Для визначення білірубіну і його фракцій в сироватці крові колориметричним діазометодом по Йєндрашику

Призначення

Набір застосовують для визначення білірубіну в сироватці крові людини в клініко-діагностичних і біохімічних лабораторіях, науково-дослідницькій практиці.

Кількість визначень: загального білірубіну - 50, прямого - 100. Набір призначений для використання іn вітро.

Обладнання

1. Мірні колби: 200, 25 мл. Пробірки 10 мл (ГОСТ 1770-74).

2. І Ііпетки ємністю: 5,0, 1,0 мл (ГОСТ 29227-91).

3. Фотометричне обладнання, кювети: 5 мм. Довжина хвилі 540(520-560) нм.

Вимоги до проби

1. Сироватка крові без гемолізу. Захищати від світла.

2. Перед визначенням білірубіну не приймати ліки або продукти які викликають завищення результатів (морква, помаранч, вітамін "С").

3. При вмісту білірубіну > 340 мкмоль/л, пробу розводять фізіологічним розчином. Отриманий результат перемножують на коефіцієнт розведення.

Принцип методу

Вприсутності кофеїнового реактиву, діазосульфанілова кислота утворює азобілірубін рожево-фіолетового забарвлення, за інтенсивністю якого визначають вміст загального білірубіну. Без кофеїнового реактиву реагує тільки прямий білірубін. Вміст непрямого білірубіну визначають розрахунком.

Проведення аналізу

Розрахунок

Вміст загального і прямого білірубіну визначають за калібрувальним графіком. Калібрувальні розчини готують, використовуючи набір реактивів "Білірубін-еталон".

Вміст непрямого білірубіну визначають за формулою: С_{непрямий} = С_{загальний} - С_прямий

Норма

Загальний - 8,55-20,52 мкмоль/л

прямий (зв'язаний) - 0,86-5,3 мкмоль/л

непрямий - 1,7-17,1 мкмоль/л (75 % від загального).

Застережні заходи

1. Розчин сульфанілової кислоти - подразна речовина. Кофеїн – токсичний реагент.

2. При випадковому попаданні усередину - випити 0,5 л води; при попаданні в очі - промити проточною водою; при попаданні на шкіру - відмити теплою водою з милом, у всіх випадках серйозного пошкодження здоров'я має надатися медична допомога.

Література

Нормативні директивні правові документи. Клінічна лабораторна діагностика. Київ 2003. МВЦ «Медінформ».

ІНСТРУКЦІЯ

Для визначення глюкози в біологічних рідинах

глюкозооксидазним методом (200)

Призначення

Набір застосовують для визначення глюкози в біологічних рідинах в клініко-діагностичних і біохімічних лабораторіях, науково-дослідницькій практиці.

Кількість визначень: напівмакро - 100, мікро - 200.

Набір призначений для використання in вітро.

Обладнання

1. Колби: 500, 250 мл. Пробірки 10 мл (ГОСТ 1770-74).

2. Пінетки ємністю: 5,0, 1,0, 0,02 мл (ГОСТ 29227-91)

3. Фотометричне обладнання, кювети: 5, З мм. Довжина хвилі 540(500-560) нм.

Вимоги до проби

В якості біологічної рідини, для визначення глюкози, використовують: цільну кров, еритроцитарну масу, плазму, сироватку, спино-мозкову рідину, сечу.

Принцип методу

Глюкоза під впливом глюкооксидази в присутності кисню, окислюється в глюконову кислоту з попутнім утворенням молекул перекису водню. Останній вступає в реакцію з 4-амінофеназоном та фенолом під дією пероксидази , з утворенням забарвленого в рожево-червоний хіноніміну, інтенсивність забарвлення якого пропорційна концентрації глюкози.

Проведення аналізу

Розрахунок

Вміст глюкози розраховують за формулою: , (10 ммоль/л).

де Е_дос - екстинкція проби;

Е_ет - екстинкція еталона;

Норма

Кров - 3,1-4,6 ммоль/л;

сеча - 40,6-562,9 нмоль/добу;

плазма - 3,1 -5,2 ммоль/л;

СМР - 2,50-3,89 ммоль/л.

Застережні заходи

1. Буферний розчин, розчин ферментів (азид натрію) – отруйні речовини.

2. При випадковому попаданні усередину - випити 0,5 л води; при попаданні в очі - промити проточною водою; при попаданні на шкіру - відмити теплою водою з милом, у випадках серйозного пошкодження здоров'я має надаватися медична допомога.

Література

Нормативні директивні правові документи. Клінічна лабораторна діагностика. Київ 2003. МВЦ «Медінформ».

ІНСТРУКЦІЯ