Главная Обратная связь Поможем написать вашу работу!

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Основні потенційні небезпеки в Україні з точки зору виникнення НС



На території України можливе виникнення широкого спектра небезпечних процесів і явищ техногенного та природного походження.

Найбільша кількість НС, особливо з загибеллю людей, припадає на транспорт. Тільки в 1999 р. сталося 34,29 тис. дорожньо-транспортних подій, у яких загинуло 5269 осіб, травмовано 37,27 тис. осіб.

У даний час в Україні функціонують чотири АЕС (Південноукраїнська, Запорізька, Рівненська і Хмельницька). Також небезпека надходить від Воронезької та Курської АЕС. На території України розташовано 6000 різних установ і організацій, діяльність яких може викликати радіоактивні відходи (АЕС, уранодобувна і переробна промисловість, зона відчуження Чорнобильської АЕС та ін.).

На території країни функціонує 1610 об’єктів господарювання, на яких зберігається чи використовується понад 283 тис. тонн сильнодіючих ядучих речовин (СДЯР), у тому числі 9,8 тис. тонн хлору, 178,4 тис. тонн аміаку. З них I ступеня хімічної небезпеки – 76 об’єктів; II – 60; III – 1134 об’єкти. Усього в зонах можливого хімічного зараження від цих об’єктів проживає понад 20 млн. чоловік (38,5 % населення країни). До них належать підприємства хімічної, нафтохімічної і нафтопереробної промисловості, підприємства з потужними холодильними установками (молокозаводи, м'ясокомбінати і т. д.), які використовують аміак як холодоносій.

Довжина магістральних газопроводів на території України становить
3,9 тис. км. Їх роботу забезпечують 31 компресорна станція перекачування нафти і 69 газових перекачувальних станцій. Довжина продуктопроводів становить 3,3 тис. км. Майже весь перерахований вище технічний комплекс уже вичерпав свій ресурс, що робить його об’єктом підвищеної безпеки.

Досить критичне становище в країні склалося в комунальному господарстві. Четверта частина водопровідних очисних споруд і систем фактично відпрацювали свій термін. У кожної п’ятої насосної станції закінчився термін експлуатації. У системах каналізації відпрацювали термін експлуатації 26 % систем і 17 % насосних станцій. Нині у водоймища скидається без попереднього очищення 250 м3/доб стічних вод.



За останні 10 років дуже часто відбувалися пожежі та вибухи у вугільній промисловості, які супроводжувалися численними людськими втратами і матеріальними збитками.

Гідродинамічними аваріями, які можливі в Україні, є прориви гребель, дамб, шлюзів з утворенням хвиль прориву та катастрофічних затоплень (паводку); аварійні спрацювання водосховищ ГЕС у зв’язку із загрозою прориву гідроспоруди. Катастрофічні затоплення можливі в результаті руйнування гребель, дамб, водопропускних споруд на 12 гідровузлах та 16 водосховищах річок Дніпро, Дністер, Південний Буг, Сіверський Донець. Їх загальна площа може досягти 8294 км2, до якої потраплять 536 населених пунктів та 470 промислових об’єктів.

Потенційно сейсмічно небезпечними зонами на території України вважаються Закарпатська, Кримсько-Чорноморська, Південно-Азовська. Південне узбережжя Криму відноситься до надзвичайно сейсмонебезпечного регіону. За останні два сторіччя тут зареєстровано близько 200 землетрусів від 4 до 7 балів за шкалою Ріхтера. В Південно-Азовській сейсмоактивній зоні в 1987 р. було зафіксовано кілька землетрусів інтенсивністю 5–6 балів.

На території України понад 30 міст, сіл та сільських населених пунктів у Криму, Закарпатській, Івано-Франківській, Чернівецькій та Львівській областях, які знаходяться на шляху селевих потоків. Всього в Карпатах виявлено понад 290 селевих водозаборів.



Зсуви і гірські обвали найбільш характерні для західних областей України, а також узбережжя Чорного та Азовського морів. Площі зсувонебезпечних процесів за останні 30 років зросли в 5 разів. Відповідно до міжнародної статистики до 80 % зсувів у даний час пов’язано з діяльністю людини.

Найбільше поширення осідання земної поверхні має в районах розташування карстових порід і насамперед на території Волинської (594 км2), Рівненської (214 км2) , Хмельницької (4235 км2) областей.

На значній території України (Карпати, Крим) річки мають виражений паводковий режим стоку. В середньому за рік тут буває 6–7 повеней. Вони формуються у будь-який сезон року і часто мають катастрофічні наслідки (призводять до масових руйнувань і загибелі людей). Найімовірнішими зонами можливих повеней на території України є:

- в північних регіонах – басейн річок Прип’ять, Десна;

- в західних регіонах – басейн верхнього Дністра, річок Тиса, Прут, Західний Буг;

- у східних регіонах – басейни річок Сіверський Донець, Псел, Ворскла;

- у південному та південно-західному регіонах – басейн нижнього Дунаю, річки Південний Буг.

За останні сорок років катастрофічні повені в Карпатах і Криму спостерігались 12 разів.

Серед стихійних явищ на Україні найпоширенішими є зливи, які найчастіше спостерігаються в Карпатах і горах Криму.

У степовій зоні щорічно буває сильна спека з температурою вище 30ºС, що призводить до посух, а внаслідок їх – до природних пожеж.

Майже щорічно на більшій частині території України бувають вітри із швидкістю більше 25 м/сек. Найчастіше – в Карпатах, горах Криму та на Донбасі, але шквалонебезпечна ситуація може виникнути на всій території України. За останні 20 років зареєстровано 34 випадки смерчів. Найхарактерніші вони для степової зони та центрального Полісся (Запорізька, Херсонська області та Крим).



Сильні снігопади найчастіше спостерігаються в Карпатах, а також у лісостеповій та степовій зонах. В основному на території України кількість снігових опадів складає 20–30 см, іноді 40–70см. На території Карпат в окремих випадках – більше 100 см.

У зимовій період спостерігаються сильні морози, що сягають -30ºС та нижче.

Небезпечна ситуація на території країни пов’язана з ожеледями. Особливо часто вони з’являються на території Донецької області, у Приазов’ї та Криму. Товщина обмерзань сягає 35 мм та більше.

Сильні тумани спостерігаються, в основному, у холодну половину року. Найчастіше вони виникають у гірських районах Криму і Карпат.

Серед інфекційних захворювань людей найпоширеніші на всій території України дифтерія, кашлюк, правець, поліоеміліт, кір, епідемічний паротит, гострі кишкові інфекційні хвороби. Також можливі особливо небезпечні інфекційні хвороби: туляремія, лептоспіроз, сибірка. Існують епідеміологічні свідчення про туберкульоз, СНІД, натуральну віспу, висипний тиф, грип та ін.

До основних захворювань тварин відносяться: сибірка, ящур, туляремія, чума.

До захворювань рослин відносять: іржу хлібних злаків, пірокуларіоз рису, фітофтороз та ін. Великої шкоди сільському господарству завдає також масове поширення шкідників (сарани, колорадського жука, сибірського шовкопряда та ін.).

Особливе місце займають проблеми екологічних наслідків антропогенної діяльності.

В останній час в світі посилилася погроза виникнення НС у зв’язку з тероризмом. Врахування всіх цих небезпек допоможе запобігати НС та зменшувати їх наслідки.

 

Класифікація НС в Україні

Для чіткої організації ЦЗН як державної системи постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.98р. затверджене “Положення про класифікацію надзвичайних ситуацій”. Класифікація НС необхідна для оперативного вживання заходів з їх локалізації, навчання персоналу, фінансування, розподілу функцій й обов'язків, контролю і т.д.

НС в Україні класифікуються за такими ознаками:

- за характером походження;

- за масштабами поширення.

Відповідно до характеру походження є такі види НС:

- техногенного характеру. Це транспортні аварії (катастрофи), пожежі, неспровоковані вибухи або їхня погроза, аварії з викидом (погрозою викиду) небезпечних хімічних, радіоактивних, біологічних речовин, раптове руйнування споруджень і будов, аварії на інженерних мережах і спорудженнях життєзабезпечення, гідродинамічні аварії на греблях і дамбах;

- природного характеру. Це небезпечні геологічні, метеорологічні, гідрологічні явища, деградація ґрунтів або надр, природні пожежі, зміна стану повітряного басейну, інфекційні захворювання людей, сільськогосподарських тварин, масове ураження сільськогосподарських рослин хворобами або шкідниками, зміна стану водних ресурсів і біосфери;

- соціально-політичного характеру пов'язані із протиправними діями терористичної й антиконституційної направленості; здійснення або реальна погроза терористичного акту (збройний напад, захоплення й утримання важливих об'єктів, ядерних установок і матеріалів, систем зв'язку й телекомунікацій, напад або замах на екіпаж повітряного або морського судна), крадіжка (спроба крадіжки) або знищення суден, установлення вибухових пристроїв у громадських місцях, пропажа (крадіжка) зброї, виявлення застарілих боєприпасів;

- військового характеру пов'язані з наслідком застосування зброї масового ураження або звичайних засобів ураження, під час яких виникають вторинні фактори ураження населення внаслідок руйнування атомних і гідроелектростанцій, складів і сховищ радіоактивних і токсичних речовин і відходів, нафтопродуктів, вибухівки, сильнодіючих ядучих речовин (СДЯР), токсичних відходів, транспортних й інженерних комунікацій.

Відповідно до масштабу поширення розрізняють чотири рівні НС (додаток А):

- загальнодержавного рівня.Це НС, що виникає на території двох і більше областей (Автономної Республіки Крим, міст Києва й Севастополя) або загрожує транскордонним перенесенням, а також тоді, коли для її ліквідації необхідні матеріали й технічні ресурси в обсязі, що перевищують можливість окремої області (Автономної Республіки Крим, міст Києва й Севастополя);

- регіонального рівня. Це НС, що виникає на території двох і більше адміністративних районів (міст обласного значення), Автономної Республіки Крим, Київської області й міста Севастополя або загрожує міжобласному поширенню в межах України, а також у випадку, коли для її ліквідації необхідні матеріальні й технічні ресурси в обсягах, що перевищує можливості одного району;

- місцевого рівня. Це НС, що виходять за межі потенційно небезпечного об'єкта, загрожує поширенню самої ситуації або її вторинних наслідків на навколишнє середовище, сусідні населені пункти, інженерні спорудження, а також у випадку, коли для її ліквідації необхідні матеріальні й технічні ресурси в обсязі, що перевищує можливості потенційно небезпечного об'єкта. До місцевого рівня також відносяться НС, що виникають на об'єктах житлово-комунальної сфери й інших, що не входять у затверджені переліки потенційно-небезпечних об'єктів;

- об'єктового рівня.Це НС, що відбувається на території об'єкта або на самому об'єкті й наслідки якої не виходять за його межі (санітарно-захисну зону);

У додатку Б наведені загальні ознаки й кількісні характеристики НС за масштабом поширення, що дозволяють правильно їх оцінювати.

Ознаки мають коди, відповідно до яких спеціалізуються формування (сили) ЦЗН.

 


Просмотров 383

Эта страница нарушает авторские права




allrefrs.ru - 2021 год. Все права принадлежат их авторам!