Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Ускладнення туберкульозу легень



 

Кровохаркання і легенева кровотеча

Частіше є ускладненням фіброзно-кавернозного, інфільтративного з наявністю деструкції, циротичного ТБ легень.

Кровохаркання – цевиділення при кашлі згустків або прожилок крові чи окремих плювків. За добу виділяється до 50 мл крові.

Кровотеча - хворий відкашлює одночасно 50-100 мл крові.

Джерело кровохаркання (кровотечі) - легеневі та бронхіальні судини. Легенева кровотеча, як правило, виникає з бронхіальних судин. Приблизно 95% крові у легені постачається системою легеневої артерії, а 5% - бронхіальними артеріями.

 

Патогенез

 

Per diapedеsіn Per rhexin

       
   
 
 


порушення проникності дрібних порушення цілісності судин -

судин і капілярів легень, яке відбувається розрив судин

зумовлено специфічними внаслідок арозії або

запальними змінами в легенях, механічного розриву стінки

впливом токсичних речовин великої судини

на стінку судин

 

Фактори, що сприяють виникненню кровохаркання та легеневої кровотечі

1. Підвищення тиску в судинах малого кола кровообігу.

2. Порушення згортання крові.

3. Підвищення фібринолітичної активності крові.

4. Підвищення проникності судинної стінки.

 

Основні ознаки кровохаркання, легеневої кровотечі

1. Кров з легень виділяється під час кашлю; не існує легеневого кровохаркання і кровотечі без кашлю.

2. Кров яскраво-червоного кольору.

3. Кров пінява.

Лікування

Проводиться в залежності від патогенезу легеневого кровохаркання та кровотечі. Передбачає надання долікарської та спеціалізованої допомоги.

Долікарська допомога.:забезпечення напівсидячого положення (полегшується відкашлювання згустків крові), накладання джгутів на нижні кінцівки (при стисненні тканин у кров поступає тканинний тромбопластин; через кожні 30 хв. їх розпускають на 5-10 хв.).

Спеціалізована допомога.

1.Лікування туберкульозу.

2.Зменшення тиску в судинах:



а) спазмолітики:

- еуфілін - вводять внутрішньом’язово (24%-1мл) або внутрішньовенно (2,4%-10мл), папаверину гідрохлорид (2% - 1-2мл) внутрішньовенно або підшкірно чи гідрований папаверин - но-шпа (2% - 2-4мл) внутрішньовенно або підшкірно;

б) гангліоблокатори: бензогексоній – 2.5%-1мл внутрішньом’язово, пентамін 0 5% - 0,5-1мл внутрішньом’язово або внутрішньовеннона 20мл ізотонічного розчину, арфо над – 5%-5мл на 5% розчині глюкози внутрішньовенно краплинно, пірилен (0,01 г 3 рази на день) або темехін (0,001 2-3 рази на день).

Призначення гангліоблокаторів контролюють величиною систолічного тиску у великому колі кровообігу. На плечовій артерії воно має бути не нижче 80 мм рт. ст;

в)протикашльові засоби - кашель може провокувати кровохаркання внаслідок зростання тиску в легеневій артерії. З цією ж метою призначають і атропіну сульфат (0,1% - 1мл) підшкірно, бо він пригнічує кашльовий рефлекс.

3. Підвищення згортання крові :

- дицинон (етамзилат натрію) 12,5%-2млвнутрішньовенно чи підшкірно;

- гемофобін - 1,5%-5-10мл внутрішньовенно або 3% розчину по 1 ст. ложці 3-4 рази на день;

- фібриноген(при гіпофібриногенемії) -1-4г на добу вводять внутрішньовенно краплинно, розчинивши у воді для ін’єкцій;

- свіжозаморожена плазма – 100-200мл;

- вікасол – 1%- 1-2мл доцільно застосовувати у разі порушенні протромбіноутворювальної функції печінки.

3. Зниження фібринолітичної активності крові:



синтетичні інгібітори:

- амінокапронова кислота - 5% розчин у ізотонічному розчині натрію хлориду (до 100мл) вводять внутрішньовенно краплинно 2-4 рази на добу; при кровохарканнях можливе пероральне призначення по 3-4 рази на добу;

- амбен - 1%-5мл розчин внутрішньом’язово або внутрішньовенно;

природні інгібітори:

- контрикал, трасилол - 10 000-20 000 ОД внутрішньовенно краплинно у ізотонічному розчині натрію хлориду.

4. Зменшення проникності стінки легеневих судин:

- кальцію глюконат - внутрішньовенно або внутрішньом’язово (10%-10мл) чи внутрішньо (2 г 2-4 рази на день), кальцію хлорид вводять тільки внутрішньовенно (10%-10мл);

- галаскорбін (0,5г тричі на день) або аскорбінову кислоту (0,1г 3-5 разів на день) або натрію аскорбінат (5% - 1-3мл 1 - 2 рази на день внутрішньом’язово або внутрішньовенно).

 

Спонтанний пневмоторакс (СП)

(грец. pneuma – повітря + thõrax – панцир, грудь) – патологічний стан, що характеризується надходженням повітря до плевральної порожнини при відсутності ураження грудної порожнини.

 

Етіологія - Розрив емфізематозних бул, що формуються при фіброзно-вогнищевому, хронічному дисемінованому, циротичному туберкульозі легень, пневмосклерозі, бульозній емфіземі; - Прорив каверни або кісти у плевральну щілину.
Патогенез Спонтанний пневмоторакс виникає при порушенні цілісності вісцеральної плеври. Не плутати з травматичним пневмотораксом, який є наслідком проникаючого пошкодженням грудної клітки.
Види - Відкритий – повітря надходить до порожнини плеври при вдиху і виходить при видиху через отвір у вісцеральній плеврі. - Закритий– повітря потрапляє у плевральну порожнину під час вдиху, але назад не виходить, оскільки отвір у вісцеральній плеврі зачиняється. Клапанний – на вдиху повітря постійно входить у плевральну порожнину, а на видиху дефект у вісцеральній плеврі зачиняється, утворюючи клапан. Найнесприятливий вид СП.
Клініка Клінічні прояви залежать від поширеності. Основні скарги - гострий біль в ураженій половині грудної клітки, задишка, сухий кашель, серцебиття.
Об’єктивно Тахікардія, тимпаніт і ослаблене дихання на боці СП. У тяжких випадках – шкірні покриви бліді, холодний піт, ціаноз, підвищення артеріального тиску. При клапанному пневмотораксі – тяжка задишка, ціаноз. Хворі часто перебувають у вимушеному сидячому положенні, збуджені, занепокоєні. За відсутності лікувальних заходів розвивається гостра дихальна недостатність.
Діагностика Найінформативніший метод – рентгенологічне дослідження.
Лікування - Хворому надають положення напівсидячи; - вводять знеболюючі препарати: омнопон або морфіну гідрохлорид; - сульфокамфокаїн - 2мл 10 % (підшкірно); - оксигенотерапія; - пункція плеври - для аспірації повітря, якщо стан хворого залишається тяжким. Адекватнішим є дренування плевральної порожнини і постійне відсмоктування повітря.
Ускладнення Піопневмоторакс. – При СП у плевральній порожнині може утворюватися ексудат, який інфікується неспецифічно мікрофлорою. - Виникає при прориві у плевральну порожнину каверни, з якої надходить її вміст.

 

 

Хронічне легеневе серце (ХЛС)

 

Легеневе серце – це гіпертрофія і (або) дилятація правого шлуночка, що розвиваються в результаті гіпертензії в малому колі кровообігу, яка виникає внаслідок ураження бронхолегеневого апарату.

Залежно від патогенезу і клінічного перебігу розрізняють гостре, підгостре,хронічне легеневе серце.

ХЛС розвиваєтьсяу випадках фіброзно-кавернозного, циротичного, хронічного дисемінованого туберкульозу легень і хронічного туберкульозного плевриту.

Патогенез ХЛС

 

Гіпертензія малого кола кровообігу– основна причина розвитку ХЛС.

 


Просмотров 435

Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2021 год. Все права принадлежат их авторам!