Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






КАТАЛОГИ ПРИВАТНИХ ПУБЛІЧНИХ БІБЛІОТЕК



На початку ХІХ ст. місцева книготоргова бібліографія на Україні ще деякий час зберігала свій давнішній, церковний характер.В 1810 р. була випущена “Роспись (табель) цены книгам, напечатанным в типографи Киево-Печерской лавры”. Чернігівська Троїцько-Іллінська друкарня в перші роки ХІХ ст. систематично займалась складенням “реестров” і “відомостей” “рас хода” (тобто розпродажу) церковних книг, переважно своїх старих видань,що залежались з минулого століття. В наступні десятиріччя досить часто виходили друковані каталоги богослужбової літератури Ставрогіпійської друкарні уЛьвові.

Із виникненням періодики у Харкові та Одесі в характері і змісті книготоргової інформації на Україні відбулися зміни. На сторінках місцевих журналів та газет з’являються книготоргові оголошення про видання гражданських друкарень. Їх публікували “Украинский вестник” та “Украинский журнал”, “Одесский вестник” та

С.68–71.

«Харьковские известия». В газетах їх друкували звичайно разом з іншими торговими та господарськими повідомленнями. Деякі з книготоргових оголошень являли собою списки книг, які надходили до тієї чи іншої книжкової лавки, переростали в книготоргову бібліографію.

Відзначаючись оперативністю та певною доступністю, книготоргові оголошення сприяли більш-менш широкому розповсюдженню не тільки місцевої, але й столичної друкованої продукції в основному світського змісту. Іноді їх використовували для популяризації прогресивної літератури (згадаємо, наприклад, оголошення в «Украинском журнале» про передплату на декабристські періодичні видання). Часто за їх допомогою книгопродавці-комерсанти влаштували збут макулатурним та застарілим виданням.

Поштовхом для дальшого зростання книготоргової бібліографії на Україні було створення при книжкових магазинах приватних публічних бібліотек.

Приватні публічні бібліотеки або, як їх у свій час називали, «бібліотеки для читання» виникають у Росії наприкінці XVIII ст. Їх значення особливо зростає в першому десятиріччі XIX ст.

Більшість приватних бібліотек переслідували комерційні цілі. З такою ж метою часто випускалися ними друковані каталоги («розписи», «реестры»). Лише деякі передові книгопродавці (Плавильщиков, Смірдін і ін.) зуміли надати своїм бібліотекам просвітительський напрямок.

«Бібліотеки для читання» існували в Москві, Петербурзі та в деяких губернських містах. На Україні вперше вони виникають в Одесі. Вже на початку XIX ст. в Одесі – молодому портовому місті з швидко ростучою торгівлею – налічувалося три книжкові крамниці. У двох з них торгували іноземці, в одній – російський купець Ширяєв, який одержав книги з Москви. Крім того, торгували книгами рознощики.



Зростаюча потреба в книзі все більше відчувалася. Революційний виступ декабристів викликав глибокий інтерес до питань сучасності, а разом з тим і до російської літератури. В Одесі 1820-х рр. серед читачів особливо популярними були твори Пушкіна. Його революційні вірші, що не друкувалися в пресі, поширювалися в списках. Під впливом пушкінської творчості формуються місцеві письменницькі сили (В. Тепляков і ін.), які пізніше приступають до випуску деяких літературних видань.

На початку 20-х рр. при клубах організовуються «кабінети для читання» періодики, які обслуговували, головним чином, аристократичні кола. Назріло питання про відкриття в Одесі публічної бібліотеки. Вона була заснована в 1830 р. Трохи раніше, десь наприкінці 20-х рр., починає функціонувати «бібліотека читання» при книгарні одеського книгопродавця Клочкова – перша на Україні приватна публічна бібліотека комерційного характеру.

Власник книгарні і «бібліотеки для читання» Клочков був заповзятливий книготорговець-комерсант. Він досить добре орієнтувався в тому, на яку літературу був найбільший попит читача, яка книга могла мати кращий збут на книжковому ринку. Його бібліотека була відповіддю на зростаючий інтерес одеської читацької публіки до книги.

Беручи приклад з столичних книгопродавців – власників «бібліотек для читання», Клочков випускає в 1830 р. «Роспись российским книгам, ландкартам, планам, эстампам, портретам и нотам в Одессе в книжном магазине и библиотеке чтения Н. А. Клочкова». Обіцяючи поповнювати свою бібліотеку «всеми вновь выходящими хорошими книгами», він мав намір видавати відповідні додатки до «Росписи».



«Роспись» Клочкова включала близько 1000 книг, які можна було одержати під грошову заставу в бібліотеці або купити в книгарні. Література була сумлінно описана у відповідності з поширеними в той час правилами бібліографічного опису. Для розміщення видань користувалися простим алфавітним порядком, причому невідомий складач за методом, запозиченим у Сопікова, об’єднав для зручності читачів твори в окремі групи. Так, наприклад, ставилися на першому місці вид друкованої продукції («альманахи»), літературний жанр («поема»), або прізвища письменників (Вальтер Скотт, Купер).

В «Росписи» перелічувалася література з різних галузей знання, в основному за останні два десятиліття. Перевага віддавалася художній літературі та журналам. Ці видання були найбільш популярними і складач виділяв їх. На відміну від інших, в тому числі і релігійних видань, назви їх набрані крупним шрифтом. Велике місце займали альманахи, твори вітчизняних письменників і перекладні романи популярних іноземних авторів. У «Росписи» подані твори тих літературних жанрів, що були характерні для 10-20-х рр. XIX ст.

Серед них: «поеми», «романи, повісті й казки» тощо. Але особливо цікаво те, що в цей невеликий каталог потрапили праці письменників-декабристів: альманах «Полярная звезда» та «Мнемозина» В. Одоєвського і В. Кюхельбекера (М., 1825), «Опыт теории налогов» М. Тургенєва (СПб., 1819), поема Рилєєва «Войнаровский» (М., 1825) і вірш Кюхельбекера «Смерть Байрона» (М., 1824). Вони були дуже високо оцінені – 100 крб. за «Полярную звезду», 50 крб. за «Войнаровского», 25 крб. за «Мнемозину». Після 1825 р. видання творів письменників-декабристів заборонялися, вони стали рідкістю, що й привело до підвищення їх номінальної ціни. Даючи для читання твори декабристів, бібліотека Клочкова сприяла поширенню поглядів дворянських революціонерів.

Зазначений випадок не був єдиним у практиці приватних публічних бібліотек того часу. Докази цього знаходимо, наприклад, у «Росписи» Смірдіна, виданій у 1828 р. Цензура не звернула уваги на ці факти. Очевидно,

Вона мало цікавилася змістом бібліографічних праць, а уряд ще недостатньо стежив за діяльністю книгопродавців. Пізніше, в 1832 р., коли Миколі I стало відомо, що декабристські видання продаються в книжкових крамницях, він наказав «дабы онде книги были от всех книгопродавцев отобраны».

Доля альманахів і книг письменників-декабристів, які зберігалися у Клочкова, невідома. Цілком можливо, що вони були розпродані або не повернені читачами. Книгарня і «бібліотека для читання» Клочкова пізніше перейшла до нового власника В. Картамишева. Випущена ним у 1837 р. «Роспись руським книгам, ландкартам, планам, видам, портретам и нотам в Одессе в книжной лавке и библиотеке чтения В. І. Картамышева» уже не мала заборонених видань. Щодо кількості літератури вона значно поступалася проти «Росписи» Клочкова – до неї потрапило трохи більше 600 видань, головним чином за 1830-і рр. Видань, які перейшли з «Росписи» Клочкова, у ній було дуже мало.

Не можна не помітити, що і в Клочкова і Картамишева фактично не було книг, виданих українською мовою. У той же час зміни, які ставилися в розвитку української літератури, ще недостатньо позначилися на книжковому ринку. Перші ознаки нового підходу місцевих книгопродавців до української книги виявились у торгово-бібліотечній бібліографії з середини століття. Про це свідчать, зокрема, каталоги «библиотеки для продажи и чтения руських и иностранных книг» одеського книгопродавця, комісіонера Ришельєвського ліцею К. Тотті, видані в 1847 та 1851 рр. Якщо у Клочкова з української літератури названа лише «Енеїда» Котляревського, то у К. Тотті описані понад десяток українських творів. Крім книги Котляревського, до каталога було занесено видання повістей і оповідань Квітки-Основ’яненка, твори Гребінки, друга книга альманаха «Киевлянин» (1841) та ін. Власник бібліотеки володів значною кількістю російської і зарубіжної літератури: у нього було немало французьких книг, які дозволялося читати безкоштовно. Як видно, К. Тотті добре орієнтувався у читацьких запитах і прагнув задовільнити їх.

В 40–50-х рр. звертає на себе увагу діяльність «кабинета для чтения новостей русской и иностранной словесности» «от ставного капитана» П. П. Должикова. Должиковський «кабінет для чтения» був першою в Києві приватною публічною бібліотекою комерційного характеру. Він почав функціонувати з квітня 1843 р. на Олександрівській вулиці (тепер вул. Кірова) у приміщенні Київської головної контори Товариства застрахування капіталів, де Должиков служив повіреним. Кабінет проіснував приблизно до 70-х рр.

Значну популярність бібліотеці принесли оригінальні умови користування її книжковими фондами. З метою залучення широкого кола читачів Должиков дозволив вносити за читання літератури замість грошей книги. Були встановлені премії читачам за своєчасне повернення книг і дбайливе ставлення до них, а також за сприяння в залученні нових читачів.

З перших же кроків свого існування бібліотека бере активну участь в культурному житті Києва: обслуговує читачів, керує їх читанням, виконує довідкові функції, служить центром книжкової торгівлі. Енергійний Должиков через «Киевские губернские ведомости» знайомить киян з роботою «кабинета для чтения», повідомляє про нові надходження до бібліотеки. Організовується філіал бібліотеки в Чернігові.

У 50-ті рр. встановлюється зв’язок должиковського «кабинета для чтения» з Галичиною, про його існування знали у Львові, списки книг бібліотеки користуваоися увагою львівських учених і письменників. Должиков листується з видатним західноукраїнським діячем того часу Я. Ф. Головацьким

 

C. 72–76

часу Я. Ф. Головацьим, посилає у Львів твори російських і українських письменників і одержує взамін західноукраїнські видання. Незважаючи на ті великі перешкоди, що їх чинили австрійські і російські власті, Должикову і Головацькому вдається протягом якогось часу підтримувати книгообмін між Росією і Галичиною.

Ще в 1849 р. Должиков випускає друкований каталог своєї бібліотеки під незвичайною назвою «Аптека для души».

Каталог нараховував близько 4500 назв найрізноманітнішої літератури російською, французькою, та польською мовами. Російську літературу складач розподілив на три «відділення». Перше відділення – «Чтение для приязного препровождения времени» − включало багато творів художньої літератури і невелику кількість книг з природознавства, політики, медицини, мовознавства, правознавства. Промисловості, сільського господарства, гімнастики тощо. До другого відділення увійшла богословська, філософська, педагогічна література і книги для дітей. Це відділення називалося «Назидательное чтение». Третє відділення – «Описательное и историческое чтение» − складали книги з вітчизняної і загальної історії, географії, а також біографії видатних людей Росії та періодичні видання. В каталозі читач знаходив не лише новинки літератури, але й старі видання, починаючи з XVIII ст.

За кількістю назв перше місце посідала художня література. Цей розділ включав більше половини видань. Це пояснювалося насамперед особливим попитом на неї. Крім того, художня література краще, ніж яка інша, могла виконувати поставленне Должиковим завдання: «способствовать распространению охоты к чтению».

Читачеві пропонувалися твори класиків російської літератури: Державіна і Жуковського, Пушкіна і Некрасова, Крилова і Гоголя, Гончарова і Достоєвського та ін., твори зарубіжних письменників у перекладах на російську мову, а також видання української літератури («Наталка Полтавка», «Москаль-чарівник», «Енеїда» Котляревського, багато повістей і оповідань Квітки-Основ’яненка, твори Гребінки, українські літературні альманахи «Ластівка», «Молодик», «Сніп» і ін.).

Поряд з класичними творами в каталозі траплялися і низькопробні видання, такі, як «Супружеская грамматика, или секрет, каким образом и какими средствами каждый муж может довести жену свою до той степени, чтобы она была по русской половице «тише воды, ниже травы». Це було викликано бажанням Должикова зібрати і скласти «возможно посную русскую библиотеку».

Щоб допомогти читачеві навчитися відрізняти хороші книги від поганих, Должиков включив у свій каталог деякі елементи рекомендації. Він наводить думки критиків, робить свої зауваження, знайомить із змістом рекомендованих книг. Схвальна оцінка дається творам Батюшкова, Лажечнікова, популярного тоді Марлінського. Називаючи окремі повісті і оповідання Квітки-Основ’яненка «превосходныи» і «замечательными», Должиков друкує відгуки про нього письменника В. І. Даля – Козака Луганського. Водночас він попереджає читача, якщо книга не варта уваги.

Такий підхід до складання каталогу приватної публічної бібліотеки був новим і оригінальним. Як справедливо зазначив М. В. Здобнов, «Аптека для души» була «єдиною для того часу пам’яткою переростання бібліотечної бібліографії в рекомендаційну.

 


Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2019 год. Все права принадлежат их авторам!