Главная Обратная связь Поможем написать вашу работу!

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Склад та основні завдання сил цивільного захисту



До сил цивільного захисту належать:

· оперативно-рятувальна служба цивільного захисту;

· аварійно-рятувальні служби;

· формування цивільного захисту;

· спеціалізовані служби цивільного захисту;

· пожежно-рятувальні підрозділи (частини);

· добровільні формування цивільного захисту.

Основними завданнями сил цивільного захисту є:

· проведення робіт та вжиття заходів щодо запобігання надзвичайним ситуаціям, захисту населення і територій від них;

· проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт;

· гасіння пожеж;

· ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій в умовах екстремальних температур, задимленості, загазованості, загрози вибухів, обвалів, зсувів, затоплень, радіоактивного, хімічного забруднення та біологічного зараження, інших небезпечних проявів;

· проведення піротехнічних робіт, пов’язаних із знешкодженням вибухонебезпечних предметів, що залишилися на території України після воєн, сучасних боєприпасів та підривних засобів (крім вибухових пристроїв, що використовуються у терористичних цілях), крім територій, які надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, військових навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань;

· проведення вибухових робіт для запобігання виникненню надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків;

· проведення робіт щодо життєзабезпечення постраждалих;

· надання екстреної медичної допомоги постраждалим у районі надзвичайної ситуації і транспортування їх до закладів охорони здоров’я;

· здійснення перевезень матеріально-технічних засобів, призначених для проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та надання гуманітарної допомоги постраждалим внаслідок таких ситуацій;

· надання допомоги іноземним державам щодо проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;

· проведення аварійно-рятувального обслуговування суб’єктів господарювання та окремих територій, на яких існує небезпека виникнення надзвичайних ситуацій.



Сили цивільного захисту можуть залучатися до проведення відновлювальних робіт.

Характеристика осередків ураження і уражуючих факторів

Осередок ураження– територія, у межах якої є ураження людей, сільськогосподарських тварин, а також руйнування й ушкодження матеріальних цінностей. Характеризується:

· видом застосованого засобу (ядерного, хімічного, бактеріологічного);

· кількістю уражених людей, тварин і рослин, зруйнованих й ушкоджених матеріальних цінностей;

· розмірами і площею.

Зона зараження -територія, заражена радіоактивними, хімічними або біологічними речовинами. Характеризується:

· видом засобу, що заражає (радіоактивний, хімічний, біологічний);

· формою, розмірами й площею;

· розташуванням стосовно об'єктів економіки й населених пунктів;

· тривалістю дії й ступенем небезпеки.

 

Основні уражуючи фактори НС

Для організації й проведення ефективних заходів щодо локалізації НС і ліквідації їхніх наслідків необхідні знання про їх уражуючу силу. Розглянемо їх у вигляді основних уражуючих чинників:

Повітряна ударна хвиля – це різка зміна повітряного тиску (Па). Розрізняють фази стиску й розрядження (рис. 3.10)

 

 

Рисунок 3.10 Атмосферний тиск під час повітряної ударної хвилі:

t ...t – фаза стиску;

t ...t – фаза розрядження



 

Основна руйнівна дія доводиться на фронт (передню межу імпульсу) і фазу стиску. Поблизу епіцентру вибуху швидкість поширення в декілька разів перевищує швидкість звуку. В епіцентрі ядерного звуку тиск досягає мільярдів атмосфер. Зі збільшенням відстані від епіцентру швидкість поширення й тиск слабшають, переходячи у звичайну акустичну хвилю зі швидкістю поширення 340 м/с.

Повітряна ударна хвиля виникає також при вибухах фугасних зарядів, вибухових речовин, вибухонебезпечних рідин або газів, через що можуть виникати інші уражуючі фактори (осколки, уламки, вогонь та ін.);

Світлове випромінювання. Виникає при ядерному вибуху. Є причиною загоряння горючих матеріалів й опіків у людини. Тривалість світіння залежить від потужності вибуху й може становити від одиниць до десятків секунд. Характеризується величиною потоку енергії (Дж/м );

Електромагнітний імпульс (ЕМІ). Виникає під час ядерного вибуху. Під впливом радіації в повітрі виникають потужні іонізаційні струми, що є причиною електромагнітних полів. Останні наводять на металевих предметах (провідниках) ЕДС, здатну пробивати ізоляційні матеріали та напівпровідники, через що радіоелектронна та електротехнічна апаратура виходить із ладу.
В епіцентрі ядерного вибуху потужністю 1 Мт вертикальна складова електричного поля ЕМІ перевищує 15 КВ/м. На відстані 3км від епіцентру вона становить 6 КВ/м. Діапазон частот ЕМІ складає 100 МГц., але в основному його енергія розподілена в інтервалі 10–15 КГц. Тривалість імпульсу залежить від потужності вибуху й досягає десятих часток секунди (рис. 3.11.).

 

 

Рисунок 3.11 ЕМІ під час ядерного вибуху

 

Проникаюча радіація.Вона є гамма-випромінюванням й потоком нейтронів, що надходить у навколишнє середовище із зони протікання ланцюгової реакції (ядерного вибуху, аварійного реактора). Крім гамма-випромінювання виділяються альфа- і бета-частинки, що мають малу довжину вільного пробігу, внаслідок чого їхнім впливом на людей, техніку й матеріали зневажають (у повітрі альфа-частинки проходять відстань у межах метра, бета-частинки проходять не більше десяти метрів).



Під час ядерного вибуху тривалість дії проникаючої радіації не перевищує 15 с. Вона є причиною променевої хвороби людей і тварин.

Основні параметри, що характеризують іонізуючі випромінювання:

· доза випромінювання (D);

· потужність дози випромінювання (N).

Доза є енергією радіоактивного випромінювання. Розрізняють експозиційну, поглинуту і еквівалентну дози.

Експозиційною називають дозу випромінювання, яка характеризує іонізаційний ефект рентгенівського і гамма- випромінювання у повітрі [Кл/кг; Р].

Поглинута доза –кількість енергії різних видів іонізуючих випромінювань, поглинутих одиницею маси речовини[Дж/кг; рад; Гр]. Рад є скороченням слів „радіаційно-абсорбційна доза”. Якщо доза випромінювання у повітрі дорівнює 1 Р, поглинута доза буде 0,88 рад (1Р = 0,88 рад).

Еквівалентна доза [бер; Зв] характеризує вплив різних видів іонізуючих випромінювань на живий організм.Вона викликана необхідністю єдиної оцінки впливу, оскільки при різних видах випромінювання з однаковими поглинутими дозами біологічний ефект відрізнятиметься.

Бер є скороченням слів „біологічний еквівалент рада”. Еквівалентну дозу можна розрахувати так

,

де – безрозмірний коефіцієнт, який характеризує вид випромінювання (для альфа-частинок =20; для бета-частинок (електронів), для гамма- випромінювання =1; для швидких нейтронів в залежності від рівня енергії складає 10...20). Бером називають таку кількість енергії, яка поглинена 1 г біологічної тканини, при якій спостерігається той же біологічний ефект, що і при поглиненій дозі випромінювання 1 рад рентгенівського або гамма-випромінюваня.

Отже, еквівалентна доза є показником стану здоров'я людини в умовах підвищеної радіації.

Потужність дози характеризує інтенсивність іонізуючих випромінювань у навколишньому середовищі, тобто є характеристикою середовища [Р/год; Гр/с].

Радіоактивне зараження місцевості. Виникає в результаті випадання радіоактивних речовин із хмари ядерного вибуху або в результаті аварії радіаційно небезпечного об'єкта. Можливо також розпилення радіоактивних речовин з використанням звичайної вибухівки у випадку терористичного акту (“брудний” ядерний вибух).

Основними джерелами радіоактивності є:

· наведена активність у результаті впливу потоку нейронів на деякі хімічні елементи ґрунту (натрій, кремній й ін.). Під час вибуху ці елементи поглинають енергію, а після нього випромінюють її у навколишнє середовище. Наведена активність спадає через декілька годин:

· продукти розпаду радіоактивних речовин (існує 200 радіоактивних ізотопів 36 хімічних елементів);

· деяка частина ядерного пального, що не бере участь у ланцюговій реакції й виділяється у вигляді дрібних частинок у навколишнє середовище.

В останніх двох випадках має місце радіоактивний розпад. Основну небезпеку для людей при радіоактивному зараженні несуть гамма- і бета- випромінювання.

Радіоактивне зараження має ряд особливостей, які відрізняють його від попереднього фактора: як правило, більша площа ураження (сотні й тисячі квадратних кілометрів); більша тривалість дії (роки й, можливо, сторіччя); складніший характер поширення на місцевості, що залежить від її рельєфу, погодних умов та ін. Заражена територія умовно ділиться на зони (М; А; Б; В; Г), межі яких характеризуються: рівнем радіації через годину після випадання радіоактивних речовин (N1); загальною експозиційною дозою (D¥), отриманою за час із моменту випадання до повного розпаду радіоактивних речовин, періодом напіврозпаду (T05) або постійною розпаду (l), а також напрямком й швидкістю вітру. При постійному напрямку й швидкості вітру на рівнинній місцевості ці зони мають форму правильних еліпсів (рис. 3.12).

Рисунок 3.12 Зони радіоактивного зараження місцевості

 

Із часом рівень радіації на зараженій місцевості зменшується, що пояснюється законами радіоактивного розпаду. У найпростішому вигляді це описується основним законом радіоактивного розпаду

 

де P і P0 – рівні радіації в кінцевий t і початковий (t=0) моменти часу, відповідно;

l – постійна розпаду, характерна для даної радіоактивної речовини, l= .

Доза випромінювання, отримана за час від t1 до t2, дорівнює

.

Чисельно вона дорівнює площі виділеної фігури D (рис. 3.13).

Рисунок 3.13 Залежність рівня радіації від часу при

зараженні місцевості відомим ізотопом

 

У загальному випадку, коли рівень радіації є функція часу, дозу випромінювання за час від t1 до t2 можна розрахувати:

,

де Pср – середній рівень радіації;

∆t – інтервал часу від t1 до t2.

 

Токсична дія виникає при наявності небезпечних хімічних речовин (НХР) і отруйних речовин (ОР).НХР можуть виникати приаваріях нахімічно небезпечних об'єктах. ОР виникають при застосуванні противником хімічної зброї в ході війни. До НХР відносяться токсичні продукти згоряння і дим при пожежах. Вони є причиною захворювання й загибелі людей, тварин і рослин. Характеризуються концентрацією речовини в середовищі й токсичною дозою (токсодозою), що отримала людина.

Токсодозою називається кількісна міра речовини, що потрапила в організм людини. Нормування токсодоз здійснено за двома ознаками: за величиною та за шляхом проникнення в організм людини. За величиною розрізняють:

· середню граничну, що викликає лише початкові симптоми отруєння у 50% уражених;

· середню вивідну, що призводить до втрати працездатності в 50% уражених;

· середню смертельну, що призводить до загибелі 50% уражених;

· абсолютну смертельну, що приводить до загибелі 100% уражених.

· За шляхом проникнення хімічної речовини в організм розрізняють токсодози через:

· органи дихання (ОД);

· кишково-шлунковий тракт (КШТ);

· шкірні покриви й слизуваті оболонки (ШП);

· кровотік (рани).

Токсодоза через ОД розраховується за формулою Габера

(г▪хв/м3),

де C(t) – концентрація речовини в повітрі як функція часу t;

Cср – середня концентрація речовини в повітрі. Для розрахунку токсичної дози через КШТ або кровотік кількість речовини, що потрапила в організм, ділять на масу тіла людини. Токсодозу через ШП вимірюють величиною площі ураженої ділянки шкіри.

Значення токсодоз важливі для того, щоб поставити первинний діагноз потерпілим й оцінити обстановку в НС.

Чинники пожежі.До первинних чинників відносяться:

· полум'я і іскри. Температура полум'я може досягати 1200–1400 С, що сприяє спалаху або руйнуванню багатьох матеріалів;

· підвищена температура навколишнього середовища. Підвищення температури середовища до 60°С в умовах пожежі є загрозою для життя;

· токсичні продукти горіння і термічного розкладання. До джерел таких продуктів відноситься органіка, переважно синтетичні матеріали. Наприклад, при горінні пінополіуретану і капрону утворюється ціаністий водень (синильна кислота), лінолеуму – сірководень і сірчистий газ, деревини і паперу – окис вуглецю. В закритих приміщеннях людина може вдихнути смертельну токсичну дозу цих речовин за лічені хвилини;

· дим. Викликає інтенсивне роздратування органів дихання і слизистих оболонок (сильний кашель і сльозотеча). Перешкоджає евакуації і проведенню рятувальних операцій через погіршення видимості;

· знижена концентрація кисню. Небезпечним для життя є вміст кисню в повітрі менше 14% (норма 21%). При цьому унаслідок кисневого голодування у людини втрачається координація рухів, з'являється слабкість, запаморочення, втрачається свідомість.

До вторинних чинників пожежі відносяться:

· осколки, частини апаратів, агрегатів, установок, конструкцій,що руйнуються;

· радіоактивні і токсичні речовини і матеріали,що виділилися із зруйнованих апаратів і установок;

· електричний струм, що виник в результаті надходження високої напруги на струмопровідні частини конструкцій апаратів, агрегатів;

· небезпечні чинники вибуху за ГОСТ 12.1.010 -91 ССБТ «Взрывоопасность. Общие требования», що відбувся внаслідок пожежі;

· вогнегасні речовини.

Наявність організмів-шкідників (патогенних мікроорганізмів, комах, гризунів й ін.). Завдяки патогенним мікроорганізмам інфекційні хвороби можуть набувати великого поширення і масового характеру, викликаючи епідемії (швидке і широке розповсюдження інфекційних хвороб серед людей), епізоотії (поширення хвороб серед тварин), епіфітотії (захворювання серед рослин). Епідемії можуть викликатися збудниками холери, чуми, сибірської виразки, туляремії, ботулізму, висипного тифу, черевного тифу, плямистої лихоманки, СНІДу, пташиного грипу, поліомієліту та ін.).

Хвиля прориву гідротехнічних споруд.Виникає при аваріях на гідродинамічних об'єктах. Характеризується швидкістю руху (м/с), глибиною (м), надлишковим тиском (Па), температурою води та часом існування хвилі (год.);

Сейсмічна хвиля. Може викликатися промисловими джерелами (забиванням паль при будівництві, підривними роботами та ін.), а також природними сейсмічними процесами (землетрусами). Штучна хвиля характеризується швидкістю розповсюдження (м/с), максимальним (амплітудним) значенням віброшвидкості ґрунту (м/с). Інтенсивність природних землетрусів характеризується балами сили й магнітуди за шкалами Ріхтера та MSK-64. Зазначені характеристики залежать від потужності джерела й відстані від нього.

Осколки (осколкові поля),яківиникають при вибухах. Характеризуються щільністю (кількість/м2), кінетичною енергією (Дж), радіусом (м) і швидкістю (м/с) розлітання;

Будівельні конструкції, що руйнуються.Руйнуваннявідбувається унаслідок утрати несівної здатності під впливом високих температур, ударних, повітряних, сейсмічних чи водяних хвиль;

Психоемоційний вплив. Може виникнути, коли вплив уражуючих чинників НС перевищує межу психофізіологічних можливостей людини. Здатний призвести через психічну напруженість та стрес до травм і загибелі людей.

 

Рекомендована література[2.5.1.2, 2.5.2.1, 2.5.2.4]

 

Контрольні запитання та завдання

1. Сформулюйте основні положення міжнародного права щодо поранених та хворих у діючих арміях.

2. Сформулюйте основні положення міжнародного права щодо цивільного населення під час війни.

3. Які існують розпізнавальні знаки для персоналу ЦЗ й особливо небезпечних споруд, які використовуються конфліктуючими сторонами в районах бойових дій?

4. Дайте визначення ЦЗ України відповідно до Кодексу.

5. Охарактеризуйте сили ЦЗ України.

6. Сформулюйте завдання ЦЗ України відповідно до закону.

7. Які служби створюються на об'єктах господарської діяльності для вирішення завдань ЦЗ?

8. На яких принципах здійснюється Цивільний захист?

9. Дайте визначення Єдиної державної системи цивільного захисту населення і територій (ЄДСЦЗ)

10.Дайте визначення підсистем ЄДСЦЗ.

11.Яке призначення функціональної та територіальної підсистем?

12.Ким створюються функціональні підсистеми? Яке їх призначення?

13.Назвіть режими функціонування ЄДСЦЗ.

14.Які заходи здійснюються органами управління ЄДСЦЗ в режимі повсякденного функціонування?

15.Які заходи здійснюються органами управління ЄДСЦЗ в режимі підвищеної готовності?

16.Які заходи здійснюються органами управління ЄДСЦЗ в режимі надзвичайної ситуації?

17.Назвіть сили цивільного захисту.

18.Який орган координує діяльність центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту?

19.Дайте визначення осередку ураження. Чим він характеризується?

20.Дайте визначення зоні зараження. Чим він характеризується?

21.Дайте визначення та охарактеризуйте повітряну ударну хвилю.

22.Дайте визначення та охарактеризуйте світлове випромінювання.

23.Дайте визначення та охарактеризуйте електромагнітний імпульс.

24.Дайте визначення та охарактеризуйте радіоактивне забруднення місцевості.

25.Дайте визначення та охарактеризуйте проникаючу радіацію.

26.Дайте визначення та охарактеризуйте сейсмічну хвилю.

27.Які уражаючи фактори можуть виникати при аварії на АЕС?

28.Які уражаючи фактори можуть виникати при аварії на хімічно небезпечних об'єктах?

29.Які уражаючи фактори можуть виникати при аварії на підприємстві по зберіганню й переробці нафтопродуктів?

30.Які уражаючи фактори можуть виникати при пожежі у комунально-побутовій сфері?


3.3 Прогнозування обстановки та планування заходів захисту в зонах радіаційного забруднення

 

Найнебезпечнішими з усіх аварій на радіаційно небезпечних об'єктах (РНО) є аварії на АЕС. Характер і масштаби радіоактивного забруднення в цьому випадку залежать від характеру вибуху (тепловий чи ядерний), типу реактора, метеоумов і рельєфу місцевості.

В ядерних реакторах як паливо використовується природний уран-235. Такі реактори поділяються на:

· водо-водяні енергетичні реактори (ВВЕР-440, ВВЕР-1000), в яких вода виступає як теплоносієм, так і сповільнювачем.

· реактори великої потужності канальні (РВПК-1000, РВПК-1500), в яких графіт використовується як сповільнювач, а вода — теплоносій циркулює по каналах, які проходять крізь активну зону.

Попередній прогноз радіаційної обстановки здійснюється шляхом розв'язування формалізованих задач, які дозволяють передбачити можливі наслідки впливу аварії на населення, особовий склад формувань при всіх видах їх дій та оптимізувати режими роботи формувань на забрудненій місцевості, режим роботи підприємств.

При прогнозуванні ймовірної радіаційної обстановки, вирішують кілька завдань:

· визначення зон радіаційного забруднення та нанесення їх на карту (схему);

· визначення часу початку випадіння радіаційних опадів на території об'єкту;

· визначення дози опромінення, що може одержати людина на забрудненій території;

· визначення можливої тривалості перебування на забрудненій території;

· визначення можливих санітарних втрат при радіаційній аварії.

· Вхідними даними для проведення такого прогнозу є:

· тип і потужність ядерного реактора (РВПК-1000, ВВЕР-1000);

· кількість аварійних ядерних реакторів — n;

· частка викинутих радіоактивних речовин (РР) — h (%);

· координати АЕС;

· астрономічний час аварії— Тав;

· метеоумови;

· відстань від об'єкта до аварійного реактора — Rк (км);

· час початку роботи робітників і службовців об'єкта — Тпоч. (год.);

· тривалість дій (роботи) — Тро6.(год.); ;

· коефіцієнт послаблення потужності дози випромінювання — Кпосл.

Розрахунки при оцінці радіаційної обстановки у разі аварії на АЕС виконуються наступним чином:

1. Визначаються розміри зон радіоактивного забруднення, для цього:

· визначаємо категорію стійкості атмосфери за табл. А.1;

· визначаємо швидкість переносу хмари за табл. А.2;

· визначаємо розміри прогнозованих зон забруднення за табл. А.3 —А.7 і наносимо їх в масштабі карти (схеми) у вигляді правильних еліпсів (рис. 3.16);

Рисунок 3.14 Розміри прогнозованих зон забруднення місцевості

 

· виходячи із заданої відстані об'єкта від аварійного реактора і враховуючи утворені зони забруднення, визначаємо зону забруднення, в яку потрапив об'єкт (рис. 3.14).

2. Визначається час початку формування сліду радіоактивного забруднення після аварії на АЕС (час початку випадання радіоактивних опадів на території об'єкта) за табл. А.8.

3. Визначається доза опромінення, яку отримають робітники і службовці об'єкта (особовий склад формувань). Для цього користуємось табл. А.9 — А.13.

Доза опромінення, яку отримають робітники і службовці об'єкта, визначається за формулою

де Двідкр. — при відкритому розташуванні;

Кпосл — коефіцієнт послаблення радіації;

Кз — коефіцієнт, що враховує відхилення місця розташування об`єкта від середини зони, якщо об'єкт знаходиться між серединою зони і її внутрішньою межею, розраховується за формулою

,

де - відстань між серединою зони і об`єктом на вісі "АЕС- об`єкт", км (рис. 3.15);

- відстань між серединою зони і її межами на вісі "АЕС- об`єкт", км

 

Рисунок 3.15 Розташування об`єкта в зоні забруднення

 

якщо об'єкт знаходитьсяміж серединою зони і її зовнішньою межею, розраховується за формулою

.

4. Визначаємо тривалість перебування робітників в умовах радіаційного забруднення за табл. А10—14, знаючи час початку опромінення та задану дозу опромінення.

5. Визначаємо час початку роботи на забрудненій території за табл. А.9 — А.13.

 

Приклад.

Вхідні дані:

· тип і потужність ядерного реактора — РВПК-1000;

· кількість аварійних реакторів n = 1;

· частка викинутих РР із реактора h = 50%;

· відстань від об'єкта до аварійного реактора Rк = 24 км;

· час аварії реактора Тав. = 10.00;

· безперервність роботи на об'єкті Тро6= 12 год;

· допустима доза опромінення Ддоп=5 рад;

· коефіцієнт послаблення радіації виробничих приміщень Кпосл.= 6;

· швидкість вітру на висоті 10 м V10= 4 м/с;

· напрям вітру — в напрямку об'єкта;

· хмарність — середня;

· час виходу на об`єкт – 12.00.

Необхідно оцінити радіаційну обстановку, що може скластися на об'єкті, та спланувати заходи захисту робітників.

Рішення:

· за табл. А.1 визначаємо категорію стійкості атмосфери, що відповідає погоднім умовам та часу доби. За умовою: хмарність середня, день, швидкість приземного вітру V10= 4 м/с. Згідно з таблицею категорія стійкості — ізотермія;

· за табл. А.2 визначаємо середню швидкість переносу (Vср.) радіоактивної хмари. Згідно з таблицею для ізотермії і швидкості вітру на висоті 10 м (V 10= 4 м/с.) середня швидкість переносу хмари становить Vср = 5 м/с;

       
 
 
   
Рисунок 3.16 Приклад нанесення зон забруднення в масштабі карти

· за табл. А.4 для ізотермії та швидкості переносу хмари 5 м/с., а також заданого типу ядерного реактора (РБМК-1000) і частці викинутих РР (h = 50%) визначаємо розміри прогнозованих зон забруднення місцевості, потім наносимо їх у масштабі на карту (схему). Враховуючи відстань об'єкта (Rх= 24 км) до аварійного реактора, розміри утворених зон, визначаємо, що об'єкт знаходиться на внутрішній межі зони "Б";

· за табл. А.8 визначаємо час початку випадання радіоактивних опадів на території об'єкта. Для Rх = 24 км, ізотермія, середня швидкість переносу хмари Vср = 5 м/с., знайдемо - 1,2 год., отже, об'єкт за 1,2 год. після аварії опиниться в зоні радіоактивного забруднення;

· за табл. А.11 знаходимо дозу, яку може отримати людина у середині зони Б на відкритій місцевості за 12 год., Дср =17,1 рад. Оскільки об’єкт знаходиться на внутрішній межі зони, К3 = 3,2, і роботи ведуться у приміщенні з Кпосл.=6, то

= (17,1*3,2)/6 =9,12(рад).

Залишаючись на об'єкті, робітники через 12 год. отримають дозу опромінення 9,12 рад,що перевищує норму.

 


3.4 Прогнозування обстановки та планування заходів захисту в зонах хімічного забруднення

Прогнозування хімічної обстановки включає вирішення таких завдань:

· визначення напрямку осі сліду хмари викиду небезпечних хімічних речовин (НХР), що виникла внаслідок аварії, за певними метеоумовами;

· визначення глибини зони забруднення;

· визначення площі зони забруднення і нанесення на план місцевості;

· визначення часу підходу забрудненого повітря до об’єкта;

· визначення тривалості уражуючої дії НХР;

· визначення можливих втрат людей.

Еквівалентна кількість НХР – це така кількість хлору, масштаби забруднення якою (при інверсії) еквівалентна масштабам забруднення кількістю НХР, що перейшла в первинну (вторинну) хмару.

Загальними вхідними даними для довгострокового прогнозування є:

· вид НХР та його загальна кількість;

· середня щільність населення для даної місцевості (кількість людей);

· тип розливу НХР;

· метеоумови;

· відстань від джерела забруднення до заданого об’єкта.

Прогнозування виконується в наступній послідовності:

1. Визначаються характеристики НХР і допоміжні коефіцієнти:

· d – щільність рідкої НХР, т/м3, за табл. А.14;

· К1, К2, К3, К7(1), К7(2) – допоміжні коефіцієнти за таблицею А.14;

· К4 – за таблицею А.15;

· К5 дорівнює: при конвекції – 0,08; при ізотермії – 0, 23; при інверсії – 1,0.

2. Визначається еквівалентна кількість НХР в первинній хмарі

т;

3. Визначається тривалість випаровування і уражуючої дії НХР за формулою

де h – товщина шару розливу НХР, м, у випадку вільного розливу h = 0,05м.

Тривалість уражуючої дії дорівнює тривалості випаровування Тур = Твип, год.

4.

якщо Твип ≤ 1 год;   якщо Твип ≤ Троз;   якщо Троз ≤ Твип.
Визначається допоміжний коефіцієнт К6:

Розрахунок зон забруднення виконується за термін часу, що пройшов після аварії в інтервалі

1 ≤ Троз ≤ 4, год.

5. Визначається еквівалентна кількість НХР у вторинній хмарі за формулою

т.

6. За табл. А.16 для заданої швидкості вітру і еквівалентних кількостей НХР визначається можлива глибина зони зараження первинної R1 і вторинної R2 хмари, км.

7. Визначається можлива повна глибина зони зараження за формулою

Rп = R' + 0,5R", км,

де R' – максимальне значення з R1 і R2;

R" – мінімальне значення з R1 і R2.

8. Визначається максимальна глибина поширення хмари з НХР за формулою

Rmax = V Tроз , км,

де V – швидкість перенесення хмари. км/год, за табл. А.17;

Tроз – розрахунковий термін часу, що пройшов після аварії, год.

9. За розрахункову глибину зони зараження обирається мінімальне значення з Rп і Rmax.

10.За табл. А18 визначається кутовий розмір зони можливого забруднення, φо, град.

11.Визначається площа зони можливого забруднення за формулою

.

12.Визначається площа зони прогнозованого забруднення за формулою

 

де К8 =

13.

при інверсії; при ізотермії; при конвекції.
Зона прогнозованого забруднення має форму еліпса, більша вісь якого дорівнює Rроз , а менша (a) може бути визначена таким чином:

, км,

14.Наноситься зона можливого забруднення на карту або схему місцевості:

· при швидкості вітру меншій за 0,5 м/с зона забруднення має вигляд кола з центром в місці аварії і радіусом, що дорівнює Rроз ;

· при швидкості вітру від 0,5 до 1,0 м/с зона забруднення має вигляд півкола радіусом Rроз, а бісектриса півкола збігається з віссю сліду забрудненої хмари і орієнтована за напрямком вітру;

· при швидкостях вітру від 1,0 до 2,0 м/с, а також більше 2,0 м/с зони забруднення мають вигляд секторів радіусом Rроз, з кутами 900 і 450 відповідно, бісектриса секторів збігається з віссю сліду забрудненої хмари і орієнтована за напрямком вітру.

15.В зоні можливого забруднення пунктиром наноситься зона прогнозованого забруднення у вигляді еліпсу починаючи з місця аварії і орієнтуючи більшу вісь за напрямком вітру.

16.Місце аварії на карті (схемі) позначається крапкою з умовним позначенням хімічно небезпечного об’єкта, робиться пояснювальний запис назви та кількості НХР, часу і дати аварії.

17.Характеристика метеорологічних умов на час аварії (напрямок вітру в град., швидкість вітру, м/с, хмарність в балах, температура повітря та ґрунту, 0С, категорія стійкості атмосфери) наноситься у прямокутній рамці у верхній кутовій частині карти (схеми). Рамка позначається пунктиром для погодних умов що прогнозуються на час аварії, суцільною лінією – для дійсних метеорологічних умов.

18.Визначається час підходу хмари з НХР до населеного пункту за формулою

, год.,

де Х – відстань з місця аварії до населеного пункту, км;

V – швидкість поширення хмари з НХР, км/год, за табл. А17.

19.За табл. А19 визначаються можливі втрати та їх структура серед мешканців населеного пункту в залежності від умов розміщення (відкрито і у найпростіших укриттях) та забезпечення засобами індивідуального захисту.

20.Приклад позначень зон можливого і прогнозованого забруднення наведений на рис. 3.17, приклад нанесення на карту прогнозу максимально можливої зони хімічного забруднення наведено на рис.3.18.

Зона можливого хімічного забруднення – це територія, в межах якої під впливом зміни напрямку вітру може поширюватися хмара з небезпечною для людини концентрацією НХР. Людей, що знаходяться в цій зоні, необхідно терміново оповістити про аварію та проінформувати про порядок необхідних дій.

Зона прогнозованого забруднення – це територія, над якою поширюється хмара з небезпечною для людини концентрацією НХР. Площа цієї зони дозволяє оцінити масштаб надзвичайної ситуації, а також необхідні сили і засоби для її локалізації і ліквідації.

 
 

       
   
 
 
Рисунок 3.18 Прогноз максимально можливої зони хімічного забруднення

3.5 Моніторинг надзвичайних ситуацій

 


При ліквідації наслідків аварій та стихійних лих, пожежі в лабораторіях і лікувальних установах, де використовуються джерела іонізуючих випромінювань, на АЕС, а також різних підприємствах нафтопереробної, нафтохімічної та хімічної промисловості, пожежах рухомого складу - можливі викиди радіоактивних та небезпечних хімічних речовин (РР і НХР). За раніше зберігається небезпека терактів з використанням отруйних речовин (наприклад теракт в токійському метро - використовувалося ОВ зарин), або так званих «брудних бомб», в яких до звичайної вибухівці підмішується вкрай небезпечна радіоактивна речовина, наприклад,Co60, який при підриві боєприпасу розпорошується на великій території. Під час лісової пожежі на забрудненій радіонуклідами території, величезна кількість радіоактивних речовин разом з димом потрапляє у повітря, поширюючись на великі відстані, виникають нові осередки радіоактивного забруднення. Подібна ситуація спостерігалася в Білорусі та західних районах Росії, при лісових пожежах в осередках забруднення, що виникли після аварії на Чорнобильській АЕС.

Для виявлення та оцінки ступеню небезпеки радіоактивних випромінювань для населення, формувань цивільного захисту, з метою забезпечення доцільних дій у різних умовах радіаційної та хімічної обстановки необхідно використовувати спеціальні прилади, які отримали загальну назву приладів радіаційної та хімічної розвідки.

За допомогою приладів здійснюється виявлення та вимірювання радіоактивного випромінювання, вимір ступеню забруднення різних об'єктів. Визначається необхідність і повнота проведення дезактивації та санітарної обробки людей, а також визначення придатності забруднених продуктів і води до вживання, вимір доз опромінення, визначення ступеню працездатності та життєздатності населення і окремих осіб у радіаційному відношенні, виявлення отруйних речовин у повітрі, на місцевості, техніці та інших об'єктах.

 


Просмотров 575

Эта страница нарушает авторские права




allrefrs.ru - 2021 год. Все права принадлежат их авторам!