за трьома основними формами: одноосібне володіння, партнерство та корпорація.

Одноосібне володіння - це найпростіша форма організації фірми. Така фірма належить одній особі, яка приймає всі ділові рішення, отримує весь прибуток та несе необмежену відповідальність за збитки фірми.

Партнерство - це така форма організації фірми, якою володіють дві і більше осіб (партнерів), що приймають ділові рішення, розподіляють між собою прибуток і несуть фінансову відповідальність за збитки.

За ступенем участі засновників (партнерів) у діяльності підприємства прийнято розрізняти такі товариства: повні (з повною відповідальністю); командитні; товариства з додатковою та з обмеженою відповідальністю.

Корпорація (акціонерне товариство) є нині домінуючою формою підприємницької діяльності, її власниками вважаються акціонери, що мають обмежену відповідальність у розмірі свого внеску в акціонерний капітал корпорації. Весь прибуток корпорації належить її акціонерам. Виокремлюють дві його частини. Одна частина розподіляється серед акціонерів у вигляді дивідендів, друга - це нерозподілений прибуток, що використовується на подальший розвиток корпорації. Функції власності та контролю поділені між акціонерами (власниками акцій) і менеджерами.

Отже основним економічним змістом прибутку є факт перевищення доходів, отриманих від підприємницької діяльності, над понесеними фірмою видатками. Коли доходи більші ніж витрати - фірма має прибуток, а коли переважають витрати над виручкою-збиток на величину різниці між ними.

Мікроекономічний аналіз розрізняє такі види прибутку: економічний прибуток, бухгалтерський прибуток і нормальний прибуток.

Економічний прибуток - це різниця між валовим доходом і валовими витратами фірми, включаючи як явні" так і неявні.

Бухгалтерський прибуток - цс різниця між валовим доходом і явними ви ґратами. Економісти називають такий прибуток бухгалтерським прибутком або ще інакше розрахунковим, тому що він враховує при розрахунку тільки явні (грошові) платежі, які фіксуються у бухгалтерській звітності фірми.

Нормальний прибуток - цс тон мінімальний прибуток, який повинен заробити підприємець, щоб він хотів залишатися у цьому бізнесі і продовжував діяльність. Це - плата за виконання підприємницьких функцій.