Главная Обратная связь Поможем написать вашу работу!

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Концепція захисту населення і територій від НС техногенного та природного характеру. Основні способи захисту населення в НС



Забезпечення захисту населення й територій у випадку погрози й виникнення НС є важливим державним завданням. Воно розглядається як невід'ємна частина державної політики і національної безпеки, як одна з найважливіших функцій центральних органів виконавчої влади, місцевих держадміністрацій, виконавчих органів на місцях та адміністрацій підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності та господарювання.

Небезпека життєво важливим інтересам громадян в умовах НС техногенного, природного і воєнного характеру поділяється на зовнішню і внутрішню. Зовнішня небезпека безпосередньо пов`язана з безпекою життєдіяльності населення і держави в умовах розв`язання сучасної війни або локальних конфліктів, виникненням глобальних техногенних, екологічних катастроф за межами України. Внутрішня небезпека пов`язана з НС техногенного і природного характеру чи спровокована терористичними діями.

Необхідний рівень національної безпеки не можна досягти без використання сучасних способів захисту населення та дотримання таких принципів:

- пріоритетності завдань, спрямованих на врятування життя та збереження здоров`я людей і довкілля;

- безумовного надання переваги раціональній та превентивній безпеці;

- вільного доступу населення до інформації, необхідної для захисту населення і територій від НС техногенного та природного характеру;

- особистої відповідальності і піклування громадян про власну безпеку, неухильного дотримання ними правил поведінки та дій у НС техногенного та природного характеру;

- відповідальності у межах своїх повноважень посадових осіб за дотримання вимог законодавства;

- обов`язковості завчасної реалізації заходів, спрямованих на запобігання виникненню НС техногенного та природного характеру та мінімізацію їх негативних психосоціальних наслідків;

- урахування економічних, природних та інших особливостей територій і ступеня реальної небезпеки виникнення НС техногенного та природного характеру;

- максимально можливого, ефективного і комплексного використання сил і засобів, які призначені для запобігання НС техногенного та природного характеру і реагування на них.



Відповідно до законодавства основними способами захисту населення є:

- оповіщення та інформування;

- спостереження і контроль;

- укриття в захисних спорудах;

- евакуація;

- інженерний, медичний, психологічний, біологічний, екологічний, радіаційний і хімічний захист;

- засоби індивідуального захисту (ЗІЗ);

- самодопомога та взаємодопомога в НС.

 

Захисні споруди

Захисні споруди відносяться до колективних засобів захисту населення. Це споруди, спеціально призначені для захисту населення від наслідків аварій (катастроф), стихійних лих, а також від уражуючих чинників зброї масового ураження (ЗМУ) і звичайних озброєнь, при яких виникають вторинні чинники ураження. Класифікація захисних споруд наведена на рис. 5.1.

 

Рисунок 5.1 – Захисні споруди

 

За місткістю споруди діляться на: споруди малої (150...600 чол.), середньої (600...2000 чол.) і великої місткості (більше 2000 чол.).

За призначенням захисні споруди бувають для: захисту населення, органів керування, медичних установ і для зберігання матеріальних цінностей.

За місцем розташування бувають: вбудовані, окремо розташовані, метрополітени й гірничі виробки.

За термінами будівництва бувають: побудовані завчасно й швидко збудовані.

За захисними властивостями вони діляться на сховища, протирадіаційні укриття (ПРУ) і найпростіші укриття.



Сховища забезпечують самий надійний захист від уражуючих чинників й є самими дорогими. За захисними властивостями сховища діляться на чотири класи.

ПРУ в основному забезпечують захист від радіаційного зараження, світлового випромінювання, а також зменшують дію ударної хвилі й проникаючої радіації. Крім того, вони захищають від капельнорідких ОР і частково від хімічних і біологічних аерозолів.

Найпростіші укриття захищають частково від ударної хвилі, радіоактивних і світлових випромінювань.

У загальному випадку захисні споруди характеризуються:

- ступенем захисту від надлишкового тиску. Сховища мають витримувати надлишковий тиск від 1кг/см2 (4 клас) до 5кг/см2 (1 клас);

- коефіцієнтом захисту (послаблення) від радіоактивного випромінювання (показує в скільки разів рівень радіації в захисній споруді менше, ніж зовні:

, (5.1)

де n – кількість шарів;

h – товщина окремого захисного шару, см;

dпол – товщина половинного послаблення (довідкова величина), см;

У сховищах коефіцієнт захисту може бути від 1000 (4 клас) до 5000 (1-й клас). Існує й ряд інших вимог до захисних споруд:

- до герметичності;

- до запасів продовольства й води (відповідно до норм на одну людину й кількості людей);

- до повітрообміну;

- до наявності допоміжних приміщень й аварійного виходу;

- до опалення;

- до комунікацій.

Укриттю в захисних спорудах підлягає все населення за місцем його перебування (на роботі, навчанні й у місцях постійного проживання).

 

Евакуація населення

Евакуація – це організований вихід і вивіз населення із реальних і ймовірних вогнищ ураження в безпечні райони. Евакуація робітників, службовців й їхніх родин здійснюється за виробничим принципом, а населення, не пов'язаного з виробництвом – за територіальним принципом (через домоуправління й ЖЕКи).



Організація евакуації планується заздалегідь евакокомісіями, що входять до складу ЦЗН. У разі загрози НС передбачається створення проміжних і прийомних евакопунктів. Всі люди, що підлягають евакуації, повинні мати при собі документи, запас продуктів на 2–3 дні, білизну, одяг, постіль загальною вагою до 50 кг.

Залежно від обстановки, що склалася під час НС, може проводитися загальна або часткова евакуація населення тимчасового або постійного характеру.

Загальна евакуація населення проводиться при небезпечному радіоактивному зараженні з чотиригодинним часом руху хвилі, загрозі або виникненні збройного конфлікту.

Часткову евакуацію у воєнний час необхідно провести до початку використання агресором засобів ураження. У мирний час її слід провести у випадку загрози або виникнення стихійного лиха, аварії або катастрофи.

Одним з видів захисту може бути застосоване розосередження робітників та службовців. На відміну від евакуації розосередження - це організований вихід з міст і розміщення в заміській зоні робітників та службовців об'єктів народного господарства, що продовжують роботу в містах при НС, коли одна зміна працює на об'єктах народного господарства, а інша відпочиває в заміській зоні. Райони розосередження необхідно вибирати на такій відстані від міста, щоб витрати часу на дорогу туди й назад становили не більше 5 годин. Евакуація може проводитися всіма видами транспорту й пішки.

5.4 Засоби індивідуального захисту (ЗІЗ)

ЗІЗ призначені для захисту людей від радіоактивних, отруйних хімічних і бактеріальних речовин. Класифікація ЗІЗ наведена на рис. 5.2.

 

 

Рисунок 5.2 – Класифікація ЗІЗ

 

Протигази за своєю захисною дією діляться на фільтруючі, ізолюючі й шлангові. У фільтруючих протигазах повітря з навколишнього середовища надходить у фільтр для очищення, а потім - у легені людини. Існують:

- загальновійськові (РШ-4; ПМГ; ПБФ);

- цивільні (ГП-5; ГП-5М; ГП-7; ГП-79; ГП-7У);

- дитячі: ДП-6 (для старшого віку); ПДФ-Д (1,5...7 років); ПДФ-Ш (7...17 років); ПДФ-7 (1,5...14 років); (ГП-5; ГП-5М; ГП-7; ГП-79; ГП-7У);

- камери захисні дитячі: КЗД-4, КЗД (до 1,5 року);

- додаткові патрони ДПГ-1 і ДПГ-3. Застосовуються для захисту від ОР і СДЯР;

- промислові (для захисту від СДЯР).

Промислові протигази можуть використовуватися з різними коробками (фільтрами), розрахованими на відповідні СДЯР. Залежно від типу СДЯР на коробці нанесене маркування (А; Б; Г; Е; КД; З; М; БКФ).

Ізолюючі протигази бувають двох типів: на стисненому повітрі (КІП-7; КІП-8; РКК-1 й ін.) і з використанням регенеративних патронів (ІП-4; ІП-5; ІП-46). У регенеративних патронах відбувається поглинання вуглекислого газу й виділення кисню відповідно до реакцій

 

(5.2)

Ізолюючі протигази на основі стислого кисню засновані на роздільній подачі кисню з балона і поглинання вуглекислого газу в патроні з хімічним поглиначем Ca(OH)2:

 

. (5.3)

 

Час захисної дії ізолюючих протигазів залежить від інтенсивності роботи людини і складає 30–60 хв.

Шлангові протигази підключаються до повітряного компресора й використовуються на відстані до 40 м від нього.

Шолом - маски протигазів мають різні розміри.

Визначення необхідного розміру шолом - маски в загальному випадку здійснюється на підставі обмірюваних розмірів голови (висоти обличчя, вертикального й горизонтального обхватів).

Респіратор є фільтруючою напівмаскою. У системі ЦО найпоширеніший респіратор Р-2. Крім нього існують промислові респіратори типів РПГ і РУ.

До найпростіших засобів відносяться ватно-марлеві пов'язки (ВМП) і протипилові полотняні маски (ПТМ-1), які можуть виготовлятися промисловістю й самостійно громадянами.

До комплектів і пристроїв спецобробки й знезаражування відносяться:

- ІПП-8 – індивідуальний протихімічний пакет;

- ІДК-1 – індивідуальний дегазуючий пакет;

- ДК-4 – дегазуючий пакет;

- ІДП-С – індивідуальний дегазуючий пакет сіликагелевий.

До медичних засобів відносяться:

- АІ-2 – індивідуальна аптечка;

- ППІ – пакет перев'язувальний індивідуальний.

Спеціальні засоби складаються з:

- Л-1 – легкого захисного костюма;

- ЗЗК – загальновійськового захисного комплекту;

- ЗФО – захисно-фільтруючого одягу.

 


Первинна медична допомога

Надзвичайні ситуації здатні призводити до масового ураження людей. Для зменшення ступеня ураження необхідні невідкладні заходи щодо надання медичної допомоги потерпілим, які здійснюються медичною службою ЦЗН.

Розрізняють три види медичної допомоги: первинна медична, первинна лікарська і спеціалізована медична допомоги.

Первинна медична допомога (рис. 5.3) здійснюється з метою підтримки життєдіяльності організму постраждалого, боротьби з ускладненнями й підготовки його до евакуації з вогнища ураження. Надається в перші 30 хв. після ураження масовими невоєнізованими медичними формуваннями (санітарними постами й дружинами, таборами санітарних дружин), а також громадянами в порядку взаємодопомоги. Начальником такого формування на підприємстві є його головний медичний працівник.

 

Рисунок 5.3 – Алгоритм надання первинної медичної допомоги

 

До первинної медичної допомоги відносять:

- штучне дихання;

- непрямий масаж серця;

- тимчасову зупинку кровотечі;

- накладення первинних пов'язок на рани й опіки;

- допомога при переломах кісток, вивихах, розтягненнях, переохолодженнях, обмороженнях, укусах і харчових отруєннях;

- протишокові міри.

Необхідно пам'ятати, що потерпілий завжди вимагає морально-психічної підтримки оточуючих. Людина, яка надає допомогу, повинна бути рішучою, акуратною і послідовною у своїх діях. При ранах і переломах кісток які-небудь різкі рухи постраждалого (переміщення, повороти) різко підсилюють біль, що може погіршити його стан, викликати кровотечу, зупинку серця й дихання.

Первинна лікарська допомогамає проводитися з метою профілактики й боротьби з ускладненнями уражень, підтримки життєво важливих функцій на вищому (професійному рівні) і підготовки до евакуації в стаціонарні лікувальні заклади для надання спеціалізованої допомоги. Надається в перші 8 годин після ураження.

Спеціалізована медична допомоганадається в стаціонарних лікарнях і госпіталях у перші 2 доби й триває до закінчення лікування.

Далі розглянуті основні травми й стани потерпілого, що вимагають надання первинної медичної допомоги.

 

5.5.1 Клінічна смертьможе наступити при втопленні, ураженні електрострумом або блискавкою й знаходженні в загазованому приміщенні. Людина у такому стані може перебувати не більше 5 хв., після чого наступає біологічна смерть. Допомога:

- припинити уражуючу дію (дістати потерпілого з води, винести із загазованого середовища, відключити електрострум). При цьому людина, яка надає допомогу,повинна піклуватися про власну безпеку. При втопленні – звільнити дихальні шляхи потерпілого від води;

- здійснити штучне дихання. Виконується через хусточку з рота в рот або з рота в ніс. Частота має дорівнювати частоті нормального подиху;

- здійснити непрямий масаж серця. Виконується різким натисканням долонями рук на грудну клітину в області серця з амплітудою 3–4 см і частотою 60–80 натискань за хвилину.

Якщо допомогу надає одна людина, то п. п. 2 й 3 необхідно чергувати
(2–3 вдихи, 5–8 натискань) до відновлення серцевої діяльності й дихання. Якщо вони не відновлюються, необхідно продовжувати ці дії до прибуття лікаря (констатувати біологічну смерть може тільки лікар).

 

5.5.2 Втрата свідомостіможе наступити при ударі голови, болю, нервово-емоційному збудженні, страху, недостачі кисню й втраті крові. При цьому потерпілий зовні схожий на сплячу людину. У нього підвищений пульс і знижений артеріальний тиск.

Допомога:

- покласти потерпілого на спину так, щоб голова була нижче рівня ніг на 15–20 см для збільшення кровотоку. При цьому голову необхідно злегка повернути убік для відведення можливих блювотних мас;

- звільнити шию й груди від одягу, приклавши до них змочений в холодній воді рушник, збризкати обличчя водою;

- забезпечити доступ свіжого повітря;

- дати понюхати нашатирний спирт і злегка поплескати по щоках.

 

5.5.3 Травматичний шокможе наступити при великих ушкодженнях і є різким занепадом сил і пригніченням усіх життєвих функцій організму: частий і слабкий пульс, поверхневе дихання, блідість і піт на обличчі, байдужність до всього навколишнього, збереження свідомості. Допомога:

- усунути (послабити) біль. При переломах кісток накласти шину (іммобілізувати). Застосувати болезаспокійливі засоби (шприц-тюбик індивідуальної аптечки АІ-2, промедол, баралгін, аналгін, цитрамон та ін.);

- зігріти потерпілого за допомогою ковдри й грілок, дати випити гарячий чай (якщо не ушкоджена черевна порожнина).


Просмотров 428

Эта страница нарушает авторские права




allrefrs.ru - 2021 год. Все права принадлежат их авторам!