Главная Обратная связь Поможем написать вашу работу!

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






РОЗДІЛ 3.Зовнішньополітичні зв'зки Ірану з Україною



Ісламська Республіка Іран визнала незалежність України 25 грудня 1991 року. Перший офіційний візит в Україну Міністра закордонних справ Ірану Алі-Акбара Велаяті відбувся у січні 1992 р. на запрошення Міністра закордонних справ України Анатолія Зленка. Під час візиту, 22 січня 1992 р. було підписано Протокол про встановлення дипломатичних відносин між обома країнами. Діяльність Посольства України в Ірані було започатковано в жовтні 1992 р.

З часу встановлення дипломатичних відносин між Україною та Іраном підтримується активний діалог, свідченням чого був обмін численними офіційними візитами різного рівня.Крім того, обмін урядовими делегаціями відбувався по лінії окремих міністерств та відомств України, зокрема Міністерства закордонних справ, Міністерства промислової політики, Міністерства транспорту, Держкомнафтогазпрому, Мінвуглепрому, Національного банку, Мінкультури та інших державних установ.[15]

Україна та Іран активно співпрацюють і в гуманітарній сфері. Протягом останніх років активно розвивалося співробітництво між двома країнами в галузі освіти, засобів масової інформації, спорту, музичного мистецтва тощо. 04-05.05.2012 Іран відвідала українська делегація на чолі з Міністром культури України М.Кулиняком,де була досягнута домовленість щодо проведення у 2013 р. Днів культури України в Ірані.Продовжується співпраця у науково-освітній сфері, але проблемним моментом двостороннього співробітництва в освітній сфері залишається невизнання Іраном з 1 січня 2010 р. дипломів про освіту, отриману у вищих навчальних закладах України за низкою спеціальностей, перш за все медичних.

У 2013 році питання щодо поглиблення та розширення двосторонньої співпраці обговорювалося на найвищому рівні під час зустрічей Віце-Прем’єр-Міністра України К.І.Грищенка з президентом ІРІ Х.Роухані та головою Ради з визначення доцільності устрою (дорадчий орган при лідері ІРІ), екс-президентом ІРІ (1989-1997 рр.), А.Хашемі-Рафсанджані. Сторони, зокрема, обмінялися думками щодо перспектив розвитку українсько-іранських відносин у культурно-гуманітарній сфері. Було наголошено на важливості подальшої популяризації здобутків двох країн у сферах культури та мистецтва шляхом регулярного проведення у столицях обох країн відповідних днів (тижнів) культури України та ІРІ. У цьому зв’язку, домовлено про проведення Днів культури України в Ірані у 2014 р. Важливе місце посіло також питання подальшого вдосконалення договірно-правової бази культурно-гуманітарної співпраці. З цією метою сторони відзначили важливість Програми співробітництва між Кабінетом Міністрів України та Урядом Ісламської Республіки Іран у сфері культури, освіти, науки, спорту, туризму, засобів масової інформації та молодіжного обміну на наступний період.



Ісламська Республіка Іран є важливим торгівельно-економічним партнером України – її частка у загальному обсязі української зовнішньої торгівлі за підсумками 2013 р. перевищила 0,6%. У 2013 р. Іран посів 22-е місце серед країн світу за обсягами українського експорту. За розміром позитивного сальдо у зовнішній торгівлі України (710,307 млн. дол. США за 12 місяців 2013 р.) він займає 7-е місце серед країн світу. На даному етапі двостороннє торговельно-економічне співробітництво між Україною та Іраном здійснюється у таких секторах промисловості як літакобудування, машинобудування, металургія, а також у сфері транспорту.

Упродовж 2010-2012 рр. обсяги двосторонньої торгівлі та, зокрема, українського експорту до ІРІ стабільно зростали. У 2012 р. було досягнуто найвищого показника товарообігу, який склав 1,237 млрд. дол. США. Нижче наведені дані щодо динаміки українсько-іранської торгівлі товарами у 2009-2013 рр.(Табл 1)



Динаміка українсько-іранської торгівлі товарами в 2009-2013 рр.(за даними Держкомстату України) -млн. дол. США

Таблиця 1

Рік
Товарообіг 789,013 1080,656 1174,038 1237,033 877,541
Експорт 755,820 1030,745 1127,514 1169,812 793,924
Імпорт 33,193 49,911 46,524 67,221 83,617
Сальдо +722,627 +980,834 +1080,990 +1102,591 +710,307

У 2013 р. з об’єктивних причин (насамперед через вплив міжнародних санкцій) відбулось скорочення українсько-іранського товарообігу. Згідно з даними Держкомстату України, у січні-грудні 2013 р. його показник склав 877,541 млн. дол. США, що на 28,8% менше ніж у 2012 р. (1 232,112 млн. дол. США). Експорт з України скоротився на 31,8%, склавши 793,924 млн. дол. США, імпорт з Ірану зріс на 24,1% та досяг 83,617 млн. дол. США.

З початку 2012 р. в українському експорті до Ірану також відбулись серйозні структурні зміни. На сьогодні в його загальному обсязі переважає частка сільськогосподарської продукції та харчових товарів, яка перевищує 66% (у 2011 р. – лише 35,6%). При цьому, понад 62% припадає на сукупний обсяг постачань кукурудзи (334,055 млн. дол. США за 12 місяців 2013 р.) та рослинної олії (161,842 млн. дол. США). Слід зазначити, що у 2013 р. були відновлені постачання до Ірану української пшениці, які не здійснювались з 2010 р. Експорт пшениці склав 16,584 млн. дол. США.



Частка продукції машинобудування (транспортних засобів, промислового обладнання тощо) на сьогодні складає близько 21%. Насамперед це стосується силових агрегатів різних типів, насосного обладнання, електрогенераторів та вантажних автомобілів. Сумарний продаж згаданих видів продукції до ІРІ у 2013 р. склав майже 161 млн. дол. .

Упродовж 2012-2013 рр. у чотири рази скоротилась частка продукції металургійної галузі (напівфабрикати, прокат, труби) та сировини для металургійного виробництва (кокс, феросплави). У січні-грудні 2013 р. вона склала 11,6% (близько 92 млн. дол. США), тоді як у 2011 р. цей показник перевищував 45%.

Що стосується українського імпорту з Ірану, то його основна доля припадає на фармацевтичні товари та продукти харчування (продукти переробки овочів, їстівні горіхи та плоди, цитрусові).

Україна та Іран поглиблюють співпрацю в аграрному секторі. Зокрема, іранський ринок залишається перспективним для вітчизняних зернових, продукції тваринництва, харчової та переробної промисловості. Тому для розширення співпраці Міністр аграрної політики та продовольства України Микола Присяжнюк та Тимчасовий повірений у справах Ісламської Республіки Іран в Україні Масуд Хагані Фард домовилися про проведення П’ятого засідання Міжурядової українсько-іранської спільної комісії з питань економічного та торговельного співробітництва в Ірані 25-26 лютого. За словами Миколи Присяжнюка, Іран є важливим ринком для української сільгосппродукції. Зокрема, він перспективний для України з точки зору постачання зернових – кукурудзи, пшениці, ячменю. Те саме стосується і продукції тваринництва – яловичини, птиці. Також Україна зацікавлена у постачанні до Ірану продукції харчової та переробної промисловості − масла, сухого молока, соняшникової олії, цукру. Також сторони обговорили можливість створення експертної групи з представників Мінагрополітики України та Посольства Ірану в Україні для координації питань взаємної торгівлі сільгосппродукцією. Нагадаємо, що Микола Присяжнюк є Головою Української частини зазначеної Комісії.

Реалізація планів економічного співробітництва України з Іраном характеризується відсутністю принципових протиріч, які б заважали розбудові двосторонніх торговельно-економічних відносин між нашими державами, але існує низка проблем, які певним чином впливають на розвиток відносин у сфері двостороннього економічного співробітництва. [13]

Вкрай складна зовнішньополітична та зовнішньоекономічна ситуація, що склалася навколо Ірану у зв’язку з його „ядерною програмою”. Загроза посилення з боку РБ ООН економічних санкцій значною мірою знизили економічну стабільність та інвестиційну привабливість Ірану. З огляду на дану проблему, можна стверджувати, що у найближчому майбутньому спостерігатиметься активізація зусиль керівництва Ірану в напрямі диверсифікації джерел надходження інвестицій в економіку країни з метою мінімізації наслідків економічних санкцій проти Ірану. Негативне ставлення керівництва Ірану щодо підтримки офіційним Києвом міжнародних санкцій щодо Ірану.Так, наприклад, Україна приєдналась до виконання пункту 19 резолюції 1737 (2006 р.), пункту 8 резолюції 1747 (2007 р.) та пункту 13 резолюції 1803 (2008 р.) Ради безпеки по Ісламській Республіки Іран і такі дії України розцінюються іранською стороною як такі, що суперечать духу та принципам взаємовигідного співробітництва між нашими країнами. Низька інтенсивність політичних відносин між Україною та Іраном, яка останнім часом пояснюється, з одного боку, вичікувальною позицією іранських владних структур з огляду на складну соціально-політичну ситуацію в Україні, а з іншого – в Україні також очікують на покращення міжнародного становища навколо Ірану, перш за все, шляхом нормалізації відносин з провідними країнами Заходу. При цьому Україна виступає за мирні шляхи вирішення „іранської проблеми”. На українсько-іранські відносини досі впливає відмова України від „Бушерського контракту” під тиском США. Наша держава відмовилась від участі харківського „Турбоатому” в ірано-російському договорі щодо постачання до Ірану устаткування до атомної електростанції в м. Бушер (Іран), у результаті терміни здачі в експлуатацію АЕС „Бушер” відкладалися кілька разів. В умовах світової фінансово-економічної кризи, збільшується ризик витіснення значної частки української продукції (хімічної, металургійної, машинобудівної) та знижується конкурентоспроможність України на перспективному іранському ринку.

У науково-технічному співробітництві України та Ірану залишаються наступні перспективні напрями:[18]

у галузі літакобудування:

ñспівробітництво в рамках спільного українсько-іранського проекту щодо виробництва в Ірані літака Ан-140 (ІрАн-140);

ñзапочатковано переговорний процес щодо виробництва в Ірані нового сімейства українських літаків Ан-148;

ñпередача технології, ноу-хау та інжинірінга виробництва авіаційних двигунів і технології організації їх сервісного обслуговування;

у транспортній сфері:

ñпроектування залізничних магістралей, ремонт локомотивів тощо;

ñелектрифікація залізниць;

ñнадання технічних та інженерних послуг для проектування та виконання проектів доріг і залізниць;

ñпідготовка іранських фахівців у галузі залізничного транспорту;

ñсприяння функціонуванню транзитного коридору „Північ-Південь” з метою активізації двостороннього економічного співробітництва;

у галузі промисловості:

ñспівпраця в галузі видобування корисних копалин;

ñпередача технологій для модернізації об’єктів металургійної та гірничовидобувної промисловості;

ñспівробітництво у сфері виробництва феросплавів.

у галузі енергетики:

ñобмін технічною та інженерною інформацією, передача технологій7 (нафтова, газова та нафтопереробна промисловості);

ñспівробітництво у сфері конструкторських і виробничих технологій малих і середніх гідроелектростанцій та у виробництві конструкцій для потреб енергетики;

ñреконструкція та модернізація електростанцій, ліній електропередач, газопроводів та інших енергетичних об’єктів;

ñучасть у реалізації проектів розвитку теплових електростанцій;

ñінженерне проектування електростанцій та використання внутрішніх виробничих потужностей при виконанні проектів;

ñналагодження співробітництва у виробництві в Ісламській Республіці Іран основного обладнання для гідро- та теплоелектростанцій.

Договірно-правова база українсько-іранських відносин, в цілому, забезпечує юридичне підґрунтя для розвитку співробітництва між Україною та Іраном у нафтогазовій сфері. Нині між двома країнами укладено та діють 18 угод, що регулюють економічні відносини між двома країнами. В підписаних документах зафіксовано позицію України по відношенню до Ірану, як одного із перспективних економічних партнерів в регіоні Середнього Сходу [5].

Розвиток українсько-іранських відносин у торговельній та економічній галузях координується Міжурядовою українсько-іранською комісією з економічного та торговельного співробітництва (СМК). Міжурядова комісія виконала власний план заходів протягом 2004-2007 рр. Однак її діяльність протягом останніх трьох років фактично згорнута, а останнє (четверте) спільне засідання відбулось 26-27 травня 2004 р. у м. Києві.

У 2010 відчувся певний підйом торговельного співробітництва між нашими країнами майже 1 млрд дол США. Більшу частку вітчизняного експорту протягом 2006-2010 рр. становила: продукція металургійної галузі (прокат, труби, профілі тощо) – 47 %; машини, механізми та устаткування для залізниці, гірничовидобувної промисловості, обладнання для енергетичної галузі, частини літальних апаратів, продукція хімічної промисловості та інше – 22,8 %; сільгосппродукція (соняшникова олія, кукурудза) – 19,2 %, добрива – 11 %. Традиційно до іранського експорту входять: автомобілі; продукція сільського господарства (фініки, фісташки, інжир, виноград свіжий або сушений); корисні копалини; продукція хімічної промисловості; килими; меблі; шкіряні вироби та інше.

У 2008-2013 рр. найбільші проекти в Ірані здійснювали наступні українські компанії: АНТК „Антонов”, ВАТ „Мотор-Січ”, ДП НВКГ „Зоря-Машпроект”, ВАТ „Азовмаш”, „Крюківській вагонобудівний завод” та компанія „Систем Кепітал Менеджмент”. Також розширюється українсько-іранське співробітництво в галузі залізничного вагонобудування, зокрема планується постачання до Ірану продукції українських підприємств ВАТ „Крюківський вагонобудівний завод” та ВАТ „Азовмаш” у рамках існуючих та нових контрактів.

Перспективи українсько-іранського співробітництва в енергетичній сфері пов’язані певним чином з небезпекою формування негативного міжнародному іміджу України, оскільки Іран розглядається США, ЄС та ООН як порушник глобального режиму нерозповсюдження ядерної зброї, а також як держава, яка підтримує міжнародний тероризм. Проте, радикалізм політичних рішень ЄС стримується економічною зацікавленістю європейських країн (Іспанії, Італії, Великої Британії, Німеччини, Франції) розвивати двостороннє співробітництво з Іраном.

Іранські фахівці, як Мохаммад Нобахт, Хашемі Коземпур та інші зазначають, що сьогодні Іран розглядає варіанти постачання природного газу до європейських країн. Перший варіант проходить через Туреччину і Чорне море. Можливе також приєднання до газопроводу «Набукко», яким газ з каспійських родовищ і родовищ Ірану та Іраку планується постачати до Центральної Європи.[15] Сьогодні продовжується процес пошуку альтернативних шляхів постачання енергоносіїв з Ірану в Україну та територією нашої держави до Європи.

Реалізація проекту транспортування іранського газу до України та Європи за маршрутом «Вірменія–Грузія–Чорне море» обтяжена низкою несприятливих факторів, серед яких є:

- політичний вплив Росії на Південному Кавказі у зв’язку з незацікавленістю в обхідному шляху постачання природного газу до ЄС;

- складність і висока вартість проекту, викликана необхідністю прокладення труб по дну моря.

Проект транспортування іранського газу до ЄС потребує тривалого процесу переговорів з усіма зацікавленими сторонами, включно з європейськими країнами, Туреччиною, Азербайджаном і Грузією.

Українські експерти звертають увагу на можливість диверсифікації газопостачання України шляхом закупівель зрідженого природного газу (ЗПГ) з Ірану. Вказаний варіант співробітництва позбавляє від залежності власника газопроводу, однак, технологія регазифікації ЗПГ доволі складна і потребує значних інвестицій.

Не менш важливим, але більш реалістичним напрямом реалізації українських інтересів в енергетичній галузі на Середньому Сході є участь українських компаній у нафтогазових проектах країн регіону. У рекомендаціях парламентських слухань «Енергетична стратегія України на період до 2030 року», схвалених Постановою Верховної Ради України від 24 травня 2001 року, яка була переглянута у 2013 р.йдеться про необхідність активізації зв’язків, зокрема, з Іраном, які передбачають державну підтримку участі українських компаній в енергетичних проектах за кордоном, стимулювання експорту високотехнологічного енергетичного обладнання та устаткування.

Українські компанії, такі, як НАК Нафтогаз України, ІнтерНафтоГазПром-Парс (ІНГП), ВАТ „Інститут транспорту нафти” (ІТН), беруть участь у модернізації нафтогазового комплексу Ірану, розвитку його інфраструктури та проведення геологорозвідки на іранській території.

Стратегічні геоекономічні інтереси Ірану щодо розвитку євро-азійського енергетичного співробітництва співпадають з геостратегічними цілями України у сфері формування єдиного енерготранзитного простору в рамках Краківської ініціативи – проекту Євро-Азійського нафтотранспортного коридору (ЄАНТК) на базі нафтопроводу „Одеса-Броди”).

Сьогодні Україна має об’єктивні сприятливі умови в енергетичному співробітництві з Іраном. У цьому контексті Україна має забезпечити свою активну роль у пошуку системного порозуміння між США, ЄС та Іраном щодо зняття тих політичних перешкод, які заважають подальшому економічному розвитку з Іраном.

На основі здійсненого аналізу особливостей розвитку двосторонніх та багатосторонніх відносин провідних центрів сили з Іраном можна зазначити, що Іран важливий для України власним економічним потенціалом, перспективами інвестиційного співробітництва та можливостями співпраці в енергетичній галузі. Необхідна глибока наукова розробка іранського напрямку енергетичної політики України з урахуванням енергетичного потенціалу Ірану для його входження до єдиного Каспійсько-Чорноморсько-Балтійського енергетичного простору.

Залучення Ірану до реалізації газотранспортних проектів в Чорноморсько-Каспійському регіоні сприяє політична кон’юнктура, а саме певне дистанціювання Ірану від Росії через підтримку останньої антиіранської резолюції 1803 РБ ООН. Саме тому, сьогодні Іран фактично підтримує ідею прокладки будь-яких альтернативних російським варіантам доставки природного газу з Каспію на Україну і далі в інші європейські країни.

Розвиток належної співпраці з Іраном в енергетичній сфері, попри об’єктивну зацікавленість обох країн, сьогодні стримується режимом міжнародних санкцій на основі рішень Ради Безпеки ООН внаслідок наявної в Ірані ядерної програми. Президент США Б. Обама намагається розробити нові концептуальні підходи до іранської проблеми, що призведе до більш сприятливих умов для розвитку енергетичного співробітництва з Іраном як ЄС, так і України.

Проект газопроводу «Набукко» слід розглядати не як альтернативний, а як органічно поєднаний з Євро-Азійським нафтотранспортним коридором (ЄАНТК). Уряду України важливо розглядати газопровід «Набукко», як додатковий маршрут постачання енергоносіїв в Європу. Найвірогідніший шлях постачання іранських енергоносіїв до ЄС – це приєднання Ірану до проекту «Набукко».

Цей проект може бути успішним тільки при синергії дій України, ЄС і країн Каспійського басейну, а також підтримці США. У цьому контексті, Україна могла б: 1) залучитись до посередницьких зусиль, спрямованих на нормалізацію відносин між США, ЄС та Іраном; 2) в рамках співробітництва України з ЄС у формуванні єдиної європейської енергетичної безпеки, здійснити кроки щодо спільних зусиль ЄС та України в опрацюванні підключення Ірану до міжнародних енергетичних проектів, які ініціюються ЄС.

З урахуванням особливостей сучасного політичного та економічного розвитку в Ірані Україні потрібно інтенсифікувати співробітництво в економічній сфері й координацію дій з трансатлантичною спільнотою (США, ЄС) та Іраном. У цьому контексті потребує інтенсифікації співробітництво в регіоні з новою американською адміністрацією, у першу чергу, з таких питань, як розробка нових ініціатив щодо Ірану, реалізація міжнародних енергетичних проектів тощо.

Потрібно забезпечити належне висвітлення ролі та місця іранського вектору в проекті Закону „Про основні напрями зовнішньої політики України” та опрацювати довгострокову Програму економічного співробітництва між Україною та Іраном на 2013 – 2033 роки.У цьому контексті, потребує опрацювання на державному рівні Концепція і Стратегія близькосхідної політики України, що дозволить створити необхідну політико-правову базу практичної реалізації стратегічних завдань зовнішньої політики України як на Близькому, так і Середньому Сході.

Питання співробітництва України з Іраном у нафтогазовій галузі мають стати однією з основних тем чергового засідання СМК. Вирішення даного питання надасть нового подиху та налагодження співпраці наших країн у сфері постачання енергоносіїв, зможе змінити наявну структуру українсько-іранського товарообігу та ліквідувати існуючий дисбаланс.

Мохаммад Бехешті-Монфаред - посол Ірану в Україні, зазначив, що є певна схожість між ситуацією в Україні та подіями, що мали місце 35 років тому у ході ісламської революції, сказав: «Після революції в Ірані, багато країн на противагу цьому у ході восьмирічної війни підтримали Ірак. Ситуації в Україні та Ірані мають і свої відмінності. Хоча більшість країн і підтримували Іран, сили Тегерану та Багдаду були рівними, а сили Росії та України та потенціал цих двох країн не йде ні в яке порівняння». [14]

 

ВИСНОВКИ

На сучасному етапі Іран стратегічно важливий об'єкт для конкуренції великих держав через своє географічне положення і енергетичні ресурси. Ця не тільки сформувало зовнішню політику Ірану, а й призвела до економічних та суспільних перетворень в країні, але рушійні сили Ісламської революції виступили проти втручання великих держав у внутрішні справи Ірану, тому після революції країна повністю змінила свій курс. Політика «Ні Схід ні Захід» означала припинення іноземного впливу Іран та здійснення незалежної політики та усунення всякого роду залежності.

Зовнішня політика грунтується на таких засадах ,що закріплені у Конституції, як: захист незалежності країни в усіх аспектах політики, безпеки, військової, економічної, культурної та інших областей; мирне вирішення всіх суперечок міжнародного характеру та прийняття рішень арбітражного суду, керуючись нормами права та правосуддя; дотримання принципів поваги людської гідності, мудрості та доцільності у зовнішній політиці. Принципи зовнішньої політики складаються з трьох елементів (компонентів): структура міжнародної системи, географічні та політичні особливості, економічна система, загальна політична культура. У зовнішній політиці беруть участь такі суб'єкти як: Верховний аятопла, Рада експертів, Президент, Меджліс, Міністр закордонних справ, організації.

В якості основних напрямків зовнішньої політики Ірану як із сусідами так із світовими лідерами можна виділити наступні зовнішньополітичні зв'язки з: США, РФ, ЄС, Іраком, Ізраїлем, Китаєм, Індією, Японією, Афганістаном. Важливим завданням є скасування санкцій США і налагодження стосунків з ЄС.

З 1992р. Започатковані дипломатичні відносини між Іраном та Україною.З часу встановлення дипломатичних відносин між Україною та Іраном підтримується активний діалог, свідченням чого був обмін численними офіційними візитами різного рівня.

Іран є важливим торгівельно-економічним партнероп для України.На даному етапі двостороннє торговельно-економічне співробітництво між Україною та Іраном здійснюється у таких секторах промисловості як літакобудування, машинобудування, металургія, а також у сфері транспорту.

Іран для України є важливим партнером, оскільки в наших планах диверсифікація енергоджерел і цьому сприяють такі нфтогазові проекти як “Набукко” та “Іран-Україна-ЄС”,в яких наша держава відіграє ключову роль.

Отже, Іран відіграє активну роль на міжнародній арені , оскільки має 2-гі за ківлькістю запаси нафти і газу у своєму регіоні та задіяний у різних проектає(“Фаджі”,”Набукко” та ін), але фактором ізоляції ірану є його ядерна програма і санкції США проти Ірану, що знижує імідж держави.Також на місце Ірану у міжнародних відносинах впливає підтримка таллібів, тобто підготовка солдат і поставки зброї.

 


 

Використана література

1. Аббас Манучіхрі Політична система Ірану/Аббас Манучіхрі. - СПб.: Петербурзьке Сходознавство. - 240 с., 2007

2. Ахмедов, В.М Іран виходить із ізоляції/ В.М. Ахмедова, Л.МКулагин. - М.; Інститут сходознавства РАН,2002.-149с.

3. Барабаш Б. Правова система Ірану та її функціонування/Б.Барабаш // Право України. - 2003. - №8. - С. 117-119

4. Богомолов О.І. Іран нам друг, та істина дорожча/О.І. Богомолов, С.Данилов,І.Семиволос//«Дзеркало тижня. Україна» №40- 2010

5. Бостан С.К. Державне право зарубіжних країн: Навч. Посібник./С.К.Бостан , С.М.Тимченко. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 457 с.

6. Геополітичнакон’юнктура та геостратегічні імперативи співробітництва України з країнами Середнього Сходу:Туреччиною, Іраном та Афганістаном // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. – Вип. 28. Ч. II. –К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин, 2001. – С. 80–86.

7. Головко С. В. Міжнародні відносини та зовнішня політика 1980–2000 рр. / С. В. Головко, Ю. Р. Медюк. – К.: Либідь, 2001. – 616 с.

8. Дипломатичний вісник. - М.; квітня 2003.

9. Іванов, І.С Країни світу - Довідник/ Підобщ. ред. І.С Іванова.- М.; Республіка, 1999. – 512 з.

10.Конституція Ісламської Республіки Іран (1979р.)

11.Мамедов, Н.М. Иран: ислам и власть/Н.М Мамедов М.Санаи.- М.; Институт востоковедения Ран, 2002.-280 с.

12. МаначинськийО. Іран: в епіцентрі бурі: Геополітика / О. Маначинський // Політика і час. – 2006. – №5. – С. 9–14.

13.Меморандум між Кабінетом Міністрів України та Урядом Ісламської Республіки Іран про торговельно-економічне співробітництво на 2003-2007 рр. 15 жовтня 2002 р. [Електронний ресурс] – Режим доступу:http://www.uazakon.com/time2003/period19.htm

14.Новини — ВВС Україна [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.bbc.co.uk/ukrainian

15.Посольство України в Ісламській Республіці Іран [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://iran.mfa.gov.ua/ua/ukraine-ir/diplomacy

16.Принципы внешней политики Исламской Республики Иран //АНАЛИТИКА ИРАН:
СРЕДНИЙ ВОСТОК.[Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.easttime.ru/analitic/2/11/1017.html

17. Рукомеда Р.М. Ядерна програма Ізраїлю/Р.М.Рукоменда // Близький Схід: міжнародна безпека, регіональні відносини та перспективи для України: Монографія / Рада нац. безпеки і оборони України, Нац. ін.-т пробл. міжнар. безпеки; Відп. редактор Б.О. Парахонський. – К.: ПЦ «Фоліант», 2008. – 591 с

18.Сіновець П.А. Міжнародні колізії навколо іранської ядерної програми/П.А.Сіновець // Близький Схід: міжнародна безпека, регіональні відносини та перспективи для України: Монографія / Рада нац. безпеки і оборони України, Нац. ін.-т пробл. міжнар. безпеки; Відп. редактор Б.О. Парахонський. – К.: ПЦ «Фоліант», 2008. – 591 с

19.Україна–Іран [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://svit.ukrinform.ua/Iran/iran.php?menu=attitudes

20.Хуторская, В.В Взаимоотношения ИРИ и стран Центральной Азии/ В.В Хуторская.- М.; Колл. Авторов, 2002.- 220 с.

21.Цвєтков Г. М. Міжнародні відносини й зовнішня політика в 1917-1945 рр.: Навч. посібн /Г. М. Цвєтков . – К.: Либідь, 1997. — 232с


Просмотров 808

Эта страница нарушает авторские права




allrefrs.ru - 2021 год. Все права принадлежат их авторам!