Главная Обратная связь Поможем написать вашу работу!

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Меркантилізм: сутність; значення; обмеженість



Місце “Міжнародної економіки” в економічній науці: причини виокремлення “Міжнародної економіки” у самостійну дисципліну; рівні відкритості економіки; показники відкритості економіки.

Дисципліна "Міжнародна економіка" належить до фундаментальних економічних дисциплін, спирається на теорію ринкової економіки є сполучною ланкою між такими університетськими курсами, як мікроекономіка та макроекономіка і конкретно–економічними дисциплінами: маркетинг, менеджмент, фінанси, бухгалтерський облік та аудит, гроші і кредит, банківська справа та ін. У системі економічної теорії "Міжнародна економіка" спочатку займала периферійне місце, існувала на засадах окремих розділів мікро– та макроекономіки, які містили аналіз міжнародних економічних відносин, щодо зовнішньої торгівлі, міждержавного руху чинників виробництва, валютно–фінансової системи, що обумовлює цей рух. Виокремлення "Міжнародної економіки" в самостійну дисципліну було історично зумовлено становленням, розвитком та функціонуванням світогосподарських зв'язків як особливої, цілісної, органічної системи. Формування цієї системи зумовлено еволюцією міжнародного поділу праці, процесами інтернаціоналізації господарського життя країн світового співтовариства,функціонуванням міжнародної валютно–фінансової сфери як самостійного явища, безпосередньо не пов'язаного із зовнішньою торгівлею та міжнародним рухом чинників виробництва. Визначальною рисою існування "Міжнародної економіки" як самостійної дисципліни є відкритість економіки. Сучасний стан міжнародних економічних відносин дозволяє виокремити два рівня відкритості: –рівень залученості країн у міжнародний обіг товарів та чинників їх виробництва, а також у міжнародну виробничо–інвестиційну діяльність; –рівень взаємодії національних економік та світового господарства в цілому в умовах глобалізації фінансових ринків. На першому рівні під "відкритістю" звичайно розуміють розвиток трьох ключових каналів, що пов'язують національні економічні системи, обумовлюють ступінь і форми залучення країн до міжнародного руху товарів, капіталу та робочої сили. Показником відкритості на першому рівні може бути частка експорту (експортна квота) та імпорту (імпортна квота) у валовому внутрішньому продукті (ВВП): Ек = Е / ВВП х 100% Ік = І / ВВП х 100 %, де Ек – експортна квота Ік – імпортна квота Е – обсяг експорту І – обсяг іморту Комбінація експортної та імпортної квоти дає уявлення про масштаби зв'язку окремих національних економік зі світовим господарством. Показником відкритості на першому рівні слугує також інтенсивність міграції, яка визначається зіставленням кількості мігрантів із чисельністю населення країни. В цьому разі розраховуються коефіцієнта еміграції (Ке), імміграції (Кі) та міграційного обороту (Km): Ке = Ме / Р х 1000 Кі = Мі / Р х 1000 Кm = (Ме + Мі) / Р х 1000, де Ме – кількість емігрантів Мі – кількість іммігрантів Р – середньорічна чисельність населення країни Коефіцієнти міграції звичайно обчислюються в проміле (%о). Різниця між кількістю іммігрантів і кількістю емігрантів (Mi–Me) становить міграційне сальдо країни; воно може бути позитивним або негативним. На відкритість економіки вказує й участь економіки країни в міжнародному русі капіталу. Роль іноземного капіталу (передусім ПІІ) в економіці країни визначається його часткою в загальній сумі капіталовкладень у країні (включаючи вкладення резидентів). Іншим показником є частка іноземних інвестицій (переважно ПІІ) у ВВП: Із / ВВП х 100, де Із – іноземні інвестиції На другому рівні "відкритість" економіки визначається головним чином ступенем самостійності міжнародної валютно–фінансової системи, що здійснюється через функціонування міжнародних фінансових ринків. Провідним показником функціонування ринкової економіки як міжнародної економіки, слугує ефективність моніторингу та регулювання національної економіки і світового господарства в цілому.

Визначення предмета курсу “Міжнародна економіка”: «Міжнародна економіка» як складова частина сучасної економічної теорії; визначення міжнародної мікроекономіки; визначення міжнародної макроекономіки; визначення предмета курсу «Міжнародна економіка».





Міжнародна економіка являє собою складову частину сучасної економічної теорії. Структура останньої має такий вигляд:

· мікроекономіка (microeconomics); · макроекономіка (macroeconomics); · міжнародна економіка (international economics).

Предмет мікро– та макроекономіки суттєво обмежений рамками національних економік. Мікроекономіка вивчає закономірності ринкової поведінки окремого споживача та фірми, а макроекономіка – функціонування національної економіки в цілому та її провідних складових.

На відмінну від мікро– та макроекономіки, міжнародна економіка в широкому значенні – це теорія, що застосовується до вивчення головним чином економіки світогосподарських зв'язків як цілісного явища. Тому в міжнародній економіці як у частині теорії ринкової економіки міжнародні економічні відносини, зовнішньоекономічний вплив на національні господарства розглядаються не як другорядні явища.

Міжнародна економіка (функціонально) складається з:

· міжнародної мікроекономіки (international microeconomics); · міжнародної макроекономіки (international macroeconomics).



Історично склалося так, що відносно самостійні частини міжнародної економіки формувалися саме в такій послідовності. Міжнародна торгівля товарами та факторами виробництва була історично першою та до певного часу головною формою міжнародних економічних відносин. Вивченням закономірностей міжнародного руху товарів та чинників їх виробництва якраз і займається міжнародна мікроекономіка. Розгляд у міжнародній мікроекономіці інтеграційних процесів зумовлений тільки тим, що вони у своїй розвинутій формі передбачають посилення лібералізму в міжнародному русі як товарів, так і чинників виробництва.

Отже, міжнародна мікроекономіка – це розділ міжнародної економіки, який займається вивченням міждержавного руху товарів та факторів їх виробництва, тобто вивченням поведінки ринку окремого товару та його основних характеристик.

На відміну від міжнародної мікроекономіки, загального визначення теорій міжнародної макроекономіки поки що не існує. Предмет цієї частини міжнародної економіки й досі залишається дискусійним.

Отже, міжнародна макроекономіка суттєво поширює предмет аналізу теорії міжнародної економіки, здійснює його на рівні взаємодії відкритих національних економік та світового господарства в цілому. Тому провідне місце в міжнародній макроекономіці передусім посідають:

·дослідження феномену сучасної міжнародної валютно–фінансової системи; · вивчення проблем щодо валютного курсу та механізму його утворення, стану платіжного балансу, котрі визначають місце національних економік у світогосподарських зв'язках;· аналіз міжнародних фінансових ринків, торгівлі конкретними фінансовими інструментами – валютою, кредитом, цінними паперами.

Таким чином, міжнародна макроекономіка – це розділ міжнародної економіки, який займається вивченням особливості взаємодії національних економік та світового господарства в цілому, особливостей їх функціонування та регулювання в умовах глобалізації фінансових ринків. У загальному висновку треба відзначити, що міжнародна мікроекономіка та міжнародна макроекономіка – це взаємопов'язані розділи міжнародної економіки як складової частини сучасної економічної теорії. Предметом "Міжнародної економію" як самостійної дисципліни є відносини, що складаються між господарюючими суб'єктами у сферах міжнародної торгівлі (товарами та послугами), міжнародного руху чинників виробництва (капіталу, робочої сили, технології), у міжнародній валютно–фінансовій сфері як самостійного явища економіки сучасних світогосподарських зв'язків, котрій притаманні розвинуті механізми моніторингу і регулювання

Меркантилізм: сутність; значення; обмеженість.

Меркантилізм – це напрям економічної думки, розроблений європейськими вченими в XVII–XVIII ст., який підкреслює товарний характер виробництва.

Він являє собою доктрину, в якій існуючий світ розглядається в статиці, а багатства народів як фіксоване явище – в кожен момент. Тому його представники (Т. Мен, А. Серра, А. Монкретьєн) вважали, що зростання добробуту однієї країни можливе шляхом перерозподілу наявного багатства, тобто за рахунок зубожіння іншої країни. Меркантилісти асоціювали багатство із запасами дорогоцінних металів (золота і срібла). Країна, на їхню думку, тим багатша, чим більшою кількістю шляхетних металів вона володіє. Наявність більшої кількості грошей в обігу стимулює розвиток національного виробництва і збільшує зайнятість.

В основі меркантилістської політики провідних країн було прагнення максимального нагромадження грошового капіталу і мінімального імпорту, тобто держава повинна продавати на зовнішньому ринку якнайбільше будь–яких товарів, а купувати якнайменше. При цьому в країні повинно накопичуватися золото.

Меркантилісти вважали за необхідне здійснювати державний контроль за всіма видами економічної діяльності та виправдовували економічний націоналізм.

Значення меркантилізму:

1. Концепція меркантилізму була першою спробою створити теорію міжнародної торгівлі, що прямо погоджувала торгівельні відносини з внутрішньо економічним розвитком країни, її економічним зростанням.

2. Меркантилісти розробили одну з можливих моделей розвитку міжнародної торгівлі на підставі товарного характеру виробництва. Вони заклали основи категоріального апарату, який використовується в сучасних теоріях міжнародної торгівлі, передусім у неомеркантилізмі.

3. Вперше описано те, що в сучасній економіці називається платіжним балансом.

Обмеженість меркантилізму полягає в тому, що меркантилісти не змогли зрозуміти, що збагачення однієї нації може відбуватися не тільки за рахунок зубожіння інших, з якими вона торгує, що міжнародна економіка розвивається, а тому розвиток країн можливий не тільки внаслідок перерозподілу вже існуючого багатства, а й за рахунок його нарощування.

Меркантилістська школа панувала в економіці упродовж 1,5 сторіччя.Відчувалася необхідність переходу до вільної торгівлі. Подальший розвиток теорії міжнародної торгівлі набули в працях економістів класичної школи.


Просмотров 429

Эта страница нарушает авторские права




allrefrs.ru - 2021 год. Все права принадлежат их авторам!