Главная Обратная связь Поможем написать вашу работу!

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Тема 2.14. Злочини у сфері охорони державної таєм­ниці, недоторканості державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації



План

1. Відповідальність за злочини у сфері недоторканості державних кордонів.

2. Відповідальність за ухилення від призову за мобілізацією.

3. Ухилення від призову на строкову військову службу.

Завдання для самостійної роботи

1. Охарактеризуйте зміст поняття "порядок перетинання державного кордону України".

2. Визначіть суб’єктивну сторону злочину за ст. 332 Кри­мінального кодексу.

3. Вирішіть питання про об’єктивність проведення мобі­лізації в сучасних умовах України.

 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Питання 1. Відповідальність за злочини у сфері недо­торканості державних кордонів

Ст. 331 КК "Незаконне перетинання державного кордо­ну" виключено на підставі Закону № 1723-ІУ (1723-15) від 18.05.2004 р.

Тому на сьогоднішній день відповідальність за злочини у сфері недоторканості державних кордонів передбачена безпосе­редньо ст. 332 КК "Незаконне переправлення осіб через держав­ний кордон України".

Об’єкт злочину - порядок перетинання державного кор­дону України.

З об’єктивної сторони цей злочин може проявитися в трьох формах:

організація незаконного переправлення осіб через дер­жавний кордон України;

керівництво незаконним переправленням осіб через державний кордон України;

сприяння незаконному переправленню осіб через дер­жавний кордон України порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод.

Організація незаконного переправлення осіб через держав­ний кордон України передбачає схиляння інших осіб до перети­нання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України, але без від­повідних документів та без дозволу відповідних органів держав­ної влади, поєднане з розробкою планів такого перетинання та безпосередньою їх реалізацією.

Керівництво незаконним переправленням осіб через дер­жавний кордон України - це розпорядження діями осіб, які ба­жають незаконно перетнути державний кордон України, або ін­ших осіб, з метою досягнення відповідного злочинного резуль­тату - переправлення осіб через державний кордон України.



Організатором і керівником переправлення осіб через державний кордон України може бути одна й та сама особа. Як­що ж одна особа здійснювала організаторські дії, а інша - без­посередньо керувала їх виконанням, їх дії підлягають кваліфіка­ції за ч. 2, 3 ст. 332 КК.

На практиці злочин, передбачений ст. 332 КК, найчастіше вчинюється спільними діями двох чи більше осіб. А тому квалі­фікація його за ч. 1 ст. 332 КК може відбуватися лише в окремих випадках, коли йдеться, скажімо, про дії "провідника-одинака", затриманого при переправленні ним однієї чи кількох осіб через державний кордон України.

Сприяння вчиненню злочину порадами, вказівками, надан­ням засобів або усуненням перешкод.

У злочині, передбаченому ст. 332 КК, таке сприяння сто­сується не тільки співучасників цього злочину, а й осіб, які неза­конно перетинають державний кордон України. Воно може по­лягати у наданні порад і вказівок щодо найбільш зручних марш­руту руху до державного кордону, місця і часу його незаконного перетинання тощо, у наданні транспортних засобів, тимчасового сховища, засобів маскування і засобів приховування слідів зло­чину, карт чи схем, у відволіканні уваги прикордонних нарядів тощо.

Надання громадянами України іноземним громадянам і особам без громадянства допомоги в незаконному перетинанні державного кордону України за відсутності ознак злочину тягне адміністративну відповідальність за ч. 2 ст. 206 Кодексу України про адміністративну відповідальність.



Викрадення або підробка документів, які надають право на перетинання державного кордону України, за наступним на­данням їх для використання іншим особам під час переправлен­ня їх через державний кордон України кваліфікуються за сукуп­ністю злочинів, передбачених, відповідно, ст.ст. 332 і 357 або 358 КК.

Переправлення через державний кордон України - це дії, спрямовані на переведення, перевезення тощо осіб через умовну лінію, яка визначає межі території України. При цьому всі дії організатора, керівника такого переправлення або особи, яка сприяє йому, можуть бути повністю виконані ще до того, як особи, яких вони переправляють через державний кордон Укра­їни, перетнули його. Тому вчинений ними злочин є закінченим у момент, коли виконано відповідні дії: організаційні дії по пере­правленню осіб через державний кордон України, дії по керів­ництву таким переправленням, надані необхідні поради, вказів­ки чи засоби для незаконного перетинання державного кордону України іншими особами або усунені відповідні перешкоди для цього, незалежно від того, чи фактично опинились особи, яких вони переправляють через державний кордон України, за межа­ми України.

Дії винного, пов’язані з незаконним переміщенням через державний кордон України людини, яку вона незаконно купила або придбала іншим способом, повністю охоплюються ч. 1 ст. 149 КК і додаткової кваліфікації за ст. 332 КК не потребують.

Суб’єкт злочину загальний.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Межа і мотиви злочину не мають значення для його кваліфікації. Водночас, якщо злочин, передбачений ч. 2 ст. 332, вчинено з корисливих мотивів, до засудженого, як це випливає із ч. 2 ст. 59 КК, може бути застосована конфіскація майна (за­собів вчинення злочину) як додаткове покарання.



Кваліфікованими видами злочину є:

вчинення злочину способом, небезпечним для життя чи здоров’я особи, яку незаконно переправляли через державний кордон України;

вчинення злочину щодо кількох осіб, або повторно;

вчинення злочину за попередньою змовою групою

осіб;

вчинення злочину службовою особою з використанням службового становища;

дії, вчинені організованою групою або з корисливих мотивів.

Підприємства (їх об’єднання), установи та організації, не­залежно від форм власності, які здійснюють міжнародні пасажирські повітряні перевезення, за переміщення через державний кордон України пасажирів-іноземців чи осіб без громадянства без документів для в’їзду в Україну або з документами, оформ­леними з порушенням вимог, установлених законодавством України, несуть відповідальність згідно із Законом України "Про відповідальність за повітряні перевезення пасажирів через державний кордон України без належних документів для в’їзду в Україну" від 10 січня 2002 року. Проте притягнення їх до такої відповідальності не звільняє фізичних осіб, які діяли від імені зазначених підприємств, установ і організацій, від кримінальної відповідальності за ст. 332 КК.

Питання 2. Відповідальність за ухилення від призову за мобілізацією

Відповідальність передбачена ст. 336 КК.

Мобілізація - це комплекс заходів, які здійснюються у державі з метою планомірного переведення органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самовряду­вання, органів та сил Цивільної оборони України, галузей націо­нальної економіки, підприємств, установ та організацій на фун­кціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил, ін­ших військових формувань - на організацію і штати воєнного часу. Рішення про проведення мобілізації приймається Президен­том України. Мобілізація в Україні може проводитися відкрито чи приховано і може бути загальною або частковою, а також ці­льовою. У мирний час може проводитись цільова мобілізація - з метою ліквідації наслідків стихійного лиха, аварій та катастроф.

Об’єкт цього злочину, а також його об’єктивна і суб’єктивна сторони збігаються з відповідними елементами складу злочину, передбаченого ст. 335 КК.

Проте, ухилення від призову за мобілізацією у формі без­діяльності полягає у нез’явленні суб’єкта необов’язково до при­зовної дільниці, а й безпосередньо до військової частини, війсь­кової установи, які зазначені у повістці або наказі військового комісара.


Крім того, при ухиленні від призову за мобілізацією мо­жливі й інші способи (наприклад, незаконне отримання так зва­ної "броні").

Суб’єктами злочину є громадяни України (у т.ч. й ті, які під час мобілізації перебувають за кордоном) чоловічої або жі­ночої статі, військовозобов’язані, що перебувають в запасі пер­шої (військовозобов’язані, які перебували на військовій службі й отримали під час її проходження військово-облікову спеціаль­ність) або другої (військовозобов’язані, які не отримали військо­во-облікової спеціальності, які проходили військову службу в інженерно-технічних частинах, які взагалі не призивалися на військову службу, а також військовозобов’язані - жінки) катего­рій.

Не підлягають призову на військову службу під час мобі­лізації військовозобов’язані:

а) заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, орга­нами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами й організаціями в порядку, встановленому Кабіне­том Міністрів України;

б) визнані тимчасово нездатними до військової служби за станом здоров’я на строк до 6 місяців;

в) чоловіки, на утриманні яких перебуває більше чоти­рьох дітей віком до 16 років;

г) жінки, на утриманні яких перебувають діти віком до 16 років (проте, вони можуть бути призваними тільки за місцем проживання у разі їх згоди);

д) які зайняті постійним доглядом за особами, що його потребують;

е) які є народними депутатами.

Підлягають виключенню з військового обліку особи:

визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби;

засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжких зло­чинів;

які досягли граничного віку перебування в запасі;

які припинили громадянство України;

ті, що не отримали до 36-річного віку військово-облікової спеціальності або спорідненої з нею.

Тому такі особи не можуть бути суб’єктами ухилення від призову за мобілізацією.

Питання 3. Ухилення від призову на строкову військо­ву службу

Відповідальність за даний злочин передбачена ст. 335 КК.

Об’єкт злочину - порядок комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань.

Об’єктивна сторона злочину проявляється в ухиленні від призову на строкову військову службу шляхом дії або так званої змішаної бездіяльності (ухилення від виконання певного обов’язку вчинюється шляхом вчинення активних дій).

Призов на строкову військову службу - це передбачений чинним законодавством України спосіб комплектування Зброй­них Сил та деяких інших військових формувань.

Спосіб вчинення злочину, передбаченого ст. 335 КК може бути різним, але визначення конкретного способу має значення для правильного визначення моменту закінчення злочину.

Так, вказані дії можуть полягати в самокаліченні, симу­ляції хвороби, підробленні документів, іншому обмані, а так са­мо в прямій відмові від несення обов’язків військової служби, і в таких випадках злочин є закінченим з моменту отримання пов­ного або тимчасового звільнення від військової служби.

При ухиленні шляхом бездіяльності, коли призовник без поважних причин не прибуває у строки, встановлені військовим комісаріатом та вказані у повістці, до призовної дільниці для відправлення у військову частину, злочин є закінченим з момен­ту нез’явлення призовника до призовної дільниці.

Нез’явлення військовозобов’язаного або призовника до військового комісаріату без поважних причин не для відправ­лення у військову частину у зв’язку з призовом на строкову вій­ськову службу, а за іншим викликом тягне адміністративну відповідальність за ст. 210 Кодексу України про адміністративну відповідальність.

Суб’єктом злочину є громадянин України, який підлягає черговому призову на строкову військову службу: призовник або офіцер, що призивається із запасу, у т.ч. такий, що перебу­ває на тимчасовому обліку у військовому комісаріаті, або без законних підстав не перебуває на військовому обліку взагалі.

Не підлягають призову на строкову військову службу, тобто не є суб’єктами розглядуваного злочину особи:

які не досягли 18 років або на день відправки на стро­кову військову службу вже досягли 25 років (офіцери - 30 ро­ків);

які визнані за станом здоров’я не придатними до війсь­кової служби в мирний час;

батько (мати), рідний брат чи рідна сестра яких під час проходження військової служби загинули чи померли або стали інвалідами;

які пройшли військову службу в інших державах;

які закінчили курс навчання за програмою підготовки офіцерського складу або прапорщиків у навчальних закладах МВС, СБУ, інших військових формувань та мають військові чи спеціальні звання;

щодо яких ведеться дізнання чи досудове слідство або кримінальна справа розглядається судом - до прийняття відпо­відного рішення;

яких засуджено до позбавлення волі.

Не можуть бути притягнуті до кримінальної відповідаль­ності за ухилення від призову на строкову військову службу особи, яким за рішенням призовної комісії була надана відпові­дна відстрочка:

а) за сімейними обставинами;

б) за станом здоров’я;

в) для продовження навчання;

г) у зв’язку з депутатською діяльністю і діяльністю як сільських, селищних і міських голів;

д) на весь період їх роботи за спеціальністю - призовни­кам з вищою педагогічною освітою - педагогічним працівникам, основним місцем роботи яких є загальноосвітні навчальні закла­ди тощо.

Суб’єктивна сторона, передбаченого ст. 335 КК, харак­теризується прямим умислом.

 

Запитання для закріплення та повторення матеріалу

1. Що таке керівництво незаконним переправленням осіб через державний кордон України?

2. Якою статтею Кримінального кодексу України перед­бачена відповідальність за ухилення від призову за мобілізацію?

3. Хто не підлягає призову на строкову військову служ­бу?

 

 


Просмотров 377

Эта страница нарушает авторские права




allrefrs.ru - 2021 год. Все права принадлежат их авторам!