Главная Обратная связь Поможем написать вашу работу!

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Тема 2.16. Злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку



План

1. Відповідальність за незаконне втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв ’язку.

Завдання для самостійної роботи

1.Визначіть предмет злочину за ст. 361 Кримінального кодексу.

2. Охарактеризуйте форми, в яких проявляється об’єктивна сторона злочину за ст. 361.

3. Розкрийте зміст кваліфікуючих ознак злочину за ст. 361 Кримінального кодексу.

 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Питання 1. Відповідальність за незаконне втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп ’ютерних мереж і мереж електрозв ’язку

Відповідальність визначена ст. 361 КК.

Предметом злочину є:

автоматизовані електронно-обчислювальні машини (комп’ютери, АЕОМ), у т.ч. персональні;

їх системи;

комп’ютерні мережі;

мережі електричного зв’язку (електрозв’язку).

Під системами автоматизованих електронно-обчислю­вальних машин розуміються операційні системи (MS-DOS, Win­dows та інші), які встановлюються на певній машині і за допо­могою яких здійснюється їх робота, а також різні прикладні сис­теми (тобто інформаційні системи, у т.ч. системи управління), як встановлені для локальної роботи на певній машині, так і від­криті для доступу з інших машин через комп’ютерну мережу.

Комп’ютерна мережа - це сукупність програмних і тех­нічних засобів, за допомогою яких забезпечується можливість доступу з однієї АЕОМ до програмних чи технічних засобів ін­шої (інших) АЕОМ та до інформації, що зберігається у системі іншої (інших) АЕОМ.

Об’єктивна сторона злочину проявляється у формі

незаконного втручання у роботу АЕОМ, їх систем, чи комп’ютерних мереж, що призвело до витоку, втрати, підробки, блокування інформації, спотворення процесу обробки інформа­ції або до порушення встановленого порядку її маршрутизації;

розповсюдження комп’ютерного вірусу;

незаконного втручання в роботу мереж електрозв’язку, що призвело до знищення, перекручення, блокування інформації або до порушення встановленого порядку її маршрутизації.



Комп’ютерна інформація - це текстова, графічна чи будь-яка інша інформація (дані), яка існує в електронному ви­гляді, зберігається на відповідних носіях і може створюватися, змінюватися чи використовуватися за допомогою АЕОМ тощо.

Суб ’єкт злочину - загальний

Суб’єктивна сторона злочину характеризується умис­ною виною. Злочинні дії можуть бути вчинені лише з прямим умислом, тоді як ставлення винного до наслідків злочину може характеризуватись як прямим, так і непрямим умислом.

Кваліфікуючими ознаками (ч. 2 ст. 361 КК) злочину є вчинення його:

повторно;

за попередньою змовою групою осіб;

заподіяння значної шкоди.

Значною шкодою у ст. 361 КК, якщо вона полягає у запо­діянні матеріальних збитків, вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

 

Запитання для закріплення та повторення матеріалу

1. Що таке комп’ютерна інформація?

2. Яка шкода у ст. 361 Кримінального кодексу вважається значною?

3. Що таке комп’ютерна мережа?

 

 

Тема 2.17. Злочини у сфері службової діяльності

План

1. Відповідальність за одержання, давання та провока­цію хабара.

Завдання для самостійної роботи

1. Опрацювати новели ст.ст. 368, 368", 3 693, 3 684, 3 69, 3692, 370 Кримінального кодексу та визначити їх предметну сторону.

2. Визначіть суб’єктивну сторону вищезазначених злочи­нів.



3. Охарактеризуйте сутність незаконного збагачення.

 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Питання 1. Відповідальність за одержання, давання та провокацію хабара

Статті 369 - Давання хабара, 368 - Одержання хабара, ст. 370 - Провокація хабара за період з 2009 по 2013 роки замінені новими статтями, ідентичними за змістом до вищеозначених, а саме: ст. 368 - Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою;

ст. 3682 - незаконне збагачення;

ст. 3 693 - підкуп службової особи юридичної особи при­ватного права незалежно від організаційно-правової форми;

ст. 3684 - підкуп особи, яка надає публічні послуги;

ст. 369 - пропозиція або надання неправомірної вигоди службовій особі;

Кримінальне право

ст. 3692 - зловживання впливом;

ст. 370 - провокація підкупу.

Студентам потрібно цілковито самостійно опрацювати вищеозначені статті КК.

 

 

Тема 2.18. Злочини проти правосуддя

План

1. Злочини, спрямовані проти відбування покарання.

Завдання для самостійної роботи

1. Визначте предметну сторону злочину за ухилення від покарання, не пов’язаного з позбавленням волі.

2. Доведіть, що суб’єктом злочину за ст. 389 Криміналь­ного кодексу може бути тільки спеціальний суб’єкт.

3. Ознайомтеся з новелою ст. 391 Кримінального кодексу та визначіть його об’єктивну сторону.

 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Питання 1. Злочини, спрямовані проти відбування по­карання

Починати вивчення даного питання бажано зі ст. 389 КК - "Ухилення від покарання, не пов’язаного з позбавленням волі".

Об’єктом злочину є правосуддя в частині забезпечення виконання покарання, не пов’язаного з позбавленням волі.

Об’єктивна сторона злочину полягає в:

ухиленні від:

а) сплати штрафу;

б) позбавлення права обіймати певну посаду чи займати­ся певною діяльністю (ч. 1 ст. 389);



ухилення від відбування:

а) громадських робіт;

б) виправних робіт (ч. 2 ст. 389 КК).

 

Ухилення від сплати штрафу - це невиконання особою, яка засуджена до цього виду покарання, обов’язку сплатити штраф.

Ухилення від позбавлення права обіймати певну посаду чи займатися певною діяльністю - це невиконання особою, яка за­суджена до цього виду покарання, обов’язку утриматись від обіймання певної посади чи заняття певною діяльністю протя­гом строку, визначеного вироком суду. Таке ухилення може ма­ти місце шляхом подальшого заняття видом діяльності, яким за­боронено займатись, перебування на посаді, обіймати яку забо­ронено судом, влаштування на таку посаду в іншому підприємс­тві, установі чи організації тощо. Виконання вироків суду про накладення штрафу або позбавлення права обіймати певні поса­ди чи займатися певною діяльністю покладено законом на Дер­жавну виконавчу службу.

Ухилення від відбування громадських робіт - це невико­нання особою, яка засуджена до цього виду покарання, обов’язку у вільний від роботи час чи навчання безоплатно ви­конувати суспільно корисні роботи, вид яких визначено органа­ми місцевого самоврядування, протягом строку, вказаного у ви­року суду. Ухилення у цьому випадку може полягати у нез’явленні для виконання таких робіт, у безпосередній відмові виконувати визначену для засудженого роботу тощо.

Ухилення від відбування виправних робіт - це невиконан­ня особою, яка засуджена до цього виду покарання, обов’язку працювати за своїм місцем роботи протягом строку, визначено­го вироком суду.

Таке ухилення може мати місце шляхом звільнення з ро­боти, переїзду в іншу місцевість тощо.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення за­значених у ст. 389 КК діянь.

Суб’єкт злочину спеціальний. Ним може бути тільки особа, засуджена до відповідних видів покарань.

Суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом.

Ст. 390 КК передбачає кримінальну відповідальність за ухилення від відбування покарання у виді обмеження волі та у виді позбавлення волі.

Об’єктом злочину є правосуддя у частині забезпечення виконання покарання у виді обмеження волі та у виді позбав­лення волі.

Об’єктивна сторона злочину характеризується діями або бездіяльністю і проявляється у таких формах:

самовільне залишення місця обмеження волі;

злісне ухилення від робіт особою, засудженою до об­меження волі;

систематичне порушення громадського порядку або встановлених правил проживання особою, засудженою до об­меження волі (ч. 1 ст. 390 КК);

неповернення до місця відбування покарання особи, засудженої до обмеження волі, якій було дозволено короткочас­ний виїзд, після закінчення строку виїзду (ч. 2 ст. 390 КК);

неповернення до місця відбування покарання особи, засудженої до позбавлення волі, якій було дозволено коротко­часний виїзд, після закінчення строку виїзду (ч. 3 ст. 390 КК).

Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони цього злочи­ну є місце. Ним у перших чотирьох формах злочину є місце об­меження волі - територія кримінально-виконавчої установи від­критого типу, яка визначається на місцевості відповідно до ви­правно-трудового законодавства України, і кордони якої оголо­шуються засудженим під розписку, а у п’ятій формі - місце поз­бавлення волі - відповідна кримінально-виконавча установа за­критого типу.

Злісним є таке ухилення від роботи, яке пов’язане з пря­мою відмовою засудженого від виконання покладеного на нього обов’язку працювати або з тривалим фактичним уникненням його від роботи, наприклад, симуляції хвороби, невиходу на ро­боту без поважних причин тощо, якщо за подібні дії до нього вже застосовувались відповідні заходи стягнення.

Під систематичним порушенням громадського порядку у ч. 1 ст. 390 КК розуміється вчинення особою, засудженою до обмеження волі, зокрема, таких адміністративних правопору­шень, як дрібне хуліганство, виготовлення, зберігання, придбан­ня самогону, розпивання спиртних напоїв у громадських місцях і поява у громадських місцях у п’яному вигляді, азартні ігри, порушення тиші в громадських місцях тощо, за які винна особа три чи більше разів притягувалась до адміністративної відпові­дальності, а під систематичним порушенням встановлених пра­вил проживання - вчинення порушень, передбачених виправно-трудовим законодавством правил проживання у місці обмежен­ня волі, за які винна особа три чи більше разів притягувалась до дисциплінарної відповідальності.

При цьому слід мати на увазі, що якщо протягом року з дня відбуття стягнення засуджений не був підданий новому стягненню, він визнається таким, що немає стягнення.

Злочин вважається закінченим у першій формі - з момен­ту вчинення відповідного діяння, у другій - з моменту вчинення другого за рахунком ухилення від роботи, за що особа була при­тягнута до дисциплінарної відповідальності, у третій формі - з моменту вчинення третього за рахунком порушення громадсь­кого порядку або встановлених правил проживання, за які особа була притягнута до адміністративної чи дисциплінарної відпові­дальності, у четвертій і п’ятій формах - з наступного дня після того, якого засуджений мав повернутися до місця відбування покарання після дозволеного йому короткочасного виїзду. По­важні причини, через які засуджений з’явився до місця відбу­вання покарання із запізненням, можуть бути враховані судом як обставини, що пом’якшують покарання, а за наявності підстав - розцінені як обставини, що виключають злочинність діяння.

Суб’єкт злочину спеціальний. Ним є особа, яка засудже­на до обмеження волі або до позбавлення волі і відбуває даний вид покарання. Суб’єктом цього злочину не є особи, які згідно з КК не можуть бути засуджені до вказаних видів покарань, а та­кож особи, які хоча і були засуджені до обмеження волі або поз­бавлені волі, але звільнені від відбування цих видів покарання з випробуванням або умовно-достроково.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Ст. 391 КК передбачає кримінальну відповідальність за злісну непокору вимогам адміністрації виправної установи.

Об’єктом злочину є правосуддя в частині забезпечення нормальної діяльності виправних установ.

Об’єктивна сторона злочину полягає у:

вчиненні злісної непокори законним вимогам адмініст­рації виправної установи;

іншій протидії адміністрації у законному здійсненні її функцій.

Під непокорою законним вимогам адміністрації розумі­ється відкрита відмова засудженого від виконання конкретних вимог представника адміністрації виправної установи, який мав право пред’явити таку вимогу, а засуджений був зобов’язаний і міг її виконати, але умисно не виконав (наприклад, відмова від роботи без поважних причин, невиконання вимог про припи­нення порушення режиму відбування покарання тощо).

Непокора є злісною, якщо відмова від виконання закон­них вимог була неодноразовою або була виражена у демонстра­тивній чи зухвалій формі.

Інша протидія адміністрації у законному здійсненні її функцій може полягати у навмисних діях засудженого, спрямо­ваних на перешкоду нормальній праці засуджених або прове­дення заходів згідно з правилами внутрішнього розпорядку ви­правної установи тощо.

Під представниками адміністрації розуміються службові особи виправної установи, які наділені правом застосовувати до засуджених заходи заохочення і стягнення.

Місцем вчинення злочину є місце відбування покарання у виді обмеження волі або у виді позбавлення волі.

Суб’єкт злочину спеціальний.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Відповідальність за дії, що дезорганізують роботу виправ­них установ передбачена ст. 392 КК.

Об’єктом злочину є правосуддя в частині забезпечення відбування покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі та нормальна діяльність адміністрації виправних установ.

Потерпілими від злочину можуть бути:

особи, засуджені до позбавлення волі або обмеження волі, які відбувають це покарання у виправних установах;

представники адміністрації цих установ.

Під представниками адміністрації у ст. 392 КК розумі­ються як службові особи, наділені правом застосовувати заходи заохочення і стягнення щодо засуджених, так і інші особи, які виконують певні функції у виправних установах, - чергові поміч­ники начальників виправних установ та інших осіб начальниць­кого складу, військовослужбовці охорони і нагляду, а також особи, які здійснюють у місцях позбавлення волі медичне об­слуговування, культурно-освітню роботу, загальноосвітнє та професійно-технічне навчання засуджених, адміністративний та інженерно-технічний персонал виправних установ.

Об’єктивна сторона злочину полягає у:

тероризуванні засуджених;

нападі на адміністрацію;

організації організованої групи;

активній участі в організованій групі.

Тероризування засуджених - це застосування до них фі­зичного насильства або погрози його застосування з метою при­мусити їх відмовитись від сумлінного ставлення до праці, доде­ржання правил режиму, а також вчинення таких дій з помсти за виконання громадських обов’язків зі зміцнення дисципліни і по­рядку у виправній установі. Тероризування вважається також глумління і знущання над засудженими з метою їх залякування і перешкоджання виконанню покарання.

Під нападом на адміністрацію розуміються протиправні дії, що вчиняються щодо представників адміністрації виправної установи у зв’язку з їх службовою діяльністю, шляхом застосу­вання насильства над ними або створення реальної загрози його негайного застосування.

Під активною участю в організованій групі слід розуміти підбурювання окремих засуджених до вчинення протиправних дій щодо інших засуджених або до нападу на адміністрацію, підшукування необхідних засобів або знарядь злочину, безпосе­реднє вчинення нападів.

Створення злочинної організації або організація озброє­ної банди у виправних установах підлягає кваліфікації за ст.ст. 255 або 257 КК. Напад на адміністрацію і тероризування засу­джених, які супроводжувались побоями, заподіянням легких, середньої тяжкості чи тяжких тілесних ушкоджень, охоплюється ст. 392 КК і додаткової кваліфікації за іншими статтями Особ­ливої частини КК не потребують.

Місцем вчинення злочину є виправні установи.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення однієї з дій, передбачених ст. 392 КК.

Суб’єкт злочину спеціальний. Ним є особа, яка відбуває у виправних установах покарання у виді позбавлення волі чи обмеження волі.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

За втечу з місця позбавлення волі або з-під варти відпові­дальність передбачена ст. 393 КК.

Об’єктом злочину є правосуддя в частині забезпечення виконання вироку щодо позбавлення особи волі чи її арешту або постанови судді чи ухвали суду про застосування запобіжного заходу у виді взяття під варту.

Об’єктивна сторона полягає у втечі, тобто самовільно­му залишенні місця позбавлення волі або місця перебування під вартою особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі або арешту чи перебуває в попередньому ув’язненні.

Самовільним визнається залишення, яке здійснено без на­лежного дозволу чи за відсутності законних підстав. Втеча може бути вчинена з виправних установ, з установ для попереднього ув’язнення, з кабінету прокурора, слідчого або особи, яка прова­дить дізнання, із зали судового засідання, місця проведення слідчих дій, з транспортного засобу для конвоювання, з гауптва­хти чи ізолятора тимчасового тримання тощо.

До способів втечі, передбаченої ч. 1 ст. 393 КК, можна, зокрема, віднести обман, відкрите залишення місця позбавлення волі чи арешту, підкуп охорони.

Втеча утворює склад злочину лише у випадку, якщо особі було оголошено суддею чи судом про застосування до неї запо­біжного заходу у виді взяття під варту, або після оголошення вироку суду, в резолютивній частині якого зазначено про засто­сування запобіжного заходу у виді взяття під варту до набрання вироком законної сили, або після набрання вироком законної сили.

Злочин вважається закінченим з моменту фактичного за­лишення місця позбавлення волі або місця утримання під вар­тою. Цей злочин є триваючим.

Суб’єкт злочину спеціальний. Ним є особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі або арешту або до якої засто­совано запобіжний захід у виді взяття під варту.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення втечі:

повторно;

за попередньою змовою групою осіб;

способом, небезпечним для життя чи здоров’я інших

осіб;

у поєднанні із заволодінням зброї чи її використанням;

із застосуванням насильства чи погрозою його застосу­вання;

шляхом підкупу;

з пошкодженням інженерно-технічних засобів охорони.

Втеча вважається вчиненою за попередньою змовою гру­пою осіб, якщо цей злочин спільно вчинили дві і більше особи, які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спі­льне його вчинення.


Під способом, небезпечним для життя чи здоров ’я інших осіб, слід розуміти такий спосіб втечі, який створював реальну небезпеку для життя та здоров’я потерпілого.

Це можуть бути вибух, підпал, затоплення, отруєння тощо.

Втеча із застосуванням насильства чи погрозою його за­стосування виступали способами втечі. Під насильством слід розуміти здійснення фізичного впливу на потерпілого, який мо­же полягати у нанесенні побоїв, катуванні, заподіянні легких чи середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Підкоп передбачає риття у будь-який спосіб підземних ходів (траншей), через які можна проникнути на інші ділянки території установи або за її межі.

Пошкодження інженерно-технічних засобів охорони мо­же полягати у виведенні з ладу будь-яких складових системи охорони виправної установи, приведенні вказаних засобів охо­рони непридатного стану.

Ст. 394 КК передбачає кримінальну відповідальність за втечу із спеціалізованого лікувального закладу.

Об’єктом злочину є правосуддя в частині забезпечення нормальної діяльності спеціалізованих лікувальних закладів.

Об’єктивна сторона злочину полягає у втечі із спеціалі­зованого лікувального закладу, а також по дорозі до нього.

Злочин вважається закінченим з моменту фактичного за­лишення спеціалізованого лікувального закладу або втечі по до­розі до нього. Злочин є триваючим.

Суб’єкт злочину спеціальний. Ним є особа, щодо якої суд прийняв рішення про застосування до неї примусового ліку­вання.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

 

Запитання для закріплення та повторення матеріалу

1. В чому полягають ухилення від відбування виправних робіт?

2. Яким чином засуджений до обмеження волі може по­рушувати додержання свого статусу?

3. Яка стаття Кримінального кодексу передбачає відпові­дальність за втечу з місця позбавлення волі?

 

 


Просмотров 487

Эта страница нарушает авторские права




allrefrs.ru - 2021 год. Все права принадлежат их авторам!