Главная Обратная связь Поможем написать вашу работу!

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Тема: „Драма абсурду”. Творчість Ежена Йонеско



 

Ежен Йонеско

1. Ежен Йонеско – один із фундаторів драми абсурду. Найважливіші особливості театру Е. Йонеско: руйнація звичної логіки дії, відсутність характерів, абсурдність діалогів, гра слів, широке використання гротеску.

2. Зображення духовної та інтелектуальної спустошеності сучасного суспільства – провідна тема ексцентрично-гротескових п'єс Е. Йонеско.

3. „Трагедія мови” в п’єсі „Голомоза співачка”. Особливості драматургічного конфлікту та розвитку дії. Фрази з підручника як джерело „автоматичної” мови, що паралізує свідомість людей. Безглуздість заучуваних фраз, беззмістовність діалогів, банальність думок і алогічних ситуацій у підручнику як відображення абсурдності людського буття.

4. Жанрова своєрідність твору (підзаголовок „антип’єса”). „Голомоза співачка” – твір, який руйнує канони драматургії. Камерний характер п’єси, мінімальна кількість дійових осіб (подружжя Смітів і Мартінів), відсутність традиційного сюжету і взагалі дії, брак у спілкуванні нової інформації та оригінальної живої думки.

5. Алогічність, руйнування причинно-наслідкових зв’язків як принцип побудови діалогу в п’єсі. Засоби динамізму твору (зміна мови персонажів в міру наближення до фіналу).

6. Проблема характерів у „Голомозій співачці”. Відсутність у персонажів індивідуальних психологічних рис, власної волі та мови. Автоматизм мови – наскрізна тема твору і творчості загалом.

7. Нонконформістський характер п’єси. Критика дрібного буржуа як тотального конформіста, як людину сприйнятих нею ідей і гасел. Дидактичне навантаження твору.

8. Джерела комічного в драмі. Знеособленість, взаємозамінність персонажів, нездатність їх до змін. Використання фарсових прийомів, гротеску, елементів буфонади.

9. „Голомоза співачка” – один із найяскравіших взірців „театру абсурду”.

 

10.Відчуття жаху, безглуздості людського життя; утвердження ірраціоналізму суспільного розвитку та поєднання їх з критикою конформістської свідомості в п’єсі „Носороги”.

11.Ексцентрично-символічний сенс сюжету, перетворення його в „какофонію абсурду”. Висміювання „розуму”, що звівся до убогого „здорового глузду”, зведення до нонсенсу прийнятих понять та істин.



12.Сатирично-гротескне змалювання процесу „омасовлення” людей, перетворення їх на “бедлам нелюдів”, що загрожує цивілізації й культурі. Проблема втрати індивідуальності під тиском масової свідомості.

13.Образ Беранже і проблема відстоювання особистості, збереження людського в людині. Сутність опору Беранже. Система образів драми. Сенс центральної метафори. Антитоталітарний підтекст п’єси.

„Голомоза співачка”, „Носороги”

Література

История зарубежной литературы ХХ века / Под ред. Л.Г.Андреева. – М., 1998. 2-е вид. – М., 2000.

Андреев Л.Г. Современная литература Франции: 60-е годи. – М., 1977.

Діброва В. Шляхи театрального авангарду: Ежен Йонеско // Всесвіт. – 1989. – №10.

Никитин В.А. Человек, не пожелавший стать носорогом // Ионеско Э. Противоядия. – М., 1992.

Проскурникова Т.Б. Французская антидрама (50 – 60-е годы). – М., 1968.

Строев А. Эжен Ионеско // Французская литература 1945-1990. – М., 1995.

Якимович Т. З художнього світу Франції. – К., 1981.

 

Твори:

Йонеско Е. Голомоза співачка // Всесвіт. – 1989. – № 10.

Йонеско Е. Стільці: Трагіфарс // Всесвіт. – 1992. – № 8.

Йонеско Е. Урок. Носороги // Французька п'єса XX ст.: Театральний аван­гард. – К., 1993.

Ионеско Э. Лысая певица: Пьеси. – М., 1990.



Ионеско Э. Носорог. Пьесы и рассказы. – М., 1991.

Ионеско Э. Противоядия. – М., 1992.

Ионеско Э.Театр парадокса. – М., 1991.

Как всегда об авангарде: Антология французского театрального авангарда. – М., 1992.

Ионеско Э.Театр. – М., 1994.


Семінарське заняття № 6

Тема: Розвиток прози у ІІ пол. ХХ ст.

План

1. Інтенсивний розвиток латиноамериканської літератури в ІІ половині ХХ століття. Новий латиноамериканський роман і його світовий резонанс (М. Астуріас, А. Карпент’єр, М. Варгас Льоса, Г. Гарсіа Маркес та ін.).

 

2. Постмодернізм у літературі другої половини XX століття, його естетична парадигма. Яскраво виражені інтертекстуальність і схильність до еклектизму („палімпсестність”); всеохоплюючий іронізм; орієнтованість водночас на елітарного й масового читача; гра з текстом і читачем; схильність до перенесення дії у віддалені історичні епохи; перевага структурного принципу сурядності над підрядністю, відсутність внутрішньої динаміки й витіснення її на поверхню. Нелінійне письмо як атрибут літератури постмодернізму.

3. Втілення рис постмодернізму в творах М. Павича, У. Еко, І. Кальвіно, Дж. Фаулза, М. Кундери, П. Зюскінда, К. Рансмайра та ін. письменників.

 

 

Габріель Гарсіа Маркес

1. Габріель Гарсіа Маркес – найвизначніший колумбійський письменник, лауреат Нобелівської премії 1982 р. Життєвий і творчий шлях митця. Домашня атмосфера та побут містечка Аракатака, де панували фантастика і реальність, як визначальні фактори у формуванні Гарсіа Маркеса-письменника.

2. Роман-епопея „Сто років самотності” – вершина творчості Гарсіа Маркеса. Використання в творі фольклорно-міфологічних мотивів. Пародіювання автором різних художніх традицій.

3. Оригінальність жанрової форми твору – роман-міф. Єдність у романі біблійного міфу з його створенням світу, карами єгипетськими і апокаліпсисом, античного міфу з його трагедією рока та інцесту, структуралістського міфу, психоаналітичного та ін. Роман-міф, створений Гарсіа Маркесом з різних міфологій.



4. Створення в романі фантасмагоричного світу, історія якого, віддзеркалюючи реальні історичні риси Колумбії і всієї Латинської Америки, осмислюється і як метафора розвитку людства в цілому.

5. „Сто років самотності” як твір „магічного реалізму” (синтез міфомислення народів континенту і європейсько-північноамериканського модернізму, зрощення сфери приземленого побуту і сфери сокровенних глибин свідомості, національний колорит твору).

6. Міфопоетика твору: циклічність часу, яка закріплюється сюжетними повторами й прямим перетіканням минулого в майбутнє, розімкнення простору і його незмінність, анахронічність, багатоплановість.

7. Проблематика та система образів твору. Підпорядкованість історії роду Буендіа принципам міфотворення. Поєднання предметної реальності з реальністю свідомості, з міфом (елементи казки, притчі, іронії тощо). Тотальна метафоричність і символіка тексту, барокова щедрість барв.

а/. рід Буендіа як уособлення народу, народних характерів; їх богатирська фізична сила, кипуча енергія, наполегливість, широта розмаху; зображення цілісних героїчних особистостей, людей великих пристрастей, сповнених своїми мріями, які породжені дитячою безмежною уявою;

б/. образи родоначальників роду Буендіа – Хосе Аркадіо Буендіа та Урсули Ігуаран; втілення в образі Урсули найкращих рис жінки з народу, її працелюбність, винахідливість, розсудливість, практичність, чесність, терпеливість, витривалість, бережливість та ін.; Урсула – берегиня матеріального благополуччя сім’ї;

в/. Пілар Тернера як іронічний двійник Урсули, її доповнення; весела, легковажна, доступна, що також наділена величезною життєвою енергією, казковим довголіттям, жіночою мудрістю; Урсула та Пілар Тернера, їх протилежні натури та однаково нещасні долі;

г/. образ Хосе Аркадіо, старшого сина Урсули, в якому висміяний найпопулярніший герой масової літератури, так званий „мачо”; Хосе Аркадіо як типово раблезіанський образ роману;

д/. образ Ауреліо Буендіа, що виріс у славетного полководця, спустошеність витравленої війною його душі, втрата всього людського, окрім надмірного честолюбства, пристрасного прагнення влади;

е/. образ Рамедіос Прекрасної, що зітканий автором з найбільш суперечливих начал; вражаюча природність її характеру та поведінки;

є/. Фернанда дель Каприо як соціально-психологічний антипод Урсули, її горда натура, схиляння перед етикетом, прагнення від’єднатися від усього світу, зневага до праці);

8. Роман „Сто років самотності” і трагічний повторюваний мотив краху людських надій і сподівань. Трагічний оптимізм твору. Гуманізм Г. Гарсіа Маркеса.

9. Запаморочливий успіх роману Гарсіа Маркеса, що започаткував нову епоху в історії роману та реалізму.

 

„Сто років самотності”

Умберто Еко

1. Умберто Еко – італійський філолог, філософ, культуролог, письменник. Книги з історії культури середньовіччя, проблем семіотики, збірка есе „Подорожі в гіперреальність”, „П’ять есе на теми етики”. Поєднання у романах „Ім'я троянди”, „Маятник Фуко”, „Острів Напередодні”, „Баудоліно” рис історичної, детективної, філософсько-етичної, іронічної прози, побудованої на багатозначності та історичній мінливості ключових понять людського досвіду.

2. Роман „Ім'я троянди”. Постмодерністський характер сюжету пошуків зниклої книги, іронічна забарвленість центрального конфлікту в романі.

3. Елементи жанрів історичного, пригодницького й детективного роману в творі. Пафос реабілітації сміхового начала, гра з „чужим” текстом і читачем, засоби стилізації у творі. Сенс назви роману.

„Ім’я троянди”

Література

История зарубежной литературы ХХ века / Под ред. Л.Г.Андреева. – М., 1998. 2-е вид. – М., 2000.

Габріель Гарсіа Маркес

Андерсон Дж. Л. Почему замолчал Габриэль Гарсия Маркес? //Литературная газета. – 2000. – № 10.

Андреев В. Власть одиночества и одиночество власти // Гарсия Маркес Г. Сто лет одиночества. – С.-Пб., 2000.

Андреев В. „Постигнет правду обреченный” (О ранних рассказах Г.Г. Маркеса) // Латинская Америка. – 1996. – № 1.

Андреев В. В потоке времени // Гарсия Маркес Г. Скверное время. – С.-Пб., 2000.

Андреев В. По реке Магдалене к Карибскому морю // Звезда. – 1996. – № 1.

Аннинский Л. А. Феномен Гарсия Маркес: соблазн и опыт // Латинская Америка. – 1987. – № 8.

Багно Вс. Об одиночестве, смерти, любви и о прочей жизни // Гарсия Маркес Г. Палая листва. – С.-Пб., 2000.

Варгас Льоса М. Дивний світ – Макондо // Всесвіт. – 1971. – № 12.

Габриэль Гарсия Маркес рассказывает о себе // Иностранная литература. – 1988. – № 3.

Груздева Н., Злобина Е. Феномен Гарсия Маркес: Парадоксы прочтения // Иностранная литература. – 1988. – №3.

Затонський Д. Ще один Габріель Гарсіа Маркес // Всесвіт. – 1978. – № 1.

Земсков В.Г. Гарсия Маркес: Очерк творчества. – М., 1986.

Кобо Х. Самоизгнания Габриэля Гарсия Маркеса // Новое время. – 1997. – № 10.

Луке Муньйос Е. Митець, громадянин, людина // Всесвіт. – 1985. – № 3.

Папоров Ю. Гарсия Маркес: Путь к славе. – С.-Пб., 2003.

Петровский И.М. Проблемы поэтики Гарсиа Маркеса (на материале романа „Сто лет одиночества”) // Актуальные проблемы зарубежной литературы XX века. – М., 1989.

Покальчук Ю. Сучасна латино-американська проза. – К., 1978.

Прилипко О. Про художню систему прози Г.Г. Маркеса // Радянське літературознавство. – 1985. – № 12.

Рощин М. Призма Г. Гарсиа Маркеса // Иностранная литература. – 1980. – № 7.

Светлакова О. А. Новое богословие Г.Г. Маркеса: К 70-летию со дня рождения // Латинская Америка. – 1998. – № 9.

Столбов В. „Сто лет одиночества” – роман-эпос // Столбов В. Пути и жизни. – М., 1985.

Ялтов В. Фантазия и реальности в творчестве Г.Г. Маркеса // Гарсиа Маркес Г. Недобрый час. – М., 1975.

 

Твори:

Гарсиа Маркес Г. [Твори] // Всесвіт. – 1972. – № 3.

Гарсиа Маркес Г. Стариган із крилами // Всесвіт. – 1976. – № 2.

Гарсиа Маркес Г. Осінь патріарха // Всесвіт. – 1978. – № 1–3.

Гарсиа Маркес Г. Як це починалося // Всесвіт. – 1979. – № 1.

Гарсиа Маркес Г. Блискавична операція в Манагуа // Всесвіт. – 1979. – № 5.

Гарсиа Маркес Г. Неймовірна та сумна історія про невинну Ерендіру та її бездушну бабуню // Вітчизна. – 1980. – № 3.

Гарсиа Маркес Г. Хроніка вбивства, про яке всі знали заздалегідь // Всесвіт. – 1981. – № 11.

Гарсиа Маркес Г. Похорон мами Гранде // Сучасність. – 1983. – № 1-2.

Гарсиа Маркес Г. Блакман, добрий продавець чудес // Людина і світ. – 1984. – № 5.

Гарсиа Маркес Г. Розповідь моряка, котрий зазнав корабельної аварії... // Вітчизна. – 1985. – № 7.

Гарсиа Маркес Г. Кохання в час холери. – К., 1997.

Гарсиа Маркес Г. Щасливої дороги, сеньйоре президенте! // Всесвіт. – 2002. – № 3-4.

Гарсиа Маркес Г. Сто лет одиночества. Полковнику никто не пишет. – М., 1986.

Гарсиа Маркес Г. Гарсиа Маркес Г. Десять дней в открытом море без еды и воды. – С.-Пб., 2003.

Гарсиа Маркес Г. Море исчезаюших времен. – С.-Пб., 2003.

Гарсиа Маркес Г. Последнее плавание корабля-призрака. – С.-Пб., 2004.

 

Умберто Еко

Бутов М. Отчужденные славой // Новый мир. – 2000. – № 2.

Злобина А. Постмодсрнизм с другим лииом // Иностранная литература. – 1999. – № 4.

Зубицька М. Дискурс обмеженої і необмеженої інтерпретації. Дискусії навколо роману Умберто Еко „Маятник Фуко” // Еко У. Маятник Фуко. – Львів, 1998.

Костюкович Е. От переводчика // Эко У. Маятник Фуко. – С.-Пб., 1999.

Костюкович Е. Орбиты Эко // Эко У. Имя розы. – М., 1998.

Костюкович Е. От переводчика // Эко У. Остров накануне. – С.-Пб., 1999.

Левина Н. А. Историко-фантастастический роман: („Маятник Фуко” как жанровый эксперимент Умберто Эко) // Вестник Российского университета Дружбы народов. Сер.: Литературоведение. Журналистика. – М., 2000. – № 1.

Лотом О., Петро В. Словарь „Маятника Фуко”. – С.-Пб., 2002.

Прокопович М. Дві мрії У. Еко // Всесвіт. – 1991. – № 3.

Скуратівський В. У колі „Маятника Фуко”, або Ностальгія за священним // Всесвіт. – 1998. – № 8.

Усманова А.Р. Умберто Эко: Парадоксы интерпретации. – М., 2000.

 

Твори:

Еко Умберто. Маятник Фуко // Всесвіт. – 1998. – № 8-12.

Еко Умберто. Маятник Фуко. – Львів, 1998.

Еко Умберто. Поетика відкритого твору. Риторика та ідеологія. Надінтерпретація текстів. Поміж автором і текстом // Антологія світової літературно-критичної думки XX ст. – Львів, 2001.

Еко Умберто. Внутренние рецензии // Иностранная литература. – 1997. – № 5.

Еко Умберто. Пять эссе на темы этики. – С.-Пб., 2000.

Еко Умберто. Имя розы. – С.-Пб., 2002.

Еко Умберто. Заметки на полях „Имени розы ”. – С.-Пб., 2002.

Еко Умберто. Баудолино. – С.-Пб., 2003.

Еко Умберто. Искусство и красота в средневековой эстетике. – С.-Пб., 2003.
ТЕМИ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ОПРАЮВАННЯ


Просмотров 1011

Эта страница нарушает авторские права




allrefrs.ru - 2021 год. Все права принадлежат их авторам!