Главная Обратная связь Поможем написать вашу работу!

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Основні риси, тематика та проблематика роману-антиутопії 4 часть



Окрилені надією на зміни на найкраще, Уїнстон і Джулія ще раз насолоджують- і ся коханням і волею у кімнаті. Тут і відбувається те, чого вони найбільше боялися: ; їх застає поліція думок, агентом якої і є містер Чаррінгтон. У кімнату закоханих вриваються люди у чорній формі, кованих чоботях, із дрючками напоготові. Вони збивають з ніг Уїнстона, б'ють у живіт Джулію, а потім як злочинців відправляють у підземелля Міністерства кохання.

Для Сміта наступають чорні дні. З нього знущаються, і це продовжується декі­лька днів, поки у камеру не зайшов чоловік, якого Уїнстон ніяк не чекав — це був той самий О. Брайєн, член внутрішньої партії, якому довірилися вони з Джулією. У його присутності охоронець б'є Сміта так, що той непритмна. Потім ув'язненого перетягують у якусь кімнату, і тут починаються справжні тортури: його б'ють но­гами, палицями, дрючками до того часу, поки нещасний не втрачає орієнтації у часі та просторі. По 10—12 годин Сміта допитують. Але тепер уже не біль був його го­ловним інструментом: «Они били его по щекам, крутили уши, дергали за волоси, заставляли стоять на одной ноге, не отпускали помочиться, держали под ярким све-том, так что у него слезились глаза; однако делалось зто лишь для того, чтобьі уни-зить его и лишить способности спорить и рассуждать». Мета вищого ієрарха внут­рішньої партії — паралізувати волю звинуваченого, стерти з його пам'яті все, чим він живе, щоб перетворити арештанта у сліпе знаряддя у руках влади. О. Брайєн робить все можливе, щоб Сміт у душі відчув всесилля Старшого Брата, бо жодна людина не має права на особисті думки.

Після всіх тортур Уїнстон практично знищений як особистість. Єдине, що зали­шається у його душі, — це кохання до Джулії. Його і хоче викорінити О. Брайєн, який погрожує Сміту страшною тортурою — кровожерними щурами, що хочуть ро­зірвати обличчя в'язня. І герой цього не витримує — відрікається від свого кохання, просить наглядачів випустити щурів на жінку, якій був відданий.

Після цієї зради Уїнстон опиняється на волі. Але він майже не схожий на люди­ну — зуби вибиті, волосся випало, він повністю зруйнований: фізично, морально і розумово. Фінал роману трагічний: Уїнстон Сміт сидить у дешевій кав'ярні і розмі­рковує: «Все хорошо, теперь все хорошо, борьба закончилась! Он одержал над со-бой победу. Он любил Старшого Брата».




Особливістю «1984» став комплекс ідей, досліджуваних автором. До того ж Оруелл, аналізуючи конкретні ситуації, ставить в епіцентр подій самого себе або особистість, надзвичайно близьку собі.

Таким чином, герой роману — людина фізично слабка, хвороблива, але наділена почуттям власної гідності, бажанням свободи, сильною пам'яттю, яка нічого не хоче викреслювати — змушений існувати в суспільстві, де свободи немає, де кожен зна­ходиться під контролем невсипущого ока. Оруелл був переконаний, що тоталітарний режим зможе вистояти лише тоді, коли людям заборонять мріяти, згадувати, говори­ти звичною мовою, а головне — зроблять їх злидарями. По-перше, в умовах, відтво­рених письменником, голодна і залякана безлика істота легко контролюється. По-друге, він доводить, що вільна особистість — поняття умовне. Якщо людину довго й уперто катувати, вона перетвориться на купу кісток і м'яса, котра молитиме лише про припинення фізичного болю. Письменник переконаний, що жорстокість системи якраз і полягає в тому, що перед особистістю ставляться якраз нелюдські вимоги, оскільки катування тут сприймається як іспит: витримав — значить ти людина, не витримав — зрадник. Оруелл-гуманіст прагне реабілітувати людину, котра не може перетворюватися на залізо та й не розрахована на це. А отже, письменник уперше змінює акценти — звинувачує не жертву за слабкість, а ката за жорстокість.



Ще однією цікавою концепцією Оруелла, відтвореною у романі, є концепція влади. Деякі критики, досліджуючи творчість письменника в цілому, вказували, що Оруелл відкрив у людині непомірне владолюбство, продемонстрував спро­можність влади дарувати насолоду тільки від усвідомлення можливості реалізу­вати той чи інший потенціал. Причина такого бачення криється у своєрідності розуміння письменником XX століття як певного історичного періоду. Спираю­чись на конкретні політичні теорії, Оруелл стверджував, що за владу ведуть бо­ротьбу представники середнього прошарку суспільства, оскільки нижчим верст­вам вистачає турбот про хліб щоденний, а вищі владу вже мають. До того ж письменник поділяв людей на інтелектуалів та інтелігентів, вважаючи, що останні — духовно багаті особистості — владарювати не здатні. А от серед ін­телектуалів середніх верств обов'язково знаходяться люди, озброєні наукою про управління, котрі виявляють достатньо гнучкості й наполегливості для досяг­нення бажаного. Тому й з'являються замкнені системи на зразок змальованої Оруеллом у романі «1984». Влада тут охороняється пильно й цілодобово; прав­лять колективно, одного обравши символом (всім великий Великий Брат); гру­пові інтереси владного колективу ставляться вище особистих заради збереження статусу еліти. Державний апарат направлений у першу чергу на програмування людського мислення — підлеглі мають бути уніфікованою масою без минулого, без майбутнього, масою напівголодною, приниженою, яка кожну дрібничку сприймає як подарунок. За таких умов, переконаний письменник, тотальне пра­вління має реальний шанс тривати якомога довше.



Крім Океанії, імперії ВЕЛИКОГО БРАТА, в романі Оруелла існують ще дві держави — Євразія та Останія, і Океанія завжди воює з однією з них, укладаючи мир з другою. Пропаганда стверджувала, що країна завжди воювала тільки з Євра­зією, хоч це не було правдою, і намагалася довести, що «сьогоднішній ворог зав­жди втілював у собі абсолютне зло, отже, ні в минулому, ні в майбутньому угода з ним неможлива».

Держава страшного насильства вбиває особистість, деформує людину всіма ймовірними і неймовірними методами. І Оруелл показує це в гіперболізованій та гротескній формі.


Убивство в Океанії має дві форми — воно може бути фізичним, якщо люди на­магаються бодай у чомусь вийти з-під контролю або порушити порядок, або ж ду­ховним. І це останнє найстрашніше, бо відбувається щоденно, щохвилини. Людські душі калічить пропаганда, неправда і брехня, яку видають за правду, двовилинки ненависті, паради на велетенських стадіонах, марші вдень і вночі з прапорами і смолоскипами, гаслами, плакатами, портретами вождів у руках, демонстрації вір­ності та відданості можновладцям.

Знецінення людини набуває в Океанії страхітливих масштабів та форм. Якусь вартість мають лише можновладці: найбільшу — ВЕЛИКИЙ БРАТ, велику — члени внутрішньої партії, тобто каста правителів, потім партійці — карателі, на­глядачі, працівники Міністерства любові. їм усім служить інтелектуальна елі­та, яка суворо контролюється державою. На найнижчому щаблі ієрархічної дра­бини стоять «проли», які виконують важку і брудну працю, годуючи сус­пільство.

Проли — це найзнедоленіші люди, яких тільки можна собі уявити. Вони не жи­вуть, а животіють у бідності та духовній убогості. Затуркані пропагандою, вони ні про що не думають; їх задурманюють і псують дешевими пісеньками, кінофільма­ми, масовим мистецтвом, точніше антимистецтвом: «Існувала ціла система відділів, що займалися пролівською літературою, музикою, драматургією і розвагами взага­лі. Тут вироблялися низькопробні газети, що не вміщували нічого, крім спорту, кримінальної хроніки та астрології...». Проли в Океанії животіють, але й інтелекту­алам, тобто звиклим людям, живеться не набагато краще. Вони живуть не тільки в духовному убозтві, але й у жебрацькій убогості: «Скільки він себе пам'ятає, їжі ні­коли не було досхочу, ніколи не було цілих шкарпеток і білизни, меблі були завжди обшарпані і хиткі...».

Зображуючи певну політичну систему, автор виступає певним новатором.

Новаторство Оруелла:

• у романі «1984» письменник відштовхується не лише від великих традицій,
але й від сучасності, яка давала багатий матеріал для антиутопічних настроїв;

• засобом сатиричного осмислення обрав гротеск: все у суспільстві «ангсоца»
алогічно абсурдного. Наука і технічний прогрес служать лише знаряддям контро­
лю, управління і пригнічування;

• сатира Оруелла охоплює всі інститути тоталітарної держави: ідеологію
(партійні лозунги говорять: «війна — це мир, свобода — це рабство, незнан­
ня — сила»), економіку (народ, крім членів внутрішньої партії, голодує, вве­
дені талони на тютюн і шоколад), науку (історія суспільства постійно перепи­
сується і змінюється), правосуддя (за жителями Океанії постійно шпигує
«поліція думок»);

• зміст твору — це роман про кохання, яке вмирає: а) спочатку це історія кохан­
ня Уїнстона і Джулії, історія несміливого протесту, що переростає у бунт проти аб­
сурду, б) тортури над героєм, знищення всього людського в ньому, в) герой повніс­
тю знищений, зрадив кохану, мозок пустий, душа знищена. Остання найстрашніша
фраза роману: «Він любив старшого Брата»;

• роман витриманий у строгих тонах — простота викладу, незначні характерис­
тики, лаконізм опису подій.

Отже, не дивно, що роман став відомим. Він розкрив світові очі на реальність небезпеки, якою загрожує людству більшовицька держава-потвора. І завдяки йому Європа і світ стали обережнішими. Свого часу відомий англійський письменник Дж. Уейн написав: «Не певен, що прихід тоталітаризму в Європу затримали два


романи— «1984» Оруелла та «Ніч ополудні» Кестлера, проте вони відіграли у цьому велетенську роль». Поза всякими сумнівами, в тому, що Європа зуміла вря­туватися від страхіть тоталітаризму є величезна заслуга Джорджа Оруелла.


Просмотров 443

Эта страница нарушает авторские права




allrefrs.ru - 2021 год. Все права принадлежат их авторам!