Главная Обратная связь Поможем написать вашу работу!

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Теорія співвідношення чинників виробництва: сутність; значення; сучасне тестування



У класичних теоріях торгівля між країнами пояснюється різними в них абсолютними та відносними витратами праці на виробництво товарів, тобто порівняльна перевага виникає лише в умовах міжнародної відмінності продуктивності праці. Однак у цих теоріях не пояснено причин походження порівняльних переваг, які має та чи інша країна – торговельний партнер.

Дослідження чинників, що впливають на товарну номенклатуру й обсяг міжнародної торгівлі, дозволило в 20–30–х роках. XX ст. шведським ученим Е. Хекшеру і Б. Оліну уточнити і доповнити ключові положення теорії порівняльних переваг і сформулювати концепцію факторів виробництва.

У реальній дійсності розвиток торгівлі грунтується не тільки на відмінностях продуктивності праці, й на відмінностях у наділеності країн ресурсами (землею, капіталом, сировиною).Е. Хекшер і Б. Олій спробували довести, що різна відносна забезпеченість країн виробничими ресурсами зумовлює різницю у відносних цінах на товари, що, в свою чергу, створює передумови для міжнародної торгівлі.

Теорія заснована на таких передумовах:

· існує дві країни (А і В), два товари (І і II) та два фактори виробництва (праця L та капітал К). Кожна країна по–різному забезпечена факторами; · товар І є трудомісткий, а товар II – капіталомісткий у кожній країні; · в країнах однакові уподобання (смаки) споживачів; · економіка країн характеризується досконалою конкуренцією; · транспортні витрати відсутні; · виробництво обох товарів у кожній країні характеризується постійною віддачею від масштабу (збільшення кількості праці та капіталу, які використовуються у виробництві будь–якого товару, збільшує випуск товару в тій самій пропорції); · технології обох країнах однакові; · кожна з країн по–різному наділена чинниками виробництва; · міжнародний рух чинників виробництва відсутній; · повної спеціалізації країн на виробництві якого–небудь товару бути не може.

Найважливішим допущенням теорії співвідношення чинників виробництва є різна факторомісткість (фактороінтенсивність) окремих товарів (один товар трудомісткий, інший – капіталомісткий) і різна факторонасиченість окремих країн (в одній країні капіталу порівняно більше, в іншій – менше).



Факторомісткість (фактороінтенсивність) – це показник, шо визначає відносні витрати факторів виробництва на створення певного товару.

Згідно з теорією Хекшера – Оліна, один товар (товар І) трудомісткий, а другий (товар II) – капіталомісткий.

Теоремі притаманна деяка обмеженість, яка полягає в тому, що вона розглядає статичний світ, визначаючи чинники, які впливають на макроекономічну рівновагу в певний момент, а також не враховує, що абсолютні розміри чинників виробництва різні в різних країнах і тому абсолютні розміри доходів на капітал будуть більші в тій країні, що має у своєму розпорядженні більше капіталу. Звідси випливає, що повного вирівнювання цін на чинники виробництва в результаті торгівлі бути не може.

Однак, незважаючи на недоліки, теорія співвідношення чинників виробництва є важливим інструментом аналізу міжнародної економіки, що показує принцип загальної рівноваги, якому підкоряється економічний розвиток. Ця модель міжнародної торгівлі виявилася найбільш придатного для пояснення процесів торгівлі між метрополіями і колоніями, коли перші виступали як індустріально розвинуті країни, а другі – як аграрно–сировинні придатки.

Проте при аналізі товаропотоків у "трикутнику" США – Західна Європа – Японія концепція Хекшера – Оліна стикається з труднощами і протиріччями, на які звернули увагу багато економістів і, зокрема, Нобелівський лауреат американець В. Леонтьев. Він застосував теорію Хекшера – Оліна до аналізу зовнішньої торгівлі США і шляхом декількох емпіричних тестів показав, що умови теорії на практиці не витримуються. Результати досліджень В. Леонтьева отримали назву "парадокс Леонтьева": теорія Хекшера – Оліна не підтверджується на практиці, оскільки праценасичені країни експортують капіталомістку продукцію, а капіталонасичені – трудомістку.



В. Леонтьев пояснює цей парадокс розподілом робочої сили на кваліфіковану та некваліфіковану. Тобто США експортували ті товари, виробництво яких в інших країнах було неможливе чи неефективне внаслідок більш низької кваліфікації робочої сили.В. Леонтьев створив модель "кваліфікації робочої сили", відповідно до якої у виробництві беруть участь не три чинники (капітал, земля, праця), а чотири: кваліфікована праця, декваліфікована праця, капітал, земля.


Просмотров 507

Эта страница нарушает авторские права




allrefrs.ru - 2021 год. Все права принадлежат их авторам!